АКТИВНИМ КРОВОПИВЦЯМ
На превеликий жаль, саме так – це вам, панове радлюди. Бо добросовісно це звання заслужили, денно і нощно.
А все тому, що абсолютно усвідомлено і цілеспрямовано робите все можливе для розростання цієї війни. І вишукаєте для цього найменші шпарини й можливості.
І постійно чужу кров смакуєте.
Хтось із вас може вдавано обуритися.
Чого це, мовляв, автор перекручує з ніг на голову?
Адже насправді це якраз ми, завсідники мережі, активно моніторимо ситуацію і дружно засуджуємо постійне її загострення.
Не кажучи про добровольців, які з реальним ризиком для себе і з прямими збитками самовіддано допомагають нашим воякам, чим тільки можна. Адже навіть можновладці визнали, що без волонтерів Путін був би вже в Києві. І т.д., і т.п.
А тепер, шановні, зробіть глибокий вдих. І послухайте.
Насправді вся ця ваша активність, нерідко й справді жертовна та героїчна, цю війну тільки розширює.
Ось вам конкретна логічна схема. Якщо людина чогось не хоче, то вона робить якісь конкретні дії з метою зменшити або усунути небажане, чи самій його уникнути. І з часом її дії стосовно небажаного викликають якийсь наслідок.
За цим наслідком дана людина має змогу оцінити, як саме її дії вплинули на це небажане. І робить відповідні поправки: чи посилити якраз ці свої дії, чи шукати якісь інші, бо ці неефективні.
І так постійно проводить оцінку своїх конкретних впливів на міру ефективності, визначає, наскільки вони допомагають досягти бажаного результату.
А коли ж дана людина щодо чогось конкретного небажаного постійно робить одне й те ж і не звертає уваги на результати своїх на нього впливів, то вона цими результатами задоволена практично. Незалежно від того, хоч би що протилежне вона при цьому не твердила на словах.
Точнісінько як путінська банда: більше миролюбності на словах не проявляє ніхто в світі. Та ще й на всесвітню(!) миролюбну пропаганду путіністи тратять величезні гроші.
Однак на практиці та ж РФ робить цілком протилежне своїм словам і офіційним намірам?!
То що саме свідчить про їхні істинні наміри – слова чи діла?
Схоже робите й ви, панове радлюди. Тратите багато своїх ресурсів за власним бажанням буцімто на протидію війни. Проте прямим наслідком цих ваших трудозатрат є якраз збільшення кровопролиття?!
Однак ви на це не звертаєте уваги, а наполегливо продовжуєте своєї. Значить – хочете, щоб так тривало й надалі.
Оце і є порівняння ваших слів і ваших дій стосовно війни.
Чи, може, хоч хтось з вас хоч щось конкретне робить для замирення? І підтверджує свої миротворчі впливи відповідними результатами?
Ні! І в цьому ви дуже дружні. Біди й нещастя ближнього, особливо його каліцтва і кров – це для всіх вас найбільша життєва насолода!
Тож ви цілком свідомо й надалі цю насолоду посильно примножуєте.
При цьому всі ви прекрасно знаєте, що ваша активна підтримка цієї війни ніяк та ніколи не приведе до миру для всіх. Тим більше, що в глибині душі ви одноплемінникові покращення і не бажаєте.
І навіть більше, всі ви готові навіть на самопожертву, аби тільки цьому капосному ближньому та хоч трохи погіршало.
Зате як дружно всі свідомо брешете, що прагнете миру!
У цьому вас не переслухаєш – куди там солов'ям.
А про замирення ви навіть слухати не хочете. Хоч не раз читали про його реальну можливість.
Навіть ті ж волонтери прекрасно розуміють, що першопричини війни та її покровителі не в окопах чи на якихось буйних збіговиськах, а у високих кабінетах у Москві і в Києві.
А це означає, що для швидкого і остаточного миру достатньо всього лише адресно і персонально впливати на першу десятку кацапської банди.
Та й затрати на це були б у сотні чи й тисячі(!) разів менші.
Однак жоден в Україні про це й подумати боїться, насамперед в силу свідомої меншовартості. До того ж, у нас все ще чимало інстинктивних (зате вкрай безграмотних) патріотів, які тупо рвуться класти голови заради всіляких дармоїдів і паразитів. А це якраз і означає, що насправді миру в Україні прагне дуже мізерна частка населення.
Те ж саме роблять і наші еліти, по найвищих керівників включно.
Саме так, ні Президент, ні Голова ВР, ні Прем'єр-міністр особисто миру відверто не хочуть. Бо якби хотіли, то шукали б шляхи замирення. А то ж ні – свідомо і зневажливо відкидають навіть найменші згадки про замирення.
Звичайно, самим їм при цьому здається, що вони справді прагнуть тільки миру і добросовісно все роблять якраз для миру. Тим більше, що вони десятиліттями переконують насамперед себе у власній правоті та виключності. То чого вже їм тратити дорогоцінний, можна навіть сказати – історичний час на вислухування когось там із "сірої маси"?!
Включно із так званими науково-технічними новаторами з їхніми розробками і публікаціями. Бо де ж, весь світ давно впевнився в інтелектуальній вторинності українців – самі ж наші еліти це постійно проголошують.
Та що вже зробиш, якщо доля тицьнула нам саме цих підданих. Маємо цього плуга якось перти. Принагідно "лупаючи сю скалу".
Проте насправді, навіть не підозрюючи про це, вони лише тупо й наполегливо пнуться утверджувати виключно свою персональну правоту. Тобто, те, що їм заманеться даної миті. Саме так, в силу принципової безграмотності в діаматі, наші верхи щиро переконані, що їхні досьогоднішні успіхи – це якраз і є однозначне свідчення їхньої державної мудрості. Адже з іншим розумінням нашого суспільства їх просто не обрали б демократично цим суспільством керувати.
З одного боку, ніби й так – саме їхні посади є свідченням їхньої ж професійної компетенції.
Але з іншого – а що саме конкретно корисного кожен з них зробив для суспільства?
Анічогісінько!
Населення як вимирало, так і продовжує дружно відкидати копита. Суспільство деградує скрізь та у всьому.
Зате окремі спритники дохитряються урвати з ближнього першим. І за рахунок решти суспільства ще якось бовтаються у цій ополонці.
І найсумніше, що решта радлюдей наївно вірить, що ці скоробагатьки возвеличилися завдяки суспільнокорисній праці.
Та нахабна брехня подібні балачки!
Кожен із наших верхів досяг свого нинішнього становища виключно метушнею (бо це не суспільнокорисна праця) заради себе та вузького кола наближених.
Чи, може, хтось із вас заперечить, що насправді вони святі, а всі кепські рішення приймають їхні слуги, такі-сякі?
То ви що, ще й досі вважаєте, що начальство завжди хороше, а все зло від його челяді?
Таким вкотре розжовую. Затямте: підлеглі завжди роблять тільки те і тільки так, щоб особисто догодити начальству. Інших думок у наших чиновників просто не буває. Так що всі наші еліти, незважаючи на свої слова, на практиці тільки за війну.
Тим більше, що вони особисто від цієї війни нічим не потерпають. А в скрутний момент взагалі можуть чкурнути звідси з домочадцями. Та й запасні явки у кращих місцях вони собі вже підготували заздалегідь. Тож зараз вони для власної розваги просто жонглюють життями власних смердів. А ви навіть не хочете порівнювати їхні слова і їхні діла.
Загалом, панове кровопивці, кайф цей ваш триватиме недовго. І з тієї простої причини, що радлюди продовжують все робити виключно по-радянськи, тобто, якомога дурніше та затратніше. При цьому всі ресурси прискорено вичерпуються і наше суспільство впевнено деградує й далі.
Йде до того, що вам особисто погіршується життя просто на очах. Так що дуже скоро вам буде не до батальних насолод, а будете гарячково метушитися у пошуках порятунку власної шкури.
А його не буде. Бо всі ви хочете тільки споживати.
Проте бажаючих на вас робити буде все менше: ті на фронті, ті в лазаретах, ті повтікають від вас таких…
Тому про всяк випадок подаю вам тему для роздумів. В кого ще хоч трішечки в головах булькає.
Панове радлюди, ви не раз чули причитання про те, що українці великі шкурники. Ніколи й нічого вони не хочуть робити разом. Бо їх дуже душить навіть сама думка про взаємовигідну співпрацю з одноплемінником.
Хоч і здогадуються вони, що поодинці не можна зробити жодної великої справи. Тим більше, індивідуальним героїзмом не можна відбити путінську агресію.
Тож я пропоную вам посильно підтримати всього лише три(!) закони, які спроможні швидко й гарантовано згуртувати наше суспільство і змусити всіх вас працювати разом задля мети спільної. В тому числі – і відбитися від путіністів.
Отже, закони:
1). "Про пряму залежність прибутків держуправлінців від добробуту населення на підпорядкованих їм територіях". Його концепція вже напрацьована. Цей Закон швидко згуртує наше суспільство на основі єдності економічної.
2). "Про негайну мобілізацію призовників, які є рідними для наших високопосадовців та багатіїв". Цей Закон згуртує населення та еліти зв’язками родинними.
3). "Про негайну організацію штрафних батальйонів із числа всіх кримінальних злочинців та хуліганів". Адже це кричуще несправедливо, коли зараз кращі члени суспільства гинуть у цій м’ясорубці, та ще й заради громадян гірших. Які спокійнісінько відсиджуються в безпеці, хоч і в тюрмах. Тим більше, що вже напрацьовано достатньо заходів і засобів для забезпечення високої ефективності цих батальйонів. Тож цей Закон згуртує всі верстви нашого суспільства моральною єдністю.
Тому прошу вас, панове люті заздрісники, наймасовіше поширити обговорення про потребу цих законів. Бажано їх навіть покращити, хто не лінується вчитися.
Зрештою, інакшим чином ви своєї шкури все одно не врятуєте.
27 січня 2015р. Дмитро Клець.
4) Застосувати п.3 до п. Дмитра Клеця.