Блоги → Перегляд

Заперечую, Ваша честь! (частина-І) Ізраїльський доктор, який лікує діабет, подав позов на українського журналіста, хворого на діабет. За... діабет

Понеділок, 18:21, 04/04

Рейтинг
14 2
Переглядів
2191

0
0
0

До Шевченківського райсуду

міста Києва,

вул. Смирнова-Ласточкіна, 106

м. Київ, 04655

Співвідповідача у цивільній справі

№ 2-3395/11

Про захист честі, гідності

та ділової репутації Петруніна Д.Г.

 Мазура Олексія Миколайовича

Заперечення

проти позову Петруніна Д.Г.

«Про захист честі гідності та ділової репутації»

Лікар Димітрій Петрунін, який має ізраїльське громадянство і очолює в Києві клініку свого імені, вважає мою статтю «Сахарный диабет побежден!!!»… доктором Петруніним?» на сайті «Народна правда» образою своєї честі, гідності та ділової репутації.

9f04f-img06582.jpg

Моя стаття не анонімна, вона підписана справжнім прізвищем, ім’ям та по-батькові і є реакцією на рекламу, фото якої з текстом статті долучив до позову сам позивач. Жодного слова з реклами я не перекрутив, навів її такою, якою вона розміщена в Інтернет-виданні «Українська правда»  («Народна правда» є дочірнім проектом УП).

Позивач стверджує, що в четвертому абзаці я вжив по відношенню до дипломованого лікаря слово «брехливий».

Це не відповідає дійсності і є очевидною неправдою, видаванням бажаного за дійсне. В моїй статті  написано: «Будь-який діабетик, не кажучи вже про медика-фахівця, побачивши таку рекламу, відразу зрозуміє її брехливість, адже діабет – хвороба невиліковна».

Отже, не пан Петрунін названий брехливим, а реклама. Слово «брехливість» - не лайливе. Це синонім неправдивості.

Те, що діабет є невиліковною хворобою – не моя вигадка, не перебільшення з метою завдати «істотної шкоди репутації лікаря Петруніна та його клініці», як наполягає позивач.

Не збираюся конкурувати з дипломованим лікарем в царині медичних знань, але дозволю собі як аргумент навести цитату з «Настольной книги диабетика», авторами якої є лікар-ендокринолог Х. Астамірова та вчений-фізик і письменник,  діабетик з великим стажем М. Ахманов (Михаил Сергеевич Нахмансон):

«Диабет – пока что неизлечимая болезнь, и, чтобы жить с ней, надо знать, как жить… Знание, дорогой читатель, в данном случае – ваше серебро, а золото – это ваша жизнь… Знания и умения совершенно необходимы диабетику и, овладев ими, можно не просто выжить, но практически жить нормально. Или почти нормально – не забывайте, ведь вы все-таки больны, и больны неизлечимо». (Настольная книга диабетика – М. Эксмо, 2007, с 3).

Не знаю, як в Ізраїлі, а в Україні щорічно відзначається День діабетика. – 14 листопада і поки що його не відмінили. То яка ж це реклама про перемогу над діабетом з трьома знаками оклику, якщо не брехлива?

Навіть якщо б «чудо»-доктор, і це моє слово, вжите в статті, вважає образою (з якого боку?), намалював би ще кілька, скільки б захотів, знаків оклику, мій цукровий діабет, яким я хворію з 2007 року, ніхто не  переможе, хіба що в наступному столітті, коли мене вже давно не буде серед живих.

Тому я так прискіпливо і поставився до брехливої реклами, що сам хворію на цукровий діабет першого типу, тобто інсулінозалежний, маю його тяжку форму, лабільний перебіг.

В рекламі не було сказано, про який саме діабет йдеться. А після моєї публікації, яка стала предметом позову, доктор Петрунін  таки уточнив рекламу: «Діабет 2 - побежден!» і втричі скоротив кількість знаків оклику. Саме такою вона знову з’явилася на електронних шпальтах «Української правди».

47545-62-0.gif

В оновленому рекламному банері лікар з Тель-Авіву вже не сповіщав про перемогу над діабетом взагалі, а лише над діабетом ІІ типу. Отже,  "чомусь" критичні зауваження, висловлені мною в публікаціях на «Народній правді» були враховані, на що ж кому ображатися?

А ще на відкорегованій рекламі не було б зайвим зазначити про суворий відбір пацієнтів та пошук серед них тих, які, на думку Петруніна, мають реальний шанс на успіх. Саме про таку обов'язкову попередню фільтрацію хворих сповіщає сайт клініки. В цьому зв'язку запитання щодо правдивості твердження про ПЕРЕМОГУ (як таку) над діабетом (як таким) лише підсилюється.

Хоча якби так було написано з самого початку, я б як хворий на діабет І типу, відразу б зрозумів, що вона мене не торкається, оскільки сповіщає тільки про діабет ІІ типу. А раз так, не відчув би себе обманутим, завітавши на сайт клініки, де дізнався, що про лікування І типу діабету там і близько не йдеться.

Наступна претензія до мене в позові така, цитую:

«…Автор, оперуючи лише загальними фразами, без будь-якої медичної освіти та посилання на будь-які офіційні джерела дозволяє собі настільки вільно судити про дипломованого лікаря з більш ніж 20 літнім стажем роботи, а саме:

«протистояти другому типу можна без ін'єкцій інсуліну абсолютно незалежно від винаходів Пєтруніна. Так було до нього, є нині і буде після. Отже, пов'язування можливості лікування діабету ІІ типу з іменем та клінікою Пєтруніна й унікальністю його методів лікування – абсолютно некоректне. "Унікальність" доктора полягає в тому, що він "ничтоже сумняшеся" вирішив пов'язати звичну й давно існуючу медичну практику з собою.» (абзац 8 статті)

Даний вислів автора безпідставно піддає сумніву метод лікування та вказує на виконання лікарем не якісних медичних послуг».

/кінець цитати з тексту позова/

По-перше, щодо відсутності в мене медичної освіти.

Так, не заперечую, але натомість в мене є неоціненний і недоступний самому Петруніну досвід хвороби на цукровий інсулінозалежний діабет 1 типу й тривала практика регулярного спілкування з медиками-ендокринологами ЦРБ Дніпропетровського району й обласної лікарні імені Мечникова, обласним ендокринологом та іншими спеціалістами галузі.

Цукровий діабет – не нежить. Ним так просто не перехворієш. Хвороба потребує постійного підвищення освітнього рівня діабетика для оволодіння новими спеціальними медичними знаннями з метою протидії недугу й проведення самоконтролю.

По-друге, щодо звинувачень у «загальних фразах». Це мої фрази загальні? А як тоді оцінювати фрази доктора Петруніна в рекламному банері на УП про перемогу над цукровим діабетом, коли насправді йдеться лише і виключно про його другий тип.

Перше рекламне оголошення  клініки доктора Петруніна – не лише загальна фраза, така, що не відповідає справжньому стану речей, але й аморальна! Бо вона вводить в оману хворих на діабет 1 типу: раптово запалює в їхніх нужденних серцях  надію на зцілення, оскільки сповіщає, що «Сахарный диабет побежден!!!», а потім, при потраплянні на сайт клініки доктора Петруніна, миттєво забирає її (надію), позаяк про них там і близько не йдеться. Як це розцінювати?

По-третє, стосовно того, що я безпідставно піддаю сумніву метод лікування та вказую на виконання лікарем неякісних послуг.

Прочитайте написане мною уважно. Вдумайтесь в зміст. Я кажу про давно існуючу медичну практику. Лікування діабету ІІ типу без інсуліну – було до Петруніна, є нині, в часи Петруніна, і залишатиметься після Петруніна.

Тому сама можливість лікування діабету ІІ типу без ін’єкцій не є унікальним, незнаним до сьогодні в світі досягненням Пєтруніна.

А звинувачення мене в піддаванні сумніву конкретно його методів лікування були б доречними у випадку, якби я сказав, приміром, що ота травичка, яка запропонована доктором, чи курс голкотерапії – не дають бажаного ефекту та й взагалі є неприйнятними та недієвими.

Але чи є в моїй статті, що стала предметом позову, згадка про траволікування або голкотерапію, а також інші засоби, якими в своїй клініці доктор пропонує боротися і перемагати діабет ІІ типу? Чи доктор заперечує, що хтось може боротися з діабетом ІІ типу без уколів інсуліну інакше, ніж тільки його методом? Він вважає це виключно своєю монополією? На яких підставах?

Цитую позов далі:

«…Хіба це не є спекуляцією на хворобі і чи не підпадає дана реклама під визначення недобросовісної, не кажучи вже про її моральний аспект?» (абзац 10 статті)

Автор, виражаючи власні суб’єктивні думки в грубій та некультурній формі, порівнює лікаря з таким негативним явищем як спекуляція, що не може не ображати будь-яку людину».

/кінець цитати з тексту позову/

Тобто, навіть поставити питання не можна? Речення складене у питальній формі. На його початку слово «хіба», а на кінці – знак питання, а не оклику. Як з цим бути?

В чому саме проявлена грубість і некультурність? Вони відсутні. Знак питання в кінці фрази означає, що автор не стверджує, як йдеться в позові «виражаючи власні думки», а якраз звертається за оцінкою своїх суджень. 

Позивач також посилається на ст. 3 Конституції України, виокремивши з неї лише слова про честь і гідність. Ця стаття стверджує:

«Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави».

Отже, ніхто не має права маніпулювати з такими найвищими соціальними цінностями, як життя і здоров’я людини, давати неправдиві, недостовірні, а значить брехливі дані щодо лікування чи навіть про перемогу невиліковних хвороб, що негативно впливає на самих хворих. Це не лише аморально, але й протизаконно.

Лише вдумайтесь у суть того, що відбувається! Журналіст, який невиліковно хворий на діабет і приречений страждати від цього все життя, скільки зможе прожити, як і всі діабетики, отримав від лікаря позов за... свою ж хворобу. Отакої!

Виявляється, я хворію від нічого робити, колю інсулін даремно, за власною та лікарів-ендокринологів дурістю, бо ті, в кого я перебуваю на обліку і проходжу щорічне планове обстеження, кажуть, що діабет невиліковний, якщо не зробити трансплантацію підшлункової залози, а тому потребує постійної інсулінотерапії.

І при цьому співробітники традиційної, державної медицини попереджають про небезпеку звернень до різних шарлатанів, які обіцяють повне одужання.

Одначе пишучи про це і знаючи про хворобу з особистого досвіду, відчуваючи її "принади" власною шкірою, отримую позов від лікаря. Це гідний вчинок ескулапа? Про яку честь, гідність та ділову репутацію Петруніна може йти мова взагалі?

А як щодо клятви Гіппократа – "не нашкодь?". Чи не переступає він її задля забезпечення собі надприбутків? Чи може такий позов, за доктором Пєтруніним, тільки сприяє здоров'ю хворого, тобто мене, і є елементом його інноваційної «оздоровчої» методики?

На жаль, я не зможу приїхати до Києва, аби взяти участь в судовому засіданні. Мій діабет визнано тяжкої форми з лабільним перебігом. У висновку медико-соціальної експертної комісії йдеться про категоричну неприпустимість і неможливість будь-яких відряджень. Про умови та характер праці там зазначено: "журналіст в кабінетних умовах. Без відряджень".

Реклама Петруніна «Сахарный диабет побежден!!!», якою вона була спочатку, що і спонукало мене до написання статті, проголошує перемогу, яка не можлива в принципі.

Чи можна, приміром, говорити про перемогу над СНІДом, гепатипом С та цілою низкої інших серйозних хронічних хвороб. Єдине, про що тут можна вести мову, так це про ступінь компенсації хвороби й нейтралізації негативних явищ та загроз, які несе хвороба для організму. З нею можна і потрібно боротися, прагнучи добитися певного рівня компенсації, тобто мінімізувати руйнівні для організму наслідки.

Але хіба це – «перемога» як смислова категорія? В найкращому випадку – успішна боротьба, протидія, тобто це процес, що триває і продовжуватиметься весь час, поки людина житиме. А перемога – це констатація факту завершеної дії з однозначно позитивним і незворотнім результатом.

От, приміром, грають у футбол дві команди. Одна з них після першого тайму поки що виграє, припустимо, з рахунком 3:0. Чи можна говорити про її перемогу як доконаний факт після завершення першої половини гри?

А як щодо другого тайму? Навіть якщо до фінального свистка арбітра залишається 20, 15, а то й 10 хвилин – то і це зарано для констатації перемоги. І такого часу буває достатньо для докорінної зміни результату. Все залежить від кондиції команди, що виграє, а також волі та старання її суперника.

І якщо продовжувати футбольну аналогію, то цукровий діабет – команда-суперник далеко не з слабких, не з аутсайдерів. Навіть якщо ви його на певній стадії обігруєте, це не значить, що гарантуєте собі перемогу. Малюнок гри на полі може змінитися в будь-який момент. І не помітите, як від вашої переваги може не залишитися і сліду. Ніщо вас не страхує від серії м'ячів у власні ворота.

Іншими словами, матч "Людина" проти "Діабету" – це вам і не Аргентина – Ямайка, і не Бразилія – Фарерські Острови.

Перемога людини чи діабету може бути засвідчена тільки фінальним свистком судді. В даному випадку під остаточним рахунком гри мається на увазі кінець життя.

Хто кого переміг, стане ясно після з'ясування, від чого померла людина і наскільки цьому посприяла хронічна хвороба та ускладнення від неї.

Хай там як, а в ролі судді з правом зупинки секундоміру тут може виступати лише Господь Бог, але в жодному випадку не доктор Пєтрунін, якої б високої думки сам про себе він не був та як би не пікся про свою честь та гідність.

І на завершення. Ще один випадок з життя.

Була в нас досить знана, багатьма шанована й успішна людина – відомий політик Олександр Зінченко. І треба ж було статися такому нещастю – в нього виявили онкозахворювання.

Він був достатньо заможним. Міг дозволити собі найсучасніше та найякісніше лікування, що і робив.

Після тривалої боротьби з хворобою на радість свою і всіх оголосив, що таки переміг рак. Повністю одужав і повернувся до нормального, здорового життя. Неодноразово акцентував на цьому і демонстрував свої досягнення.

Здавалося б, ось вона - щаслива, повноцінна, досконала перемога! І в це вже всі повірили, згадуючи минуле нещастя як страшний сон, як марево, що розвіялося.

На жаль, скінчилося все дуже трагічно. Хвороба, яка вважалася переможеною, не лише повернулася, а й забрала життя людини.

То чи має право і совість лікар рекламувати повну і беззаперечну перемогу над будь-якою невиліковною хворобою?

Повісткою від судді Юзькової я, як співвідповідач, викликаний на судове засідання на 05.04.2011. З огляду на мою хворобу та відсутність фінансових можливостей для подорожі до столиці, на засіданні бути присутнім не зможу.

А якщо і був би в змозі приїхати, то не зробив би це через те, що в ці дні маю бути на переогляді Медико-соціальної експертизи.

Тому, врахувавши вище викладене,

Прошу суд:

1.     Вважати причину моєї відсутності на судовому засіданні поважною.

2.     Розглядати справу за моєї відсутності або перенести слухання  справи в місто Дніпропетровськ.

3. Врахувати мої заперечення проти позову, який я не визнаю в повному обсязі.

Заперечення проти позову доктора Петруніна до редакції «Української правди» і мене як автора публікацій на «Народній правді» (зараз - «Народні блоги») - дочірньому проекті УП - надіслане поштою до Шевченківського райсуду рекомендованим листом і там отримано, про що є повідомлення про вручення поштового відправлення за підписом Голубенко від 28 березня 2011.

30b94-pic0doctor45.jpg

У своєму позові доктор Петрунін (дивись на фото) просить суд вилучити з Інтернет-видання "Народна правда" статтю журналіста та опублікувати спростування. 

Перше засідання з цивільної справи відбудеться у Шевченківському райсуді 5 квітня 2011 р.

/Після першого позова від доктора Петруніна надійшов ще один. Про це мова піде у другій частині "Заперечую, Ваша честь!"

Коментарі

інформуйте про перебіг.. цікаво..
+2

так, цікаво:)
+3

+++
Тримайтеся!
Я читала вашу статтю про цього шарлатана. І ще тоді подумала, який то цинізм відносно до людей, адже важко хворі хроніки часто готові буквально хапатися за соломинку!
А Ви захищаєте не тільки себе, а й усіх хворих на діабет. Бажаю вам повної перемоги, тримайтеся, друже.
І почувайтеся добре, бережіть своє здоров'я. Тоді й інших врятуєте.
+3

Щиро дякую за слова підтримки.
0

А соломинка коштує для хварих немало....
Забирають у хворого останні кошти, что є в сім"ї, у друзів.....
+
я за Вас
А грошей "дохтар" не вимагає?
+3

Ні, принаймні поки що. Лишень сплату судових витрат у випадку програшу відповідачів: Мазура і Олени Притули (головреда УП). Але це ще не все. У другому позові, який послідував за першим, він вимагає пожиттєво заборонити мені взагалі писати про нього будь-який негатив. Тобто або добре, або взагалі ніяк. А ще... ну це вже буде у другій частині статті, яку маю намір сьогодні розмістити.
Тримайтеся, гарна і змістовна стаття, вам - здоровья, а "лікар"-негідник отримав вчасну анти-рекламу, і по заслугах.
Вибачте, спочатку так і не зрозуміла, що йдеться саме про Вас. Здоров*я Вам і талану!
+2
Нам вже відомо прізвище іншого лікаря, який виліковував рак. Той рак, від якого і помер, відмовившись лікуватися традиційно. А кліника його працює. Справа Остапа Ібрагімовича невмируща!
Неймовірно! Здоров'я Вам!
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі