Блоги → Перегляд

«Як єврей став лідером російських нацистів або «Бандерівські» корені – Жириновського»

Субота, 01:00, 30.05.20

Рейтинг
26 0
Переглядів
880

0
0
У цій статті згадуються

«Як єврей став лідером російських нацистів або «Бандерівські» корені – Жириновського»

В Україні, як і в Росії політична постать Володимира Вольфовича Жириновського є досить відомою, яка прославилася своїми безглуздими, а місцями божевільними ідеями. В Україні Володимира Жириновського знають, як яскраво вираженого російського шовініста та українофоба, який нині забув про свої «Бандерівські», «западенські» корені з міста Костопіль, Рівненської області. Сам пан «Жирік», як його називали у дитинстві (зі спогадів його однолітків), у 2014 році назвав Західну Україну – головним ворогом Москви та Росії. Та в яку він приїжджав у далекому 2007 році, а саме в Костопіль – шукати спадщину діда. В Росії Жириновського знають, як одного з поплічників Путіна, лідера ЛДПР, та також як українофоба, расиста, російського націоналіста та нациста (висновок щодо його ідеологічних поглядів, згідно його заяв, ідей та пропозицій). Також слід не забувати про його лояльність до царського режиму, при якому його дід в Костополі (тоді Волинська губернія) мав власну лісопильню. Сам Жириновський вважав і вважає Російську імперію – великою та могутньою.  Тому пропонував повернути Росії прапор, колишньої її імперії (чорно-жовто-білий триколор) та гімн – «Боже храни царя»! Та весь парадокс його політичної діяльності полягає в його підтримці нацизму, про який він схвально відгукувався (про це буде нище), незважаючи на свої єврейські корені! Тому пропоную ознайомитися з біографією, фактами та скандалами «великого» нині російського політика та лідера «русских нацистов».

Сам Володимир Вольфович народився 25 квітня 1946 року в місті Алмати, Казахської РСР. Хоча його родина була родом з Костополя (теперішня Рівненська область). Його дід по батькові – Ісак Ейдельштейн – був відомим в Костополі (тоді Рівненський уїзд, Волинської губернії, Російської імперії, а після Громадянської та Радянсько-польської війни – Республіка Польща) промисловцем. Він мав деревообробну фабрику, де працювало 200 людей. На її території функціонувала залізнична дорога, по якій в Західну Європу відправляли готову продукцію. В 1939 році, коли СРСР окупував Західну Україну, то фабрику націоналізували. Також подібна доля була і в їхнього будинка, де жили Ейдельштейни. Під час окупації Рейхом, було вивезено обладнання з колишнього заводу Ейдельштейнів, який напередодні забрала радянська влада. В документах архіва за 1944 рік, зазначається, що фабрика була зруйнована німцями. По даним книги Олександра Намозова, після окупації Костополя СРСР в 1939 році, батька Жириновського – Вольфа та його брата Аарона (дядько Жириновського), було депортовано в Казахстан (по іншим версіям, під час війни СРСР з Рейхом у 1941 році). Там в Казахстані Вольф Ісакович (батько) одружився (по офіційній версії) з матірю Жириновського - Олександрою Макаровою, яка і народила на світ Володимира Вольфовича. Після війни, батько був «депортований» (по іншій версії сам ініціював депортацію) в Польщу (ПНР), так як зберіг довоєнне польське громадянство, та не прийняв громадянства СРСР. З 1946 року (коли народився Жириновський) батько не виходив на контакт з власною родиною.  У Франції в Греноблі, Вольф Ісакович (батько) закінчить університет (комерційний та агрономічний факультети) та емігрує в Ізраїль, де буде агрономом і комерсантом. Працюватиме у компанії по продажу добрив та хімікатів. Також буде учасником політичного руху «Лікуд» (праві сіоністи, націоналісти). В 1983 році у віці 76 років (1907 – 1983) загине під колесами автобуса та буде похований, там же у Ізраїлі. До 2006 року була версія, що батько Жириновського закінчував Сорбонну в Парижі, і був юристом. Під час передвиборчої кампанії 1991 року, Володимир Вольфович скаже: «Мати – росіянка, батько – юрист». І тільки на прес-конференції в Тель-Авіві у травні 2006 року, він заявить: «Журналисты издевались надо мной: „сын юриста“. А я - сын агронома и коммерсанта».

У матері, крім Володимира Вольфовича було, ще п’ятеро дітей (два сини і три дочки), проте Володимир спочатку (по офіційній версії) носив прізвище Ейдельштейн, а з 1964 року, змінив його на прізвище першого чоловіка матері - Жириновський. До речі перший чоловік матері – Андрій Васильович Жириновський – помер, ще у 1945 році. І є версія, що Володимир (Жирік) носив прізвище Жириновський, ще з народження (1946), бо саме в дворі у ранньому дитинстві, його називали - «Жирік», що підтверджували його однолітки. Якщо це і правда, і якщо співставити факти, то виходить, що Володимир Вольфович, по суті є «нагуляним», його матірю після смерті її законного та першого чоловіка! Та й з біологічним батьком «Жиріка», його мати не мала щастя, бо він у той же рік, коли родився його син – втік у Польщу (ПНР). Але деякі офіційні джерела мають інформацію, що мати таки встигла вийти заміж за Ейдельштейна, ще в 1945 році. Хоча можливо це сфабриковані факти, щоб Жириновського не вважали «незаконно народженим». Але як не крути, його батько в 1946 році втікає у Польщу, та до кінця своїх днів, так і не повернеться до сина, і не забере його до себе. І другий аргумент це – прізвище! А стосовно інших родичів Володимира Вольфовича, які залишилися у Костополі, то вони – були розстріляні 16 серпня 1941 року, ще з двома тисячами місцевих євреїв. Матір (Макарова Олександра Павлівна), яка була родом з Мордовії та яка з першим чоловіком і пятьма дітьми, переїхала в 40-х роках у Казахстан – помре в Москві у віці 73 років (1912-1985).

З офіційними і не офіційними джерелами походження «Жиріка», все ясно, тому кожен на основі вище наведених фактів, сам вирішує «законно» він народжений, чи ні! Стосовно його подальшого життя, то після закінчення середньої школи у 1964 році, вступив до Інституту східних мов, який у 1970 році, закінчив з відзнакою за спеціальністю сходознавець-тюрколог. Під час навчання та після закінчення інституту, стажувався в Держтелерадіо та держкомітеті з зовнішніх економічних зв'язків. Службу в армії проходив в Закавказькому військовому окрузі. Закінчивши службу в 1975 році, працював референтом в радянському Комітеті захисту миру. Має звання полковника. Після армії працював до 1977 року на економічному факультеті Вищої школи профспілкового руху. У тому же 1977 році, закінчив вечірнє відділення юридичного факультету Московського університету за спеціальністю юрист. З 1977 по 1983 роки, працював у Міністерстві юстиції СРСР, очолював юридичний відділ видавництва «Мир». Свою політичну діяльність почав у 1988 році, коли брав участь у мітингах, зустрічах різних політичних рухів та партій. Неодноразово балотувався на вибори президента Росії, став лідером ЛДПР. З 1971 року одружений на Галині Олександрівній Лєбєдєвій. Має трьох дітей, сини – Ігор Лєбєдєв та Олег Ейдельштейн (Газдаров), дочка – Анастасія Петрова. Старший син – Ігор Лєбєдєв (1972 р.н.) має юридичну освіту (Юридична академія). З січня 2000 року в складі ЛДПР. До обрання в «Думу» працював в «Министерстве труда и социального развития РФ» на посаді радника міністра – Сергія Калашникова. Також Жириновський має внуків-близнюків – Олександра та Сергія (1998 р.н.). Також є внук (2018 р.н.) від законного сина – Ігоря Лєбєдєва. Позашлюбний син – Олег Ейдельштейн (Газдаров) народжений у 1986 році – від Жанни Газдарової. Та позашлюбна дочка – Анастасія Петрова.

Стосовно політики Жириновського, яка будується на основі агресії, для прикладу слід згадати певні яскраві її епізоди. Так 18 червня 1995 року, вийшов випуск програми «Один на один», в якій Жириновський облив губернатора Нижегородської області славнозвісного та нині покійного Бориса Нємцова - апельсиновим соком. 9 вересня того ж року, «Жирік» влаштував на пленарному засіданні Держдуми РФ - бійку, де потягнув за волосся депутатку Євгенію Тишківську, зі словами «Бий суку!», потім пробував задушити. Також встиг вдарити по обличчю депутатку Ніну Волкову, яка випадково йшла повз нього. Крім нападів на жінок, «Жирік» прославився тим, що 5 лютого 2002 року на раді Держдуми РФ заявив, що громадянство Росії, треба давати тільки росіянам. У відповідь депутат Борис Надєждін пожартував, що в такому випадку пану Жириновському, його отримати не судилося б. Стосовно України, «Жирік» також агресивно висловлювався і 24 березня 2014 року, надіслав урядам Польщі, Угорщини та Румунії пропозицію розділити Україну разом з Росією. Він запропонував провести референдум про приєднання до Польщі Волинської, Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської і Рівненської («рідної» його області) областей, а Румунії та Угорщині – Буковину та Закарпаття, а решта мала відійти до складу Росії. На його думку, Україною повинна була лишатися, лише центральна частина держави. У травні того ж 2014 року, Жириновський подарував свій особистий позашляховик «Тигр» - бойовикам ЛНР. А 20 червня 2015 року, заявив в прямому ефірі однієї російської пропагандистської передачі, що саме США створили так звані «ДНР» та «ЛНР», щоб «викручувати» з Росії гроші. Також заявив, що США не потрібно, щоб в Україні була сильна влада, а потрібні безліч «республік», за типом «ДНР» та «ЛНР», які повинна «годувати» Росія. А в 2018 році, Генеральна прокуратура України встановила факти, що підтверджують причетність вищого керівництва РФ (у тому числі Жириновський) у підтримці та матеріальному забезпеченні терористичних організацій Луганська і Донецька. В жовтні 2018 року, обвинувальний акт за ч. 3 ст. 27 3 ч. ст. 258-5 Кримінального кодексу України, було вручено захисникам Жириновського - Діденку та Дегтярьову, та направлено до Шевченківського районного суду міста Києва для розгляду.

У Росії Жириновський прославився тим, що в 2009 році, хотів зняти діючий мораторій на смертну кару. Противники смертної кари, зазначали, що суд може помилково засудити людину до страти, на що Жириновський сказав, що суддю, який помилково винесе вирок, також автоматично буде засуджено до страти. До ідей «Жиріка», також відносять:

бажання проведення політики асиміляції малих народів

вступ України та Білорусі в склад Росії

підтримував засудження тоталітарних комуністичних режимів (виходячи з історії його родини, все стає ясно, стосовно даних поглядів)

виступав проти ідеї залучення гастарбайтерів. У випадку перемоги на президентських виборах 2012 року, обіцяв «выгнать всех мигрантов из страны и дать работу гражданам России»

з літа 2013 року став вегетаріанцем, і заявив, що члени ЛДПР поступово перейдуть на вегетаріанство – «так как мясо очень вредно для здоровья»

пропонував узаконити «многожёнство» на всій території держави і в тому числі для немусульманського населення, як спосіб вирішення демографічної кризи та одностатевих шлюбів

виразив впевненість, що закон «про одностатеві шлюби», коли небудь приймуть в Росії. Стосовно цього сказав: «В любой стране мира это было исторически. Это часть биологической сущности человека. Это не культура, это не болезнь. Это невозможность гармонии половых отношений между мужчиной и женщиной, и природа даёт выход»

Позитивно ставився до державного діяча Російської імперії – Петра Столипіна та його реформ. Він вважав, що Столипін проводив: «самую нужную политику для нашей страны» і що «если бы он не был бы убит и остался бы премьер-министром, мы бы не вошли в Первую мировую войну, и была бы великая страна»

Вважав, що в Росії потрібно встановити «виборну монархію» та заборонити всі політичні партії

14 серпня 2014 року в окупованій Ялті, запропонував поставити Путіна на посаду «Верховный правитель», а також замінити офіційний російський триколор на «чёрно-жёлто-белый флаг», а сучасний гімн Росії на - «Боже, царя храни». Крім того, Жириновський пропонував: «выпустить заключённых из тюрем, чтобы они пошли защищать Луганск и Донецк», а також запропонував нову посаду, яка була в Німеччині при Гітлері – «министр пропаганды»

Літом 2019 року Жириновський зрівняв ситуацію на Україні з «раком четвертої стадії», типу економіка впала, люди масово покидають країну. І що хвороба завершиться розділом України, під час нового «кровавого» майдана, а потім остаточним поверненням в склад Росії.

В 1992 році в інтервю журналіста газети «Новый взгляд» Андрію Ванденко, Жириновський заявив про Гітлера наступне: «Это политический деятель Германии, которого мы видели немножко в искаженном свете. Конечно, некоторые дела и поступки Гитлера принесли вред Германии. Какие-то ультрарадикальные заявления сыграли против, а в целом его идеология ничего негативного в себе не содержит».

Іноземними ЗМІ Жириновський неодноразово був звинувачений в антисемітизмі. Сам «Жирік» зазначав, що євреї самі винні в антисемітизмі. Але згодом Володимир Вольфович виправдовувався, що його типу не так зрозуміли. Відомий німецький політолог Андреас Умланд, вважав ідеї, заяви та погляди «Жиріка», як нацистські! Також пан Жириновський відкрито висловлював негативне відношення до турків та кавказців (уродженців Північного Кавказу). Закликав до депортації китайців з «російського» Далекого Сходу. Після образ на адресу казахського народу, у 2005 році прокуратура Казахстана, оголосила його персоною нон грата. В 2011 році Жириновський був оголошений персоною нон грата, на території Республіки Комі в Росії, а саме після його телевізійної заяви: «Убрали у нас шесть национальных регионов, что, стало хуже? Кто-нибудь вспомнил Коми-Пермяцкий автономный округ? Пермский край! Там хорошо и русским, и коми!.. Куда ни приеду, везде русские, даже в Сыктывкаре, столице Коми, русские, а коми в меньшинстве». 15 травня 2013 року парламент Киргизії, прийняв рішення визнати Жириновського персоною нон грата, причиною стала його заява про те, що «в счёт погашения долга Киргизия могла бы отдать России озеро Иссык-Куль». 24 жовтня того же 2013 року, в ефірі телепередачі «Поединок» на каналі «Россия-1», Жириновський заявив, що «рост численности населения на Кавказе нужно контролировать, введя штраф за рождение более двух детей, а если само население региона не захочет рожать меньше, то Кавказ следует обнести колючей проволокой». У тому же випуску заявив, що він рано покинув Казахстан «так как не смог жить рядом с жителями Средней Азии». Через день чеченське відділення ЛДПР, припинило свою діяльність, мотивуючи тим, що «Жириновский скомпрометировал себя как носитель фашистской идеологии». Представник партії «Яблоко» Сергій Митрохін, відправив в «Следственный комитет России» звернення з вимогою відкрити на Жириновського кримінальну справу по статті «разжигании ненависти или вражды и унижении человеческого достоинства». 6 листопада 2013 року, президент Росії Володимир Путін, під час особистої зустрічі з Жириновським, закликав його до «сдержанности в публичных выступлениях». А вже 12 листопада на засіданні «Госдумы» Жириновський повідомив, що жалкує про свої слова, та заявив, що він «не всегда бывает правильно понят». Слова про Кавказ, і що його «необходимо окружить колючей проволокой», Жириновський попросив розуміти як «предложение устанавливать блокпосты во время операций при поимке преступников».

Підбиваючи підсумки діяльності одного із яскравих політиків агресивної, як і «Жирік» – Росії, а саме Володимира Жириновського, складно зрозуміти, що спіткало єврея коренями з «Бандерівського» Костополя, стати антисемітом, расистом та нацистом. Якщо ще логічно на основі історії його родини, ще можна пояснити його прихильність до царського режиму і ненависті до комуністичного, то прихильність до нацизму, який знищив мільйони євреїв – складно пояснити. Так само складно пояснити ненависть до «бандерівців», яких же звинувачував у нацизмі та які воювали проти комуністів, коли він «Жирік», паралельно симпатизував нацистам, які також билися проти червоних. Звичайно з ним можна погодитися, що при царському режимі, Росія була б багатшою і добре жили при ній не тільки місцеві євреї, а й німці. І що царська армія зразка 1914 року, яка зупинила «Бліцкриг» Німеччини в Польщі та Пруссії, була сильніша і ефективніша, чим радянська армія зразка 1941 року, яка чверть Союзу до Москви - «просрала» в перші місяці війни з великим та могутнім Рейхом, і його славнозвісним Вермахтом! Проте минув час і вже постала олігархічна Росія, яка нині веде неофіційну війну з його історичною батьківщиною – Україною. А її Західний регіон з його «рідною» Рівненською областю, сам «Жирік» пропонував Польщі в 2014 році, при якій колись, ще до 1939 року, його дід у Костополі мав власну лісопильню. Його ідеї «реставрації» монархії нині в Росії, виглядають кумедними, бо вже не той час і нащадки династії Романових, які є законними монархами Росії та нащадки Білогвардійців, уже навряд захочуть вертатися на «зіпсовану» комуняками їхню – історичну батьківщину. А монархія з колишніх членів КГБ це – дико! Тому так і хотілося б сказати «Жиріку», йому же Жириновському – «не в этой жизни!».

Коментарі

Немає коментарів
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі