Блоги → Перегляд

Від Тимошенко вимагають відповіді

Четвер, 17:57, 13/12

Рейтинг
0 0
Переглядів
1386

0
0
У цій статті згадуються

45 народних депутатів закликали лідерку «Батьківщини» відповісти на низку неприємних запитань, пов’язаних з її бізнесовою та політичною діяльністю

Політика – це відповідальність. На жаль, в Україні про це часом забувають, проте президентська та парламентська кампанії, які пройдуть наступного року, є хорошим приводом поставити політикам незручні запитання. Цілком очевидно, що політики, які фігурують на вершині різноманітних рейтингів популярності, привертають до себе більше уваги. Тим більше, якщо вони перебувають у різних околицях політичного Олімпу протягом тривалого часу. Мова йде про лідерку «Батьківщини» Юлію Тимошенко, яка вже понад 20 років як пішла з великого бізнесу до великої української політики.

45 народних депутатів з різних фракцій закликали її відповісти на низку запитань, які накопичилися у них. Поставлені питання будуть цікавими й для пересічних українців

Спробуємо згадати деталі політичного шлейфу Юлії Тимошенко. Вона стала народним депутатом у 1997 році, покинувши посаду президента корпорації ЄЕСУ, яка опікувалася проблемами постачання газу. Тимошенко страшенно не любить, коли її по старій пам’яті називають «газовою принцесою», однак саме в такій якості її знали в першій половині 90-х. Показово, що гроші від спекулятивних оборудок з російським газом перебувають на офшорних рахунках, і лише після приходу леді Ю на посаду прем’єра Верховний Суд закрив карні справи проти неї, пов’язані зі зловживаннями.

Партнером (діловим та політичним) Тимошенко щодо використання «блакитного золота» був всемогутній «Хазяїн»  прем’єр-міністр Павло Лазаренко, який сьогодні відбуває покарання за корупційні дії у Сполучених Штатах. Поза сумнівом, Тимошенко не зацікавлена в оприлюдненні його свідчень, даних під присягою заокеанській юстиції.

Перше перебування на посаді прем’єра було швидкоплинним, але вже за підсумками дочасних парламентських виборів 2007 року Тимошенко знову очолила уряд. На її перебування біля стерна виконавчої влади припадає скорочення витрат на потреби ЗСУ, масовий продаж військового майна та цілком свідоме торпедування отримання Україною  ПДЧ для вступу до НАТО. 10 років тому для Української держави була надзвичайно важливою консолідація навколо євроатлантичної інтеграції, проте Тимошенко вела свою окрему лінію.  

Цікаво, що Тимошенко послідовно ігнорувала можливість діалогу з Вселенським Патріархом Варфоломієм під час його візиту в Україну для святкування 1020-ї річниці хрещення України-Русі у 2008 році. Однак вельми активно спілкувалася з керівником РПЦ Кирилом – одним з архітекторів «руского міра», надзвичайно ворожого щодо України.

Деструктивна позиція Юлії Тимошенко повною мірою проявилася під час російської агресії проти Грузії в серпні 2008 року. Ідеться не лише про те, що тодішня керівниця українського уряду брала на кпини президента Грузії Міхеїла Саакашвілі в компанії Володимира Путіна. Вірний соратник Юлії Володимирівни Іван Кириленко в серпні 2008 року звинуватив офіційний Тбілісі в… агресії проти Південної Осетії та Абхазії, а позиція фракції БЮТ не дозволила Верховній Раді ухвалити постанову з осудом агресивних дій Росії на Північному Кавказі. Поведінка «сердечників» того гарячого серпня стала однією з найганебніших сторінок українського парламентаризму.

Протягом 2006 – 2009 років парламентські фракції Партії регіонів та БЮТ, які складали конституційну більшість, вели послідовний наступ на позиції президента Віктора Ющенка, скорочуючи його можливості впливати на ситуацію в країні. Кульмінацією цих зусиль стало скасування дочасних парламентських виборів, якими Глава держави у 2008 році намагався змінити ситуацію. Команда Тимошенко постаралася дискредитувати не лише ідею дочасних виборів, але й самого Ющенка. На жаль, доволі вправно.

Тимошенко вела переговори з Віктором Януковичем про внесення змін до Конституції, пропонуючи тому два президентських терміни в обмін на практично довічне перебування її самої в прем’єрському кріслі. Зовсім не дивує, що оприлюднені Тимошенко у 2018 році ініціативи про запровадження посади канцлера з широкими повноваженнями дуже нагадують пропозиції 10-річної давнини.

Капітуляція Тимошенко в газовій війні 2009 року, у якій українські фахівці тримали оборону вправно та кваліфіковано, має стати темою окремого парламентського розслідування. Річ у тому, що Кремль послідовно використовував енергетичну зброю на пострадянському просторі, і підписання ганебного газового контракту з ціною газу для України у 450 доларів (на перший, 2009-й, передвиборчий рік передбачалася 20-відсоткова знижка) стало демонстрацією прагнення Тимошенко прийти до влади навіть ціною здачі національних інтересів. Сьогодні ми чуємо обіцянки лідерки «Батьківщини» суттєво знизити ціни на газ у разі  її перемоги, однак не можемо зрозуміти, де була її наполегливість 10 років тому.

На окрему увагу заслуговують соратники Тимошенко. Колишній депутат від БЮТ Павло Лебедєв  на посаді міністра оборони максимально сприяв послабленню обороноздатності України. Колишній лідер фракції БЮТ у Києвраді, а згодом – парламентарій Андрій Артеменко – пропонував проведення сепаратних переговорів з Росією. Інші «перевиховані» Тимошенко колишні кучмісти в лавах її фракції ставали гвинтикам. Надія Савченко, перший номер списку «Батьківщини» на дочасних парламентських виборах 2014 року, сьогодні звинувачується у підготовці терористичного акту проти органів державної влади.

Позиція 45 парламентаріїв не дасть Юлії Тимошенко можливості вдавати, ніби поставлені питання її не стосуються. Їх ставитимуть лідерці «Батьківщини» знову й знову, щоб українські виборці мали можливість отримати інформацію про деталі політичної кар’єри політика, у яких часом ховається диявол зради національних інтересів.

Коментарі

Навчитись плавати можна тільки у воді.
Стати політиком можна тільки в лайні..
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі