Блоги → Перегляд

Гуманітарна допомога

Середа, 09:05, 12/12

Рейтинг
1 0
Переглядів
269

0
0
0

Чомсь побутує думка, що волонтерство справа дуже матеріальна.

Допомагати тим, хто потребує, неповносправним, тощо, їжею, одягом, житлом...

І зовсім забувають про інтелектуально неповносправних.

А їм що, допомога не потрібна?

Виправимо ж цю  несправедливість.

Місцевий блокерський (тьфу, блогерський) загал хвилюють гостро два пИтання.

Перший - який блокер є справжнім блокером.

Друге - чи може обрізаний бути українським націоналістом.

Залишивши перше питання на розсуд найсправедливішого матюкомодера, допоможемо публіці у вирішенні другого питання.

Оскільки тут замішаний специфічний контингент і підтекст, дозволимо дати відповідь традиційно: питанням на питання.

Чи був Степан Ленкавський, автор декалогу українського націоналіста, українським націоналістом?

Відповідь. Ні не був. Бо порушив перший пункт декалогу.

Приведу тут декалог повністю, щоб було зрозуміло про що йдеться, і щоб кожен блокер дав собі відповідь на питання: чи є зараз українські націоналісти? Та нема їх. Останні загинули оточені НКВД, і на пропозицію здаватись, співали Ще не вмерла і підривали себе гранатами.

А ті, що називають себе так, чи кого називають так всілякі комуномосковськіфашисти суть є інші сутності.

 

1.Здобудеш Українську Державу або згинеш у боротьбі за Неї.

2. Не дозволиш нікому плямити слави, ні чести Твоєї Нації.

3. Пам'ятай про великі дні наших Визвольних змагань.

4. Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового Тризуба.

5.Пімсти смерть Великих Лицарів.

6. Про справу не говори з тим, з ким можна, а з тим, з ким треба.

7.Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи.

8.Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів Твоєї Нації.

9. Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять Тебе виявити тайни.

10. Змагатимеш до поширення сили, слави, багатства й простору Української Держави.

Коментарі

Мене забанили на форумі "ВО Свободи"..
І ці люди постійно декларували ці 10 заповідей..
mart mart 19:04
+1
Ленкавський Степан

Народився в родині священика УГКЦ. Дитинство минуло в селах Фитьків і Загвіздя.

Навчався на філософському факультеті Львівського університету.


Меморіальна дошка Степанові Ленкавському на фасаді будівлі колишньої Станиславівської гімназії
Зі середини 1920-х рр. — активний учасник націоналістичного руху, провідний член Організації вищих класів українських гімназій, член проводу Союзу Української Націоналістичної Молоді.

В 1928 брав участь у редагуванні (разом з С.Охримовичем та І.Габрусевичем) першого нелегального націоналістичного видання для молоді — журналу «Юнак», був співробітником «Українського голосу» (1929–1932, Перемишль) і «Бюлетня КЕ ОУН на Західноукраїнських Землях (ЗУЗ)».

В журналі «Розбудова нації» (ч. 7-8, 1928) вийшла стаття Степана Ленкавського «Філософічні підстави „Націоналізму“ Донцова».

Учасник I Конгресу Проводу Українських Націоналістів у Відні (28 січня — 3 лютого 1929), один із 28 співзасновників ОУН.

З лютого 1929 увійшов до складу першого Проводу ОУН на ЗУЗ, був референтом ідеологічного відділу.

Автор «Декалогу ОУН» («Десять заповідей українського націоналіста», 1929), в якому виклав основні морально-етичні засади учасника національно-визвольних змагань.

Листопад 1930 — заарештований польською поліцією у Кракові і у вересні 1932 р., під час процесу «конгресівців», засуджений до 4 років ув'язнення.

1939 — після гітлерівської окупації Польщі та частини західноукраїнських земель увійшов до складу Проводу ОУН (Б).

1940 — у період розколу в ОУН від імені прихильників С.Бандери вів переговори з А.Мельником.

З квітня 1941 — референт пропаганди ОУН (Б).

29 липня 1941 р. — як один з ініціаторів проголошення Української держави у Львові був заарештований Гестапо і до 19 грудня 1944 р. ув'язнений у концтаборі Аушвіц.

У повоєнний час жив у Німеччині. Був членом Проводу Закордонних Частин ОУН, курирував військовий сектор ОУН (Б), її розвідку, контррозвідку, референтуру крайових зв'язків (К-3), створив і очолював референтуру підсовєтських справ (РПС).

1950–1951; 1959–1968 — очолював Провід ОУН, згодом керував відділом пропаганди і редагував газету «Шлях Перемоги».

В останні роки займався філософією (китайською, індійською, спадщиною Г.Сковороди, Канта, Шопенгауера, Шпенглера).

Степан Ленкавський помер 30 жовтня 1977 року в Мюнхені. Його захоронено на українській частині кладовища Вальдфрідгоф.[1]
----------

Примітки
Степан Ленкавський — ідеолог Організації Українських Націоналістів (ОУН)

----------------------

василь має своє гімно завжди наперекір сказати. що є теж і рисою якоїсь частини українців, яку частину я і ненавиджу
0

І справді, коли ми появилися у їх досить рухливій домівці, де було багато молодих, зовсім незнайомих нам облич, і коли вони довідалися, хто ми є й чого хочемо, ми відчули біля себе мов би стіну з льоду. Ніякого привіту, ніякої чемности, усмішки. Ніхто не запросив нас сідати. Біля нас лише проходили, кидали в наш бік погляди і зникали. Ми хотіли бачити когось з начальства, і нам сказали чекати. Це чекання тривало досить довго. А коли нас покликали до другої кімнати, нас зустрів молодий добродій років двадцяти п'яти, якого я не знав, але знала Олена. Кивнувши головою на наше привітання, він сухим, офіційним тоном запитав нас, чого ми хочемо.

— Ми хотіли б, — почав було я, — дещо поговорити. ..

— Ми тепер зайняті, — почув я відповідь. — І про що го-говорити? Говорити треба було в Кракові. Тепер запізно.

— Але відносини між нами такі ненормальні, — почав я знов, — що ...

— Не з нашої вини, — перебили мене ...

— Але це може привести до розвалу, — хотів я продовжувати свою думку, яку одразу обірвали:

— Нічого! Розвалимо — побудуємо нове. До побачення!

І це все. Ніякого потиску руки, ніякої усмішки. Розмова з Рамзесом II, що зображений на одній Гранітовій фігурі. І виявилося, що цією фігурою була "жива людина" на ім'я Ленкавський.

O témpora, о mores! Але ця візита була для мене винятково прикметною і повчальною. Я побачив живий приклад нашого політика того часу, кандидата як не на українського Сталіна, то в кожному разі на якогось Ріббентропа, під владною рукою якого нам грішним зісталося б мати надії на місце під сонцем у нашій славній Україні. Бо я переконався, що вони на нас справді за щось щиро і безпосередньої сердяться, дуже сердяться, глибоко сердяться. І що коли б... Краще не згадувати. Мені наперед робиться страшно!

Це не Василь. Це - Улас Самчук.
+1

Тягнибок чомусь згадався..
Колись сильно побили, скалічили члена ВО "Свобода". Тягнибок йому:
- Вітаю, ти отримав бойове хрещення.
От де дурість..
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі