Блоги → Перегляд

"...Чи блакитна кров поллється, як пробити пану груди ?"

П'ятниця, 09:43, 09/02

Рейтинг
6 0
Переглядів
1051

0
0
0
У цій статті згадуються

У столиці Австрії почався знаменитий Віденський бал.

27654783_10160070039990717_583229682376202377_n%5B1%5D.jpg

Це традиційне місце зустрічі сильних світу цього, серед яких в цьому році був і Петро Порошенко. Блакитна кров і найвпливовіші люди світу з"їжджаються до Віденської опери щоб тут "потусуватись".

82_main.jpeg

Проте, хітом вечора став не Петро Олексійович, а епатажний німецький дизайнер Харальд Глеклер. Його фото всюди.

DVi9o6sXUAY6M-L%5B1%5D.jpg

Хоча і Петра Олексійовича не оминули своєю увагою активістки з "Фемен", вони так пояснили свій вчинок: "Мета атаки - оповістити вищий світ про неприпустимість присутності на аристократичному рауті примітивного бариги і казнокрада Порошенко. Під маскою аристократа духу ховається військовий мародер, що не гидує заробітком на крові своїх співгромадян".

27946313_1614736298592950_1677229900_o%5B1%5D.png

"Порошенко, нах$й c бала" написано на грудях Аліси Виноградової (вона ж Аліса Вогник) . Завдяки цьому інцеденту  у Facebook набирає популярності хештег    # Петяібал. 

 

Коментарі

А яка кров поллється, якщо пробити груди Ягелю?
+3

Звичайна, червона, бо не маю себе вище за когось.
Яким хреном сєрпєнь-сєрьпєнь займаєцця? Чого пробита ягелева грудь не в прямому етері?
0

Не яким, а чиїм. А ти Василю важай, у Львові "Л.О.В.Ц.І." з"явились http://lemberg-news.info/news/aktyvna-hrupa-lovtsi-na-tsyhan-prodovzhuie-svoiu-diialnist/
mart mart   22:16
0

за побажаннями трудящихся зі Львова
mart mart 23:11
0
Адам Міцкевич
ДЗЯДИ
Уночі в каплиці Чарівник за допомогою заклять викликає душі померлих. Старець і хор вторять йому. Душі двох безневинних дітей просять гірчичних зерняток. Страшна примара покійного пана вимолює у своїх селян хоч крихту хліба — лише тоді припиняться страждання лиходія. Але люди, яких заморив він колись голодом, перетворилися після смерті на воронів і сов і тепер виривають їжу в жорстокого пана із глотки.


WIDMO
(zza okna)
Dzieci! nie znacie mnie, dzieci?
Przypatrzcie się tylko z bliska,
Przypomnijcie tylko sobie!
Ja nieboszczyk pan wasz, dzieci!
Wszak to moja była wioska.
Dziś ledwo rok mija trzeci,
Jak mnie złożyliście w grobie.
Ach, zbyt ciężka ręka boska!
Jestem w złego ducha mocy,
Okropne cierpię męczarnie.
Kędy noc ziemię ogarnie,
Tam idę szukając nocy;
A uciekając od słońca
Tak pędzę żywot tułaczy,
A nie znajdę błędom końca.
Wiecznych głodów jestem pastwą;
A któż mię nakarmić raczy?
Szarpie mię żarłoczne ptastwo;
A któż będzie mój obrońca?
Nie masz, nie masz mękom końca!

CHÓR
Szarpie go żarłoczne ptastwo,
A któż mu będzie obrońca?
Nie masz, nie masz mękom końca!

GUŚLARZ
A czegoż potrzeba dla duszy,
Aby uniknąć katuszy?
Czy prosisz o chwałę nieba?
Czy o poświęcone gody?
Jest dostatkiem mleka, chleba,
Są owoce i jagody.
Mów, czego trzeba dla duszy,
Aby się dostać do nieba?

WIDMO
Do nieba?... bluźnisz daremnie..
O nie! ja nie chcę do nieba;
Ja tylko chcę, żeby ze mnie
Prędzej się dusza wywlekła.
Stokroć wolę pójść do piekła,
Wszystkie męki zniosę snadnie;
Wolę jęczeć w piekle na dnie,
Niż z duchami nieczystemi
Błąkać się wiecznie po ziemi,
Widzieć dawnych uciech ślady,
Pamiątki dawnej szkarady;
Od wschodu aż do zachodu,
Od zachodu aż do wschodu
Umierać z pragnienia, z głodu
I karmić drapieżne ptaki.
Lecz niestety! wyrok taki,
Że dopóty w ciele muszę
Potępioną włóczyć duszę,
Nim kto z was, poddani moi,
Pożywi mię i napoi.
Ach, jak mnie pragnienie pali;
Gdyby mała wody miarka!
Ach! gdybyście mnie podali
Choćby dwa pszenicy ziarka!

CHÓR
Ach, jak go pragnienie pali!
Gdyby mała wody miarka!
Ach, gdybyśmy mu podali
Choćby dwa pszenicy ziarka!

CHÓR PTAKÓW NOCNYCH
Darmo żebrze, darmo płacze:
My tu czarnym korowodem,
Sowy, kruki i puchacze,
Niegdyś, panku, sługi twoje.
Któreś ty pomorzył głodem,
Zjemy pokarmy, wypijem napoje.
Hej, sowy, puchacze, kruki,
Szponami, krzywymi dzioby
Szarpajmy jadło na sztuki!
Chociażbyś trzymał już w gębie,
I tam ja szponę zagłębię;
Dostanę aż do wątroby.
Nie znałeś litości, panie!
Hej, sowy, puchacze, kruki,
I my nie znajmy litości:
Szarpajmy jadło na sztuki,
A kiedy jadła nie stanie,
Szarpajmy ciało na sztuki,
Niechaj nagie świecą kości.

KRUK
Nie lubisz umierać z głodu!
A pomnisz, jak raz w jesieni
Wszedłem do twego ogrodu?
Gruszka dojrzewa, jabłko się czerwieni;
Trzy dni nic nie miałem w ustach,
Otrząsnąłem jabłek kilka.
Lecz ogrodnik skryty w chrustach
Zaraz narobił hałasu
I poszczuł psami jak wilka.
Nie przeskoczyłem tarasu,
Dopędziła mię obława;
Przed panem toczy się sprawa,
O co? o owoce z lasu,
Które na wspólną wygodę
Bóg dał jak ogień i wodę.
Ale pan gniewny zawoła:
"Potrzeba dać przykład grozy".
Zbiegł się lud z całego sioła,
Przywiązano mnie do sochy,
Zbito dziesięć pęków łozy.
Każdą kość, jak z kłosa żyto,
Jak od suchych strąków grochy,
Od skóry mojej odbito!
Nie znałeś litości, panie!

CHÓR PTAKÓW
Hej, sowy, puchacze, kruki,
I my nie znajmy litości!
Szarpajmy jadło na sztuki;
A kiedy jadła nie stanie,
Szarpajmy ciało na sztuki,
Niechaj nagie świecą kości!

SOWA
Nie lubisz umierać z głodu!
Pomnisz, jak w kucyją samą,
Pośród najtęższego chłodu,
Stałam z dziecięciem pod bramą.
Panie! wołałam ze łzami,
Zlituj się nad sierotami!
Mąż mój już na tamtym świecie,
Córkę zabrałeś do dwora,
Matka w chacie leży chora,
Przy piersiach maleńkie dziecię.
Panie, daj nam zapomogę,
Bo dalej wyżyć nie mogę!
Ale ty, panie, bez duszy!
Hulając w pjanej ochocie,
Przewalając się po złocie,
Hajdukowi rzekłeś z cicha:
"Kto tam gościom trąbi w uszy?
Wypędź żebraczkę, do licha".
Posłuchał hajduk niecnota,
Za włosy wywlekł za wrota!
Wepchnął ...
mart mart   23:13
0

Posłuchał hajduk niecnota,
Za włosy wywlekł za wrota!
Wepchnął mię z dzieckiem do śniegu!
Zbita i przeziębła srodze,
Nie mogłam znaleźć noclegu;
Zmarzłam z dziecięciem na drodze.
Nie znałeś litości, panie!

CHÓR PTAKÓW
Hej, sowy, puchacze, kruki,
I my nie znajmy litości!
Szarpajmy jadło na sztuki,
A kiedy jadła nie stanie,
Szarpajmy ciało na sztuki,
Niechaj nagie świecą kości!

WIDMO
Nie ma, nie ma dla mnie rady!
Darmo podajesz talerze,
Co dasz, to ptastwo zabierze.
Nie dla mnie, nie dla mnie Dziady!
Tak, muszę dręczyć się wiek wiekiem,
Sprawiedliwe zrządzenia Boże!
Bo kto nie był ni razu człowiekiem,
Temu człowiek nic nie pomoże.

CHÓR
Tak, musisz dręczyć się wiek wiekiem,
Sprawiedliwe zrządzenia Boże!
Bo kto nie był ni razu człowiekiem,
Temu człowiek nic nie pomoże.
mart mart   23:26
0

знайшов тільки білоруський переклад:


П р ы в i д
(з-за акна)
Мяне ведаеце, дзецi?
Позiрк сьветлы ваш i чысты —
Гляньце. Вы йшчэ не ўзгадалi? —
Я нябожчык, пан ваш, дзецi.
Я валодаў гэтай вёскай,
Толькi год пачаўся трэцi
Як мяне ў труну паклалi.
Ах, прысуд нязносны Боскi,
Я ўва ўладзе духа злога,
190 Жорсткiя цярплю пакуты.
На зямлю ноч кiне путы,—
Я выходжу на дарогу,
А з-пад сонца — уцякаю,
Цяжкаму пакорны лёсу
Непрыкаяна блукаю.
Безупынна точыць голад,

П р ы в i д
Ах, на неба... Не блюзьнерце.
Не, я не хачу на неба,
Я жадаю, мне паверце,
Каб душа сышла ад цела
I да пекла паляцела.
Я прыму ўвесь боль i зьдзекi,
Лепш у пекле згнiць навекi,
Чым блукаць зь нячыстай зграяй
220 Па зямлi, па родным краi.
Сьлед уцехаў бачу ўсюды,
I злачынстваў, i аблуды.
Ад усходу да заходу
[Ад заходу да усходу]

Umierać z pragnienia, z głodu,
I karmić drapieżne ptaki.
Lecz niestety! wyrok taki,
Że dopóty w ciele muszę
Potępioną włóczyć duszę,
Nim kto z was, poddani moi,
Pożywi mię i napoi.
Ach, jak mnie pragnienie pali;
Gdyby mała wody miarka!
Ach, gdybyście mnie podali
Choćby dwa pszenicy ziarka!
mart mart   23:29
0

Смагу, голад i нягоды
Я цярплю i памiраю,
Вырак Божы свой трываю.
Я кармiць сабою птушак
Да тае хвiлiны мушу,
Пакуль вы, мае сяляне,
230 Не дасьцё мне частаваньне.
Ах, як смага палiць-палiць,
Хоць бы кропельку вадзiцы,
Ах, як голад мяне джалiць,
Хоць бы зернейка пшанiцы.
Х о р
Ах як смага палiць-палiць,
Хоць бы кропельку вадзiцы,
Ах, як голад яго джалiць,
Хоць бы зернейка пшанiцы.
Х о р н а ч н ы х п т а х а ў
Марны плач i просьбаў словы,
240 Над табой вiр карагодны —
Крумкачы, каршуны, совы,
Мы былi людзьмi ў прыгоне
Сьмерцю нас змарыў галоднай,—
Вырвем хлеб з тваiх далоняў!
Гэй, сычы, крукi, арлiцы,
Перахопiм яго спробы
I паесьцi, i напiцца.
Хоць бы ежу ўзяў у губы,
Кiпцем выцягнем i дзюбай.
250 Аж дастанем да вантробаў!
Лiтасьцi ня ведаў, пане,
Гэй, сычы, арлы, крукi,


Няма жалю ягамосьцi,
Драцьма ежу на шматкi,
А калi яе ня стане,
Драцьма цела на шматкi,
Хай вiднеюць яго косьцi.
К р у к
Голаду равеш праклёны!
Раз увосень, у нядзелю,
260 Я зайшоў у сад чырвоны,—
Грушы, яблыкi там сьпелi.
Я тры днi ня еў нiчога,
Яблык строс маленькi самы —
Садаўнiчы быў за стогам,
Ён сачыў за мною збоку,
Дый пагнаў, як воўка, псамi.
Не прабег я колькi крокаў,
Як мяне схапiла варта.
Справу, пане, вёў ня жартам
270 I за што? Адведаў плоду,
Якi Бог людзкому роду
Даў, як i агонь, i воду.
Гнеўны пан вяршыў свой суд:
«Прыклад будзе ўсiм пагрозай,
Хай пабачыць зь вёскi люд!»
276*Прывязалi да сахi,
Нада мной сьвiсталi лозы —
Быццам ад калосься жыта,
Ад струкоў — гарох сухi,
280 Косткi ўсе былi адбiты!
Лiтасьцi ня ведаў, пане!
Х о р п т а х а ў
Гэй, сычы, арлы, крукi,
Няма жалю ягамосьцi,


Драцьма ежу на шматкi,
А калi яе ня стане,
Драцьма цела на шматкi,
Хай вiднеюць яго косьцi
mart mart   23:30
0

С а в а
Голаду равеш пракляцьцi!
Я ў куцьцю, у холад самы,
290 Помнiш, на руках з маляцi
Падышла да тваёй брамы.
Я малiла са сьлязою:
«Зьлiтуйся над сiратою!
Муж, гаротнiк, на тым сьвеце,
А дачка — у пана ў доме,
Мацi ўжо не апрытомнiць,
Просяць есьцi ў хаце дзецi.
Пан хiба не дапаможа?
Самi выжыць мы ня можам!»
300 Пан жа дабрынi ня знае,
Ён да балю, чаркi ласы,
Топча золата абцасам.
Гайдукам ён шэпча цiха:
«Хто нам вiскам замiнае?
Выкiньце яе да лiха!»
I гайдук са злой ахвотай
За касу i за вароты,
Зь дзiцем па сумётах сьнегу
Павалок! Я на марозе
310 Не змагла знайсьцi начлегу,
Зьмерзла з сынам на дарозе.
Лiтасьцi ня ведаў, пане!
mart mart   23:32
0

Х о р п т а х а ў
Гэй, сычы, арлы, крукi,
Няма жалю ягамосьцi,
Драцьма ежу на шматкi,
А калi яе ня стане,
Драцьма цела на шматкi,
Хай вiднеюць яго косьцi.
П р ы в i д
Не, дарма, дарма талеркi
320 З пачастункам падаёце,
Птахi вырвуць у палёце,
Не мае Дзяды цяперка.
Я так буду мучыцца век векам,
Справядлiвы Твой прысуд, о, Божа!
Хто ня быў нi разу чалавекам,
Чалавек таму не дапаможа.
Х о р
Гэтак будзе мучыцца век векам,
Справядлiвы Твой прысуд, о, Божа!
Хто ня быў нi разу чалавекам,
330 Чалавек таму не дапаможа.
Г у с ь л я р
Як табе не дапаможам,
Прэч iдзi сабе, нябожа.
Хто ня будзе просьбаў слухаць,
У ймя Айца, Сына, Духа,
Накладаем Божы крыж.
Непатрэбны хлеб, напоi? —
Нас пакiнь тады ў спакоi,
А кыш, а кыш!
mart mart   23:34
0

file:///C:/Users/Admin/Downloads/Dziady_dziady_tom_i_Mitskevich.432827.pdfg
mart mart   00:00
+1

знайшов рос переклад--https://litlife.club/br/?b=247843&p=55

Призрак (из-за окна)
Вы меня узнали, дети?
Я покойный ваш владетель!
Третий год пошел сегодня,
Как в могилу лег я, дети!
Ах, как длань тяжка господня!
Мук не выдумать жесточе!
Я под властью духа злого,
И от света от дневного,
Проклят солнечным сияньем,
Я бегу в объятья ночи
По дороге бесконечной.
Нет конца моим блужданьям,
Жжет утробу голод вечный.
Кто подарит подаяньем?
Плоть клюют обжоры-птицы.
Кто поможет защититься?
Нет конца моим страданьям!
Хор
Плоть клюют обжоры-птицы.
Кто поможет защититься?
Нет конца его страданьям!
Кудесник
Так чего же ты желаешь,
Чтоб избавиться от пытки?
Просишься ли ты на небо?
О святых пирах мечтаешь?
Есть здесь яства и напитки,
Хватит молока и хлеба,
Есть и ягода и овощ!
Чем прийти тебе на помощь,
Чтоб душа достигла неба?
mart mart   00:02
+1

Призрак

В небо?.. мне?.. Оставь хуленья!
Нет! Я не хочу на небо!
Одного хотелось мне бы:
Для души освобожденья!
Одного душе бы надо —
В ад бы! Пусть в глубины ада,
Лишь бы только не влачиться
С темной нечистью по свету,
Видя пепел наслажденья,
Видя копоть преступленья,—
От заката до рассвета,
От рассвета до заката
Жаждой, голодом томиться,
Быть добычей хищной птицы…
Нет жесточе наказанья!
До тех пор я в теле буду
Душу волочить, покуда
Вы, рабы мои, крестьяне,
Есть и пить мне не дадите!
Смилуйтесь же! Пощадите!
Долго ль будет мука длиться?
Хоть бы мерку мне водицы,
А вдобавок к той водице —
Хоть бы два зерна пшеницы!

Хор

Долго ль будет он томиться?
Хоть глоток ему водицы,
А вдобавок к той водице —
Хоть бы два зерна пшеницы!
mart mart   00:02
+1

Хор ночных птиц

Тщетны просьбы, тщетны стоны:
Вот мы кружим черной тучей,
Совы, филины, вороны.
Были мы людьми твоими:
Голодом ты нас замучил,—
Пищу мы твою отымем!
Филины, вороны, совы,
Гей, бросайтесь на него вы,
Налетайте, полны злобы!
Когти остры, кривы клювы —
Шарьте у него во рту вы,
Пасть, и глотку, и утробу
Обыщите и проверьте…
Пан, не знал ты милосердья!
Гей, сычи, вороны, совы,
Будем мы теперь готовы
Беспощадно, в лютой злости
Пищу пана рвать на части.
Нету пищи в панской пасти,
Будем пана рвать на части,—
Пусть белеют в поле кости!
mart mart   00:03
+1

Ворон

Голод для тебя несносен?
Мучишься! А неужели
Ты забыл, как я под осень
В сад пришел? Плоды алели;
Я три дня не ел ни крошки,
Стряс два яблока и только.
Ждал садовник на дорожке —
Пса науськал, как на волка.
Взяли! Стража одолела…
Начались тут суд да дело.
А о чем же, в самом деле?
Эх, не о лесном плоде ли?
Только! А плоды-то эти
Разве не для всех на свете
Дал господь, как хлеб, как воду?
Пан кричит: «В пример народу
Должен быть злодей наказан!»
Все село смотреть сбежалось.
Я лежу, к сохе привязан.
Не знакома пану жалость:
Мол, наказывайте строже,
Столько лоз ему отмерьте,
Чтоб, вконец его измучив,
Косточки отбить от кожи,
Как горошины от стручьев!
Пан, не знал ты милосердья!
mart mart   00:04
+1

Хор птиц

Гей, сычи, вороны, совы,
Вот и мы теперь готовы
Беспощадно, в лютой злости
Пищу пана рвать на части.
Нету пищи в панской пасти,
Значит, пана рви на части,—
Пусть белеют в поле кости!
mart mart   00:04
+1

Сова

С голоду сдыхать не сладко?
Помнишь? Дело было к святкам,
У дверей твоих я стала,
На руках дитя держала.
«Пан, — молила со слезами,—
Смилуйся над сиротами!
Не вернется муж. Он — мертвый.
Дочку взял к себе на двор ты,
В хате мать лежит больная.
Что и делать мне, не знаю!
Может, ты поможешь, пане?»
Но, жесток в своем бездушье,
Золотом звеня в кармане,
Тихо молвил гайдуку ты:
«Кто гостям тут трубит в уши?
Попрошайку эту к черту
Гнать, не медля ни минуты!»
И гайдук меня с порогу
Выгнал прямо на дорогу:
Мол, в господский дом не лезьте!
Потащилась я по снегу,
Не могла найти ночлега,
Померла с ребенком вместе
На дороге лютой смертью…
Пан, не знал ты милосердья!

Хор птиц

Гей, сычи, вороны, совы,
Вот и мы теперь готовы
Беспощадно, в лютой злости
Пищу пана рвать на части.
Нету пищи в панской пасти,
Значит, пана рвем на части,—
Пусть белеют в поле кости!
mart mart   00:06
+1

Призрак

Нет мне помощи, я знаю!
Перехватит птичья стая
Все, что мне подать вы рады!
Что мне Дзяды? Что мне Дзяды?
Знайте, справедлива воля неба!
Ведь тому, который хоть немного
Человеком в этой жизни не был,
Люди помощи подать не могут!

Хор

Знайте, справедлива воля неба!
Ведь тому, который хоть немного
Человеком в этой жизни не был,
Люди помощи подать не могут!

Кудесник

Если нет тебе помоги —
Так исчезни, дух убогий!
А чье ухо к просьбам глухо —
Во имя отца и сына и святого духа! —
Видите господень крест?
Кто не пьет здесь и не ест —
Убирайтесь прочь от нас!
Кыш! Сгиньте с глаз!

Хор

А чье ухо к просьбам глухо —
Во имя отца, и сына, и святого духа! —
Видите господень крест?
Кто не пьет здесь и не ест —
Убирайтесь прочь от нас!
Кыш! Сгиньте с глаз!
mart mart   00:21
0

https://www.youtube.com/watch?v=HP-Ctpy9fQI
LOKIS. RĘKOPIS PROFESORA WITTEMBACHA cały film

1:04:00 поляк декламує уривок з Дзядів. жаль без дубляжу
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі