Блоги → Перегляд

Олексій Арестович: Розклад західних поїздів

Вівторок, 01:35, 12/09

Рейтинг
1 0
Переглядів
420

0
0
0
У цій статті згадуються

Вчора я трохи нервово посміявся, сьогодні прийшов час розмовляти всерйоз.

А) ЩО МЕНІ НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ В МІШІ:

1. Стиль впровадження грузинських реформ.

Вони мали устійливий нео-ліберальний характер та полягали у поєднанні державного курсу на широку дерегуляцію, посилення поліцейського апарату, з наступним наступом на корупцію та загальнокримінальну злочинність, а також - залучення іноземних інвестицій і відновлення національної інфраструктури.

Усі ці світлі і високи речі, які так приваблюють умученний злобною українською державою український бізнес, впроваджувалися дуже цікаво.

Мали місце:

- загадкові смерті грузинських політиків,
- придушення опозиційних ЗМІ,
- організація "добровільних внесків на розвиток" з того самого бізнесу,
- розправи через ув'язнення та позбавлення громадянства грузинських опозиціонерів,
- призначення непрофесійних кадрів на вищі державні посади,
- сильно проблематизовані наслідки "грузинських реформ", щодо до якісної і кількісної оцінки яких є чимало пересторог відповідних фахівців. Для мене особисто - це воєнна реформа в Грузії, яку я оцінюю, як незадовільну,
- впровадження на державному рівні "елітної корупції".

2. Зміст та стиль "української історії грузинської команди".

Мали місце:

- сам факт погодження Саакашвілі та "грузинських реформаторів" на сумнівну процедуру в отриманні українського громадянства. Ми вказуємо на те, як Порошенко надав це громадянство. А ті, хто його отримував в такий спосіб - не розуміли наслідки цієї операції?
- погодження Саакашвілі та "його команди" на принципову гру з тим самим Порошенком щодо його політичних противників, достатньо пригадати вибори Березенка у Чернігові,
- показушна, "пластмасова" реформа Нацполіціі, яка розвалила деякі важливі напрямки роботи, нічого не надавши на їх заміну (боротьба з організованою злочинністю, наприклад),
- результати перебування Саакашвілі на посаді голови Одеської ОДА. Мали місце наші сподівання на "новий Батумі", отримали багато галасу, істерик, ті самі побори з бізнесу, і нуль результатів. Другий раз (перший в Грузії) це вже система.

У цілому, я оцінював і продовжую оцінювати "грузинську команду", як політичних гастролерів, які вирішують наступні завдання:

- переховування від політичного та кримінального переслідування у себе на Батьківщіні,
- реалізацію власних амбіцій на продовження політичного життя,
- намагання використати Україну і українців в якості поля для недограних соціо-інженерних експериментів.

- 3. Теперішня епопея з "поверненням".

- збір навколо себе всього цього мотлоху під сукупною назвою "українська демократична опозиція", включаючи ЮВТ, яка десять років тому ледве не здала його у клітину до ВВХ,
- сумнівні засоби цього повернення. Зокрема, найняті "тітушки", військові хитрощі (зміна напрямку повернення),
- дозволення "народу" порушити процедуру перетину державного кордону.

Грубо кажучи, Саакашвілі вчора перетнув державний кордон так само, як отримував українське громадянство та входив у політичний союз з Порошенком - розуміючи наслідки та сумнівність способу, тем не менш, вдався до певного зневажання українських державних символів заради власних політичних амбіцій.

У цілому, я оцінюю його як здібного, сформованого політика з гарною міжнародною підтримкою та досвідом відносно вдалих реформ, але - з бурним темпераментом та амбіціями, які здатні зруйнувати (та руйнують) його ж здобудки.

На відміну від багатьох, кого відштовхує те, що він та його команда бачить Україну в якості чергового соціо-інженирінгового полігону, мене це не лякає.

Нам і потрібен такий собі хирург, якій, не зважаючи на усі ці вишиваночки, просто та безжально зробить свою роботу щодо перевтілення держави та суспільства.

Міша міг би бути чудовим криголамом проти української Системи, аби не одне "але" - його постійно перехльостує через край і через те він робить принципові аж до неприпустимості помилки.

А у що нам стають принципові помилки вищих посадових осіб - ми усі вчора бачили.

Друга принципова засторога щодо Міши - оголошення ним "боротьби".

Українській соціум - дуже складний, і я оцінюю Мішу, як людину, яка по-наполеонівські, бажає зневажати цими складнощами.

"Боротьба" політика - ваговика проти діючої вищої посадової особи держави, яка визнана міжнародним співтовариством як "законно обрана" - це дуже небезпечний шлях.

Цей шлях одразу розпочався з зневажанням державного кордону та об'єднання з дуже сумнівними політичними персонажами на кшталт, ЮВТ. Одразу постає питання - чим такий шлях закінчиться?

Протестний потенціал в країні доволі міцний, а чим обертається для нас втрата легітимності вищим воєнно-політичним керівництвом хоча б на лічені дні, ми усі добре бачили по Криму та Донбасу.

Резюме: в цій ситуації, краще для Міши спрямувати зусилля на вирішення двох завдань:

- винесенні правової оцінки та рішення суду щодо запиту на його екстрадицію до Грузії,

- відновлення українського громадянства, та впровадження політичної боротьби у законний спосіб.

Будь-які спроби оголошення Львову "новим центром спротиву", "маршу на Київ", "Майдану", мають бути придушені усій силою поліцейського апарату України з метою запобігання порушення державного управління в умовах воєнної небезпеки.

Щіро бажаю йому не наробити чергових масштабних політичних помилок.

В) ЩО МЕНІ НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ В ПЕТРІ ПОРОШЕНКО.

Я був проти обрання Порошенко на президентську посаду.

Я дуже критикував його за нездатність оцінити вірно воєнно-політичну обстановку на початку конфлікту, за кадрові рішення та невміння воювати.

Десь після Дебальцева з ним відбулися значні та позитивні зміни. Я схильний вважати їх наслідком особистої образи на Путіна, якого він спочатку переоцінював.

Лише після чергового обману з боку ВВХ та, вважаю, особистого приниження перед обличчям голів іноземних держав, Петро розпочав воювати по-справжньому.

Для мене не має справ, важливіше за національну безпеку. З дозволу Порошенко, нарешті, розпочались позитивні зміни у ЗСУ та спецслужбах. Дипломатичну партію, щодо створення міжнародної коаліції на підтримку України, він взагалі вів дуже вдало.

Тому, я наклав собі "вето" на критику Верховного Головнокомандувача а) на час війни, б) за умови збереження попереднього курсу в сфері зміцнення національної безпеки.

Бекати ж "шоколадний" на голову власної держави, це у принципі, для люмпенів, не для офіцера.

З вчорашнього дня, я цей мораторій з себе зняв.

Чому:

1. Порошенко показав себе як політик, який не менше, ніж Міша, схильний використовувати державний апарат (а значить - зневажати ним) заради власних амбіцій.

Примхи з громадянством, цирк на кордоні, нездатність прийняти рішення, необхідність якого вже перейшла з сфери особистого політичного майбутнього до сфери нацбезпеки - це ознаки професійної непридатності до зайняття посади ВГК, тієї єдиної складової, яку я в ньому поважав.

Його шашні з Ахметовим та регіоналам, намагання придушити революційні зміни у суспільстві, намагання захопити нові активі, намагання провести лише обмежені реформи (і більшою частиною "під себе"), мене не дуже обходили.

Я ніколи не мав ілюзій не до нього, ні до його ролі і історії, ні його його можливих альтернатив.

Україна, як соціосистема, не здатна поки щоки була народити на цей період нікого, окрім президента перехідного періоду, завданнями якого є "лише":

- забезпечення належного рівня національної безпеки,
- утримання від дрейфу у бік РФ,
- створення умов для майбутніх реформ, насамперед, умов для зростання кадрів.

Тепер цей мораторій мною ніколи не буде повернутий, навіть, якщо Петро розпочне нечувані реформи і безпримірні успіхи у будь-якій сфері.

Ні, я не буду кричати "геть злочинну владу", принаймні, до тих пір, поки вона на розпочне здавати нацбезпеку.

До того ж ніколи не можна списувати людину остаточно. Це не по-християнські.

Але, тепер будь-якій крок Порошенко я буду розглядати з прискіпливістю, більшою за часи його початкових помилок на посаді президента.

Найкраще, що може зробити зараз Петро Порошенко на своїй посаді:

- або створити умови для належного розгляду судової справи про позбавлення громадянства громадянина Саакашвілі,
- або довести до фіналу справу про екстрадицію його до Грузії.

Будь-якій варіант його дій, якій призведе до поглиблення громадянського протистояння в Україні, я буду вважати посібництвом у розхитуванні національної безпеки, та підставою дл імпічменту.

ЩО МЕНІ НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ У СААКО-БОТАХ.

- Багато з вас каже, що ми, мовляв, не дуже зачаровані Міхо, а хоче а його використати в якості криголаму олігархічної системи України.

Шановні, тут ви робите дві фатальні помилки:

1. Або ви намагаєтесь використати людину, як інструмент, тоді припиняєте чимось відрізнятися від політиків, проти яких боретесь.
2. Або ви брешете. Рятувати інструмент не ідуть за 700 кілометрів з палаючима очима та у готовності битися з поліцією.

А тоді - ви вірите у Месію, якій зробить за вас основну роботу в крайні?

Саме тому, ви мовчали, коли Порошенко грався з законом, надаючи Міші громадянство?

Тоді мені вас жаль, аж до боротьби проти вас.

ЩО МЕНІ НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ У ПОРОХО-БОТАХ.

- Україна - це більше ніж її ВГК. ВГК - більше, ніж президент. Президент - більше, ніж особа, яка займає цю посаду.

Не забувайте про ці розрізнення.

---

Я сказав.
Оригінал тут https://www.facebook.com/alexey.arestovich/posts/1638803229517084

Коментарі

Твіттеряни Арестовича викинули на порошенківський смітник і перестали читати.
+1
покидьок...
+1

Котрий з трьох?
Арестович продовжує лизати лизати -
https://pbs.twimg.com/media/DJgiz-NX0AAs1VN.jpg
+1

Мені пофіг арестович. Привів його лише тому,що тут я з ним згодний, щоби не писати майже теж саме. Загалом я у блозі не баяню. Тому пізніше (коли усі зрозуміють глибину чергової авантюри) все це видалю
0

Людині властиво помилятись, і нема на те ради..
Лише час, практика покажуть, хто мав рацію, а хто - помилявся.
0

Поки що з оцінкою т.з. блокади Донбасу правим виявився я.
Правда дурні та вперті все ще не здатні оцінити масштаби її негативного впливу і на економіку країни і на політичну ситуацію. Узимку, після зашкварення Мотоперда та Ґівіка, пісял шашлику з Жиліна у Раші, після захоплення "Алмазів" під Авдіївкою - сепарів була неймовірна вібрація матки. Вони вже пакували валізи до Ростову. І тут з'явилися херої блокурасти, яки вирішили, що настав час забити непотрібний цвях у труну ДіРи. А той цвях лише поламав кришку. Раша знайшла черговий привід для підтримки нещасної донбасянської нації - бо "там єдіний нарот"
Така деталізація потребуе оплати. Тому стаття явно замовна і нещира...
Нема сенсу хвалити гівно, тільки через те, що то президентське гівно...
+1

Звісно, що замовна. Арестович її і замов собі. А мені - перепостити тут.
0

Платного журналіста визначити дуже легко.
Досить глянути, як він відноситься до трьох ключових речей: правди, справедливості, свободи.

Як правило, найманець плювати хотів на ці фундаментальні поняття. Головне для нього - гроші, влада, і сила, бо він - раб грошей.
ви вірите у Месію, якій зробить за вас основну роботу в крайні?
==========
Лукавство!
Люди мають перш за все творити добро, а не витрачати час, гроші, здоров'я, життя на боротьбу зі злом, боротьбу з дурнями. Боротьба зі злом взагалі має бути останньою, тобто вже після захисту добра від зла.

А першим завжди і всюди має бути творення добра.

Тому ми, зрадоФОБИ, і даємо волю різним Юлям-Міхо - щоб вони бились з тими, кого породила влада людини над людиною, породив Кремль..
А на в той час буде простіше творити добро.
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі