Блоги
Дебати
Питання
Партії
Люди
Групи
Ідеї
Пошук
Блоги
→ Перегляд
Логічна схема перемовин учасників протистояння
ЛОГІЧНА СХЕМА ПЕРЕМОВИН УЧАСНИКІВ ПРОТИСТОЯННЯ
Замість пошуку винних шукати причини
Ще від початку горбачовської перебудови у нас пройшли безліч всіляких обговорень суспільних проблем та шляхів їхнього вирішення. У них брали участь практично всі бажаючі. І в більшості випадків без цензури як політичної, так і моральної. Тобто, нерідко з брехнею, наклепами, лайкою тощо.
Проте за ці 23 роки жодна із наших проблем так і не вирішена задовільно навіть теоретично.
Навпаки, проблеми загострюються якісно та множаться кількісно. Про це однозначно свідчить скорочення тривалості життя, зменшення чисельності населення та прогресуюча деградація суспільства.
Однак самі ці обговорення процвітають як ніщо інше. І в цей же час самі обговорювані проблеми тільки загострюються. Як кажуть, одне одному не заважає.
Тож ця масова, бурхлива і безплідна балаканина громадян означає лише одне єдине: постійне недосягнення суспільної мети свідчить тільки про принципово хибне розуміння себе і власного суспільства.
Гірше того, ніхто навіть не здумає проаналізувати ефективність такого обговорення. Просто всі наші громадяни при цьому підсвідомо виходять із того, що належна критика недоліків сама собою колись та змусить їх перетворитися на позитиви. Адже суспільних негараздів не бажає практично ніхто. А всі виразно хочуть якраз постійного покращення життя.
То, значить, це покращення з часом просто мусить настати, якщо населення його так пристрасно і дружно накликає на свої голови.
Та й всі наші зверхники охоче в цьому йдуть назустріч власним підданим, постійно втілюючи ці всезагальні мрії та побажання у щораз привабливіші плани і проекти.
Зрештою, ще наші предки здавна недарма одностайно кликали: "Прийди-прийди, весно красна!"
І збувалося щороку!
То й нам треба їхніх славних традицій триматися цупко. Тоді й благодать поголовна на нас нападе…
На жаль, так триває і по сьогодні. Жоден із суб’єктів громадянської активності, як фізичних, так і юридичних, у цих обговореннях навіть не пробував посилатися хоч на якесь конкретне і доказове пояснення нашого суспільства та його проблематики. А тому виключно безпідставно і бездоказово всі утверджували тільки свою правоту – особисту, колективну, партійну тощо. Що неминуче та постійно виливалося у нескінченні сварки та протистояння, по криваві міжусобиці включно.
І, як висновок із цієї ілюзорної персональної правоти, найбезграмотніші учасники неминуче і адресно "виявляли" (фактично, призначали навмання, за власними примхами) винних – конкретних фізичних та юридичних осіб.
Тобто, все робилося і триває виключно за більшовицькою схемою, тільки поки що без масових вбивств.
Хоч всі вчили, що наймасовіший пошук ворогів народу та їхнє "належне" покарання аж ніяк не наблизило наших предків до "світлого майбутнього", а лише спричинило мученицьку смерть десятків мільйонів своїх же громадян.
Звідси й висновок: наші громадяни принципово не розуміють самих себе та свого суспільства, а отже – і не можуть доказово обговорювати чинні проблеми.
Гірше того – із пояснених мною причин наші громадяни і не хочуть все це обдумувати. І навіть не хочуть знайомитися із доказовим поясненням самих себе та свого потворного суспільства. Бо свідомо не хочуть жити розумом власним.
При цьому всі чули чи вчили, що більшовики в СРСР заповзялися створити радянську людину. І творили її кривавим примусом більше трьох поколінь. Тож у них просто мусило щось вийти – радянську людину створили справді.
Хоч, на жаль, із якостями та рисами, практично протилежними до задуманих і очікуваних владою. Проте навіть ці конкретні і дуже реальні(!) риси радянської людини офіційна наука і педагогіка просто проігнорували. Тому й громадськість про ці свої протиприродні особливості практично навіть не підозрює.
Тільки періодично, та й то на кухонно-побутовому рівні, наші люди звично обзивають одне одного "совками". Не розуміючи навіть конкретики цього терміну. А тому ці принципові риси радлюдини автоматично та без змін спокійнісінько відтворюються в кожному наступному поколінні. Тому й громадяни вже нових, незалежних країн, неминуче і непомітно для себе залишаються людьми радянськими.
До цих рис теж автоматично (неусвідомлено!) додається ще й низка давніх негативних та збиткових етнічних рис українців – меншовартість, заздрість та етнічна неприязнь до одноплемінників, відмова від власного розуму, страх бути першим, продажність тощо.
Тому суспільний негатив минулого нинішнє населення України відтворює закономірно, автоматично і неминуче. А хибне розуміння самих себе на індивідуальному та колективному рівні обов’язково і постійно відтворюються у суспільній практиці. Адже хаотичний світогляд успішно реалізується у хаотичну (протиприродну!) життєву практику. І цим самим українці свідомо і активно самі собі вкорочують віку.
Частина з них про це невиразно здогадується і намагається всіляко втекти від себе: виїжджають світ за очі, свідомо відмовляються від українських етнічних рис і навіть стають свідомими та відвертими ворогами свого етносу. Проте це не допомагає. Бо не можна позбутися того, чого не розумієш (в даному випадку – збиткових етнічних рис). Якраз це і зазначила народна мудрість: від себе – не втечеш.
Насправді ж мною вже створене наукове пояснення причин наших суспільних та світоглядних проблем. Більше того, я навіть адаптував це пояснення до особливостей мислення радянських громадян, в т.ч. і для українців. І ще більше – я навчився результативно ознайомлювати з цією новизною безпідставно самовпевнених радянських людей. Причому, без сварок та образ, а на позитивному емоційному тлі.
Однак, попри сказане, радлюди продовжують свідомо обирати для якихось значущих обговорень, зазвичай знаних як круглі столи, тільки персон із високим суспільним статусом. Тобто, тільки тих, хто відомий досягненнями виключно для себе – посадами, багатством, титулами, тіньовим авторитетом, скандалами тощо. Наші журналісти цих персон так і називають: відомі тим, що відомі.
При цьому зауважте, що у нашому, антиринковому суспільстві особистих успіхів громадяни досягають більш чи менш усвідомлюваним перерозподілом праці чужої на користь свою. Тому високий суспільний статус нашого громадянина зазвичай є прямим наслідком збитків від даної персони для суспільства в цілому.
Проте радлюди цього не розуміють, а тому автоматично вважають високий суспільний статус конкретної особи однозначним свідченням її великої суспільної мудрості.
Так і виходить, що радлюди від наївності (це ще дуже м’яко сказане) цілком щиро запрошують до цих круглих столів якраз тих громадян, чия діяльність даному суспільству найбільше й зашкодила.
Тому ці їхні обранці навіть за бажання не можуть нічого корисного зробити для суспільства ні теоретично, ні практично. І якраз тому, що все своє життя вони свідомо спеціалізувалися у досягненні успіхів тільки для себе. Чи то в кар’єрі, чи в багатстві, чи в задоволенні особистих примх та забаганок тощо.
Компроміс як найдурніша мета перемовин
Отже, перемовини на суспільну тематику проводять люди, які в цих проблемах не розуміються принципово. Зате кожен з них категорично наполягає на правоті виключно власній.
Бо й справді, його особисте розуміння життя (та відповідна діяльність) в даному суспільстві якраз і забезпечили йому цілком конкретний особистій успіх та статус. Тож цей носій високого суспільного статусу, хоч і бездоказово, зате нахабно(і по-своєму щиро!), утверджує правоту виключно свою особисту. Навіть не здогадуючись, що цим самим він і надалі тільки зміцнює та консервує чинні негаразди для решти суспільства.
Тому на всіх та всяких круглих столах на суспільну тематику панує тільки змагання у твердолобості – хто кого пересилить емоціями та тупою наполегливістю.
Така сумна і повсюдна практика політиків та їхніх слуг і привела теоретиків до вимушеного висновку: треба якось агітувати цих твердолобих перемовників до взаємних поступок. З цього вимученого висновку за тривалий час і зліпили таку-сяку концепцію компромісу.
Мовляв, треба якось домовлятися про взаємні поступки. А от кому, чим і наскільки поступатися – це вже залежить від особистих вмінь та якостей учасників перемовин та їхніх помічників, радників, консультантів тощо.
Тобто, результат цих компромісних перемовин своєю логікою вже в задумі аж ніяк не спрямований на забезпечення інтересів суспільства, а залежить виключно від хитрощів та нахабства учасників. Кожен із яких тягне наше потріпане суспільне рядно виключно на себе.
В цілому зазвичай найменше поступаються своїми твердженнями учасники із вищим статусом. Ті, хто суспільству найбільше зашкодив і шкодитиме й надалі. А найбільше задкують у своїх вимогах та пропозиціях ті, хто шкідливий для суспільства найменше.
Отже, інститут компромісу суто статистично і автоматично відбирає для подальшої суспільної практики не просто пропозиції та вимоги суспільно шкідливих особистостей. А навіть гірше: із всіх наявних варіантів вирішення проблеми чи конфлікту при компромісі свідомо і погоджено(!) його учасники обирають для суспільства тільки найгірший та найзбитковіший варіант із наявних. (?!).
Тому ніде й ніколи в світі жодна суспільна проблема не вирішена за допомогою компромісів хоч би задовільно чи терпимо.
Класичний цьому приклад: вже більше 60 років більшість передових країн світу марно намагається якраз компромісами хоч якось залатати конфлікти євреїв та палестинців.
ВЗАЄМНА ВИГОДА як мета і засіб оптимального вирішенні всіх суспільних проблем та конфліктів
Всі люди з папірцями про в.о. щось десь колись чули про глобалізацію. Що вона, мовляв, ліквідує межі та кордони у всіх видах діяльності. І цим самим робить світ єдиним цілим.
А хто ще й ненароком вникне у політекономію (з якої у всіх вас у дипломах позитивні оцінки), той взагалі здивується.
Бо виявить, що глобалізація із економічної переходить на всі види людської діяльності та вимагає вирівнювання їхньої ефективності.
Здавалося б, коли вже той Закон про вирівнювання норми прибутку описаний. Однак, виявляється, діє він і досі. І своєї імперативності з часом аж ніяк не втрачає. А радше навпаки - стає все актуальнішим у всіх видах суспільної діяльності та для всього людства. Чудасія та й годі?!
Так ось, шановні, вирівнювання норми прибутку на вкладений капітал – це і є основа взаємної вигоди для всіх землян!
І доказів та аргументів цьому вже зараз з надлишком.
Проте радлюди ще й сьогодні свято вірять у більшовицький забобон, що покращувати життя можна й треба тільки ПЕРЕРОЗПОДІЛОМ чужого собі.
Тому всі суспільні проблеми та конфлікти у нас якраз і крутяться навколо цієї дикості – давай незароблене, і все тут!
Насправді ж покращувати життя можна і треба тільки збільшенням виробництва життєвих благ та справедливим їхнім розподілом.
А це збільшення виробництва всього і вся автоматично відбувається тільки в умовах конкуренції між виробниками, при товарному статусі всіх результатів праці.
А справедливий розподіл життєвих благ теж автоматично відбувається тільки при конкуренції споживачів.
І гармонійний баланс такого ефективного виробництва життєвих благ та справедливого їхнього розподілу і споживання теж автоматично і гарантовано здійснюють ринкові механізми.
За умови якомога повнішого охоплення всіх результатів людської праці товарним статусом. І насамперед – праці держуправлінців. Про що я навіть вже давненько написав концепцію Закону "Про пряму залежність прибутків держуправлінців від добробуту населення на підпорядкованих їм територіях".
Зрештою, всі наші начитані пам’ятають, що держапарат – це наймана робоча сила суспільства. То, значить, і оплачувати їхню працю треба за їхніми результатами, тобто, за якістю нашого з вами життя.
Тому такий Закон одночасно стане і інструкцією для користувачів науковою новизною в галузі суспільних наук.
І разом з тим він поєднає матеріальні інтереси всіх професійних груп, зацікавить їх спочатку дружно і спільною працею ефективно створювати життєві блага і тільки після цього - автоматично їх розподіляти та ефективно споживати.
Разом з тим – це буде і стратегічний вихід для всього людства із цивілізаційної кризи. Створеної, до речі, цілеспрямованими та добросовісними зусиллями політиків.
Міняти не виконавців, а методи діяльності
Згадайте, шановні, скільки у нашій історії вже було масових кадрових перестановок. Але завжди вони дружно й радісно, під переможні фанфари здійснювалися за одвічним правилом всіх професійно та світоглядно безграмотних: "Шило – на мило!". І під традиційно бурхливі аплодисменти обирали та призначали на всі керівні посади ще більших самодурів, ніж попередні.
Така управлінська "мудрість" тільки погіршувала справи, що швидко закінчувалося сварками і міжусобицями. І так постійно, по колу.
Хоч всі наші навіть трохи освічені громадяни чули, що всяка робота в рамках попереднього її розуміння та попередніми методами завжди приносить результати тільки попередні. Чи навіть ще гірші, внаслідок марного витрачання ресурсів.
Тому й від самого початку ці наші перемовини треба базувати на основі взаємної вигоди. І не лише для конфліктуючих сторін, а й для всього суспільства в цілому.
Тому ці перемовини треба обов’язково проводити із вітчизняним посередником. Який і проводив би їх в руслі суспільних інтересів насамперед.
А суспільні інтереси – це першочергово інтереси матеріальні. Тож цю поголовну матеріальну вигоду і треба офіційно взяти за основу даних перемовин.
До того ж, цей посередник повинен мати доказово краще розуміння ситуації, ніж у конфліктуючих сторін.
Тим більше, що таке пояснення причин суспільних проблем та їхнього взаємовигідного вирішення вже створене. Причому, створене в Україні та ще й укрмовою.
Звідки ж візьметься це покращення для всіх, та ще й негайне?
Справа в тому, що кожен день нинішнього протистояння щодня забирає мільйони коштів і величезні марні затрати інших ресурсів. І оплачує це все аж ніяк не багата частина населення, а виключно бідніша.
Тому негайне припинення протистояння і повернення всіх учасників додому та в казарми автоматично знизить ці затрати в десятки разів.
До того ж, як протестувальники та їхні прибічники, так і їхні супротивники спокійно візьмуться до продуктивної роботи і негайно почнуть створювати щось суспільнокорисне.
І ще одне, про яке радянські люди мовчать. Хоч і всі вони бачили, як гарячково розбивали і хапали шматочками повалений монумент Лєніна. А потім ними ще й спекулювали.
Так ось, розжовую спеціально для носіїв антиринкового мислення: все створене на Майдані та його місцевих проявах – це результат людської праці.
А для людей нормальних – це цінність. Матеріальна, мистецька, меморіальна, педагогічна тощо. Тобто, в цілому - це товар. Який можна і треба продавати якомога вигідніше. Причому, тільки на тендерній основі.
А його учасники – це найкраща масовка для всіх варіантів відео фіксації –документалістики, худфільмів, реаліті шоу тощо. І на цьому теж треба заробляти.
Тому від продажу такого суспільного явища, як Майдан, наше суспільство може заробити набагато більше, ніж втратило за ці місяці протистояння. Крім, звісно, прямих людських втрат, хоч і тут є перспективні варіанти.
Тож заробленого вистачить і на комплексну компенсацію потерпілим та учасникам, і на відновлення пошкоджень приміщень та вулиць.
І ще одне, про що радлюди навіть не згадують. Хоч і всі прекрасно знають, що впровадження вітчизняної новизни є основним джерелом постійного покращення добробуту у всіх передових країнах.
Тож і в Україні є багато вітчизняної новизни. Однак із певних (теж пояснених) причин, всі наші громадяни свідомо і категорично проти одноплемінників-новаторів та їхніх досягнень.
Проте в Україні також напрацьовані аргументи і для зацікавлення всього нашого суспільства вітчизняною новизною. З метою її чимшвидшого впровадження та найвигіднішого експорту. Причому, експорту на десятки мільярдів євро річно!
А це і є надійне поповнення доходної частини бюджету, над дефіцитом якого дружно і цинічно причитають влада і опозиція.
Словом, науковий підхід до суспільства та людини відкриває безліч резервів для швидкого і гарантованого покращення життя якраз всіх і кожного.
То що, лише я такий мудрий, а всі решта дурні?
Це типове питання радлюдей до всіх наших новаторів. І продиктоване воно насамперед вашою, шановні, меншовартістю та заздрістю до грамотніших від себе.
Тому й відповідаю типово для вас всіх.
На жаль, мозок у мене середньої потужності. Лише маю вроджений потяг до знань. І я постійно ці знання вчив і продовжую вчитися. Причому із дослідницькою метою, на основі питання "Чому саме так, а не якось інакше?".
І вийшов я на науковий (доказовий!) рівень дослідження людини та суспільства лише під час вивчення властивостей людського мозку і людського мислення в ун-ті ім. Шевченка. І продовжую це постійно та цілеспрямовано, вже більше 40 років.
Ви ж, шановні, маючи нормальні чи й талановиті мізки, навіть лінувалися вчити ті науки, без яких просто неможливо зрозуміти суспільство та нормальне життя в ньому. І у ваших дипломах стоять позитивні оцінки із діамату та політекономії тільки тому, що ви їх тим чи іншим чином видурили на іспитах. А розуміння суті цих наук у вас нема й близько.
І замість підвищення свого загальноосвітнього рівня ви свідомо і прискореними темпами розвивали свою хитрість. Звичайно ж, цілком в руслі суспільного запиту на верховенство якраз взаємного обдурювання. Бо і в СРСР, і зараз в Україні якраз хитрування є офіційним пріоритетом та надійною запорукою особистого добробуту.
Безперечно, що хитрість грамотності не замінить аж ніяк. Проте кожен із вас при цьому нахабно веде себе тільки так, ніби вам все зрозуміле, причому, доказово та однозначно. І ніхто не має права вчити вас жити. Хоч самі й кажете, що живете далеко не так, як хочеться.
Насправді ж це важлива риса радянського мислення, коли радлюдям змалечку про життя "всім все ясно". Але при цьому кожен з вас вважає нормою, коли наше суспільство, в цілому все зліплене із мудрих людей, та чомусь живе щораз дурніше.
Адже радянське мислення формувалося в умовах централізованого розподілу ВВП. А при цьому особистий добробут залежить не від результатів праці, а від результатів хитрощів – приписок, показухи, окозамилювання та інших надбань радянського способу життя. Коли при всіх гарних офіційних гаслах реальне життя базувалося на стратегії "Обдури ближнього першим!"
Від цього, в підсумку, і Союз розвалився.
Однак за наукове пояснення причин розвалу СРСР ніхто й не думав братися.
Навпаки, всі колишні специ із будівництва комунізму швиденько пошепталися між собою і дружно почали нам тицяти пальцями, що світле майбутнє насправді зовсім в іншому напрямку. І знову нам треба у всьому слухати тільки їхню мудрість. Та ще й гарненько оплачувати цю їхню турботу про нас.
Тож і ваше мислення, шановні, у світоглядній основі своїй лишилося попереднім, тобто, радянським. За ним вас, совків, і пізнають за версту в країнах ринкових…
І ще вам наукова новизна про людське мислення.
Всі ви чули таке слово як "альтруїзм". І більшість якось здогадується, що воно в цілому означає доброзичливе ставлення до ближнього та безкорисливе йому сприяння.
Проте ні наука, ні педагогіка наші цією людською властивістю якраз і не цікавляться. Причому – свідомо. Бо для чого, мовляв, зайве тратити нейрони, якщо платять і так, за поточні балачки та писанину навмання?!
Насправді ж у кожному поколінні живих істот народжується близько 7% особин із задатками доброчинності (насправді причинно-наслідкова структура цієї риси складніша, але зовні виглядає саме так). Тож у них змалку підвищена чутливість до несправедливості та до проблем інших людей. І на цій основі у цих людей формується свідоме бажання покращувати життя інших громадян. Часом навіть із збитками для себе та самопожертвою.
Проте, повторюю, це прагнення вроджене. А тому й проявляється засобами теж вродженого, конкретно-емоційного мислення (КЕМ). Проте КЕМ аж ніяк не пояснює самих причин кепського життя цього ближнього.
А вже для пояснення сутнісних, внутрішніх властивостей та закономірностей і причинно-наслідкових зв’язків між ними кращі уми людства тисячоліттями створювали абстрактно-логічне мислення (АЛМ).
Однак даний доброчинець цього не вчив і не хоче вчити. А тому він навіть не усвідомлює, що його найкращі наміри базуються всього лише на власних інстинктах і, фактично, на власному нерозумінні причин суспільних негараздів.
А тому він з чистою совістю йде на боротьбу лише проти видимих, персоніфікованих проявів (наслідків, а не причин) суспільного зла. Наголошую, про саме існування причин якого він навіть не здогадується. І саме тому, що свідомо ігнорує діамат та політекономію. Мовляв, навіщо йому ще вивчати "якісь там" причини суспільного зла, коли він вроджено має потяг тільки до творення добра ближньому?!
Тож всі ці доброчинці і пнуться усувати суспільні недоліки, навіть не підозрюючи про їхню суть та властивості.
Гірше того, вони навіть не цікавляться, чому саме якраз вони роблять тільки це, а не щось інше?
На жаль, про існування доброчинців у суспільстві не підозрює і сама байдужа більшість, 93% населення. Адже всі вони завжди та у всьому діють тільки в інтересах власної кишені і власної шкури. То їм і невтямки, що хтось при нормальному (за їхніми мірками) розумі може всерйоз та щиро дбати про когось навіть незнайомого.
А тому турботу когось конкретного про ближнього ця більшість завжди вважає лицемірством чи навіть якимось його багатоходовим підлим задумом.
Нагадаю вам, що вже в горбачовські роки із послабленням масових репресій в СРСР практично встановилася вседозволеність та безкарність в економічній сфері. Саме тоді масово поширилося розкрадання всього так званого загальнонародного. А горбачовська перебудова цей безкарний потяг до незаробленого ще посилився.
Тож населення України цей примат незаробленого успадкувало автоматично. Оскільки ж наша придворна наука і педагогіка про це мовчать і досі (гірше того – самі на цій ниві жирують), то населення, ті самі 93%, цілком свідомо вдосконалюють себе тільки в напрямку споживання нетрудового.
Тому й керівників суспільства основна маса населення (=інстинктивних шкурників!) обирає за подобою своєю.
А вже наші антиринкові умови протягом 23 років незалежності стихійно та неминуче формували нашу владу з кожними наступними виборами із все більших егоїстів та шкурників (це вже описане науково). Тому вже сьогоднішні наші держапарат та силовики – це люди з мінімумом знань про людину та суспільство, зате з максимумом хитрощів та нахабства. Тож і про інших вони судять виключно по собі.
А тому наш держапарат, силовики та їхні прибічники цілком щиро переконані, що всі оці майданівці – це ще більші шкурники, ніж вони самі. А тому й щиро та свідомо вважають їх своїми найлютішими ворогами. І навіть ворогами суспільства в цілому. А ворога і треба знищувати всіма доступними засобами. І найжорстокіше, щоб десятому заказав.
Що влада та її активісти масово і успішно й роблять по всій Україні. Причому справді із почуттям виконаного обов’язку перед суспільством.
Адже, повторюю, ні придворна наука, ні придворна ж педагогіка ні словечка не кажуть суспільству навіть про сам факт існування такої частини суспільства як вроджені альтруїсти. Не кажучи вже про рекомендації щодо ефективного використання цих людей (насправді – найціннішої складової суспільства!) із максимальною користю для всіх.
Тому й самі ці доброчинці теж тупо й нахабно судять про наших верхів та їхніх активістів, також виключно по собі.
А тому й щиро (хоч і безграмотно) переконані, що влада навмисне, тобто, свідомо і цілеспрямовано руйнує Україну і знищує власних підданих.
Тому всі ці протестувальники і бездумно вимагають від влади негайно припинити свідоме знущання над населенням і негайно ж кожному зробити добре всюди. Повторюю, без найменшого поняття про справжні причини багатства народів.
Хоч при цьому практично всі у нас знають про куплені дипломи та титули мудрості наших верхів та низький їхній загальноосвітній рівень.
Та все одно протестувальники наївно, зате категорично вимагають від можновладців робити те, чого вони просто не розуміють. ?!.
Тому за своєю світоглядною основою нинішнє протистояння є наслідком цілковитої і взаємної безграмотності його учасників про людське мислення та його особливості.
А значить, це протистояння можна і треба вирішувати не політичною та юридичною теорією і практикою, а насамперед педагогічно – звичайним навчанням. Щоправда, навчанням не зовсім звичайним, а з урахуванням радянської твердолобості учасників цього конфлікту.
Це і багато іншого мені вдалося доказово пояснити протягом практично всього свідомого життя. В той час, коли ви, величезна більшість, науку навіть про самих себе дружно й радісно ігноруєте, а укрноваторів маєте за виродків та соціальні відходи. Тому ви й так люто заздрите новаторам-одноплемінникам та посильно всіляко їм шкодите. Проте, шановні, до повсюдного загострення наших проблем неминуче привели якраз ваші постійні хитрування і махінації.
Ваша улюблена та свідома для багатьох стратегія "Обдури ближнього першим" давно вже завела вас у глухий кут. І без новаторів та їхньої новизни ви самотужки до нормального життя звідси не виберетеся.
Коротко висновки і пропозиції
1. Перемовини проводити відкрито, між керівниками сторін та з доказово грамотнішим вітчизняним посередником. На початку посередник пояснює всім учасникам принципову хибність перемовин на основі компромісу та переваги перемовин взаємовигідних.
2.Частина населення протестує проти поганого життя для всіх, а влада та її прибічники цілком щиро не розуміють причин цих протестів. Адже, за їхніми глибокими переконаннями, всі живуть лише взаємним обдурюванням. То у таких умовах хтось же мусить бути обдуреним. Тож,мовляв, замість протестів та якихось незрозумілих вимог про якісь незрозумілі реформи краще вчіться у нас, підвищуйте свою кваліфікацію у брехні та махінаціях.
Тому посередникові на цих перемовинах треба доступно пояснити сторонам їхні вроджені та світоглядні манівці.
3. Сторони конфлікту прагнуть покращення добробуту виключно в більшовицькому дусі – за рахунок перерозподілу результатів праці від одних до інших.
Тільки влада та її прибічники прагнуть цей перерозподіл робити в руслі взаємного обдурювання, а опозиція – за рахунок того ж розкуркулювання, проте при цьому якогось міфічного "справедливого".
Тому посередникові треба їм всім пояснити, що єдиний шлях до покращення добробуту – тільки за рахунок збільшення виробництва і розподілу життєвих благ в умовах ринкового господарювання і отоварення всіх результатів праці. Причому, на основі загальної стратегії: "Багатіймо всі разом і одночасно!"
4. Посередник пояснює сторонам напрямки негайної і безумовної компенсації потерпілим з обох сторін та проведення завершення матеріальної складової Майдану по всій Україні тільки комерційно вигідним шляхом.
5. Посередник пояснює учасникам найбільш очевидні шляхи й напрямки підвищення продуктивності та якості праці і поповнення доходної частини бюджету за рахунок вітчизняної інновації та експорту вітчизняної новизни.
6. Посередник пояснює сторонам важливість та вигоду для наших ворогів, насамперед для росшовіністів та сіоністів, якраз такого, взаємовигідного вирішення суспільних та світоглядних проблем в Україні. Більше того, посередник пропонує сторонам узагальнити і експортувати цей наш успішний досвід замирення загальновигідного.
7. Посередник пояснює сторонам основну схему міжнародної презентації цієї укрновизни для вирішення всіх наболілих світових проблем та конфліктів.
8. Після досягнення погодженого розуміння ситуації сторони одноголосно приймають Меморандум про засади подальшої стратегії суспільства на основі вигоди для всіх і кожного.
31 січня 2014 року. Клець Дмитро Васильович, 1950р.н., українець без меншовартості, засновник наукового суспільствознавства, фахівець із суспільних та світоглядних проблем.
Коментарі
У нього нема нічого такого в голові навіть..
Із подібними речами йдіть краще до своїх апалчєнців.
ТО прошу вас із цими рисами не лізти нахабно у мої тексти.
А коли ж матимете якийськонструктив, та ще й по темі - тоді ласкаво прошу.
може ви читали мій комент вчора що--зібрати економістів і вони мусять виробити добру схему бо як ні---то є бандерівець з кулеметом.
припустимо ми зігноруємо тих державних економістів з інститутів---бо де їх результат за 20 років?
припустимо що ви можете це все пояснити обом сторонам.
я маю подібні погляди--хоча не оформлені науково--а інтуїтивні.
але...
щоб навіть якась партія виграла----треба їй мати гроші на зал,листівки і тп.
янукович не заінтересований--він уже багатий і хоче втримати позицію формально по закону який він вживає тільки в один бік. коли йому вигідно.
а....
народ не є організація .можна б створити партію, групу чи орг-ію---але це знову не те бо треба мати гроші і тратити сили на пояснення простих речей.
ІІ. Ввести єдиний для всіх і кожного податок на шкоду.
(..і відійти вбік..)
От і все що необхідно опозиції для завоювання України і побудови реального блага. Але ж вони хочуть збереження колоніального адміну, хочуть грошей, хочуть влади і сили!
і народ не захоче знову повторення старої пісні.
найкращим спонсором могла б бути церква---але...в неї специфічні погляди.
в польщі церква так настроїла проти комуністів що люди хмарою йшли на мітинги. попробуй розжени як спереді ідуть ксьондзи.
в польщі і багато комуністів хрестили дітей і тп.
а папа був поляк і клював комуністів зверху.
Ідея має повалити Януковича. Нам не слід чекати від моря погоди..
Церква морально застаріла. Сьогодні ХХІ століття надворі. Більше вірю в науку.
У Польщі були потужні антимосковські погляди і Західна Європа була зовсім рядом. Католики відіграли роль каталізатора процесу відходу від Москви. Сьогодні таким каталізатором у нас можуть стати підприємці, активна частина населення, молодь.
я згоден---але от в польщі є така щось там консервативна партія--лідер Януш Корвін -Мікке.Janusz Korwin-Mikke.
він каже--в сша до 1917 року не було податків.і інші речі. розумні . по телевізору.його слухають і він набирає тільки 1-2% голосів
Примечания[править | править исходный текст]
↑ Монархист баллотируется в Президенты Польши
↑ Януш Корвин-Микке: Реакция Польши может спровоцировать усиление репрессий в отношении белорусских поляков 02.08.2005| БелаПАН
Родился 27 октября 1942 г. в Варшаве.
Мать – участница Варшавского восстания, поднятого Армией Крайовой в 1944 г., погибла во время боёв с немцами. Воспитывался бабушкой.
Изучал в Варшавском университете математику, право, социологию и психологию. Окончить университет не смог, поскольку в 1965 и 1968 гг. арестовывался за антикоммунистические взгляды и отчислялся. В 1970 г. экстерном защитил звание магистра философии. Был научным работником.
Участник протестов рабочих в Щецине в августе 1980 г., активно сотрудничал с «Солидарностью», в 1982 г. был арестован.
В 1984 г. основал подпольную партию «Правые».
После падения коммунизма занялся активной публичной политикой.
В 1991 – 1993 гг. был депутатом Сейма I созыва, где входил во фракцию «Уния реальной политики».
В 1990 – 1997 и 1999 – 2002 гг. был председателем партии «Уния реальной политики».
В 2005 г. основана его новая партия «Свобода и верховенство права».
В 2011 г. вместо «Свободы и верховенства права» основана новая партия «Конгресс новых правых», которую возглавляет.
Участвовал в выборах президента Польши в 1995 г. (2,4%), 2000 г. (1,43%), 2005 г. (1,43%), 2010 г. (2,48%). В 2010 г. занял на выборах президента Польши четвёртое место.
Также в 2010 г. участвовал в выборах мэра Варшавы, занял четвёртое место с 3,9% голосов.
Женат. Имеет шестерых детей.
Чемпион Польши по игре в бридж.
Католик. Неоднократно публично высказывал монархические взгляды.
Материалы автора:
02.08 12:04
О безработице и борьбе с нею
Автор: Корвин-Микке Януш | 02.08.2011 12:04
Может ли безработицу победить служба по борьбе с безработицей? А если не может, то что же может?
В Польше существует немного безработицы. Все левые партии: «Гражданская платформа», «Право и справедливость», Польская народная партия, Союз левых демократов – обещают с нею «бороться». Как они «борются»? Учреждаются какие-то агентства, которые должны с нею бороться. Тем временем очевидно, что такие учреждения безработицы не победят – ибо если бы победили, то должны были бы самораспуститься. Вот и «борются», чтобы безработица существовала дальше.
Левые партии не могут ликвидировать безработицу. Они лишь получают голоса наивных избирателей за то, что те обещают, что «борются». Если бы безработицы не было, то с чем бы боролись? С чем же?
Как сказал когда-то г-н Стефан Киселевский: «Социализм – это строй, при котором мужественно преодолевают неприятности… которые не существуют ни при одном другом строе». Конечно, безработица существует и при капитализме. Но только во время кризисов. После них исчезает, как исчезает после ливня вода в Сахаре. Тогда как при социализме, как видим, безработица существует постоянно. В каждой стране евроколхоза.
Это происходит день за днём. В разрушенной войной Германии г-н Людвиг Эрхард в субботу провозгласил хозяйственную реформу, и уже в понедельник хозяйство заработало. И на протяжении трёх лет проигравшая Германия нагнала победившую Великобританию, где как раз правила красная голытьба из Лейбористской партии. Очень просто.
Кто-то может спросить: а Брюссель нам позволит?
Ибо, как говорил лорд Генри Темпл, виконт Парлмерстон: «У государств нет приятелей; есть только интересы».
Перевод с польского языка на русский язык выполнен в Канцелярии Начальника РИС-О. Оригинал статьи.
Версия для печати
в польщі є така щось там консервативна партія--лідер Януш Корвін -Мікке.Janusz Korwin-Mikke.
він каже--в сша до 1917 року не було податків.і інші речі. розумні . по телевізору.його слухають і він набирає тільки 1-2% голосів
==========
Всяка нова гранд-ідея з'являється в голові спочатку тільки однієї людини внаслідок щасливої комбінації різних думок. Тому про масовість підтримки доброї ідеї слід говорити пізніше.
==========
Швидкість багатіння Януковича-молодшого є найбільшою в світі.
Українці - найзлиденніші в Європі після молдаван і придністровців.
Ви дійсно мрієте про можливість консенсусу на основі оплати за результатами?
(На здобуття Нобелівської премії)
"Я бажаю кожному стати капіталістом,мрію,
щоб у кожної людини була належна їй власність"
Маргарет Тетчер.
Людина без власності-раб. Національна ідея сьогодні нічого не варта,якщо в ній відсутнє економічне підгрунтя. Сьогоднішня Європа пишається середнім власником і саме він є гарантом демократії,так як контролює владу. Україні потрібно створити середнього власника за рахунок права на ту долю землі і корисних копалин, які припадають на кожного громадянина України. Якщо ви не володієте тією долею землі і корисних копалин, то нею ж хтось володіє і експлуатує вас. Також потрібно реанімувати ваучери шляхом заміни їх на акції підприємств і повернути заощадження державним майном. Перший крок для втілення запропонованної ідеології -це прийняття Великої Конституції:"Кожен громадянин України має право на довічне володіння тією часткою землі і корисних копалин, які на нього припадають." Цим самим буде реалізована стаття сьогоднішньої Конституції де записано, що земля та її надра належать народу України. Я не пропоную ділити землю і наводити багато нових меж. Колгослні поля залишаться в своїх межах, селяни до своїх паїв припишуть своїх рідних і близких, а право довічного володіння долею землі і корисних колалин буде забезпечене роботою комп'ютера в Державному Земельному банку. Ідеологія забезпечіть суспільний устрій країни між комунізмом і капіталізмом (адже істина посередині) і припинить сварку декількох поколінь відносно соціально-економичного устрою держави. Рівень корупції буде найменьшим у світі. Я покладаю надію, що не тільки українці сприймуть запропоновану ідеологію. І не буде в світі ні диктаторів, ні царів і т.п. Людству потрібно покладати надію не на якогось лідера, що обіцяє щасливе майбутне, а на ідеологію. Запропонована ідеологія в християнському дусі, бо не вступає з ним в протиріччя, не суперечіть національній ідеї і захищає нацменшини. А найголовніше, на мій погляд, при цьому враховується природня суть людини, чого не врахувала ідеологія Маркса (через це і розвалився Радянський Союз). Заодно буде вирішене земельне питання раз і навіки на користь кожного.
Леонід Чухно тел.0955290388. [email protected]
А самі в гості заходите.
А щодо вашого коменту, то запропонуйте його владі.