Блоги → Перегляд

На рідній чужині. Про морально-етичні аспекти українсько-єврейських взаємин в контексті заяв Президента Ізраїлю Шимона Переса під час візиту до України та будівництва в Дніпропетровську найбільшого (!) в світі єврейського культурного центру «Менора»

Четвер, 12:23, 09/12

Рейтинг
5 1
Переглядів
2375

0
0
0
У цій статті згадуються

Як відомо, перебуваючи з візитом в Україні, Президент Ізраїлю Шимон Перес порадив українцям не перейматися минулим, а краще – забути його. Про це він заявив в Києві, виступаючи з лекцією "Політичні та економічні виклики в епоху глобалізації».

"Моя перша порада собі, якби я був українцем, була б забути минуле. Історія вже абсолютно несуттєва. Багато хто каже, мовляв, треба вчити історію, щоб не повторити помилки минулого. На мою думку, це нісенітниця. Ви можете не повторювати помилок минулого, але ви робитимете нові помилки", – зазначив президент Ізраїлю.

Шимон Перес наголосив на тому, що в Україні є "добрі історики, от і нехай пишуть книги, нехай викладають свої праці в інтернет".

"Минуле має лишатися лише в духовних надбаннях та здобутках культури. Інше не має ніякого значення. Треба навчати молоде покоління вчити історію завтрашнього дня", – вважає президент Ізраїлю.

Чи правильно я зрозумів, що тепер будівельникам в Дніпропетровську, куди теж навідався ізраїльський лідер, можна не поспішати зі зведенням НАЙБІЛЬШОГО В СВІТІ (!) багатофункціонального єврейського культурного центру «Менора»?

Будівництво величної семиповерхової споруди, яке фінансується єврейськими громадами Дніпропетровська й України за безпосередньою опікою Ігоря Коломойського, має завершитися у вересні 2011 року:

"Менора" будет состоять из семи башен, символически представляющие собой подобие храмового семисвечника. На двух первых этажах будут располагаться магазины, кафе, в том числе интернет-кафе и другие структуры. В комплексе предусмотрено два кошерных ресторана, супермаркет и многое другое. В первой башне со стороны улицы Шолом-Алейхема и в части второй и третьей башен будут располагаться в основном музейные помещения. Две башни со стороны улицы Демьяна Бедного будут отведены под кошерную гостиницу и апартаменты для педагогов и преподавателей. По проекту в гостинице запланировано 76 номеров и 33 апартаментов. Общая площадь всего комплекса "Менора" превышает 42 тыс. кв. м. Разработчик концепции "Меноры" и руководитель строительства - Геннадий Аксельрод. Автор проекта - Александр Сорин".

Як бачимо, в Центрі теж передбачено функціонування музейних приміщень. Там працюватимуть педагоги, викладачі. Невже вони не розповідатимуть про минувшину ізраїльського народу, не робитимуть історичні екскурси? А хіба в такий спосіб лектори не зв'язиватимуть минуле з сучасним, одночасно прокладаючи місточок і в майбутнє? Невже вони наставлятимуть своїх підопічних не зважати на щойно отримані знання, називаючи їх зайвими і непотрібними для сьогодення. Чи можна таке уявити?

Виходить, перебуваючи на українській землі, ізраїльський президент не соромиться  радити українцям забути свою історію, але нічого немає проти плекання національної історії та традицій своїми кровним братами, до того  ж не лише на землі обітованій, а повсюди в світі, в яких би країнах вони не жили? Оце так. Круто…

Єврейський Центр, звичайно, добра справа, але як щодо УКРАЇНСЬКОГО в місті на Дніпрі - колисці козацьких традицій? Чи збирається його хтось будувати? Про українців колись думатимуть, чи некошерні проекти не "проходять"?"

Наскільки взагалі є коректним будівництво такого розкішного єврейського центра  ЗА ВІДСУТНОСТІ аналогічного українського, в умовах, коли в зросійщеному мегаполісі не реалізовані в повній мірі національно-культурні, мовні права українців, чиє становище близьке до статусу національної меншини?

То як саме за таких обставин виглядатиме  Центр по відношенню до українства? Чи не промовлятиме грандіозна споруда самим фактом свого зведення: «дивіться, хто в місті хазяїн, хто насправді володарює на цій землі»?

Невже ініціатори та виконавці масштабного проекту не відчувають жодних докорів сумління? Так, вони роблять свою справу на зароблені кошти і во славу свого народу, ніхто не може і не в праві їм цього заборонити. Але як це виглядатиме по відношенню до українців, на чиїх землях євреї мають комфортне життя, яке в багатьох випадках є куди комфортнішим за життя пересічних українців. Чи не є це зловживанням українською толерантністю нехтуванням природним міжнаціональним етикетом?

За нинішніх умов реалізація проекту виглядає спробою скористатися відсутністю в місті патріотичної, української за духом і ментальністю, влади а також бізнесової еліти, що залишається байдужою до українського національного відродження.

Стан українства в місті на Дніпрі - ще один яскравий прояв національної катастрофи, якої зазнала Україна. Населення є жертвою цілеспрямованої політики русифікації і гноблення всього українського. Але чи не найприкрішим є те, що воно саме (українство), на жаль, великою мірою не розуміє та не відчуває своєї ущемленості, бо вже давно відірвано від українського коріння й змирилося з цим.

Роки червоного терору, Голодоморів і репресій зробили свою чорну справу, витравили з генетичної пам'яті українців національну свідомість і гордість, бажання та спроможність бути українцем, жити шануючи й захищаючи своє, пишаючись ним. Нині, як би це не було гірко констатувати, але українство в місті залишається глибоко і серйозно національно травмованим. А відтак потребує від співвітчизників інших національностей розуміння цієї делікатної ситуації, адекватного її сприйняття та щирого співчуття. То як же можна возвеличувати себе на тлі національного зубожіння української громади?

На наших вулицях бовваніють пам'ятники комуністичним диктаторам, катам українського народу, чужинцям, що несли українцям знущання і смерть. Дніпропетровськ і без того заполонений не просто чужими, а ворожими для українського серця і душі символами. Поки вони не знесені, а замість них не встановлені пам'ятники українським національним героям та інші українські культові споруди, чи не варто було зачекати з таким грандіозним єврейським проектом?.

Скільки зачекати? А скільки було б потрібно. Згадайте про Мойсея та його сорокарічну подорож пустелею. Куди поспішати? Впевнений, гроші, назбирані на проект, за цей час не пропали б. А проявити свою національну та й звичайну людську скромність - завжди доречна і ніколи не зайва справа. Будування ж такого центру за нинішніх умов, звичайно, може бути успішно реалізованим, що, власне, безперешкодно відбувається, але благословенним – навряд чи!

Піднята мною тема будівництва в Дніпропетровську найбільшого в світі єврейського культурного центру невдовзі отримала своє обговорення на одному з Інтернет-форумів. Моїм опонентом став відвідувач з Харкова під нік-неймом Vladimir. Подаю обмін думками в скороченому вигляді в якості продовження матеріалу:  

Vladimir: Грустно такое читать. Ни в 1-м городе мира не слышал, чтобы какой-то национальной общине не разрешали ставить свои культурные центры, угрожая "не испытывать наше терпение". Дикость. В Днепропетровске засилье еврейской культуры? На улицах, в учреждениях слышал, украинскую речь, русскую, суржик. Ни разу не слышал еврейской. Афиши анонсировали концерты и спектакли на русском и украинском – ни разу не видел на идише или иврите. В чем засилье?

Нет украинского центра? Вместо того, чтобы построить, надо наехать на других кто построил себе? Спросить у украинцев Таруту-Гайдука, почему есть деньги на выборы Тимошенко, а нет на украинский центр – страшно?Не думал, что совок так глубого сидит.

О.М., автор матеріалу: А де ви в моїй статті прочитали про «засилье еврейской культуры»? Я висуваю претензії і до українців! До покручів та манкуртів, які не дбають про своє. Вони тут найбільш винні. А євреїв прошу бути скромніше і пояснюю чому.

"Совок" сидить міцно в тих, які не заперечують проти леніних і карлів марксів на вулицях міста. Я не забороняю будувати єврейський центр – це не в моїй компетенції, позаяк я не Влада, але виступаю проти його будівництва в таких грандіозних масштабах за нинішніх умов, в яких перебуває українська національно-свідома громада в місті, що не має таких розкішних центрів. В першу чергу в цьому винні не євреї, а українці – місцева зденаціоналізована владна і бізнес-еліта. Я нічого не маю проти синагог та задоволення національними громадами міста своїх культурно-релігійних потреб. Вся справа – в почутті міри.

Vladimir:  Вы говорите, будто Ваша статья – упрек украинцам, не построившим украинский дом? Но я увидел в ней упрек евреям, а в отношении украинцев – брюзжание.

Коломойский, как и Тимошенко, люди переходного периода, они уйдут по мере того, как обстановка в стране устоится. А мы все останемся.

Я ни в США, ни в Англии не слышал упреков евреям в отстутствии чувства меры. Все созданное ими там считается национальным достоянием. В этом разница Украины и цивилизованного мира.

О.М.: В згаданих країнах не було червоного терору, Голодоморів, сталінських репресій і комуністичного тоталітаризму, що винищував українців.

В Англії немає кризи ідентифікації англійців, англійська культура, мова, традиція і менталітет надійно захищені.Там немає пам'ятників катам англійського народу, англійцям живеться легко і комфортно. Одначе і там не виникають такі грандіозні споруди на честь і славу національної меншини.

До речі, чому б цей єврейський центр – найбільший в СВІТІ – не звести в Англії чи США? Одначе така ідея виникає саме в Дніпропетровську, де українство й досі продовжує перебувати ущемленим в своїх правах.

Я жодним чином не заперечую і не применшую внесок євреїв у світову культурну і наукову спадщину, не відбираю у них право пишатися своїми досягненнями на блага людської цивілізації. Внесок євреїв у розвиток науки, культури, медицини і т.д. і т.п. – не підлягає жодним сумнівав і обговоренням. Спасибі їм за це велике і дай Боже добра і щастя всім євреям на всій планеті.

Але ріжте-вбивайте – не можу аплодувати грандіозному єврейському світовому центру на моїй багатостраждальній українській землі без належного вшанування безневинно убієних українців!

Я не хочу сприймати євреїв чужинцями. Вони такі ж як і я громадяни України. Цей народ також багато страждав і зазнав свого горя. Я не применшую масштаби Голокосту, але я хочу від євреїв поважного ставлення до себе і до решти українців.

Vladimir: Я всего лишь обращаю Ваше внимание на то, что Вы не там ищете проблемы, не то пытаетесь изменить.

Если Вы все, что Вам не нравится, будете называть неукраинским, еврейским, Вы не получите желаемого результата.

О.М.: Я не називаю ВСЕ, що мені не подобається неукраїнським, єврейським, як Ви пишете. Хоча б тому, що переважна більшість того, чого мені не подобається в Україні і рідному місті не єврейського, а російського походження.

Місто – зросійщене, радянське, совкове. Воно позбавлене українського національного обличчя в архітектурі, топоніміці, стилі життя, політиці. Але потужні національні меншини користуються цим, примножуючи своїми діями цю розмитість. А багато моїх співвітчизників байдуже споглядають на це і їм, українцям, так і хочеться сказати "колишнім", абсолютно пофіг як в місті називаються вулиці, які пам'ятники стоять, кого місто славить.

Безумовно і в першу чергу проблема не в євреях чи кому-небудь ще, а в нас – УКРАЇНЦЯХ! В тому, що багато з нас байдужі до України, до своєї історії, до культури, мови, до своїх національних злетів і трагедій. Але ж це неправильно! Це потрібно виправляти! Якби я відчував, що українські цінності в місті захищені настільки надійно як, приміром, у Львові, Тернополі, то ініціативи з будування таких грандіозних єврейських центрів сприймалися б мною цілком лояльно, принаймні, я б так категорично не висловлювався проти них.

Спочатку потрібно відродити в місті УКРАЇНУ – багатонаціональну, поліетнічну, але таки УКРАЇНСЬКУ! Пробудити в українцеві УКРАЇНЦЯ! А потім вже будувати єврейські, вірменські, грузинські, польські та які завгодно ще центри. Але починати будівництво українського дому потрібно з надійного УКРАЇНСЬКОГО фундаменту. В першу чергу належало б побудувати українські центри і меморіали з дослідження Голодомору і вшанування жертв голодного геноциду; перейменувати вулиці – вшанувати своїх українських героїв: поетів, письменників, науковців, а також політичних, державних військових діячів. При відсутності ж такої політики в місті будування такого грандіозного ЄЦ – некоректно і несправедливо

Vladimir: Скажите, этот Центр усиливает русификацию украинцев? Нет, ее нельзя усилить, она уже на упоре, дальше некуда.

Скажите, этот Центр мешает процессу роста национального самосознания украинцев? Нет, трудно помешать тому, чего нет. А если бы он начался, никакий центр ему бы не помешал.

Так чего вы к нему пристали? От него, что-ли несчастья?Вы знакомы с контент-анализом?

Сравните уд.вес и резкость текста, посвященного критике центра и критике несознательных украинцев и Вы сами увидите, что Вас больше волнует: то, что создает проблему или евреи?

"А УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР в місті на Дніпрі хтось збирається будувати? Про українців колись думатимуть?"

Кто должен строить, кто должен думать, кроме самих украинцев? К кому Вы обращаетесь? Назовите по фамилии того же Гайдука, который, судя по СМИ, вовсе не беднее Коломойского. Обратитесь публично. Чего Вы обвиняете тех, кто строит себе, а не тех, кто не строит?

А про хозяина и меньшинство я Вам уже написал,просто слово другое употребил – добровольное гетто, в которое Вы сами себя загоняете, когда своих земляков называете "Они".

Социологи называют это русской чертой – представлять себя доверчивой жертвой коварных "ИХ". Но я вижу у украинцев эту же болезнь. Власти, олигархи, руские, евреи – кто угодно, ОНИ. и мы – жертвы, неспособные ни на что кроме обвинений.

О.М: "Скажите, этот Центр усиливает русификацию украинцев? Нет, ее нельзя усилить, она уже на упоре, дальше некуда", – справді, далі нікуди, але цей Центр її все одно посилюватиме, як посилює все те, що не сприяє її зменшенню. Можливо, правільінше було б казати не стільки про русифікацію, скільки деукраїнізацію.

"Скажите, этот Центр мешает процессу роста национального самосознания украинцев? Нет, трудно помешать тому, чего нет. А если бы он начался, никакий центр ему бы не помешал." – а хіба нормальною є ситуація відсутності національної свідомості? Її треба відроджувати. Цей центр такій меті не сприяє. Так от національна свідомість українців і не зростає в тому числі через те, що в Україні будуються такі єврейські центри, таким проектам надається пріоритет, а українськими ніхто не займається.

В кожній країні все повинно бути органічно і гармонійно, всі культури, наявні в ній мають комфортно співіснувати одна з одною. Якщо мається якийсь перекіс, та ще й не на користь корінної нації – титульної, оскільки вона дає ім'я державі, то це неподобство, яке потребує негайного виправлення.

Будівництво такого центру Дніпропетровську, де витравлений український дух – вкрай невдале рішення. В такому випадку цей центр буде возвеличуватися над українською національної свідомістю.

Мені взагалі важко сприйняти позицію такого рішучого захисту єврейського центру при відсутності в місті українського. Для мене неприйнятність такого розвитку подій за вказаних умов – очевидна. Хіба я проти будівництва чи за закриття синагог? Я скаржусь на катастрофічний брак українського і лише і тільки через це не можу сприйняти будівництво в українському місті найбільшого в світі єврейського центру.

Якщо Ви не помічаєте цю несправедливість, то мені дуже шкода.

"А про хозяина и меньшинство я Вам уже написал,просто слово другое употребил – добровольное гетто, в которое Вы сами себя загоняете, когда своих земляков называете "Они"" – пишете Ви. А хіба самі євреї відмовляються від своєї етнічної ідентичності? Євреям самим подобається бути саме евреями. І це – абсолютно нормально, природно. Я ж не заперечую їхнє право на українське громадянство. Ми всі – громадяни єдиної держави, але ми не безликі.

І що, скажіть, будь ласка, евреї цей Центр будують для того, аби максимально підкреслити свою "УКРАЇНСЬКІСТЬ"? Ні, вони будуть підкреслювати свою самобутність, інакше навіщо їм будувати цей центр? Вони якраз підкреслюватимуть свою ідентичність.

А чи дозволили б в Ізраїлі, навіть якщо б в українців знайшлися такі величезні кошти і зухвалість, побудувати такий самий український центр! Чомусь переконаний, що якісь причини відмови обов'язково знайшлися б.

В Нью-Йорку, Лондоні, Берліні, Мюнхені – таких центрів немає, а в Дніпропетровську, бачте, буде! Там де українського днем з вогнем не відшукаєш.

Міжнаціональне спілкування повинно бути в радість, йти на користь всім учасникам діалогу. У випадку з єврейським центром такого, на жаль, не скажеш. Це демонстративний, позірний крок. Не можна прославляти могутність і благополучність якоїсь національної громади на фоні зубожіння корінної нації. Це некоректно за будь-яких умов – незважючи на те чи повністю зрусифікований Дніпропетровськ, чи ще хоч трохи українського в ньому залишилося; чи сприятиме цей центр русифікації, чи ні.

Vladimir: Извините, мы пошли по кругу.

1. Центр индифферентен к национальным украинским проблемам, он не мешает их решению, хотя и не способствует.2. Чувство "меншовартості" – это Ваши внутрение проблемы, а не центра. Это Вы в себе культивируете вместо позитивной деятельности.3. Украинцы могут себе построить свой центрю Не хотят. Вместо этого Вы, почему-то, упрекаете других, кто захотел и построил.4. Приоритет центру не дается. Просто есть человек, который захотел вложить в него свои деньги и менеджерские усилия. А в украинский – не нашлось такого человека. В этом проблема. Глупо же упрекать того, кто делает посвоему желанию, а не тех, кто не делает ничего.5. Гармочнично д.б. Но гармония достигается гармочничной деятельностью разных людей, а не запретами. Ваша позиция – поскольку мы ничего не делаем, не хотим тратить деньги и усилия на свой центр, а хотим только ныть, то и Вы ничего не делайте. На мой взгляд, неверная позиция.6. Разные евреи по-разному ведут себя относительно идентичности. Но тот же Коломойский, живя между Киевом и Женевой, считает себя жителем Днепропетровска. Он себя не отделяет от земляков, как я могу судить. А Вы отделяете.…Я защищаю право людей реализовать себя, свои желания, распоряжаться своими деньгами и талантом. Конечно, не нанося ущерба окружающим. Но по внешним признакам я прихожу к выводу, что большинсвто жителей города не считают себя ущемленными этим центром.Я a'priori всегда н астороне тех, кто делает перед теми, кто не делает, а осуждает других делающих.Знакомые показывали фото в Хайфе – самый крупное сооружение -храм бхалайской (могу ошибиться) религии, для которой Хайфа – исторический центр. Жители радуются ипоказывают гостям, экскурсантам, а не кричат, убирайтесь, почему Ваш храм крупнее наших.Вы говорите "ОНИ" не евреям, в большинству жителей города.

О.М: І справді, обмін думками баагато в чому пішов по колу. Тому резюмуючи, зазначу наступне. Ви пишете: "Знакомые показывали фото в Хайфе – самый крупное сооружение -храм бхалайской (могу ошибиться) религии, для которой Хайфа – исторический центр. Жители радуются ипоказывают гостям, экскурсантам, а не кричат, убирайтесь, почему Ваш храм крупнее наших". Так от Хайфа – історичний центр для цієї релігії. А по відношенню до чого є центром Дніпропетровськ, щоб в ньому з'явився найбільший в світі єврейський центр?

"Но, видимо, Ваши протесты слишком немногочисленны... по внешним признакам я прихожу к выводу, что большинсвто жителей города не считают себя ущемленными этим центром...Вы говорите "ОНИ" не евреям, в большинству жителей города". Правильно, таких як я – меншість. Я це і не приховую. Навпаки, з жалем пишу про це, констатуючи цей факт. Тому і пишу, що більшість населення міста – зденаціоналізовано і їм абсолютно немає ніякої справи до того, що відбувається з українством в місті. А відтак і прирівнюю їх за кількістю до "національної меншини". вони не оцінюють ситуацію так, як я. І дуже шкода. Більшість населення міста не вважають ущемленими себе і пам'ятниками леніну, назвами вулиць, що увіковічують катів українського народу, організаторів Голодоморів, політичних репресій.

Але якщо таких більшість, то це не значить, що вони праві і що ситуація з топонімікою міста є прийнятною і достойною. А нас – національно-свідомої української меншини – замало для того, аби зважали на нашу позицію, рахувалися з нами в тому числі і кровні українці, що керують містом. Україна в місті занедбана – ось про що я пишу. Якщо Ви називаєте це "нытьем" – Ваше право. А моє право – піднімати такі питання і добиватися захисту й реалізації прав українців, національного розвитку на конкретно взятій території.

Ніхто не в праві заважати і не заважає нормальному розвитку єврейської культури в місті. Ситуація тут для євреїв – дуже комфортна. Інша справа, що цей новий центр міг бути скромнішим. Тому саме в цьому і адресую свої претензії авторам грандіозної ідеї. Але це – справа етики, моралі і смаку, а не закону. Ви пишете, що це у мене проблеми з меншовартістю. Мені, як українцю, болить, що в місті не буде такого українського центру. Думаю, це не меншовартісність, а природне національне почуття жалю і суму з цього приводу. Мені дуже шкода, що на українській землі не знайшлося ані коштів, ані бажання для реалізації подібного українського проекту.

До того ж, у нас досі ніяк не можуть отримати житло ті, хто постраждали від вибуху газу в багатоповерхівці на Мандриківській. Чимало городян мають роками невирішувані житлово-комунальні проблеми, місто потопає в безлічі негараздів інфраструктури, нещасні живуть без ліфтів і опалення, в умовах негідних для людської гідності. Навряд чи їх "грітиме" таке амбітне і розкішне задоволення національно-культурних проблем єврейської громади. В першу чергу в цьому винні не автори ЄЦ, а міська українська влада. Але від того не стає легше, а навпаки – ще сумніше, ще гірше. В цих умовах такий розкішний центр – пирування окремо взятої меншини на фоні зубожіння основної маси городян різних національностей.»

/кінець дискусії/

І на завершення, ще декілька  повідомлень інформаційних агенцій щодо візиту президента Ізраїля Шимона Переса у Дніпропетровськ:

«Я два дня был в Киеве, а сейчас приехал в Днепропетровск по приглашению влиятельных лиц еврейской общины вашего города. Днепропетровск – крупный индустриальный центр, в котором уже очень много сделано и есть большие планы. Я уверен, у вас все получится», - сказал Шимон Перес.

Встречать Шимона Переса приехали губернатор Днепропетровской области Александр Вилкул, председатель ОГА Евгений Удод, мэр города Иван Куличенко, бизнесмены Геннадий Боголюбов и Игорь Коломойский и главный раввин области, а также целая колонна автомобилей».

***

«В Днепропетровске сделано всё, чтобы евреи оставались евреями», - отметил Перес.

Президент Израиля особо отметил важность создания в Днепропетровске еврейской школы, училища, детсадов: «Мы очень этим гордимся», - сказал Перес».

***

«Во время встречи с Президентом Израиля в синагоге «Золота Роза» президент Днепропетровской еврейской общины Геннадий Боголюбов отметил, что «Днепропетровск по сути стал еврейской столицей Украины». По его словам, доказательством этого является визит в город Шимона Переса».

Олексій Мазур, українець, корінний житель міста на Дніпрі, яке несподівано оголосили «єврейською столицею України».

 Читай також:

Дорогим-любим катам від вдячних нащадків замордованих жертв

Олексій Мазур, для «Телекритики» 21-07-2009

...Як пояснити те, що на Дніпропетровському «Приват ТБ» вже давно нормою стало всіляко демонструвати зневажливе ставлення до теми Голодомору й насміхатися з президента Ющенка за те, що її піднімає та постійно опікується нею? Хіба можна уявити, приміром, ситуацію, коли б в Ізраїлі якийсь недоумок почав закидати президенту те, що національний лідер ну надто вже переймається Голокостом? Як би це було сприйнято? Чи знайшов би після цього такий моральний покидьок місце для себе в суспільстві? Що б зробила з цим мерзотником хвиля всенародного обурення? >>>

 

 

Коментарі

Жидосрач ?
0

Он самый. Хорошковский приказал мониторить и мочить площадки, где пахнет антисемитизмом. В Днепре, где до революции, Холокоста и Голодомора было 30% евреев, хасиды за свои деньги строят свой комплекс. Пусть строят.
80 млн долл это 640 млн грн.
По 20 грн с украинца, соизмеримо с ценой мемориала Ющенко.
Разумно было бы построить на горе Тризуб, как символ колонизации Дикого Поля, перекрестка истории россии турции и польши, и в память о миллионах украинцев, немцев, поляков, татар, евреев, лежащих в нашей земле.
+3

Що значить "жидосрач"? Поясніть, будь ласка. В статті немає таких характеристик. Євреї називаються євреями, як і українці - українцями.
+3

"Хорошковский приказал мониторить и мочить площадки, где пахнет антисемитизмом"? - де в моїй статті ви побачили прояви антисемітизму? А ну наведіть приклади.
+3

Прошу зауважити, що в статті спеціально подані аргументи як "за", так і "проти". Представлені протилежні точки зору.
+3

А у меня впечатление, что провоидится зачистка территории Украины. :(
+2

Зачистка території України від українців? Гм... Можливо.
Богдана .   16:49
+1

Саме українців, хоча опісля заявлять І інші національності, щоб прикрити злочини винищення. (Виконавці ті що в 1933 роках, школа одна)
Собирается ли кто-то строить Тризуб в Днепре?
Начинай, мы подтянемся.
Можно для симметрии в Эйлате еще один Тризуб построить и возить деток в безвизовый Израиль на Красное море.
Господарем в Дніпропетровську є Ігор Коломойський-нещодавно голова всіх гебреїв України.Тому й "Менора"...
Перес може й не перейматися минулим,бо в Ізраїлю сучасна історія починається майже зненацька у 1947.Спогади про темні віки його народу,розумію,нічого радісного не несуть.
Але в чому згодний:в нас дуже багато уваги звертають саме на важки часи історії України.Для чого?Щоби сковчати та скиглити?
Доки ми не спекаємося звички пам*ятати більше погане,ніж варте бути зразком,ніж те, що може бути приводом натхнення,ми ніколи не перетворимся у самодостатню націю.
Досить домовин та вінків!
+1

"Доки ми не спекаємося звички пам*ятати більше погане,ніж варте бути зразком,ніж те, що може бути приводом натхнення,ми ніколи не перетворимся у самодостатню націю.Досить домовин та вінків!" - чи розповсюджується Ваш заклик і до євреїв щодо їхньої національної святині - Стіни плачу та теми Голокосту? Це вони, по-вашому, теж "скиглять" без кінця? А їм не досить? Чи їм можна, а українцям з приводу Голодомору - ні? Я важаю, що потрібно приділяти належну увагу як Голокосту, так і Голодомору. І згадка про ці національні катастрофи ніколи не будуть зайвими, і сприймати їх "скиглинням" - некоректно. Це не скиглиння, а національна пам'ять, скорбота за мілйьонами безневинно убієнних, на яку мають право як євреї, так і українці.
+1

Нехай ВОНИ й плачуть біля стіни.Доречі,ті що в них там ридають,це не ті люди,що побудували країну.Останнім часом туди скиглити іздять більшістю ті,кому нема більше чого робити.Мій давній приятель,що мешкає в Ізраїлі майже 20років,до тієї стіни не ходив.Бо весь час працює.А от натовпи нероб тільки й стричать біля того муру.

Теж саме скажу й про Україну.Свою історію я знаю.І крапка.Для мене це приклад,головним чином,того,як не слід робити.Саме з цього й виходжу.А весь час вбиватися з приводу голодомору,Чорнобилю,Крутів чи полтавської перемоги Петра над Мазепою,чи з того,як москалі весь час нас обдурюють НЕ ЗБИРАЮСЯ.Досить того,що я знаю куди не слід рухатися.
Все
+2

Поразки і траур мають консолідувати націю не менше, ніж перемоги і тріумф. До того ж, ніхто й не закликає вшановувати тільки скорботні дати. Одначе про трагедії теж слід завжди пам'ятати, не маємо права зрікатися. Нація, як велика родина. Всьому свій час: згадувати померлих і відзначати дні народження живих; сумувати з приводу сімейного горя, втрати, та щиро радіти з приводу світлих подій. Пам'ять про нищівні поразки армії так само служать вихованню воїна, як і пам'ять про блискавичні перемоги.В нашому горі і поразках - теж нескоримий дух української нації. Нас били-вбивали, а ми на зло ворогу таки вистояли! Нас стирали з карти світу, знищували лише за те, що ми українці - а ми живемо! Ось так пам'ять про трагедіх гартує дух і призводить до почуття перемоги! Нас нікому не скорити, як би хто не намагався! І свідчення тому - наша історія! В тому числі, як ви пишете: "голодомор,Чорнобиль,Крути чи полтавська перемога Петра над Мазепою". В поразках не менше героїзму і виховного аспекту, ніж в перемогах.
0

Згодний тільки частково
Бо в нас щось останнім часом переважає негатив
А якщо зосереджуватися лише на ньому,маєте нагоду виховати не воїна,а істерика з комплексом неповноцінності
"Собирается ли кто-то строить Тризуб в Днепре? Начинай, мы подтянемся." - тобто іронічний тон щодо "Тризубу на Дніпрі" Ви допускаєте і легко дозволяєте собі, а щодо Менори "на подобие храмового семисвечника" - ні, це, слід розуміти для Вас - святе? Чому так?
У своєму коментарі митник Верещагін пише: "В Днепре, где до революции, Холокоста и Голодомора было 30% евреев, хасиды за свои деньги строят свой комплекс. Пусть строят.80 млн долл это 640 млн грн. По 20 грн с украинца, соизмеримо с ценой мемориала Ющенко" - це некоректний приклад, адже Ющенко будував Меморіал в Україні, на українскій землі. "Менора" ж будується євреями не в себе на батьківщині, а тут, у нас.Наведений приклад був би коректним, якби йшлося про побудову такого монументального Центру в Ізраїлі. Ющенко побудував в Україні, а Перес - в Ізраїлі. Нема проблем. Але ж ні, цей грандіозний Центр будується не на землі обітованій, а в Україні.А як щодо такого же українського на історичній батьківщині євреїв? Так що наведене шановним митником порівняння не "стріляє". В ньому немає, сказати б, відчуття госторти моменту, розуміння ситуації.
Перес брякнув дурницю, а відповість за усе як завжди маленький єврей, що потрапить комусь "під гарячу руку". .
"Перес брякнув дурницю" - згоден, а щодо маленького єврея, дай Боже йому всіляких гараздів і вічний йому шалом, то не дуже. Зараз незрівняно більше шансів підпасти під чиюсь гарячу руку якраз в маленького українця, а не єврея. І він періодично таки підпадає. І під єврейську гарячу руку, і під російську, і під чортзна ще яку. Отакий в нас "лехаїм" виходить. Хай живе хавана гіла, тільки б нас не задавила.
☼ RUSS ☼   14:00
0

Отакий в нас "лехаїм" виходить ..
--------
У вас - це вже точно, але не у нас
))
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі