Блоги → Перегляд

Політики і політична економія

П'ятниця, 14:26, 13.03.20

Рейтинг
0 1
Переглядів
1857

0
0

ПОЛІТИКИ І ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ

1.

Цей заголовок сьогодні вочевидь виглядає недоречно і навіть відверто безглуздо. І навіть гірше – пересічний політик сьогодні навіть образиться від такого смислового сусідства. Мовляв, як ви смієте таку загальновизнану дурницю та ставити поруч із такою важливою, почесною і навіть благородною професією?!

Але що цікаве: така оцінка буде одностайною для всіх сучасних політиків та їхніх челядників, проте завжди лише на поверхневому, суто емоційному рівні. А за змістом ніхто ці терміни не порівнює. І навіть не може порівнювати в силу того, що практично від 1917 року у світі однозначно запанував антинауковий підхід до суспільних дисциплін.

І полягає він у принциповому запереченні абстрактно-логічного мислення (АЛМ), як основного інструменту дослідження і опису суспільних процесів та взаємозв’язків між ними.

Звичайно, цей стан категоричної і навіть войовничої антинауковості у сьогоднішнього людства не постав одразу та з нічого, на рівному місці. Навпаки, він теж народжувався поступово і, свого роду, у творчих муках.

Адже більшовицький переворот 1917-го року в Росімперії цілком офіційно був практичною реалізацією якраз науки про суспільство  - марксизму-лєнінізму.

Проте нагадаємо, що цей переворот робили мільйони людей, які на суспільну тематику знали лише одну «теорію» - «Грабь награблєноє!». Та й керівники цього і справді масового волевиявлення, професійні революціонери, теж мали основною ідеєю у власних буйних головах практично те ж самісіньке: «Справедливо розподіляй». Що за своєю суттю теж передбачає попереднє примусове повне чи часткове позбавлення права власності одних громадян та передачу цієї власності у певній формі та кількості громадянам іншим. При цьому за обов’язково і неминуче(!) справедливими процедурами та у строго конкретних, справедливих(!) розмірах. Тобто, загалом ніби виходило суспільство повної справедливості, справді одвічна мрія людства.

2. Проте якраз тут і криється принципова сутнісна пастка більшовиків та всіх решти ррреволюціонерів – кричуща, принципова несумісність суспільних регуляторів. Саме так, регулятора економічного, матеріального, кількісного та регулятора морального, ідеального, якісного.

Адже головний сенс і основа капіталістичного, товарного виробництва – це створення чогось дорожчого (на ринку), ніж затрати на його виробництво. І при цьому всяка мораль тут лише шкодить, бо головне - це виробляй дешевше, а продавай дорожче. Причому, визначає ціну кожного виробленого товару  завжди багато (за деякими оцінками не менше 7) потенційних споживачів, покупців.

Бо якраз така кількість оцінок ціни даного  товару у середньоарифметичній сумі і забезпечує необхідний мінімум об’єктивності для даного товару на даному ринку. А різниця (зазвичай у грошах) у ціні та собівартості товару і є вигодою, метою і сенсом кожного виробництва. І всяке базікання про ті чи інші потреби суспільства чи певних його груп лише заважає ефективності цього процесу. Зрозуміло також, що ми це описуємо у дуже загальних рисах. Адже справжня деталізація економічних процесів охоплює десятки відповідних професій.

А от пропонований «борцями за народ» справедливий розподіл виробленого має відбуватися вже на основі рішення однієї(!?) людини. А вже давно доведене, що людина, як і кожна жива істота у ймовірнісному світі завжди та у всьому суб’єктивна, тобто, помиляється в меншій чи більшій мірі. Зрештою, це ще помітили в давнину, візьміть, хоча б, твердження древніх римлян  «Humanum errare est, тобто, «Людина хибна».

 

3.

Останнє, до речі, знали ще деякі порівняно освічені верховоди більшовиків. Однак вважали, що істинні пролетарії (тобто, круглі злидні та бомжі, по-теперішньому) просто змалку, від природи не зіпсовані  «розтліваючим» впливом приватної власності. А тому вони навіть вимушено і підсвідомо (майже суто біологічно, від тієї ж матінки-природи), справедливі. Тому й з легкістю розподілятимуть все швидко, єдино правильно і безпомильно. Як кажуть – однією лівою.

Проте не так склалося, як більшовикам гадалося. А все тому, що наука та ідеологія – це принципово різні речі. Насправді ж наука – це доказово істинні, об’єктивні, правдиві, правильні знання про будь що. І логічно нерозривно пов’язані вони між собою строго однозначною системою доказів. Про це людство навіть створило цілісну науку пізнання всього і вся– гносеологію. І наука завжди одна, як і істина в тій чи іншій області знань. Хоч і завжди відносна.

 

4.

А от ідеологія (в даному випадку марксизм-лєнінізм) - це витвір людської фантазії. Тобто, одна чи кілька людей із схожими знаннями про певні аспекти суспільства взяли та й придумали, як саме їх можна й треба покращити. Причому, виключно на власну думку, бо так їм заманулося, в силу даної міри нерозуміння певної проблематики. Повторюємо, на їхню особисту думку. А отже, суб’єктивно, як думка цілком конкретної групи людей. Тому і  дана їхня ідея автоматично набуває статусу ідеології, тобто, науки про ідеї.

З тієї простої причини, що з часом, після створення даної ідеї, її автор та його прибічники додають до неї ті чи інші свої аргументи та твердження. З тим, щоб збільшити їй суто емоційну привабливість для інших та  залучити більше прибічників, безпідставно званих однодумцями (адже логічних думок там якраз і немає).

Оскільки ж зовнішні пошук та примноження однодумців зовні максимально прилюдний, то ідеології базуються на емоціях та правоті конкретних персоналій.

Зрозуміло, що із ускладненням власне суспільства у ньому з’являється все більше різних груп людей, які продукують все більше різних ідей. Тим більше, що для цього не потрібно якихось доказових знань про ситуацію. Навпаки, доказові знання при цьому лише заважають продукувати якомога безпідставніші  ідеї та примхи. Проте ці примхи згодом починають автоматично суперечити певним примхам інших груп.

5.

То для уникнення конфліктів слуги політиків і придумали, що самих істин насправді безліч. Скільки людей – стільки й істин. І навіть більше - кожен може придумати довільну кількість істин. І щоразу буде правий. Бо істин при цьому виявляється просто безліч.?!

А щоб і самим вже зовсім не здуріти від такої навали істин, то інтелектуальні слуги політиків придумали політичну волю. Це нібито такий орган, частина тіла чи й властивість всього організму, який притаманний лише обраним. Які, щоправда, зазвичай до пори чи моменту, ще й самі не здогадуються про такий власний унікальний вміст.

Зате вже потім, коли, нарешті, цю політволю у даного суб’єкта політики (не більше і не менше!) прорвало, то вона розвиває свого носія швидко і безмежно. І за сприятливих умов – аж до повного самодурства і клінічної манії власної правоти.

Зазвичай до цього часу даний носій даної політволі та політичної істини вже набуває такого становища в суспільстві і так обростає т.зв. групами підтримки, що його не можуть спинити ні його спільники, ні супротивники. Тому раніше такі ситуації зазвичай закінчувалися переворотами, терактами, революціями тощо. Але згодом цьому навчилися трохи запобігати обмеженням терміну чи двох перебування даного (зазвичай, на цей час вже офіційного) вождя на даній буцімто виборній посаді. Словом, придворні підлабузники і тут придумали цілу систему так званих противаг, щоб хоч трохи зменшувати суспільні збитки від чергового носія істин та політволі.

Проте в цілому це лише поглиблює світову цивілізаційну кризу та стрімко переводить її у кризу планетарну. При триваючому, на жаль, самозадоволенні правлячих еліт (так вони себе іменують офіційно).

 

6.

Основна проблема людства в даному напрямку полягає у тому, що більшість цих правлячих еліт самі собою і не проти грамотнішати щодо причин цієї кризи та шляхів її гарантованого та взаємовигідного вирішення. Тим більше, що ми щонайменше 29 років тому вперше і все ще єдині у світі пояснили (і навіть ще продублювали популярно!) світоглядні причини цього всього та шляхи й методи нормалізації.

Тобто, самих пояснень,  та ще й у розжованому вигляді, для навчання цих еліт цілком достатньо. Але категоричний спротив цій науковій новизні чинять самі слуги цих еліт. Тим більше, що за тисячі років розвитку людства ці абсолютно свідомі дармоїди, махінатори і паразити напрацювали безліч аргументів та методів для переконання всього людства у своїй крайній необхідності бути при елітах. Бо без нас, мовляв, зовсім ніяк. І навіть хоч якесь скорочення нашого поголів’я ситуацію тільки погіршуватиме.

Разом з тим ці слуги і власну кваліфікацію покращують насамперед у вдосконаленні аргументів власної користі для роботи еліт. Як от, мовляв, необхідність мастила, для роботи механізму – без нього він швидко заіржавіє та поламається.

Тому і знання та практичні свої навички вони постійно підвищують тільки в плані улесливості до верхів та окозамилювання до низів. Тому їх ніщо інше і не цікавить, а лише гарантоване і безпечне місце біля даного корита.

А тим часом вже давно припадочні активісти та борці за народ всю провину за суспільні проблеми та негаразди спихають на так званих перших осіб у керівництві та несамовито вимагають їхніх відставок. Тож верхи теж тупо й слухняно міняють шило на мило, а чинні слуги автоматично роблять так саме і те саме і щодо  нового начальника. І ніхто й уваги не звертає, що у всякій діяльності слуг багато, а начальник – один.

При цьому всяке управлінське рішення має багато складових, адже все велике складається із багатьох дрібниць. А кожну із цих дрібниць формує окремий слуга. Так воно і зветься  - формування своєї складової загального рішення. І робить він це, хай навіть підсвідомо, але завжди і виключно у власних інтересах. Головне при цьому – щоб ЙОГО начальник був задоволений особисто його, даного  підлеглого, внеском. Адже все на світі в підсумку складається із дрібниць. Навіть найвеличніше та найепохальніше.

Зрештою, вже сотні років тому люди просто змушені були визнати, що короля творить його оточення. При цьому хай навіть найменше, проте неминуче самодурство кожного керівника неминуче органічно(звучить кощунственно, але це справді так) і постійно доповнюється шкурними складовими всіх його підлеглих. І чим триваліший процес, то тим гірші наслідки для суспільства. Навіть якщо не у вигляді відвертих ти очевидних збитків, то у вигляді неодержаних прибутків вже напевне.

При цьому, як ми вже згадували, обмеження перебування на керівних посадах тощо допомагає зазвичай лише косметично. Тому й брехливі теоретики такого паразитичного управління називають його неминучим злом, зате хоч найменшим зі всіх можливих. І так відбувається постійно, у всіх сферах функціонування соціуму. І планетарна криза все буйніше  процвітає.

 

7.

А плебс, тобто, всі решта справді продуктивних професійних груп, лише бездумно трясуть головами. Мовляв, може й так, їм там, наверху, видніше. А вроджено небайдужі, але професійно безграмотні, яких у світі теж мільйони, продовжують протестні припадки в асортименті. Проти перших осіб, звісно. А слуги еліт тихенько, відверто і задоволено продовжують власне і все зростаюче паразитування при правлячих елітах.

І всі при  ділі…

То чи можуть елітні слуги в такій ситуації хоч подумки переглядати суть та методи своєї професії та її роль в розвитку людства?

Може й можуть, але навіщо?...

Тим більше, що ніхто від них цього не вимагає і навіть делікатно не просить. Тим більше, що інтереси людства – це «щось таке» і «десь там». А от власна шкура – ось вона, на собі.

Бо навіть журналісти, ці сторожові цуцики всіх і всіляких змін на краще та язикаті борці зі всім кепським, про це анічичирк.!?

Тому проблема взагалі формулюється так: Чи можна хоч почати обговорювати справді найважливішу проблему людства, якщо ніхто нею навіть не хоче цікавитися?

Звісно, що однозначно ні!

Тому й ми пишемо про це аж ніяк не із підступним наміром хоч якимось чином таки затіяти ці балачки. Боже борони!

Це у нас просто так, на кшталт соціальних фантазій. Так що ніхто на нас за це не майте зла  і навіть не дратуйтеся. Все у вас буде як і раніше – окей ще той!

22 жовтн2019 року.

Клець Марія Василівна, канд. екон., наук, доцент. м. Рівне

Клець Дмитро Васильович, дослідник науки і суспільства, Рівненська обл.

 

Коментарі

Клець, ти чому ще не на пенсії?
Судячи з твоїх нахабних манер, ти ще молодий. А тому й досі не помітив , що українці до старших звертаються на "ви".
Бо я вже 11-й рік на пенсії, і зараз гребу аж 2006грн. Це за 40 років стажу.
А якби ти ще хоч трохт вчився, то знав би, що новаторство - це риса вроджена. Тож вона і триває все життя.
0

дід-пердід, я вже на пенсії 10 років... але маю 10 000
0

Онаніме, як тобі можна вірити, якщо ти так підло оббріхуєш одноплемінників за їхні СУСПІЛЬНОКОРИСНІ РЕАЛЬНІ ВНЕСКИ У СУСПІЛЬНИЙ ПРОДУКТ?
А пенсію ти собі зробив таку (якщо це правда) тільки за рахунок пограбування ближнього та подальшого вимирання українців.
Бо саме такі, як ти, цілеспрямовано та свідомо зробили в Україні найкращі умови для людей найгірших. І ти пнешся видати це за якийсь міфічний свій патріотизм. Хоч і сам розумієш, що тупо й нахабно брешеш.
Зрештою - відкрий личко, тоді й спілкуватися можна більш менш довірливо.
Зрештою, ти б не ховався у підпілля, якби й справді робив щось корисне для України.
Ти просто не розумієш, що таке суспільнокорисна праця, а тому й так люто і задрісно нападаєш на укрноваторів.
Невже ти й досі не втямив, що з хорошими справами від людей не ховаються?!
Залишимо політику
Яка економічна модель доцільна?
Перед відповіддю на це питання хоч би для себе, я про це запитував кілька десятків вартих поваги людей.
І всі сходилися на думці, що найкраще буде платити кожному за результатами. От тільки, мовляв, вссілякі еліти, можновладці та їзхні слуги навіть розмови про це блокують свідомо.
Проте ми із сестрою все врахували і запропонували якраз такий варіант. І якраз для суспільства ринкового.
Проте за тисячі років правлячі брехуни й махінатори навіть трудящим задурили голови про це. Тому й вони навіть бояться говорити про оплату праці за результатами.
Проте інакшого задовільного варіанту нема навіть теоретично.
Тож навіть планетарна криза це робити змусить. То краще вже до такого краю не доводити.
А якщо, Юрію, ти знаєш якийсь доказово кращий варіант, то підкажи, будь ласка.
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі