Блоги → Перегляд

ЛЮДИНА І ВСЕСВІТ (Частина третя) 12 МОРАЛЬНИХ ЗАКОНІВ ВСЕСВІТУ Закон Прогресу

П'ятниця, 08:57, 10/08

Рейтинг
0 0
Переглядів
356

0
0
0

ЗАКОН ПРОГРЕСУ

Природний стан

            Природний стан – це стан первісний, дитинство людства і точка відліку його розумового та морального розвитку. Цивілізація несумісна з природним станом.

 Так як людина здатна до удосконалення і носить у собі зародок свого поліпшення, то їй, відповідно, не призначено завжди знаходитися у нерозвиненому стані, так само, як і завжди жити  в стані дитинства. Природний стан ще можна назвати перехідним, людина виходить з нього завдяки освіченості та прогресу.

Дехто дивиться на природний стан, як на найщасливіший період в історії людства, тому що, знаходячись у первісному стані, людина не відчуває тих незручностей, які створює для себе у більш розвиненому суспільстві. Однак таке «щастя» є щастям тварини. На жаль, на Землі й до цього часу існує багато людей, які не розуміють іншого щастя. Перебувати в нерозвиненому стані означає бути щасливим, як „щасливі” тварини.

Люди на Землі повинні постійно удосконалюватися, а не залишатися на тваринному рівні.

Хода прогресу

            Кожна людина розвивається самостійно, але не всі однаково, і не всі в один і той же час покращуються. Тому більш розвинені сприяють прогресу інших.

Моральний прогрес завжди є наслідком розумового прогресу, проте не завжди безпосередньо крокує за ним. Розумовий прогрес призводить до морального прогресу шляхом збільшення можливостей краще розуміти добро і зло. Лише коли існує таке розуміння, людина може робити між ними свідомий вибір. Розумовий розвиток супроводжується розвитком самостійної волі, завдяки чому відповідальність людини збільшується.

            Повний прогрес є кінцевою метою людства, але народи, як і окремі особи досягають його дуже повільно. Тому й не дивно, що найбільш освічені і розвинені народи часто бувають і найбільш порочні. Поки їхні моральні поняття не розвинуться до належного рівня, вони, навіть, можуть застосовувати свій розум на злі справи. Розумова і моральна сторони людини приходять до рівноваги не раптово, а поступово.

             Але, ні власною порочністю, ні дурними вчинками люди не можуть зупинити поступ прогресу. Іноді вони лише можуть загальмувати його на деякий час. Люди, які намагаються зупинити прогрес – це жалюгідні істоти, котрі будуть покарані Богом. Їх повалить потік, який вони з таким завзяттям намагаються зупинити.

            Прогрес є необхідною умовою людської природи і йому ніхто не може противитись. Він є живою силою, яку людські закони можуть лише послабити на якийсь час, але не придушити. І коли такі закони вступають у протиріччя з прогресом, то він струшує їх разом з особами, які намагаються підтримувати їх. Така боротьба триватиме до тих пір, поки людина не узгодить свої закони з правосуддям Божим, тому що лише Основний Закон піклується про загальне благо, а не закони, які підтримують сильного на шкоду слабкому.

            Прогрес, який залежить від природного порядку речей, відбувається правильно і з необхідною закономірністю. Але, якщо народ занадто повільно просувається вперед, Бог час від часу посилає йому фізичні та моральні потрясіння, які підштовхують та перебудовують його.

            Людина не може вічно залишатися примітивною, тому що вона повинна досягти мети, призначеної їй Творцем. Перевороти з метою удосконалення людства, як моральні, так і суспільні відбуваються поступово. Вони готуються іноді протягом декількох віків, щоб опісля несподівано спалахнути та зруйнувати занепалу будівлю, яка не гармонує з новими потребами та новими сподіваннями.

            Людина часто не бачить у цих переворотах нічого, крім безпорядків та збентеження, які завдають шкоду її матеріальним інтересам. Але той, хто підноситься думкою вище від особистих інтересів, дивується з премудрості планів Творця, який навіть зі зла видобуває добро. Це щось на зразок бурі та грози, які, збуривши атмосферу, очищають її.

            Найбільш уповільнюють моральний прогрес – гордість та егоїзм, тому що розумовий прогрес завжди йде своїм шляхом. І навіть таким порокам, як марнославство та любов до багатства він додає більшої сили та життєдіяльності, що в свою чергу спонукає людину до пошуків, які просвітлюють її Дух. Таким чином усе пов`язане як у моральному, так і в фізичному світі. А це означає, що навіть з пороків може зароджуватись добро. І такий порядок буде продовжуватися до того часу, поки людина не зрозуміє, що крім насолоди земними благами є щастя більш величне та більш міцне.

            Отже, існує два види прогресу: прогрес розумовий і прогрес моральний, які, хоча і не йдуть поруч, але взаємно підтримують один одного. Серед освічених народів у нинішній вік першому надається усіляка підтримка та перевага, чому він і досяг такого небувалого розвитку. І багато чого ще не вистачає, щоб інший вид прогресу став нарівні з першим.

Про народи, що виродилися

            Історії відомо безліч випадків, коли народи, після пережитих ними переворотів, знову поверталися до стану варварства. Здавалося б, у чому ж тут прогрес?

            Якщо будинку загрожує руйнування, ми ламаємо його, щоб з залишків збудувати інший, набагато міцніший та більш зручний. Але поки він не добудується, у нашому помешканні буде безлад.

            До того ж, слід зрозуміти наступну істину: поки людина бідна, вона живе в халупі, а коли робиться багатою, залишає її, щоб перебратися в краще помешкання. Але такий же бідняк, яким раніше була розбагатіла людина, поселиться в її халупу і буде дуже задоволений, тому що раніше взагалі не мав ніякого притулку. Так і Духи, які втілюються в занепалому народі, зовсім не ті, які надихали його в часи величі. Останні, як Духи більш розвинені, поселилися у досконаліших помешканнях, тоді як інші, менш розвинені, зайняли їхнє місце, яке також залишать у свій час.

            Отже, найосвіченіші люди нинішнього ХХІ століття у свій час також були дикунами і до того ж не один раз, перш ніж стати такими, якими вони є зараз.

            Кожен великий народ є образ збірний, а тому, як і кожна особистість, проходить стан дитинства, юності, зрілого віку та старості. Ця істина підтверджується історією. І вона дозволяє зробити висновок, що найрозвиненіші народи нинішнього віку також матимуть свій період занепаду та знищення подібно до всіх древніх народів.

            Найшвидше приходять до занепаду народи, які живуть лише тілесним, матеріальним життям і велич яких заснована лише на силі та території, яку вони заселяють. Такі народи розмножуються, ростуть та вимирають, тому що сили народу вичерпуються, як і сили людини, яка впадає у надмірності. Разом з ними гинуть і ті егоїстичні закони, які суперечать прогресу та милосердю, тому що світло завжди знищує пітьму.

            Але для народів в цілому, як і для кожної окремої людини, існує життя духовне, і ті народи, закони яких узгоджуються з Законами Творця, будуть жити та зробляться просвітителями інших народів.

            Людський прогрес, яким би дивовижним він не був, ніколи не об`єднає усі народи Землі в єдиний народ. Це неможливо, тому що від різниці в кліматі народжуються різні норови та потреби, які й обумовлюють існування різних націй. Наприклад, росіянин чи американець ніколи не буде мислити так, як українець, а українець так, як росіянин або американець. Ось чому кожному з народів завжди будуть необхідні закони, пристосовані до їхніх норовів та потреб.

            Лише одне милосердя не знає ні національностей, ні кордонів і не розбирається в породах людей. Коли Закон Божий повсюди стане основою людських законів, тоді й народи зробляться милосерднішими один до одного. І лише тоді вони будуть щасливі та спокійні, тому що ніхто не захоче шкодити своєму сусідові і ніхто не намагатиметься жити за його рахунок.

            Людство удосконалюється через поступове покращення освіти окремих осіб. І, коли кількість останніх значно зростає, вони ведуть за собою інших. Час від часу між ними з`являються люди геніальні, які дають іншим поштовх. І, якщо такі люди знаходяться при владі, то вони, як знаряддя Божі, за декілька років просувають людство вперед на декілька віків.

            Доброчесні люди завжди докладають схвальних зусиль, щоб просунути вперед націю у моральному та розумовому відношенні. Реформована таким чином нація буде щасливішою, як у цьому тимчасовому земному, так і в потойбічному Духовному світі.

            Цілком закономірно, що під час такого покращення, яке продовжується повільно, протягом десятиліть, а то й декількох віків, тисячі окремих осіб щоденно вмирають. Яка ж доля чекає на них, що гинуть у цей перехідний період? І чи не позбавляються вони, через свою відносну недосконалість, тих благ, які випадуть на долю людей, що народяться пізніше від них?

            Творець не може допустити таку несправедливість. Згідно з Законом про Перевтілення право на блаженство однакове для всіх, тому що ніхто не позбавлений можливості удосконалюватися. Люди, які жили в часи середньовіччя, можуть повернутися на Землю, якщо побажають, в більш освічені часи у той самий, або в інший народ. Завдяки цьому всі можуть однаково користуватися загальним поступом прогресу та вносити в його розвиток свою посильну лепту.

            Душі померлих людей можуть або за власним бажанням, або за Божим повелінням знову втілюватися на Землі у тому середовищі, яке відповідає їхньому дійсному розвитку з метою подальшого удосконалення. У цьому ключ до прогресу людства.

            Коли всі народи нарешті стануть на одному рівні щодо правильного розуміння добра і зла, Земля перетвориться в місцеперебування лише добрих Духів, які будуть жити між собою, як брати. Злі ж Духи, які скрізь будуть відштовхуватися і ніде не знаходитимуть симпатії, відправляться шукати відповідне до своїх уподобань середовище в нижчих світах. І перебуватимуть там до тих пір, поки не поліпшаться і не зробляться достойними жити в нашому світі.

            На жаль, у нинішній час, згідно з загальноприйнятою теорією, вважається, що вся праця щодо суспільного покращення приносить користь лише нинішнім та наступним поколінням. Для попередніх же поколінь, уся провина яких лише в тому, що вони жили занадто рано і обтяжені відповідальністю за свої варварські вчинки, ця праця абсолютно марна.

            Насправді ж, подібна думка досить далека від істини, тому що загальнолюдський прогрес несе користь і для попередніх поколінь, які жили на Землі століттями раніше. Ця користь полягає у тому, що вони можуть знову народитися при кращих умовах, ніж жили раніше, і продовжити своє удосконалення біля вогнища пізнішої та більш розвиненої цивілізації.

Цивілізація

            Нинішня цивілізація – це не занепад людства, а неповне удосконалення. Людина не може перейти відразу від дитинства до дорослого віку. З часом цивілізація на Землі досягне такого рівня, що знищить усе те зло, яке нею ж породжується. І це відбудеться тоді, коли мораль буде настільки ж розвинена, як і розум. Плід не може з`явитися раніше від квітки.

            Жодна цивілізація не здатна відразу виробити всю ту кількість добра, яку вона може виробити. Це пояснюється тим, що переважна більшість людей знаходиться ще на досить низькому рівні духовного розвитку і не бажає сповна отримати добро.

            Створюючи нові потреби, цивілізація розпалює й нові пристрасті. І, так як не всі здібності Духа удосконалюються одночасно, складається враження, ніби людство, чим далі, тим все більше й більше деградує. Не слід очікувати досконалих плодів від недосконалої цивілізації.

            Досконала або повна цивілізація відрізняється від неповної моральним розвитком людини. Люди здебільшого вважають себе дуже розвиненими, тому що зробили великі відкриття і, достойні здивування, винаходи. Нині їх помешкання зручні, а одяг набагато кращий, ніж у дикунів. Та лише тоді люди матимуть право вважати себе по-справжньому освіченими, коли проженуть зі свого суспільства пороки, які принижують та компрометують їх в очах Божих. А поки цього не відбудеться, людей можна вважати істотами лише розумово просвітленими, які пройшли тільки перший період цивілізації, тобто дитинство.

            Цивілізація, як і все на світі, має свої ступені. То ж неповна цивілізація є перехідним станом, в період якого породжується безліч такого зла, яке не було відоме людям в їх первісному стані. Та, не зважаючи на це, вона містить у собі природний, необхідний прогрес, в якому знаходиться засіб для викорінення того зла, яке нею ж і породжується.

            З двох народів, які досягли більш високого ступеня розвитку, лише той народ можна назвати найбільш освіченим в істинному значенні цього слова, у котрого менше егоїзму, жадібності та гордості. А ще звичаї та заняття якого більш розумові й  моральні, ніж матеріальні. У якого більше свободи надається для розумового розвитку та проявляється більше доброти, щиросердя, доброзичливості та взаємної великодушності; у якого забобони відносно суспільних каст та «благородного» походження найменш закоренілі, тому що ці забобони несумісні з істинною любов`ю до ближнього; у якого закони не освячують жодних переваг і однакові для всіх без винятку; у якого правосуддя здійснюється без будь-якої упередженості: слабкий завжди знаходить захист від сильного, і життя людини, її вірування та міркування найбільш поважаються; серед якого зустрічається щонайменше нещасних, і серед якого, нарешті, кожна доброчесна людина завжди впевнена, що не матиме потреби в необхідному.

Прогрес людського законодавства

            Людське суспільство могло б керуватися у своїй життєдіяльності лише одним Основним Законом, без застосування людських законів. Та це можливо лише при правильному розумінні першого і його беззастережному виконанні. Однак, перехідне суспільство від неповної до повної цивілізації має недосконалі потреби, тому йому й необхідні окремі закони.

            Як правило, людські закони не постійні, їх доводиться весь час змінювати. В часи варварства найсильніші складали закони для себе. Але поступово люди почали краще розуміти правосуддя та справедливість, тому варварські закони довелося змінити. Людські закони робляться більш постійними в міру того, як наближаються до істинного правосуддя, тобто стають однаковими для всіх та зливаються з Основним Законом.

            Звичайно, цивілізація з кожним новим століттям створює для людини нові потреби, які відповідають її суспільному становищу. Такі потреби закріплюються відповідними правилами і обов`язками. Для цього й почали створюватися людські закони. Однак, під впливом пристрастей, людина часто створює надумані права та обов`язки, які закріплюються такими ж надуманими законами. Такі закони завжди засуджуються Основним Законом та знищуються з розвитком цивілізації.

            Безумовно, суспільство, розбещене однобоким прогресом, потребує й більш суворих законів. Та, на жаль, ці закони частіше служать для покарання вже скоєного зла, ніж для знищення його першопричин. Лише виховання, побудоване на Моральних Законах Всесвіту, які є основою Закону Божого, здатне перебудувати людей. І тоді вони не матимуть потреби в таких суворих законах, які існують нині.

            Людські закони завжди змінюються в силу звичайного стану речей та завдяки впливу більш досконалих Духів, які втілюються на Землі з метою сприяти суспільному прогресу. Людство переробило вже багато з існуючих законів, та ще більше переробить їх у майбутньому.

Коментарі

Немає коментарів
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі