Блоги → Перегляд

Міжнародна уніфікація оцінки праці...

Субота, 19:22, 04.04.15

Рейтинг
7 0
Переглядів
1873

0
0

УДК 3.30.331

    Клець Марія Василівна, к.е.н., доцент, м.Рівне

       Клець Дмитро Васильович, фахівець із суспільних та світоглядних проблем, Рівненська обл.

 

МІЖНАРОДНА УНІФІКАЦІЯ ОЦІНКИ ПРАЦІ – ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ

 

Вступ

Все ще переважно стихійний процес глобалізації змушує практично всіх суб’єктів господарювання активно шукати ефективніші системи обліку, контролю та оплати праці. До цього також масово долучилися і державні та міжнародні організації: урядові структури так званого економічного блоку, всілякі дослідні установи, об'єднання працедавців тощо.

Більше того, навіть профспілки всіх рівнів давно вже зрозуміли, що одна лише прямолінійна вимога реалізації власного групового егоїзму  (збільшуйте нам зарплату – і край!) в підсумку безперспективна. Адже прибуток всякого суб’єкта господарювання найбільше залежить від його продуктивності та якості праці. А це, у свою чергу, є прямим наслідком чинної системи обліку та оплати праці.

Тому-то і так важлива ефективна бухгалтерія для створення вихідної бази даних про економічну структуру даного виробника з метою постійної оптимізації в координатах "затрати-користь" за якомога більшим числом показників.

Додаймо до цього ще й все активніший розвиток методів передпродажної підготовки товару та гнучкі варіанти умов і цін його реалізації.  Це теж потребує відрахування певної частини доданого продукту та істотно впливає на остаточний прибуток. І все це постійно і активно розвивається у світі справді мільйонами(!) суб’єктів господарювання.

Однак при цьому маємо все ще великий позаекономічний вплив на суб’єктів господарювання з боку національних урядів і міжнародних неекономічних організацій. І що прикро – цей позаекономічний вплив здійснюють зазвичай справді з хорошими намірами стосовно конкретних суспільних груп чи населення певних країн.

Причому зазвичай уряди намагаються покращити добробут власного населення (як систему показників економічних)  управлінськими рішеннями на основі доцільності відверто неекономічної – адміністративної, політичної, моральної, релігійної, звичаєвої тощо?!

І найсумніше при цьому те, що дані чиновники та держуправлінці щиро впевнені у цілковитій достатності їхніх найкращих намірів. А економічне розуміння ситуації при цьому, мовляв,  не обов'язкове.

Проте насправді позаекономічне втручання у вільний розвиток товарного виробництва та ринковий розподіл цих товарів є основним фактором загострення суспільних проблем, погіршенням якості життя у світі та подальшим наростанням цивілізаційної кризи.

Це і пряме знищення величезних об’ємів всіх видів ресурсів у війнах та масових конфліктах, і масштабне омертвіння тих же ресурсів внаслідок економічно абсурдних рішень чиновників і спричинене такими ж рішеннями зайве і масове банкрутство, і величезні державні борги тощо.

Проте в цілому такий жорсткий відсів за низькою ефективністю праці і постійна частка простою частини виробничих потужностей та трудових ресурсів у вигляді безробіття все ще вважають навіть корисною своєрідною санітарною чисткою національних та світової економіки навіть у передових країнах.

Разом х тим в окремих країнах і навіть в певних світових регіонах конкретні валові та питомі розміри такої санітарної чистки є різними. Доказового пояснення цьому нема, бо самі теоретики від такого пояснення ухиляються свідомо. Мовляв, це не є свідченням вад нашої теорії, а лише неминучим проявом незбагненного, а тому й сумнозвісного "людського фактора",  на який загальноприйнято  і дружно спихають все незрозуміле.

І хоч самих цих найрізноманітніших пояснень такої ситуації є безліч, але жодне з них навіть не претендує на доказову перевагу над поясненнями конкуруючими.

Проте при цьому і в даному напрямку обговорення (якраз бездоказового обговорення, бо це ще не дослідження наукове)  панує традиційна ієрархія мудрості – рейтингова оцінка тих чи інших пояснень у цьому напрямку.

Тож виходить дивна картина. В цілому всі теоретики тут одностайні в тому, що якогось конкретного, цілісного і доказово найкращого, істинного пояснення цієї складової суспільного виробництва і споживання створити просто неможливо. А тому всі і будь які твердження, пов'язані із людським фактором, є однаково істинними. Саме так, в руслі практично офіційної множинності істини на суспільну тематику взагалі.

Проте при цьому теж цілком офіційним і обов’язковим є рейтингова оцінка  (за рівнем мудрості?!) окремих пояснень та тверджень про те, що взагалі вважається незбагненним?!

Гірше того. Наше рідне МОН офіційно призначило обов’язковими та пріоритетними для українських теоретиків публікації своїх робіт якраз у закордонних фахових виданнях. У тих самих, які відверто пропагують принципову відсутність істини у своїх галузях. Однак при цьому, повторюємо, свідомо й добросовісно формують рейтингові списки своїх публікацій за цитуванням.

І навіть ще гірше. Офіційне визнання МОНом істинності тільки обмеженого списку закордонних фахових видань автоматично зводить нанівець (обнулює) роль і місце вітчизняних фахових видань.

То навіщо вони тоді взагалі???...

 

Реформаторський зигзаг

Маємо у світі навіть на економічну тематику цілу низку так званих всесвітньо відомих і авторитетних видань, публікації в яких автоматично є втіленням фахової мудрості навіть за умов її офіційної відсутності.

Проте ця обставина наше фахове керівництво аж ніяк не бентежить.

Гірше того, ніхто жодної уваги не звертає і на абсолютну практичну безплідність цих офіційно мудрих видань та їхніх рейтингових публікацій?!

Спробуйте вдуматися в таке. Вже кілька десятиліть процвітає ця міжнародна рейтингова мудрість про проблеми суспільного виробництва та споживання на національних та міжнародному рівнях – і жодна із цих проблем бажаними чином не вирішена?!

І навіть навпаки – ці проблеми настільки загострилися та примножилися, що давно вже злилися у цілісну цивілізаційну кризу. І дріб'язково детальний, але тільки феноменологічний опис цієї кризи її дослідниками давно вже став безпорадним жалісливим причитанням як новим літературним жанром.

Проте теоретичний опис окремих фрагментів цієї кризи у низці примусово мудрих видань продовжує бути еталоном …  для чого?

Звісно ж, що аж ніяк не взірцем для науки і практики в даній галузі. А ці рейтинги публікацій-ні-про-що давно вже служать цілком офіційною підставою їхніх авторів для успішної розбудови своєї кар'єри та особистого добробуту. Причому, верхи й низи у цій діяльності успішно знайшли добрячий спільний інтерес. Хоч і на шкоду власним суспільствам та світові в цілому.

 

Світоглядні причини структурної деформації людства

Саме так, світоглядні особливості політиків та організаційно й матеріально пов’язаних з ними професійних груп призвели і до свідомих деформацій у структурі суспільства. Причому свідомих тільки в тому значенні, що ці професійні групи розбудовують свої суспільства в руслі власного розуміння цієї справи.

Проте це аж ніяк не означає, що дане їхнє розуміння (хоч і ніде доказово не описане) є найпереконливішим на сьогодні.

Навпаки, сам результат їхньої праці – отримана структура їхніх суспільств – свідчить про виключно хибне їхнє розуміння суспільних властивостей і закономірностей.

І це при тому, що якраз доказове і цілісне пояснення суспільства вже давненько розроблене в Україні і навіть активно пропонується цим професійним групам. Проте одна із провідних професійних рис політиків і Ко – це якраз і є бездоказова самовпевненість у власній правоті (сумнозвісна політична воля), яка височить практично нездоланним бар'єром для всякої новизни від професійних груп всіх інших.

Тому практично міжнародною методологічною основою (а насправді - апофеозом антинауковості та безграмотності)  для розбудови суспільства зараз є плюралолібералізм (фактично вседозволення і всепрощення). Який, нагадаємо, постулює множинність істини - аж до нескінченності, тобто, фактичну відсутність істини як такої.

А в державотворчій практиці це означає намагання командувати суспільним розвитком на основі власних примх і забаганок народних обранців. Яких, нагадуємо, виборці обирають за їхні гарні слова, а не за суспільнокорисні діла. Виключно на такій же теоретичній основі формується і законодавче тло даного суспільства.

Оскільки ж дана їхня схема кричуще суперечить реальним суспільним властивостям і закономірностям, то практично зразу ж виникають і загострюються повсюдні і повсякчасні тупикові, антагоністичні  суперечності. І найголовніша з них – між працею і капіталом. Все та ж, заради вирішення якої світова так звана прогресивна інтелігенція ще колись затівала так звані соціалістичні революції, наприклад, Паризьку комуну і переворот у Росімперії.

І чим кращими (справді!) і масштабнішими були наміри цих революцій, тим кривавіше вони завершувалися.

Що однозначно засвідчило абсолютну неприйнятність командування людини людиною та примусовий шлях до щастя.

Проте любителів керувати ближнім виключно добрими намірами не переводиться. Навпаки, гарантований мінімум добробуту в багатьох країнах навіть для ледарів і дармоїдів закономірно привів якраз до різкого збільшення числа саме командирів із найкращими намірами. І, саме собою, без жодного компетентного обґрунтування та з інтелектуально незайманими мізками.

Проте властивості і закономірності суспільства та людини  можна збагнути лише на основі ґрунтовного розуміння діамату та політекономії, які політики ігнорують принципово. В силу їхнього вродженого всезнайства, зрозуміло.

Тож і зараз вони пнуться командувати всім і вся. А стрімко наростаючі при цьому проблеми за більшовицькою традицією неоковирно, зате нахабно, спихають на все тих же "ворогів народу", хоч і в інших термінах.

І постійно для вдоволення власних реформаторських марень вони нескінченно нарощують частку держбюджету в цілому ВВП. А це неминуче вимагає збільшення числа розпорядників зростаючого держбюджету – держуправлінців, силовиків, їхнього теоретичного супроводу тощо. Словом, успішно створене все те ж замкнене коло по-радянськи. Яке може еволюціонувати тільки в напрямку повсюдної деградації та кривавих міжусобиць.

Що й бачимо на прикладі пострадянських країн, особливо – РФ та України.

А західні суспільники теж не вникали ні в діамат, ні в політекономію. Тому вони й досі наївно вірять у принципову непізнаність ні суспільства, ні соціальної частини людини.

 

Вихід єдиний і достатній

На основі все тієї ж політекономії. І в руслі переведення сьогоднішньої антагоністичної суперечності між працею і капіталом у суперечність еволюційну, діалектичну.

А це однозначно вимагає чимшвидшого набуття статусу товару якомога більшою кількістю результатів праці. І звісно ж, їхню реалізацію на ринку в конкурентних умовах. Більше того, вже створена навіть орієнтовна концепція відповідного Закону "Про пряму залежність прибутків держуправлінців від добробуту населення на підпорядкованих їм територіях". Наприклад, дивіться тут: http://politiko.ua/blogpost35891

Лишається тільки цю концепцію якнайширше обговорити, покращити  і впроваджувати під опікою ООН.

Це й буде гарантовано безконфліктний та взаємовигідний шлях розбудови суспільства ринкового.

При цьому якраз органічно знімається дотеперішня суперечність між працею і капіталом. Адже всі працюючі одержуватимуть прибутки виключно за результатами своєї праці. І взаємодія праці і капіталу перейде у стійкий режим взаємного підкріплення. Що, у свою чергу, гарантуватиме постійний суспільний прогрес.

Більше того, це буде реальним і конкретним початком міжнародної уніфікації оплати праці держуправлінців під опікою міжнародних організацій і в руслі вимог глобалізації.

 

Висновки і пропозиції

Провідна роль оплати праці у ефективності суспільного виробництва і споживання давно відома в теорії і на практиці всім, крім політиків і Ко.

В той же час оплата праці політиків невідомо-за-що просто позбавляє їх зворотного зв’язку з результатами їхньої ж праці.

Тобто, вони навіть за бажання не можуть об’єктивно конкретизувати свою функціональну роль у суспільстві.

Тому узаконення оплати їхньої праці за результатами гарантовано усуне всі антагоністичні суперечності в суспільстві і тим самим виведе людство із цивілізаційної кризи.

Однак для цього треба похитнути в політиках і Ко їхню тверррду віру у власну святість та непогрішимість.

А це можна безконфліктно зробити вже навіть одним лише широким обговоренням потреби у товарності їхньої праці.

Лише тоді можна сподіватися на пробудження  у світі гностичного і платоспроможного попиту на наукове пояснення суспільства і людини. І вже на цій основі можна й треба свідомо й цілеспрямовано формувати ринкове мислення і ринкове суспільство в міжнародних масштабах.

Бо хоч всі ці знання в доказовому і навіть в науково-популярному вигляду створені вже, але зараз наука (як знання доказові, об’єктивні) про суспільство майже офіційно заборонена.

 

Література

Завдання авторів цієї статі – поставити наукову проблему в умовах антинаукового суспільства.

З тієї простої причини, що ми її в літературі просто не знайшли в доказовому вигляді і на онтологічному рівні.

В той же час на суспільну тематику є, мабуть, мільйони першоджерел. Різного рівня складності і рейтинговості. Однак всі вони методологічно і не намагаються вийти за межі багатоістинності та поверхової описовості.

Тому наводити безліч першоджерел в даному випадку – це означає гарантовано втопити суть у безлічі деталей.

Тим більше, що дана стаття – це якісна (в розумінні – не кількісна) постановка питання, а не звичний пошук винуватців та всіляких капосних причин.

Тому й вимушено випадкова вибірка персон у цьому величезному псевдонауковому масиві писанини замість користі принесе лише зайві суперечки та конфлікти.

Проте є шлях інший, успішно й багаторазово перевірений у так званих точних науках. У тих, які від початку базуються на доказах правоти думки, а не завжди суб’єктивної конкретної людини. Це науки природничі та їхні прикладні відгалуження. А вже всілякі неуки заздрісно їх обзивають "так званими".

Так ось, у природничих науках у таких випадках поступають простіше - оголошують про кризу чинного теоретичного опису (парадигми) і про потребу його  заміни доказовішим без нескінченних і безглуздих персональних розборок.

Це гарантує персональну безконфліктність і спокійний перехід від нинішнього плюралолібералізму до справді наукового суспільствознавства.

 

30 березня 2015 року.

 

Коментарі

mart mart 23:22
+1
+1
коротше--Дмитро пропонує ///////....Провідна роль оплати праці у ефективності суспільного виробництва і споживання давно відома в теорії і на практиці всім, крім політиків і Ко.

В той же час оплата праці політиків невідомо-за-що просто позбавляє їх зворотного зв’язку з результатами їхньої ж праці.

Тобто, вони навіть за бажання не можуть об’єктивно конкретизувати свою функціональну роль у суспільстві.

Тому узаконення оплати їхньої праці за результатами гарантовано усуне всі антагоністичні суперечності в суспільстві і тим самим виведе людство із цивілізаційної кризи.

Однак для цього треба похитнути в політиках і Ко їхню тверррду віру у власну святість та непогрішимість.

А це можна безконфліктно зробити вже навіть одним лише широким обговоренням потреби у товарності їхньої праці....//////



...почати платити політикам і чиновникам не просто так і багато а за результат і створити методи оцінки їх праці.
mart mart   23:24
+2

бо вони собі "крадуть "скільки можуть ,а ми навіть не знаєм скільки.
mart mart   23:34
+2

наша проблема в тому що ми не контролюємо зарплату чиновників і їх інші доходи з 1990 року.вони там як пірати.
wild cxid   23:39
0

Потрібно створити контролюючий орган, який буде контролювати доходи чиновників. А щоб не допустити зловживать потрібно створити орган, який буде контролювати цей контролюючий орган. Можливо, щоб бути впевненим у відсутності харарництва цих установ, необхідно буде створити ще кілька перевірячих орагнізацій...)
mart mart   23:46
+1

а інша проблема що ви навіть цим не цікавитесь.--коротше--вам пох8й і любите слухати емоційне базікання що москаля пора вбивати щоб жила Україна .а це ,властиво,вульгарний бандеризм.

сюди дивіться =

http://maxpark.com/community/2226/content/3387299

Ой не тратьте, куме, силы, та пускайтеся на дно!

москаль з нас глузує
mart mart   00:22
+1

wild cxid 23:39 0
Потрібно створити контролюючий орган, який буде контролювати доходи чиновників. А щоб не допустити зловживать потрібно створити орган, який буде контролювати цей контролюючий орган. Можливо, щоб бути впевненим у відсутності харарництва цих установ, необхідно буде створити ще кілька перевірячих орагнізацій...)
======================================

та нє ,бля---треба щоб їх зарплата була прозора і кожний хй з села міг піти і побачити за що скотина дістала гроші за цей місяць і яка в собаки власність ,на нього,жінку і дітей. і якщо щось неясно--запротестувати до свого депутата прямо в цім селі(що це за йопт ,чому стільки?).а орган має зареагувати.
mart mart 00:51
+1
http://maxpark.com/community/129/content/3392701
Сообщество «Back in the USSR»
Нужно ли привязывать зарплату чиновника, к средней зарплате по региону/стране?
Владимир Крестьянский Внук написал вчера в 21:09
16 оценок, 276 просмотров Обсудить (113)
Часто слышу мнение, что зарплата регионального чиновника должна напрямую зависеть от среднего уровня зарплат по региону, а зарплата федерального - от средней по стране. Нелепость этого мнения заключается в том, что среднее значение уровня зарплат по региону не учитывает уровень социального расслоения, а значит, эта цифра не говорит, на чью пользу, в конечном итоге, сработал чиновник - на пользу и без того не бедной буржуазии и себя любимого, или на благо всех ( большинства ).

Поэтому, считаю, что зарплату чиновника нужно привязывать не к средней по региону, а к самой нижней отметке реально выплаченных зарплат и пенсий. Только тогда будет забота о всех, когда будет стимул заботиться о самых слабых, незащищенных слоях.
mart mart   00:52
+1

19= 17% Нужно привязать зарплату чиновника к средней по стране/региону.
73= 65% Нужно привязать зарплату чиновника к минимальным зарплатам и пенсиям.
21= 19% Свой вариант.
mart mart   00:56
+1

и это они обсуждают . например=
Укроп Помидорыч # написал комментарий 4 апреля 2015, 21:21
А лучше отдавать на зарплаты процент от прибыли региона! Чем больше прибыли,тем больше зарплата! А если прибыли нет,то на "нет" и суда нет! "Как потопаешь,так и полопаешь". На хозрасчёт их-*лядей
0 7 7 кто? Ответить

Светлана Акпосиону # ответила на комментарий Укроп Помидорыч 4 апреля 2015, 21:36
я бы вообще чиновников поставила на сдельщину..и четко расписать ему все функции пошагово ..как и что он должен исполнять и в какое время и в какой мере..и периодами ревизоров..подсылать-можно даже виртуальных и по скайпу..
и за каждую исполненую функцию- тариф..сколько потопал, столько полопал..
главное то. что все функции максимально четко должны быть прописаны..шаг влево шаг вправо- штраф..лучше , пусть где-то не доделает..чем переделает..за недоделает можно штраф..за переделает тоже штраф..
сейчас бюрократией особо не отделаешься- все недоделки и переделки можно всегда в интернет скинуть..но и у граждан будет четкое понимание..с кого и что требовать..а у госсистемы будет четкое понимание- где и какие функции дублируются и можно их оптимизировать..а вместе с ними и оптимизировать всю госсистему..
важно помнить о том..как говорил король в Маленьком принце- с каждого нужно требовать только то, что он может..и не стоит спрашивать с генерала , превращения в бабочку и порхания возле шляпки..
0 2 2 кто? Ответить

Укроп Помидорыч # ответил на комментарий Светлана Акпосиону 4 апреля 2015, 21:50
Это ж во сколько раз нужно увеличить штат чиновников,чтобы написать циркуляры для каждого чиновника? А потом ещё писать нормативы для тех,кто пишет эти нормативы! Да ещё изменять по ситуации! Вы в этой бюрократии и утоните! А так выделил, допустим, 10% от прибыли и в путь- за орденами!
0 2 2 кто? Ответить

Малиновый Щюр # ответил на комментарий Укроп Помидорыч 4 апреля 2015, 22:27
Зарплату путинских чиновников, таких как сечкин и мюлер нужно привязывать к камню, а камень к шее......
mart mart щось в тому є вірно, напрямок думки хороший про обєктивність роботи політиків
...у природничих науках... оголошують про кризу чинного теоретичного опису (парадигми) і про потребу його заміни доказовішим без нескінченних і безглуздих персональних розборок.
==========
Видаєте бажане за дійсне..
Насправді всюди одне і те саме!
0

Чуваче, я сам був свідком цього в біології, і не раз.
Пане Клець. Теорія Дарвіна немає жодного доказу - а її зріклись?
Метан (СН4) має біогенне походження - це суч.наука визнає?

Пити після їди шкідливо, у цукру немає вітамінів і мікроелементів, майже у всіх суч.людей атрофована товста кишка і мертвий апендицит - ітд ітп.

А Ви ствержуєте, що "оголошують про кризу чинного теоретичного опису (парадигми) і про потребу його заміни доказовішим"? Та Ви просто МРІЙНИК ))
mart mart   18:04
+2

теорія Дарвіна має мішками доказів---Дарвін 20 років обробляв факти аж йому сказали:давай бо інший вже готовий публікувати подібне
-1

Пане Бородатий, із величезним сумом змушений констатувати, що у ваших коментах я не знаходжу ні розуму, ні совісті.
0
Шановний пане Дмитро! Я з повагою відношусь до ваших пропозицій, однак не стільки стосовно самої їх наукової суті і обгрунтованості, скільки як до таких ідей, що вистрадані в край не байдужою до ситуації в нашій країні, людиною. І саме тому, де-кілька моїх критичних зауважень, або пропозицій до вас, як фахівця, поміркувати, скорегувати, або пояснити свої твердженнями. По-перше, і головне, якщо я правильно вас зрозумів, ви напряму пов'язуїте наявність визнання плюралізму, множинністі істини у сучасних науках з присутністю, наприклад, антоганізму між працею і капіталом і зростанням держаппарату. Ніби-то, саме це, призводе до можливості керувати будь як, на свій розсуд, і якщо ми змінимо саме цей науково-методологічний підхід - все буде гаразд?
Це дуже велика помилка з вашого боку, шановний друже. Є тільки один крітерій перевірки істини - практика. І саме тому, що в нас не має, не склалася, і поки що,досі, мало що робиться у цьому напрямку, чітка сбалансована едина комплексна система появи, відтворення різноманітних ідей варіантів вирішення конкретних соціальних проблем, іх громадського обговорення, формування команди, організаційно-правової бази і ресурсу впровадження строгої відповідальності за дії і бездіяльність по втіленню саме тих, конкретних ідей що отримали найбільшу підтримку, - ми будемо топтатися на місці в надії, що хтось дасть одну і єдину правильну пропозицію. У людей, окремих громад повинен бути вибір свого шляху розвитку. Це як будинок і садиба у будь якому селищі, що наглядно демонструє чи є там дійсний господарь. По- друге, чому ваша система про пряму залежність прибутків держуправлінців від добробуту населення на підпорядкованним їм теріторіям, на мій погляд не є прийнятною у тій редакції, що ви пропонуїте. Ми знаходимося у переходнму періоді і дуже складній ситуації, а рівень фахівців управлінців, що наймаються на вирішення сгустку, заплутаних проблем, може бути і таким що виходять за рамки можливостей добробуту населення, тимчасово.Але головне все повинно бути с точністю до навпаки - управлінці повинні бути підпорядковані громаді, і само управління стати тільки функцією, а ніяк не адмінсистемою керування
mart mart   20:44
+1

http://politiko.ua/blogpost113564
--------
ви пишіть на російській мові. і простіше,на прикладах.я бачу що ви використовуєте вчення Маркса.
что, конкретнее возьмём ,вы предлагаете сделать с ком партией,=врагом внутри?--это узкий вопрос и практический.
а потом пойдём дальше
-1

Які знаєте докази інтелектуальної переваги росмови над укрмовою?
mart mart   21:45
+1

деякі легкі неточності в літерах ---нехай говорить на мові що йому легше висловитись. хоча і непогано. так пише як би з Закарпаття чи Буковини.
я не одразу побачив бо текст широкий.
Взагалі то в популярних блогах не бажано приводити повністю тексти науково-практичних публікацій, а достатньо викласти головну думку, принцип чи алгоритм, а на статтю вже фахівцям давати посилання.

По темі, то все треба формувати через конституцію та закони. То мабуть треба участь партій при владі котра буде то впроваджувати, але хто хоче більшої відповідальності, якщо він при владі? То чи є в тому сенс?

В цьому проекті то передбачено http://exintel.org/polit_korekt.htm
Дата публікації ще 2007р., зовича та дало би значний ровиток суспільста. Мабуть як Дмитро пише, що укрновизну в Україні не сприймають. а заздрісні українці ніяк то не розуміють і не хочуть... бо навіть такі грамотні і свідомі як Дмитро...

Та як ще то донести доказово. коли то ствердив Майдан, Небесна сотні, добровольці на війні та тисячі і мільйони нинішньої геополітики...
Дивіться коспічну погоду тут http://exintel.org/kosmizm.htm

Сумно від відсутності порозуміння...
0

Чуваче, коли ти пишеш сюди дописи, то підгортай бороду.
Бо вона тобі закриває клаву, по якій ти при цьому хляпаєш навмання. А публіка пнеться се розгадати.
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.