Блоги → Перегляд

ЛЮДИНА І ВСЕСВІТ (Частина перша)

Неділя, 10:46, 25/02

Рейтинг
4 0
Переглядів
542

0
0
0

Розділ п`ятий

ПРо дитинство

            Дух, який одухотворяє тіло дитини, може бути значно розвиненішим від Духа дорослої людини, якщо в попередніх життях він удосконалився більше. Лише недосконалість дитячих органів заважає йому по-справжньому проявити себе. Тому він діє згідно зі знаряддями, через які може проявлятися.

            Коли Дух перебуває у тілі дитини, він здебільшого поводить себе у відповідності зі своїм віком, поки дорослість не розвине його розум. Сум’яття, яке супроводжує Дух під час втілення, не припиняється відразу після народження і розвіюється поступово, по мірі розвитку органів. Проте, на відміну  від Духа, який перебуває в тілі ідіота, Дух дитини, не зважаючи на недосконалість її органів, не відчуває від цього ніякого утиску. Такий стан у дитячому віці є необхідністю, узгодженою з метою Творця, це – час відпочинку для Духа.

            Так як Дух втілюється з метою удосконалення, то йому легше в стані дитинства сприймати враження від оточуючого світу, які можуть сприяти його розвитку. А ще тому, що у цьому віці простіше впливати на характер дитини тим, на кого покладено її виховання.

            Як відомо, під час переходу від хлоп’яцтва до юнацтва відбувається різка переміна в характері дитини. Чи змінюється при цьому й сам Дух? В названий період Дух набуває свого природного характеру і демонструє себе тим, ким він був раніше.

            Ми не знаємо, яка таємниця приховується під покривалом дитячої невинності; ми не знаємо ні її нинішнього, ні минулого, ні майбутнього та, не зважаючи на це, ми любимо своїх дітей, дорожимо ними, наче часточкою власної істоти. Так що любов матері до своїх дітей вважається найбільшою любов`ю, яку тільки може відчувати одна істота до іншої. Та чи завжди розуміємо ми, звідки походить ця ніжна любов і доброзичливість до дитини навіть з боку сторонніх людей? Спробую пояснити.

            Діти – це істоти, які посилаються Богом для нового існування. І щоб ніхто не міг звинуватити Його в надмірній суворості, Він придає їхній зовнішності ангельську невинність. Через це дорослі дуже часто схильні виправдовувати проступки дитини з дурними нахилами її недостатньою самосвідомістю, а значить і застосовувати більш м`які покарання. Але ця зовнішня невинність не змінює дійсного попереднього стану втіленого Духа. Вона лише служить зображенням того, якою повинна стати дитина, коли виросте. І якщо, вирісши, істота стає не такою, то відповідальність за це падає вже на неї саму.

            Існує й ще одна не менш серйозна причина, чому Бог дав дітям зовнішній вигляд невинності. Дитяча невинність змушує батьків сильніше любити своїх дітей. Коли б характер дитини від самого народження був норовистий та похмурий, це призвело б до послаблення батьківської любові, такої необхідної кожному з нас у дитинстві. Вважаючи дітей добрими та лагідними, батьки віддають їм усю свою любов та оточують найніжнішим піклуванням. Та коли діти дорослішають і перестають потребувати заступництва з боку батьків, яким користувалися до п`ятнадцяти чи двадцяти років, тоді їхній справжній характер проявляється в усій наготі. Дитина залишається доброю, якщо Дух її дійсно був добрим, але в ній завжди проявляються відтінки, які приховувалися у ранньому дитинстві. По-іншому й бути не може, тому що Дух дитини, який народжується серед людей, приходить зі світу, де він можливо отримав зовсім інші звички. Як інакше хочемо ми, щоб ця нова істота, яка з`явилася на Землю з власними пристрастями, нахилами та смаками, котрі не співпадають з нашими, змогла зайняти своє місце серед нас, не пройшовши, згідно з волею Божою, стану дитинства? В дитинстві стираються усі різкі відтінки в думках, в характері, словом, всі особливості істот, які надходять на Землю з безлічі світів, котрі послужили для їх розвитку.

            Дитинство несе й ще одну користь: як наголошувалося, Духи вступають в тілесне життя лише з метою свого удосконалення. Слабкість дитячого віку робить їх більш сприйнятливими, більш схильними приймати поради дорослих, поради тих, хто повинен сприяти їхньому прогресу. У цей час можна переробити характер дитини, знищити її дурні схильності, і такий обов`язок покладений Богом на батьків, вихователів, вчителів та наставників, обов`язок священний, в якому вони після смерті дадуть особистий звіт.

            Таким чином, дитинство не лише корисне і необхідне, але й становить природну закономірність, встановлену Творцем для управління Всесвітом. 

Земні симпатії та антипатії

            Люди, які знали та кохали одне одного можуть зустрітися і в іншому тілесному існуванні. Але при цьому вони не зможуть розпізнати колишніх знайомих або коханих, вони можуть лише відчувати взаємний потяг. Найчастіше сердечні та дружні зв`язки пояснюються саме цією причиною. Звичайно, дві істоти як правило зближуються через випадкові обставини, але такі обставини бувають наслідком взаємного потягу двох Духів, які у такий спосіб розшукують одне одного серед натовпу.

            Творець спеціально вчинив так, щоб істоти, які зустрічалися раніше, в попередніх життях, не могли розпізнати одне одного, тому що спогади про колишнє існування можуть завдати їм багато незручностей та неприємностей. Лише після смерті, у світі Духів, вони пізнають одне одного і будуть пам`ятати час, проведений разом.

            На Землі часто між людьми зустрічається таке поняття як симпатія та антипатія. Це почуття часто не має ніякого відношення до попереднього знайомства. Просто два Духи, які відповідають один одному, намагаються зблизитися, навіть не бувши ніколи раніше знайомими між собою як люди. Іноді ми зустрічаємося з окремими людьми, здавалося б, абсолютно випадково, тоді як, насправді, між мислячими істотами існують магнетичні зв`язки, про які людство лише здогадується і дуже мало знає про них.

            Звідки виникає інстинктивна огида, яку ми відчуваємо до деяких осіб з першого погляду? Це відбувається, коли Духи відчувають взаємну антипатію, інтуїтивно відгадуючи думки та наміри іншого. Як правило така антипатія виникає без жодного промовленого слова. При цьому Духи, які не симпатизують одне одному, не обов`язково повинні бути злими, антипатія здебільшого народжується від різниці у способі мислення та способі життя. Однак по мірі розвитку Духів такі відтінки з часом згладжуються і антипатія зникає.

            Слід зауважити, що таке поняття, як антипатія однаково проявляється у двох осіб: у тієї, Дух якої менш досконалий, і у тієї, Дух якої більш досконалий. Але причини та наслідки бувають різними. Злий Дух відчуває антипатію до того, хто може осудити та викрити його дурні вчинки. Бачачи людину вперше, він передчуває, що його вчинки не будуть схвалені нею, у зв’язку з чим його відчуття перетворюються у ненависть, заздрість і навівають вчинити зло.

            Добрий же Дух відчуває щось відштовхуюче та відразливе, що віддаляє його від злого Духа. Знаючи, що він не зрозуміє спонукальних мотивів останнього і не зможе розділити його почуття та пристрасті, але будучи сильнішим своєю моральною вищістю, він, на відміну від злого Духа, не почуває до нього ні ненависті, ні заздрості. Він задовольняється тим, що уникає його товариства.

Коментарі

Немає коментарів
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі