Блоги → Перегляд

Про більшовиків

Середа, 12:30, 06/06

Рейтинг
1 0
Переглядів
1816

0
0

Переважна більшість тих, хто тепер проголошує себе комуністами, не є такими, і мають нести сувору відповідальність за нецільове використання цього бренду, опортунізм, компрадорство та шахрайство. Через їхню деструктивну авантюрну діяльність під заборону потрапила не тільки радянська трактовка економічної теорії Маркса, а й взагалі будь які спроби самоорганізації суспільства за принципом неструктурованої общини.

Але по-порядку...

537892_386808651359742_37741971_n.jpg?_nc_cat=0&oh=506c768db37a60b73b73b3a26178d61e&oe=5BB06648

"Комуна" - перекладається як "громада". Фактично людське суспільство усю історію при певному розвитку соціальної свідомості утворювало громади для спільного вирішення проблем. У середні віки, коли міські комуни різними засобами почали отримувати права на самоврядування, потроху одночасно народжувалися думки, що такий устрій, є найкращим із усіх. Фактично комунізм розцінювався ще до виникнення самого слова як різновид соціалізму, де все вирішує громада - або через демократичні норми, або через слідуванню волі мудрих правителів (вождів, конклаву авторитетів чи певній ієрархії). Соціалізм, взагалі, - то вчення про справедливий соціальний устрій. Але серед його варіантів лише комунізм проголошував цілковиту відміну власності. Ніякого спеціального вчення щодо цього спочатку не існувало. Це була цілком народна стихія. Суперечлива, непослідовна - вона намагалася втілити споконвічні мрії простих людей про рівноправ'я, братерство та свободу.

Маркс лише озброїв цей рух економічним підґрунтям. Загалом це виглядало так: пролетаріат є найбільш підготовленою до безкласового устрою група, оскільки вона не обтяжена власністю. а як вагоміша верства трудового населення країн з розвиненою промисловістю здатна провести необхідні реформи через оволодіння державним апаратом. Тобто провести перетворення зверху, користуючись перейнятими політичними важелями. Про силове захоплення влади не йшлося, бо друга половина ХІХ сторіччя була ерою розквіту парламентаризму. Мова була лише про те, щоби робочі домоглися загального прямого виборчого права, та завдяки своєї переважної більшості почали диктувати іншим як варто жити. Тобто від того часу розглядали лише варіант організації комунізму через певну державну політику.

Першу ревізію марксизму зробив сам Маркс. Він постійно корегував свої висновки та пропозиції. Після нього спадкоємцем вірного трактування став Енгельс. Бакуніну дуже сподобалися ідеї Маркса. Але у Росії не було пролетаріату у класичному розумінні. Проте існували природні селянські комуни. То він висунув припущення, що саме через них можна побудувати комунізм без оволодіння державним апаратом. Бакуніна звинуватили в анархізмі та проголосили анатему. Було підкреслено, що для становлення справжнього безкласового устрою, має спочатку відбутися промислова революція, яка розвине потрібні виробничі сили та підійме продуктивність праці на достатній для перетворень рівень.

Але згодом ревізія марксизму тривала. Були Дюрінг, Каутський, Плєханов... Сам Маркс вважав Росію дуже відсталою країною для становлення комунізму. За його теорією соціальні перетворення до таких місць вже мали прийти з більш розвинених, де вже відбулася соціальна революція. Ситуація почала змінюватися лише під кінець ХІХ. Але все одно цього було замало.

Тоді Ленін проголосив, що ні де не йдеться про якусь критичну масу пролетарів для того, щоби зробити комунізм. Це була чергова ревізія. За нею вважалося, що достатньо наявності самого робочого класу у союзі з сільською голотою (яку теж прирахували до пролетаріату) під проводом спеціальної керівної партії. Фактично саме на наявність організованої за військовим принципом партії за ленінізмом приймалося як головна умова перемоги соціалізму. Якщо є така інституція, яка своєю якістю переважує кількість пролетарів, та слідує вірному курсу, то це вже є гарантією втілення потрібних перетворень.

Друге відкриття Леніна стосувалося того, що не обов'язково чекати, поки пролетарі усіх країн поєднаються, щоби спільно оволодіти владою. Він написав, що, якщо склалися певні умови і є дисциплінована партія військового штибу, то революція може перемогти і в однієї країні. Але вже про парламентську зверхність тут не йшлося. Якщо мова про організацію силового типу, то і її дії мають бути відповідними. У деспотичній Росії, де парламентаризм ще не вийшов з протубератного рівню контрольованого гайд-парку, методи боротьби європейських соціал-демократів були не реальними. З цього походили висновки про ренегатство та опортунізм європейців, про свій шлях (для народу схильного до месіанства та есхатології, це не дивно) та про вірне розтлумачення Марксу.

1365071572_1008479515.jpg

Але, якби там не було, люди, які об'єдналися під прапори комуністичної партії, були озброєні певною теорією, яка набула назву "марксизм-ленінізм" і мала вигляд сформульованого вчення. На практиці виявилося не так красиво, тому Сталіну довелося проводити свою ревізію. Частково його правки були прийняті й після розвінчання культу. При цьому Троцький був лише опозицією, а не альтернативою.

stal.jpg

Післявоєнний розвиток ідеї прийшов до догматизму і нагадував пізню схоластику, де все базувалося не на логіці і аналізі ситуації, а на цитатах з "класиків". Справа у тому, що завдяки розвитку промисловості, утворення нових форм колективної власності та становленням всебічного прямого виборчого права класичний пролетаріат почав зникати. Зайнятість населення у виробництві зменшувалася. Крім того через побоювання комуністичного впливу демократичні уряди почали фінансувати соціальні програми. А для отримання допомоги капіталістичного Заходу під час Другої світової війни СРСР змушений був відмовитися від прагнення експорту революцій у розвинені країни, і розпустити Комінтерн.

1524854362146975180.png

Полігоном розширення комунізму залишалися лише країни, які боролися за отримання незалежності від колоніалізму. Але для цього була потрібна чергова ревізія марксизму, бо тамтешні умови суттєво відрізнялися від тих, у яких Маркс будував свою теорію, Це зробив Мао. Ленін свого часу допустив залучення селян до справи пролетарської революції, якщо все це відбуватиметься під пильним наглядом та керівництвом комуністичної партії. Але історія з критикою Бакуніна не дозволила зробити йому наступний крок. А Мао пішов. Він за браком пролетаріату всупереч класичному марксизму проголосив головною рушійною силою соціальної революції селянство. Бо, якщо є військова партія ленінського типу, то можна спиратися на будь які низи. Центр важення комунізму перемістився до Китаю. Радянським нащадкам системи Леніна-Сталіна залишилося лише скреготіти зубами та вибльовувати матюки.

mao-zedong.jpg

Втім експерименти над населенням тривали. Одне діло узяти владу, позбутися конкурентів та впровадити командно-адміністративну систему керування економікою. А от добре керувати - то вже інша справа. Китай пережив чимало потрясінь та проблем. Останні роки життя Мао були дуже складними.

Лише після його смерті маленький Ден, який посів місце головного ідеолога, сформулював, що слід взяти до уваги настанови засновників про необхідність попереднього розвитку виробничих сил. Чергова ревізія частково передбачала повернення до класичного марксизму. Оскільки держава вже була під тотальним контролем комуністичної партії, то не слід боятися пройти ті ланки розвитку, які класики вважали обов'язковими. Радянські ідеологи це вважали не потрібним - що під мудрим проводом можна перестрибнути із минулого у майбутнє без зупинки у сьогоденні. Фактично Ден проголосив, що для того, щоби побудувати соціалізм, треба спочатку зробити розвинений капіталізм. Але це має відбуватися за комуністичним планом.

deng-xiaoping.jpg

Парадокс?

Якщо порівнювати соціальний рівень Західної Європи, де комуністи ніколи не були при владі, з Радянським Союзом, де відбулася абсолютна відміна приватної власності, то з погляду пересічного китайця це не виглядало абсурдом. І той ривок, який здійснив Китай за останні 30 років, вражає. А СРСР, де весь час панував єдино вірний різновид марксизму, тим часом розпався, а його соціалізм цілком крахнувся. То чия ревізія краще?

Вже у цьому тисячоріччі шотландські економісти Кокшотт та Коттрелл ретельно проаналізували марксизм та помилки радянських провідників, і зробили чергову ревізію. Головні їхні висновки полягали у тому, що усі практики побудови комунізму недочитали Маркса і припустилися однієї спільної фатальної помилки - не відмінили гроші. Вони впевнені, що сучасний рівень розвитку комунікацій, інфраструктури, інформаційних технологій, автоматизації може дозволити зробити комунізм. Свою версію вони виклали у монографії "До нового соціалізму".

А тепер повернемося до крикливих спадкоємців КПРС. На яку теорію вони спираються? Маркса? А де в нього написане, що слід іти на спілку із буржуїнами? (І не простими, а найжирнішими котами). Леніна? А де той заповідав, що треба підтримувати імперіалістичні прагнення Росії? Здається він, навпаки, усіх переконував, що треба якнайбільш послабити капіталістичних монстрів, щоби вони втратили силу. А в них ідея об'єднання з олігархічно-капіталістичною РФ превалювала над відродженням соціалізму. Чи можуть вони відповісти, яким чином для трудящих відбудеться покращення від того, як російські та українські магнати об'єднаються в єдиній державі? Де було у будь-який програмі КПРС про необхідність впровадження якого особливого статусу російської мови? Вона що настільки кошерна, що потребує обов'язкового вивчення та піклування держави (тому що нею розмовляв Сталін)?

vovan7566b814.jpg

Вони постійно проголошували необхідність повернення до радянської політичної моделі, яка фактично забороняла будь-які ініціативні соціальні проекти, якщо вони не були узгоджені з офіційною ідеологічною платформою. Більше того, вони не схотіли скористатися перевагами демократії (пригадаємо, що Енгельс ніде не забороняв це), щоби утворювати комуни та на практиці довести переваги такого устрою. І це при тому, що в Ізраїлі існують сільські комуни - кібуци, які, здавалося би, для комуністів мали бути чи не зразком практичного втілення їхнього вчення.

Вони виступали проти приватизації, яку називали розкраданням народного майна, із тим, щоби нишком його самим розкрадати під ковпаком держави. Зараз більшість приватних фірм будує свою політику на плануванні діяльності у виробничій та фінансовій сферах. Чим не планова економіка? Тут у марксистів неоране поле показати переваги планування на ділі. І де вони? Де їхні статті про дослідження у цій галузі? Нічого цього нема.

karikatura-v-zad_(aleksey-molchanov)_402.jpg

Але є крикливі гасла про захист трудящих та химерні програми з роздавання народного щастя. Ніякого підґрунтя для гучних заяв нема - ані теоретичного, ані практичного. Є лише експлуатація ностальгічних настроїв певних верств населення, та суто шахрайські танці довкола політики держави.

34640517_2169261363114453_6713286492149514240_n.jpg?_nc_cat=0&oh=2472c75cf6374d0899d9dd4894114328&oe=5BC3541D

Зрозуміло, що цьому треба було давно покласти край. Але, на превеликий жаль, сталося це дуже пізно, коли вони встигли цілком сплюндрувати та спотворити саму ідею. Коли вже через їхню брехливу діяльність само поняття "комунізм" вже набуло різко негативного значення, та асоціювалося із тоталітаризмом, насиллям та оманою.

 

Коментарі

mart mart 21:08
0
я цитую що мені сподобалось:
Переважна більшість тих, хто тепер проголошує себе комуністами, не є такими, і мають нести сувору відповідальність за нецільове використання цього бренду, опортунізм, компрадорство та шахрайство. Через їхню деструктивну авантюрну діяльність під заборону потрапила не тільки радянська трактовка економічної теорії Маркса, а й взагалі будь які спроби самоорганізації суспільства за принципом неструктурованої общини.

А тепер повернемося до крикливих спадкоємців КПРС. На яку теорію вони спираються? Маркса? А де в нього написане, що слід іти на спілку із буржуїнами? (І не простими, а найжирнішими котами). Леніна? А де той заповідав, що треба підтримувати імперіалістичні прагнення Росії? Здається він, навпаки, усіх переконував, що треба якнайбільш послабити капіталістичних монстрів, щоби вони втратили силу. А в них ідея об'єднання з олігархічно-капіталістичною РФ превалювала над відродженням соціалізму. Чи можуть вони відповісти, яким чином для трудящих відбудеться покращення від того, як російські та українські магнати об'єднаються в єдиній державі?

Де було у будь-який програмі КПРС про необхідність впровадження якого особливого статусу російської мови? Вона що настільки кошерна, що потребує обов'язкового вивчення та піклування держави (тому що нею розмовляв Сталін)?

Але є крикливі гасла про захист трудящих та химерні програми з роздавання народного щастя. Ніякого підґрунтя для гучних заяв нема - ані теоретичного, ані практичного. Є лише експлуатація ностальгічних настроїв певних верств населення, та суто шахрайські танці довкола політики держави.

Зрозуміло, що цьому треба було давно покласти край. Але, на превеликий жаль, сталося це дуже пізно, коли вони встигли цілком сплюндрувати та спотворити саму ідею. Коли вже через їхню брехливу діяльність само поняття "комунізм" вже набуло різко негативного значення, та асоціювалося із тоталітаризмом, насиллям та оманою.
mart mart   21:27
0

більшовики будували комунізм для своєї верхівки--номенклатури.
це є в книзі "Номенклатура" але ми теж громадяни догадувались трохи.

для ЦК Кпрс і ближчої до них номенклатури був комунізм ,прикритий.

а ми мали на устах тільки смак того напою що они пили як воду.

були деякі моменти добрі про дітей, робітників ...і тп але то так як при монголах припинились усобиці бо вони князів наших перебили.
Соціалізм, - гарна штука, але його ніхто частково навіть не бачив...
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі