Блоги → Перегляд

ЛЮДИНА І ВСЕСВІТ Частина третя: 12 МОРАЛЬНИХ ЗАКОНІВ ВСЕСВІТУ Закон добра і зла

Четвер, 10:10, 12/07

Рейтинг
0 0
Переглядів
158

0
0
0

ЗАКОН ДОБРА І ЗЛА

Як відрізнити добро від зла

            Моральні Закони – це правила, як поводити себе добре, тобто відрізняти добро від зла. Вони засновані на дотриманні Основного Закону. Людина поводить себе добре, якщо робить усе з добрими намірами та для загального блага, тому що лише так вона дотримується Божого Закону.

            Щоб відрізнити добро від зла, слід розуміти, що все, що відповідає Закону Божому, є  д о б р о, а все, що ухиляється від цього Закону, є  з л о. Таким чином – робити добро, означає узгоджувати свої дії з Основним Законом, а робити зло – означає порушувати цей Закон.

            Кожна людина, якщо вона того бажає і вірить в Бога, має можливість самостійно відрізняти добро від зла. Для цього і існує людський розум. Та найкраще керуватися у цьому золотим правилом, яке залишив нам Ісус Христос: поступайте стосовно інших так, як би ви хотіли, щоб інші поступали стосовно вас. Людина, яка дотримується цього правила, не помиляється.

            Коли ж необхідно визначити межу між добром і злом щодо особистої поведінки, тоді і в цьому випадку Основний Закон визначає міру всіх потреб. Наприклад, людина часто хворіє, якщо багато їсть. Таким чином Бог вказує їй на межу необхідного. Те ж саме можна сказати й про все інше. Коли людина переступає через дозволені рамки, то буває покарана власним стражданням. І дійсно, людина уникла б переважної більшості нещасть, в яких звинувачує інших, якби завжди прислуховувалася до свого внутрішнього голосу.

Зло в природі

            Здавалося б, навіщо зло існує в природі? І чому Бог не створив людину за більш сприятливих обставин?

            Справа у тому, що всі Духи були створені простими і неосвіченими. Це дає можливість втіленому Духу, тобто людині, самостійно обирати для себе шлях у житті. І тим гірше для людської істоти, якщо вона піде поганим шляхом: скитання її будуть надзвичайно довгими.

            Коли б у природі не існувало гір, людина ніколи б не зрозуміла, що можна підніматися та спускатися з них, або що існують тверді тіла. Необхідно, щоб Дух набирався досвіду, а для цього йому потрібно пізнати добро і зло. Саме для цього й існує поєднання Духа з тілом.

Суспільне становище і зло

            Умови людського існування в суспільстві постійно змінюються у відповідності до місця та часу. Як наслідок, з`являються різноманітні потреби та пристосовані до них суспільні становища. Так як різноманітність ця природна, то вона узгоджена з Основним Законом і ніскільки не порушує єдності його частин. Розум людині й дано для того, щоб вона відрізняла справжні потреби від надуманих та умовних. Закон Божий однаковий для всіх.

            Говорячи про зло, слід сказати, що наслідки його завжди залежать від наміру, з яким його роблять. Добро – завжди добро, а зло – завжди зло, у якому б становищі не перебувала людина. Різниця полягає в мірі відповідальності. Тому нерозвинений дикун, який харчується людським м`ясом, менш винний, ніж цивілізована людина, яка усвідомлює свої вчинки.

            Ступінь добра і зла завжди відносна і залежить від обставин. Людина часто робить проступки, які є наслідком її суспільного становища, та, не зважаючи на це, всі вони підлягають осуду і відповідальність за них завжди буває відповідною до її здатності розуміти добро і зло. Тому людина освічена, яка чинить найменшу несправедливість, винувата більше в очах Божих, ніж дикун, який покладається лише на інстинкти.

            Звичайно, що зло іноді буває необхідним в силу несподіваних обставин. Наприклад, ненавмисне вбивство під час самооборони. Однак, не зважаючи на таку вимушену необхідність, цей вчинок все одно буде злом, хоча й необхідним. Правда основний тягар відповідальності за скоєння такого зла лягає в основному на того, хто був причиною його скоєння. Таким чином людина, доведена до злочину становищем, в яке поставили її інші, менш винна, ніж вони, тому що кожного буде покарано не лише за зло, зроблене ним самим, але й за зло, причиною якого він був. Так само як і той, хто сам не робить зла, але користується злом, зробленим іншими, винен, наче сам вчинив це зло, тому що користуватися злом означає приймати в ньому участь. Можливо сам він і не наважився б його вчинити, але, користуючись злом вже зробленим, він тим самим схвалює його, і, отже, вчинив би його сам, коли б міг, або коли б наважився вчинити його.

            Не менш достойне осуду бажання зла іншим. Але це також залежить від обставин. Добровільно опиратися бажанню зробити зло – доброчесність. Особливо, коли є можливість задовольнити таке бажання. Коли ж зло не скоєне лише через відсутність зручної нагоди, то людина, яка побажала вчинити зло, але якій не вдалося скоїти його, винна, як така, що вчинила зло.

            Особливо хочеться наголосити на тому, що людина не може вважати себе угодною Богу та бути спокійною за своє майбутнє лише не роблячи зла. Для цього потрібно робити добро по мірі сил своїх, тому що кожен буде відповідати за все зло, яке сталося від того, що він не робив добра.

            У людському суспільстві не існує жодного становища, перебуваючи в якому, людина взагалі не може робити добра. Лише одні егоїсти не знаходять для цього зручної нагоди. Достатньо мати хоча б якісь стосунки з людьми, щоб знайти можливість робити добро. Людині, яка не засліплена егоїзмом, така нагода з`являється щодня. Адже чинити добро, означає не лише подавати милостиню, але й взагалі, бути корисним.

В порочному середовищі

            Часто середовище, в якому знаходяться окремі люди, буває для них основним джерелом переважної більшості пороків та злочинів. І якщо втілений Дух, тобто людина, перебуває у такому середовищі, то таке становище є для неї випробуванням, обраним Духом під час свого перебування у вільному, невтіленому стані. Він сам побажав наразитися на спокуси, щоб вистояти проти них і отримати завдяки цьому більше заслуг.

            Буває й так, що для людини, зануреної в атмосферу пороку, схильність до зла робиться майже непереборним потягом. Але потяг до зла – це лише нахил, і він не може бути непереборним. Тому що й серед атмосфери пороку у людини є розум та сила Духу, щоб вистояти перед спокусами.

            Чим важчі умови, в яких робиться добро, тим воно має більше заслуг в очах Бога. Чи є особлива заслуга у тому, коли добро робиться без зусиль, або коли воно нічого не варте для того, хто його робить? Тому Бог ставить вище бідняка, який віддає свій останній шматок хліба, ніж багатія, який віддає свій надлишок.

Коментарі

Немає коментарів
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі