Ми ніколи не будем братами
Ні по татові, ні по мамі.
У вас духу нема бути вільними
І не будем ми навіть звідними.
Ви себе охрестили "старшими"
Нам якими хоч, лиш не вашими!
Вас багато так, та безликі,
Величезні ви, ми - великі.
Ви все тиснете, все знущаєтесь,
Тільки заздрістю ви подавитесь.
Слово воля для вас незнане
Ви в окови з дитинства вбрані.
У вас вдома "мовчанка-золото",
А ми палимо коктейль-Молотов.
Так, у серці в нас кров гаряча,
Що ж ви нам за рідня незряча?
Очі стали наші безстрашними,
Ми на ворога в рукопашну йдем.
Ми вже виросли й стали смілими
Коли снайпери у нас цілились.
Нас кати на коліна ставили -
Ми ж повстали і все поправили.
Хай у закутках щурі криються -
Кров'ю власною вони вмиються.
Вам накази шлють все новіші -
Для нас воленька наймиліша!
Подавіться своїми царями -
Ми ніколи не будем братами.
В теплім хлібі, в барвних снах дітей —
Йтиме білим полем Катерина
З немовлям, притнутим до грудей.
Освятивши невимовним болем
Все прийдешнє, кожну нашу мить,
Йде вона і мов велике коло,
Біле небо навздогін летить.
Про дівочу цноту, про калину
Не співай, поете, не квили,
Бо іде сьогодні Катерина
Тим шляхом, що наші кревні йшли.
Вилами розхитували трони,
Руйнували все старе дотла,
Тільки би Шевченкова Мадонна
В сніжне небуття не полягла!
Тільки би вона донесла сина
До свого народу, до людей.
Біле поле. Біла Катерина
З немовлям, притнутим до грудей.
Дуже рано помер..
А я думал пельмешик((