Блоги → Перегляд
Мітки Перша Світова війнаДруга Світова війнаТретя Світова війнаЧетверта Світова війнаВінстон ЧерчилльЧерчилльСвітова війнавійнаХолодна війнаСШАСРСРСССРЯпонська імперіяЯпоніяХірохітоКарибська кризаКубаЯдерна війнаядерна боєголовкаРосіяНімеччинаКитайІсламська державаЄвропатероризмБерлінФРННДРГДРВаршавський договірУкраїнаКримДонбасДНРЛНРНАТОЄвропейський СоюзЄСлюдстволюдинаТридцятилітня війнаХристиянствоІсламКатолицизмПротестантизмСемилітня війнаНаполеонівські війниНаполеон БонапартНаполеонБонапартФранціяБританіяБританська імперіяРосійська імперіяПруссіяАвстріяАвстрійська імперія ГабсбургівІспаніяПортугаліяСілезіяПівнічна АмерикаАфрикаПівденна АмерикаАзіяАвстраліяАнтарктидаБлизький СхідІталіяострів Святої ЄлениАтлантичний океанТихий океанострів ЕльбаБитва під ВатерлооВатерлооСуецький каналЄгипетМоскваСанкт ПетербургПетербургПарижЛатинська АмерикаАмерикаБразиліяБразильська імперіяРіо-де-ЖанейроСімон БоліварБоліварВелика КолумбіяКолумбіяВенесуелаУго ЧавесПанамаПеруБолівіяПарагвайУругвайЧиліАргентинамасонствомасониАнгліяАнтантаВелика війнаВелике переселення народівХрестові походиЄрусалимІзраїльєвреїМонголо-татарська навалаМонголіяМонгольська імперіяТемуджинЧингісханБатийБатуКиївська РусьВолодимир Деканозовжурнал "Time"Герман Раушнінгоперація "Немислиме""Немислиме"Адольф ГітлерГітлерВермахтТретій РейхВеймарська республікаімперіалізмЮгославіяПольщаЧехословаччинаПрагаУгорщинаРумуніяБолгаріяАлбаніяЛитваЧервона арміяКрасная армияГитлерЙосип СталінСталінСталинВолодимир ЛенінЛенінЛенинбільшовизмбільшовикикомунізмтотальна війнаВелика БританіяГеоргій ЖуковЖуков"Кембриджська п'ятірка"Арнольд ДейчКім ФілбіДональд МаклінЕнтоні БлантГай БерджессДжон КернкроссКлемент ЕттліКанадаФултон"Фултонська промова"Англо-саксонський расизмрасизмАнгло-саксинацизмфашизмдемократіясоціалізмнаціонал-соціалізмСубкоманданте МаркосМексикаглобалізмантиглобалізманархізмКНДРПівденна КореяВ'єтнамАфганістанЮзеф ПілсудськийBrexitДалекий СхідемігрантиісламістиІндіячорніарабилатиносижовтіБіліРадянсько-польська війнаНСДАПпланетатеорія змови"останній герой"

«Останній герой: переможці Другої Світової розіграють Третю Світову війну» або «Як Вінстон Черчилль розробив план та хід Третьої Світової війни»

Неділя, 16:32, 25.10.20

Рейтинг
61 0
Переглядів
1323

0
0
У цій статті згадуються

«Останній герой: переможці Другої Світової розіграють Третю Світову війну»

або

 «Як Вінстон Черчилль розробив план та хід Третьої Світової війни»

У даній статті, мій любий читач я розкрию тему про парадоксальну «Третю Світову війну», яку одні вважають, як таку, що вже була, і що вже нині «Четверта Світова війна», а інші вважають, що вона ще не відбулася. Проведу короткий історичний екскурс війн, які вже мали світове значення та по своїм властивостям не поступалися класичній Першій та Другій Світовій війні. Згадаю як Вінстон Черчилль розробив план та хід Третьої Світової війни та думку Субкоманданте Маркоса про неї, як такої, що вже відбулася, і між ким вона таки була. І звичайно зазначу висновок з геополітичної теперішньої ситуації у світі і прогноз можливих учасників, уже безліч разів анонсованої – «Третьої Світової війни»!

Після завершення Другої Світової війни, а саме після капітуляції Японської імперії – 2 вересня 1945 року, тема Третьої Світової війни актуальна донині. Дехто вважає, що вона вже відбулася, під виглядом «Холодної війни» між США та СРСР і що вже почалася Четверта Світова війна, де США намагається встановити своє абсолютне панування на планеті у боротьбі з Китаєм, Росією та ісламським тероризмом. Інші вважають, що навпаки, нас ще чекає Третя Світова війна. Проте після закінчення Другої Світової у Європі та поділу Берліна на західну (американську) та східну (радянську) частину, більшість людей вважали, що саме там, де закінчилася попередня війна у Європі, почнеться майбутня. Війна таки почалася у Берліні, але як «Холодна війна», у якій було місце для гонки озброєнь та локальних сутичок в країнах третього світу, між американцями та радянськими, але через тих же третіх осіб. Навіть побутує версія, що в країн Варшавського договору (НДР або ГДР - Східна Німеччина, Польща, Чехословаччина та СРСР) був план можливого нападу на ФРН (Західна Німеччина), проте він таки не згодився. Бо в 1962 році епіцентром можливого початку смертельно-небезпечної для всього світу – Третьої Світової війни, могла стати Куба. Острів, який розміщений у Карибському басейні та який «перед самим носом» США, мав таємно розміщені у себе радянські ядерні боєголовки. Тоді весь світ був в нервовому очікуванні, не тільки нової світової війни, а в першу чергу ядерної війни! Багато хто боявся, що США та СРСР все ж таки обміняються ядерними атаками, де будуть мільйонні жертви за лічені години з обох боків, а вся Північна півкуля планети, може стати одним суцільним згарищем. Ті нервові жовтневі події 1962 року, увійшли у світову історію, як «Карибська криза», яка на втіху більшості, так і не стала початком анонсованої Третьої Світової війни. Звичайно з «Карибською кризою» політичне протистояння між США та СРСР не припинилося, і вище згадані локальні сутички між ними у країнах третього світу - продовжувалися. Але кризові 80-ті роки для СРСР, призвели до остаточного падіння комуністичних режимів у країнах Варшавського договору (Польща, Чехословаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Албанія, НДР або ГДР) та падіння самого СРСР. Відповідно після 1991 року, на планеті лишилася одна наддержава – Сполучені Штати Америки! Проте з початком 21 століття, США намагаються нав’язати боротьбу - Росія зі своїм «диким капіталізмом» та Китай зі своїм «капіталістичним комунізмом». Також боротьбу зі США оголосила терористична «Ісламська держава». Нині, всі кому не лінь, пишуть про нові можливі місця початку Третьої Світової війни. І Україна, стала одним із останніх цих місць, після анексії Криму та проголошення на Донбасі терористичних ДНР та ЛНР, під покровительством Росії у 2014 році. Спочатку міжнародна спільнота думала, що Росія після Криму, все ж таки перейде в повномасштабний наступ на Україну, де зійдеться з військами НАТО та США. І що це буде початок нової світової війни. Проте і цьому на велике щастя для українців, також не судилося статися! Але тема анонсованої багаторазово - Третьої Світової війни, залишається актуальною і в теперішній час.

 «Війни, які в історії людства мали світове значення»

В офіційній історії людства, було всього то дві світові війни, а саме Перша Світова війна (1914-1918) та Друга Світова війна (1939-1945), проте раніше були війни, які також мали світове значення, але вони не набули планетарного статусу у історії. Зазвичай світовою війною вважають війну у яку втягнуто безліч країн, і кілька континентів. Тому деколи історики до розуміння світової війни відносили: Тридцятилітню війну (1618-1648 рр., війна між протестантами та католиками у Західній, Центральній та Північній Європі), Війну за іспанську спадщину (1701-1714 рр., боротьба династії Габсбургів за збереження престолу у Іспанії, бойові дії відбувалися у Західній, Північній, Південній, Центральній Європі, Вест-Індії (острови Карибського басейну), Північній Америці (англійські колонії)), а також Семилітня війна (1756-1763 рр.), яку Вінстон Черчилль (прем’єр-міністр Британії часів Другої Світової війни) назвав «Першою світовою війною», бо вона проходила в Європі, Північній Америці, Індії, Карибському басейні, Африці, Філіппінах, Південній Америці, а почалася всього то через війну Пруссії з Австрією за Сілезію (столиця Вроцлав/Бреслау). Цю війну також назвали «Дипломатичною революцією», бо це був міждержавний конфлікт, який порушив у Європі стару систему військово-політичних союзів та викликав зовнішньо-політичну переорієнтацію ряду європейських держав від Британської до Російської імперії, відому як «перевертання альянсів». Конфлікт Пруссії та Австрії породив конфлікт між політичними альянсами європейських імперій, який роздув війну на інші континенти планети, де були колонії європейців. Так для прикладу у Північній Америці французькі колоністи вступали у збройні сутички з англійськими, через конфлікт альянсів у Європі.

Також світовою війною вважають «Наполеонівські війни», які по суті почалися, ще у 1796 році, коли Наполеон Бонапарт здійснив «Перший похід на Італію». А тривали ці війни, аж до битви під Ватерлоо (нині Бельгія) у 1815 році, коли війська Бонапарта остаточно були розгромлені, а їхнього лідера – Наполеона, чекало заслання на острів Святої Єлени у Атлантичному океані. Якщо «Семилітня війна», як зазначав пан Черчилль – це «Перша Світова війна», то Наполеонівські війни – це «Друга Світова війна», до речі з нею можна провести паралелі до класичної Другої Світової війни (1939-1945). Бо Другу Світову також можна назвати - «Гітлерівськими війнами», де головний герой Адольф Гітлер, як і його кумир – Наполеон Бонапарт, спочатку захопив владу у своїй країні, почав підкорювати Європу зі Заходу, також увірвався у Північну Африку (воював за Єгипет, особливо за Суецький канал, який виводив британські кораблі в Червоне море, а з нього в Індійський океан), після того рушив на Схід, тобто на Москву. Гітлер хоч не взяв Москви, але дійшов до неї, проте як і Бонапарт, через стійкі морози (у грудні 1941 року) був змушений відступати! Саме з Москви почалася серія невдач Гітлера, яка призвела до відступу, аж до своєї столиці – Берліна. Так само Наполеон Бонапарт після Москви (1812 року), зазнав серію невдач і також відступав до своєї столиці – Парижу, де у 1814 році його війська були розгромлені. Проте на відміну від Гітлера, Бонапарт (для тих хто не знає, Наполеон мав прізвище – Бонапарт) отримав, як кажуть «від долі» – другий шанс. Після свого першого заслання на острів Ельба у Середземному морі, Бонапарт завдяки вірним людям, втік звідти та повернувся у Францію, де зібрав ті ж вірні собі війська, і дав останній бій (18 червня 1815 року) коаліції під Ватерлоо! Ці події в історію увійшли, як «100 днів Наполеона» (20 березня – 7 липня 1815 року – період відновленої влади Бонапарта у Парижі та Франції), проте реванш Бонапарта, ні до чого доброго не призвів. Бо він знову програв, його війська знову були розгромлені, а він був знову висланий на острів, але уже набагато подалі, аж на південь Атлантичного океану (біля берегів пд-зх Африки), а саме на острів Святої Єлени, де помер у 1821 році від раку шлунку (це типу офіційна версія, а неофіційна казала, що його отруїли).

Наполеонівські війни також призвели до військової реакції у Латинській Америці, де ряд сучасних країн, саме тоді отримали незалежність. До речі Португалія на час війни з Бонапартом, перенесла свою столицю в 1807 році у Ріо-де-Жанейро (нині Бразилія), де вона знаходилася, аж до 1821 року (у 1822 році Бразилія отримає незалежність). Так Португалія стала першою європейською країною, столиця якої знаходилася поза межами Європи! Вторгнення Бонапарта у 1808 році у Іспанію, призвело до того, що людина на ім’я Сімон Болівар підняв на бунт креолів (креоли – нащадки іспанських та португальських переселенців у Латинській Америці), проти іспанського та португальського колоніального володіння (як на початку другої половини 18 століття британські колоністи у Північній Америці, повстали проти Британської імперії, що призвело до появи США – 4 липня 1776 року). Як результат, через збройні сутички креолів з королівськими військами Іспанії та Португалії, було згодом проголошено незалежність Венесуели у 1811 році (до речі Болівар є національним героєм цієї країни), Нової Гранади (колишнє іспанське віце-королівство), а також було створено Велику Колумбію з тої же Гранади, Венесуели, теперішнього Еквадору, Панами. Болівар намагався створити «Південні Сполучені Штати» зі звільнених від королівських військ Іспанії та Португалії і ново-проголошених країн: Великої Колумбії, Перу, Болівії, Ла-Плати, Чилі. Проте все одно вони залишилися незалежними і в ніякий союз не об’єдналися, як хотів Болівар, а Венесуела у 1830 році, відокремиться від Великої Колумбії, яку з 1819 по той же 1830 рік, як президент - очолював Болівар. Сімон Болівар – це унікальна людина у світовій історії, бо він був офіційно прийнятим у масонство (з 1807 року у «Шотландському уставі», а в 1824 році у Перу створив масонську ложу – «Порядок і Свобода») в місті Кадіс (Іспанія), отримав підтримку від Британської імперії у боротьбі з Іспанською та Португальською імперіями у Південній Америці, у якій же проголосив та створив ряд нових країн (Венесуела, Колумбія, Перу, Болівія), проте не зміг з нових та звільнених держав (Бразилія і Ла-Плата з якої утворяться: Аргентина та Парагвай, а внаслідок Аргентино-бразильської війни, від Бразильської імперії (1822-1889) відокремиться у 1825 році - Уругвай) цього континенту від Іспанії та Португалії - створити нову імперію на планеті під назвою – «Південні Сполучені Штати». А втративши репутацію та вплив у Латинській Америці, тобто виконавши повністю масонський наказ, а саме розвалити там Іспанську та Португальську імперію, він став нікому не потрібний, тому у 1830 році подав у відставку з посту президента Великої Колумбії, після відокремлення Венесуели, та по офіційній версії помер поблизу колумбійського міста Санта-Марта – 17 грудня 1830 року. У 2010 році Уго Чавес (президент Венесуели), дав наказ ексгумувати останки тіла Болівара з метою встановити причини смерті, проте в результаті його просто перепоховали в гробу з червоного дерева, оздобленого діамантами та золотом.

Тому «Наполеонівська війна» проходила не тільки по всій Європі, від Британії до Москви, ай у Південній Америці, Північній Африці, у Атлантичному та Індійському океані. Гітлеру наприкінці війни, коли «Антигітлерівська коаліція» (США, Британія, Франція, СРСР) затискала його війська Вермахту у кільце, також пропонували продовжити боротьбу після падіння Берліна, як продовжив після падіння Парижу – Бонапарт. Конкретно Гітлеру пропонували (керівництво НСДАП, СС та Вермахту) продовжити партизанську війну в Баварії у горах, а саме в Альпах. Проте Гітлер напевно добре усвідомлював, що це практично неможливо і він не повторить до кінця сценарій свого (вище згаданого) кумира – Наполеона Бонапарта! Також слід провести паралелі з тим, що як у війні проти Гітлера, так і проти Бонапарта, була «Антинаполеонівська коаліція», а саме: Британська імперія, Австрійська імперія, Російська імперія, Шведська імперія, Пруссія, королівства Іспанії, Португалії, Нідерландів, королівства Сардинія та Сицилія (нині Італія). Проте основними воюючими країнами проти Бонапарта були: Британія, Росія, Австрія та Пруссія. Якщо Австрію та Пруссію замінити на Францію, то повториться «Антинімецька коаліція» у Європі, яка була під час Першої та Другої Світової війни. До речі, по суті починаючи зі «Столітньої війни» (1337-1453) і, аж до появи Антанти у 90-х роках 19 століття, тобто напередодні Першої Світової війни («Великої війни», як її первинно називали) - Британія та Франція постійно воювали між собою. Тільки більш ніж останні сто років Британія та Франція живуть мирно!

Тому якщо виходити зі сутті світової історії, то по факту наша планета пережила, уже як мінімум – чотири світові війни (Семилітня війна, Наполеонівські війни, Перша та Друга Світова війна). Хоча до світових війн також відносять «Хрестові походи», які відбувалися у Середньовіччі, але вони мали локально-релігійний характер (протистояння християн з мусульманами) та й зазвичай відбувалися на території Близького Сходу, а саме на території Єрусалима. «Велике переселення народів» у 4 столітті нашої ери, також має значення світової війни, бо відбувалося на території Європи, Азії, Північної Африки. Проте тоді воювала одна велика Римська імперія, проти безлічі варварських племен, які не мали власної держави і чітко організованої армії. Тому це складно назвати світовою війною, хоч і вона проходила на трьох континентах, але через примітивність однієї (варварської) сторони. Монголо-татарська навала на Європу у 13 столітті, також по суті мала планетарний характер, бо спочатку почалася у Азії (від Китаю до Уралу), а далі перекинулася на Східну та Центральну Європу і Близький Схід. Монгольська імперія (після смерті Темуджина у 1227 році, тобто Чингісхана (це титул, а не ім’я!)) досягла свого максимуму при внукові Темуджина – Батиєві або Бату, який правив імперією до 1255 року. Саме він продовжив справу Темуджина (Чингісхана, який ніколи не підкорював Київської Русі!) та захопив Київську Русь, Польщу, Моравію, Сілезію, Угорщину, Болгарію, Румунію, Боснію, Сербію, Далмацію, Хорватію. Якщо сходом Монгольської імперії був Китай та Корея, то крайнім західним кордоном, було саксонське місто - Мейсен. Північним кордоном імперії була Сибір, а південним - Оманська затока та сучасний Вєтнам. Монгольська імперія стала найбільшою в історії людства, яка займала, аж 22% території від загальної площі планети (включаючи всі материки та океани). Тому якщо включити, ще переселення народів в Європі, після падіння Римської імперії та монгольську навалу, то в історії людства, по суті було уже шість світових війн: Велике переселення народів, Монголо-татарська навала, Семилітня війна, Наполеонівські війни, Перша Світова війна (первинно звалася «Велика війна») та Друга Світова війна. Стосовно включення до цього переліку Хрестових походів, то ще можна посперечатися. Але я не історик міжнародного рівня та не доктор історичних наук, тому керуюся лише згідно історичних фактів!

«Третя Світова війна: версія Вінстона Черчилля»

Вперше про Третю Світову війну заговорили, ще на початку Другої Світової війни, а саме 3 липня 1940 року, коли у Москві, кандидат в члени ЦК ВКП(б), замісник наркома закордонних справ СРСР Володимир Деканозов, заявив міністрові закордонних справ Литви, який одночасно виконував обов'язки прем'єр-міністра, Вінцасу Креве-Міцкявічюсу: «Ми турбуємося не про «єдіную і нєдєлімую», а про все людство, про пролетаріат всієї земної кулі. Ми повинні зібрати всіх під один червоний прапор. І ми це зробимо. Після Другої світової війни вся Європа впаде до нас в руки як стиглий плід. А після неминучої Третьої світової війни ми переможемо в усьому світі» - зазначав Деканозов. Також у американському журналі «Time» від 3 листопада 1941 року (напередодні нападу японської авіації на американський флот в Перл-Харборі – 7 грудня 1941 року) у розділі «Національні справи» був написаний заголовок – «Третя Світова війна?». У тексті під цим заголовком, розказувалося про політичного біженця з Третього Рейху, який кілька раз спілкувався з Гітлером, а саме про Германа Раушнінга. Також у випуску цього видавництва за 22 березня 1943 року, у розділі «Іноземні новини», повторно було використано назву «Третя Світова війна?». Тепер у тексті була заява тодішнього віце-президента США – Генрі Уоллеса: «Ми приймемо рішення в 1943 або 1944 році…  чи починати сіяти зерна Третьої Світової війни?». Можливо він натякав на можливу окупацію Рейхом всієї Європи (в тому числі Британія і Захід СРСР), і що США доведеться оголошувати війну Берліну, щоб звільнити союзників – Британію та Францію. В подальшому «Time» також часто використовував у своїх статтях поняття – «Третя Світова війна».

Проте якщо на початку Другої Світової війни, тільки говорили про можливу Третю Світову, то в кінці війни, коли у Берліні та на річці Ельба зіткнулися, ще тоді союзні війська США, Британії та СРСР, прем’єр-міністр Британії – Вінстон Черчилль прогнозував про початок Третьої Світової війни у Німеччині, між США, Британією та СРСР. Тому навіть розробив, аж цілий план на випадок швидкого початку війни з СРСР, тобто Третьої Світової війни. Цей план називався – операція «Немислиме» (або «Незбагненне»). Черчилль був занепокоєний великою кількістю радянських військ на Балканах та в Центральній Європі, тому вважав, що для Західної Європи постала велика загроза. Сталіна він вважав «ненадійним радянським лідером». Так в квітні-травні 1945 року, ще під час війни з Рейхом, було розроблено план операції «Немислиме», на випадок війни з СРСР. Головною ціллю плану було «навязати Росії волю Сполучених Штатів і Британської імперії». Проте план був відкинутий «Комітетом начальників штабів Великої Британії», як неможливий у військовому розумінні. Хоча такий можливий розвиток подій передбачав сам Адольф Гітлер, тому у кінці війни (напередодні висадки американських військ у Франції – 6 червня 1944 року) пропонував США та Британії разом виступити проти СРСР!

У своїх мемуарах Черчилль згадував: «Знищення військової могутності Німеччини потягнуло за собою корінні зміни у відношенні між комуністичною Росією та західними демократіями. Вони втратили свого спільного ворога, війна проти якого була майже єдиною ланкою, яка зв’язувала їх союз. Віднині російський імперіалізм і комуністична доктрина не бачили і не ставили межі своєму просуванню та прагненню до остаточного панування» - зазначав Черчилль. Черчилль, крім плану також зробив практичні висновки зі складеної політичної та військової ситуації у центрі Європи, для західної стратегії та політики: «що Радянська Росія стала смертельною загрозою для всього вільного світу, і що потрібно створити новий фронт проти її просування»; «новий фронт у Європі з боку Заходу має просуватися якомога далі на схід»; «головна ціль англо-американських військ – Берлін»; «Чехословаччина та Прага має бути звільнена американськими військами» (ця ціль, ще була поставлена під час війни); «Відень та вся Австрія повинна керуватися західними державами, по крайній мірі на рівній основі з радянськими»; «необхідно стримати територіальні претензії комуністичної Югославії до Італії» – саме такі цілі для англо-американської політики ставив Черчилль. Також, але вже після закінчення війни, доволі гостро постало – «польське питання». Так як Червона Армія окупувала Польщу, то Йосип Сталін зразу там почав будувати комуністичний режим. В свою чергу Британія та США намагалися цього не допустити, і зробити там демократичний режим, або хоча б поділити вплив на цю країну з СРСР – 50 на 50. Тобто протиставити польським (сталінським) комуністам - представників колишнього польського уряду, який був до 1939 року, тобто до окупації Польщі - Третім Рейхом, але який всю війну в основному провів у еміграції в Британії. Черчилль розглядав Польщу, як «ключ» до Східної Європи і вважав, що англо-американці не мають допустити там встановлення комуністичного режиму. Черчилль просто панічно боявся відводу американських військ з Європи, тому всіма силами намагався вирішити «польське питання» до цього моменту. Сам Черчилль стосовно цього зазначав: «Якщо ці питання не будуть урегульовані до відводу американських військ із Європи і до того, як західний світ згорне свої військові машини, не можна буде розраховувати на позитивне вирішення проблем, і перспективи запобігання Третьої Світової війни виявляться явно слабкими» - зазначав він. Проте Польща все ж таки стала комуністичною, і «польське питання» було вирішено в користь Сталіна!

Славнозвісний план операції «Немислиме», тобто Третьої Світової війни був готовий – 22 травня 1945 року, тобто через 14 днів після офіційного закінчення Другої Світової війни у Європі (8 травня). Дата оголошення можливої війни - СРСР, мала б бути – 1 липнем 1945 року! В цьому плані детально було описано дані про дислокацію військ «Красной Армии» (в британських документах була, як «русская армия») в Центральній Європі. Згідно даних плану, англо-американські війська у своєму розпорядженні мали, лише 47 дивізій, включаючи 14 бронетанкових, то СРСР по прогнозу мав виставити – 170 дивізій, із яких 30 – бронетанкові, тобто сили СРСР втричі більше переважали своєю чисельністю, так званих «вчорашніх союзників». Враховуючи фактор чисельності, Черчилль розраховував на раптовий напад на Червону Армію в Центральній Європі, та звільнення лише Чехословаччини і Польщі, при можливості Балкан. Про якийсь наступ вглиб СРСР, було неможливо говорити, через той же фактор чисельності та ресурсів. Черчилль розумів, що це буде тотальна війна і що доведеться мобілізовувати всі сили і ресурси англо-американців, тому більш схилявся до посиленої підготовки до оборони, аніж наступу. Також він усвідомлював, що у разі успішного наступу Червоної Армії, то вся Західна Європа буде нею окупована, тому, як і в 1940 році (коли боровся з повітряними атаками Третього Рейха), готувався до оборони свого Острова – Британії. Черчилль після окупації Франції - Німеччиною у 1940 році, боявся сухопутної висадки німців на півдні Британії (Англії), того ж боявся і у випадку з СРСР, після війни.

План сухопутної кампанії англо-американців, передбачав головний удар в Північно-Східній Європі у напрямку окупованої СРСР – Східної Німеччини та Польщі. Найкращою зоною для наступу мала стати лінія: Цвікау – Хемніц – Дрезден – Герліц. При цьому інша частина фронту, мала утримувати оборону. Також припускався наступ на лінії: Штеттін (Щецин) – Шнейдемюль – Бидгощ та по лінії: Лейпціг – Коттбус – Познань та Бреслау (Вроцлав). Основні танкові битви пропонувалося провести східніше лінії - Одер-Нейсе. Головною ціллю початкового наступу, було досягнення спільної лінії Данциг (Гданськ) – Бреслау (Вроцлав). Далі в плані зазначалося, що якщо Червона Армія не зазнає вирішальної поразки західніше цієї лінії і буде відведена, то тоді неминуча – тотальна війна. Цей останній варіант розглядався вкрай небажаним та ризикованим. Бо він передбачав мобілізацію всіх англо-американських сил та ресурсів! Тому розглядався варіант формування та залучення до операції 10-12 німецьких дивізій. Як кажуть «за що боролися - на те й напоролися», а Гітлер то в кінці війни пропонував США та Британії - разом виступити на Східному фронті проти СРСР! Він також розумів, що у разі остаточного розгрому німецьких сил, війна між США, Британією та СРСР – неминуча! Хоча США та Британія, під час Громадянської війни у Росії (1917-1922) та своєї військової інтервенції у колишню Російську імперію, як союзників законної влади – Білогвардійців, воювали уже проти більшовиків (комуністів) і їхньої «Красной Армии».

Проте даний план «Немислиме» був відкинутий «Обєднаним комітетом начальників штабів». 8 червня 1945 року, комітет дав статистичний висновок: «у Європі англо-американці мають 103 дивізії проти 264 радянських дивізій (еквівалентних по чисельності арміям США та Британії), також 8 798 літаків проти 11 742 радянських». Безумовну перевагу (згідно відповіді комітету) англо-американці мали лише на морі, бо їхній флот був сильніший і технічно краще оснащений, аніж радянський. Тому комітет дійшов до невтішних висновків для Черчилля: «починаючи війну з росіянами, необхідно бути готовим до затяжної і дорогої тотальної війни; чисельна перевага росіян на суші робить вкрай сумнівну можливість досягнення обмеженого і швидкого військового успіху… Тому ми вважаємо, що якщо почнеться війна, досягнути швидкого успіху, буде поза нашими можливостями, і ми опинимося втягнутими у тривалу війну проти переважаючих сил. Більш того, перевага цих сил може збільшитися, якщо підвищиться втома і байдужість американців, і їх відтягне на свою сторону магніт війни на Тихому океані» - зазначав комітет. В червні 1945 року, США ще воювало з Японською імперією на південь від самої Японії, а саме на островах Тихого океану, і кінця цієї війни не було видно. До скинутих двох атомних бомб на саму Японію (Хіросіму та Нагасакі – 6 та 9 серпня 1945 року відповідно), ще лишалося два місяці. І саме ядерна атака змусила імператора Хірохіто, через кілька тижнів погодитися на капітуляцію – 2 вересня 1945 року. А так би війна (без скинутих ядерних бомб) могла тривати і тривати. Ще до того була версія, що Японія та СРСР стануть союзниками, і це ще більш ускладнить ситуацію для США.

Тому 10 червня 1945 року, після дуже негативних висновків комітету, Черчилль у відповідь тому же комітету виражає тривогу, щодо можливої окупації Західної Європи – СРСР. І що це стане можливим, після виведення американських військ з Європи. Тому пан премєр-міністр, перейшов до плану оборони «Острова» (Британії) від радянських комуністів. Новий план зберігаючи назву «Немислиме», був готовий – 11 липня 1945 року. Згідно нового плану, його автори відкидали ідею Черчилля про збереження військ на континенті, через відсутність практичної цінності. Натомість захист Британії пропонувалося здійснювати, як і в 1940 році, а саме з допомогою авіації та флоту. Проте вказувалося, що Острів буде беззахисний у випадку використання радянськими нових та потужніших ракет. Щоб розгромити морські британські комунікації, радянським згідно плану потрібна була б підготовка, яка зайняла б кілька років. Саме такий оборонний план був складений Британією у липні 1945 року, на випадок війни (Третьої Світової війни) з СРСР.

На думку професора Единбурзького університету - професора Еріксона - насправді СРСР і Сталін знав про план «Немислиме». Бо в червні 1945 року, маршал Жуков отримав наказ з Москви перегрупувати сили, зміцнити оборону та детально вивчити дислокацію військ західних союзників у Центральній Європі. План операції «Немислиме», було передано керівництву СРСР – «Кембриджською п’ятіркою» - радянськими агентами у Великій Британії, які були завербовані у 30-х роках у Кембриджському університеті радянським розвідником – Арнольдом Дейчем (в її склад входили: Кім Філбі, Дональд Маклін, Ентоні Блант, Гай Берджесс, Джон Кернкросс). Всі члени займали високі пости у британській розвідці або дипломатичних структурах. Їх всіх викрили, але Філбі, Маклін, Берджесс втекли у СРСР, Кернкросс і Блант залишилися в Англії і саме головне, що не були покарані! Цю розвідувальну групу вважали самою сильною у часи Другої Світової війни. А Вінстон Черчилль зазнавши поразки на виборах літом (26 липня – останній день на посаді) 1945 року – пішов у відставку. До влади прийшли лейбористи на чолі з Клементом Еттлі. Еттлі намагався знайти компроміс з СРСР, але нічого не вдалося, тому в 1946 році Британія, США та Канада розроблювали новий план війни з СРСР. Сторони дійшли висновку, що якщо СРСР перейде в наступ, то вони будуть не в змозі їх зупинити. Наступні плани війни проти СРСР, розроблювали уже на рівні НАТО.

А от Вінстон Черчилль встиг ще відзначитися! 5 березня 1946 року у Фултоні (штат Міссурі, США) у Вестмінстерському коледжі, пролунала славнозвісна «Фултонська промова», уже колишнього прем’єр-міністра Британії - Вінстона Черчилля, яка поклала початок – «Холодної війни»! На той момент Черчилль, після програних виборів літом (липень) 1945 року, був опозиціонером, а в США знаходився не з офіційним візитом, а як приватна особа на правах відпочивальника. В цій промові Черчилль звинувати СРСР і комунізм у світовій загрозі, що Москва експортує свій більшовизм, як «п’яту колонну» по всій планеті. Натякав на можливу окупацію СРСР всієї Європи, і що всім державам Західної Європи, потрібно об’єднатися в єдиний союз (через цю ідею, Черчилля іноді вважають автором Європейського Союзу) проти наступаючого комунізму. Одним реченням - Черчилль подавав СРСР, як найбільше зло на планеті, яку же воно хоче, повністю своєю ленінською «світовою комуністичною революцією» - захопити. Сталін витримавши паузу, таки дав відповідь і сказав, що пан Черчилль, нагадав йому Гітлера, який проголосив расову теорію і вказав, що тільки німці є повноцінними людьми. Що Черчилль так само починає війну з расової теорії, стверджуючи, що повноцінними є ті, хто говорять на англійській мові і вони можуть вирішувати долю всього світу. Одним реченням - Сталін звинуватив Черчилля у «англо-саксонському расизмі». А от в СРСР після цих політичних інтриг, почали страждати мовознавці, які займалися англійською мовою. Була навіть пропаганда проти цієї мови, тому через це в СРСР особливо англійську ніхто не вчив (крім спецслужб та дипломатів), впритул до закінчення «Холодної війни». Взагалі планів, щодо початку Третьої Світової війни було в подальшому безліч, впритул до падіння СРСР. Якщо про плани нападу США і Британії на СРСР, нам щось таки відомо, то про радянські плани, практично все покрито таємницями і донині. Але плани нападу СРСР на США, Британію і Західну Європу таки були, якщо вірити даним світової розвідки. Та й так мало віриться, що Сталін не мав плану, можливого наступу на Західну Європу. Проте хай це залишається на роздуми кожному!

«Версія про Третю та Четверту Світову війну від Субкоманданте Інсурхенте Маркоса»

Звичайно було б неправильно з мого боку оминути думку однієї людини, стосовно Третьої Світової війни, якщо я вже завів мову про це - тому згадаю! А саме про людину на ім’я - Субкоманданте Інсурхенте Маркос (Subcomandante Insurgente Marcos). Дане ім’я є псевдонімом, а припускають, що справжнє ім’я Субкоманданте — Рафаель Себастьян Ґільєн Вісенте (Rafael Sebastian Guillen Vicente), проте сам він це заперечує, стверджуючи, що «Маркос народився 1 січня 1994 року» (день початку індіанського повстання). Маркос — справжнє ім’я одного з загиблих друзів Субкоманданде. Теперішній Маркос каже, що того, ким він був на початку 80-х, більше не існує, тому його колишнє ім’я не має жодного значення. За даними мексиканського уряду, Рафаель Ґільєн відвідував єзуїтську школу в Тампіко, де він ознайомився з теологією визволення. Вищу освіту здобув у Національному автономному університеті Мексики (UNAM, Universidad Nacional Autónoma de México), після чого отримав звання професора філософії в суміжньому університеті UAM (Universidad Autónoma Metropolitana). Разом з тим, сім’я Ґільєна, не маючи жодних відомостей про його подальшу долю, відмовляється визнавати, що він і Маркос — це одна й та сама особа. Сестра Рафаеля Ґільєна, Мерседес дель Кармен Ґільєн Вісенте, є генеральним прокурором штату Тамауліпас і впливовим членом лівоцентристської Інституційно-революційної партії. Маркос також заперечує будь-який зв’язок з Ґільєнами, однак в ході мирного походу на Мехіко у 2001 році, під час свого виступу в університеті UNAM, він ясно дав зрозуміти, що, як мінімум, бував там раніше. Ймовірна справжня дата народження Маркоса — 19 червня 1957 року в Тампіко, Тамауліпас, Мексика. Цей чоловік відомий нині як лівий радикальний письменник і філософ, головний ідеолог та пропагандист Сапатиської армії національного визволення, що підняла індіанське повстання в Мексиці (штаті Чіапас) у 1994 році. Маркос — автор більш ніж 200 ессе та 21 книги. Він є легендою і є як загальновизнаний символ антиглобалізму на планеті. На публіці завжди з’являється в чорній масці — «пасамонтані». У своєму політичному баченні використовує: анархізм, соціалізм, антиглобалізм.

Раніше Субкоманданте Маркос написав твір, в якому стверджує, що неолібералізм та глобалізація являють собою «Четверту світову війну». «Третьою світовою війною» Маркос вважає «Холодну війну». У «Четвертій світовій війні» Маркос порівнює та протиставляє Третю світову війну («Холодну війну») з Четвертою світовою війною, яка, за його словами, представляє новий тип війни, в якій ми знаходимося сьогодні: «Якщо Третя світова війна проходила між капіталізмом та соціалізмом (відповідно, між Сполученими Штатами та СРСР) і йшла за різними сценаріями і з різним ступенем інтенсивності, то Четверта світова війна ведеться зараз між великими фінансовими центрами по одному і тому ж сценарію та інтенсивність її велика та постійна» - зазначав Маркос. Маркос стверджує, що економічна глобалізація спустошує світ через фінансову політику: «Наприкінці "Холодної війни" капіталізм винайшов новий військовий кошмар — нейтронну бомбу. «Заслуга» цієї зброї в тому, що руйнує вона лише життя, залишаючи недоторканими будови... Але, одночасно з народженням Четвертої світової війни, було винайдено нове військове «чудо»: бомба фінансова. Справа в тому що, на відміну від своєї попередниці в Хіросімі та Нагасакі фінансова бомба не лише руйнує місто (країну, в цьому випадку) і несе смерть, страх та злидні тим, хто там живе, але і перетворює свою мету в частину мозаїки економічної глобалізації» - зазначав Маркос. Маркос пояснює дію фінансових бомб як «знищення матеріальних основ незалежності (нації-держави), якісне знищення, виключення всіх, кого вважатимуть невідповідними для нової економіки (наприклад, корінні народи)». Маркос також вважає, що внаслідок знеособлення неоліберальною глобалізацією неолібералізм та глобалізація призводять до втрати унікальної культури товариств: «Гідне індіанське минуле країн Американського континенту, блискуча європейська цивілізація, мудра історія азіатських народів, могутня та багата старовина Африки та Океанії, всі культури та історії, які створили нинішні країни, схильні сьогодні атаці "американського способу життя". Таким чином, неолібералізм оголошує світу глобальну війну: руйнування країн та національних груп, з тим щоб ототожнити їх з північноамериканської капіталістичною моделлю... Війна найгірша та найжорстокіша. Розв'язана неолібералізмом, що ведеться проти людства повсюдно та всіма засобами». Маркос доводив, що всі війни на планеті у другій половині 20 століття, де були залучені інтереси СРСР та США - і були тією Третьою Світовою війною, а саме: Громадянська війна у Китаї (1928-1950), Корейська війна (1950-1953), після якої постала комуністична КНДР та капіталістична Південна Корея, антикомуністичні повстання в Угорщині (1956), Чехословаччині («Празька весна» 1968), Польща (1981), Кампучійсько-В’єтнамський конфлікт (1975-1979), Афганська війна (1979-1989) та багато інших локальних конфліктів. Тобто всі ці війни та конфлікти у різних точках планети, були тією – Третьою Світовою війною у якій комунізм (СРСР) воював з капіталізмом (США).

P.S. (висновок від автора, тобто від мене!)

Пройшовши історичний екскурс та вказавши факти і думки відомих історичних постатей про Третю Світову війну, я зі своєї позиції можу сказати, що виходячи з розуміння логіки та історичного аналізу, то насправді людство пережило, уже так десь 6-7 війн (я їхній перелік вище вказував!) світового значення! Але ще раз повторюся, я не кандидат історичних наук та не історик світового рівня, тому можу тільки коротко викласти власну субєктивну позицію стосовно цієї теми. А так здебільшого можу керуватися перевіреними фактами, бо тільки ними можна, якось аргументувати власну позицію або сенс викладеної мною теми статті. Проте я також висловлю власну думку, щодо уведеного у 20 столітті поняття – «Світова війна». Справа у тому, що понять класичних Першої, Другої, Третьої і вже Четвертої Світової війни, могло і не бути. Славнозвісна Перша Світова війна (1914-1918), насправді первинно називалася – «Велика війна» (з моменту початку цієї війни), тільки після її закінчення почали поступово вживати термін – Перша Світова війна. Але цього всього могло не бути, якби у «Радянсько-польській війні» (1920-1921), більшовики, які стояли, як казали «біля стін» Варшави – її б взяли. Якби Пілсудський (головнокомандувач польської армії) не витримав би натиску армії більшовиків Леніна, дорога на сусідню Веймарську республіку (Німеччина) була б відкрита для «світового більшовизму». А в той час німецькі комуністи мали великий вплив у німецькому післявоєнному суспільстві, яке було втомлене, виснажене від «Великої війни» і розчароване у еліті, владі, генералах, які довели колишню Німецьку імперію до ганебного Комп’єнського перемир’я – 11 листопада 1918 року. Мені також прикро, як нащадку Волинських німців, родичи яких і самі вони ж воювали на Західному і Східному фронті «Великої війни», що саме за дипломатичним столом Німеччина втратила Польщу, Україну (краще вона була б сателітом Німеччини, аніж була під більшовиками), Білорусь, Прибалтику, частину Західної Росії, які отримала військовим шляхом та домовленістю з Леніним в Бресті у березні 1918 року (який же Берліном був посланий у імперську Росію для революції), і ще не пустивши війська Антанти на німецьку землю, та утримуючи ще частину Бельгії – капітулювати та дати уже частину своєї території (Рейнський регіон) під окупацію! І коли читаєш про цю війну, часто задаєшся питанням, як при такому позитивному розкладі обставин – втратити все завойоване і ще й частину свого віддати? Тому більше віриш словам Гітлера, що саме єврейсько-німецько-американські масони винні в тому, бо саме вони були зацікавлені у такому результаті.

Тому післявоєнні німці вірили таким, як демократи, соціалісти, комуністи, які боролися між собою за владу, а націонал-соціалісти (НСДАП), тільки но тоді зароджувалися. А в 1920-1921 роках комуністи по суті домінували ще у Веймарській республіці, яку було б легко окупувати через чисельних місцевих комуністів – Леніну, а там далі «комуністичне полум’я» перекидалося на робітничі рухи: Франції, Австрії, Угорщини, Румунії, Болгарії, Югославії, Іспанії, Португалії, Італії і на кінець – Британії. Враховуючи, що в країнах виснажених «Великою війною», поширювалися соціал-демократичні настрої, які брали приклад з «Більшовицької Росії», то в Леніна і його «Красной Армии» були всі шанси захопити повністю Європу, а там перекидатися на США, то тоді б ніякої Другої Світової війни не було б і відповідно поняття Першої, а якби вона була б таки (Друга Світова), то мала зовсім іншу форму і суть, як і теперішнє людство! Бо «світова комуністична революція» внесла б свої корективи у подальший хід історії сучасного людства, а так «спотикнулася» за Варшаву, і «зарила носом в землю», давши час і прекрасну можливість «стати на ноги» – Націонал-Соціалізму! Здається ж! Локальна війна (радянсько-польська), а хід історії людства таки змінила, породивши Третій Рейх та Фюрера!

А якщо сказати, все ж таки за класичне розуміння Третьої Світової війни, то офіційно світова історіографія - не затвердила її факту існування, головних героїв, ходу подій та результат цієї війни. Хоча є багато людей, як Субкоманданте Маркос, які стверджують, що вона вже відбулася і нині йде Четверта Світова війна, де США бореться за своє остаточне домінування на планеті. І в цих твердженнях + теорія змови є велика доля правди! Проте через офіційну світову історіографію доводиться зазначати, що вона ще може буде! Проте я переконаний, що якщо вона таки буде, то буде між переможцями Другої Світової війни (1939-1945), а саме між США, Росією та Китаєм. Де головними союзниками США буде Британія, яка нині після Brexit (виходу з Європейського Союзу – 1 лютого 2020 року), намагається повернути собі домінування на континенті, також союзником буде Європейський Союз (зазвичай країни Західної Європи) у боротьбі проти Росії в Європі. А в Тихому океані та Азії - США воюватиме з Китаєм. Китай у свою чергу також вестиме війну проти США і проти Росії на Далекому Сході. США допустить окупацію Китаєм – Далекого Сходу Росії, щоб потім вразі успіху у війні проти Китаю, типу звільняти «русских», яких китайці не встигли зробити - китайцями (розуміється асиміляція або фізичне винищення), але встигнуть зробити бурлаками (рабами), щоб в них «посіяти зерна американської демократії» (тобто ввести війська та закидати місцеву економіку доларами, щоб вона стала залежною від американської валюти). Якщо Росія у разі неможливості воювати на два фронти (на Далекому Сході з Китаєм та в Європі з ЄС і Британією, яких підтримуватиме США), і відповідно переключившись лише на головного ворога – Китай, американські єврейські масони спровокують прорив з півдня на Європу – Ісламської держави та союзних їй зулусів (чорних емігрантів), щоб потім США «рятувало» майже повністю вимерлих Білих від окупації ісламістами та знову «сіяло зерна своєї американської демократії». Виграють лише ті, які не влізуть у цю конфронтацію сил на планеті та озброються «до зубів» і глибоко «засядуть у кущах», звідки і будуть спостерігати за театром військових дій, якщо звісно їх не зачеплять актори (учасники) того театру (війни). Думаю, що можливо це буде Індія, Ісламська держава та Ізраїль (можливо ще «Ліга Свідків Єгови»! – Жартую!). Практично всі континенти (надіюся обійдуться хоча б без Антарктиди, якщо звісно полярники ворогуючих сторін і там не розв’яжуть війну, бо хто його знає, людина – створіння не передбачуване!) стануть полем битви і в тому числі, крім Європи, Азії, Північної Америки – Південна Америка, Африка та Австралія. Бо куди не глянь, а всюди є інтереси панівних країн планети.

Проте Китай має перевагу над США і Росією – у них майже відсутні сепаратисти всередині країни. Бо в США – це афроамериканці і латиноамериканці, які судячи з останніх подій (безлади чорних початі в кінці травня та скупчення латиносів-емігрантів на кордоні США з Мексикою) можуть без будь-якої світової війни розвалити цю країну (яку будували Білі, які нині уже становлять меншість, яка вимирає, і цей «рай» (США) під навалою інтелектуально відсталих чорних і латиносів скоро – впаде!). Така сама ситуація з Росією, а саме вихідці з Кавказу та Середньої Азії знищать «Расєю», а «русских» - поработят! Бо нині гуляючи по Москві чи Петербургу, складається таке враження, що ти десь в Махачкалі. А судячи з того, що «русские девушки» охоче гуляють і відповідно сплять з вихідцями з Кавказу (хоча й серед українок таких багато), то «русский» (ті хто ще мають слов’янські гени) генофонд скоро буде знищений, як і весь загально-європейський (тобто Білий), коли в США і Західній Європі, активно демократами навіюється Білим жінкам - ідеал їхнього чоловіка, а саме в чорному або арабові. А від цього потирають руки, лише євреї та китайці, які (китайці) активно розмножують представників власної нації. Тому я більш схиляюся до думки, що якщо демократія і далі буде правити у Європі та в США, то євреї Білих знищать – чорними та арабами, а їх потім ліквідують китайці, які не терплять розумово відсталих та ще й лінивих! Тобто Китай – виграє і окупує всю планету, хоча їм ще може скласти конкуренцію – Індія, яка по чисельності особливо китайцям не поступається, але це вже буде зовсім інша історія, і надіюся, що нарешті вона буде без євреїв, які підуть в слід за Білими у небуття! Тому хто стане «останнім героєм» на планеті – це буде відомо лише переможцю!

Achtung!

Останні чотири абзаци, після «P.S» – це особистий прогноз та припущення, і не є офіційно доведеним планом, ніякої держави світу!

 

Коментарі

Немає коментарів
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі