Блоги → Перегляд

Як Московія привласнила історію Київської Русі

Вівторок, 22:34, 13/08

Рейтинг
25 3
Переглядів
5453

0
0
0

11061316172313315_f0_0.jpg

З моменту появи на книжкових прилавках праці Володимира Білінського "Країна Моксель" мене весь час мучило питання, чому ця небуденна, більше того - революційна, подія в українській історичній науці не популяризується сучасними українськими істориками? 

Відповідь для мене була майже очевидною - всі вони роками і десятиліттями писали, захищали, друкували власні наукові праці з історії України на базі облудної московської історичної схеми, яка нахабно вкрала і привласнила історію давньої Руси-України.

Але невже, думалося, серед тих сотень і тисяч кандидатів і докторів наук, професорів, доцентів і асистентів, немає жодного, хто чесно визнав би очевидне: так, ми помилялися, нас не так навчали і навчили, нам не вистачило власного розуму, наукової інтуіції та кромадянської мужності, щоби услід за Білінським повторити - "А король-то голий!", чи то пак - "Одежинка-то крадена!"

Однак таки знайшовся один "козак із мілійона свинопасів" ще й із професорським титулом, нащадок давнього князівського роду Корибутів, який повністю підтримав наукову концепцію та висновки праць Володимира Білінського. Це директор Львівського відділення Інституту української археографії, доктор історичних наук Ярослав Дашкевич.


На жаль, друком стаття вийшла вже у посмертному збірнику праць великого українського історика.  

Сьогодні я вслід за журналом "Універсум" з великою приємністю пропоную її Вашій увазі. Сподіваюся, вона поставить жирну крапку у дискусії довкола праць Білінського, яка побутує у т. ч. і на Politiko.

Ярослав ДАШКЕВИЧ, доктор історичних наук

ЯК МОСКОВІЯ ПРИВЛАСНИЛА ІСТОРІЮ КИЇВСЬКОЇ РУСІ*

* Вперше надруковано у збірці Ярослава Дашкевича «Учи неложними устами сказати правду» (К.: Темпора, 2011. – 828 с.).

dashkev.jpgСтворюючи свою ук­ра­їнську державу, українці повинні переглянути й уточнити свою історію, базую­чись на правді, достовірних фактах і історичних подіях. Пере­бу­ва­ючи упродовж століть під владою завойовників, українці фак­­тично були позбавлені можливості впливу на формування національної свідомості і розвиток своєї історії, в результаті чого історія України написана переважно на догоду цим завойовникам. Особливо не виясненим є питання про претензії і домагання Московїї, а в подальшому Росії, на історичну спадщину Київської Русі.

В романі-дослідженні В. Білінського (Країна Моксель або Московія // Київ: Видавництво ім. Олени Теліги, 2008, 2009, в трьох книгах) повідомляються факти, взяті з історичних джерел (переважно російських), що свідчать про докорінне перекручення історії Російської імперії, направлене на створення історичної міфології про те, що Московія і Київська Русь мають спільні історичні корені, що Московія має «спадкові права» на Київську Русь.

Звичайне шахрайство московитів, що привласнили собі минуле Великого Київського князівства і його народу, нанесло страшний удар по українському етносу. Тепер задача полягає в тому, щоби, на основі правдивих фактів, розкрити брехливість і аморальність московської міфології.

Розглянемо основні питання цієї проблеми.

Московські, а пізніше російські царі розуміли, що без великого минулого неможливо створити велику націю, велику імперію. Для цього потрібно було прикрасити своє історичне минуле і навіть привласнити чуже. Тому московські царі, починаючи з Івана IV (Грозного) (1533–1584), поставили завдання привласнити історію Київської Русі, її славне минуле і створити офіційну міфологію Російської імперії.

На це можна було б не звертати уваги, якщо б ця міфологія не зачіпала корінних інтересів України, не була направлена на повне знищення України – її історії, мови, культури. Час показав, що російські імпершовіністи робили і роблять все можливе для реалізації цієї задачі.

Протягом століть, особливо з початком XVI ст. в голови людей втовкмачували і втовкмачують, що Російська держава і російський народ беруть початок від великого князівства Київського; що Київська Русь – колиска трьох братніх народів – російського, українського та білоруського; що росіяни за законом «старшебратства» мають право на спадщину Київської Русі. Цією жалюгідною брехнею дотепер користується російська історіографія і державні діячі Росії, а також «п’ята колона» в Україні, в яку входять комуністи і майже всі регіонали у Верховній Раді. Відомо що:

– В час існування держави Київської Русі про Московську державу не було ні згадки. Відомо, що Московське князівство, як улус Золотої Орди, засноване ханом Менгу-Тімуром тільки в 1277 році. До цього часу Київська Русь уже існувала більше 300 років;

– Немає ніяких фактів про зв’язок Київської Русі з фінським етносом землі «Моксель» і пізніше Московським князівством з князівствами земель Київської Русі до XVI ст. В той час, як у 988 році відбулося хрещення держави Київської Русі, фінські племена землі «Моксель» перебували в напівдикому стані.

Як можна говорити про якогось «старшого брата», коли цей «старший брат» появився на світ декілька століть пізніше ніж русичі-українці. Він не має жодного морального права називати себе «старшим братом», диктувати людству правила існування, насаджувати свою культуру, мову, світосприймання. Відомо, що до кінця XV ст. не існувало російської держави, не було старшого брата «великороса» і російського народу, а була Суздальська земля – земля Моксель, а пізніше Московське князівство, що входило в склад Золотої Орди – держави Чинґізидів. З кінця XIII до початку XVIII ст. народ цієї землі називали московитами. Московські історики замовчують питання про своє національне походження.

Московити, великороси – хто вони?

Московити. У IX–XII ст. великий край від Тули, Рязані й теперішньої Московської області, меря, весь, мокша, чудь, мордва, марі та інші – все це народ «моксель». Ці племена стали згодом основою народу, що прозвав себе «великоросами».

У 1137 р. на ці землі прийшов молодший син київського князя Мономаха – Юрій Довгорукий, який залишився без княжого стола у Київському князівстві. Юрій Довгорукий започаткував князювання Рюриковичів на землях «Моксель», очоливши Суздальське князівство. В нього від жінки місцевого племені народився син Андрій, якого назвали «Боголюбським». Народжений і вихований в лісовій глухомані в середовищі напівдиких фінських племен, князь Андрій розірвав усі зв’язки з батьківською дружиною і зі старими київськими звичаями.

У 1169 р. Андрій Боголюбський захопив і зруйнував Київ: прийшов варвар, що не відчував ніякого родинного зв’язку з слов’янською святинею – Києвом

За короткий час (50–80 років) на кожне фінське поселення був посаджений князь із Рюриковичів, уроженець від мами мерянки, муромчанки, мокшанки... Так з’явилися на землі «Моксель» князівства: Володимирське, Рязанське, Тверське та інші. В цей час на землі «Моксель» починають проникати окремі місіонери з розповсюдження християнства. Про масове «перетікання» слов’ян із Придніпров’я на землі «Моксель», як це стверджують московські історики, не може йти ніякої мови. Для чого слов’янам із плодючих земель Придніпров’я іти через непроходимі хащі і болота тисячі кілометрів в невідому напівдику глуш?

На базі християнства на землі «Моксель» починає формуватися мова, яка з часом стала російською. До XII ст. на землях «Моксель» проживали тільки фінські племена. Це підтверджують археологічні розкопки О. С. Уварова (Меряни та їхній побут за курганними розкопками 1872 р. – 215 с.). Із 7729 розкопаних курганів не виявлено жодного слов’янського поховання.

Антропологічні дослідження А. П. Богданова і Ф. К. Вовка, що проводили вивчення людських черепів, підтверджують відмінні особливості фінського і слов’янського етносів.

У 1237 р. на Суздальську землю прийшли татаро-монголи. Всі, хто схиляв голову, цілував чобіт хана і приймав його підданство, залишались живими і неушкодженими, хто не хотів покоритися – знищувались. Володимирські князі Юрій і Ярослав Всеволодовичі покорилися хану Батию. Таким чином, земля «Моксель» ввійшла в склад Золотої Орди імперії Чинґізидів і її воєнна сила влилась у військові сили імперії. Очолював військову дружину землі «Моксель» в складі війська хана Батия володимирський князь Юрій Всеволодович. Факт формування в 1238 р. воєнної дружини із фінських племен, які використовувалися Батиєм у завойовницьких походах на Європу в 1240–1242 рр., є прямим доказом встановлення влади хана в Ростово-Суздальській землі.

На період воєнного походу Юрія Всеволодовича на Володимирське князівство був посаджений молодший брат Юрія – Ярослав Всеволодович, який віддав хану Батию свого восьмирічного сина Олександра Ярославовича в аманати (тобто заложники). Пробувши в Орді у Батия з 1238 по 1252 р. Олександр, названий і прославлений російськими істориками як Невський, засвоїв увесь устрій і звичаї Золотої Орди, став андом (кровним братом) сина Батия Сартака, одружився на дочці хана Батия і згодом став вірним слугою Золотої Орди, очоливши Володимирсысе князівство (1252–1263). Він не брав участі в жодній серйозній битві, всі перемоги Олександра Невського – жалюгідна брехня. Князь Олександр просто не міг брати участі в зіткненнях на Неві в 1240 р. і на Чудському озері в 1242 р. будучи іце дитиною.

Слід відзначити, що управлінська влада Ростово-Суздальських князів була мінімальною. Ханом Батиєм для керівництва князівством (улусом) назначався намісник – великий баскак, а на місцях – удільні баскаки. Це були повновладні правителі Золотої Орди, які керувалися законами Яси Чинґізидів. Брехнею російських істориків є те, що суздальські, а пізніше і московські князі були незалежні від Золотої Орди. Першим правителем князівства (улуса) у ханській грамоті названий баскак або даруга, а князі рахувалися на другому, а то і на третьому місці.

Брехнею є те, що Москва заснована Юрієм Довгоруким у 1147 р. Це міф, який не має доказового підтвердження. Москва як поселення була заснована 1272 року. Цього ж року був проведений третій перепис населення Золотої Орди. При першому переписі (1237–1238 pp.) і другому (1254–1259 pp.) поселення – Москва не згадується.

Московія, як князівство, виникло в 1277 р. за наказом татаро-монгольського хана Менгу-Тімура і було звичайним улусом Золотої Орди. Першим Московським князем став Даниїл (1277–1303) (молодший син Олександра т. з. Невського). Від нього бере початок династія московських князів Рюриковичів. У 1319 р. хан Узбек (про це мовиться у вищеназваному романі-дослідженні В. Білінського) призначив свого брата Кулхана уділь­ним московським князем, а з 1328 р. – Великим Московським князем. У російській історичній літературі названий як Калита, Хан Узбек, прийнявши іслам, знищив майже всіх князів Рюриковичів. У 1319–1328 pp. пройшла зміна династії Рюриковичів на династію Чинґізидів в Московському улусі Золотої Орди. А 1598 року в Московїї перервалася династія роду Чинґізхана, яка почалася від князя Івана Калити (Кулхана). Тобто звиш 270 років Москвою правили чисті Чинґізиди.

Нова династія Романових (Кобилиних) у 1613 р. зобов’язалася свято зберігати давні традиції і принесла клятву на вірність старій династії Чинґізидів.

Московська православна церква в 1613 р. стала стабілізуючою силою, яка забезпечувала зберігання татаро-монгольської державності в Московїї.

Із наведених даних видно, що Московія є прямою спадкоємницею Золотої Орди держави Чинґізидів, тобто, насправді татаро-монголи були «хрещеними батьками» московської державності. Московське князівство (а з 1547 р. царство) не мало жодних зв’язків до XVI ст. з князівствами земель Київської Русі.

Великороси. Плем’я великоросів, або російський народ, як він сьогодні зветься, з’явилося близько XV–XVII ст. серед фінських племен: мурома, мері, весі та ін. Тоді зароджується його історія. Немає історії великоросів на землі Київській! Історія великоросів починається із «Залещанської землі», з Московїї, які ніколи не були Руссю. Татаро-монголи, що прийшли на ці землі, внесли значний вклад у формування «великоросів». На психологію великороса наклали відбиток запозичення татаро-монгольського інстинкту завойовника, деспота, в якого основна мета – світове панування. Так до XVI ст. сформувався тип людини-завойовника, страшного у своєму неуцтві, люті й жорстокості. Цим людям не були потрібні європейська культура Й писемність, їм чужі такі категорії як мораль, чесність, сором, правдивість, людська гідність, історична пам’ять тощо. Значна частина татаро-монголів у XIII–XVI ст. влилася до складу великоросів, з них починають свій родовід понад 25 % російської шляхти. Ось деякі прізвища татар, які принесли славу імперії: Аракчеєв, Бунін, Грибоєдов, Державін, Достоєвський, Купрін, Плеханов, Салтиков- Щедрін, Тургенєв, Шереметьєв, Чаадаєв та багато інших.

Щоб привласнити історію Київської землі і увічнити цю крадіжку, великоросам треба було придушити український народ, загнати його в рабство, позбавити власного імені, виморити голодом тощо.

Українців, які проявилися як нація в XI–XII ст., а можливо, й раніше, оголосили «малоросами» й узялися втовкмачувати цю версію всьому світові. За найменший відступ від цієї версії людей страчували, знищували, засилали в ГУЛАГи. Радянський період був особливо жорстоким. За той час Україна втратила понад 25 мільйонів своїх синів і дочок, які загинули у війнах за інтереси Росії, під час колективізації, на висилках і в катівнях.

Так «старший брат», «великорос» змушував жити «молодшого брата», «малороса» у жорстоких «обіймах любові».

СТВОРЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ МІФОЛОГІЇ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

Ще за часів князювання Василя III (1505–1533) в Московії зародилася ідея величі, яку висловив представник Московського православ’я монах Філофей: «Два Рима впали, а третій стоїть, а четвертому не бути». Відтоді у московитів зароджується думка всемогутності й «богообраності», що «Москва – третій і останній Рим». Ці думки поширювались і утверджувались в Московії. Скільки крові було пролито московськими князями, а пізніше – царями заради цієї ідеї-маячні.

За царювання Івана IV (Грозного) домагання Московії на спадщину не тільки Київської Русі, а і Візантійської імперії поси-люються. Так, за переказами, шапка Мономаха буцімто подарована київському князю Володимиру Мономаху його дідом – базилевсом Константином IX, вважалися символом передачі влади Візантією Київській Русі. Враховуючи те, що першим Суздальським князем був шостий син князя Володимира Мономаха Юрій Довгорукий, то наявність у Московії цієї шапки є «доказом» спадкових прав московських правителів не тільки на Київський великокняжий престол, а і на спадщину колишньої Візантійської імперії. Далі був складений облудний заповіт Володимира Мономаха про передачу «спадкоємних прав» синові Мономаха Юрію Довгорукому, підкорювачу так званої «Залещанської» землі. Все це було видумкою. Насправді, шапка Мономаха була золотою бухарською тюбетейкою, яку Хан Узбек подарував Івану Калиті (1319–1340), який приспособив цю тюбетейку-шапку для свого звеличення. (Логвин Ю. Кобила, Калита і тюбетейка «Мономаха» // Час. – Київ, 1997, 27 березня).

Іван IV (Грозний) уперше 1547 року вінчався в церкві з титулом Московського царя, як «наслідувач» грецьких і римських імператорів. Із 37 підписів, що скріпили грамоту, прислану з Константинополя в Москву, 35 виявилися підробленими. Так Іван Грозний став «спадкоємцем візантійських імператорів». Так узаконилась брехня.

Масовану державну фальсифікацію історії свого народу почав Петро І. Він уперше в 1701 р. видав указ про вилучення в покорених народів усіх письмових національних пам’яток: літописів, хронографів, хронік, давніх історичних записів, церковних документів, архівів тощо. Особливо це стосувалась України-Русі.

У 1716 р. Петро І «знімає копію» з так званого Кенігсберзького літопису, де було показано «об’єднання» давнього літописання Київського і Московського князівств і обґрунтовувалась єдність слов’янських і фінських земель. Однак доступ до «копії»-фальшивки, як і до самого оригіналу, був закритий.

Ця Петрова фальсифікація стала основою для подальших фальсифікацій – написання т. зв. «загальноруських літописних зводів», в яких обґрунтовувалось право Московії на спадковість Київської Русі. На основі цих фальсифікацій 22 жовтня 1721 р. Московія оголосила себе Російською імперією, а московитів – росіянами. Так була вкрадена у законних спадкоємців Київської Русі – українців історична назва Русь.

Петро І завіз з Європи велику кількість спеціалістів, у тому числі і професіоналів-істориків, яких залучив до написання і фальсифікації історії Російської держави.

Для цього кожний іноземець, що поступив на державну службу, давав присягу про нерозголошення державної тайни і зобов’язувався ніколи не покидати Московську державу. Виникає питання, які можуть бути державні таємниці при «обробці російської історії» давніх часів? У будь-якій цивілізованій європейській країні після 30–50 років розсекречуються всі архіви. Російська імперія дуже боїться правди про своє минуле. Смертельно боїться!

Після Петра І, який перетворив Московію на Російську державу, еліта Московії почала замислюватися над необхідністю створення цілісної історії власної держави. За цю справу ретельно взялася імператриця Катерина II (1762–1796), яка не допускала думки про те, що в царському роду вона може бути серед рядової татаро-монгольської знаті. Катерина II, по-європейськи освічена людина, ознайомившись з архівними першоджерелами, звернула увагу, що вся історія держави тримається на словесній билинній міфології і не має доказової бази.

Тож, Катерина II своїм указом від 4 грудня 1783 р. створює «Комісію для складання записок про древню історію переважно Росії» під керівництвом і доглядом графа А. П. Шувалова, в складі 10 видатних істориків. Основна задача, що була поставлена перед комісією, полягала в тому, щоби за рахунок переробок літописів, написання нових літописних зводів та інших фальсифікацій обґрунтувати «законність» привласнення Московією історичної спадщини Київської Русі і створення історичної міфології держави Російської. Комісія працювала 10 років. У 1792 р. «Катерининська історія» побачила світ. Робота комісії проводилась в наступних напрямах:

– збір усіх письмових документів (літописів, архівів тощо). Ця робота вже частково була зроблена Петром І. Збирання матеріалів проводилось не тільки зі своєї країни, а також з інших країн – Польщі, Туреччини та ін.;

– вивчення, фальсифікація, переписування або знищення історичних матеріалів. Так були переписані літописи: «Слово о полку Ігоревім», «Повість минулих літ», «Лаврентіївський літопис» та багато інших. Деякі літописи переписувалися по декілька разів, а оригінали знищувались або засекречувалися. Так, були засекречені «Скіфська історія» А. І. Лизлова, що була видана в 1776 і 1787 pp., «Історія Російська із найдавніших часів» В. М. Татіщева, видана 1747 р. В «Скіфській історії» А. І. Лизлова вказується, що жителі Московїі – це окремий відособлений самобутній народ, який нічого спільного не має з Руссю (Києвом), Литвою, поляками тощо;

– написання нових «загальноруських зводів», які писалися у XVIII ст., а подавалися, що вони XI, XIII, XIV ст. Всі ці зводи проповідували «загальноруську ідею». Це в той час, коли на київській землі жили слов’янські племена (поляни, деревляни, сіверяни та ін.), які вже були християнами, в «Залещанській» землі жили фінські племена (мурома, меря, весь, мокша та ін.), які перебували у напівдикому стані, і ці племена не мали в історії нічого спільного аж до XVI ст.;

– для обґрунтування єдності Київської Русі і фінських племен були написані тисячі різних зводів. Усі ці зводи і літописи, як вказується в романі-дослідженні В. Білінського є тільки у переписаному вигляді, жодного оригінала. Жод­ного! Все це вказує на неймовірну за масштабами безсоромності й нахабства, фальсифікацію при створенні історії Держави Російської.

Не можна вічно жити в брехні!

Настав час, щоби українські історики написали правдиву історію України, яка ґрунтувалась би не на фальсифікованих Катериною II літописах і заново написаних у XVIII столітті «загальноруських літописних зводах», а на історичних фактах, зафіксованих у документах, зокрема таких країн, як Польща, Туреччина, Греція, Іран та ін. Люди мають знати правду.

http://www.universum.lviv.ua/journal/2011/6/dashk.htm

Коментарі

+11

Шакалёнок: - Акелла промахнулся!...
-14

soloha .   23:00
+10

Сам ти мудило кацапське! ((((
-13

+10

Ні, не сам - з Яковєнко разом! )))
-12

+10

1996–1997 рр. Керівник експертної комісії з історичних наук ВАК України.

Ну куди Дашкевичу до Ісавкіної. Він нать стукачем не був.
-11

+12

Яросла́в Рома́нович Дашке́вич (* 13 грудня 1926, Львів — † 25 лютого 2010, Львів) — український історик, археограф. Автор понад 1700 наукових та публіцистичних праць,професор,Володів українською, англійською, вірменською, німецькою, польською, французькою мовами.Так що Сірожа порівняно з ним ти і є справжній мудак:))))))))
-13

-14

Історичні клептомани пацаки
+13

Сергей Днепровец 23:11

1949–1956 рр. Відбував ув'язнення у в'язниці МДБ у Львові, у в'язниці МВС у Золочеві, в пересильних в'язницях у Львові, Києві, Харкові, Петропавловську, пересильному таборі в Карабасі; у виправно-трудових таборах — у спеціальному Піщаному таборі (Песчлаг) в Спаську. у Караганді, знов у Спаську, у Карагандинському таборі (Карлаг) у Спаську.

Сєрий, ну ти ж з Караганди...
-13

+12

Діагноз Сірожі - хронічний кацапізм головного мозку, прогноз важкий, не лікується! ))))
-11

+11

Ольго, не вір Днєпровцеві! Він вихваля Ісавкіну, яка під псевдом "Яковенко" пхає цвілу підросійську жуйку.
+11

Тищенко КНУ???
Сєрий, любов до філології тебе погубить. Куди Білінському до Тищенка.
http://www.bowfree.com/data/_Frequency%20dictionaries/lex-distances.jpg
-11

+11

Довгий перелік кацапнутих проффесорів свідчить тільки про одне - кацапізм - хвороба заразна! А пости Сірожі свідчать, що її можна віднести і до сексуальних розладів! ))))
-12

+12

Остатній аргумент Сірожі - перехід на особистості
-11

+11

Не кокетуй. Тобі допомогло перфект знання ідиш.
+13

Я, Серього, Українець. Але не ХАХОЛ, НЕ МАЛОРОС, НЕ ПІДРОС й НЕ ПІДАРАС.
-12

-12

-13

+11

А русь у деяких особливо клінічних випадках асоціюється із мразь! (((
-12

+12

Мадам Ісавкіна - це чіста канкрєтна Русь! ))) + Толочко - ідеологічна совпрофесура! Професійні раби! (((
-11

-10

-10

+9

Русь Киев 08:45

А, не буває, випадково, що Ви самі себе якось називаєте? Чєлавєк? Мущіна? Таваріщ? Чи ще є варіянти?
-13

-13

-12

-12

-13

-13

+9

Русь то була, тільки ти, мурло кацапське, до неї жодного стосунку не маєш! Хіба що як воша до кожуха!))))
-13

+10

Русь, кікіморо залєшанська,- це і є Україна! А ти дуй під три чорти на свої болота та пущі! )))
-13

-13

-13

-12

-12

+9

Юрку, ну дайте вже Русі рулончик паперу.
-7

Як подивишся, скільки енергії витрачається на безглузді суперечки , які подробиці про племена, князів, їх родичів обговорюються, то стає прикро за те, чим займаємось. Полишив би я той московський мотлох бажаючим в ньому копирсатись, а зайнявся б справді історією власного народу. Бо так складається, що здібності , і найцінніше - час - витрачаються на спроби в чомусь переконати тих, хто , як є цілком очевидним, до якогось діалогу органічно нездатний.

І у підсумку все краще знаємо історію однієї з сусідніх держав , при тому, що те знання нікому не потрібне.

Окремо хотів би підкреслити рекомендацію Я. Дашкевича по вивченню джерел з інших країн ,окрім самої Росії. Сприймати на віру продукцію російських "літописців" - себе не поважати.
-15

+13

Будь-які московитські джерела, як і їхніх служок-поліцаїв - апріорі брехня.
-11

+2

Сергей Днепровец 23:46
Колись тут писали, що вважається справжніми джерелами для історії, як науки ( здається, писав Роман ? ). Щодо літературних вправ , то кожен має право проявити себе. От Ви, наприклад, як для колишнього космонавта зовсім непогано історію знаєте. Напишіть книгу, і затьмарите того нещасного Білінського , а ми на Politiko будемо із-за неї гризтись.
-11

-11

-11

-12

-10

+11

"Настільки" пишеться разом.
Репайся в муйні й надалі. Навіть скрупульозно.
+11

Знову Антип б'є грамотністю по москалях. Проста буква "Г", але наскільки вона антиросійська...
Согласно правилам польско-русской практической транскрипции, точной передачей на русский язык является вариант Францишек Хенрик Духиньский.
-14

+10

Начувані, пане Мазайлович, про Ваші проблеми з проривним ґ. І ще Вас дратує напис над двірцем у Харкові.
-13

+11

І що?
Ну і про твоїх друзів. Русь Киев 08:45, гарно, на фоні Mr. Shatushka 08:34
-14

-14

-14

+9

На жаль, ще не до кінця відомо, коли виметемо звідси московську мерзоту!
-12

-12

-10

-12

+8

Русскіє - прямі нащадки фіно-угорської мері (Івановська, Московська, Владімірська, Ярославська, Костромська області Росії).

З того часу як мерю назвали "русскімі", від її імені нічого не залишилось, крім прикметника - МЕРЗКИЙ.
-14

+11

"...Немає й Бога, тільки я
Та куций німець узловатий!"
Одні кацапи - нація! )))
-15

+7

Ти назвався Русь Киев, а традиційно московит безграмотний, неосвічений.

Українці це русини, а русскіє - це чудь Залесская.

Все тобі ясно щодо національностей?
-8

-15

-12

-13

-12

-15

+11

Для слов'янина - свинопас почесна професія. Інша справа для жида. Проколовся, кошерний києв.
-7

+7

Русь Киев - ты, чудо залесское!

Не "Кієв" кацапським діалектом, а КИЇВ - історичною руською українською мовою!

Та ти хто тут таке?
-9

-8

+11

І спайом, як Сталін,
Виучіл нас пєть,
Крикнем дружно -
Україну з України - геть! ))))
-14

+5

Русь Киев 12:29

Ти ліпше признайся, сало їсиш?
-7

-14

Вже вся кацапня злетілася? Чи є ще резерви? )))
-14

-10

-14

+11

За...шся, тітко, пил ковтати! )))
-16

-15

-16

-16

-18

-16

-15

-15

-15

-16

+9

"Не науково "
Ну звісно , все що не влазить в "проскрутове ложе" кацапської історичної "науки" , то не науково. :)
-13

+8

"Теплий кожух, тілько шкода —
Не на мене шитий,
А розумне ваше слово
Брехнею підбите."
Тарас Шевченко
-11

-11

+1
Юрко Антоняк 09:30


українофобів з України геть!
-15

-15

soloha .   09:54
+9

Чємадан, вакзал і раша,
А у раші жде параша!)))
-12

-8

-11

Mr. Shatushka   13:17
+3

Галичину не чіпай, падло. Ти там навіть жодного разу не був.
-10

Чудова стаття.
-13

-11

-11

Геть з Русі України Русь самозванну - русскіх і Рашу!
-12

Матеріал забрали з топу, незважаючи на 15+ і на те, що мого власного тексту там цілком достатньо. Масковія бдіт!((((
Mr. Shatushka   10:27
+2

Вввверголяс. Він і мені обіцяв кожен мій пост знімати з ефіру.
+9

Не думаю. Тут нові кацапнуті модератори появилися"! )
-11

+8

Вся рота крокує не в ногу, один лиш прапорщик в ногу! ))))
-7

+10

ілотів в роту не беруть.

Жаль, Петя Дорошенко цього не читає...
-9

-9

-9

-9

-8

-5

-7

-7

-5

+10

Та й Руся жіноче ім'я.
-7

Не понимаю, почему многие еще не в России?
-7

+3

Тому що раша - параша, вони віддають перевагу свинячити тут! )))
-6

+4

Чия би свиня квічала!? Московске рило немите! (((
+4

Кацапське, добродію Юрко, кацапське. Москва потихенку повертає своїх історичних господарів http://maxpark.com/community/ukraine/content/2136775
+2

Кількість переглядів дорівнялася року заснування московського улусу Орди! Банзай! ))))
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі