Блоги → Перегляд
Мітки історія

Повстання на Україні (вибрані)

Середа, 13:27, 29/07

Рейтинг
5 0
Переглядів
9211

0
0
0

ПЕРІОД КИЇВСЬКОЇ РУСІ 

Київське повстання 1113 р. (17 квітня —  21 квітня) — антифеодальне повстання міських низів Києва, холопів і, можливо, сільського населення Київської землі.

Вибухнуло після смерті князя Святополка Ізяславича, за князювання якого посилилися феодальні утиски і зросло лихварство.

Причиною повстання стало підвищення цін на хліб, голод, зловживання князівської адміністрації, яка спекулювала цими продуктами, та перетворення вільних городян на холопів за борги.

17 квітня обурені кияни з бою узяли двір боярина Путяти Вишатича та почали громити володіння лихварів-євреїв.

Налякана боярська верхівка Києва звернулася до переяславського князя Володимира Мономаха і запросила його на великокнязівський престол.

Ставши великим князем київським, Мономах видав нові закони (відомі під назвою Статут Володимира Мономаха), які містили деякі поступки повсталим. У статуті обмежувалися відсотки по позиці, були сформульовані права і обов'язки закупів, заборонялося перетворювати на раба купця-боржника, якщо він позбувся свого майна внаслідок війни або пожежі.

***

Галицьке повстання 1219-1221 рр. – народне повстання у Волинсько-Галицькій державі проти угорських загарбників.

Після смерті Романа Мстиславовича (1205 р.) галицькі бояри, скориставшись із малолітства його синів Данила та Василька, повели боротьбу проти зміцнення великокнязівської влади.

В усобиці почали втручатися чернігово-сіверські князі, а також Угорщина та Польща, які намагалися підкорити волинсько-галицькі землі.

В 1214 р. в Спиші краківський князь Лешко Білий та угорський король Андрій ІІ вирішили захопити і поділити між собою землі Волинсько-Галицького князівства.

Через деякий час Галичину окупувало угорське військо, а Польща загарбала Перемишль, Берестейщину і північно-західну частину Волині.

Галицький престол захопив Коломан, син Андрія ІІ.

У 1219 р. галичани підняли повстання проти загарбників, закликавши на допомогу новгородського князя Мстислава Удатного.

25 березня 1221 р. об’єднані сили волинського князя Данила Романовича Галицького, Мстислава Удатного і повсталих городян розбили під Галичем угорські війська, очолені королевичем Коломаном, який потрапив у полон і був висланий у Торчевськ.

ПЕРІОД ПОЛЬСЬКО-ЛИТОВСЬКОГО КНЯЗІВСТВА

(Україна під контролем Речі Посполитої)

Повстання під проводом Мухи — одне з найбільших повстань 15 століття українських і молдавських селян в 1490 - 1492 рр.  на чолі з селянином Мухою, яке почалося у Молдавії і охопило Галичину і Буковину. Повстанці нападали на маєтки феодалів, забирали коней, зброю, виганяли і вбивали панів. Причиною виступу було посилення феодального визиску та покріпачення селянства.

Тогочасний, перемиський єпископ Ян з Торговиська, автор польського літопису, пише:

 «Якийсь Муха з Волощини, в короткому часі, зібрав 9000 війська з селян, впав у ту частину Руси, де лежить Снятин, узяв його й пограбив, потім нападав на ріжні міста й села, а інші підбив собі, аж до Галича».

 Польський король Казимир IV Ягеллончик закликав до походу проти повстанців шляхту і найняв прусські війська (Тевтонський орден). Влітку 1490 року біля міста Рогатина основні сили повстанців були розбиті королівськими військами, а залишки їх, на чолі Мухою, відступили на Покуття в райони Коломиї і Снятина, а потім у ліси Північної Буковини.

Навесні і влітку 1491 року знову з'явилися повстанські загони, які очолював Андрій Боруля (вважають, що це той самий Муха). Біля Галича вони зазнали поразки. Борулю схопили пани і стратили — скинули із стін Хотинської фортеці.

Але повстання тривало. У 1492 році селянські загони, ватажок яких також називався Мухою, оволоділи значною частиною Галичини. Вони нападали на маєтки феодалів, палили їхнє майно, убивали панів.

Недалеко від Галича група українських шляхтичів уночі напала на загін повстанців, знищила його, а Муху захопила і видала польським військам. Його перевезли у Краківську в'язницю, де він незабаром і помер від катувань.

***

Брацлавське і вінницьке повстання міщан 1541 р. — повстання населення містах Брацлава і Вінниця проти утисків і грабунків литовської адміністрації, очолюваної брацлавським старостою князем С. Пронським.

Повсталі міщани захопили брацлавський і вінницький замки, скарали на смерть урядовців, а Пронського вигнали. Згодом повстання було придушено, а його керівників страчено.

***

Білоцерківське повстання міського населення ( 1589 р.) — збройний виступ білоцерківських міщан проти Київського воєводи князя В.К.Острозького і місцевої шляхти.

У 1589 р. міщани Білої Церкви, здобувши королівський привілей на магдебурське право, оголосили себе вільними від феодальної залежності. Острозький, у володінні якого була Біла Церква, не визнав привілею, і білоцерківці повстали проти нього.

Князь звернувся до короля по допомогу. Сигізмунд ІІІ скасував привілей на магдебурзьке право і прислав у Білу Церкву свого посланця, вимагаючи від міщан повної покори Острозькому. Але білоцерківці не скорилися. Повстання ширилося, набувши рис анти-щляхетського виступу.

Мобілізувавши військовиків Київського воєводства, князь придушив Білоцерківське повстання і скарав на смерть його ватажків.

***

Брацлавське повстання 1594—1595 рр. — повстання українського населення в Брацлаві проти магнатсько-шляхетського панування. Безпосередньою причиною Брацлавського повстання були здирства і знущання королівського старости магната Ю. Струся з міщан Брацлава.

Під впливом селянсько-козацького повстання, очолюваного Северином-Наливайком, напровесні 1594 р. брацлавські міщани повстали і вигнали з міста старосту Струся і польських жовнірів. Восени 1594 вони за допомогою Наливайка розгромили на річці Південному Бугу шляхетське ополчення, яке наступало на Брацлав.

Тільки влітку 1595 польському війську вдалося захопити Брацлав і придушити Брацлавське повстання. Один з керівників Брацлавського повстання, брацлавський війт Роман Титченко (Тищенко), весною 1596 був страчений.

***

Повстання Жмайла (1625 р.) — козацько-селянське повстання в Україні під керівництвом Марка Жмайла проти шляхетського свавілля.

Короткі відомості

Занепокоєний масовим покозаченням селянства після Хотинської війни 1620-1621 рр. років, уряд Речі Посполитої у вересні 1625 р. послав на Південну Київщину військо на чолі з польським гетьманом Станіславом КОнецпольським. Урядове військо 1 жовтня підійшло до Канева. Козацька залога вийшла з міста й після бою з каральним загоном під Мошнами (нині село Черкаського району Черкаської області) відступила до Черкас.

Разом з місцевими козаками канівські козаки відійшли до гирла річки Цибульника, де збиралися інші козацькі загони. Невдовзі сюди прибули з артилерією запорожці під керівництвом Марка Жмайла. З’єднавшись із козаками, Жмайло очолив повстанське військо.

15 жовтня відбувся запеклий бій. Повстанці завдали значних втрат ворогові, але під натиском переважаючих сил були змушені відступити до Курукового озера. Спроби розгромити тут козаків не мали успіху, і Конецьпольський був змушений почати переговори, під час яких угодовська частина козацької старшини 5 листопада 1625 р. скинула Жмайла з гетьманства і уклала з урядовим командуванням невигідний для козацтва Куруківський договір.

***

Повстання Павлюка — козацьке повстання у 1637 р. в Україні під керівництвом павла Павлюка проти шляхти. Поштовхом до повстання був виступ запорізьких нереєстрових козаків. У травні 1637 р. вони, виступивши із Запоріжжя, захопили артилерію реєстровців у Корсуні і вивезли її на Запорізьку Січ.

У серпні 1637 р. повстанський загін, керований Павлюком, вирушив із Запорізької Січі на Київщину. 12 (22).VШ.1637 р. Павлюк звернувся до селян, реєстрових козаків і міщан з універсалом, в якому закликав заарештовувати реєстрову старшину – прихильників шляхетської Польщі і вступати до повстанських загонів. Піднімати повстання на Переяславщині Павлюк послав полковників К.Скидана і С.Биховця.

Незабаром повстанці стратили гетьмана реєстрових козауів С.Кононовича і ряд старшин-зрадників. Найширше повстання розгорнулося на Лівобережній Україні. Повсталі здобували міста, руйнували шляхетські маєтки. Шляхта тікала зі своїх маєтків, воліючи, за свідченням польського хроніста С.Окольського, "краще ликове життя, ніж шовкову смерть". За його твердженням, Павлюк мав намір з’єднатися з донськими козаками і перейти у підданство Московської держави.

В Кумейківському бою 1637 р. повстанське військо на чолі з Павлюком зазнало поразки. Повстанці відступили до Боровиці (поблизу Черкас) і, оточені переважаючими силами ворога, змушені були капітулювати.

З допомогою лютого терору польському гетьманові М.Потоцькому вдалося придушити повстання. Багато повстанців, рятуючись від кривавої розправи, переселилося в Московську державу, зокрема на Дон. Захопленого у полон Павлюка стратили у Варшаві.

***

Повстання Острянина — козацьке повстання у 1638 року в Україні під керівництвом гетьмана запорізьких нереєстрових козаків Якова Острянина проти шляхти. Найближчим помічником Острянина був К.П.Скидан, що брав участь у козацько-селянському повстанні 1637 р.

Вони розіслали листи в різні місця України із закликом до повстання, а також звернулися по допомогу до донських козаків, з якими з давніх часів мали тісні зв’язки

Передумови

Головною причиною козацько-селянських повстань 30-х років 17 століття було посилення феодально-кріпосницького гніту на території Подніпров'я і всієї південно-східної України. У цей час здебільшого уже закінчилися або закінчувалися строки "слобод", "волі", які давалися селянам на 20 — 40 років польськими та українськими магнатами при захопленні ними українських земель наприкінці 16 століття. Тепер усі селяни мали стати кріпаками, виконувати панщину. Козаки "випищики" також були невдоволоні своїм становищем тому хвилі протестів не закінчилися і після поразки повстання під керівництвом Павлюка.

Після поразки під Кумейками і Боровицею залишки повстанців під проводом Гуні і Скидана відступили в Запорозьку Січ, де зосередилися нереєстрові козаки, "випищики", що готувалися для дальшої боротьби. Козаки чекали тільки весни, щоб піднятися наново та нагородити собі програну війну.

ДОБА БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО 

Повстання дейнеків 1657—1658 рр. — селянське повстання проти соціального гніту на Лівобережній Україні.

Почалось в осінь—зиму 1657 р. Назва дейнека з турецької означає озброєний ціпком. Повстання почалось на Полтавщині.

Загони дейнеків очолювали С. Довгаль, І. Довгаль, М. Стрижна, І.Іскра. Повстанці вимагали права вільного варіння горілки, займатися полюванням, вибирати гетьмана на «Чорній раді». Народний рух використала опозиція до гетьмана І.Виговського.

Дейнеки приєднались до Я.Барабаша і М.Пушкаренка, що хотіли скинути гетьмана. Спроби Виговського примиритись з заколотниками завершились невдачею. Тоді гетьман сказав: Вгамую мечем свавільників. У червні 1658 р. у бою під Полтавою його війська розгромили військо дейнеків, підсилених московськими загонами. Пушкаренко загинув в бою (його голову принесли в подарунок Виговському). Під Полтавою були розсіяні і загони дейнеків.

***

Повста́ння Богуна́ 1659 р. — народне повстання на Правобережній Україні проти Івана Виговського, очолюване Іваном Богуном.

Почалося в зв'язку з підписанням Виговським у вересні 1658 Гадяцького договору з Польщею. В 1659 р. об'єднані сили російського війська воєводи Г.Г.Ромодановського і козацьких полків І. Богуна, І. Безпалого та запорожців І. Сірка розгромили під Лубнами і Лохвицею військо на чолі з Виговським.

Зазнавши поразки, Виговський почав переговори про прийняття України в підданство Туреччини і закликав на допомогу кримських татар. І. Богун та І. Сірко розбили татар і рушили на гетьманську столицю — Чигирин. Вигнаний повсталим народом, Виговський втік у Польщу.

***

Повстання Палія 1702-1704 років. В 1699 році польський сейм прийняв рішення про ліквідацію козацтва на підпольській Україні. 1702 р. представники української шляхти, козаків, міщан та духівництва ухвалили на нараді у Фастові підняти антипольське повстання. У червні того ж року воно розпочалося збройними виступами на Поділлі та Брацлавщині й невдовзі охопило Київщину та Волинь.

Очолив повсталих білоцерківський полковник Семен Палій разом з Самійлом Самусем та Захаром Іскрою. Восени повстанці захопили Білу Церкву, Немирів, Бердичів, Бар та інші міста. 1703 р. польські війська, здолавши опір українських повстанців, установили контроль над Поділлям та Брацлавщиною, але Київщина залишалася під владою повстанців. 

1704 р. гетьман Іван Мазепа з українським військом перейшов на Правобережжя і встановив контроль над Київщиною та сусідніми територіями.

УКРАЇНА У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

Повстання в Кліщинцях — виступ селян та козаків села Кліщинці Жовнинської сотні лубенського полку (тепер Чорнобаївський р-н Черкаської обл.), який тривав з 1767 до 1770 рр.

Генеральний суддя Лисенко при підтримці свого родича генерального писаря Туманського перетворив кліщинецьких козаків на своїх підданих, примушував їх відбувати панщину й намагався привласнити їхні землі. Починаючи з 50-х років козаки скаржилися лубенському полковникові, Малоросійській колегії та її президентові Румянцеву, але всі інстанції приймали рішення на користь поміщика.

Тоді у травні 1767 року на чолі з Опанасом Вороною та Григорієм Білимом козаки й селяни, які до них приєдналися, перестали коритися поміщикові, озброїлись, напали на будинок Туманського і спорудили укріплення навколо села. Протягом 1767—1768 років вони відбили шість нападів військових команд, захопили дві гармати та багато рушниць.

Повстанцям співчували козаки, послані на придушення виступу. Лубенський полковник І.Кулябка, якому навесні 1768 року Малоросійська колегія доручила придушити виступ, повідомляв, що багато козаків карального загону таємно відвідували повстанців, а частина їх самовільно роз'їхалася по домівках.

Тільки в 1769 році властям вдалося придушити повстання. Згідно з судовим вироком мешканці Кліщинців віддавались у кріпатство, 120 найактивніших повстанців було засуджено до ув'язнення і довічного заслання, 185 — до покарання канчуками. Крім того, селяни і козаки мусили компенсувати матеріальні збитки, заподіяні поміщикам під час повстання.

Проте, коли 21 вересня 1770 року у Кліщинці прибув каральний загін для здійснення вироку, кліщинці напали на нього. Опір селян був настільки великим, що Малоросійська колегія мусила надіслати підкріплення. Однак сили були нерівні, і повстанці зазнали поразки. Сім мешканців села було вбито, понад 60 закатовано. Репресії щодо учасників повстання тривали ще протягом 1771 - 1774 років

Це повстання мало великий відгук серед народних мас України.

***

Турбаївське повстання 1789-93 рр. — один із найбільших антикріпосницьких селянських виступів у Лівобережній Україні в другій половині XVIII століття. Відбулося у селі Турбаях (тепер Глобинський р-н Полтавської обл.).

Безпосередньою причиною повстання стала спроба селян добитися звільнення від кріпосної залежності.

***

Чугуївське повстання, збройне заворушення військ. поселенців Чугуївського полку на Харківщині 1819 р. проти жорстоких умов праці і суворих розпорядків у військ. поселеннях (своєрідне поєднання військ. служби з працею у сіль. господарстві), запроваджених у Рос. Імперії

3 1816 р. Чугуївське повстання почалося 9. 7. 1819 з вимогою ліквідації військ. поселень. До повсталих приєдналися селяни сусідніх сіл, як також військ, поселенці з Балаклії. Для придушення повстання рос. уряд вислав регулярне військо під проводом воєнного мін., ген. О. Аракчеєва: 4 піхотні полки і 2 артилерійські роти з гарматами. Після одномісячного опору Ч. п. було приборкане. Заарештовано і жорстоко покарано бл. 2 000 повстанців, З них 20 загинуло під шпіцрутенами, 400 заслано на каторжні роботи. 1820 подібні повстання вибухли в Півд. Україні, які охопили бл. 200 сіл.

 

... далі буде

Коментарі

Немає коментарів
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі