Блоги → Перегляд

Динамічна мережа без керівного ядра у контексті роботи Е. Остром „Керування спільним”

Середа, 22:55, 02/02

Рейтинг
7 5
Переглядів
2120

0
0
0

Будь яка суспільно-політична структура - громадська організація чи політична партія у певному сенсі являє собою спільний ресурс (СР) усіх залучених учасників. Проте сутність такого СР значно відрізняється від описаних аналогів в роботі Е. Остром "Керування спільним" (переклад Тетяни Монтян). За її визначенням, «Термін “спільний ресурс” використовується для визначення природної або техногенної ресурсної системи, яка є достатньо великою, аби зробити дорогим (але не неможливим) усунення потенційних бенефіціарів від отримання вигод від її використання”. Цілком очевидно, що будь-яка суспільна організація – це штучна ресурсна соціальна система, вигоди від використання якої отримує внутрішній суб’єкт,  наділений повноваженнями приймати від її імені ключові рішення або зовнішній суб’єкт, спроможний впливати на внутрішній суб’єкт, що приймає рішення. При цьому залучення потенційних бонефіціаріїв навпаки – бажане для такої ресурсної системи для збільшення постачання шляхом нарощування її потужності.

Е. Остром наголошує, що „Ресурсні юніти - це те, що люди споживають або отримують від ресурсної системи. Ресурсні юніти вимірюються тоннами риби, яка виловлюється на відповідній території лову, акро-футами або кубічними метрами води, яка виводиться з підземних басейнів або ірригаційних каналів, тоннами кормової маси, яка споживається тваринами на пасовищах, кількістю переходів на рік через мости, заповнюваністю паркувальних місць, потужністю центральних процесорів для користувачів комп'ютерної системи, кількістю біологічних відходів, яка поглинається протягом року струмком або іншим водним ресурсом. Різниця між ресурсом як джерелом - і споживанням “врожаю” як продукцією - є особливо корисною в зв'язку з поновлюваними ресурсами, де є можливим визначати рівень відновлюваності. Поки середній темп вилучення продукції не перевищує середні темпи відновлюваності, поновлюваний ресурс існуватиме довгостроково.”

У випадку з суспільними організаціями ресурсними юнітами можна розглядати з одної сторони - величину підвищення соціального статусу внаслідок причетності до організації з подальшою його конвертацією у певні вигоди та переваги серед оточуючих, а з другої – доступ до владних структур, що саме по собі суттєво підвищує статус і, саме головне, дозволяє конвертувати владний капітал у матеріальний чи фінансовий. Ці два параметри можна узагальнити і представити ресурсні юніти як частки авторитету ( символічного капіталу ) суспільної організації як ресурсної системи. Також слід зазначити, що в силу символічної природи авторитету його використання та конвертація може привести як до його втрати (утилізації) так і до вторинного нарощування.

Отже у нашому випадку джерелом є ресурсна система – суспільна організація, а продукцією - споживання „врожаю” у вигляді авторитету ( символічного капіталу), що безперечно є поновлюваним ресурсом, рівень відновлюваності якого можна опосередковано визначати за електоральною вагою. Для такого типу СР справедливе також твердження Е. Остром про те, що поки середній потенціал вилучення продукції (утилізації символічного капіталу)– часток авторитету не перевищує середні темпи його відновлюваності, поновлюваний ресурс існуватиме довгостроково.

Слід зазначити, що в силу об’єктивного процесу концентрації влади і власності в ієрархічних структурах  на верхніх рівнях ієрархії, в  існуючих суспільних організаціях такого типу відбувається інтенсивне присвоєння авторитету (символічного капіталу) організації керівним ядром, та мінімізація присвоєння на нижніх ієрархічних рівнях – рядовими членами. Причому внаслідок конвертації його у владний, фінансовий та матеріальний капітал, присвоювачі  з верхніх рівнів зазвичай швидко спричиняють його безповоротну утилізацію замість вторинного нарощування. Це у великій мірі стосується і присвоювачів з середніх рівнів ієрархії. Присвоювачі з найнижчого рівня поодинці  практично не впливають на зміну рівня авторитету СР, можна лише зазначити, що на нього опосередковано і нелінійно впливає їх чисельність.

 

З врахуванням цього можна стверджувати, що рівень присвоєння в СР – суспільно-політичних організаціях прямо залежить від можливості впливати на прийняття ключових рішень – наприклад, визначення стратегії і тактики, складання виборчих списків, тощо. В свою чергу, суб’єктів, що володіють цією можливістю визначає тип структури суспільної організації, який зазвичай  лежить між двома крайніми точками – жорсткою ієрархією та горизонтальною мережею.  Автором розроблено проект якісно нової суспільної структури динамічної мережі, яка гармонійно поєднує в собі горизонтальну мережу та ієрархію, закріпивши за ними найбільш відповідні їм функції.

 

Проведемо аналіз відповідності запропонованої у статуті концепції життєдіяльності динамічної мережі до принципів проектування, проілюстрованих стабільними інституціями СР, які вивчала та відобразила у своїй книзі „Керування спільним” Е. Остром.

 

1. Чітко визначені кордони. Окремі особи або домогосподарства, які мають право вилучати ресурсні юніти з СР, повинні бути чітко визначені, так само, як і межі СР як таких.

 

Для забезпечення цього принципу у проекті статуту організації, що створена на засадах динамічної мережі, введено трирівневий принцип побудови, коли одночасно передбачено наявність прихильників організації, її членів та, для переходу з одного рівня на інший – кандидатів у члени структури. Це дозволяє заблокувати можливість присвоєння (утилізацію) дивідендів СР (у вигляді символічного капіталу, який можна конвертувати у більш реальні  форми) особами, які не доклали зусиль до його створення. У проекті статуту це реалізовано за допомогою 1) механізму кваліфікаційних іспитів, що забезпечують як потрапляння у структуру компетентних нових членів, так і просування найбільш компетентних на усі посади у структурі; 2) механізму рейтингування всіх обраних чи призначених осіб, а також представників структури у виборних та виконавчих органах влади; 3) автоматичним виключенням членів внаслідок невиконання ними мінімальної умовної роботи, яку зобов’язаний виконувати кожен учасник; 3) встановлення у програмних засадах чітко викладених формалізованих цілей, шляхів їх реалізації та критеріїв оцінки рішень, а також алгоритмів роботи структури, які забезпечують їх автоматичне дотримання, що обмежує можливість спрямувати енергію структури на досягнення чужих цілей

Тобто окремі особи, які мають право вилучати символічний капітал чи то для підйому власного статусу в середині структури шляхом обрання чи призначення на відповідні посади, чи то для його підйому шляхом потрапляння у владу, чітко визначені  та поставлені під контроль – у випадку утилізації символічного капіталу вони автоматично зміщуються з посад, а у випадку його вторинного нарощування навпаки – підвищують власний статус всередині структури.

 

2. Відповідність між правилами присвоєння і постачання та місцевими умовами

Правила присвоювання, якими обмежується час, місце, технологія та/або кількості ресурсних юнітів, повинні співвідноситись з місцевими умовами та правилами постачання, трудових, матеріальних та/або грошових ресурсів.

 

Відповідність між правилами присвоєння та постачання забезпечується правилами, алгоритмами та процедурами, що викладені у проекті статуту динамічної мережі. Її основою є алгоритм роботи, який забезпечує максимальне залучення кожного до вироблення, обговорення та прийняття усіх рішень та їх подальшого виконання. Тобто алгоритм роботи забезпечує постачання інтелектуального ресурсу для формування рішень та організаційного для їх реалізації у спосіб, що дозволяє уникнути „безбілетництва”, описаного Мансуром Олсоном.

У таких умовах присвоєння символічного капіталу СР можливе лише для його вторинного відтворення – у випадку ж утилізації учасники, що його присвоїли, зміщуються з відповідних посад або автоматично виключаються зі структури.

Запропонований принцип прямої демократії, на якому збудована динамічна мережа, повністю відповідає традиційній для українців вічевій демократії часів Київської Русі, а тому не суперечить закладених у архетипах несвідомого принципам справедливості, свободи та рівноправності.

 

3. Механізми колективного вибору

Більшість осіб, яких стосуються діючі правили, повинні брати участь в їх модифікації.

Проект статуту встановлює одночасно чіткий і  складний механізм його зміни, що передбачає прийом змін до нього кваліфікованою більшістю (3/4).  Безумовно, коли йтиметься про зміни в правилах, то у їх формуванні братимуть участь усі учасники. З іншої сторони ускладнення  можливості внесення змін у правила зумовлене розумінням того, що саме правила визначають організаційний тип структури, який в свою чергу визначає її емерджентні властивості. Тобто реальна зміна правил можлива лише на етапі виходу структури у робочий режим, коли в учасників виробиться стійке розуміння природи процесів їх взаємодії всередині структури, чим буде знівельована можливість трансформації ще не сформованої динамічної мережі в ієрархію. З іншої сторони, жорстке закріплення правил, алгоритмів і процедур внутрішньої життєдіяльності структури у статуті дозволяє у певній мірі гарантувати, що їх будуть дотримуватися усі внаслідок усвідомлення того, що в разі їх недотримання або порушник буде невідворотно покараний, або структура перестане існувати як динамічна мережа.

 

4. Moніторинг

Особи, які здійснюють моніторинг стану СР та поведінки присвоювачів, повинні бути підзвітними присвоювачам або самі бути присвоювачами.

Проект статуту динамічної мережі пропонує радикальне комплексне вирішення питання моніторингу – коли його здійснюють всі учасники структури - з одної сторони він здійснюється квазі-примусово шляхом обов’язкової участі у щоквартальному рейтингуванні посадових та призначених осіб ( це входить в мінімальний об’єм умовної роботи кожного учасника), з другої  – природним чином в малих групах (командах) різного функціонального призначення,  у які в реальному часі структуруються учасники динамічної мережі, а з третьої – періодичною квазі-примусовою оцінкою діяльності організації шляхом оцінювання кожної з формалізованих її цілей, дотримання задекларованих шляхів виконання цілей та критеріїв оцінювання.

Тобто моніторинг у динамічній мережі як суспільній організації з СР у вигляді символічного капіталу – її авторитету охоплює три ключові напрямки:

1) моніторингу діяльності обраних чи призначених на посади осіб, які здійснюють управлінські функції безпосередньо в структурі а також учасників структури, обраних чи призначених у діючі владні органи оскільки вони у найбільшій мірі можуть утилізувати СР – її символічний капітал;

2) взаємний моніторинг постачальників у складі робочих груп (команд) різного функціонального призначення природним чином – у малих соціологічних групах рівень участі та дольовий вклад учасників контролюється іншими членами  в силу невеликих розмірів такої групи. При виявленні тенденції до „безбілетництва” учасники малої групи мають можливість вплинути на порушника використовуючи широкий діапазон можливих санкцій аж до виключення з структури.  Це повністю відповідає положенням, що доведені Мансуром Ослоном, які стверджують можливість досягнення малою групою колективного інтересу, який у локальному випадку полягатиме у виконанні функціонального призначення кожної з груп;

3) моніторинг діяльності функціональних груп, що закріплені за кожною з цілей, що викладені у програмних засадах структури з метою уникнення „бузбілетництва” цілими групами або спрямування їх діяльності на досягнення цілей, відмінних від задекларованих у програмних засадах.

 

5. Градуйовані санкції

Присвоювачі, які порушують діючі правила, повинні отримувати градуйовані покарання (такі, які залежать від серйозності та обставин порушення) від інших присвоювачів або від обраних присвоювачами посадових осіб, або і від тих, і від інших.

Покарання порушників у динамічній мережі, як і моніторинг включає три аспекти:

1) основні присвоювачі, рейтинг яких встановлюється в реальному часі і квазіпримусово підтверджується щоквартально, можуть спостерігати за його зміною та робити відповідне корегування своєї поведінки. Водночас, при серйозному порушенні їх рейтинг може одно моментно різко упасти нижче встановленої межі, після чого присвоювач автоматично зміщується з посади, а окремі категорії присвоювачів виключаються з організації;

2) покарання звичайних  постачальників, що порушують встановлені правила або тяжіють до „безбілетництва” відбувається природним чином  у складі малих соціологічних груп, на які поділена вся структура у відповідності до їх функціонального призначення. У таких умовах покарання безумовно будуть градуйованими з максимальним врахуванням серйозності

та обставин порушення і їх здійснюватимуть колеги присвоювача, що володіють всією інформацією щодо нього;

2) покарання функціональних груп за „безбілетництво” та інші  порушення здійснюватиметься зборами базової (за статутом – регіональної) організації, що дозволить максимально врахувати  всі обставини в силу того, що практично кожен учасник структури постійно контактував з учасниками груп - порушниць  у складі груп іншого функціонального призначення. Його діапазон лежатиме від простої констатації факту порушення чи недостатньої діяльності до розформування груп порушниць.

 

Очевидно, витрати на моніторинг та рейтингування не є значними внаслідок прозорості діяльності структури та максимального залучення учасників до всіх процесів внутрішньої життєдіяльності.

 

6. Механізми вирішення конфліктів

Присвоювачі та їхні посадові особи повинні мати швидкий доступ до дешевого майданчику вирішення конфліктів між присвоювачами або між присвоювачами та посадовими особами.

Статут передбачає проведення щотижневих зборів учасників у складі різних організаційних одиниць організації за алгоритмом роботи динамічної мережі, що являється універсальною площадкою як для прийняття рішень, так і для вирішення конфліктів. Цьому також сприяють формалізовано викладені у програмних засадах цілі організації, шляхи їх досягнення, а також критерії оцінки рішень, що є основою та керівництвом у процесі вирішення конфліктних ситуацій. Тут також слід зазначити, що конфлікти у суспільних організаціях - динамічних мережах суттєво відрізнятимуться за своєю природою і джерелами від конфліктів в організаціях, де спільний ресурс є іншим ніж символічний капітал. Можна передбачити, що вони скоріш за все відбуватимуться в ідеологічній та світоглядній площинах, що обумовлює важливість процесу цілепокладання  та й взагалі – складання програмних засад структури.

Також слід врахувати, що одним з джерел конфліктів стануть „статусні ігри”, зумовлені нашою етологічною природою, що долається обов’язковим вивченням всіма учасниками психології та динаміки малих груп.

 

7. Мінімальне визнання права на організацію.

На право присвоювачів створювати їхні власні інституції не повинна зазіхати зовнішня влада.

В силу того, що предметом нашого дослідження є суспільні структури – ГО та політичні партії, можна стверджувати, що вони за своєю природою спроможні  на рівних взаємодіяти з зовнішньою владою, оскільки мають амбіції або контролювати її або стати її домінуючою частиною. Тому зазіхання зовнішньої влади на будь-які законні права таких організації розглядатиметься у політичній площині і приведе або до жорсткої відсічі таким спробам або до незворотного руйнування динамічної мережі внаслідок зміни її структури через зміну правил та алгоритмів роботи.

 

8. Інституції - ”матрьошки” .

Присвоювання, постачання, моніторинг, примусове виконання рішень, вирішення конфліктів та управлінська діяльність повинні бути організовані на декількох рівнях інституцій-”матрьошок”.

Забезпечення цього принципу передбачене статутом, де базовою одиницею динамічної мережі визначається її регіональна організація, яка структурована у функціональні групи, що по мірі можливостей максимально охоплюють всі визначені у програмних засадах цілі.

Нижчий організаційний рівень складають функціональні групи, первинні та місцеві осередки, призначення яких полягає у виконанні рішень зборів регіональної організації. Тут слід зазначити, що всі ці організаційні утворення динамічної мережі складають учасники регіональної організації – тобто реалізується принцип, який передбачає спільне виконання спільно прийнятих рішень – коли рішення приймають і виконують одні й ті ж учасники у складі організаційних одиниць різного функціонального призначення.

Для координації діяльності регіональних організацій на всеукраїнському рівні передбачено Всеукраїнську організацію, рішення якої є обов’язковими лише після затвердження їх кваліфікованою більшістю регіональних організацій або учасників загального голосування – аналога внутріорганізаційного референдуму. Слід відзначити, що у відповідності до статуту делегування в цю надструктуру є динамічним процесом і відображає структуру регіональних організацій і Всеукраїнському об’єднанні.

 

Проведений аналіз свідчить про відповідність динамічної мережі до принципів проектування, виділених Е. Остром  на основі аналізу досліджуваних нею стабільних інституцій СР.

 

 

Коментарі

Вы опять?
Практика - критерий истины.
Где ваша организация, Плахтий? Давайте, дееспособная группа в 300 человек без управляющего ядра! Вперёд!
Пока нету (а нету!) - все ваши писюльки выеденного яйца не стоят..
+1

Да тут даже дочитать до конца - уснуть можно.
0

Ви сьогодні виправилися - не так як минулого разу: пізно прийшли і щамість 300 написали 30))))
Мені цікаво, чи вартують виїденого яйця створені Вами організації на 300 членів - як вони поживають, чи відбуваються збори, чи вони чисельно зростають,чи активні члени, чи є рузельтати роботи, чо стали вони відомі і авторитетні, чи стали електоральнозначимими і здобули місця хоча б у місцевих органах влади, чи ефективно вирішують програмні питання?
Думаю, що лише маючи за спитною такі досягнення , можна писати те, що Ви пишете)))
0

Вега Вега 02:26
Цілком погоджуюся - то такий жанр: він передбачає докладне знайомство з книгою Остром та поверхове - з моїми динамічними мережами.
У іншому випадку справді важко сприймати написане.
-1

Тарасе, наші організації вирішують проблеми людей, за для захисту яких вони створювались. А ваші віртуальні проекти - існують лиш в уяві. Тому порівнювати уявні організації та їх корисність із реально діючими - якось незручно, неможливо оцініти результативність дій уявних організацій
+2

Юрію, всі діючі організації були колись проектами. Не кажучи вже про типи структури - той тип, який Ви організовуєте має тисячі років - тому Ви це випустили з уваги - бо приймаєте його як даність.
Я думаю, Вам відомо, що кожен проект починається з ідеї, до якої створюється теорія, яка докладно аналізується, проробляється, перевіряється по частинах практикою, корегується а вже потім - втілюється. У процесі втілення знову корегується, налаштовується, після чого вона готова до широкого впровадження. Мені здається, що це елементарно, і Ви б мали це знати.
Так от, я зараз знаходжуся на стадії втілення фрагментів теорії та їх відладки у відповідності з практикою.
Крім того, маю надію, що Ви чули про винахідника Теслу, який славився тим, що практично всі його досліди були успішними. Їх успіх був обумовлений глибокою теоретичною проробкою методології проведення - зверніть увагу - віртуальнгою проробкою, бо вона дозволяє економити потрібні ресурси на проведення коштовних експериментів.
Думаю, Ви поділяєте мою думку, що проведення експериментів з людьми мало того що затратна справа, так ще й не надто етична. Тому краще у цьому випадку сім разів відміряти і один раз створити успішний пілотний проект.
Прикро, що Ви не розумієте елементарних речей і не можете адекватно оцінити обсяг робіт по створенню організацій на основі інноваційних теорій.
Цілком можливо, що й нічого не вийде в силу різних обставин - всяке буває, проте тип критики, який Ви тут з Роджерсом демонструєте - мяко кажучи не конструктивний і базується на банальності - все чого не можно торкнутися - не існує.
+1

Якщо матимете пів години часу, спробуйте написати план вирішення такої ж задачі, яку перед собою поставив я:
Створити на практиці організацію, яка б відповідала наступним параметрам:
- забезпечувала активність 100% учасників без примусу і нівелювала явище "безбілетництва"
- була спроможна синхронно і ефективно працювати у складі великих груп людей
- була прозора до зовнішніх впливів - грошами, силою, шантажем
- динамчіно чисельно зросстала б
- спрямовувала зусилля членів на досягнення лише програмних цілей та могла корегувати курс у відповідності до програмних засад та змін у зовнішньому середовищі
- підтримувала співробітництво між учасниками та відтворювала б дружні і теплі стосунки всередині
- нарощувала б авторитет у суспільстві
- генерувала високоінтелектуальні рішення та була б здатна відбивати інформаційні атаки на супільство зі сторони зовнішніх і внутрішніх агресивних суб"єктів
- сприяла б самореалізації кожного учасника та зумовлювала його безперервну самоосвіту та духовний ріст
- не розчиняла б особу у колективі а навпаки - сприяла б розвитку індивідуальності
- не чинила б на учасників деструктивний психологічний вплив, що притаманно агресивним сектам
- була дієздатною - могла б ефектвино виконувати власні рішення
тощо.
Саме з таких умов я виходжу у своїх проектах - ігнорування хоча б одної з них приведе до невдачі.
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі