Блоги → Перегляд

«Як політика використовувала культуру, кіно, літературу, мистецтво, спорт у своїй пропаганді»

Субота, 00:35, 19/10

Рейтинг
0 0
Переглядів
1257

0
0

«Як політика використовувала культуру, кіно, літературу, мистецтво, спорт у своїй пропаганді»

Навіювання певного режиму людям через культуру та спосіб життя, нам відомий ще з часів Античності! Греки перший народ, який масово навіював свій тип життя у Середземнорї. Всі народи з якими вони стикалися, їх вони старалися навчити своїй грамоті, «окультурити» - читати рукописи, ходити в театр, зводити будівлі та статуї у своєму грецькому стилі, поширювали культ тіла через спорт. По суті всі сфери дозвілля, які нині є, походять саме з Античності! Але тоді греки використовували ці блага для остаточного підкорення нових земель та повної асиміляції корінного населення на рівні мови, культури, релігії, способу життя. Для прикладу римляни, практично повністю перейняли всі ці блага, проте головне, що навіть вище піднялися, аніж їхні «грецькі вчителі»! В подальшій історії європейської цивілізації, кожен народ, який окуповував територію своїх ворогів, намагався як греки, навіювати свою мову, культуру та спосіб життя. Проте в 19 та 20 столітті, європейська цивілізація навчилася навіювати, щось своє без збройної окупації! Першим впевненим кроком став кінематограф, який під час Першої та Другої світової, використовували як пропаганду. Для прикладу в Союзі ще до війни з Рейхом, крутили фільм «Чапаєв», де засуджували капіталістів-білогвардійців і їхніх союзників з Антанти. В Німеччині до Олімпіади 1936 року, показували фільм «Олімпія» Лені Ріфеншталь, який пропагував культ тіла та ідеали нацизму! Взагалі кінематограф Союзу та Рейха, є прекрасним прикладом політичної пропаганди та навіювання ідеологічних ідеалів! Література, архітектура та мистецтво, також зазнали впливу у першій половині 20 століття, а саме створення напряму «соціалістичного реалізму», який і нині можна побачити в багатьох містах колишнього Союзу, особливо в архітектурі! Проте у другій половині 20 століття, коли розпочалася «Холодна війна» між США та СРСР, відбувся пік політичної пропаганди в культурі! Радянський Союз, який не міг навіювати Заходу своїх ідеалів, вводити в транс ворожу молодь своєю музикою та фільмами, розпочав блокаду. Вся культура Заходу почала називатися – космополітизмом! За збереження «космополітичних» касет з музикою та фільмами могли увязнити! Та США навіть в моді почали перемагати Союз, і символом цього стали – джинси! Їх навіть «Залізна завіса» не змогла не впустити в свої межі! Паралельно просочувалися в СРСР елементи «західного життя», а саме байкерство та хіпі, яке звичайно засуджувалося! Починала зявлятися поступово легка еротика. Але найбільшого удару завдала музика, яка руйнувала свідомість радянської молоді! Символом та першопрохідцем «Західної музики» в СРСР став гурт «Бітлз», який дуже швидко заборонили. Взагалі був цілий список заборонених «західних гуртів», де вказувалося, що вони пропагували, здебільшого це було насильство, панк, культ особистості, неонацизм (навіть і такі гурти знайшли), вандалізм, расизм, антикомунізм, релігійне «мракобесие», секс, еротика, гомосексуалізм та все інше, що суперечило комуністичним ідеалам! Проте кмітлива радянська молодь, знаходила радіохвилі на своїх приймачах для прослуховування своїх «західних улюбленців»! А згодом ті хвилі, радянська влада просто – «глушила»! Та як не крути, але Союз програв США в «культурній війні», ця імперія таки впала, а падала під тиском молоді, яка потрапила під вплив культури Заходу та яка не вірила в «економічне диво» та обіцяний Горбачовим міфічний прихід,  міфічного комунізма у 2000 році (виявляється по словах останнього вождя та президента СРСР – Михайла Горбачова, комунізм до того не був, а він всі 70 років з 1921 року - просто будувався!). А нині «американська культура» є по всьому пострадянському просторі, особливо в кінематографі, музиці та телебаченні! Так США не окуповуючи свого ворога, а своєю культурою підірвали свідомість цілого радянського покоління, яке ще страждало від «Перебудови» в економіці, і саме згодом під час «Серпневого путча» 1991 року «підірвало» СРСР! Проте є ще одна сфера дозвілля, яка в порівнянні з музикою та кіно не «підривала» свідомості, але найбільш використовувалася владою у пропаганді, і це – спорт!

Спорт постав таким, яким він є нині, ще в 776 році до нашої ери, під час перших античних Олімпійських ігор. Але в 394 році нашої ери, імператор Феодосій забороняє ці ігри, бо вони суперечили християнству! Далі довгі сотні років, європейці не надавали значної уваги фізичному вихованню та культу тіла. Тільки в «Золотому 19 столітті» почали відроджуватися забуті античні види спорту (біг, кулачний бій, боротьба, хоча кулачний бій постав у вигляді боксу, бодібілдинг заснований Євгеном Сандовим наприкінці 19 сторіччя, який пропагував культ тіла). Барон Пєр де Кубертен у 1896 році відродить Олімпійські ігри, які будуть проведені в Афінах, а згодом кожні 4 роки вони проводитимуться. Але найбільш популярним видом спорту, який зародиться у 19 столітті, стане – футбол! Англійці його родоначальники поширять цю гру через своїх моряків та телеграфістів, які в нові та нові країни приноситимуть цю гру! Проте перша спроба використання футбола політикою відбудеться у 1914 році! У той момент в Англії ця гра, уже була дуже популярна і навіть початок Першої світової, не відбив бажання глядачів приходити на трибуни! Інші кричали мовляв, поки одні служать «британській короні» та гинуть на полях Західного фронту, інші ходять на стадіони! Справа в тому, що Англія у 1914 році, понесла великі людські втрати на фронті і по суті довелося формувати «нову» армію! Тому для мобілізації глядачів, вирішили залучити і самих футболістів, а саме тодішніх зірок Англії, таких як Вів Вудворд, Біллі Бейкер, Джордж Скотт, Сід Вілхауз, Вільям Джонас, Френк Баклі, Фред Кінор та багато інших. Вони сформували «17 батальйон Мідлсекського полку», який згодом назвали – «Перший футбольний батальйон». Налічував цей полк приблизно 600 футболістів з яких після закінчення війни, повернеться близько ста чоловік. Важко повірити, що в ньому служили футболісти таких команд як: Челсі, Арсенал, Тотенхем, Фулхем, Крістал Пелас, Вест Хем, Ліверпуль, Манчестер Юнайтед, Манчестер Сіті, Кардіфф Сіті, Нотінгем Форест, Редінг, Ньюкасл, Астон Вілла, Норвіч Сіті, Лестер Сіті, Сток Сіті, Вест Бромвіч і багато інших клубів. Близько 500 футболістів цих клубів загинуло на фронті, одним із визначних футболістів був Сенді Тернбулл, який провів 110 поєдинків за Манчестер Сіті та забив 53 м’яча, а за Манчестер Юнайтед провів 220 поєдинків та забив 90 м’ячів! З МЮ та Ман Сіті по разу виграв Кубок Англії, а з «Червоними дияволами» (Манчестер Юнайтед) двічі вигравав Суперкубок Англії та Чемпіонат Англії! В 1915 році, вступив у «футбольний батальйон» через пожиттєву дискваліфікацію, стосовно участі в договірних матчах (уже тоді грали на «кантору»), але йому асоціація повідомила, що якщо він піде на фронт, дискваліфікація скасується! За роки війни Тернбулл дослужився до молодшого сержанта, а закінчив війну та можливо життя в Битві при Аррасі у 1917 році! Є версія того, що він попав в німецький полон, де можливо від поранень помер. Тіла його не було знайдено, серед полонених також, і звістки про нього після того не було! Тому 3 травня 1917 року вважається офіційною датою його смерті! У нього була дружина та четверо синів. В 1919 році Футбольна асоціація Англії, зняла з нього дискваліфікацію – посмертно! Складно нині усвідомити те, що тоді могли так просто, відправити улюбленців мільйонів на фронт, де вони гинули! Але стосовно справедливості – чесно, бо всі ми смертні, незалежно від того, хто ким є! Та журналісти і суспільство було невдоволене, бо в Англії було нараховано 5 тисяч професійних футболістів, а призвали – 600 «любителів» копанки! Це був перший приклад використання політикою спорту! До речі у Першій світовій брали участь олімпійські чемпіони та призери такі як з Франції: Леон Фламан (загинув в 1917 році в Іві), Жан Буєн (загинув в 1914 році біля Марвуазена), Александер Тюффері (брав участь), Німецька імперія: Ганнс Браун (загинув в 1918 році під Камбре), Отто Фар (брав участь у війні), Вільгельм Лютцов (загинув в 1916 році в Арденнах), Фрідріх Карл Прусський (загинув в 1917 році біля Сент-Етьєна), Британська імперія: Арнольд Джексон (учасник війни), Вільям Кіннір (учасник війни), Харкурт Оммундсен (загинув в 1915 році), Джон Хетфілд (брав участь), Джордж Хатсон (загинув в 1914 році біля Венізеля), Альфред Мессенджер (брав участь), Чарльз Вігерз (загинув в 1917 році біля Грене), Персі Кортмен (загину в 1917 році у Па-де-Кале),  США: Тед Мередіт (брав участь), Фредерік Херд (брав участь), Джон Діц (брав участь), Джеймс Дункан (брав участь), Кларенс Чайлдс (бра участь), Канада: Джордж Ходжсон (брав участь), Австро-Угорська імперія: Белла Бекеши (загинув у 1916 році на Волині), Саму Фоті (загинув в 1916 році біля Жипове), Арпад Педері (загинув в 1914 році на Галичині), Королівство Італія: Недо Наді (брав участь), Гвідо Романо (загинув в 1916 році біля Віченци), Австралія: Сесіл Хіллі (загинув в 1918 році на Соммі), Харольд Хардвік (брав участь), Ентоні Уайлдінг (11-разовий чемпіон турніру «Великий Шолом» з тенісу, 4-разовий переможець Кубка Девіса – загинув в 1915 році в Па-де-Кале), Бельгія: Жак Ош (брав участь), Герман Доннерс (загинув в 1915 році в Кале), Віктор Бойн (брав участь), Російська імперія: Георгій Пантелеймонов (брав участь), Юліус Саарісто (брав участь на боці Німеччини). Всі ці спортсмени були олімпійськими чемпіонами або медалістами з 1896 по 1912 рік! Звичайно багато хто з них загинув і їхні імена були використані пропагандою, також слід не забувати і про звичайних учасників ігор, які нічого не здобули, але серед них також, багато учасників Першої світової та загиблих! А в Другій світовій їх ще більше було!

19 червня 1936 року відбувся боксерський бій між Максом Шмелінгом та Джо Луїсом, який став символічним протистоянням Третього Рейху та США. Шмелінг був втіленням «ідеального арійця», а Луїс – «американської демократії»! За цим боєм слідкувала верхівка Рейху та США, які перемістили своє протистояння на ринг! У 12 раунді, нокаутом здобув перемогу «Арієць» - Шмелінг, який за один вечір став героєм нації! Проте 22 червня 1938 року в матчі-реванші, Джо Луїс (був афро-американцем) в першому раунді послав Шмелінга в нокаут! Після цього бою про Шмелінга в Німеччині забули! Він вже більше не був улюбленцем Фюрера та його оточення, а Луїса чекала короткочасна слава. Взагалі протистояння Шмелінга та Луїса, було дуже заполітизоване, кожен знав із них, що за ними влада слідкує і що від тих боїв залежала їхня подальша доля! Вони стали жертвами протистояння двох режимів, які хотіли на ринзі довести свою першість. Після цього бою Шмелінг ще рік буде на ринзі, а весною 1941 року, колишній улюбленець Гітлера, візьме участь у складі десантників в операції захоплення острова Крит, сам отримає тяжке поранення (взагалі та парашутна висадка в Греції на Криті, принесла великі втрати, хоч успішно закінчена, але подібних операцій більше не було). Після поранення, Шмелінг більше ніколи не повертався на ринг! Якби не політика, то можливо він ще кілька років боксував та спокійно жив далі, але став жертвою протистояння режимів. Проте він переживе війну та помре в 2005 році, не доживши півроку до столітнього ювілею! В 1936 році в Німеччині у Берліні проведуть Олімпійські ігри, які мали бути проведені ще в 1916 році, але через Першу світову не проводилися! Ці ігри також стали ареною для політиків, оголошувався бойкот через режим нацистів і гоніння євреїв, страти політичних опозиціонерів, і так далі! Але все одно, багато провідних спортсменів приїхали на ці ігри та виступили. Найбільш запамяталися перемоги Джессі Оуенса (афро-американця) в 100 та 200 метрів у бігові, а в загальному здобув 4 золота. Але була цікава ситуація, коли Гітлер мав особисто вітати всіх переможців, тоді як настала черга афро-американця Оуенса, то Фюрер припинив привітання, бо американський атлет родом з Африки - нищий! Перемоги Оуенса стали символом перемоги «американської демократії» над «расизмом Гітлера» і також стали частиною політичної пропаганди. Хоча сам він, згодом згадував, що його образив не Гітлер, який по його словах, йому дружньо помахав, а Франклін Рузвельт, який привітальної телеграми йому не вислав! Ці ігри звичайно виграла збірна Третього Рейху (для нацистів це були перші та останні ігри), яка продемонструвала першість Нацизму! Проте в роки Другої світової, саме Рейх відішле найбільше своїх олімпійців на фронт. Друга світова війна не розрізняла хто простий солдат, а хто олімпійський чемпіон, за роки війни загинуло 415 учасників Олімпійських ігор. Найбільше на фронт посилав своїх спортсменів той же Берлін, який не жалів навіть олімпійських чемпіонів. На Східному фронті загинув Ханс Вельке (виграв золото в штовханні ядра у Берліні) у Хатині в 1943 році. Герхард Штек (виграв золото в метанні списа у Берліні в 1936 році), воював на Східному фронті під Сталінградом. Герман фон Опелльн-Бронніковскі (виграв золото по кінному спорту в 1936), під час війни служив в окупаційній адміністрації у Варшаві, отримав два Залізних Хреста, не воюючи! Людвіг Штуббендорф (виграв золото по кінному спорту в 1936) загинув в 1941 році на Східному фронті в Білорусі. Конрад фон Вангенхайм (виграв золото по кінному спорту в 1936) служив на східному фронті, попав в полон, де в 1953 році повісився. Хайнц Брандт (виграв золото по кінному спорту в 1936) брав участь (не підозрюючи про це) у спробі замаху на Гітлера 20 липня 1944 року (був присутнім у «Вовчому лігві»), під час якого йому відірвало ногу, а на слідуючий день помер від ран! Саме він переставив сумку з бомбою, яка була біля Гітлера! Фюрер посмертно присвоїв йому звання генерал-майора. Альфред Шварцманн (тричі здобував золото в гімнастиці у 1936) воював з 1939 до останніх днів Рейху, нагороджений був Залізним Хрестом. Уго Штраус (здобув золото в академічній греблі у 1936) загинув в 1941 році на Східному фронті. Луц Лонг (здобув срібло в стрибках в довжину у 1936 році, програвши славнозвісному Джессі Оуенсу з яким дружив) загинув в 1943 році в Італії на Сицилії. Згодом після війни Оуенс буде водієм на весіллі сина Лонга, якому розкаже про їхню дружбу з його батьком – арійця та афро-американця. Міхаель Мурах (здобув срібло у боксі в 1936 та був чемпіоном Європи в Мілані у 1937) загинув в 1941 році на Східному фронті. Людвіг Швайкерт (здобув срібло у 1936 році в боротьбі) загинув у 1943 році на Східному фронті в Орлі. Йозеф Мінер (здобув бронзу в 1936 – бокс) загинув в 1944 у Хуши (Румунія) – Східний фронт. Курт Хорнфішер (брав бронзу в 1936 по боротьбі, був чотири рази чемпіоном Європи) був шість раз поранений за час війни. Помер в 1958 році через хірургічне втручання у звязку з його колишніми пораненнями. Також слід згадати, що за Вермахт служив з 1942 року майбутній чемпіон світу 1954 року з футболу – Фріц Вальтер! В кінці війни він потрапив в полон, але дякуючи тому, що його хтось з адміністрації згадав, що він був гравцем Кайзерслаутерна, ще до війни, його не вислали в Сибір. Взагалі особисто я, нарахував 5 гравців збірної ФРН (Федеративної Республіки Німеччина), які стали чемпіонами світу в 1954 році, а раніше носили форму Вермахта під час війни! Всі вони були жертвами пропаганди, але тоді спортсмени були рівними зі всіма іншими. Складно усвідомити те, що якби в 2014 році в Україні, мобілізовували провідних спортсменів на фронт, нині спортсмени це – «святі корови», як діячі культури, музики, кіно та телебачення, а колись для Гітлера представники цих сфер життя, не були авторитетом та йшли на фронт, як всі прості смертні! Звичайно також з США, Франції, Британії, Італії, Японії, Польщі, Чехословаччини, Угорщини та інших країн олімпійці, також брали участь у війні, але масово служили спортсмени Німеччини! Згодом спорт використовували, як пропаганду та протистояння під час «Холодної війни» між США та СРСР. Були бойкоти країн Заходу, Олімпіади в Москві у 1980 році, а країни «Варшавського договору» відповідно пропускали Олімпіаду в Лос-Анджелесі в 1984 році. Після того до зимової Олімпіади 2014 року в Сочі, спорт особливо не використовувався політикою. Ці ігри в Сочі, були проведені перед окупацією Криму Путіним та початком бойових дій на Донбасі. Дану Олімпіаду почали порівнювати з літньою Олімпіадою 1936 року в Берліні, яка відбулася перед початком Другої світової. Але тут інша війна, інший характер, інші масштаби! Але ігри в Бразилії у 2016 році були без Росії та зимові у 2018 в Південній Кореї, бо світова спортивна спільнота, звинувачувала росіян в масовому уживанні допінгу, а особливо – мельдонію! Також ця дискваліфікація перейшла і на інші види спорту, але це все політичні ігри!

Тому ще раз згадаю, що для політики не має меж і всі сфери нашого життя, це її арена! Та як показала історія, а саме друга половина 20 століття, саме ефективні сфери пропаганди є музика, кіно та телебачення, а не спорт, якому дуже багато уваги дають політики. Ним не можна щось комусь навіяти, а от поп-музика «підірвала» свідомість покоління радянської молоді та закінчила протистояння двох наддержав на нашій планеті на користь США, без єдиного пострілу та окупації!!!

Коментарі

Немає коментарів
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.