Тариф «Я популярний!». Вам знайомо? Це – коли вимушено платиш подвійною ціною за все.

Але в даному разі мова не тільки про гроші, а ще й  про політичний капітал – як особистості, так і країни. Чи може відомий політик і антикорупційний діяч стати «розмінною монетою» в чужій брудній грі? На превеликий жаль, сьогодні в Україні все можливо…

«Без мене – мене женили», – якось так можна охарактеризувати історію навколо екс-в.о. генпрокурора Віктора Чумака, коли його багаторічний помічник Микола Гевелюк, ходячи по державних кабінетах, хизується наближеністю до Чумака й можливостями «порішать» різні питання. Цікаво, а чи знає про таку «рекламу» сам Віктор Чумак і чи потрібна йому така популярність?

Кажуть, пан Гевелюк по житті ніколи не втрачав нагоди скористатися «високими» знайомствами й підзаробити таким чином «на хліб» від зацікавлених у певних рішеннях осіб. А тут, як подейкують, до когорти таких зацікавлених осіб втрапив і він сам.
Мало хто знає, що Микола Гевелюк є екс-головою Наглядової ради і колишнім найбільшим акціонером прибуткового колись підприємтсва –  ЗАТ «ВТФ «Радосинь», яке працювало в агробізнесі. Колишнім, бо тепер пан Гевелюк є головним кредитором у процесі банкрутства цього підприємства.

Досвідчені люди роз’яснюють, що «ділити пиріг» прибуткового підприємства, власноручно доведеного до банкрутства, – неабияк прибуткова справа. Особливо, якщо до процесу залучити впливових товаришів, які (в разі чого) захистять. Так, можна лише уявити собі, який рівень впливового захисту треба мати, щоб іще в далекому 2004 році взяти в «Укросоцбанку» значну суму коштів під заставу нерухомого майна (нині це ТРЦ на Троєщині), – і досьогодні не віддати!

Розповідають, що у тому ж 2004 році за неповернення ЗАТ «ВТФ «Радосинь» отриманих кредитних коштів були вчинені виконавчі написи про стягнення з підприємтсва нерухомого майна – того самого троєщинського ТРЦ.  І «Радосинь» тоді мусив відступити права вимоги і права за договорами іпотеки на цю нерухомість. Та незрозумілим дивом у 2010 році за позовом ЗАТ «ВТФ «Радосинь» вказані договори відступлення суд визнав недійсними, і «Радосинь» продовжив бути власником свого іпотечного майна!

Через певний час «Укрсоцбанк» поновив свої записи про іпотеку та знову звернувся до суду про визнання забезпечених іпотекою вимог у процедурі банкрутства. Минулого року банк продав своє право вимоги до ЗАТ «ВТФ «Радосинь» новому кредитору – фінансовій компанії «Єврокредит» та повідомив про це суд. Але ж, марна справа: суди якось знову «дійшли висновку», що борг та іпотека дивним чином самі припинись після  вилучення записів про іпотеку за ТОВ «ФК «Єврокредит». І нещодавно, 16 червня 2020, судова колегія Касаційного господарського суду Верховного Суду взагалі відмовила ТОВ «ФК «Єврокредит» у вимогах й погодилась з припиненням іпотеки і скасуванням записів про неї. І байдуже, що при винесенні цього «новаторського» рішення була цілком проігнорована практика Великої Палати Верховного Суду!

А хто здивований? Насправді навіть суддям найвищої судової ланки сьогодні більш вигідно догоджати «рєшалам», аніж служити Феміді. Цікаво, Вища рада правосуддя наддасть належну правову оцінку діям суддів по цій справі? Поспостерігаємо.

А поки що, дякуючи Миколі Гевелюку, ЗАТ «ВТФ «Радосинь» зберегло «у скарбниці» непогані кошти з неповернення кредиту та ще й залишило у своїй власності торговий центр на Троєщині без іпотечного обтяження.

А ви думали, як з вітчизняних банків «вимиваються» фінансові активи? Приблизно так, за налагодженими до автоматизму схемами «рєшал» із 90-х.

А ми тут в публікаціях й телеефірах дискутуємо про боротьбу з корупцією та якийсь міфічний «інвестиційний клімат» України! Чекаємо, коли ж в країну прийдуть світові інвестори із грошима й репутацією… Боюсь, чекатимем ще довго.

Коментарі