Сьогоднішні події в Америці – це історичний "бумеранг".
Те, що відбувається сьогодні у США, я б не зв’язував лише із вбивством поліцією афроамериканця. Звичайно тут замішана і політика майбутніх виборів та боротьба за владу. Але, як писав колись Чехов, що рушниця яка висить на стіні у першій дії вистави, має колись обов’язково вистрелити. Так ось, ця «рушниця», а у Америці це афроамериканці, буде періодично стріляти. Із кожним разом все сильніше і сильніше, особливо коли цим будуть керувати політики для боротьби між собою.
А щоб зрозуміти це, то варто повернутися на територію сьогоднішніх США, на три століття назад. Коли європейські колонізатори знищували індіанців і захоплювали їхню землю. Це були дуже криваві часи. Насамперед тому, що більшість індіанців у полон не здавалися, а якщо їх і брали у полон то вони не ставали рабами. Їх били, залишали без води і їжі, але вони вважали, що краще померти ніж виконувати чужі вказівки. Свободолюбиві індіанці, по своїй природі у своєму житті підкорялися лише матері, вождю племені і батькові. На вказівки когось іншого було «табу». Тому колонізатори вважали, що краще їх убити, чим возитися із полоненими індіанцями. Але на захоплених землях потрібно було комусь працювати, а також бути прислугою білих господарів, ось для цього і була розвинена работоргівля і у першу чергу дешевих, чорних рабів із Африки. Які на відміну від індіанців були послушними. І ці раби були безправні. І навіть коли відмінили рабство то негативне відношення до чорношкірих зберігалося ще довго. Не так давно, лише п’ятдесят років тому, як ви знаєте, чорношкірі не мали права їздити із білошкірими у одному автобусі, ходити в магазини чи ресторани для білошкірих і за це навіть карали. Більшість із вас мабуть знають про діяльність ку-клус-кланів, яка закінчилася лише у 70-х роках минулого століття. Але часи міняються, кількість населення тих хто колись були рабами збільшується. Тепер їх називають афроамериканцями, вони є повноцінними громадянами і виборцями США. І від них уже залежить дуже багато. Хоча, більшість із них, безробітні. А батьки, цих молодих афроамериканців, ще пам’ятають як їх били і викидали із автобуса чи їдальні для білих. А їхні діди і прадіди можуть розказати ще більше про прояви расизму зі сторони білого населення Америки. І ось цей гнів накопичений роками і виходить сьогодні на вулиці. І дуже жаль, що цим користуються деякі політики, а терпить мирне населення США. Але це той «бумеранг» який повертається. І про це варто пам’ятати і політикам інших країн, коли вони знущаються і принижують населення тих країн де вони при владі. І це також відноситься до тих хто сьогодні при владі в Україні. Від таких «бумерангів» не спасуть ні кам’яні загорожі, ні стіни палаців зведені за крадені гроші.
Сергій Медвідь.
02. 06. 2020 р.