Неділя, 12:37, 07.06.20

Рейтинг
59 1
Переглядів
3196

0
0
У цій статті згадуються

 

«Помста за Білий імперіалізм або Лінкольн був правий»

та «Чому досвід ПАР досі актуальний»

Нині в США відбуваються чергові протести афроамериканців з приводу вбивства Джорджа Флойда. 25 травня 2020 року афроамериканець Джордж Флойд, при затриманні Білими поліцейськими був вбитий. А наступного дня почалися масові демонстрації, які переросли в сутички чорних (протестуючих) з поліцією. Чорні також почали влаштовувати масові погроми та пожежі в інших штатах. У вихідні дні (30 та 31 травня) десятки тисяч чорних, вийшли на вулиці Міннеаполіса, Вашингтона, Денвера, Атланти, Лос-Анджелеса, Нью-Йорка та багато інших міст. В 15 штатах для зберігання порядку були залучені сили Національної гвардії. Президент США Дональд Трамп засудив вбивство Флойда та виразив співчуття його родині. Також те саме зробив головний опонент Трампа, на майбутніх виборах президента (листопад 2020) – Джозеф Байден. Хоча Трамп називав демонстрантів - ліворадикальними анархістами та закликав активніше використовувати сили Нацгвардії та військових для встановлення порядку. Байден також засудив насильство з боку чорних протестуючих, але паралельно підтримує знищення системного расизму в США. А в ЗМІ озвучують, що в цих протестах задіяні демократи та Байден, які хочуть змусити Трампа відмовитися від участі у виборах або підірвати остаточно його репутацію сильного лідера, через неспроможність припинити протести по всій країні. Також побутує думка, що до цих подій безпосередньо причетна Росія та Путін. Нині в Росії дуже активно і детально, висвітлюють в ЗМІ та медіа - протести в США. Проте ці версії, стосовно того, хто ініціював ці протести по всій країні, які призвели до погромів, пожеж та насильства з боку чорних в США, не відшкодують завданих втрат. Якщо Білі почнуть себе вести так, як і чорні, і за кожне вбивство чорним Білого (а це відбувається частіше, аніж Білий вбиває чорного), також будуть виходити на вулиці та влаштовувати погроми, то економіка США «впаде». Але Білі розумніші, і вони, як творці практично всіх благ цивілізації та людства, до такого вдаватися не будуть, а люди в яких інтелектуальний розвиток та прогрес зупинився, ще за доби Неоліту, звичайно будуть себе вести, як дикуни! Але говорити можна довго, а «чорна проблема», точніше «катастрофа» США продовжується, ще з часів появи перших британських колоній і до сьогодні. Проте дехто, ще під час Громадянської війни у США (1861-1865), озвучив рішення, яке мало б вирішити «чорне питання» раз та назавжди, тому слід розібратися у цій проблемі та колишніх і теперішніх шляхах подолання цієї кризи.

Ще з часів Британської імперії, яка на території сучасних Сполучених Штатів створювала власні колонії з числа вихідців Туманного Альбіону, активно залучалися раби з Африки на роботи на плантаціях, у фермерському господарстві та в багатьох інших сферах. Саме за це нині звинувачують Білих у США, і що вони повинні «компенсувати» чорним їхні страждання. Взагалі то, рабів з Африки могло і не бути, якби вони чинили опір Білим окупантам. Для прикладу, у 490 році до нашої ери, на маленьку Грецію насувалася велика Перська імперія, яка хотіла захопити греків та зробити їх рабами. Але чомусь греки не злякалися персів, які в рази були чисельніші за них та які мали якісну зброю. І в результаті битва при Марафоні, дала можливість грекам перемогти персів та зберегти свою незалежність, яка у свою чергу, дала поштовх до зародження Європейської цивілізації. Що завадило чорним взяти в руки зброю і боронити свою землю? Інтелект, рівень розумового розвитку, лінивість, відсутність писемності та науки, зупинка прогресу за доби Неоліту, чи ще щось інше або все разом – це вже вирішує кожен сам! Якщо хтось надумає все спихнути на спекотний клімат, то Греція також спекотна і гориста (на каміннях також складно щось вирощувати), і Європеїдна раса пережила Льодовиковий період. Тільки комусь вистачило інтелекту вижити та розвиватися, а комусь ні!

Тому встановивши причини, чому чорні стали рабами і попали в США, тоді переходимо до причин і сутності їх виступів. Взагалі першим чорним, який підняв на бунт інших рабів проти Білих, був – Нат Тернер. Тернер 21 серпня 1831 року у штаті Вірджинія, очолив повстання рабів. Причинами бунту було - рабство та гніт. В результатів рабів придушили, а самого Тернера засудили до повішення. Згодом офіційною причиною Громадянської війни в США стало – рабство на Півдні. Саме у південних штатах, відбувалися масові повстання чорних проти Білих. Хоча Громадянську війну виграла Північ на чолі з Авраамом Лінкольном, і рабство було скасовано, але сам президент, якого застрелили в кінці війни у 1865 році, мав доволі цікаве вирішення проблеми з чорними. Насправді стосовно політичних поглядів Лінкольна, досі сперечаються історики і безпосередньо про його відношення до рабства. Ще будучи адвокатом до президенства, Лінкольн запевняв, що не виступає за надання чорним політичних та громадянських прав і дозвіл на міжрасові шлюби, так як він вважає, що фізіологічна та інтелектуальна різниця між Білою та чорною расою і перевага першої, ніколи не дозволить «їм існувати в умовах соціальної та політичної рівності». Питання про рабство, на його думку мало входити в компетенцію окремих штатів і федеральне керівництво, не має конституційного права вмішуватися в цю проблему. Складно не погодитися з думкою Лінкольна про Білих і чорних! Також (як би це смішно та парадоксально не звучало) улюблений президент демократів – вельмишановний Лінкольн (який був свідомим расистом на відмінну від тих «лайнократів»!) виступав проти поширення рабства на нові території (на Захід США, ну щоб там, хоча б не було чорних). Але війна внесла свої корективи, і яка припала на його президенство. Тому для вирішення «чорного питання» Авраам Лінкольн, пропонував після закінчення війни «вільних» рабів відправити назад у Африку, або відсилати їх на Гаїті, Британську Гвіану, Голландську Вест-Індію, і ще куди небудь, але тільки не залишати в США! Його адміністрація активно розроблювала план депортації чорних по закінченню війни. Бо Лінкольн, ще тоді розумів до чого призведе надання свободи чорним у США, і він таки не помилявся. Але проблемою постали фінанси і процес депортації, бо позбутися 4 мільйонів рабів (це тодішня чисельність чорних в США) стало не так легко. Тому і хотіли їх кораблями пересилити на острова Карибського басейну, що набагато ближче чим до Африки. Але цим всім планам завадило бажання більшої половини рабів, таки залишитися в межах технологічно розвиненої та великої Білої раси і її цивілізації, а не повертатися у свої «шалаші» та до первісно-общинного ладу у Африці. Тому і досі їхні нащадки «паразитують на шиї» у Білих! І також проблемою було, вище згадане вбивство Лінкольна у 1865 році (рік закінчення Громадянської війни). А потрібно було таки тоді реалізовувати «план Лінкольна», щодо вирішення «чорної проблеми» у США, але…

Друга людина, яка також виступила за повернення всіх чорних в Африку, але вже у 20 столітті, це був славнозвісний – Боб Марлі! Єдиний чорний, якого можна поважати за ідею репатріації чорних на «чорний континент». І відповідно виселення звідти всіх Білих (зазвичай з ПАР), які там ще залишилися. І як кажуть: «хай там варяться у власному соку»! Але ідеї ідеями, а реальність зовсім інша. Проте частково ідею репатріації втілили, а саме у вигляді – Ліберії. Ліберія – це країна пд-зх Африки, яка заснована у 1822 році колишніми рабами зі США. Яка має подібний прапор, як і в США, і населення якої себе називає «америко-ліберійці». Ліберія була заснована під проводом «Американської колонізаційної організації», яку очолював – Джон Рендольф, Генрі Клей, Річард Бленд Лі. Дана організація підтримувала работорговців, які хотіли позбутися від вільних чорних в США. Члени організації вірили, що чорні будуть мати більше можливостей для повноцінного життя в Африці, чим в США. Работорговці виступали проти заборони рабства, але бачили в репатріації – шлях, яким вони мали позбутися від вільних чорних та рабських повстань. З 1821 року тисячі вільних чорних, переселяли із США в Ліберію. А в 1847 році Ліберія проголосила незалежність. До 1867 року дана організація переселила 13 000 колишніх рабів в Ліберію. З 1825 по 1919 рік організація видавала журнал під назвою «African Repository and Colonial Journal». Після цього організація фактично припиняє своє існування, але офіційно проіснує, аж до 1964 року, коли передасть всі свої документи в Бібліотеку Конгресу. Тоді (до Громадянської війни) в Сполучених Штатах були чотири аргументи проти присутності вільних чорних:

Відсутність моралі. Тобто страх за змішування рас

Чорні були схильними до високого рівня злочинності

Інтелектуальна неповноцінність афроамериканців, їх робила непридатними до виконання обовязків громадян

Вільні чорні підбурювали інших рабів на бунти

В самій Ліберії колишні раби не намагалися приєднатися до африканського суспільства. Прибувши в Африку, вони себе називали «американцями»! Релігія, звичаї і соціокультурні стандарти «америко-ліберійців», засновувалися на традиціях довоєнного американського Півдня. Так звані ліберійські «американці», часто мали конфлікти з місцевими такими, як вони чорними племенами, через власне бажання домінувати над ними, яких вони вважали варварами і людьми нищого сорту. Ну й не дивно! Бо колишні чорні раби, побачили і пізнали могутню та розвинену Білу цивілізацію, і після побаченого прогресу Білих, вони своїх земляків з Африки вважали дикунами, які і далі жили первісно-общинним ладом. Що і є головною причиною, чому чорні і до сьогодні, не хочуть покидати межі розвиненої Білої цивілізації, і стараються продовжити своє «паразитування» в Білих, бо ті їх колись зробили рабами, про що не втомлюються на кожному кроці нити. А Ліберію, навіть після проголошення її незалежності, США продовжувало не офіційно підтримувати. Керівництво нової країни змоделювало по зразку американської – демократичну структуру. А нині Ліберія – це сама бідна країна Західної Африки і третя по цьому показнику в світі. Яку зараз очолює колишній футболіст і володар Золотого м’яча 1995 року від «France Football» - Джордж Веа. Крім того, рівень безробіття серед населення складає - 85%. Такий рівень безробіття є одним із високих в світі. Тому як бачите – результат на обличчя! От що означає, дати свободу чорним, що вони самі не знають, що з нею робити і повертаються до первісного ладу. Тому це ще один аргумент, чому чорні в США не хочуть повертатися в Африку, бо без Білих вони нічого не можуть зробити, організувати, створити. А так хоч за саму «чорну роботу» в Білих, можуть заробити пару сотень доларів і поїсти, напитися, накуритися і більше їм нічого не потрібно в цьому житті.

А зараз повертаємося безпосередньо до США, і уже в часи після Громадянської війни, коли колишні раби таки залишилися в Штатах. Сказати, що чорним стало легше жити, після війни – складно стверджувати (краще б в Африку вернулися). Бо на Півдні, після Громадянської війни (1865 рік) виникла таємна та відома расистська організація – «Ку-Клукс-Клан». Засновник був колишній генерал Конфедератів (ті що програли війну) – Натаніель Бедфорд Форест. Дана організація була терористичною, відстоювала ідеї переваги Білих і «Білий націоналізм». З середини 20 століття, виступали проти американських католиків та комунізма. У другій половині того же 20 століття, і по суті по сьогодні (в даний момент, організація немає чіткої структури і є роздробленою), боролися проти гомосексуалізму, мусульман та толерантності. З кінця 19 століття по 60-ті роки 20 століття, активно займалися «лінчуванням» або «Суд Лінча». Це є розправа над чорними, які посягали на Білих. Нині в інтернеті можна знайти зображення відкриток, або фото «Суда Лінча», але застерігаю! Людям зі слабкими нервами, краще не дивитися, бо там зображенні четвертовані. Також «лінчуванню» підлягали Білі, які були демократами, захищали чорних, або співпрацювали з ними. З моменту зародження, прихильниками та членами «Ку-Клукс-Клана», були колишні солдати, офіцери, генерали Конфедератів. Якщо організація спочатку була поширена у південних штатах, то з початком 20 століття, вона поширилася і на північні штати. Крім «Ку-Клукс-Клана», на Півдні був поширений «Закон Джима Кроу» (1890-1964 роки), який мав характер расової сегрегації, тобто Білі проживали, вчилися, працювали окремо від чорних, також дія закону поширювалася на лікарні, магазини, громадські вбиральні, ресторани, готелі, транспорт ітд. Даний закон у 1964 році, Верховний Суд США – визнав антиконституційним. Проте даний закон був ефективним, так як він чорних відсторонював від Білих. Чорні проживали в окремих кварталах, вчилися окремо і одним словом варилися у власному соку. Але в 60-х роках минулого століття, чорні захотіли жити, як Білі. І також бути в їхньому середовищі. А все спихали на порушення їхніх конституційних прав, і що ніби їх притисняють Білі. Відмінна «закону Кроу», призвела до теперішніх наслідків, коли чорні грабують, вбивають Білих, живуть за рахунок державних виплат, не працюють, вживають алкоголь і наркотики, і просто ведуть антисуспільний і девіантний спосіб життя.

Найбільші виступи, демонстрації чорних в США, припали саме на 60-ті роки минулого століття, коли хотіли відміни законів про расову сегрегацію (Закон Кроу). Очолив рух за права чорних – Мартін Лютер Кінг молодший. Це був афроамериканський баптист, проповідник, громадський діяч. Кінг став лідером руху за громадянські права чорних в США (1954-1968). 28 серпня 1963 року, організував «марш на Вашингтон за робочі місця та свободу». Це була одна із найбільших акцій чорних в історії США! В ній взяло участь від 200 до 300 тисяч афроамериканців. Вони маршем пройшли до меморіалу Лінкольна (той хто хотів їх вернути в Африку), де Мартін Лютер Кінг виступив і озвучив славнозвісні слова – «В мене є мрія». Також марш організовували правозахисні, робочі та релігійні організації. Після цього маршу було прийнято: «Закон про громадянські права» (1964), який забороняв сегрегацію в громадських місцях. А після трьох маршів «Від Сельми до Монтгомері» (7-25 березня 1965 року), був прийнятий - «Закон про виборчі права» (1965), який встановив рівні права на виборах для афроамериканців. Під час цього маршу, на відмінну від «Вашингтонського», таки відбулися сутички між демонстрантами і поліцією. Проте «Марш на Вашингтон», таки став однією із поворотних подій в історії США. Його критикував навіть один із відомих чорних націоналістів (підкреслюю – чорних націоналістів) – Малкольм Ікс, який назвав його «пікніком» та «цирком». Він заявляв, що лідери руху за громадянські права, зіпсували первинну ціль маршу, який мав показати силу та гнів чорних. Сенатор Олін Джонстон, писав владі про ті події: «Ви робите велику помилку, просуваючи цей марш. Вам вартує знати, що кримінальні, фанатичні, комуністичні елементи, і інші психі прийдуть, щоб використовувати цей натовп у своїх інтересах…». Джонстон був правий і бачив до чого призведе відмінна сегрегації (відділення Білих від чорних) у США, як кажуть – «немов у воду дивився». От і ще одна відповідь на те, чому нині в США чорні влаштовують погроми, як казали мудрі люди – «хто знає минуле, той знає майбутнє» і як я казав – «історія - це політика минулого, якій властиво повторюватися». Ще 14 жовтня 1964 року Кінг отримав – Нобелівську премію за боротьбу з расовою нерівністю без насильного спротиву. В 1968 році Кінг планував провести протест у Вашингтоні, названою – «Кампанією бідних людей», але був вбитий вистрілом невідомого – 4 квітня в Мемфісі. Після його смерті по всій країні повставали афроамериканці, які влаштовували безлад! Вбивцею поліція назвала - Джеймса Ерла Рея, який уже раніше відбував покарання за крадіжки, пограбування та здійснював втечу з місць позбавлення волі. Проте родина Кінга вважала, що Рея підставили, і так як він Білий, спровокувати масові протести по всій країні. Але Рея засудили до позбавлення волі на 99 років, тобто довічне, але в 1998 році він помре від проблем з печінкою. Дружина Кінга назве смерть Рея – «трагедією», бо по її словам, ніколи вже не настане процес по справі Рея, який міг відкрити таємницю вбивства її чоловіка, і довести невинність Рея.

Після смерті Кінга хвиля протестів в США починає зменшуватися, більше такого лідера у чорних, як він, уже не буде. Але регулярно і час від часу, після кожної оприлюдненої новини у ЗМІ про вбивство Білими поліцейськими/поліцейським – чорного, зазвичай злочинця, моментально відбувалися повстання афроамериканців, які часто супроводжувалися погромами, грабежами, вбивствами Білих. Для прикладу:

1992 рік – «Лос-Анджелеський бунт» - причина: виправдання 4 Білих поліцейських, які побили чорного злочинця. Результат: погроми, напади на Білих (вбито 53 Білих!!!), спалено 1100 будинків, завдані збитки місту оцінювалися – 1,5 млрд доларів США.

2001 рік – «Масові безлади в Цинциннаті» - причина: вбивство 19-річного чорного злочинця – Тімоті Томаса, Білими полісменами від яких він намагався втекти. Результат: погроми, пожежі в магазинах та офісах, оголошено надзвичайну ситуацію, поранено 60 чоловік.

2014 рік – «Безлади у Фергюсоні» - причина: під час арешту, 9 серпня був застрелений 18-річний чорний, 28-річним Білим полісменом. Результат: погроми, пожежі, безлади з боку афроамериканців, аж до початку грудня.

2015 рік – «Безлади в Балтіморі» - причина: смерть чорного від травм отриманих, під час арешту. Результат: погроми, пожежі, безлади, була залучена Національна гвардія.

2016 рік – «Безлади в Північній Кароліні» - причина: поліцейський застрелив чорного злочинця, який в руках тримав вогнепальну зброю. Результат: погроми, пожежі, безлади, була залучена Національна гвардія.

2020 рік – «Безлади в Міннеаполісі» - причина: вбивство чорного злочинця - Джорджа Флойда, Білим полісменом. Результат: погроми, пожежі, безлади, була залучена Національна гвардія.

Так як всі у США і поза, хочуть «повісити всіх собак» на шию Дональда Трампа, звинувачуючи його в розпалі расової ворожнечі, хай згадають минуле! Що і до Трампа протести з боку чорних мали регулярний характер, і не один раз залучалася Національна гвардія для їх придушення. Трампу і так закидали організацію «Маршу об’єднаних правих» - 11 та 12 серпня 2017 року в Шарлотсвіллі (штат Вірджинія), які були спровоковані спробою демонтажу статуї генерала Конфедератів – Роберта Лі, яка знаходилася у парку, який до 2016 року носив його ім’я (це була провокація демократів). Також регулярно останні роки (при президенстві Обами) демонтували пам’ятники діячів та героїв Конфедератів у Громадянській війні в США, перейменовували вулиці названі у їхню честь. Проте організатори зазначали, що марш відбувався для обєднання Білих націоналістичних угрупувань. На цьому марші, також були присутні представники «Ку-Клукс-Клану».

Нині керівництво армії США, засуджує бажання їхнього президента Трампа, щодо залучення військових для придушення протестів. Але якщо демонстранти перейшли межу, і несуть матеріальні збитки на мільйонні суми у багатьох штатах, то таки потрібно залучити армію! І шановним читачам потрібно звернути увагу на історію протестів в США, а саме на їхні причини. А причинами, то були вбивства при затримані Білими полісменами – чорних злочинців, а не простих чорних громадян. Проте логіка демократів полягає в тому, що якщо чорний вчинив правопорушення, чи є злочинцем, і він стріляє в полісменів вбиваючи їх, вони не мають права його застрелити! Одним словом - маразм! Чому в США, всі мовчать за кількість вбитих Білих полісменів, які затримували чорних злочинців? Американське ЗМІ та телебачення, ці факти і статистику замовчує! І це вже не новина, а доведений факт, що у чорних схильність до злочинності є вродженою, тому вони мають найбільший відсоток вчинених злочинів серед: Білих, Латиносів, Жовтих (зазвичай китайців). А останні дві групи, нині у США мають велику чисельність, серед населення, і які більш мирно співіснують з Білими, і не ниють на кожному кроці, що їх права обмежують чи порушують, як чорні!

Нині демократична пропаганда в США, намагається руками феменізму (жінки, які виступають за зрівняння в правах з чоловіками) знищити – «Білий імперіалізм». Типу потрібно зупинити домінування Білих чоловіків, які сотнями років обмежували у правах жінок. І відповідно в знак протесту, Біла жінка має вступати у шлюб з чорним чоловіком. Як по слухаєш з боку, здається маразм, але в США це реальність. Як би дивно не звучало, демократія використовує американську порнографію з метою пропаганди насильства чорних над Білими (частіше жінками), як помсту за імперіалізм Білих чоловіків, щоб їх генетично знищити. Звичайно шляхом згвалтувань Білих жінок – чорними. А американська демократична влада - це заохочує і здається, якби могла, то на законодавчому рівні змушувала всіх Білих жінок виходити заміж тільки за чорних. А ті Білі дружини, дочки – Білих чоловіків, мають в обовязковому порядку вступити в інтим з чорними. Якраз це пропагують, як би смішно не звучало – «порнухою». До речі про це зазначають, говорять і пишуть багато свідомих людей в США, які стурбовані пропагандою, так званою «сексуальною помстою» за Білий імперіалізм. Те що в США нині ведуть «генетичну війну» проти Білих, це уже не новина, а реальність. І як зазначали деякі небайдужі до цієї проблеми американці, що хай Білі жінки, які одружуються з чорними, хай їдуть з ними в Африку і там насолоджуються досягненнями своїх нових чоловіків, тобто первісно-общинним ладом. І туди для профілактики, потрібно відіслати демократів, щоб переглянули свою політику толерантності, якщо не хочуть, щоб і США стали – Африкою! Хоч Білі феменістки боряться за рівні права для чорних і пропагують стосунки білих жінок з ними, бо типу у них більші геніталії, то слід згадати, що у чорних жінок в рази більші їхні принади, чим у білих жінок. До речі, згідно досліджень американських соціологів, чорні жінки, як і Білі чоловіки, дуже прохолодно ставляться до міжрасових шлюбів, що і є правильними поглядами та переконаннями! Білі жінки відповідають своєю фізіологією – Білим чоловікам, а чорні жінки – чорним чоловікам. Тому всі свідомі Білі, як чоловіки так і жінки, у США, Канаді, Аргентині, ПАР, Австралії, Новій Зеландії та Європі (Україна також) – мають усвідомлювати ці факти та речі і не знищувати свої гени! Бо якщо ні, то скоро зникнемо з лиця цієї планети.

Прикладом наслідків зникнення Білих, може бути – ПАР (Південно-Африканська республіка). Ця країна, яка колись належала Британській імперії, є яскравим прикладом відношення двох рас. До прибуття європейців в 15 столітті, на територію сучасної ПАР, проживали племена: банту, готтентоти, бушмени. У них був первісний лад, займалися скотарством і полюванням, вели кочовий спосіб життя, одним словом були, як типові первісні люди. В 1652 році, голландці засновують портове місто – Кейптаун, яке стало перевальною стоянкою для кораблів, які поповнювали запаси свіжої води, овочів та фруктів. Згодом європейці почали розселятися на схід від міста, вступаючи у конфлікти з племенами банту. А населення європейців, крім голландців поповнювали: французи (гугеноти, які втікали від переслідувань), які почали розвивати виноробну промисловість, німці і британці, які розвивали промисловість. Згодом на виноробних плантаціях, почали використовувати працю місцевих аборигенів. Хоча в самих племенах зулусів, процвітало рабство і без Білих. Так зароджувалася – ПАР! З кінця 90-х років 19 століття у ПАР, Білі почали розвивати гірничу промисловість, на яку також активно почали залучати рабів місцевих і сусідніх племен. В 1930-40-х роках, уже 20 століття, в країні Біле населення розпочало індустріалізацію країни, яка була заснована на видобутку – алмазів, золота, залізної руди, вугілля. Що в свою чергу стрімко піднімало економіку країни. Чорні про це багатство, яке можна було видобувати - до приходу Білих не знали! А так Білі почали видобувати, а чорні з часом почали отримувати роботу (хоч і рабську), але з платнею, що дозволяло їм виживати, під час неврожаїв і хвороб. Також Білі активно розвивали фермерське господарство, на яке також активно залучалися раби. Починаючи з 60-х років минулого століття, ПАР – єдина розвинена країна Африки по критеріям – ООН! Проте в 1948 році була прийнята політика – Апартеїду. Біле керівництво ПАР розуміло, що чорна робоча сила, набагато дешевша, чим робочі з Європи, тому цей фактор став значним в економічному успіху ПАР. Політика Апартеїду полягала у відселені чорного населення на окраїни міста в окремі райони, де в свою чергу не було навчальних закладів та лікарень (через свою розумову відсталість, місцеві племена не могли їх зробити, як у Білих!). Тому чорні, які не вміли писати (писемності, як такої до приходу Білих – взагалі не було!) ставали безграмотними і некваліфікованими працівниками, і тому згідно того же Апартеїду – ставали дешевою робочою силою. А тратити величезні кошти, тільки на освіту для місцевих аборигенів, які не мали навіть власного письма – Білі не хотіли. Система Апартеїду була вигідна для промисловості ПАР. По суті положення безправ’я для чорних робочих, робила неможливість офіційних протестів та створення профсоюзів, а це в свою чергу робило бізнес надприбутковим і промисловці одобрювали політику Апартеїду. Профсоюзи для чорних почали дозволяти, тільки з 1970-х років.

Звичайно світова спільнота тиснула на ПАР за політику Апартеїду. В 1962 році ООН прийняло «резолюцію про боротьбу з апартеїдом». У ПАР заборонили ввозити нафту, тому керівництву держави (де було багато вихідців із Німеччини) довелося робити бензин із вугілля, як у свій час – Третій Рейх! Також заборонили діяльність міжнародних інвестиційних фондів в країні. Бізнесмени з ПАР, не могли робити інвестиції в інших країнах. Проте ці обмеження зробили з ПАР – великого постачальника золота у світі, а санкції ще й стимулювали ріст цін на даний дорогоцінний бізнес, пік якого, припав на 80-ті роки. Дана ситуація робила політику Апартеїду не вигідною для промислової еліти, яка була більшістю в країні. З 1984 року, коли США так само ввели повноцінні санкції і обмеження на рух фінансів з ПАР, в останній почався суттєвий відтік капітала з країни. З 1980 по 1985 рік, країна втратила – 9 мільярдів доларів. А це призвело до падіння курса валюти ПАР – ренда. Падіння курса для країни, означало тільки одне – високі ціни на імпортні товари, а за цим почалася інфляція по 12-15 % в рік. Тому влада ПАР з 1985 року ввела заборону на виплату боргу, капітал було заборонено виводити з країни.

«Африканський національний конгрес», який почав свою діяльність, ще в 1912 році, у другій половині 20 століття проводив боротьбу проти політики Апартеїду, шляхом протестів, бунтів, насильства та терористичних дій щодо Білих. Домігся зі світовою спільнотою звільнення свого лідера та головного борця з Апартеїдом - Нельсона Мандели, та проведення «демократичних» виборів в ПАР, на яких президентом обрали того же – Манделу (1994-1999). Нині конгрес - правляча партія (з 1994) в країні. Але є цікава деталь, підготовку терористів «АНК» здійснювало – СРСР! З 1960-х років конгрес активно підтримувала радянська влада. Ну й не дивно! Москві потрібне було дешеве золото та алмази, а там були зосереджені, одні із найбільших родовищ на планеті. Крім того, там було багато вугілля та інших корисних копалин. Тому Союз хотів там встановити маріонеткове керівництво з числа зулусів, після збройного перевороту. Так сотні активістів «АНК» вчилися в університетах, технікумах СРСР. В радянських військових училищах та таборах в Анголі, під керівництвом радянських інструкторів, отримували підготовку більше двох тисяч бійців, військового крила «АНК». Їм згодом надавали радянську зброю для діяльності, безпосередньо на території ПАР. Самі терористи проходили навчання в – «165-м навчальному центрі по підготовці іноземних військовослужбовців». США - «АНК» і його членів виключило зі списку терористів, лише в 2008 році, до 90-ліття Нельсона Мандели (помер в 2013 році). А за часів правління останнього Білого президента ПАР – Фредеріка де Клерка (1989-1994), який же в 1989 році, зняв заборону на діяльність того «АНК» та звільнив їхнього лідера Манделу. А з 1990 року розпачалася реабілітація засуджених діячів та членів «АНК». Де Клерку було таки суджено покінчити з Апартеїдом в країні, тому йому довелося поетапно знімати обмеження, але тероризм «АНК» - незавершився!

В 1993 році члени «Панафриканського конгреса», коли уже паралельно та поступово ліквідовувався Апартеїд, почали нападати на Білих полісменів та фермерів. На мітингу 27 березня 1993 року, керівник «ПАК» - Кларенс Маквет, відкрито взяв відповідальність за вбивства Білого мирного населення (у даному випадку за вбивство Білої жінки та її двох дітей) та проголосив: «Один фермер – одна куля! Ми збираємося вбивати всіх Білих – і дітей, і старих. Це буде рік терору!». А в той час Біле населення, активно озброювалося для власного захисту. Тоді в день видавалося більше 500 ліцензій на носіння вогнепальної зброї. Було створено «Африканерський народний блок», у якій увійшло більше 20 організацій Білих. Африканери – це назва європейського населення ПАР. З числа резервістів, створювалася народна армія (Білих), яка мала чітку систему керівництва. Країна постала на межі – Громадянської війни.

25 липня 1993 року в Церкву Святого Якова в Кейптауні, увірвалися чотири чорних, маючи ручні гранати та автомати, вбили 12 Білих і поранили ще 47 людей. Після цього міжнародна спільнота тиснула на президента ПАР – де Клерка, який згодом провів загальні демократичні вибори. З 26 по 29 квітня 1994 року провели вибори, де перемогу здобув «АНК», а 9 травня «Національна Асамблея», обрала президентом ПАР – Нельсона Манделу. Політика Апартеїду, яка тривала 46 років – завершилася.

Після відмінни Апартеїду корінне населення (чорні) отримали доступ до навчальних закладів, державних посад Білих, та заняттю бізнесом. Були відмінені міжнародні санкції проти ПАР, що викликало притік іноземних інвестицій. Основою конкурентоспроможності країни була - унікальна гармонія високопрофесійного Білого менеджменту та дешевої чорної робочої сили. Правляча партія «АНК», здійснювала програми, при яких, під час влаштування на роботу, мали перевагу чорні! Але компетентних спеціалістів серед чорних – дуже мало або практично їх немає (напевно інтелекту не вистачає, хоч мають свободу, уже 26 років). При цьому високоосвічені Білі спеціалісти, масово емігрують із країни, перш за все через високий рівень злочинності з боку чорних (ну дуже рвуться працювати і вчитися, як кажуть, що аж гай шумить!). За перші десять років, після відміни Апартеїду, виїхало більше 800 тисяч Білих (а разом Білих на момент заборони Апартеїду було – 4 мільйони). І ця тенденція продовжується донині! А ПАР поступово перетворюється з єдиної розвиненої країни Африки в її середньостатистичну, тобто відсталу.

Приклад ПАР є прикладом для США і Європи, і застерігає Білих від цих наслідків. Якщо в США дати владу чорним – це призведе до хаосу, масової злочинності з їхнього боку, мародерства, вбивств, грабежів. Також почнеться занепад промисловості та господарства, що призведе до голоду і поширення хвороб. Чорні в ПАР до 1994 року, були дуже типу «розумні», і вважали, що з їхньою владою стане краще жити і буде ще більший розквіт, бо вони свободу отримають. А результат, то був і є протилежним! Вони хотіли отримати те, що мали Білі (надбання Білих: промисловість, господарство, транспорт, телекомунікації, зв’язок ітд), а в результаті не знають, що з ним робити і як обходитись, бо вони його не створювали. Як результат міста, квартали, райони, фермерські господарства, промислові об’єкти, які були в ПАР у руках Білих, після їхньої втечі – у руках чорних пропадають! Бо напевно інтелекту не вистачає! Але про що там говорити, якщо найбільше досягнення чорних – приручена худоба і примітивне землеробство з його же знаряддями праці. Вони нічого корисного в плані технологічного чи наукового розвитку не принесли людству. А їхні племена в центральній Африці, до яких не добралися руки Білих колоністів, і досі живуть первісним ладом!

Тому Дональда Трампа потрібно не засуджувати, а підтримувати у його не легкій боротьбі за правопорядок та за світле майбутнє США! А демократів засуджувати за їхній теперішній «геноцид Білих», про який потрібно не мовчати, а вже кричати, поки не пізно! Як показує історія «чорної проблеми» в США та досвід ПАР, практика насильних протестів з боку чорних, ще зявилася задовго до Трампа. А масовий характер вони набули з 60-х років минулого століття, коли відмінили «закон Кроу». Відповіді на питання, як вирішити проблему з чорними, криється в історії. Ще Авраам Лінкольн пробував втілити у життя повернення всіх чорних рабів у Африку, бо він розумів та зазначав, що чорні і Білі не можуть співіснувати в одному суспільстві. І по ідеям Лінкольна, після Громадянської війни, всі чорні мали б бути відправлені у Африку, але завадила його смерть. «Закон Кроу», який хоч і був расистським, проте він «ділив суспільство» на Білих і чорних. Де кожна сторона жила окремо - одне від одного. Білі мали власні робочі місця, навчальні заклади, лікарні, громадські місця, а чорні свої. Але ж ні! Останні захотіли жити, як Білі і почали лізти в їхній світ. Вони хотіли користуватися тими ж громадськими місцями, лікарнями, навчальними закладами - Білих. Тому вимагали зрівняння у правах. А що з того вийшло? Живуть на державні виплати, займаються злочинною діяльністю, ведуть девіантну поведінку і сидять «на шиї» в Білих, постійно згадуючи їм про рабство. Якщо керівництво США, як мінімум повернеться до «закону Кроу», і таки поверне сегрегацію та розділить суспільство по расовим ознакам, де кожен буде «варитися у власному соку» - Білі в Білому, чорні у чорному, то тоді всім стане краще! Бо як показує досвід Ліберії, у яку колись повертали колишніх рабів зі США, де їм дали владу і країну, то все у їхніх руках занепало, і вони не знали, що робити з тою свободою, тому нині це одна з найбідніших країн Африки. А ПАР! Там звідки виїхали Білі у 1994 році, після відміни Апартеїду, все (промисловість, господарство, телекомунікації, інфраструктура) у руках чорних почало занепадати! Бо там, де чорні, там завжди занепад і хаос, та прогрес, який від того тікає, куди бачить! І Європі також потрібно з того зробити висновок, бо зі своєю толерантністю, вона знищить своє корінне Біле населення під навалами чорних і арабських емігрантів. Особливо останні небезпечні зі своїм релігійним фанатизмом, через який часто вчиняють на нашому континенті теракти. Бо ми невірні, тому маємо здохнути, а те, що це наша земля, а не їхня, їх та демократів це не цікавить. Також ніхто не згадує про урок з історії, про Стародавній Єгипет. Як у 7 столітті нашої ери араби-мусульмани, повністю підкорили Північну Африку, і все корінне населення підлягало ісламізації. Так було остаточно знищено корінне населення Єгипту, а залишки асимілювали, змусили прийняти мусульманство, насадили арабську культуру. І нині 98% населення арабського Єгипту – араби! Які не мають нічого спільного з тими єгиптянами, що колись там були. Хіба що земля, на якій живуть, і назва країни, яка не відповідає сутті, от це єдине спільне. Закони, культура, релігія, мова, традиції і багато іншого - пішло в небуття! А взамін араби, нічого кращого не принесли з собою та не зробили. Білі то хоч у різних куточках світу з собою несли цивілізацію, науку, прогрес, чим активно користувалися і користуються чорні, араби та інші. Тому, якщо не буде винесено висновок з даного уроку, то те саме чекає Білих європейців та американців, що колись справжніх (древніх) єгиптян, якщо не схаменуться. Бо так тільки величні будівлі, будуть згадкою про велику Білу цивілізацію!

Коментарі

vova stasyuk   13:14
0

Від кого пане Дмитре чую! Від людини, яка не знає, що таке ресурси і науково-технічний прогрес, але вважає, що без цього можна "пакращити" економічний добробут населення, коли раніше ІСТОРИЧНО ніхто цього не зміг зробити. Да! Ви ще той історик! Щось там вам не подобається, то трактуйте по своєму, по "сраноноваторськи", і для таких "новаторів", як ви!
вова, я оцінюю текст, а ти і твої однодумці- автора.
Чи ви цієї різниці просто не розумієте?
Твоє мислення, вово, навіть не розуміє, що зараз німці під впливом плюрало-ліберастів просто вимирають у ФРН. І з ляку та здуру запрошують на свою шию негрів та арабів.
А ти тупо пнешся туди, щоб і собі їм вірно служити.
Мудро, еге ж?
vova stasyuk   11:28
0

А чого ви забули до кольорових добавити свою націю, націю сіоністів! Вони також як ви сидять на шиї!
vova stasyuk 11:25
0
Пане Дмитре! Те що ви історії не знаєте, то це так ясно! Бо якби ви знали б, то розуміли, що після окупації теперішньої ФРН, Британією, США, Францією, їхні демократи намагалися систематично впроваджувати демократію, а з 80-х та 90-х років, активно заганяли в Німеччину біженців/емігрантів з Африки та Близького Сходу, щоб вони на противагу німцям розмножувалися на їхній землі. І це робили масони-сіоністи. Такі самі сіоністи як ви!!!
вова, не демонструй своїх припадків так відкрито. Бо ще іміграційні чиновники у ФРН це помітять та не дадуть тобі громадянства Німеччини. Бо у них же зараз і кольорових без гальм вистачає. А тут ще з тобою панькатися...
vova stasyuk 21:23
0
Які припадки пане Дмитре? Я пояснював чому ви не знаєте історії. А припадки це у вас, бо ніяк не можете свою СІОНІСТСЬКУ срану новизну продати! То ви ще попробуйте її впарити своїм одноплемінникам-сіоністам. Але я думаю, що ваші одноплемінники-сіоністи, мали вашу новизну в одному прекрасному місці, тому ви її впарюєте українцям!
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі