Блоги → Перегляд

Артур Прузовскій: марш «Нацдружін» - демонстрація слабкості Порошенка і загроза для відносин з Польщею

Середа, 20:47, 31/01

Рейтинг
0 0
Переглядів
819

0
0
0
У цій статті згадуються

Про те, як на марш «Національних дружин» відреагували в Польщі, розповів проукраїнський активіст Артур Прузовскій.

Ярослав Качинський, лідер правлячої партії Prawo i Sprawiedliwość (PiS), ще рік тому провів червону лінію, за яку Україна не повинна заступати, якщо хоче зберегти нормальні відносини з Польщею. Наш президент, Анджей Дуда два дні тому нагадав, що Польща має власну точку зору на заперечення «волинської різанини», формування культу Степана Бандери і пропаганду ОУН-УПА. Незважаючи на зусилля дипломатів, які намагаються врегулювати конфлікт, відносини між Україною і Польщею все більше нагадують хиткий місток над глибокою прірвою. І після маршу радикальних молодиків по Майдану цей місток може бути остаточно зруйнованим.

Сьогодні «Національні дружини» пообіцяли «навести український порядок». А що завтра? Якими методами вони зібралися його встановлювати? Чому в анкеті, яку заповнюють кандидати до НД, є графа про наявність «легальної зброї»? Чому перевага віддається учасникам АТО? Ви щиро вважаєте, що відібраний таким чином контингент буде боротися з «наливайками» і дрібними злочинцями? Я - ні!

 Намагаючись на словах спростувати тезу російської пропаганди про «країну 404» і failed state, за фактом Україна демонструє свою слабкість. Держава, яка втрачає монополію на насильство, приречена. А схоже, саме про це йдеться.

Таким же безпорадним виглядає Порошенко на тлі активізації радикальних структур. Чи можуть після цього лідери країн ЄС сприймати його, як рівного партнера? Про які переговори на міждержавному рівні може йти мова, якщо партнер по коаліції і один з силових міністрів так грубо і брутально шантажує Гаранта маршем парамілітарних загонів по центру Києва? В Конституції України є чітка заборона на воєнізовані формування політичних партій. А по факту – ось, маємо. Сподіваюся, поки ще не озброєні, але вже небезпечні.

Польща уважно стежить за відродженням і розвитком націоналістичних організацій в Україні. У нас ще свіжа пам'ять щодо ОУН-УПА. Тому закон про заборону «бандерівської ідеології» в Польщі підтримала більшість депутатів Сейму (279 з 414), у тому числі, всі депутати правлячої партії PiS, а також Kukiz'15 i Polskie Stronnictwo Ludowe (PSL).

 

Не важливо, як називається партія радикальних молодиків, що пройшли Хрещатиком - Нацдружина, або ще як. Важливо те, що відлуння цього маршу може остаточно поховати добросусідські відносини між Україною і Польщею.

Коментарі

mart mart 17:56
0
ходити зі смолоскипами це бути похожим на нацистів німців.

«навести український порядок». ---порядок непритаманний нашій нації.
ну хіба що кого порубати .

історично росіянин же то як наведе порядок то :


'' Иван Васильич Грозный Ему был имярек. За то, что был серьезный, Солидный человек. Приемами не сладок, Но разумом не хром; Такой завел порядок, Хоть покати шаром! ''

"хоть шаром покати" - в смысле "совсем ничего нет. " Кулаки, после продажи урожая, когда амбары были пустые уже, разрешали голытьбе катать в них шары. Все что прилипало к шарам можно было забирать, так сказать, на шару. Обычно мало чего прилипало.
mart mart 18:09
0
w przedwojennej Polsce porzadek wygladal tak---moja babcia: przed wojna drzwi od zebrakow sie nie zamykaly==nie zamykaly sie bo jeszcze jeden nie wyszedl a juz drugi idzie

=dowód: http://www.poranny.pl/album-bialostocki/a/zebracy-w-bialymstoku-nachodzili-ludzi-w-domach-wybijali-tez-szyby,10367322/

Żebracy w Białymstoku nachodzili ludzi w domach. Wybijali też szyby
Włodzimierz Jarmolik 10 lipca 2016

Mieszkańcy przedwojennego Białegostoku wszędzie i nagminnie nagabywani byli przez pleniących się w mieście żebraków. W połowie kryzysowych lat 30. zjawisko to przybrało takie rozmiary, że magistrat musiał poczynić stanowcze kroki, aby je ograniczyć. 1 lipca 1936 r. powstał Komitet do zwalczania żebractwa i włóczęgostwa. Na jego czele stanął wiceprezydent Kazimierz Piotrowski. Problemu dla władz nie stanowili żebracy, których stałym miejscem pobytu były okolice synagog, cerkwi, a zwłaszcza kościoła farnego i św. Rocha. Tu skupiali się starsi, często kalecy, liczący na miłosierdzie bliźnich uczęszczających na religijne uroczystości. Choć wśród przyciśniętych biedą staruszków trafiały się i farbowane lisy, które w dramatyczny sposób demonstrowały swoje sztucznie powykręcane kończyny, ślepotę czy niemotę, ale był to widok zwyczajny, praktykowany i tolerowany w takich miejscach od dawna.

Czytaj więcej: http://www.poranny.pl/album-bialostocki/a/zebracy-w-bialymstoku-nachodzili-ludzi-w-domach-wybijali-tez-szyby,10367322/

W latach 30. dużą plagą, zresztą w całej Polsce, stało się żebractwo uliczne. O łaskę przechodniów prosili wszyscy: zdrowi mężczyźni, zabiedzone z wyglądu kobiety, obdarte, małe dzieci. Szczególnie tych ostatnich było wszędzie pełno. W śródmieściu, przy ul. Marszałka Piłsudskiego (Lipowa) czy Sienkiewicza, obsiadały chodniki i kręciły się niemal przy każdym domu, zwłaszcza ze sklepem od frontu. Ich prośby i zaczepki o jałmużnę przybierały często niewybredny charakter, z pluciem i przekleństwami, jeśli nie było datku. Wśród żebrzących uliczników trafiały się całe, zorganizowane szajki, którymi dyrygowali z boku dorośli. Ci dbali o dobre miejsce dla swoich podopiecznych. Odstraszali konkurencję. Żebrzący osobnicy krążyli po ulicach wszystkich białostockich dzielnic. Nikogo nie dziwił wysoki chuderlawy mężczyzna, rzekomo głuchy i niemy, w obszarpanym mundurze z rozmaitymi odznakami, demonstrujący na migi swoją mizerię. W lipcowe dni przedmiejskie uliczki obchodził, zatrzymując się to tu, to tam, żebrak z harmonią. Wygrywał rzewne i religijne melodie, przetykał je słowami „Zdrowaś Mario” i dopominał się o 20-groszową zapłatę. Jednak najbardziej dokuczliwi, a nawet niebezpieczni byli żebracy nachodzący ludzi w ich własnych mieszkaniach. Jedna z białostockich gazet pisała: „Dzień w dzień do drzwi frontowych i kuchennych dobijają się z niesłychanym tupetem jakieś dziwne typki żebrzący wsparcia. Nie proszą, lecz domagają się i to z groźbą w głosie. Ze złym błyskiem w oczach - nie ustępują, aż przelękniona gospodyni lub służąca nie okupi się kilkunastoma groszami”. Kiedy następowała odmowa, sypały się wyzwiska, a nawet mógł w okno trafić przez rozsierdzonego żebraka podniesiony z ziemi brukowiec. Tak postępowali często krążący po Białymstoku przyjezdni włóczędzy, zwani rejzerami. Od najścia żebraków nie były wolne również białostockie sklepy. Zwłaszcza w piątek i sobotę drzwi się przed nimi nie zamykały. Żebracy chodzili od jednego do drugiego sklepu, napraszając się o wsparcie. Pewien handlarz manufakturą z ul. Sienkiewicza obliczał, że jego miesięczny haracz na rzecz intruzów w łachmanach to całe 15 złotych. Bogatsi kupcy mogli dla świętego spokoju i uniknięcia ewentualnych nieprzyjemności poświęcać nawet większe sumy. Powstały Komitet do zwalczania żebractwa i włóczęgostwa działał jednak niemrawo. Co i rusz rozlegały się głosy krytyczne białostoczan. Podpowiadano różne sposoby ukrócenia patologii. Padł pomysł, aby obywatele zamiast dawać osobiście jałmużnę różnym obszarpańcom, przeznaczającym ją zwykle na wódkę, wspomagali stałą składką Komitet. Ten miałby fundusze na walkę ...
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі