Блоги → Перегляд

Для Блокера=ПРОГРАМА РЕАЛІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ У ПРОЦЕСІ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ

Четвер, 15:57, 09/08

Рейтинг
2 0
Переглядів
906

0
0
0
У цій статті згадуються
Віктор Ющенко
Політик
Виктор Медведчук
Громадський діяч

Завантажити скорочений варіант "Програми..." (.doc)  package.png

Всеукраїнська організація
“Тризуб” імені Степана Бандери



baner.jpg

gerb.gif

 

ПРОГРАМА РЕАЛІЗАЦІЇ
УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ
У ПРОЦЕСІ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ



К и ї в
2005



Прийнято на V Великому Зборі Всеукраїнської організації “Тризуб” імені Степана Бандери 20 серпня 2005 року Божого

 

 

bgerb.gifНація не здобуде НІЧОГО, якщо боротиметься за ЩОСЬ, а не за ВСЕ що їй належить.

Василь Іванишин

 

 

Вступ
І. Ідейно- світоглядові засади
ІІ. Політично- програмові засади
1. Український шлях
2. Національна держава
3. Національне народовладдя
4. Внутрішня політика
5. Національна безпека й оборона
6. Економічна політика
7. Соціальна політика
8. Аграрна політика
9. Освіта
10. Культура
11. Наука
12. Релігійно- конфесійна політика
13. Молодіжна політика
14. Фізична культура і спорт
15. Охорона здоров’я
16. Екологічна політика
17. Інформаційна політика
18. Українська діаспора
19. Національна політика
20. Кримські татари
21. Зовнішня політика

ІІІ. Стратегія і тактика організованого націоналізму

 

21. Зовнішня політика

Сучасним глобалістичним тенденціям, маргіналізації та нищенню націй, розмиванню державних суверенітетів, новоімперським зазіханням народи можуть протиставитися тільки через створення і всебічне зміцнення своїх національних держав.

Зовнішньополітична діяльність української держави має бути реалізацією української національної ідеї на міжнародній арені, а головні засади української зовнішньої політики – випливати із природних потреб, інтересів та прагнень української нації.

Невідкладним вважаємо:

1. Покінчити з дотеперішньою зовнішньополітичною практикою влади жертвувати національними інтересами і майбутнім України заради сьогочасної вигоди самої влади та олігархічних кланів.

2. Зберігати позаблоковий стан і суверенність України.

3. Шляхом взаємовигідних двосторонніх договорів зміцнювати економіку, обороноздатність і політичні можливості української держави.

4. Покінчити з анекдотично-шахрайською “багатовекторністю” зовнішньої політики, бо Україну не ощасливлять ні імперські обійми Росії, ні розчинення в космополітичному і демоліберальному баговинні Заходу. Визначальний вектор нашої внутрішньої і зовнішньої політики – опора на власні сили, створення, зміцнення й утвердження української національної держави.

5. Україна не може входити в жодне об’єднання, яке передбачає наддержавні керівні органи. Саме таку – новоімперську – інтеграцію пропонує нам Росія. А тому стосунки з нею можуть будуватися тільки на взаємовигідних двосторонніх угодах.

6. Україна до свого економічного зміцнення не повинна вступати до Євросоюзу та Всесвітньої торгівельної організації, оскільки зобов’язання, які вона при цьому бере на себе, призведуть до її цілковитого неоколоніального поневолення та національної деградації.

7. Україна повинна негайно вийти із тих “миротворчих” акцій, які насправді є допомогою агресору у здійсненні окупації незалежних країн, як зараз в Іраку.

8. Україна може брати участь у збройних конфліктах, якщо це відповідає її інтересам і можливостям, але ніколи - не на боці імперіаліста-агресора.

9. Україна повинна виявляти солідарність із народами, що виборюють собі свободу, незалежність і державність, незважаючи на те, що їх національно-визвольна боротьба тотально ототожнена з тероризмом тими країнами, які самі стали на шлях політичного бандитизму.

10. Покладаючись на власні сили українського народу, використовувати кожний сприятливий момент кон’юнктури міжнародного становища для посилення позицій та підвищення авторитету нашої держави на міжнародній арені.

11. Послідовно зміцнювати політичні, економічні та культурні зв’язки з країнами Заходу, забезпечуючи природне повернення України в Європу та її вихід із “орбіти” впливу та диктату Росії в новоімперській системі СНД.

12. Домагатися повернення Україні пропорційної (16,37%) частки всіх активів колишнього СРСР; заощаджень українських вкладників в ощадбанку СРСР, відповідно проіндексованих і з нарахуванням банківських відсотків.

13. Вимагати повернення історичної, культурної та інтелектуальної спадщини, привласненої російською та іншими державами.

14. Домагатися від Російської Федерації виплати грошових відшкодувань особам, а в разі їх смерті – родинам за підневільну рабську працю українських політв’язнів та репресованих або знищених російським імперським режимом.

15. Вимагати відшкодування Росією багатомільярдних збитків, завданих катастрофою на ЧАЕС.

16. Відповідно до міжнародних правових норм провести делімітацію і демаркацію кордону з Росією, включаючи і морські кордони.

17. Забезпечити державний захист громадян України та представників української нації в усіх куточках землі.

18. Вимагати від Росії та інших країн, де компактно проживають українці, паритетного розвитку української мови, національних освітніх, культурних та інформаційних програм.

19. Забезпечити вільний розвиток в Україні політичних представництв поневолених народів.

 

ІІ. Політично-програмові засади 1. Український шлях

Традиційно наш політикум уже п’ятнадцять років пропонує українському суспільству тільки два шляхи розвитку держави: владний та псевдо-опозиційний.

Суть пропозицій кожної влади зводиться до того, щоб за всяку ціну утриматись при владі, зберегти нинішню систему грабежу народу і країни, не допустити до повномасштабного відродження і політичного самоутвердження справжнього господаря України – української нації. Для цього пропонуються і кожного разу видаються за епохальні та рятівні то запозичені політичні доктрини, то конституція, то беззмістовні референдуми, то злодійські реформи, а періодично – ще й безідейні вибори. Усе це має відволікати увагу українців від головного – творення власної держави. А в результаті цих дій влади Україна з найбільш перспективної пострадянської держави перетворилася на убогу заштатну неоколонію третього світу.

У цій ситуації кожен виступ проти скорумпованої, неукраїнської і навіть демонстративно антиукраїнської влади сприймається як опозиційний і рятівний для народу. Але це далеко не так.

Що кожного разу пропонує ”опозиція”? Перше і постійне гасло різних “опозиціонерів” – “Геть нинішню владу!” Народ це підтримує, бо ненавидить наскрізь скорумповану систему влади, яка його перетворює в жебрака, а Україну – у неоколонію. Далі такий “опозиціонер” пропонує себе – як спасителя народу. А його холуї і блюдолизи за щедру плату роблять із нього святого чудотворця, який невідомо як ощасливить усіх, щойно його оберуть. І третє, що завжди пропонує народові “опозиція”, - це підвищення пенсій, вчасна виплата зарплати, повернення вкрадених заощаджень, зупинення росту оплати за комунальні послуги та ще десяток-другий пустопорожніх соціально-економічних обіцянок, які або не виконуються, або нічого в принципі не змінюють: система залишається незмінною, грабіжники – грабіжниками, багаті – багатими, а бідні – бідними і безправними. Але зате при владі буде “наш”!.. Саме таку “боротьбу” завжди пропонує народові кожна “опозиція”, і саме такі “перемоги” народ здобуває під її керівництвом. Уже боролис я проти Масола, Кравчука, Табачника, Мороза, Ткаченка, Кравченка, Суркіса, Медведчука, Кучми, Януковича, тепер - Ющенка...

То ж ніякої політичної опозиції в Україні досі не було і немає. Якщо кілька зграй злодіїв люто б’ються за відібраний гаманець, то чи має ограбований сприймати частину з них як харизматичних опозиціонерів?

Справді опозиційною до нинішньої системи влади є тільки наша, націоналістична Програма. Не тому, що ми найголосніше лаємо владу, – для цього не треба ні великого розуму, ні особливої відваги. Не тому, що пропонуємо народові чергового “найсвятішого” кандидата, – таким займаються політичні богомази. І не тому, що роздаємо найщедріші обіцянки, - це роблять політичні “кидали”, бо ніхто не ощасливить народ без його активної участі в боротьбі за власну долю. Наша Програма сутнісно опозиційна, бо пропонує щось якісно, революційно нове в сучасній українській політиці: українську національну ідею як віковічну метуукраїнської нації та український шлях до цієї мети.

Український шлях – це продовження багатовікової ідейно-політичної боротьби за реалізацію української національної ідеї-мети. Це боротьба за державне самоутвердження українців у всіх сферах життя. Це боротьба за якісно іншу систему влади – за українську національну державу. Це боротьба за українське національне народовладдя, при якому влада формується, контролюється і змінюється тільки народом, згуртованим під прапором української національної ідеї. Це боротьба за те, щоб кожні вибори були змаганням ідей і програм національного державотворення, а не тільки гризнею бажаючих всістися на шию народові. Це боротьба за виконання заповітів наших предків, за достойне життя сучасників, за гідне майбутнє нащадків.

Український шлях – це боротьба не за чергового обіцяльника чи зграю обіцяльників, а за українську національну державу - за українську Україну.

 

 

 

2. Національна держава

Держава – це така політична система, яка може працювати тільки у двох режимах: або на користь народові, або проти народу. В історії і сучасній політичній практиці людства ще не було жодного випадку, щоби в інтересах народу діяла не національна держава. Однак і влада, й “опозиція” завжди пропонують українцям щось інше.

Ми - за українську національну державу. А в національній державі творити закони, керувати суспільством і судити громадян можуть тільки обранці народу - з числа носіїв національної ідеї цього народу. І це право українського народу на національне народовладдя, на формування власної, національної влади і національної керівної еліти має бути узаконене.

Національна держава – це природне прагнення кожного розвинутого народу, це завершення його політичного самоутвердження, внаслідок якого він стає повноправним і єдиним господарем своєї долі на своїй землі, своєї держави і влади в ній, своєї країни і всіх її ресурсів.

Національна держава – це політичне утворення корінного народу на його власній території для державного забезпечення своїх інтересів у всіх сферах життя, для гарантованого відродження і розвитку, процвітання і буття нації в часі.

Національна держава – це політична система, у якій влада (усі її гілки, структури, посадові особи) є носієм національної ідеї і послідовним захисником національних інтересів свого народу – як у самій країні, так і на міжнародній арені.

Національна держава – це постійний, організований і потужний вплив на владу через всеохопний механізм українського національного народовладдя, який гарантує українцям, що кожна влада буде діяти тільки в українських національних інтересах, - інакше негайно перестане бути владою.

Національна держава – це держава, соціально-економічна політика якої здійснюється за формулою: “Від створення і зміцнення національної держави – через захист економічних інтересів нації – до заможності кожного громадянина”.

Національна держава – це держава, де головним і визначальним критерієм оцінки діяльності кожного громадянина є добро нації.

Національна держава – це держава, у якій не змішуються поняття “права національних меншин” і “претензії колишніх окупантів та колонізаторів” і в якій громадяни інших національностей визнають корінний народ господарем країни, мають не тільки рівні з ними права, але й обов’язки, знають і поважають його мову, закони та історію, мають необхідні умови для свого національного збереження і розвитку, виступають повноважними представниками культури свого народу, а не п’ятою колоною чужих держав і транснаціональних хижаків.

Національна держава – це та держава, яка діє в ім’я всіх мертвих, живих і ненароджених, в Україні і не в Україні сущих українців та всіх чесних громадян України.

 

 

6. Економічна політика

Економіка – це система забезпечення матеріальних інтересів тих, кому належить влада. У розвинутих, національних державах народ виборов собі значну частину влади, а з нею – і право на значну частку в розподілі прибутків від економічної діяльності.

В Україні економіка ідеально працює на забезпечення матеріальних інтересів людей влади і зв’язаних з нею через корупцію внутрішніх і зовнішніх хижаків. Практично всі фінансові системотворчі економічні ресурси в Україні належать неукраїнцям. А весь народ, політичні здобутки якого вже півтора десятиліття успішно продають владі різні “опозиціонери” (комуністичні, соціалістичні, “демократичні”, “протестні”, “патріотичні” тощо), посаджений владоможцями на голодну пайку і мільйонами тікає світ за очі в пошуках заробітку.

Наша економіка не тільки не забезпечує матеріальних інтересів народу, але перетворена в досконалу систему грабежу народу та держави і є найголовнішою складовою частиною системи нищення української нації. При цьому на кожних виборах і влада, й “опозиція” обіцяють ще й удосконалити її – щоб діяла ще ефективніше...

Ключем до перетворення економіки в систему забезпечення матеріальних інтересів народу є тільки національно-державотворча політика: створення власної національної держави.

Бо ефективна і корисна для народу тільки економіка в національних державах, де вона будується і розвивається за формулою: “Від створення й утвердження національної держави — через державний захист економічних інтересів нації — до добробуту кожного громадянина”.

Українська економіка має забезпечувати всебічне відродження і розвиток української нації, добробут усіх громадян та економічну безпеку держави.

Ми керуємося національними принципами: “Свій до свого по своє”, “Українські гроші - в українські руки – на українські справи” , “Ви не даєте нам жити – ми не дамо вам панувати!” тощо.

Невідкладним вважаємо:

1. Розгорнути політичну боротьбу за українську національну державу і реальне національне народовладдя, без чого неможливо здійснити будь-які соціально-економічні (як і всякі інші) реформи на користь народу.

2. Відновити державний контроль за стратегічними галузями економіки.

3. Переглянути результати приватизації з огляду на національні інтереси. Провести реприватизацію незаконно приватизованих стратегічних промислових об’єктів (ВПК, НГК тощо).

4. Заборонити приватизацію у стратегічних галузях народного господарства, у першу чергу - транзитно-транспортної системи України.

5. Відмінити всі законодавчі та нормативні акти, які сприяли неефективній та злочинній приватизації.

6. Визначити перелік галузей приватизації і підприємств, де можлива участь лише українських інвесторів.

7. Заборонити контроль іноземними власниками більш як за 30 % підприємств галузі, що охоплюють не більше 30 % сегменту ринку.

8. Поставити під ефективний громадський контроль механізм управління державним майном з метою запобігання розкраданню та штучному банкрутству державних підприємств.

9. Встановити карну відповідальність за штучне витіснення працівників із підприємств з метою їх наступної приватизації. Першою передумовою приватизації має бути збереження кількості робочих місць – через реорганізацію, реконструкцію і розширення виробництва. Друга умова – збільшення прибутків держави від діяльності приватизованого підприємства.

10. Забезпечити державну підтримку підприємцям, які сприяють процесам національного відродження і державотворення.

11. Амністія тіньового капіталу, до того ж – із реальними гарантіями, стане можливою тільки в українській національній державі, тільки за індивідуального підходу до його власників і тільки за умови використання конкретного капіталу для створення й утвердження національної держави.

12. Провести докорінну націозахисну реформу податкової системи України. Відмінити накинуті нам міжнародними хижаками руйнівні схеми оподаткування, знизити податковий прес на українського виробника, перейти до стимулюючого оподаткування.

13. Ліквідувати необґрунтовані пільги для іноземних товаровиробників і спільних підприємств.

14. Реформувати банківську систему з метою підвищення рівня її прозорості, ефективності, надійності та доступності до кредитних ресурсів.

15. Скоротити контролюючі органи до реальних потреб.

16. Припинити переливання національних ресурсів за межі України, створити умови для їхнього повернення в державу.

17. Націоналізувати всі стратегічні підприємства, що знаходяться на території України, у першу чергу ті, що потрапили до рук іноземного капіталу.

18. Шляхом пільгового оподаткування і кредитування підтримати розвиток малого та середнього підприємництва.

19. Створити сприятливі умови для реалізації конкурентних переваг вітчизняної економіки.

20. Забезпечити пріоритетність розвитку самодостатнього військово-промислового комплексу як матеріально-технічної бази забезпечення Збройних Сил і обороноздатності України.

21. Розробити й реалізувати короткотермінові програми автономного забезпечення країни продуктами харчування, енергією, конструкційними, будівельними і хімічними матеріалами, сировиною, машинами і запасними частинами.

22. Встановити жорсткий контроль з боку державних та громадських органів за цільовим використанням бюджетних коштів та перекрити шляхи їх переливання у тіньові доходи.

23. Встановити надійну систему контролю за сплатою податків та застосувати жорсткі (до конфіскації) заходи стосовно тих суб’єктів господарювання, які приховують свої доходи з метою ухилення від сплати податків.

24. Законодавчо передбачити суворі форми покарання для тих посадових осіб податкових, митних, правоохоронних органів, з боку яких виявлено сприяння суб’єктам господарювання в ухиленні від сплати податків чи митних зборів.

25. Припинити безконтрольне залучення зовнішніх позик; якнайшвидше розібратися із зовнішніми і внутрішніми боргами.

26. Ввести як один із визначальних критеріїв діяльності виконавчої влади всіх рівнів кількість створення нових робочих місць – через сприяння влади у створенні і розширенні приватного підприємництва та залучення безробітних до громадських робіт. Максимально спростити процедуру реєстрації малих та приватних підприємств і встановити термін, за який чиновники (а не майбутній підприємець!) мають зібрати необхідні довідки для реєстрації чи обґрунтованої письмової відмови в ній. Кожна така відмова має бути предметом всебічного вивчення посадовцями вищого рівня.

27. Створити сприятливі умови для залучення інвестицій української діаспори в національну економіку.

28. Розвивати внутрішньодержавний туризм як засіб наповнення бюджету.

29. Ліквідувати цінові перекоси, послідовно вирівнювати ціни на промислову та сільськогосподарську продукцію.

30. Знищити негативну практику цінових надбавок внаслідок перепродажу продукції через посередницькі структури.

31. Послідовно забезпечити умови для самодостатності національного виробництва, сформувати замкнені виробничі цикли, зорієнтувати народногосподарський комплекс на забезпечення самодостатності.

32. Законодавчо обмежити експансію транснаціональних кампаній в Україну.

33. У зв’язку з катастрофічним зменшенням чисельності населення України розробити та ввести в дію державну програму відтворення нації, яка зняла б матеріальний бар’єр у справі народжуваності та виховання дітей. Забезпечити гідне фінансування і систему пільг сім’ям, які мають трьох та більше дітей,

34. Поборювати політику економічного неоколоніалізму, за якої Україна може перетворитися на ринок збуту товарів низького гатунку, на сировинну базу високорозвинених країн у міжнародному розподілі праці.

35. Запровадити загальноприйняті заходи для обмеження доступу іноземних, особливо споживчих та низькотехнологічних товарів на український ринок.

 

 

15. Охорона здоровя

Охорона здоров’я громадян – безумовний обов’язок держави. Однак новочасна державна політика спричинила те, що абсолютна більшість громадян, ограбованих олігархічно-клановою владою і внутрішніми та зовнішніми хижаками, позбавлена можливості підтримувати своє здоров’я в належному стані, а часто – навіть врятувати життя.

Невідкладним вважаємо:

1. Необхідно випрацювати й узаконити комплексну національну програму “Здорова нація – сильна держава”.

2. Забезпечити всім громадянам України не тільки право, а й реальну можливість на безплатне медичне обслуговування і постійно підвищувати його якість. Влада повинна забезпечити і фінансувати повноцінне безплатне лікування всіх громадян у державних медичних закладах. Якщо можливості державних лікувальних установ не дозволяють цього, то для осіб, чий дохід на одного члена сім’ї не перевищує прожиткового мінімуму, оплачувати медичні послуги у спеціалізованих приватних закладах, а дітей – і в зарубіжних клініках.

3. Європейська система медичного страхування – ефективна, але поки що не доступна для абсолютної більшості громадян України. Тому необхідно працювати над створенням власного аналога – з фінансовою участю держави.

4. Захистити вітчизняну фармакологію від необгрунтованого імпорту іноземних лікувальних препаратів; вести політику, спрямовану на фармацевтичну, медично-технічну та методично-технологічну самодостатність України у сфері медицини.

5. Народна медицина має бути предметом постійного й об’єктивного вивчення медичною наукою, а її вартісні здобутки повинні впроваджуватися в практику лікування. Заборонити ЗМІ рекламувати діяльність різних цілителів без рекомендації вченої ради медичного університету та дозволу міністерства охорони здоров’я.

6. Налагодити суворий державний контроль за якістю продуктів харчування, надавати державну підтримку громадським організаціям, які займаються проблемами контролю за якість продуктів і санітарного стану місць їх реалізації. Ввести сувору кримінальну відповідальність за фальсифікацію продуктів харчування, спиртних та безалкогольних напоїв.

7. Держава повинна припинити згубну для здоров’я “американізацію” громадського харчування і всебічно заохочувати українських підприємців до створення дешевих їдалень із традиційною і здоровою українською кухнею, комерція яких ґрунтувалася б на теорії мінімального прибутку: коли дохід досягається не завищеними цінами, а швидким обігом капіталу - продажем великої кількості продукції з мінімальною націнкою.

8. Припинити несанкціоноване і безліцензійне виготовлення і продаж товарів для дітей, а продуцентів і продавців несертифікованої продукції притягати до кримінальної відповідальності.

9. Вести широку, всеохопну і цілеспрямовану пропаганду здорового способу життя, розвивати фізичну культуру населення і різні види туризму, культивувати спорт.

10. Повести цілеспрямовану і рішучу боротьбу за викорінення в українському суспільстві таких ганебних явищ, як алкоголізм, наркоманія, статеві збочення.

11. Заборонити всі види реклами алкогольних і тютюнових виробів.

12. Ввести сувору кримінальну відповідальність за продаж спиртного і тютюнових виробів неповнолітнім.

13. Заборонити куріння та споживання спиртних напоїв у громадських місцях, державних установах, у транспорті.

 

 

11. Наука

Наука – це генератор інтелекту нації, невичерпне джерело нових ідей і технологій, фундамент національної економіки, визначальний фактор суспільного прогресу і запорука національної перспективи.

Національна система наукових установ має бути ядром і джерелом інтелектуального потенціалу нації, визначальним фактором розвитку, зміцнення і прогресування національної держави.

Невідкладним вважаємо:

1. Забезпечити випереджувальний розвиток науки, створити умови для максимальної свободи наукового пошуку.

2. Розпрацювати та реалізувати план персонального фінансування перспективних українських науковців. Захистити молодих спеціалістів, впровадивши для них податкові пільги.

3. Зорієнтувати наукові інституції при формуванні й фінансуванні наукових програм на національні пріоритети України, у тому числі – на якнайповнішу її незалежність від імпорту закордонних технологій.

4. Утвердити українську сутність та українську державницьку орієнтацію національної науки, діяльність якої має бути спрямована на духовне та інтелектуальне збагачення і зміцнення української нації.

5. Увести в дію принцип державницького протекціонізму та надання пріоритетності розвиткові фундаментальних та гуманітарних наук, насамперед – усім напрямкам україністики.

6. Через систему винагород заохочувати наукову, науково-практичну та технічно-творчу діяльність викладачів та студентів вищих навчальних закладів, учителів, працівників культури, інженерно-технічних працівників та ін.

7. Широко практикувати навчання і стажування молодих науковців у зарубіжних університетах, їх працю в іноземних наукових бібліотеках та архівах, участь українських вчених у міжнародних наукових симпозіумах та конференціях, у міжнародних наукових проектах.

8. Фінансово зміцнити наукові видавництва – для оперативного і кількісно оптимального друку наукової продукції українських вчених та перекладної наукової літератури.

9. Підвести належну матеріальну базу (фінансування, будівництво нових приміщень) під розвиток, модернізацію та комп’ютеризацію наукових бібліотек.

10. Сприяти діяльності національних громадських наукових установ і об’єднань.

11. Припинити ще імперську національну дискримінацію в науці і відкрити доступ до наукової діяльності та керівництва науковими інституціями національно свідомим українським науковцям, а не тільки представникам деяких національних меншин, космополітизованим напівукраїнцям і денаціоналізованим, русифікованим та яничаризованим українцям.

12. Оплата праці науковців має бути якомога вищою, щоб приваблювати до наукової діяльності здібну молодь, стимулювати наукові пошуки і зупинити виїзд учених за межі України з метою заробітку. Український вчений не може бути бідний.

 

10. Культура

Метою культурної політики національної держави має бути збереження і відродження, розвиток і примноження культурних здобутків нації, перетворення системи культури в потужний і постійно діючий фактор культивування в суспільстві високих естетичних, духовних та моральних національних вартостей і формування національної етичної та естетичної свідомості суспільства, вироблення в кожному українцеві духовно-світоглядного імунітету проти російського за західного культурологічного імперіалізму.

Невідкладним вважаємо:

1. Піднести на належний рівень і розвивати українську національну культуру, відродити і примножувати національні культурні традиції.

2. Розпочати пріоритетне фінансування програм, спрямованих на вивчення та відображення національно значимих історичних подій, передусім - великого Чину Героїв національно-визвольної боротьби ХХ ст.

3. Ліквідувати занепад української книговидавничої справи. Зняти податки на книгодрукування української мовою.

4. Ввести державний протекціонізм для розвитку української національної культури. Забезпечити державну підтримку діячам культури, що розвивають національні культурно-мистецькі традиції.

5. Захистити національний культурний простір від деструктивного впливу чужорідної, низькопробної антикультури, яка відбирає сили і дезорієнтує народ, особливо молодь.

6. Рішуче поборювати і викорінювати всі прояви та наслідки російщення, більшовицької антикультури, чужорідної споживацької масової чи безбожницької “культури”, філософії культу насолоди, насильства, розпусти, що суперечать моральним засадам української духовності та стоять на перешкоді духовно-культурній відбудові нації.

7. Подолати засилля чужомовних антиукраїнських, антидержавних, низькопробних, псевдомистецьких друкованих видань, аудіо-, відео- та кінопродукції. Увести законодавчі бар’єри на їх поширення.

8. Повністю очистити всі (державні та приватні) установи і заклади культури від кадрів, що займаються антиукраїнською діяльністю і поширенням комуністичних, імпершовіністичних, космополітичних та інших реакційних поглядів.

9. Середня оплата праці працівників культури має бути суттєво (у кілька разів) вища за середню заробітну платню в країні. Сільські працівники культури повинні одержувати платню, на 50 % вищу, ніж їх міські колеги.

 

 

 

8. Аграрна політика

Село – це не тільки продуцент товарного хліба і не лише виробник сировини для міської харчової промисловості, як вважають і влада, й “опозиції”. Українське село – це сформована за цілі тисячоліття ефективна й унікальна система всебічного матеріального і духовного життєзабезпечення, національного людинотворення і націозбереження.

Не може бути “неперспективних” сіл: кожне з них – це частка українського національного світу і кожне необхідне нації. Відроджувати, розвивати та зберігати треба кожне село – не лише як виробничу одиницю, а передусім як живу й незамінну клітину національного організму. Успішно розвиватися українське село може тільки в українській національній державі. Інакше воно й надалі залишатиметься об’єктом грабежу та експлуатації.

Уся державна політика і практика щодо села повинні бути спрямовані на його збереження, відродження і всебічний розвиток, на створення таких умов, щоб не тільки припинилася міграція із села, але й почався зворотній процес – повернення колишніх селян і переселення в село частини мешканців міст. Саме за цим і повинна оцінюватися аграрна політика і практика влади.

Невідкладним вважаємо:

1. Розробити реальну національно зорієнтовану програму всебічного відродження і розвитку українського села. Передбачити в державному бюджеті суттєві витрати на всебічне відродження села.

2. Припинити нинішню адміністративно-територіальну реформу як таку, що не обґрунтована реальними потребами села та держави і реалізація якої може бути згубною для українського села.

3. Держава має стати першим, вигідним і надійним партнером, опорою та захисником селянина-товаровиробника. Влада повинна всебічно сприяти розвиткові приватного підприємництва і кооперації селян-господарів.

4. Прийняти Закон про пільгове, у кілька разів нижче, ніж у великих містах, оподаткування малих підприємств, які творяться у селі.

5. Забезпечити як державні замовлення, так і закупівлю державою від селян надлишку товарної продукції за наперед встановленою ціною, яка має окупити затрати на її виробництво, гарантувати мінімальний прибуток та унеможливити щорічний грабіж селян різними посередниками і трейдерами.

6. Створити фонд державного страхування сільськогосподарського виробництва.

7. Прийняти Закон про економічну диверсію і ввести кримінальну відповідальність за штучне завищення цін на паливно-мастильні матеріали (що стало вже традиційним, особливо перед посівною та збиральною кампаніями). Винні в цьому особи повинні бути суджені за економічну диверсію проти держави, шахрайську змову з метою одержання надприбутків та злодійство в особливо великих розмірах; фірми – позбавлятися ліцензій, а їхнє майно – конфіскуватися і, за рішенням фонду державного майна, або перейти у власність держави, або бути проданим з аукціону.

8. Відродити вітчизняне сільськогосподарське машинобудування і створити дієву систему лізингу. Налагодити випуск сучасної, особливо малої техніки для села, засобів захисту рослин, мінеральних добрив тощо та пільгове кредитування їх закупівлі.

9. Заморозити можливість продажу землі та її дарування у спадщину, а також інші операції спекулятивного характеру із землею, які зараз мають місце, до утворення державних і ринкових інституцій, які обслуговують та легалізують (і регламентують) рух земельних ресурсів.

10. Надати земельні паї сільській інтелігенції та працівникам, зайнятим у сфері обслуговування села. Якщо в даний час це вже неможливо зробити у формі виділення земельних ділянок, то повинні бути розроблені компенсаційні механізми.

11. Забезпечити реальну присутність держави на сільськогосподарському ринку. Спрямувати політику цін, субсидій, кредитів, тарифів у першу чергу на захист українського селянина.

12. Дозвіл на імпорт сільськогосподарської продукції може видавати тільки Верховна Рада і тільки тоді, коли Уряд доведе, що українське сільське господарство не може задовольнити попиту.

13. Не допустити створення та існування підпільних латифундій на десятки тисяч гектарів землі, які по-хижацькому експлуатують землю з метою отримання надприбутків.

14. Утворити та ввести у дію необхідні ринкові інституції для функціонування аграрного сектора економіки, для виходу на іпотечний механізм кредитування сільського господарства.

15. Держава повинна організувати і фінансувати створення у гірських селах мережі кабельного телебачення.

16. Прийняти на законодавчому рівні, передбачити реальні джерела фінансування і ввести в дію державні програми “Сільські дороги”, “Сільська вулиця”, “Сільське подвір’я”, “Сільська школа”, “Сільські осередки та об’єкти культури”, “Фізкультура і спорт у селі”, “Сільський телефон”, “Агротуризм” тощо.

 

 

 

http://old.banderivets.org.ua/index.php?page=pages/zmist4/zmist418

Внутрішня окупація - це така форма поневолення, коли народ опиняється під зловорожою владою вже не іноземних загарбників, а внутрішніх антинародних та антинаціональних сил, які зводять до мінімуму політичні права корінної нації (а це майже 80% населення), захоплюють і використовують виключно у власних інтересах державний механізм, фінансову сферу, економіку, інформаційний простір країни, намагаються штучно ділити і деморалізувати, денаціоналізувати і нищити поневолену ними націю, щоб унеможливити її згуртування під прапором своєї національної ідеї, її визвольну боротьбу і своє власне – національне державотворення і народовладдя.          
 

--------------------------------------------------------------------------

 

Для Блокера---і як тобі така програма?

 


Коментарі

0
За все добре и проти всього поганого. На 80% згідний з цими пунктами, але хто їх має реалізовувати? -Де цей план був 13 років?
mart mart 23:59
+1
Якщо є покинуті села :

На Львівщині виявили 21 безлюдне село - ZAXID.NET
https://zaxid.net/na_lvivshhini_viyavili_21_bezlyudne_selo_n1349...
Translate this page
29 Apr 2015 - Причина опустіння населених пунктів – погана демографія та відсутність роботи. На Львівщині таких уже 21 село. У Самбірському ...
Покинуте село Я́сківці: mandrivnic
https://mandrivnic.livejournal.com/85512.html
Translate this page
Під час недавнього походу за грибами в ліс біля села Трушівці,що на ... виходу бодай на якусь лісову дорогу,натрапив на покинутий лісовий хутір.
Як виглядають мертві села Вінниччини (ФОТО) | Новини Вінниці ...
vlasno.info/.../13209-yak-vyhliadaiut-mertvi-sela-vinnychchyny-fo...
Translate this page
24 Aug 2016 - Але в цей раз ми вирішили приїхати в одне із померлих сіл та показати, як виглядають покинуті села на Вінниччині. За приклад взяли ...
You visited this page on 31/07/18.

Searches related to покинуті села
покинуті села карпат

покинуті села західної україни

покинуті села хмельниччини

покинуті села львівщини

покинуті села тернопільщини

покинуті села волині

покинуті села київщини

покинуті села рівненщини


то чому б там не поселитись "бандерівцям " у дармовій хаті і не будувати знизу державу яку хочуть?
mart mart   00:11
+1

Вибирають свою адміністрацію ,свою міліцію,суд, воєнізовану організацію ,пускають тільки своїх---яка їм ще Україна потрібна?

зроблять одне село--давай друге. цілий район.це мало? звернуться до Канади--давай поможи грошима,роби туристичний центр ."Хліборобска Україна" готель.
коні. козаки.

питання :Який ти бандерівець коли сам не можеш на пустому місці зробити свою мінідержаву?

Ти і велику не зробиш бо не вмієш.

Ти тільки би зі смолоскипом і когось повісити.

Це тобі краще йде по історії.
- Блокер   12:07
0

Бо самі між собою не можуть розібратися, не вміють справедливо поділити спільно нажите і досягнуте. Знов почнеться "де два українця, там три гетьмани"
А ідея цікава, лакмусова...
mart mart   14:36
0

Але тут то їм не повилазило?--програма ж їхня а реакції катма.
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.