Блоги → Перегляд

ЛЮДИНА І ВСЕСВІТ (Частина друга) Світ Духовний Життя Духів

Вівторок, 12:55, 12/06

Рейтинг
0 0
Переглядів
343

0
0
0

Розділ шостий

ЖИТТЯ ДУХІВ

Блукаючі Духи

            Трапляються випадки, коли Духи після розлучення з тілом відразу втілюються. Та найчастіше втілення відбувається після досить тривалого проміжку часу. Такий порядок спостерігається на всіх без винятку нижчих сферах. І лише у вищих світах перевтілення майже завжди відбувається відразу після смерті фізичного тіла. У таких світах матеріальна оболонка Духа менш груба, тому втілений Дух користується там майже всіма здібностями духовної істоти: її нормальний стан схожий зі станом наших ясновидців.

            У проміжку між втіленнями Дух стає блукаючим Духом, який прагне нового призначення. Він чекає. Такий стан може продовжуватися від декількох годин до декількох тисячоліть. Взагалі, не існує визначених меж для блукаючого стану, такий стан може тривати досить довго, але ніколи не триває вічно. Дух рано чи пізно знаходить можливість знову розпочати тілесне існування, яке послужить йому очищенням від неправильних дій та вчинків у попередніх життях.

            Тривалість блукаючого стану у більшості випадків залежить від волі Духа, тому що Духи завжди діють свідомо. Хоча для декого з них довго-тривалість очікування може бути покаранням, призначеним Самим Богом. А втім, більшість Духів самі просять продовжити їм тривалість блукаючого стану, щоб  придбати ті пізнання, які набуваються лише в стані Духа.

            Сам по собі блукаючий стан не є ознакою нижчого розвитку Духів, тому що блукаючими можуть бути Духи найрізноманітніших ступенів. Втілення для духовної істоти - стан тимчасовий, тоді як у своєму нормальному стані Дух не зв`язаний з матерією. Та все ж, слід підкреслити, що до категорії блукаючих відносяться переважно ті Духи, які повинні перевтілитися для свого подальшого удосконалення. Чисті духи, які досягли повної досконалості, не є блукаючими, тому що їхнє становище вже остаточно визначилося і їм більше не потрібні  чергові втілення.

            Духи, на відміну від людей, перебуваючи у своєму нормальному, тобто безтілесному стані, навчаються інакше, ніж ми. Вони вивчають своє минуле, аналізують допущені помилки і прорахунки у попередніх існуваннях та шукають спосіб, щоб підвищитися у духовній ієрархії. Вони мандрують Всесвітом та уважно спостерігають за тим, що відбувається у місцях, які вони відвідують, а також прислухаються до людських розмов та міркувань вищих Духів. Все це породжує у них ідеї, яких вони раніше не мали, і які хотіли б здійснити у грубих матеріальних чи наполовину матеріальних світах.

            Чи зберігають Духи після розлучення з тілом окремі людські пристрасті? Вищі Духи, позбавившись від тіла, відразу віддаляються від дурних схильностей, у них зберігається лише схильність до добра. Щодо нижчих Духів, то більшість з земних пристрастей залишається з ними, від яких вони повинні будуть поступово позбавитися у процесі нових перевтілень.

            Здавалося б, чому Духи, залишивши Землю, та розуміючи наслідки своїх дурних вчинків, не залишають разом з тілом усі свої низькі пристрасті? Перш за все це пов`язано з тим, що на Землі існує дуже багато заздрісних людей, які після смерті не здатні відразу звільнитися від своєї негативної аури. І так як Дух, про що вже говорилося раніше, не відразу звільняється від матеріальної залежності, то навколо нього продовжує якийсь час залишатися своєрідна негативна атмосфера, яка й зберігає всі дурні земні схильності. Але, перебуваючи в блукаючому стані, нижчий Дух може значно поліпшитися, якщо докладе до цього волю та бажання. Та все ж, лише під час тілесного існування він може виправити допущені раніше помилки та застосувати для особистого удосконалення нові знання, набуті ним у нормальному стані. У блукаючому стані Дух бачить, чого йому не вистачає, щоб бути щасливим і починає шукати засоби, щоб досягти цього. Отже, Духи після розлучення з тілом бувають щасливими або нещасними на „тій стороні” в залежності від досягнутої ними досконалості. Вони або страждають від пристрастей, які ще збереглися в них, або блаженствують, дивлячись на те, наскільки вони віддалилися від матеріальної залежності.

            Чи можуть Духи у блукаючому стані відвідувати усі світи? Не завжди. Коли Дух тільки-тільки залишив тіло, він ще не остаточно звільнився від матерії, яка огортала його і ще впродовж якогось часу належить до світу, в якому жив або до іншого світу такого ж рівня, якщо не покращився під час свого матеріального життя. Мета людського життя якраз і полягає у тому, щоб людина покращувалася як розумово, так і морально, тому що без такого просування вона ніколи не удосконалиться. Звичайно, нижчим Духам не заборонено відвідувати деякі з вищих світів, але вони почувають себе там як чужі. Спостерігаючи здалеку, як живуть люди у вищих світах, у нижчих Духів народжується бажання покращитися, щоб стати достойними блаженства, яким насолоджуються у цих світах, і мати, нарешті, можливість жити в них.

            У свою чергу Духи, які повністю очистилися, відвідують нижчі світи, щоб сприяти їхньому прогресу. Без такого втручання нижчі світи залишилися б напризволяще без будь-якого верховного керівництва, що в кінці-кінців неминуче призвело б до занепаду та руйнування цих світів.

Перехідні світи

            Існують світи, які призначені для блукаючих Духів. Це світи, в яких вони можуть жити тимчасово, такі собі табори або місця для відпочинку під час занадто довгого перебування у блукаючому стані, яке завжди є обтяжливим для Духа.

            Світи, які є тимчасовим пристановищем для блукаючих Духів, займають середнє положення між іншими світами. Вони поділені на розряди, що відповідають природі Духів, котрі можуть населяти їх. У цих світах Духи користуються більшим або меншим благополуччям та можуть у будь-яку мить залишити їх і летіти, куди їм потрібно. Вони чимось схожі на перелітних птахів, які сіли відпочити на тому чи іншому острові, поки не зберуться з силами, щоб долетіти до місця призначення.

            Як правило Духи, що перебувають у перехідних світах, покращуються, тому що там вони збираються з метою  просвітитися та швидше отримати дозвіл на нове втілення, щоб досягти становища вибраних Духів.

            Перехідні світи, на відміну від інших сфер, не заселені тілесними істотами. Поверхня таких планет безплідна та, не зважаючи на це, безтілесні Духи, які тимчасово перебувають там, ні в чому не відчувають потреби. Такі планети безплідні через те, що знаходяться у перехідному стані. Наша Земля в часи свого утворення також перебувала у перехідному стані. В природі немає нічого непотрібного і не існує порожнього простору, все має свою мету, своє призначення - все заселене і життя проявляється скрізь. Отже, протягом довгої череди віків, які минули перш ніж людина з`явилася на Землі, під час цих повільних періодів перетворень, підтверджених геологічними шарами, навіть попереду утворення органічних істот, на поверхні цієї потворної маси, в цьому безплідному хаосі, в якому всі елементи були змішані, не було відсутності життя у його вищому розумінні. Духовні істоти, які не мали ні наших потреб, ні наших фізичних відчуттів, знаходили там пристановище. Бог хотів, щоб навіть у цьому недосконалому стані світи були корисні для якоїсь мети.

Планети, не пристосовані до матеріального життя, і населені, не зважаючи на це, живими істотами, які відповідають існуючому середовищу, містять у собі щось неосяжно могутнє, щось таке, що при досконалому вивченні може вирішити не одну з нині назрілих задач.

Відчуття та страждання Духів

            Розум - це властивість Духа, який проявляється краще, коли не існує матеріальних перепон. Тому душа, повернувшись у світ духовних істот, зберігає не лише поняття, які вона придбала під час свого тілесного життя, але й багато нових, яких вона раніше не знала, тому що тіло, як завіса, приховувало їх. Поняття та знання Духів тим більш безмежні, чим більше вони наближаються до досконалості. Вищі Духи знають набагато більше, ніж нижчі, які перебувають у стані неосвіченості. Тому нижчі духовні істоти знають не більше, ніж знають люди. Взагалі ж, Духи зовсім по-іншому розуміють таке поняття, як час, тому що вони живуть поза часом, який розуміємо ми. Можна сказати, що часу, як такого, для них не існує, і століття, такі довготривалі для нас, у їхніх очах не що інше, як миттєвості, котрі зникають у вічності. Це схоже з тим, коли піднімаєшся на літаку в повітря і бачиш, як з висотою поступово зникають всі нерівності грунту.

            Чи мають Духи більш точне поняття про час, ніж ми? Духи бачать своїм незбагненним для нас зором те, чого не бачимо ми і тому ясніше складають для себе поняття та враження про предмети. Вони сприймають події та явища природи і судять про них значно глибше, відразу охоплюючи суть речей в цілому. Але їхні знання також не безмежні. Вони не знають часу свого створення.

            Щодо знання майбутнього, то воно цілком залежить від ступеня досконалості Духів. Іноді вони можуть передбачати його, але не завжди їм дозволено розкривати такі таємниці перед людьми. Коли вони спостерігають за майбутнім, то бачать його, як дійсність і це бачення тим яскравіше, чим більше наближається Дух до досконалості. Після смерті наша душа також бачить та охоплює поглядом свої попередні існування, але не може бачити та чути, що говорить їй Бог. Для цього потрібно, щоб вона після багатьох існувань повністю очистилась. Лише одні вищі Духи бачать і розуміють Бога, тоді як нижчі лише інтуїтивно відчувають та здогадуються про Його існування. Так само і повеління передаються Духу не прямо, а через інших Духів, котрі стоять вище від нього за своїм розвитком. Щоб вступити в пряме спілкування з Богом, слід бути достойним цього.

            Духи не мають потреби у такому зорі, який має людина. Вони бачать усім своїм єством і не потребують для цього зовнішнього світла. Для них, як такої, пітьми не існує, за винятком тієї, в якій вони можуть перебувати у вигляді спокутування.

            Чи може Дух бачити одночасно на обох півкулях? Так як Дух переноситься зі швидкістю думки, то можна сказати, що він одночасно бачить скрізь. Його думка схожа на промені світла, які можуть в один і той же час спрямовуватися у різні місця. Проте така здібність залежить від його чистоти. Чим більш нечестивий  Дух, тим більше обмежений його зір. Тільки вищі Духи здатні охоплювати поглядом декілька місць одразу. Таке бачення можна порівняти хіба що з ясно-баченням, яке одночасно охоплює простір, час та предмети і для якого не існує ні темряви, ні матеріальних перепон. Як відомо, зір у людини обумовлюється органом, на який впливає світло, і без якого вона залишається у пітьмі, тоді як для Духа здатність бачити є властивістю усієї його істоти, незалежно від будь-якого зовнішнього подразника, а, значить, і абсолютно незалежно від світла. 

            Чи чує Дух звуки? Безперечно, та ще й такі, які недоступні для нашого слуху. Слух, як і зір є суттю усієї його істоти. Звичайно, коли Дух перебуває у матеріальному тілі, звуки доходять до нього через відповідні тілесні органи, але у вільному, невтіленому стані вони сприймаються усією його істотою. До речі, Дух бачить і чує лише те, що хоче, правда останнє відноситься до вищих духовних істот, тому що недосконалі Духи часто наперекір власним бажанням чують і бачать те, що може бути корисним для їхнього покращення.

            Щодо земної музики, то вона не йде ні в яке порівняння з музикою небесною, в якій панує надзвичайна космічна гармонія, яку просто ні з чим не можна порівняти на Землі. Остання відноситься до першої, як спів дикуна до правильної мелодії. Однак, Духи, які ще залишаються схильними до матеріальності, можуть відчувати деяке задоволення, слухаючи земну музику, тому що їм ще не дано зрозуміти музику більш досконалу. Небесна музика має для розвинених Духів особливу чарівність, тому що вона містить у собі все найпрекрасніше та найсолодше, що тільки може змалювати собі їхня багата уява.

            Чи захоплюються Духи красотами природи? Так, вони співчувають їй, але це залежить від здатності Духа оцінити та зрозуміти її. Для вищих Духів зрозуміла загальна красота, перед якою тьм`яніє красота окремих та відірваних від цілого частин.  Краса природи небесних тіл у Всесвіті настільки різнобарвна та велична, що ми з нашою бідною уявою навіть не можемо уявити її собі.

            На відміну від людей, Духи не відчувають наших фізичних потреб та страждань. Але вони знають про них, тому що самі у свій час пережили їх. А ще вони не відчувають втоми у тому розумінні, як це уявляємо ми, і не мають потреби у нашому тілесному відпочинку, тому що Духи не мають людських органів, сили яких потрібно відновлювати. Однак духовні істоти також мають потребу в перепочинку у тому розумінні, що вони не можуть постійно перебувати в діяльності. Звичайно, вони не діють матеріальним шляхом - всі їхні дії є не що інше, як діяльність розуму, яка вимагає морального відпочинку. Тобто у проміжках між діяльністю бувають періоди, коли їхня думка перестає бути дієвою і не спрямовується безпосередньо на той чи інший предмет. Це і є відпочинком для Духа, який важко порівняти з відпочинком тіла. Ступінь стомленості, яку відчувають Духи, відповідає недосконалості їхнього розвитку. Чим більше вони розвинені, тим менше потребують відпочинку.

Вибір випробувань

            Дух самостійно обирає рід випробувань, які бажає витримати у новому тілесному існуванні. Звичайно, нічого не робиться без Божого дозволу, тому що Ним і тільки Ним закладені всі Закони, які керують Всесвітом. Надаючи Духу вільний вибір, Він покладає цим на нього всю відповідальність за його вчинки та за їх наслідки. Дух може однаково йти як шляхом добра, так і шляхом зла. Та коли він впаде під тягарем самостійно обраних випробувань, у нього залишиться надія, що не все втрачено, що Бог, в силу Своєї благосні, надасть йому право виправити те, що було зроблено ним неправильно. При цьому слід розмежовувати дії волі Божої від дій волі людської. Якщо вам, наприклад, загрожує небезпека, то передумова її створена не вами, а Богом, але наражаєтесь чи не наражаєтесь на неї ви за власною волею, і Творець дозволяє це.

Хоча Дух і самостійно обирає випробування, але з цього аж ніяк не випливає, що всі біди, які звалюються на нас у житті, були обрані та передбачені нами. Дух не може до найменших дрібниць передбачити все, що трапиться з ним у матеріальному світі. Він лише обирає рід випробувань, деталі ж, як правило, бувають наслідками наших власних дій у тій чи іншій ситуації. Якщо Дух, наприклад, побажав народитися серед злочинців, то він в цілому знав ще задовго до свого втілення, на які спокуси наразиться, але не міг передбачити всіх вчинків, які здійснить. Його вчинки в тілесному стані залежатимуть від його власної волі. Говорячи по-іншому, Дух знає, який шлях обирає для себе у новому житті, знає, що йому доведеться пройти через певні випробування, тобто знає, на які неприємності наразиться, але не знає причин їх виникнення та дрібних деталей, з яких вони будуть складатися. Дрібні деталі, які провокують той чи інший вчинок, завжди залежать від обставин, в які потрапляє людина. Тому лише великі події, які мають безпосередній вплив на його долю, Дух може передбачити заздалегідь. Обравши слизьку дорогу, Дух знає, що повинен рухатись обережно, тому що може легко впасти, але не знає у якому саме місці може послизнутися. А може й не впасти, якщо буде йти обережно. Коли ви проходите поряд з будинком і на вас з даху звалюється купа снігу, не думайте, що так було призначено долею. У цьому, як і в більшості інших випадків, причиною неприємності стала ваша необачність.

            Іноді Дух добровільно народжується в середовищі злочинців. Здавалося б, навіщо він робить такий вибір? Раніше говорилося, що Духів притягує подібність їхнього розвитку і що в рівному середовищі вони почуваються значно краще, ніж у середовищі більш досконалому - це одна з причин вибору. Наступна полягає у тому, що за Законом Перевтілення кожен Дух у новому житті розпочинає своє удосконалення з того самого ступеня, на якому зупинився у попередньому. Отже, якщо Дух закінчив своє життя злочинцем або п`яницею, то у новому тілі він знову мусить розпочати його серед злочинців або п`яниць. Щоб побороти схильність до крадіжки або пияцтва, він повинен жити з людьми, які займаються цим.

            Та не завжди, щоб досягти досконалості, Дух повинен проходити через низку всіляких випробувань, які можуть розпалити в ньому гордість, заздрість, скупість, надмірну чуттєвість тощо. Є Духи, які від початку свого існування обирають шлях, який звільняє їх від багатьох випробувань, тоді як той, хто йде слизьким шляхом, наражається на безліч небезпек. Наприклад, ви просите багатства і можете отримати його. Тоді, в залежності від характеру, ви можете зробитися скупим або марнотратним, великодушним або егоїстичним, чи поринути у всілякі чуттєві насолоди. Але це не означає, що ви неодмінно повинні стати таким.

            Здавалося б, яким чином Дух, будучи від початку свого існування простим, необізнаним та недосвідченим може обирати для себе тілесне існування та відповідати за свій вибір? Враховуючи його неосвіченість, Творець вказує йому шлях, яким він повинен просуватися до досконалості, подібно до того, як дорослі від самої колиски вказують його дитині. Та з часом, коли воля Духа достатньо розвинеться, Бог надає йому змогу робити власний вибір, і тоді він, якщо не прислухається до порад добрих Духів, збивається зі шляху добра і стає на шлях зла. Ось що розуміється під „падінням” людини!

            Отже, вибір тілесних існувань, а, значить, і випробувань залежить від волі самого Духа. Та іноді бувають моменти, коли Сам Творець втручається у процес такого вибору. Він може приписати Духу певне існування, якщо Дух через свій занадто низький розвиток чи через свої дурні схильності не може зрозуміти, що є насправді корисним для нього. І коли Бог бачить, що таке призначення через спокутування може сприяти його очищенню та розвитку, наказує Духу втілитися у те чи інше тіло. Таке насильне втілення відбувається лише за крайніх обставин, тому що Бог терпляче чекає, доки Дух сам, нарешті, зрозуміє хибність обраного ним шляху і добровільно виправить своє становище. Тому Творець і не прискорює спокутування.

            Чим керується Дух, обираючи випробування, які він повинен витримати? Він обирає ті з них, які за характером його вчинків, можуть служити для нього спокутуванням та прискорити його розвиток. Ось чому одні Духи можуть обирати життя переповнене усілякими бідами та позбавленнями, тоді як інші можуть побажати випробувати себе такими спокусами як влада, могутність та багатство, надзвичайно небезпечними для людини через дурне застосування та через пристрасті, розвитку яких вони сприяють. І, нарешті, є й такі Духи, які хочуть випробувати себе у боротьбі з оточуючим пороком.

            Втілений Дух, тобто людина відрізняється від невтіленого безтілесного Духа тим, що цілком природно намагається обрати в земному житті найменш обтяжливі для себе випробування. Але, коли він звільняється від матерії, обман почуттів припиняється, і Дух думає зовсім по-іншому. Людина на Землі, знаходячись під впливом плотських ідей, бачить у випробуваннях лише обтяжливу сторону і, що цілком природно, намагається уникати тих випробувань, які не несуть матеріальної вигоди та обирати ті, які, в її розумінні, можуть поєднуватися з матеріальними насолодами. Але в період духовного життя Дух порівнює ці грубі матеріальні задоволення з незворушним блаженством мешканців вищих світів і розуміє, що тимчасові земні страждання мало значать для нього. Тож бо Дух, на відміну від людини, може обрати найважче випробування, щоб швидше досягти кращого становища, як обирає хворий найбільш неприємні ліки, щоб швидше одужати. Хто хоче прославити своє ім`я новим відкриттям, той не обирає шлях, устелений квітками. Він розуміє небезпеку, на яку наражається, але знає також і ціну власних зусиль, які, в разі удачі, принесуть йому славу.

            Людині, нарешті, слід зрозуміти, що Духи, звільнившись від матерії, дивляться на речі не так, як ми. Вони приділяють всю свою увагу більш важливій для них меті, ніж швидкоплинні земні задоволення. Після кожного існування вони бачать крок, зроблений ними вперед, і розуміють, чого їм не вистачає для досягнення досконалості: ось чому вони добровільно наражаються на негаразди тілесного життя та самі просять випробувань, які можуть швидше привести їх до мети. Саме через це недосконалі Духи не обирають для себе спокійних існувань і не насолоджуються життям без прикрощів. Вони бачать на прикладі вищих світів, що блаженство цілком можливе, і розуміють: для того, щоб досягти його,  необхідно покращитись. Тому вони й шукають засоби, щоб удосконалитись в тілесному житті.

            Навіть у нашому земному житті, ми щодня маємо перед очима приклади подібного вибору. Хіба людина, яка тривалий час працює без відпочинку, не втішає себе тим, що у майбутньому заживе заможно? Яким лише випробуванням не піддає себе людина на землі заради слави та матеріальних благ!  Кожен з нас розуміє, що неможливо добитися високого суспільного становища в науці, мистецтвах, промисловості, не пройшовши відповідної підготовки на нижчих щаблях та не отримавши необхідних навичок і знань, які по суті є тими ж випробуваннями. Отже, мінливе людське життя є дзеркальним відбитком мінливості життя духовних істот на „тій стороні”.

            Говорячи образно, втіленого Духа можна порівняти з мандрівником, який стоїть біля підошви гори. Коли він звільняється від земних пут, то бачить ясніше, як людина, котра видерлася на її вершину. Мета мандрівника - відпочинок після важкого сходження; мета Духа - вічне блаженство після мужньо витриманих бід та випробувань.

            Багато хто з людей бажає величі та багатства, і чи пов’язане таке бажання з прагненням до випробувань та спокутування? Звичайно, ні, тому що таке бажання, як правило, навіяне впливом матерії. Та коли цього бажає Дух людини, тоді, безперечно, це відбувається з метою випробування або ж спокутування.

            Чи повинен Дух постійно піддаватися випробуванням, допоки не досягне абсолютної чистоти? Так, але ці випробування на різних щаблях розвитку різні і зовсім не такі, якими їх уявляє собі людина. Людина завжди під випробуваннями розуміє матеріальні дії. Але Дух, досягши відповідного ступеня розвитку, хоча й не зовсім ще досконалого, не піддається більше грубим матеріальним випробуванням. У нього з`являються інші обов`язки, які допомагають йому удосконалюватися і які не містять у собі нічого обтяжливого. Так, наприклад, він може допомагати іншим здобувати досконалість.

            Духи, які обирають своє народження між дикунами, або подібні до них, або за своїм розвитком стоять ще нижче від них. Серед малорозвинених племен не втілюються Духи, які вже досягли певного розвитку. Слід знати й про те, що наші дикуни не знаходяться на найнижчому щаблі духовної драбини, і що є світи, де неосвіченість та жорстокість набагато жахливіші, ніж на Землі. Духи, які мешкають там, стоять нижче від найнижчих мешканців нашої планети, тому для них втілитися серед наших дикунів вже є своєрідним прогресом, так як, наприклад, для наших дикунів буде прогресом обіймати в цивілізованому суспільстві посаду, яка примушує проливати кров. Дух може просуватися вперед лише поступово, він не може несподівано перетнути простір, який відділяє варварство від цивілізованого суспільства. Саме в цьому і полягає мета перевтілення.

            Однак, іноді трапляються випадки, коли Духи, переходячи з нижчого світу на Землю, можуть народитися серед наших освічених народів. Як правило, такі Духи переоцінюють свої можливості, або не усвідомлюють можливих наслідків від взятих на себе і не витриманих випробувань. Швидше їх приваблює у більш цивілізовані світи не потреба в подальшому удосконаленні, а можливість задовольнятися матеріальними насолодами. Перебуваючи серед освічених народів, вони завжди почувають себе не на своєму місці, тому що їхні схильності не відповідають схильностям більш розвинених людей. Такі істоти відрізняються серед нас проявами дикої жорстокості. Всі вони згодом повертаються назад на нижчі планети.

            Звичайно, зустрічаються і зворотні випадки, коли людина, яка належить до освіченого народу може з метою спокутування втілитися серед нерозвинених народів. Наприклад, той, хто у свій час віддавав накази, може в новому існуванні підкорятися тому, хто схилявся перед його волею. Якщо людина  використовувала владу на зло іншим, то народження серед дикунів для неї є спокутуванням, призначеним Самим Богом. Добрий Дух також може обрати існування серед неосвічених народів, щоб сприяти їхньому розвитку, і тоді це - місія.

Потойбічні стосунки

            Як відомо, Духи розподіляються на різні розряди, тому між ними існує ієрархія влади. Нижчі Духи завжди підкоряються вищим, які володіють непереборним моральним впливом. При цьому нижчі Духи не можуть ухилитися від послуху перед вищими.

            Коли Дух людини, яка користувалася на Землі могутністю та пошаною, потрапляє після смерті у світ Духовний, то це не дає йому ніякої переваги на „тій стороні”. Недаремно в Псалмах записано, що покірні підвищаться, а сильні будуть зневажені. Цей вислів зі Святого Письма слід розуміти наступним чином: сильний світу цього може належати до останнього розряду Духів, тоді як його підлеглий може належати до вищого. Ісус сказав, що кожний, хто не випинає себе, піднесеться, а хто підносить себе - буде посоромлений. А ще сильні світу цього, котрі на Землі були знатними та багатими, потрапивши у світ Духів, відчувають постійне приниження, і особливо ті з них, котрі за життя були гордовитими, заздрісними та жадібними. Таким чином, земний „титул” у Духовному світі нічого не вартий, там цінується і має вагу лише моральна перевага.

            На відміну від земних людей, духовні істоти, які належать до різних розрядів, не живуть разом. Вони можуть бачити одне одного та лише іноді спілкуватися між собою. Духи віддаляються один від одного та сходяться, дивлячись на почуття, які вони взаємно відчувають. До речі, щось подібне спостерігається і серед людей, тому що потойбічне життя - це цілий світ, і наш світ - не що інше, як невиразне віддзеркалення його.

            Духи, які належать до одного розряду, об`єднуються внаслідок певної спорідненості і складають групи Духів, які керуються симпатією та однією спільною метою. Добрих Духів поєднує бажання робити добро, тоді як злих - бажання робити зло, сором за попередні вчинки та потреба перебувати між подібними до них істотами. Ворони завжди літають великими зграями.

На відміну від земного існування, де люди найрізноманітніших соціальних станів не лише бачаться один з одним, але й зустрічаються та постійно взаємодіють, у світі Духовному існує певне табу для нижчих Духів. Так, добрим Духам дозволено бувати скрізь, тому що такий порядок речей потрібен для того, щоб вони мали можливість впливати на злих. Але місця, заселені добрими Духами, недоступні для недосконалих Духів, щоб вони не могли своїми низькими вчинками порушувати там пануючу гармонію і спокій. Говорячи про взаємостосунки між добрими та злими Духами, слід сказати, що вони складаються з того, що добрі Духи намагаються перебороти дурні схильності злих Духів та допомогти їм піднестися. Така їхня місія.

            Чому нижчі Духи, опинившись в духовному світі, де перед ними розкриваються всі їхні недостойні вчинки, продовжують залишатися схильними до зла? З одного боку така схильність підтримується заздрістю до вищих Духів, а з іншого -  через власний низький розвиток. Тому й говориться, що багатьом з них потрібні віки, щоб вони, нарешті, зрозуміли всі переваги та вигоди від морального удосконалення. А допоки, перебуваючи на низьких щаблях розвитку, вони, наскільки можливо,  намагаються заважати таким, як і вони недосвідченим Духам досягти верховного блаженства. Їм хочеться, щоб і інші весь час відчували ті ж нестерпні духовні муки, які відчувають вони. Щось подібне спостерігається і серед людей на Землі.

            При спілкуванні Духи не користуються словами, тому що слово - це лише матеріальний звук, в якому проявляється втілений Дух. Вони спілкуються між собою поглядом. Для такого спілкування служить всесвітній струм, який і є провідником їхніх думок, як повітря є провідником для наших звуків. Цей струм, як всесвітній телеграф, з`єднує всі світи і дозволяє Духам передавати свої думки з одного світу в інший.

            Яким чином Духи, не маючи тіла, зберігають індивідуальність та відрізняються один від одного? Вони зберігають індивідуальність завдяки своєму духовному тілу, яке для них є те ж саме, що й матеріальне тіло для людини.

            Коли душа повертається у світ Духів, то душу праведника зустрічають як улюбленого та давно очікуваного брата, а нечистого Духа - як істоту, до якої ставляться з презирством. Рідні та родичі зустрічають лише ту душу, якій симпатизують. Вони вітають її з завершенням нелегкої подорожі та допомагають звільнитися від тілесних пут. Для добрих Духів є нагородою, коли їх зустрічають ті, хто був прихильний до них на Землі. І, навпаки, той, хто опоганив себе злочинами, залишається наодинці з собою, або буває оточений подібними до себе Духами. Це - покарання. Але родичі та друзі не завжди бувають разом після смерті. Все залежить від того, на якому щаблі розвитку вони перебувають та від шляху, обраного ними для удосконалення. Якщо один з них більш розвинений і швидше просувається вперед, вони не можуть залишатися разом у світі Духів. Вони можуть лише бачитися, і з`єднаються назавжди тільки тоді, коли досягнуть однакового ступеня досконалості.

Симпатія та антипатія між Духами

            Духи, як і люди, залежно від моральної схожості, можуть симпатизувати один одному. Щодо ненависті, то вона буває лише між нечистими Духами. Якраз вони й навівають людям ворожнечу та чвари. Істоти, котрі ворогували на Землі, потрапивши у світ Духів, швидко починають розуміти, що ненависть є порожнім та безглуздим почуттям. Лише одні недосконалі Духи зберігають злість до того часу, поки не очистяться.

            Якщо на Землі людей роз`єднував лише матеріальний інтерес, але вони не відчували один до одного моральної антипатії, то з ліквідацією причини чвар, вони можуть з задоволенням зустрітися на „тій стороні”. Так, двоє молодих вчених, досягши зрілого віку, зрештою визнають наївність своїх колишніх „наукових” суперечок і стають нерозлучними друзями. Проте зустрічаються й інші випадки, коли люди, які робили один одному взаємні неприємності, віддаляються у світі Духів.

            Що відчувають після смерті ті, кому ми заподіяли зло? Якщо це добрі Духи - вони нас прощають при умові, що ми зі свого боку розкаялися. Якщо злі - то можуть зберегти до нас ворожість, а іноді й переслідувати в іншому існуванні. Бог може допустити таке, як своєрідне покарання.

            Як правило, особиста прихильність досконалих Духів не змінюється з часом, тому що вони, на відміну від людей, не можуть помилятися. Вони бачать один одного наскрізь, бо для них не існує маски, під якою може сховатися лицемірство. Любов, яка об`єднує їх, є для них джерелом верховного блаженства.

            Чи завжди продовжується прихильність, яка існувала між двома істотами на Землі, після того як вони переберуться у світ Духів? Це, дійсно, так, якщо прихильність була заснована на справжній симпатії. Та, якщо її основою були лише фізичні причини, то така прихильність зникає разом з цими причинами. Взаємна симпатія у Духовному світі значно міцніша, ніж на Землі, тому що вона не залежить ні від матеріальних інтересів, ні від марнославства.

            Іноді можна почути, що нібито кожен з нас має свою „духовну половинку”, з якою рано чи пізно його буде сполучено. Насправді ж, між двома Духами не існує якогось особливого та неминучого зв`язку. Зв`язок як такий існує між усіма Духами і залежить від розряду, який вони посідають. Чим досконаліші Духи, тим міцніший їхній зв`язок. І, взагалі, вислів „моя половинка” - неточний. Якби Дух був половинкою іншого Духа, то, відлучившись від нього, він став би істотою неповною.

            Всі Духи, які досягли досконалості, тісно поєднані між собою завдяки розумовій та моральній однорідності. Тоді як на нижчих сферах Дух, який просувається вперед, поступово втрачає симпатію до тих, хто залишився на нижчих щаблях розвитку. Отже, симпатія, яка зближує одного Духа з іншим, є результатом абсолютного збігу їхніх уподобань та схильностей. Така тотожність виникає лише при однаковому ступені розвитку.

            Щодо Духів, які нині не симпатизують один одному, то з часом між ними також може з`явитися взаємна симпатія. Але це станеться лише за тієї умови, коли Дух, який перебуває на нижчому щаблі, удосконалиться та досягне сфери, на якій знаходиться інший, більш досконалий Дух. А ще вони можуть заприятелювати й тоді, коли більш досконалий Дух, не витримає якогось з наступних випробувань і затримається на одному зі щаблів свого розвитку.

Спогади про тілесне існування

            Дух завжди пам`ятає про свої тілесні існування і, нерідко, зі співчутливою посмішкою пригадує своє минуле, як, наприклад, людина, яка досягла зрілого віку, сміється над витівками юності або пустощами свого дитинства.

            Такі спогади приходять до Духа не відразу після смерті, а поступово, епізод за епізодом, немов виринають з туману. До того ж Дух пам`ятає далеко не всі події свого життя і зберігає в пам`яті лише ті, які справили той чи інший вплив на нього, як на Духа. Щодо усіляких незначних дрібниць, то він просто не помічає їх і не придає їм ніякого значення. Звичайно, як Дух, він може при бажанні пригадати найдрібніші деталі не лише подій, але й власних думок, та якщо це не приносить йому ніякої користі, він не робить цього.

            Чи бачить Дух після смерті мету свого втілення і який вплив вона матиме на його майбутнє? Звичайно, бачить і розуміє набагато краще, ніж під час тілесного життя. Він розуміє необхідність очищення для досягнення досконалості і знає, що з кожним існуванням позбавляється від якогось недоліку. Минуле життя постає у пам`яті Духа, як панорама, яка з`являється у нього перед очима. При цьому він бачить не окремі, вихвачені частини, а все життя в цілому. При бажанні Дух також може охопити відразу всі свої попередні життя, де минуле розгортається перед ним, як розгортається станція за станцією перед мандрівником. Щодо найперших своїх існувань, коли Дух, так би мовити, перебував у грудному віці, який можна розглядати, як перші роки дитинства, то вони, як і для людини, губляться для нього в мороці забуття.

            Залишивши тіло, Дух дивиться на нього, як на одяг, який сковував його духовне тіло, і щасливий, що позбавився від нього. Коли Духу випадає нагода бачити, як розкладається його колишнє тіло, то він ставиться до цього байдуже, як до речі, яка йому більше не потрібна.

            Часто родичі довго зберігають матеріальні речі померлих. Така увага завжди приємна Духу, це дає йому змогу краще пригадати минуле. Але притягують його до них не речі, а їхні думки.

            Якщо людина була на Землі щасливою, чи жалкує Дух за насолодами, котрі залишив? Лише одні низькі Духи можуть жалкувати за задоволеннями, які відповідають їхній порочній натурі і які вони спокутують на „тій стороні” своїми стражданнями. Для вищих Духів вічне блаженство набагато дорожче за тимчасові земні насолоди. Так доросла людина байдуже ставиться до того, що приносило їй задоволення в дитинстві.

            Іноді буває, що людина розпочинає корисну справу, але через смерть не встигає завершити її, чи не шкодує вона про це на тому світі? Ні, тому що вона бачить, що іншим призначено закінчити її. Часто такий Дух намагається навіяти відповідним людям бажання завершити його справу.

Коли людина залишає на Землі власні твори мистецтва або літератури, то вона, як Дух,  починає дивитися на них зовсім по-іншому і часто не схвалює те, чим раніше захоплювалася. При цьому багато залежить від її розвитку, як і те, цікавиться Дух чи ні успіхами мистецтв та наук на Землі. А ще це залежить від тієї місії, яку було покладено на нього. Те, що для нас здається прекрасним, може бути нікчемним для Духів. Якщо вони іноді й захоплюються людськими творами, то роблять це, як учитель, який захоплюється творами своїх учнів. Духи звертають увагу лише на те, що може підтвердити розвиток та прогрес втілених істот.

Духи вищих розрядів як правило відвідують Землю ненадовго. Все, що робиться на ній є занадто незначним для них у порівнянні з величчю безкінечного. І те, чому люди надають найбільшу значимість (кар`єра, матеріальне благополуччя, чуттєві задоволення тощо), настільки пусте і нікчемне в їхніх очах, що вони знаходять у всьому цьому дуже мало привабливого для себе, за винятком тих випадків, коли вони покликані на Землю з метою сприяти прогресу людства. Духи середніх розрядів частіше відвідують Землю та уважно спостерігають за тим, що на ній відбувається. Нижчі Духи залишаються на Землі майже постійно і становлять основну масу оточуючого нас народонаселення невидимого світу. Вони зберегли майже ті ж ідеї, ті ж смаки і ті ж схильності, які мали, перебуваючи в тілесній оболонці. Вони охоче приєднуються до наших зібрань, наших занять, до наших розваг, в яких приймають дуже активну участь. Не маючи можливості фізично задовольнити свої пристрасті, вони насолоджуються, спостерігаючи за людьми, які віддаються їм, та ще більше заохочують їх до цього. Але є серед нижчих Духів і більш серйозні - вони спостерігають за всім з метою просвітитися та удосконалитися на чужому досвіді. Не даремно існує приказка, що розумний вчиться на чужих помилках, а дурень - на власних.

Коментарі

Немає коментарів
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі