Блоги → Перегляд
Мітки Держава

Які шляхи виходу?

Четвер, 00:52, 19.11.09

Рейтинг
5 0
Переглядів
900

0
0

ЯКІ ШЛЯХИ ВИХОДУ? Серед заходів, що дадуть можливість новому уряду поліпшити ситуацію, називаються такі: — повернення свободи слова. Але нам треба зрозуміти, в силу якого механізму цей захід поліпшить ситуацію. Свобідні ЗМІ (не субсидовані державою) живуть з доходу. Тому справою виживання для них є друкувати те, за що їм платять. А найбільше платити можуть саме згадані соціально-політичні потуги. І стільки, скільки заплатять вони, не заплатить ніхто. Та, власне, їм легше скупити всі ЗМІ і навіть поширювати їх безкоштовно. Вони це можуть. — забезпечення незалежності суду. Яким чином? Якщо судді нижніх рівнів залякані прямими погрозами, а судді вищих рівнів загрузли в корупції? Що зможе зробити тут новий уряд? — запрошення до влади пристойних людей, не зв’язаних з корпоративними інтересами. Але ж такі люди не зв’язані з корпоративними інтересами саме тому, що були далеко від влади. Тепер вони стануть прямим об’єктом атаки. Гроші і погрози. Що триматиме цих достойників? Сама лише пристойність? — організація круглих столів з тими представниками еліти, що готові піднестися над своїми корисними інтересами. Але що ці люди, відірвавшись від “своїх”, зрадивши їхні інтереси, дістануть навзамін? Таким чином, ми повинні всерйоз вважати, що судді не братимуть хабарі і чесно засуджуватимуть голів соціально-економічних потуг, а “пристойні представники еліти” зраджуватимуть інтереси “своїх” просто для того, щоб ще більше послабити державну машину і відсторонити її від впливу на економіку (тобто суто з ідеалістичних міркувань)?.. У ПОШУКУ ПІДКАЗОК У того ж самого колишнього високого посадовця можна знайти ще такі характеристики поточної ситуації: “Держава не виконує і, більше того, органічно не здатна виконувати роль безпристрасного арбітра в господарчих суперечках і гаранта виконання контрактів. Функцію останнього змушені брати на себе самі господарчі суб’єкти, покладаючись виключно на власну силу чи силу своїх покровителів… Довіра між економічними суб'єктами перебуває на гранично низькому рівні. Оскільки гарантією виконання забов'язань є не державна машина, а неминуче обмежені власні сили і можливості економічних агентів, виникає ситуація системного дефіциту довіри… Необхідність власними силами забезпечувати виконання забов'язань і опора на “неформальне право” з неминучістю породжують олігархічну структуру економіки… Будь-який студент знає, що для виправлення ситуації необхідні: система судових та правоохоронних органів, що відповідає своєму призначенню; нагляд за додержанням економічного законодавства та жорстке припинення будь-яких його порушень; контроль за розподілом і цільовим використанням суспільних ресурсів; прозора і чітка система податкового обліку та фінансового контролю і багато чого ще… Правоохоронна та судова системи виявилися частково приватизованими або корумпованими, частково просто недієздатними. Органи фінансового контролю перетворилися на інструмент тиску на бізнес та громадян і напівфеодального їх обкладення офіційними та неофіційними поборами, розмір яких визначається не стільки законом, скільки довільними рішеннями та взаємним торгом’’ [2]. З наведеного добре видно, що саме через брак державного контролю, відсутність єдиного нейтрального арбітра, роль якого має грати держава, економічні суб’єкти змушені вдаватися до самоорганізації. А це спричинює утворення олігархічних структур. Отже, досвід показує, що до монополізму або олігархіхму призводить ажніяк не надмір державного втручання, а якраз усунення держави від своїх функцій. Таким чином, державний апарат існує, але не виконує своїх функцій... Це навертає на висновок, що держава повинна ХОТІТИ і бути ЗДАТНОЮ виконувати роль неупередженого арбітра. Але в чому полягатиме її ЗДАТНІСТЬ? Може, в тому, що вона гратиме на розбіжностях в інтересах різних кланів, послаблюватиме їх у взаємній боротьбі, користуватися їхньою потребою в арбітражі? Тобто знайде себе у ролі феодальної держави? “Гасло “диктатури закону” так і залишилося гаслом: жодна впливова група цього не вимагала і не вимагає, більше того, в ній ніяк не зацікавлена, оскільки в такому випадку ризикує багато втратити. Що стосується підтримки “твердої і жорсткої влади” як верховного арбітра у приватних суперечках, то така підтримка вельми умовна і до того ж має на увазі можливість впливу на цю “тверду і жорстку владу”. В її основі лежить, окрім усього іншого, розуміння того факту, що офіційна влада не має і в осяжному майбутньому не матиме необхідої кількості ресурсів для того, щоб грати роль одноосібного незалежного арбітра” (Г. Явлинський). Отже, влада НЕ МАЄ РЕСУРСУ?! “...Офіційна влада... спирається не стільки на власну потугу, скільки на використання одних груп в боротьбі проти інших, що неможливо без взаємних поступок та компромісів” (Г. Явлинський).

Коментарі

Немає коментарів
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі