Блоги → Перегляд

Дума про те, як народний месник лікаря мордував

Вівторок, 11:25, 04/09

Рейтинг
0 0
Переглядів
1508

0
0

Суть події така: громадський активіст задля тріумфу справедливості наказав бити хірурга. Тому проломили череп та зламали ребра. На його думку тільки так слід робити медреформу. І щоби всі боялися, і не насміхалися. А тепер докладніше...

crop?v2=1&w=600&h=0&url=%2F%2Fbm.img.com.ua%2Fberlin%2Fstorage%2Fnews%2Forig%2F8%2F3f%2F6694e0e5e4c461cdb2f41bbb6e87b3f8.jpg

Промислове місто Кам'янське (колишній Дніпродзержинськ). У середині робочого дня 15 серпня 2018 до кабінету завідуючого хірургічним відділенням міської лікарні №7 Дмитра Руденка вломилося кілька бугаїв з так званого "Руху громадська варта" під проводом Євгена Найди. "Пацієнти" були налаштовані агресивно, і заздалегідь заточені мінімум на скандал.

відео

Приводом було те, що в одного з членів організації Олександра Харченка після лікарні померла бабця. За словами лікарів, її намагалися рятувати, хоча вона вже тоді була чи не безнадійна. Жінка мала запущену ішемічну хворобу серця. Доправили її 26 липня до гнійно-септичного відділення через наслідки її захворювання у вигляді трофічної виразки.

Не треба бути медиком, щоби розуміти, що причина проблеми уходила в кардіологію. У хірургії же зробили все, що могли у своїй царині - підлікували бешихове запалення. Її виписали з відділення 7 серпня із рекомендаціями приділити увагу головному захворюванню. Під час її перебування у лікарні родичі не дуже переймалися станом старої - навідувалися раз на три доби. Щоби вчасно прийняти міри про продовження лікування в іншому місці і мови не було.

А 13 серпня вона померла через ішемічний інфаркт. Бійці "громадської варти" вирішили це використати у своїх рекламних цілях. А винуватцем обрали головного хірурга лікарні. Озброїлися знімальними засобами та увірвалися до нього. Дмитро Руденко на своїй сторінці ФБ це описав таким чином:

"Розпал робочого дня. 10.30. В кабінет заходять 8 хлопців атлетичної статури з ввімкнутими на відіозйомку телефонами, людина з професійною фотокамерою. І мовчки розсаджуються в кабінеті. Один з них, представившись активістом громадського руху і учасником АТО, в агресивній манері, починає розмову. На запитання "в чому річ" - образи і погроз. По суті справи, виявляється, що пацієнтка, що лікувалась у мене у відділенні і виписана більше тиждня тому, померла. І я, як завідуючий, винуватий у тому, що, з їх слів, у хворої в трофічній виразці, зявились опариші. " У нас, в зоні АТО, за це різали на шматки. Поставлю тебе на коліна і буду сцять в обличчя..." Після спроб продуктивного діалогу, я зрозумів, що люди заряджені на одне - конфлікт. І замовк. На вдачу, мені вдалось по телефону, набрати номер колеги, і він, почувши розмови (мені на давали можливості щось казати в трубку) достатньо швидко прибіг. І не один. В його присутності демонструвалась холодна і вогнепальна зброя. Продуктивної розмови і так не сталось... Коли мені зателефонувало керівництво, я спробував вийти з кабінету, щоб поговорити. Це не дали зробити з використанням фізичного впливу. Я, як людина зі здоровим глуздом, розумів. що мені нема чого ловити в протиборстві з професійним боксером... Отримавши декілька влучних ударів, в голову в поперек, піймав "гроггі". Через деякий час, отримавши дзвінок, вся компанія атлетів, дружно вирушила до головного лукаря. Я, трохи пізніше, також дочалапав туди. Там бесіда продовжилась. Знову, майже по команді, атлети швидко вийшли, можливо, отримавши бажаний результат...

Хтось викликав поліцію. Але, коли ті прибули, "херої АТО" вже покинули медичний заклад, впевнені, що їм вистава цілком вдалася. Менти мляво склали протокол, та відбули. На питання місцевих ЗМІ речниця поліції нічого відповісти не могла. І, можливо, ця справа так би і залишилася без розвитку. Але тут втрутилися медики зі своєю професійною солідарністю. Хтось когось знає, хтось із кимось навчався - інформація про напад на колегу стрімко дійшла до міністерства охорони здоров'я, звідки вже повернулася униз по лінії прокуратури., яка натиснула на поліцаїв. Ті відразу професійно швидко знайшли винуватця. Тим більше, що він достатньо відома своїми епатажними вибриками в місті особа. Його пов'язали. Під час обшуку знайшли фото і відеоматеріали інциденту, який вони самі знімали. Навіть сам пан В'ячеслав Амброскін приділив цьому епізоду увагу на своїй сторінці.

mera_presecheniya_nayda_1.jpg

Євгена Найду 23 серпня випустили під заставу у сміхотворні 35 540 гривень. У цей день Дмитра Руденка перевели з реанімації неврології до травматології. Народна справедливість узяла гору. Всі, хто мріяв побачити, хоч одного розп'ятого лікаря, пішли святкувати перемогу.

А тепер розглянемо, що нам відомо про сторони конфлікту.

Дмитро Руденко. 53 роки. З дитинства готувався стати лікарем. У 1981 закінчив школу (до речі, ту саму, яку за рік до нього закінчив один з найвідоміших українських магнатів "Бєня" Koлoмoйcький). Працював на "Південмаші" станочникам ЧПУ. Дві перші спроби узяти медичний без волохатої лапи були невдалими. Відслужив строкову у ракетних військах біля Плесецького космодрому (тоді офіційно - "Мирний 14"). Здолав таки самотужки медичний. Лікарську кар'єру розпочав у Дніпродзержинську, коли радянська система охорони здоров'я почала тріщати у всі боки. Затримували зарплатню. У країні вирувала інфляція. Лікарі масово звільнялися, і молодому спеціалісту доводилося закривати дірки по всьому фронту. Врешті його таки це дошкулило. Він пішов з лікарні. Його рекомендували до комерційної Клініки сімейної медицини. Фінансовий стан дещо покращився. А через деякий час його запросили повернутися до лікарні. Він спочатку за сумісництвом, а пізніше і на постійній основі відновив роботу у комунальному закладі. Згодом він зайняв посаду завідуючого відділенням. Все сам. Без закулісних ігор та патронів. Рядова біографія звичайного лікаря, який працею довів, що він гідний лікувати людей.

Дмитро - людина контактна, енергійна. З почуттям гумору. Трішки нервовий - проте це чи не професійне захворювання хірургів. Не святий, але розсудливий та уважний. Якщо хтось впав, підійде дізнатися зле йому чи, навпаки, дуже добре. Дещо аскетичний. Одягається просто і практично. За свою кар'єру навіть автівку не придбав. Однокімнатна квартира у Дніпрі дісталася у спадок від матері. Усе життя серед пересічних людей - сусідів, попутників у громадському транспорті, перехожих, чергах у магазинах. Користується пошаною в колег та пацієнтів. Діти дорослі, і вже виховують своїх. Завжди мав проукраїнську позицію. Як і більшість чесних громадян виказуває обурення з приводу безладдя, брудних дій чиновників, зростання злочинності, безробіття, занепаду культури.

Євген Найда. 32 роки. Послідовно закінчив Металургійний коледж та Металургійну академію. Працював на Дніпровському металургійному комбінаті слюсарем ремонту металургійних кранів. Співчував "Євромайдану". Коли віджали Крим, добровільно пішов до військкомату. Через деякий час на ДМК почали роздавати повістки чоловікам мобілізаційного віку. Євген потрапив до 93 бригади. Славетний шлях цього формування достатньо відомий - узяття Пісок, Авдіївки, бої за ДАП, біля Бутівки, на Бахмутській трасі... У яких подіях приймав участь безпосередньо Найда, зрозуміти важко. Він особисто згадує про Слов'янськ. Але там відбувалася, головним чином, артилерійська дуель над містом. Був у Добропіллі, втім там боїв не сталося. Каже, що його батальйон брав Ясинувату (яку все таки втратили), та чомусь про своє місце там замовчує. Під час Іловайську, події під яким Євген назвав саботажем та зрадою, він був дуже вчасно у 10-денній відпустці... А от далі стає зовсім цікаво. В інтерв'ю місцевому ресурсу "Собьітия" він означив, що довелося конфліктувати з командирами через їхню корупцію та недбалість. Нібито через те з вересня 2014 (як таке можливо у ЗСУ, важко зрозуміти) за його словами "не мав бажання брати участь у боях" (?!). Найда зрозумів, що на війні не тільки розмахують кулаками (про цей його метод вирішення проблем було відомо і раніше), а часто вбивають. А вдома, все таки, залишилося двоє неповнолітніх дітей. Тому обрав більш важливу та почесну роботу - доставляти продовольство та вивозити поранених і вбитих. "Дуже важко дивитися матері в очі і віддавати їй мертву дитину", - виправдовувався він.

Після дембеля навесні 2015 наш ветеран разом з іншими АТОвцями проголосили утворення громадської організації "Патріот-2015", яка мала стати сучасним аналогом "Союзу афганців". Найду обрали головою. Восени він вже балотувався у мери Кам'янського від партії-одноднівки "Укроп". І мало не переміг, набравши 46 %. (Тут, звісно, більше питання до виборців, які не розуміють справжню ціну політичним танцям, і симпатизують різного роду авантюристам та маргіналам, що обіцяють усе вирішити однією кавалерійською навалою). Проте "Патріот-2015" потрапив у скандал. Заступника Найди - Артемія Плужнікова звинуватили у шахрайстві та рекеті. Євген спочатку намагався зробити вигляд, що це випадковість і його не стосується - навіть сам зливав слідчим інформацію. Але потім збагнув, що слід і тут кидати п'ятами.

Після того він утворив "Рух громадська варта", який почав гучну активність щодо захисту сплюндрованих прав громадян. Серед відомих піар-акцій - затримання браконьєрів, крадіїв кабелів, вимоги перенести пересувний цирк, перевірка реєстрації газових заправок, протест проти викидів лакофарбового заводу, заяви проти грального бізнесу. Здавалось би корисні справи. От тільки якби вони не обмежувалися лише зовнішнім боком. Усе мало вигляд реклами.

У той же час відомі й різного роду провокації та приклади незразкової поведінки Євгена Найди. То ледь з місцевим депутатом не побився, то у черзі випадкового чоловіка вдарив та погрожував підірвати гранатою, вчинив штовханину на засіданні міськради, кидався на правоохоронців. Скандалів довкола нього вистачає. Навіть зі складу виконкому виключили. Характеризують його як людину активну, рішучу, безкомпромісну, агресивну. І це багатьом імпонує.

Як бачимо ситуація непроста. З одного боку звичайна тяглова конячка, яка до цього епізоду нічим до себе не привертала увагу громадськості, а звикла чесно працювати. З іншого - яскравий авантюрист із претензією на політичну кар'єру, для якого цей епізод ще один шеляг у копилку популярності.

Конфлікт висвітлив відразу три проблеми: як тепер кажуть 3 в 1.

Проблема перша - спроби т.з. "народних месників" вирішувати питання кримінальними методами. Це загалом притаманно постреволюційним подіям. Якщо народ є носієм влади, і його боротьба за свої права засобами, які виходять за межі сталого правового поля, може бути у разі перемоги легітимізована, то у багатьох виникає впевненість, що "товариш Маузер" здатний все перемогти. Скривджені дуже радо сприймають такі прояви "справедливості". Це як відомий епізод з книги О.Толстого, коли сам батько Махно ударом шаблі відрубає голову першому мародеру, який потрапив під його руку. При цьому це зовсім не означає, що решта, яким більше пощастило, тут же покаялися, все повернули хазяям та стали добрими самаритянами.

Крім того, революції завжди потребують у якості нових лідерів рішучих маргіналів, які на переймаються глибинними процесами, але здатні швидко пересуватися по поверхні подій. Як правило пізніше, коли нова влада вже твердо стає на ноги і потребує повернення до якихось норм, вона намагається таких людей поступово позбавлятися. Звісно, що їм це не подобається. Вони стараються заручитися народними симпатіями через популізм та демагогію. А нову владу слід звинувачувати у зраді інтересів народу, змові з контрреволюційними силами, ренегатстві і т.і. Здається, що Україні ще довго доведеться перетравлювати цих екстремістів.

Проблема друга - слабкість політичної свідомості виборців. Як тільки наближаються вибори, усі ресурси змагаються у тому, хто більше виллє компромату або проведе гучних акцій. (Тут Дмитро Руденко став лише однією з жертв цього процесу перегонів за балами). Інша справа була би, якби пан Найда організував всебічне розслідування прецеденту. Звісно, що медичну помилку йому довести не вдалося би, бо всім відомо про корпоративну етику лікарів. А от висвітлити міг би інші питання: санітарний стан відділення, професійну відповідність персоналу. Розібратися з якою проблемою доправили хвору, що лікували, чому виписали, унеможливити зловживання (якщо вони мали місце) у подальшому... Але це довго, вимагає проводити розслідування, шукати відповіді. А час гаяти неможна, бо до виборів треба встигнути розрекламувати свою особу якнайбільше. Простіше прийти у кабінет до лікаря і зацідити йому у пику. Рейтинг серед недолугої частини електорату відразу підскоче. А кого цікавить, яким чином і в кого здобута популярність - всі виборці конституційно рівні.

Проблема третя - невідповідність системи охорони здоров'я задекларованим стандартам. Фактично це конституційне право існує загалом на папері. Тобто держава бере на себе утримання на якійсь зарплатні певну кількість медичних робітників і якісь витрати на медичні заклади за рахунок бюджету. Але досі не було чітко визначено, які проблеми лікують безкоштовно, а які - ні. Треба прибрати оцінку ефективності лікування за кількістю летальних випадків. Всім відомо, що лікарні не приймають безнадійних, щоби не псувати собі статистику. За таких умов кардіологу краще відправити пацієнта на успішне лікування нежиті або діареї, щоби не брати на себе відповідальність за серцеву хворобу.

Медичну реформу розпочато, але чим вона закінчиться, нікому не відомо. Зрозуміло одне, якщо лікарі не хочуть бути наступними жертвами чергового активіста або родича померлого, їм слід не тільки шукати захист в правоохоронців, а й допомагати шукати шляхи вирішення озвученої проблеми. І в даному випадку скарги медиків платникам податків, що їх погано з цих податків фінансують, - мінімум не етичні. (Наміряно не будемо розглядати тему корупції, бо не той випадок).

І зрозуміло, що подолання цих вад, справа не одного дня, і не може бути змінено якимось наказом чи розпорядженням, а тим більше побиттям лікарів. Дуже просто погрожувати та розмахувати кулаками, проте важко робити щось корисне.

Коментарі

mart mart 20:28
0
ніхто не поставив плюс---невже мають в сраці те що робиться?
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі