Блоги → Перегляд

13 років ноократичного руху на Дніпропетровщині. Курс на інтелектуальну революцію - незмінний!

Вівторок, 16:56, 23/11

Рейтинг
5 0
Переглядів
651

0
0
0

Збори з приводу 13-ї річниці ноократичного руху на Дніпропетровщині відбудуться 24 листопада 2010 року у Центрі Ноосферної Просвіти за адресою: вул. Комсомольська, 60 (бібліотека для молоді). Початок о 18:30. Довідки за телефоном (050) 512-45-85  

 

 "Звернення до громадськості".  

 

 У середині 90-х років в Україні виник рух революціонерів-інтелектуалів. Під різними назвами - ноократи, меритократи, технократи, вони намагались на уламках могутньої наукової машини УРСР створити політичну течію, яка б надала країні новий іноваційний імпульс. Тоді здавалось, що розуму у науковців достатньо, аби переконати народ й владу у необхідності перетерпіти тимчасові ускладнення, необхідні для технологічного переобладнання країни.  

Йшов час. Утворювались великі й малі партії та громадські організації, хтось записував іноваційну політику до програми "для краси", хтось - на повному серйозі ставив це в голову кута.

 Й чесно доводиться констатувати - усі серйозні й несерйозні наміри розбились на рифах реальності, довівши ілюзорність мрій про мирне впровадження нової суспільної парадигми.   Виходить так, що вже на протязі майже 20 років Україна стабільно деградує, а переймаються цим лише ті, кого за визначенням Алена Далеса "виставляють напоказ як дурнів, перетворюючи на посміховисько".

Й тепер занепад досягає свого апофеозу. Вже мало хто повірить, що диплом чи науковий ступінь людиною не куплений, а дійсно зароблений сумлінним навчанням й працею. Майже не розглядаються всерйоз пропозиції винахідників вкласти гроші у розробку та впровадження їхніх виробів.  

Ми спостерігаємо величну картину занепаду, у якій є малолітні алкоголіки, масовий виїзд людей за кордон, корупція та безпросвітність у політиці й бізнесі. Обікрасти своє підприємство чи державу не означає вийти за межі етичних норм, що панують у суспільстві. Можна додати кілька банальних речень про стан армії, освіти, медицини й культури, щоб відчуття повноти розкладення не полишало читача.  

Виникає кілька питань.  

Перше з них - невже ніхто не розуміє, що країна рухається не в нікуди, а у цілком конкретне пекло, з якого усі нормальні люди скоро втечуть? Відповідь: більшість людей це прекрасно розуміє.

  Друге питання: якщо більшість людей це прекрасно розуміє, то чому не намагається змінити стан речей на краще? Відповідь: люди не уявляють собі з чого почати, не вірять у саму можливість успіху й головне  - ніхто не бажає ризикувати своїм нинішнім соціальним положенням заради ефемерної мрії про цивілізоване життя.  

 Третє питання: а чому немає необхідних уявлень, віри й бажання? Відповідь: тому що життєвий досвід та існуючі знання говорять про хронічні невдачі усіх "подвижників нашого часу".  

Таким чином ми отримуємо дуже цікавий дороговказ: суспільству потрібен новий позитивний досвід й нові знання. Й ми знаємо, що зараз, коли надія на краще залишила майже усіх, настає час тих, кому немає чого втрачати. "Ночь наиболее темна перед рассветом" - стара перевірена істина. Як правило, для досягнення зламу у боротьбі достатньо не відмовитись від неї тоді, коли вона вже здається програною.

 Ми не будемо зайвий раз повторювати: "хто ми?", "навіщо?", "яка у нас ідеологія?". Ми надто дорослі, щоб всерйоз очікувати бурхливих овацій від згадки про наше існування. Ми просто нагадуємо усім: ми не здаємось й не продаємось. Ми не розповзлись по різних партіях та клоунських проектах. Й останнє, що у нас залишилось - це твердість нашого переконання: Україна у найважчий момент прийме правильне рішення, якщо серед українців буде достатньо людей, що поставлять служіння істині вище за усі інші цілі.

  Час нам знову зустрітись й поговорити вже не про майбутнє, яке ніяк не настане, а про сьогодення, у якому від нашого інтелекту так мало користі для держави. Слово отримає кожен, відповідальність у висловах - вітається. Й ми як завжди знаємо достатньо, аби нарешті зрушити нашу справу з "мертвої точки"! Відчуваєте іронію? Так, ми більше не віримо у майбутнє - ми його знаємо!

 http://gorod.dp.ua/news/news.php?id=58976

Коментарі

"Перше з них - невже ніхто не розуміє, що країна рухається не в нікуди, а у цілком конкретне пекло, з якого усі нормальні люди скоро втечуть?"

Конкретне пекло будується по всьому світі. Утікти скоро особливо не буде куди.

"...ризикувати своїм нинішнім соціальним положенням заради ефемерної мрії про цивілізоване життя".

А може справа в самій мрії? Який сенс ризикувати реальним цивілізованим життям ("нинішнім соціальним положенням") заради мрії про трошки (чи не трошки) ліпші умови того самого цивілізованого життя? Подвижництво заради комфорту - це абсурд, що більшість розуміє, а якщо не розуміє, то відчуває.
Ну так і є - справа у мрії. Поки не припече усіх конкретно - ніхто не зрушиться у світле майбутнє.

Ноократія - це або те, без чого не можна жити, або те, про що не варто перейматись.
Вибачте Павло ,А конкретного проекту національної ідеї я взагалі так і не побачив.
А головну причину занепаду, деградації нашої держави я ,особисто, усвідомлюю, І, мабуть, багато хто напевно усвідомлює, але руки чогось ну ніяк не доходять... Напевно українці чекають на свого Мойсея і досі..Дочекаються?..
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.