Блоги → Перегляд

Ба́бин Яр і про видуману і невидуману історію

Субота, 23:13, 08/07

Рейтинг
2 0
Переглядів
1102

0
0
0

Отут гарненько і довго що "Бабиного Яру" не було.

http://www.e-reading.club/bookreader.php/1002555/Nikiforuk_Mihaylo_-_Chi_bulo_schos_u_Babinomu_Yaru_Fakti_proti_mifu.1.html

Михайло Нікіфорук

Чи було щось у Бабиному Яру?

Факти проти міфу, або, чому "поет" Євтушенко ніколи не був безгрошовою людиною

--------------------------------

Ну добре. Переконливо. Але тут  є таке місце:

Після розвалу СРСР лідери «нової», «самостійної» України швиденько вирішили зірвати політичні вигоди від теми Бабиного Яру. Посол України в США Геннадій Удовенко, ні з того, ні з цього, раптом зробив бездоказове твердження (газета Вашингтон Таймс 5 вересня 1991 року.), що за перший тиждень Бабиного Яру було розстріляно 50 тисяч чоловік, в основному, сказав, діти. Відкіля він це бере і навіщо він це говорить?

----------------------------

і ще одне:На місці Бабиного Яру після війни і донедавна був смітник міських київських відходів, де спалювали сміття. Це зовсім неможливо, якби це було дійсним місцем поховання 250 тисяч убитих євреїв, коли вся світова преса відкриває вогонь із усіх знарядь, якщо тільки десь, хтось у світі на єврейську могилу бризнув фарбою!

До 1966 року ніхто не накладав «вину за Бабій Яр» на самих українців. Єдиний "свідок", що це припустив, була акторка Київського лялькового театру єврейка Діна Пронічєва. Вона даремно намагалася вимазати в бруді українців, людей з якими вона разом народилася і жила все своє життя. Вона просто нічого не знала про існування аерофотографій і сподівалася, що брехня має довгі ноги.

-----------------------------------------------------

Це таке собі.

 

Але є ще і інше місце:''Фабрикація подібних історій про масові німецькі убивства не була тільки монополією НКВД. Так ми довідаємося, з повідомлення штабу 12 американської армії дислокованої в Європі, що було опубліковано серед інших 1 травня 1945 року в "New-York Herald Trіbune". У ньому повідомляється, що захоплений у полон німецький доктор Густав Шуббе сам зізнався в керівництві інститутом, у якому вироблялося масове знищення людей, і в якому було убито 110 тисяч чоловік, і теж, між іншим, у Києві! При цьому він зізнається, що особисто ввів смертельні ін'єкції 21-ій тисячі пацієнтів! Неясно, яким чином він міг керувати цим інститутом, оскільки, щоб увести ці 21 тисячу ін'єкцій, це вам не пістолет вийняти, це більше 10 років треба не спати ні їсти, а тільки цим і займатися.

Такої ж цінності і "визнання" доктора Менгеле, лікаря Освенцима, з якого зробили чудовисько, незважаючи на повну абсурдність обвинувачень, приписуваних цій людині.

 

 

І тут стає неясно.

Йо́зеф Ме́нгеле (нім. Josef Mengele; 16 березня 1911, Гюнцбург, Баварія — 7 лютого 1979, Бертіога, штат Сан-Паулу, Бразилія) — німецький лікар, який проводив експерименти над в'язнями табору Освенцім під час Другої світової війни.

 

Доктор Менгеле особисто відбирав в'язнів, і за час своєї роботи відправив більше 40 000 в газові камери концтаборів. Частиною дослідів над ув'язненими були різноманітні генетичні експерименти, особливо це стосувалося близнюків (фігурує цифра в щонаймеше 3000 загиблих). 17 січня 1945 переводиться до табору Гросс-Розен, а через три тижні після звільнення Освенціму зникає.

 

http://www.peoples.ru/military/fascism/cc/yozef_mengele/

mengele_1-1_s.jpg

До войны Йозеф Менгеле изучал медицину и даже защитил диссертацию на тему 'Расовые различия структуры нижней челюсти' в 1935 году, а чуть позже получил докторскую степень. Особый интерес для него представляла генетика, а в Освенциме наибольшую степень заинтересованности он проявлял к близнецам. Он ставил опыты, не прибегая к анестетикам, и анатомировал живых младенцев. Он пытался сшивать близнецов, изменять им цвет глаз с помощью химических препаратов; он вырывал зубы, вживлял их и наращивал новые. Параллельно с этим велась разработка вещества, способного вызывать бесплодие; он кастрировал мальчиков и стерилизовал женщин. По некоторым данным, ему удалось с помощью рентгеновского излучения стерилизовать целую группу монахинь.

Интерес Менгеле к близнецам не был случайным. Третий рейх поставил перед учеными задачу увеличения рождаемости, вследствие чего искусственное увеличение появления на свет двойни и тройни стало основной задачей ученых. Однако у потомства арийской расы должны были быть непременно светлые волосы и голубые глаза — отсюда и попытки Менгеле изменять детям цвет глаз

--------------------------------------

 

http://www.newswe.com/index.php?go=Pages&in=view&id=4056

Бабий Яр, или Память о том, 
как в народ превращалось строптивое племя Эммануил (Амик) Диамант, Кирьят-Оно


Старый я стал. Нерасторопный. В моём возрасте другие уже второе или третье издание своих воспоминаний празднуют. А я ещё до первого не добрался. И не потому, что вспомнить нечего или старческая дименция замучила. Нет, нет. Совсем даже наоборот – часто и мне, как любому другому нормальному человеку в моём возрасте, хочется чего-нибудь такого вдруг и вспомнить – «Дорогой дружище,/ помнишь ли?/ яблоневый Ржищев/ и шмели...» – но тут же я себя одёргиваю. Всё как-то не так у меня получается, всё не как у людей – и не о
том, и не ко времени, и поперёк. 

.........

"Хроника текущих событий" сообщала: « 7 сентября 1972 г. Группа киевских евреев пыталась возложить венок и цветы к надгробному камню в Бабьем Яре в память об 11 израильских спортсменах, убитых в Мюнхене. Участников траурной церемонии ожидали наряды милиции, сотрудники КГБ в штатском (среди них уже давно знакомые многим евреям оперативные работники УКГБ по Киевской области Смирнов, Брюханов и другие, не раз участвовавшие в различных акциях против евреев, в частности у Киевской синагоги). Кроме машин милиции и КГБ, было несколько обкомовских машин. Задерживали тех, кто подходил с цветами или отказывался "разойтись". Всего было задержано 27 человек, из них 5 оштрафованы на 25 рублей, 11 осуждено на 15 суток административного ареста по ложным свидетельским показаниям, причем для каждого были придуманы различные "составы преступления". Арестованы: Юрий Сороко, Бася Сороко (жена), Симха Ременник, Зиновий Меламед, Марк Ямпольский, Юрий Тартаковский, Дмитрий Добренко, Владимир Верников, Всеволод Рухман, Давид Мирецкий, Ян Монастырский. 

За день до конца срока по протесту прокурора по надзору за местами заключения была освобождена Б.Сороко ввиду того, что у нее и Ю.Сороко - несовершеннолетний ребенок. Всех арестованных выпускали в разное время и в разных местах, чтобы не дать им возможности встретиться. Друзей и родственников арестованных, собравшихся около тюрьмы, пыталась разогнать милиция. Ю. Сороко и З. Меламед прямо из тюрьмы были отвезены в УКГБ по Киевской области, где с ними в угрожающем тоне "беседовал" сотрудник КГБ Давиденко. Он заявил, что "обстоятельства изменились", что у КГБ теперь "развязаны руки", в следующий раз им грозит куда более длительный срок (Юрий Сороко и Марк Ямпольский арестовывались на 15 суток в феврале-марте 1972 года за посещение киевской синагоги)» [47]. 

И дальше, там же – "Хроника текущих событий", выпуск 27, 15 октября 1972 г.: 
В этот день (имеется ввиду 29 сентября 1972 года), «как обычно, состоялось возложение венков и цветов к надгробному камню в Бабьем Яре. Позднее обычного (в 18 часов) начался официальный митинг. Оратор акцентировал внимание на израильской агрессии против арабов. Далее говорилось о многонациональном советском государстве и о том, что во время трагедии, разыгравшейся в Бабьем Яре, погибло много советских людей различных национальностей. Жители Киева пришли в Бабий Яр почтить память своих погибших братьев с венками и цветами (несколько сот человек). Тротуары были оцеплены многочисленными отрядами милиции. Разрешалось возлагать венки только с красно-черными лентами и надписями не на еврейском языке ("непонятно, что написано"); бело-голубые ленты приказали снимать (цвет израильского флага). В 19 часов наряды милиции стали очищать улицу, к 20 часам все было пусто, свет у надгробного камня погашен» [47]. 

Фрагмент девятый – профанация 

Ничто не вечно под луной. В 1991 году рухнул Советский Союз и вся созданная им и при нём система лжи, лицемерия, надругательства и насилия. Вдруг всё стало можно. Вдруг все заговорили, завспоминали, всем, оказывается, есть что сказать, всем есть вдруг чем поделиться со всем остальным миром. Бабий Яр, как оказалось, тут вовсе не исключение. Правда, непонятно, зачем и почему воспоминания о Бабьем Яре вдруг стали превращаться в ведомости по переучёту трупов и разборки, кому именно принадлежит право на этот переучёт и переатестацию трупов (кому в первую очередь, а кому – «а вас здесь не стояло!»). Бабий Яр вдруг стал замечательным брендом, а любое упоминание бренда должно быть ярким, запоминающимся. Сегодня любой рассказ о Бабьем Яре обязательно сопровождается изображением какой-нибудь сцены ужасов – так публика, оглушенная рекламой, быстрее обратит внимание и отреагирует на бренд. Занимаются этим вполне приличные и известные люди. Вот вам краткая иллюстрация к сказанному: 

Радио «Свобода» (http://radioliberty.livejournal.com/974407.html ), анонс программы Алфавит инакомыслия. Бабий Яр. Программа первая. Вторник 14 июня, в 23:00 по московскому времени. В тексте анонса помещена фотография, подписанная: «Бабий Яр – место расстрела 100 тысяч советских граждан. Опубликовано 13.06.2011 12:16». 

d28.jpgНо это не Бабий Яр!.. 


В опубликованном тексте самой передачи - http://www.svobodanews.ru/content/transcript/24235464.htmlИван Толстой и Андрей Гаврилов, ''Алфавит Инакомыслия''. Бабий Яр. Передача первая (14.06.2011, 23:00) приводится ещё ряд фотографии, тоже подписанных как фотографии Бабьего Яра. 

d29.jpgБабий Яр. Немецкий солдат расстреливает женщину с ребенком
(Опубликовано 14.06.2011 23:00) 


Господа, это не фотографии Бабьего Яра!.. Такие подмены кощунственны! 

Далее. Википедия в статье о Бабьем Яре (Бабий Яр, Материал из Википедии — свободной энциклопедии, http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%B1%D0%B8%D0%B9_%D0%AF%D1%80 ) так же помещает свою соответствующую иллюстрацию: 

d30.jpgРасстрел евреев — документальное фото Холокоста евреев. 
Бабий Яр, 1941 год, Украина


И это фото тоже никакого отношения к Бабьему Яру не имеет. 

Коментарі

mart mart 23:21
+1
так був розсріл чи ні??---якщо не було,про що мова у комуністів????
+1

не було. Не має ЖОДНОГО доказу уявного розстрілу - залишків жертв, куль, гільз - НІЧОГО НЕМАЄ.
mart mart   00:28
0

добре---то звідки понаписувано от:
http://www.kby.kiev.ua/book1/documents/doc37.html
РАССТРЕЛЫ И ЗАХОРОНЕНИЯ В РАЙОНЕ БАБЬЕГО ЯРА ВО ВРЕМЯ НЕМЕЦКОЙ ОККУПАЦИИ
№ 37
Из протокола допроса на Киевском процессе в качестве свидетеля спасшейся от расстрела Д. Проничевой
12 января 1946 г.
Протокол допроса свидетеля Проничевой Дины Мироновны
[...]

Проничева Дина Мироновна, 1911 г. рождения, из граждан г. Киева, проживает по ул. Воровского 41, кв. 7а, по национальности еврейка, образование среднее, по профессии артистка, беспартийная, не судившаяся

По существу дела показала:
mart mart   00:34
0

http://www.newswe.com/index.php?go=Pages&in=view&id=4056
Фрагмент первый – август 1961 года

Бабий Яр... – я должен был лежать там вместе с другими. Но мама работала инженером-электриком на Дарницком Шёлкострое, и вместе с оборудованием и работниками комбината всех увезли в эвакуацию. В Киев вернулись летом 1944 года. Осенью того же года пошёл в школу. Потом был институт, потом уехал на работу в город Сталинск Кемеровской области. Оттуда в августе 1961 г. приехал домой, в отпуск, в Киев. Тогда же попал на вечер Евтушенко в Октябрьском дворце, где он впервые прочитал свои стихи о Бабьем Яре.

Моё впечатление об этих стихах с мнениями других окружающих разошлись сразу же, ещё тогда. (Я, может быть, к этому ещё вернусь. Мне бы не хотелось моё сегодняшнее понимание вещей проецировать задним числом на то время. Но то, что «Бабий Яр» Евтушенко вызывал у меня аллергию и протест ещё в тот вечер, когда я впервые услышал его, – факт действительный и непреложный).

Вот как выглядело начало этой истории в воспоминаниях Рафаила Ароновича Нахмановича, режиссёра Киевской студии документальных фильмов ([8]):
« К нам пришла подруга моей жены и рассказала, что молодые еврейские ребята собираются отметить годовщину расстрела в Бабьем Яру. Я на второй день попросил ее связать меня с инициатором этого дела. Их, ребят, было несколько, но главным закоперщиком был один парень... Я о нем еще скажу... Ну, первым делом я пошел к Некрасову Виктору Платоновичу и рассказал ему об этом. Он, конечно, зажегся, поскольку эта тема – того, что делалось Советской властью в Бабьем Яру – очень его волновала».

Зато фотоплёнка сохранила «выступление» Дины Проничевой – одной из немногих, кому удалось спастись из Бабьего Яра (Фото 20).

События в Бабьем Яру проходили 24-29 сентября 1966 года. А уже 1 октября 1966 г. секретарь Киевского горкома КП Украины О. Ботвин докладывает в Центральный Комитет Коммунистической Партии Украины (и лично товарищу Шелесту П.Е., первому секретарю ЦК КПУ) «О случае проведения неорганизованного митинга на месте расстрела немецко-фашистскими окупантами советских людей в Бабьем Яру» [30].

=якщо не було розстрілу---чого комуністам про це згадувати?
mart mart   00:36
0

12 октября 1966 года бюро Киевского горкома Компартии Украины оперативно и по горячим следам обсуждает тот же вопрос – «О случае самовольного сборища в Бабьем Яру», [29]. (На бюро горкома «неорганизованный митинг» уже называется более точным и привычным именем – «самовольное сборище», [31]).

Где-то между 1-м и 12-м октября ушло в Москву письмо товарища Шелеста с отчётом в ЦК КПСС о событиях в Бабьем Яру.

В Москву сообщается, что «перед присутствующими выступили члены Союза писателей Украины Некрасов, Дзюба, Антоненко-Давидович, Белоцерковский». На бюро все вещи называются своими именами: Некрасов и Антоненко-Давидович – писатели, Дзюба – сотрудник Института биохимии АН УССР, Белоцерковский – архитектор, сотрудник Республиканской конторы геологоразведочных работ.

В Москву – «По указанию горкома КП Украины партийный комитет Союза писателей Украины провёл проверку мотивов появления и поведения на неорганизованном митинге 29 сентября писателя-коммуниста Некрасова, писателей Дзюбы, Антоненко-Давидовича, Белоцерковского. Перед Президиумом Союза Писателей Украины парткомом поставлен вопрос о привлечении к ответственности указанных выше лиц». А между собой – «Партийные организации Союза писателей (секретарь партбюро т. Козаченко), Украинской киностудии хроникально-документальных фильмов (секретарь партбюро т. Маковеев), института ботаники АН УССР (секретарь партбюро т. Працюк), института биохимии АН УССР (секретарь партбюро т. Кокунин), Республиканской конторы геологоразведывательных работ (секретарь партбюро т. Танкилевич) не приняли действенных мер...». И поэтому им только ещё предлагается «решительно улучшить идейно-воспитательную работу в коллективах...».

А вот ещё одно расхождение: В Москву сообщается, как руководство Киевской синагоги боролось с подстрекателями, призывающими идти 29-го сентября в Бабий Яр. (У меня есть копия этого доноса из синагоги на имя Уполномоченного по делам религий по Киеву и Киевской области). На бюро горкома, разумеетмя, об этих глупостях не упоминается. Но зато есть следующее сообщение (а скорее всего, просто похвальба): «Несмотря на своевременное предупреждение (подчёркнуто мной) Шевченковский райком КП Украины (т. Фурсов) не принял мер массово-пропагандистского порядка по предотвращению незаконного сборища в Бабьем Яру». Ну-ну, оказывается, всё они знали, но почему-то вдруг (несмотря на) оплошали?!.
mart mart   00:37
0

Фрагмент четвёртый – националисты

Все, упомянутые выше документы, заканчивались удивительно однообразно: «На основании изложенного можно сделать вывод, что митинг 29 сентября в районе Бабьего Яра был организован еврейскими и украинскими националистами с целью разжигания националистических тенденций среди еврейского населения города Киева».

Ну и ну! Если Некрасова и Дзюбу ещё как-то можно было назвать украинскими националистами (русского писателя В. П. Некрасова, скажем!), то по отношению к нам определение «еврейские националисты» было явно ничем не обоснованным преувеличением. Это мы-то еврейские националисты?! Чтобы быть националистом, надо хотя бы принадлежать к какой-то нации. Наша же национальная принадлежность полностью исчерпывалась лишь 5-м пунктом (в паспорте). Да и то, это было явное недоразумение – ведь по Сталинскому определению нации [35] (а других определений на слуху в те годы не было), евреи, как нация, просто не существовали! Какие тут могут быть националисты, если у них даже элементарнейших признаков нации нет? Общность языка? – не было у нас еврейского языка. Такая проблема, как «интернационализм или руссификация», (как у Дзюбы, например), для нас просто не существовала – советская власть уже давно всё за нас и без нас решила – кроме русского, другие языки нам были не ведомы. (Даже украинский мы знать не хотели. Свою роль имперских руссификаторов мы так и несём с тех пор, доблестно, неуклонно, «через миры и века»). Конечно, в советских условиях национализм мог существовать и без национального языка – например, казахский национализм Олжаса Сулейменова существовал и вполне обходился без казахского языка, всё, что нужно было, он прекрасно выражал по-русски.
0

Эта Проничева, в девичестве Вассерман, всю войну проработала в Киеве, в кукольном театре и никто ее не трогал, только рабочий сцены приставал когда напьется.
А потом пришли красные, и чтобы не загреметь в ГУЛАГ за сотрудничество с оккупантами, она дала такие показания какие нужно.
Но это не доказательства, а показания еврейки.
Если надо, она бы призналась что она японская шпионка. НКВД могло любые показания от кого угодно получить.
0

Евтушенко настоящая фамилия Гангнус, он еврей.
Некрасов - галахический еврей по маме.
Антоненко-Давидович и Белоцерковский - тоже понятно кто.
Дзюба не понятно как в эту компанию попал.
mart mart   01:23
0

якщо вона засвідчила ---то це може брехня?
а як пише партійний ком орган--то нащо комуністам оповіщати про розстріл жителів срср і одночасно забороняти євреям там мітингувати?
ви прочитайте всю статтю.
комуністи почали офіційно там робити мітинги. але євреям чомусь і далі не давали .
якщо розстрілу не було---то чого така увага партії ?
mart mart   01:34
0

а взагалі то я акцентую про видуману чи заборонену історію.поляки обвинувачуюють бандерівців у звірствах. і тепер питання--якщо це було то що робити? якщо б звірствували таким способом всі--то проблеми нема. але причепились до нас.росіян і євреїв скажім обвинувачують в справах нквд,але це
вже інший стиль. там людина сиділа довго а вони її мучили по плану і систематично в малих давках.
що і самі поляки і їхні євреї теж робили.
Есть такой чудесный сайт http://babiyarkiev.blogspot.com/
Там выдуманная "трагедия Бабьего Яра" разложена по полочкам.
mart mart   01:40
0

то якщо розстріл видумали комуністи---то чого єврей пише що їм не давали там постояти?
навпаки --це ж підтверджує офіціальну версію.
+1

Цю історію вигадав в 1942 р. жидівський пропагандист Еренбург, потім в 1943 жидівське НКВС оформило її як доказ "звірств фашизму" у Києві, щоб прикрити власне висадження в повітря Києва і вбивство тисяч киян у вересні 1941 р. Втім, через те що це була відверта брехня, міф "трагедії Бабиного Яру" навіть не був розглянутий у Нюрнберзькому трибуналі.
Уявляєте, "найбільший розстріл в історії людства" навіть не взяли до уваги. Звісно, через його брехливий характер і бездоказаовість.
Тому цю брехню одразу після війни намагалися забути, адже десятки тисяч киян занли що це брехня і пам'ятали який Армагедон влаштували більшовики у вересні 1941.
Проте, коли жиди, які масово повтікали в евакуацію, почали використовувати в СРСР цю брехню як доказ власних виключних страждань під час війни - їм почали давати по руках і губах.
mart mart   12:50
0

а чому комуністи їм євреям це забороняли ? тут щось не сходиться. серед комуністів була маса євреїв
+1

Після того як євреї зрадили СРСР під час війни, їх почали вичищати звідусіль.
Пам'ятаєте "справу лікарів"?
А в партії єврею після війни було неможливо пролізти.
Отже в середині 50-ї їх майже не лишилося в правоохоронних органах та органах влади.
А наприкінці 60-х вони взагалі відверто виступали проти СРСР, особливо коли почалася війна на Синаї.
mart mart   21:29
0

я написав =''євреї зрадили СРСР під час війни''===вискочило:https://uk.wikipedia.org/wiki/Євреї_у_Другій_світовій_війні
Не менше 1,4—1,5 мільйона євреїв воювали в арміях антигітлерівської коаліції, в тому числі 556 000 в армії США і 501 000 — у лавах Збройних сил СРСР. Сотні тисяч євреїв-солдатів загинули, більше 350 тисяч були поранені, кожен третій — важко. Ще в період війни 50 тисяч з них померло від ран.
Дана статистика не враховує єврейських партизанів і підпільників на окупованих нацистами територіях. За даними ізраїльського «Музею єврейського воїна Другої світової війни» їх налічувалося 93 310 осіб[6].

Історик Павло Полян відзначає також цікавий факт. Після приєднання Західної Білорусі та України в результаті поділу Польщі між Німеччиною та СРСР у 1939 році відбулися дві депортації осадників і членів їх сімей, деяку частину депортованих склали євреї. Крім того, в 1940 році відбулася депортація в Сибір єврейських біженців, які емігрували з зайнятих Німеччиною польських територій на територію Білорусі. Всього в Сибір було вислано 70-90 тисяч осіб, з яких 85-90 % були євреями. Фактично ця депортація врятувала їм життя. Він же пише, що суть Голокосту владою СРСР навмисно замовчувалася. У всіх документах від періоду звільнення Освенцима і до самого Нюрнберзького процесу в радянських документах згадувалося «знищення радянських громадян» при повному замовчуванні етнічної складової. Так, у висновку державного радника юстиції Д. І. Кудрявцева, експерта та представника Надзвичайної державної комісії на процесі у справі військових злочинців — службового персоналу концтабору Освенцим, представленому Верховному трибуналу Польської Республіки 13 грудня 1947 року, слово «єврей» взагалі відсутнє. Замовчування в СРСР суті Голокосту як масових вбивств євреїв за національною ознакою підтверджується також іншими авторами.

За даними Центрального архіву Міністерства оборони Росії в ході війни з Німеччиною у військах налічувалося близько 501 тисячі євреїв, у тому числі 167 тисяч офіцерів і 334 тисячі солдатів, матросів і сержантів. За даними цього ж архіву за роки війни загинуло в боях, померло від ран і хвороб, пропало безвісти 198 тисяч військовослужбовців-євреїв. Це становить 39,6 % від їх загального числа.
mart mart   21:31
0

У командуванні Червоної армії налічувалося 305 євреїв у званні генералів і адміралів, 38 з них загинули в боях. За родами військ генерали розподілилися наступним чином: загальновійськових генералів — 92, генералів інженерно-технічної служби — 34, генералів артилерії — 33, генералів авіації — 26, генералів танкових військ — 24, генералів інженерно-авіаційної служби — 18. Євреями були 9 командирів армій і флотилій, 8 начальників штабів фронтів, флотів, округів, 12 командирів корпусів, 64 командири дивізій різних родів військ, 52 командири танкових бригад. За роки війни кількість євреїв-генералів, що безпосередньо воювали на фронті, склала 132 людини.

Джерела зазначають, що перший в історії війни контрудар частин Червоної Армії провів 23 червня 1941 в районі Гродно командир 6-го механізованого корпусу генерал-майор Михайло Хацкілевич. Маршал Жуков написав у своїх спогадах: «З цього бою не повернувся і комкор М. Г. Хацкілевич. Це був хороший командир, смілива людина». Командир 25-го механізованого корпусу генерал-майор Семен Кривошеїн відзначився в оборонних боях у липні 1941 року в районі Могильова. Механізований корпус Кривошеїна жартома називали «євреїзованим»: у ньому служили начальником штабу корпусу полковник Лімберг, зампотехом корпусу — полковник Лівшиць, командирами двох танкових бригад полковники Євсевій Вайнруб і Абрам Темник і безліч інших солдатів і офіцерів-євреїв. 15 євреїв служили командирами підводних човнів, сім загинули в бою, трьом було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Всього 7 євреїв дослужилися до звання генерал-полковника: Григорій Штерн, Яків Смушкевич, Володимир Колпакчи, Яків Крейзер, Олександр Цирлін, Леонтій Котляр, Лев Мехліс. Штерн і Смушкевич, що встигли повоювати на Далекому Сході і в Фінляндії, 28 жовтня 1941 року було розстріляно (згодом реабілітовані). Колпакчи, Крейзер, Цирлін і Котляр успішно проявили себе у військових діях у німецько-радянській війні. Мехліс під час війни, будучи членом військових рад ряду фронтів, за словами Леоніда Радзиховського, «користувався моторошною славою „персонального вуха Сталіна“», поєднуючи функції начальника Політичного управління і наркома держконтролю.
mart mart   21:34
0

На рік раніше Олександра Матросова, як і багато інших воїнів, 22 лютого 1942 року закрив грудьми амбразуру ворожого дзоту Абрам Левін. Такий же подвиг здійснили ще четверо євреїв. Причому Райз Т. Х., отримавши 18 кульових поранень, залишився живий.

На наступний день після тарану Миколи Гастелло направив свій палаючий літак в гущу ворожих військ Ісаак Пресайзен. Згодом цей подвиг повторили Ісаак Беціс, Ісаак Іржак, Зіновій Левицький, Ісаак Шварцман, Ілля Катунін та інші — всього 11 льотчиків-євреїв. Чотири льотчики-євреї вчинили повітряний таран. Командир 164-го стрілецького полку Наум Пейсаховський під щільним вогнем супротивника особистим прикладом захопив бійців в атаку на будівлю рейхстагу і отримав важке (восьме) поранення. За цей подвиг він був представлений маршалом Жуковим до звання Героя Радянського Союзу. У 1961 році Жуков назвав одним з найбільш пам'ятних подвигів — рядовий Юхим Дискін в одному бою, будучи тричі пораненим, знищив 7 танків противника.

Був поширений вислів, що євреї воюють на «Ташкентському фронті», з натяком, що вони всі евакуювалися в глибокий тил. Однак безліч джерел, включаючи офіційну статистику, спростовують цю думку. Зокрема, історик Марк Штейнберг зазначає, що в армії служило 20 % від усіх євреїв, що залишилися на неокупованої території і наводить цифри неповоротних втрат: якщо в середньому по армії вони склали 25 %, то серед євреїв бойові втрати склали майже 40 %. На думку Штейнберга, це було б неможливо, якби євреї служили в тилових частинах, а не на передовій. Арон Шнеєр вказує, що частка добровольців-євреїв була найвищою серед усіх народів СРСР (27 %). Серед воїнів-євреїв, загиблих і померлих від ран, 77,6 % становили рядові солдати і сержанти й 22,4 % — молодші лейтенанти і старші лейтенанти. На думку Валерія Каждая, це свідчить, що євреї гинули не в другому ешелоні і не в тилу, а саме на передовій.


-------------------
чи все це єврейська брехня ?
0

О том какими партизанами были евреи почитайте здесь

http://holocaustrevisionism.blogspot.com/2012/09/blog-post_19.html

или здесь

http://holocaustrevisionism.blogspot.com/2012/02/blog-post_28.html

А вообще никогда не верьте тому что пишут евреи об истории
Боротьба з украінським буржуазним націоналізмом та УПА і бандерівцями обіграна міфами НКВД та КГБ в котрих керували переважно Мехліси, КагановичІ... переважно на тему антисемітизму, хоча пізніше тема була боротьби із сіонізмом...
Достатньо напомнить як ще до війни розстріляно батька і братів Бандери та Шухевича по політичним мотивам...
Окупація Украіни продовжуеться... Не дозволяють народу вільно жити без бариг і наглядачів...
Табачник при Януковичі відверто оголосив що Украіна, польско-австрійський проект... От вам і господарі проявилися...
Сомнительно только преобладающее количество евреев среди расстрелянных. Разговаривал с киевлянами, пережившими оккупацию в Киеве. Да, расстреливали, да, в Бабьем Яру. В полукилометре от Бабьего Яра был расположен Сырецкий концлагерь, который также поставлял своих заключённых для расстрелов.

Немцы тех лет - вовсе не пушистые кролики: с удовольствием убивали унтерменшей разных национальностей - и были ничуть не лучше нонешних кацапских смердов, бомбящих Чечню, Грузию, Сирию, Донбасс...

По поводу всяческих экспериментов немцев нечего даже спорить: существует масса документов, гитлеровских архивов, в том числе - киноматериалов. Так что здесь полемизировать нечего. Ведь то же самое делали и гитлеровские учителя из Кремля. В совке разнообразные опыты, как над заключёнными, так и над солдатиками срочной службы, были делом обычным.
И начаты они были, чуть ли не сразу после октябрьского переворота: по скрещиванию русских баб с обезьянами, дабы вывести неутомимого, но тупого солдата, по изучению всяческих предельных нагрузок, которые может выдержать человек. Изучали рецепты оболванивания и управления толпами людей с помощью распыления наркотиков и нових, только что разработанных, ядов, воздействуя мощными звуками всевозможных частот - от инфра- до ультразвуков...

После войны кацапы также исследовали влияние атомных взрывов на военную технику и людей, сбрасывая бомбы на головы полков и дивизий…
+2

НЕ пішить дурню про розстріли і про Сирецьку буцигарню!
Цими вигаданими розстрілами намагалися прикрити масові розстріли НКВС, зокрема під відходом більшовиків з Києва.
Всі тюрми тоді були забиті трупами, там де зараз Жовтневий палац була будівля обласного НКВС - там було близько 700 трупів - в камерах підвалу та великій ямі напівприсипані.
Німці одразу запросили киян на опізнання свої родичів.
Напевно вам про це ніхто з киян не розповдав?
Але розповідали чутки що розповсюджувало НКВС.
А ось щодо Лукьянівської буцигарні:
http://babiyarkiev.blogspot.com/2016/03/Pochemu-svidetel-Babego-Jara-Fima-Vilkis-izbezhal-rasstrela.html
-2

По причине вашей, сэр, неграмотности, сообщаю, что Октябрьский дворец (https://uk.wikipedia.org/wiki/Жовтневий_палац) спроектирован Для Института благородных девиц в 1834 году, открыт 22 августа 1838 года, и стоит по сию. пору.

НКВД действительно получило это здание, но основные расстрелы производило в Быковнянском лесу (https://uk.wikipedia.org/wiki/Биківнянські_могили).

Страанно видеть, как лижут сраку Гитлеру, сваливая всё на ""рыцарей революции". На самом деле, хоть Адольф Алоизиевич был только учеником конопатого Йоськи Виссарионовича, оба воспитали множество живодёров.

На Сырце была не "буцигарня", а концлагерь (https://uk.wikipedia.org/wiki/Сирецький_концтабір). Расположен был примерно там, где сейчас детская железная дорога.

Читайте, сэр, может, поумнеете.
+1

Если вы будете черпать свои знания из Википедии - то так и останетесь дебилом.
Только дебилы ссылаются на Википедию. Продолжайте там изучать еврейские мифы про "холокост" и "лагеря смерти".
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.