Блоги → Перегляд

Володя Кавказький. Незаплямована честь.

Вівторок, 16:43, 25/04

Рейтинг
2 0
Переглядів
1837

0
0

 

 

Вже дуже давно відгриміла війна з фашистською Німеччиною.

Давно пішли в минуле біль, та загоїлись рани.

Вже давненько нема тієї країни, що завдала нищівного удару по фашизму.

Заросли бур*янами самотні могилки радянських бійців, яких було поховано швидкоруч... в короткі хвилини тиші між атаками та обстрілами.

Височать лише стели «братських могил», куди ще інколи приходять постарілі діти та онуки тих, чиї прізвища викарбувано на камені тих могил. Приходять... витирають сльозу, покладають квіти, та тихенько про щось думають, годинами стоячи перед стелами... розуміючи, що вони – нащадки справжніх героїв, про яких ходять легенди та складають пісень.

 

Та от, були то герої іншої країни - Радянського Союзу, який давно пішов у небуття. І діти тих героїв не завжди тепер живуть у тих країнах, на території яких височать стели братських могил, що є похованням їх героїчних родичів.

На моє велике переконання, спільна історія... спільна перемога – це те, що змушує нас завжди повертатись лицем до тих, чиї батьки та діди лежать поруч... під однією стелою з нашими. Бо колись вони ділили між собою один шматочок хліба... «наркомівські» сто грамів горілки та один недопалок перед боєм. Ми маємо разом пишатись тим, що ми є їхніми нащадками. Це дякувати їм, що ми є на цьому світі.

І як би не складались обставини... як би не намагались політики з олігархами роз*єднати і зробити ворогами тих, що разом гинули та мерзли в окопах... як би не намагались зробити ворогами між собою нащадків тих бійців, що гинули, визволяючи землі сьогоднішніх суверенних країн, людську пам*ять неможливо заборонити. Вона жива, і вона буде жити. А доки вона житиме, будуть в ній відроджуватись все нові і нові факти, які мали місце в тій жахливій війні.

 

От так і цього разу.

Сьогодні я хочу розповісти про радянського розвідника... радиста, який загинув у тій війні, не зрадивши Батьківщину та не порушивши Присягу.

Нажаль, в той же час, існує думка, а може й офіційна позиція, що цей боєць перейшов на бік фашистів, чим зрадив Вітчизну. І таке тавро лежало на пам*яті радянського бійця дуже багато років... десятиліть, доки я не зустрів людину, що розповіла мені історію Володі Кавказького.

 

Випадково! Неочікувано почалась розповідь старенької жіночки, яка з екрана телевізора дізналась про те, що Володя Кавказький, якого вона знала в той час, вважається зрадником! Вона знала, як... коли... та за яких обставин загинув радянський розвідник. Почуте з телевізора вразило стареньку бабусю, і вона вирішила поділитись зі мною тим, що було їй відомо.

 

А було це близ села Мордвинівка, Запорізької області, Мелітопольського району. І сталось це ввечері... на заході сонця, 26 вересня 1943 року, за три кілометри до Мордвинівки.

Після чергового сеансу зв*язку з «Центром», Володя вийшов з посадки, що поєднувала лиман Молочний та дорогу на Мордвинівку. В той же час по дорозі, в бік Мордвинівки, рухалась гарба, якою керувала жінка.

Володя, певно хотів під*їхати, тож підняв руку, щоб зупинити її. Але жінка перелякалась, (зовсім поруч були німецькі укріплення), і відпустила віжки. Коні пішли навскач... прямо на хлопця. Він схопив приводи, але не втримав їх, бо за плечима був мішок з радіостацією. Вони вислизнули з рук, а дишло вдарило розвідника, і він впав, потрапивши під кінські копита. Тож, наступного сеансу зв*язку з «Центром», який було заплановано на наступний день, 27 вересня 1943 року, не відбулось. Володя на зв*язок не вийшов.

 

Слідом їхала ще одна гарба.

Пізніше, жіночка, яка їхала на ній, розповіла, що бачила поневічене тіло та розтоптану рацію. А з тою жіночкою їхала її восьмирічна донька – Аллочка. (Сьогодні, якщо вона жива, дай Бог їй здоров*я, цю «Аллочку» звати – Алла Костянтинівна Кошелєва). Можливо, вона теж пам*ятає той випадок? Не знаю. Я ніколи не зустрічав цю жіночку, а знаю про неї лише зі слів моєї співбесідниці... людини, прагнучої засвідчити про те, що на черговий сеанс зв*язку Володя не вийшов через те, що його вже не було в живих... він загинув, а не перейшов на німецьку сторону, як це було почуто з телевізору.

 

*     *     *

 

Дуже багато життів забрала та війна.

І це не означає, що всі люди загинули від ворожої кулі, в боях, або були страчені нацистами. Гинули люди за різних обставин. Смерть Володі Кавказького не можна назвати геройською, але і не можна опустити той факт, що Володя був дійсним героєм! Ця загибель скоріше була безглуздою, але вона не надає нам права зневажати пам*ять про хлопця, який був не дуже маленьким гвинтиком «машини Перемоги»... Перемоги над нацизмом.

Тож, нащадки... родичі Володі Кавказького, радянського радиста-розвідника, мають всі права пишатись тим, що вони пов*язані з ним родинними узами.

 

Хай він спить спокійно, та нехай йому солов*ї співають пісень.

Помилкове судження про цього геройського хлопця має бути скасованим, а правда про нього має дійти до кожного куточка колишнього СРСР... бо я не знаю національності Володі... звідки він родом... яке місто або село було його домом.

Просто, хай всі дізнаються про те, що був такий партизан. Був такий розвідник... радист. Був такий боєць... був такий хлопець.

 

І хай всі знають, що він не заплямував свою честь.

Він – патріот! Він – герой!

Вічна пам*ять герою!

 

А моя співбесідниця, мешканка м.Запоріжжя, Остапенко Любов Павлівна, якій тоді було шістнадцять років... вроженка села Мордвинівка, Запорізької області, Мелітопільського району, вважає що висвітлення правди про факт загибелі Володі Кавказького, якого вона пам*ятає до теперішнього часу, є одним з її життєвих завдань. Бо сьогодні, скоріше за все, лише вона одна знає цю правду і здатна «відмити», заплямоване домислами, але відверто чисте ім*я героя, що поклав своє життя на алтарь Перемоги над нацизмом.

Велика їй шана за цей вчинок. Хай Всевишній надає їй здоров*я та душевного спокою. Хай вона знає, що з цим саме завданням, як і з багатьма іншими, вона впоралась на «відмінно».

Подякуємо їй разом!

 

 

 

 

Коментарі

mart mart 20:11
0
''приводи'' укр мовою "віжки"(вожжи-рос)

Видите ли ,Юра...Мы можем называть некоторых из них героями ,но дело в том что есть информация что Сталин хотел напасть на Германию первым,этим объясняется отсутствие оборонительных приказов и установок в Красной армии,размещение авиации слишком близко к границе и другие вещи.
Кроме того--СССР напал себе на Польшу как нож в спину.Акт Рибентроп-Молотов.
И из этих людей мы позже лепим героев?

Но Гитлер напал первым ,зная что Красная Армия готова к нападению.

И что? Агрессивное государство назовём геройским потому что оно было наше ?
0

Вариантов вообще то три - оборона, нападение и чотрудничество. Оборона отпадает. Два другие типа нападение на фашистов с целью грабежа и сотрудничество с фашистами с целью грабежа например Британии есть намерения преступние ...
0

Не могу найти информации о подготовке железних дорог. То есть при переброске войск и припасов нужна железка. Широкую колею ( шпали ) рационально строить на разрушенних дорогах. В остальних вариантах узкая колея за счот собственника...
0

Дякую за поправку. )))
Відносно ж теми статті, мова йде про визволення нашої країни від нацистів. Тож, ми маємо своїх героїв.
Можливо, німці теж мають героїв. Це їх право.
Тож, хай вони вшановують своїх героїв, а ми маємо вшановувати своїх.
Відносно першопричин війни, їх можна знайти і більше, ніж дві... три... десять.Тому пропоную підходити до цієї теми - по факту.
0

Знаєте, набрав в гугле "реабилитация русских фашистов"... Ми просто змінили одну трагедію на іншу... Нацизм на рашизм. Момент з того що побачив :" Русские Герои за Совок не воевали. Они воевали за Россию, против Сталина."
Тому тепер маємо під соусом героізму сталіністів другу хвилю насильства рашистів. На тих самих старих нацистских методах та принципах.
mart mart 20:11
И что? Агрессивное государство назовём геройским потому что оно было наше ?
----------------------------------------------------------------------------------
НЕ КОРЕКТНЕ ЗАУВАЖЕННЯ !!! Від того що сучасна Українська держава є злодійською і корумпованою вона не перестає бути нашою ( захищаємо її перед зовнішнім ворогом), іншої не маємо (звісно, хоча хотілося-б щоб вона була іншою).
mart mart   22:26
0

коректне---прочитай що я написав. я не негую що наша --а негую що геройська. зрештою,для Зах України срср не можна назвати і наша держава в 1941.собі прийшли в 1939 нас не питаючи .
0

Будь-яка держава - це 2% шахраїв, 98% ошуканих. Щодо Зах. України то до 39 року вона була наша ?
0

Взагалі-то,західна Україна, це Червонная Русь. Отже, вона завжди була нашою. Тільки якийсь час, вона була відкусеною від Русі... бо і сама Русь була подрібленою.
Та згодом все має стати на свої місця.
mart mart   01:28
0

Олег Ягель 22:43 0
Будь-яка держава - це 2% шахраїв, 98% ошуканих. Щодо Зах. України то до 39 року вона була наша ?
------------------------------------
яка наша?---ми були під Польщею. ми не мали тоді своєї держави. а срср собі захопив нас. а нас не питав.а УРСР--то був маріонетковий утвір.
mart mart   01:36
0

Юра, ми назвались Україною щоб перестати бути русинами. бо це давало Росії привід стягувати землі в одне.
0

Росія стала Росією за наказом Петра Першого.
В дійсності, вона не має права так називатись, бо Русь, як всім відомо, це країна, що виникла на берегах Дніпра. (раніше - Борисфен... Славутич)

Нам є чим пишатись. Ми маємо свою ідентичність і власний етнос.
Московія цього не має.
Тож, на моє переконання, ми маємо повернути втрачене ім*я.
І щось мені підказує, що це докорінно змінить нашу країну.
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі