ВІРА, ТОМОС І ЗЕМЛЯ.
В останній час, дискусії навколо томосу, заполонили інформаційний простір. І дуже жаль, що у цих дискусіях, майже відсутня розмова про саму ВІРУ. Про віру у Творця. Адже томос і церква це лише інструменти донесення Божих заповідей до людей. І на мою думку, українська церква від російської має відрізнятись не лише томосом, а і відсутністю у головах священників – «Боже царя храни…», та не є таємницею, що сьогоднішні тексти «Біблії» не завжди відповідають тим першоджерелам з яких вони переписувались. І ось цю «імперську іржу», також варто було б вичистити.
Але повернемось, до того що є. В питаннях «ринку землі», який Україні нав’язали її «правителі», після впровадження 10 пунктів програми «Вашингтонського консенсусу» (програми яка була розроблена для латино-американських країн боржників МВФ), що призвело до безладу у сільському господарстві, промисловості, а далі і зубожіння, у цілому, в Україні, церква зайняла роль по стороннього глядача. І сьогодні, коли уже навіть не дискутують, а насильно штовхають Україну у прірву «земельного ринку» - церква знову мовчить.
А хто ж тоді має пояснити і захистити те, що є Божим творінням - «Господня земля, і все, що на ній, населення і мешканці її…» (Псалом 24)?
І як святі отці мають пояснити ось це – «Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю.» ( Євангелія від Матвія 5:5)?
Чи ось це - "... та гнів Твій прийшов, і час настав мертвих судити, і дати заплату рабам Твоїм, пророкам і святим, і тим, хто Ймення Твого боїться малим і великим, і знищити тих, хто нищить землю". (Об'явлення св. Івана Богослова 11:18)?
Адже томос, це не лише церква, а і виконання заповідей Творця.
Хто сказав, що українська земля це товар? Чому одне покоління має вирішувати і продати те що належить не їм, а створене Богом і дано лише у користування усім тим хто жив, живе і житиме на території України? Чому б’ючи перед іконами поклони, а потім вставши з колін, ми йдемо торгувати тим, що не належить нам?
І чи є достатньо аргументів у тих хто пропонує ввести ринок земель сільськогосподарського призначення? Ні не має! Усі їхні аргументи лежать лише в одній площині - земля товар за який можна отримати гроші.
Тому тим хто знаходиться при владі та й усім жителям України, не потрібно забувати, що стаття 5 Конституції України стверджує, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ.
А я хочу нагадати притчу про злочинних винарів, яку розповів Ісус Христос первосвященникам і фарисеям: «Був господар один. Насадив виноградник він, обгородив його муром, видовбав у ньому чавило, башту поставив, - і віддав його винарям, та й пішов. Коли ж надійшов час плодів, він до винарів послав рабів своїх, щоб прийняти плоди свої. Винарі ж рабів його похапали, - і одного побили, а другого замордували, а іншого каменували. Знов послав він інших рабів, більше як перших, - та й їм учинили те саме. Нарешті послав до них сина свого і сказав: «Посоромляться сина мого». Але винарі як побачили сина міркувати собі стали: «Це спадкоємець, ходімо, замордуймо його, - і заберемо його спадщину!» І, схопивши його, вони вивели за виноградник його та й убили. Ото ж як прибуде той власник винограднику, що зробить він тим винарям?»
Первосвященики і фарисеї кажуть Ісусу: «Злочинців погубить жорстоко, виноградник віддасть іншим винарям, що будуть плоди віддавати йому своєчасно». Ісус промовляє до них: «Чи ви не читали ніколи в Писанні: «Камінь, що його будівничі відкинули, - той наріжним став каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших! Тому кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться народові, що плоди його буде приносити. І хто впаде на цей камінь – розіб’ється, а на кого він сам упаде – то розчавить його». (Євангелія від святого Матвія, 21)
Лев Миколайович Толстой в своїй сповіді: «В чому моя віра?» пише: «…По вченню Христа, як винарі, які жили в саду, не ними обробленому, повинні розуміти і відчувати, що вони в неоплатному боргу перед господарем, так і люди повинні розуміти і відчувати, що від дня народження і до смерті, вони завжди в неоплатному боргу перед кимось, перед тими хто жив до них, хто живе зараз і має жити в майбутньому, і перед тим, що було і є і буде початком всього. Як винарі які або забули, або не хочуть знати того, що їм переданий сад обкопаний, огороджений, з викопаним колодязем і що хтось уже попрацював до них і тому також чекає від них роботи; так само і люди які живуть тільки особистими інтересами, забули чи хочуть забути все те, що зроблено раніше до їх народження і робиться за весь період їхнього життя і тому від них чекають віддачі; вони хочуть забути, що усі блага життя, якими вони користуються їм дані і даються лише тому, що вони мають передаватись або віддаватись. Ця поправка погляду на життя і є наріжним каменем вчення Христа, як він і сказав в кінці своєї притчі. Саме передаватись і віддаватись, а не ділитись і привласнюватись.»
А що ж ми? Що зараз з нами відбувається? Жителі України все більше і більше нагадують парашутистів, яким на висоті двох тисяч метрів замість парашутів повішали рюкзаки, і давши в руки якийсь шнурок, розказують, що якщо потягнути за цей шнурок, то «парашут» розкриється. І ми вперто смикаємо за цей шнурок, достеменно знаючи, що у нас за спиною.
Сергій Медвідь.
12. 12. 2018 року.
Хоча ця царина с- ільське господарство - штука непевна: он у цьому році яблук народило - море. А продати поталанило не всім. Бо надійної системи експортерів - не відшукати.
Так що продаж землі у найближчі роки АБСОЛЮТНО недоречний.
колгоспна земля що робить?