Блоги → Перегляд

Пропозиція для Обозу

Четвер, 11:20, 25.02.16

Рейтинг
1 0
Переглядів
2766

0
0

Нещодавно на Обозі трапилась невеличка заминка з коментарями до статті редактора. Про це докладніше тут: https://www.facebook.com/blog.obozrevatel/posts/1043082959067004 . Втім, ми там, як можна побачити, розібрались, налагодили роботу на майбутнє. Втім, в мене була нагода придивитись до того, що уявляє собою Обоз з точки зору його роботи в соціальних мережах, от про це і хочеться поговорити.

1       Що маємо сьогодні

1.1         Обоз

200 тисяч вподобань серед яких 150 моїх особистих друзів.
За годину (щоправда ранішню), мабуть, до десятка постів, новини. Від десяти до ста вподобань на кожну. Десятки поширень. До 10, інколи 20 коментарів при яких по 5-10 лайків.
Дописи на сторінку відвідувачів не передбачені. Вона наповнюється виключно новинами з сайту. Відповідно, відбувається сепарація: на сторінку йдуть найбільш цікаві, резонансні повідомлення.
Коментарі при постах демонструють різне ставлення до тих новин: одні дописувачі радіють, підтримують подію, інші її коментують в негативному ключі. Зрозуміло, інколи дописувачі можуть між собою трохи полаятись. Таку розмову, зосереджену виключно на емоціях, неможливо назвати дискусією. Хоча, зрозуміло, щось раціональне завжди наводиться кожним з коментаторів, але жодного намагання зрозуміти умовного опонента чи пояснити, захистити свою точку зору нема.

1.2         ОбозБлоги

14 тисяч вподобань, 20 моїх знайомих.

Сюди подаються посилання на найбільш цікаві з точки зору редакції публікації блогів. Інтенсивність заповнення каналу співмірна з новинами, мабуть 20-30 повідомлень в день. Але вже їх сприйняття набагато менш активне. До ста вподобань може бути в окремих випадках, але більш реально десять-двадцять. Коментарів і поширень також менше. І дискусій чи обміну думками також не видно.

Сторінка має зворотній канал, тут відвідувачі подають власні пости з тих чи інших питань. Інтенсивність невеличка, декілька постів на день.

1.3         Висновки

Пропонується зробити самостійно. В сенсі, оцінити успішність чи неуспішність, задовільність чи незадовільність такого стану. Дійсно, робота в соцмережах може бути певним чином визначена редакцією як важлива чи не дуже, пріоритетна чи підтримувана в міру наявних можливостей – ми ж тут не можемо зазирнути в редакційну концепцію. Принаймні, мені не відомо про те, що вона десь публікувалась, обговорювалась за участі читача. А не знаючи про плани, завдання, що були поставлені перед редакцією, ми не можемо казати про оцінку результату. Відтак кожен тут має зробити власні оцінки і зробити власні висновки.
Автор скаже так: редакція значною мірою не використала потенціал соцмереж для вирішення завдань просування українського суспільства до цивілізованого стану. А як не використала, то як же це можна було б зробити?

2       Що пропонується

Як одним словом, то сегментація. Поняття добре відоме маркетологам. А якщо перевести на мову ЗМІ, то тематичне розділення і активізація діалогу редакції, її авторів з читачем. Виглядає це наступним чином:

open?id=0BxXYRfo_CqawemR2eEk3MW5NU2s

Надалі невеличкі пояснення до схеми. Зрозуміло, що перша теза полягає в тому, що соцмережі – то спільноти. Різні, багато. А ми розглянемо одну як фундаментальну основу всього процесу.

2.1         Робоча група

Редактор і його модератори. Творча чи робоча група, яка забезпечує роботу схеми. Що саме і як тут треба робити є сенс обговорювати тоді, коли схема буде схвалена в цілому.

2.2         Теми

В рамках напрямку важливі його розділи. Ну, скажімо, як брати напрямок Політика, то, може  Економіка, Корупція, Партії. Структуризація проблемного поля напрямку – справа редактора. Мабуть, варто почати з якогось приблизного переліку, а потім зрозуміти, що тут і як треба встановити вже на основі набутого досвіду.
Може, не Теми, а Проблеми? Ні, проблему ще треба описати, сформулювати, це предмет діалогу, дискусії. А теми – це зрозуміло кожному і є відносно незмінно, може бути основою планування роботи на певному відтинку часу.

2.3         Дискусія

Це рушійна сила, мотор всієї справи. Більше про важливість діалогу можуть сказати фахівці з соціальних комунікацій, але кожен автор має зрозуміти, що саме продуктивний діалог є, як можна так сказати, основним соціальним продуктом, що виробляє ЗМІ. Подати цікавий матеріал, як це було 20 років тому, недостатньо, його треба ще захистити в діалозі, переконати в чомусь когось. Але і самому зрозуміти щось з тої аргументації, яку навели опоненти, збагативши власне бачення проблеми.

2.4         Зростання

Особисте зростання людини, належної до спільноти, можна побачити або запланувати цілком зрозумілим чином: спочатку вона слухає, бере сторону того чи іншого автора, потім коментує, потім відчуває потребу у більш-менш розлогому викладенню своєї позиції. Зрозуміло, як має необхідний фах, кваліфікацію.
Не думаю, що є потреба в сертифікатах, врахуванню формальної освіти. Як вчитель з Жмеринки аргументовано заперечить академіку, то спільнота це відчує і засвідчить.

2.5         Спільні дії

Так само, як і діалог, категорія спільної дії є фундаментальною. Знов адресуюсь до фахівців. Але навчання як безумовний і органічно присутній у житті спільноти феномен маю зазначити. Дійсно, навіть не вчиняючи нічого в матеріальному світі, обмежившись суто інформаційним контактом, члени спільноти будуть навчатись одне в одного. Вчитель від академіка одержить важливі поради чи відомості цільовогу характеру, академік від вчителя… 

2.6         Автори

Це експерти, вони мають що сказати в рамках теми на самому вищому рівні кваліфікації, у озброєнні всіх останніх досягнень всіх дотичних наук (це важливо, бо здебільшого жодна тема не є вузько і виключно спеціальною).
Важливими для автора видаються два моменти: Позиція і Пропозиція. Дійсно, фахівець, дослідник, вчений завжди має належати до якогось наукового табору чи школи – це вихідна умова. Але він має також зробити пропозицію для суспільства, що стосується суті обговорюваної проблеми. Навіщо суспільству знання без їх практичного використання? Тут і зараз.

2.7         Коментатори

Це теж експерти, вони здатні зрозуміти авторів фахово і поставити перед ними фахові ж запитання. Коментатори мають забезпечити належний рівень дискусії, контролюючи найбільше зв'язок з життям, реальним станом справ у суспільстві. Може вчорашній автор сьогодні буде коментатором? Так, чому ні. Але не обов'язково. Велика категорія людей просто не вміє писати статті, але аргументи має, і їх не можна губити (що аргументи, що коментаторів як категорію), вони мають бути залучені до діалогу.

2.8         Читачі

Ну, це взагалі тема без кінця і краю. Головна складова всієї схеми. Філософський наріжний камінь для редакції: для чого працюємо, чого хочемо від того читача, відвідувача, громадянина, патріота…

3       Чому Обоз або що далі?

Коли цей матеріал був готовий у начерковому варіанті, я подумав, що було б добре показати його редактору. Тим більше, що людина ж контактна, відповідає на сторінці, як я пересвідчився. Так і зробив: https://drive.google.com/open?id=0BxXYRfo_CqawT09qT21OOXU5cDQ Але далі розмова не пішла. З редактором, але є ще редакція, можливо, їй буде цікаво. Як побачимо далі, є підстави думати саме так.

Тут ми маємо згадати про аналогічну пропозицію, що її я підготував свого часу для газети День. Про це тут: http://partocrat.blogspot.com/2015/04/blog-post_26.html Тоді журналісти не відгукнулись, а сьогодні?

Але як порівнювати ці два видання з точки зору представленості у Facebook, то впадає у вічі, що Обоз рухається до поліоб'єктної, як можна так сказати, моделі (кластеру сказали б ІТшники), а от День залишається в межах моно-схеми. Але, до речі, то група, а не сторінка, тут є певний нюанс.

Так от, можна вважати, що ідея більш розлогої, помітної чи розвинутої присутності видання в Facebook саме на Обозі має певну підтримку. Це чудово, треба над цим працювати, обговорювати, шукати шляхи просування до нових моделей роботи. Втім, як якесь інше видання, не Обоз чи День, побачить для себе щось цікаве в моїй пропозиції, то я радо з ними попрацюю над реалізацією. 

4       Постскриптум

Готуючи цей текст до друку, знов заходив на статтю пана редактора, навкруг якої заварилася вся каша. Що моїх коментарів там нема, то зрозуміло – техніка, як ми знаємо, підвела. Але буквально на моїх очах новий коментар якогось відвідувача з'явився і за хвилину зник.

Теорія журналістики переконливо свідчить, що ЗМІ – це редактор і авторський колектив, редакція, що її той редактор на базі своєї концепції дбайливо добирає і виховує.  А читач? Він впливає на процес? Надто сьогодні, коли діалог автора і читача в соцмережах оперативний (онлайн), безпосередній і є логічним продовженням публікації на полосі? Ні, ще не є, але може бути.

Я думаю, що читач не має погоджуватись з тим, що його коментарі хтось вилучає. Не важливо, чи то цензор, а може сервер грається. Коли я стикнувся з цим на УП, то був просто вражений, мені було надзвичайно гидко, що якісь мерзенні люди під цим прапором творять такі речі. Сьогодні я знаю, що цензура (премодерація) – то надто поширене в нашому Інтернеті явище. Бо відвідувач звик? Побачимо.


 

Коментарі

Щоб побачити малюнок, треба просто клікнути на тому посиланні і у контекстному меню зажадати показати малюнок.
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі