Днями у нижньому оброшинському магазині почув дві цікавих новини.
Перша – кінця світу у грудні вже не буде й, дякуючи Богові, відсвяткуємо ще не одне Різдво Христове.
Друга новина – під селом будують “грандіозний” сміттєпереробний завод на який буде звозитися мотлох з цілої Європи. Одну апокаліпсу пережили, але Господь Оброшин не милує, наслав на нас другу. Мороз по шкірі й сонця не видно. Спрацювала таки абсолютно надійна в таких випадках система ОБС.
Була створена ініціативна група з мешканців села, які є спеціалістами у галузі екології, енергетики, теплотехніки, гідротехніки, геології й інших відомих та невідомих селянам наук (!?).
24 листопада після молебеня з вшанування Пам’яті Жертв Голодомору був оголошений схід села, на який зібралась, як завжди у Оброшині, величезна кількість небайдужих мешканців щоби почути про те лихо, яке нібито насувається на село. Запросили навіть новообраного у нашому окрузі народного депутата України Ю.Михальчишина, який в обов’язковому порядку, незважаючи на зайнятість, прибув раніше й відбув молебень разом з громадою.
Після проголошення звернення ініціативної групи на збори прибув й сам інвестор, щоб почути про події у селі.
А події на зборах набирали обертів більших ніж у парової турбіни, а вона має всього три тисячі обертів за хвилину. Одна група проголошувала про спалення величезних об’ємів сміття, друга про спалення вагонів автомобільних шин, третя про спалення ешелонів вугілля, четверта про відкачку води й утворення карстових печер під селом. Але ніхто не міг надати конкретної інформації – що ж то за біда має будуватися біля водокачки.
Зупинюся на технічних питаннях.
Про карсти. Карсти були, є й будуть на території Львівщини, а особливі від вул. Окружної міста Львова до Миколаївського району. Навіть «Інститут Геотехнологій» на вул. Кульпарківській біля обласного ДАІ стоїть не на палях (сваях), які провалювалися у карстові порожнини, а на величезній монолітній плиті.
В Оброшині найбільші та найдовші карстові печери від Вигона до старої бані, де ставок за лічені хвилини опинявся в районі теперішньої вул.Богуна (тої самої бані). Глибина від поверхні грунту становить 6 - 24 метра. Найбільшу небезпеку від карстів творять самі господарі будинків та споруд, спускаючи каналізаційні стоки в карстові порожнини й тим самим підмиваючи основу власних маєтків.
Детальну карту розташування карстових порожнин, для заспокоєння громади, можна зробити тільки методом вертикального електрорезонансного зондування, що ми зробили у с. Піски, де кожних 15-20 років під землю провалювалося по одному будинку. Але для цього потрібні кошти.
Промислові свердловини, розташовані біля майбутньої ТЕС, нещадно експлуатувалися за часів СРСР, а це понад 35 років, та за час експлуатації час нікому й нічого не підмило. Та й що можна підмити водоносними пластами на глибинах від 64 до 120 метрів та на відстані майже кілометра від лінії села.
Одною з основних причин вимивання карстових печер є недбале ставлення до організації водовідведення поверхневих вод в т.ч. дренажних систем.
Але перейдемо до причини заворушення в селі. Що ж за диво та ТЕС.
Теплова електрогенеруюча станція. Основні механізми та обладнання. Сушка – дробилка – механізм подачі – котел – парова турбіна – електричний генератор. Котел з рухомими колосниками, по-народному руштами, запроектований на спалювання пелет чи щепи деревини й ні в якому разі не на матеріали, що містять сірку, феноли, різного роду пластичні маси тому, що конструкція топки розрахована на якийсь один вид палива, за рахунок чого й досягнуто ККД до 98%.
Який хімічний склад деревини?
Як не дивно в основі всього чотири хімічних елемента – С (вуглець), О (кисень), Н (водень) та N (азот).
Що є основним продуктом згоряння?
Майже як в природному газі – СО2+Н2О +мізерна кількість ефірних сполук (запах, який нагадає всім про передсвяткове вудження шинок) та десятки відсотка від ваги – зола, яка так потрібна аграріям (в т.ч. виробництво міндобрив).
Турбіна.
Коефіцієнт корисної дії сучасних турбін становить 32-34% . Можемо порівняти виробництво фірм «Capstone» (USA), «Турбоатом» (Харків), Калуга , Суми, Саратов тощо. Усі турбіни досконалі незалежно від виробника, тому що моторесурс їх становить 30 – 50 років. При підведеній тепловій потужності у 1 Мвт турбіна віддає на генератор в середньому 330 Квт, тому й розрахунки деревини множать на три (3Мвт теплової – 1Мвт електричної). Залишок у 67% теплової енергії при конденсації пару використовується у виробничих потребах, обігріву приміщень споруд, а у нас напевно буде тепличне господарство ( ні один інвестор не дозволить собі витрачати теплову енергію для обігріву довколишнього середовища).
Вода. Для роботи 3 Мвт парової турбіни протягом місяця достатньо 1300-1400 літрів води тому, що вона працює у замкнутій системі, а тому розмови про надмірне споживання води недоречні. Дебет свердловин в районі «водокачки» у десятки разів перевищує потреби Оброшина та Ставчан зі всіма підприємствами розташованими на їх територіях. Присутність свердловин біля ТЕС не можна , а потрібно залишити у повному спокої.
Але залишимо технічні теми й повернемося до зборів.
Наслухавшись бздурів про екологічну катастрофу в Оброшині один з присутніх науковців висловився : ” Враження таке, що я впав з дуба на кактус”.
Виникає питання – кому вигідне розповсюдження неправдивої інформації про новий проект?
Хтось хоче засвітитися у “благородному” пориві за долю села, а може у переслідуванні своїх «шкурних» інтересів?
Найголовніше вирішувати долю проекту взялися люди, які не розуміють, або забули основи «Молекулярної фізики й теплоти» та «Електротехніки», що 1 Мвт це всього-навсього 1000 Квт, що є споживанням одного пр. Вольського та вул. Самбірської села Оброшино у вечірній час. Для декого приставка “Мега” виявляється має якесь магічне значення, це не “МЕГАзірка” в шоубізнесі. Прості люди не розуміють про що мова, бо не всі мають технічну освіту, та й не всі члени ініціативної групи можуть оперувати джоулем, калорією та ватом не говорячи про приставки кіло-, мега- та гіга- (без образ до більшості членів ініціативної групи).
І знову виникають питання :
чому ініціативна група не порушує питання про встановлення на підприємстві інвестора додаткових фільтрів-каталізаторів (вловлювачів запаху), що є основною причиною у негативному ставленні громади Оброшина та Ставчан до інвестора? чому ініціативна група, яка “дбає” за екологію в селі не піднімає питання про роботу очисних споруд ? чому всі стоки (Оброшинські випорожнення) надалі течуть у річку Ставчанку й далі у річку Щирку та Дністер а це мільйони кубометрів нечистот у рік. чому сільська рада, яка регулярно отримує кошти від фірми інвестора й основні дотації з районного бюджету, не може пояснити громаді про суть та необхідність таких інвестицій для села. чому ініціативна група не піднімає питання про стан дорожного покриття сільських вулиць, де поділися тисячі кубометрів свіжого щебня, а дороги засипані рудою з невідомим вмістом тяжких металів, від якої годі відмити взуття, а рівень радіації сягав 37-39 мікрорентген на годину; заміри проводилися професійним дозиметром «Припять» та побутовим «Белла».
Найголовніше, що на зборах інвестору не дали промовити навіть трьох речень! А ми називаємо своє село академічним. Прикро!
Декілька сот років тому такий театр абсурду у Польщі називався правом вето й заключався у слові «нє позвалям», у нас більше нагадувало народне - «усрамся - нє дамся».
Пригадав двох жіночок біля церкви. Одна каже : «Іду напевно сповідатися, бо вже так нагрішила, так нагрішила!», а потім біля самої церковної брами обертається й каже : «Але як приємно згадати!».
Так що, шановні, робіть у своєму житті так, щоб вам завтра було приємно згадати про сьогоднішні події.
З повагою,
депутат районної ради Ю. Бутинець
Від себе додам, що ще раз переконався в одному - більшість "зелено-екологічних" акцій є банальними спекуляціями корисливих людей на загальній некомпетентності.
І на закінчення - старий польський анекдот:
- Прошу пана, а хто такі "зелені"?
- О, прошу пана, то кавуни! Зверху - зелені, а всередині - таки червоні!
"У зелений зелено в кишені"(с)