Блоги → Перегляд

Зигзаги міграції

Субота, 18:30, 06/10

Рейтинг
0 0
Переглядів
664

0
0
0

          ЗИГЗАГИ МІГРАЦІЇ

 

Реалії

Останніми роками міграційні процеси стають все масштабнішими та ще й зумовленими порівняно новими причинами і стимулами. Адже протягом кількох попередніх століть основна маса мігрантів прибувала в передові країни із свідомим та відвертим наміром заробити власною працею. А в останні років десять наміри самих мігрантів та їхніх агітаторів різко змінюються. Гірше того, ця їхня мотивація для багатьох мігрантів стає взагалі нетрудовою від самого свого початку. Та й аргументи для мігрантів пропонують не працедавці чи їхні посередники, а політики. Тому й аргументи їхні  позаекономічні,  суто споживацькі та в основі своїй деструктивні.

Зокрема, все ще триваюча масова міграція у країни ЄС з бідних країн Африки та Азії спричинена принципово різними аргументами, які,  проте, діють в одному напрямку. Та це й закономірне. Адже всі позаекономічні аргументи в підсумку виявляються матеріально збитковими для суспільства в цілому.

Тож почалося все з того, що остання хвиля комплексної мілітаризації РФ неминуче і рясно вродила черговими руйнівними наслідками. Бо, згідно із одвічною, хоч і негласною стратегією Кремля, чим гірше чужим, то тим краще своїм. І схоже, що російський агітпроп успішно і швидко модернізував та закріпив це марення чи не в більшості власного населення вже у ХХI ст.

Дивовижно, але закономірно - велика частина громадян РФ зараз твердо переконана, що головне – не самим жити краще, а щоб вороги жили гірше. А конкретні вороги, звісно – це ті народи і країни, на які вкаже черговий їхній вождь на певний даний час.

Зауважте й таке, що російські самоманії від свого початку щедро живляться матеріально. Тому й зараз все у їхніх головах маніакально глобальне. Тому й пнуться вони бути лідерами в тому, що народи нормальні аж ніяк не вважають суспільною метою – всепоглинаюча військова потуга та перманетна агресивність, як вичерпна і достатня самоціль.

Повторюємо, ця свідома мета суспільного розвитку в головах кремлівських вождів принципово суперечить природному суспільному розвитку. Проте вона дуже логічна в рамках тотального управління людини людиною. До того ж, розуміння росіянами добробуту як пріоритету незаробленого дуже логічно узгоджується із громадською думкою бідних (бо антиринкових!) країн. Тому й так успішно їм вдається загітувати великі маси саме працездатного тамтешнього населення на відверто деструктивну мету – стати соціальними утриманцями і паразитами у країнах передових, із розвиненою «соціалкою».

Насправді ж ця мета Кремля дуже прозора з економічної точки зору – внести хаос в економіку країн ЄС, дезорганізувати та посварити їх між собою і, в підсумку,  неминуче погіршити їхній добробут. Аж по розвал ЄС включно. Що впевнено і здійснюється.

Як на лихо, правлячі у ЄС плюралоліберали цілковито безграмотно вважають запорукою суспільного прогресу та людського добробуту тільки і єдино політичну волю(?!) та мудрість(???) правлячих еліт і їхніх піделітників. Тож на них раптом напала псевдосовість і вони несамовито почали каятися не у своїх гріхах.

Саме так, правлячі еліти ФРН, теж добряче задурманені (чи й навіть куплені)  Кремлем, вустами Ангели Меркель почали офіційно запрошувати всіх так званих «гноблених і нещасних» на дармові хліби. До себе. Як спокуту, мовляв, за гріхи колишніх багатовікових колонізаторів. Хоч самі німецькі держави часів імперіалістичних загарбань ніяких колоній собі тоді і не завоювали.

Тобто, пані Меркель з якихось надуманих міркувань почала несамовито гупати себе по ліфчику, благаючи всіх дармоїдів з відсталих країн розділити з нею їхній «хліб-сіль». Зрозуміло, що економічно це дуже дико і навіть відверто вороже до власного населення. Тим більше, що еліта ФРН при цьому не запрошувала всіх бідних до себе працювати, тобто, покращувати свій добробут продуктивною працею. А відкритим текстом запросила всіх бажаючих у ФРН на дармове утриманство?!

І це при тому, що справжні колишні колонізатори Африки, Азії й Америки – Англія, Франція, Іспанія тощо – таких докорів сумління і припадків щедрот до колишніх колоній чомусь не проявляють. І, звісно ж, приймають у себе частину їхніх біженців дуже без ентузіазму. Та ще й з наростаючими суперечками і конфліктами при цьому. А кремлівській зграї тільки цього й треба.

І процеси ці розвиваються як вшир, так і вглиб. Відповідно наростають і прямі та опосередковані економічні збитки від такого штучного хаосу, безграмотно й нахабно внесеного в потужні і давно впорядковані процеси масового виробництва і споживання. І, на жаль, такі масштабні процеси міграційного збурення ще далекі від свого хоч повільного та затратного стихійного завершення. Саме стихійного, бо правлячі в ЄС плюралоліберали свідомо й категорично протидіють основам політекономії і навіть здорового глузду.

 

Конструктив

Світова громадськість (у всякому разі – наукова) вже  принаймні 150 років має цим та подібним процесам доказове і однозначне пояснення. Бо вже тоді вчені завершили основи формування наук діалектичного матеріалізму та політичної економії.  Які, у свою чергу, і  забезпечили однозначне пояснення та розуміння суспільних процесів і їхніх причинно-наслідкових зв’язків. Більше того, більшу частину минулого століття якраз ці науки в тій чи іншій повноті вчили чи не у всіх вишах всіх розвинутих країн.

Ба більше, саме ці науки офіційно стали теоретичною основою свідомої побудови «світлого майбутнього» - соціалізму, а на його  основі – і комунізму. Як універсального і навіть обов’язкового щастя для більше, ніж 1 500 000 000 землян.

Проте, на превеликий жаль – лише основою теоретичною, але жодною мірою не науковою. Бо основні будівники цього майбутнього гордо тішилися зазвичай лише кількатижневими курсами лікнепу у хаті-читальні. А кадрові більшовики-революціонери ще й бездумно навіяли десяткам мільйонів(?!) цих «соціальних будівників» наївну ілюзію повноти і достатності цих їхніх знань для успішної практики.

Насправді ж при цьому всі вони тупо, від світоглядної безграмотності, викинули із діамату діалектику, а з політекономії – приватну власність та ринкову оцінку результатів праці і їхній розподіл. І радісно керувалися тими клаптиками знань, чи, радше, незнань, які залишилися від цих наук.

Закономірними і неминучими наслідками такого антинаукового і жорстокого примусу до щастя стали буквально сотні мільйонів найжорстокіше винищених і безневинних громадян. І все це до деталей описане в безлічі текстів різної складності. Проте описане лише феноменологічно, поверхово. А суть цієї найбільшої трагедії -командування ближнім – так і лишилася привабливою для всіх носіїв конкретно-емоційного, тваринного мислення.

До того ж, жорстокий більшовицький примус до «єдино правильного вчення про суспільство» багатьма механізмами буквально винищив всіх теоретиків, які всерйоз вивчали і розуміли діамат та політекономію. Тому зараз у світі майже не лишилося фахівців із цих наук. А лічені одиниці, хто в цьому щось тямить, то ті злякано мовчать. Бо світова громадська думка, знову ж, від безграмотності вже теоретиків новітніх, тупо й нахабно затаврувала діамат і політекономію, як єдину і достатню причину цього найбільшого злочину людства. Який, наголошуємо, радісно чинили люди, котрі цих наук не розуміли навіть близько.

Нам, авторам, за десятки років досліджень вдалося все це доказово пояснити та вказати шляхи взаємовигідної нормалізації. І навіть викласти ці пояснення в сотнях публікацій різної складності.  Причому, в умовах жорсткої протидії одноплемінників, які люто й заздрісно душать всю  і всяку українську новизну.

Тож або читайте наше наукове, або ж пережовуйте й надалі гори антинаукової брехні  на тему чергового світлого майбутнього. І боріться між собою до останнього українця.

 

Клець Марія Василівна, к.е.н., доцент, м.Рівне

Клець Дмитро Васильович, фахівець із світоглядних та       суспільних проблем, Рівненська обл.

 

4 жовтня 2018 року.

 

 

Коментарі

Немає коментарів
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.