Понеділок, 01:52, 09.11.20

Рейтинг
43 0
Переглядів
849

0
0

«Тяп-Ляп»: Бунт проти режиму»

або

«Казанське повстання дегенератів, як урок для інших режимів»

У кожному суспільстві завжди були особи, які мали статус «дегенератів», тобто особи з низьким рівнем інтелекту, які згідно теорії Еріксона (психолога) не знайшовши свого місця у суспільстві (навчання, роботу, хобі, адекватного оточення) стають девіантними індивідами, які порушують та не визнають традиційні загальносуспільні правила існування. Під виглядом не визнання традиційних загальносуспільних правил існування, розуміється ведення антиморального життя, а саме: алкоголізм, наркозалежність, розбещеність, переконана вседозволеність, лінивість, хамське, а іноді агресивне відношення до оточуючих, яке з часом (антиморальне та девіантне життя) перетворюється у системність, тобто постійність, яка може призвести до тихого «загнивання» (смерть «під парканом» від алкоголізму чи наркозалежності) або до бунту проти суспільства та його режиму, під виглядом злочинної діяльності! Зазвичай злочинна діяльність, доволі поширена серед тих же дегенератів та «мутантів». «Мутантами» (від автора – тобто від мене!) є ті люди у яких відбулася «мутація» свідомості з різних причин, і яка призвела до переведення індивіда з культурно-свідомої у дегенеративну особину. Зазвичай «різними причинами» є: економічна криза у країні або особиста, проблеми у родині чи на роботі, життєві трагедії або просто перечитав Федора Достоєвського і його славнозвісний твір «Злочин і кара», де є ідея поділу людей на дві категорії - «тварь дрожащая» та «право имею». І часто, а практично завжди, сплеск злочинної діяльності припадає на роки війни, або перші післявоєнні та на час великих економічних криз (як «Велика депресія» у кінці 20-х та на початку 30-х років 20 століття в США та «Дикий капіталізм» у 90-х роках на пострадянському просторі), проте злочинна діяльність, про яку згадуватиметься мною у цій статті, не буде відноситися ні до першого і ні до другого варіанту!

Казань у 1970-роках була звичайним промисловим містом, як і тисячі інших радянських міст у яких «будували комунізм». Місто за своїм національним складом умовно ділилося на русских і татар. Хоча воно було засноване татарами і вважалося, як головна столиця Татарської автономної радянської соціалістичної республіки, проте все одно там мали значний вплив русские і євреї. Місто жило по суті мирним пролетарським життям, але одного дня, коли із зони «відкинувся» чоловік на імя Сергій Антіпов по кличці «Антіп» - все змінилося! Сергій Антіпов був 1949 року народження, який на момент повернення в Казань, уже відсидів кілька років за хуліганство та грабіж. До свого ув’язнення Антіпов займався боксом, і по версії багатьох експертів життєдіяльності цього індивіда – доволі успішно і подаючи навіть олімпійські надії. Проте, чи то «молода кров», чи молода дурість, чи то безвихідне скрутне фінансове становище, чи просто від нудного життя, Антіпов стає на кримінальну стежину життя. Будучи, ще в увязненні, Антіпов вивчив усі типові помилки кримінальних угрупувань та методику роботи правоохоронних органів. Ці знання дозволили «Антіпу» дійти до думки про формування нового кримінального угрупування в Казані.

До початку 70-х років Казань ділилася на райони: Авіабудівельний, Московський, Кіровський, Нова Татарська слобода та інші. Молодь в цих районах добре знала своїх, тому «зальотних» (з інших районів міста) зазвичай жорстоко били, так що іноді їхні жертви ставали інвалідами. Проте траплялися так звані «набіги» молодиків з одного району в інший, де вони билися з місцевими. Район міста під назвою «Теплоконтроль», який отримав назву від однойменного заводу, який знаходився там, часто підпадав під атаки сусідів. Місцеві хлопці билися з «гостями», як могли, проте часто безуспішно. Сам Сергій Антіпов зявився у районі «Теплоконтроль», ще в 1966 році, куди переїхав з іншого району міста – Суконної слободи. Незважаючи на те, що він був талановитим і перспективним боксером, одного разу його все ж таки жорстоко побили місцеві відморозки «Теплоконтроля» (тоді після переїзду, Антіпов ще зразу не став своїм). Пролікувавшись тиждень у лікарні, Антіп підтягнув своїх друзів із старого району та помстився своїм кривдникам, зламавши їм щелепи. Після цього місцеві «теплоконтрольні» бики, почали його поважати та прийняли до себе. Через звязки з «теплоконтрольними», Антіп з часом потрапив у вязницю, а саме через грабіж. Проте повернувшись у 1973 році з місць позбавлення волі, 24-літній Антіпов побачив часті набіги «гостей» з інших районів в його район. Антіпов розумів, що ці «набіги» потрібно припиняти, а так як він був колишнім боксером, то розумів, що без фізичної підготовки нічого не вийде! Тому звернувся до місцевої адміністрації з пропозицією зробити у підвалі однієї пятиповерхівки аналог приміщення спортивного клубу. Антіпов хотів, щоб місцева шпана (молодь) захопилася здоровим способом життя, і щоб замість бездарного бродіння по району, почала займатися у його «качалці». Про свої істинні, тобто справжні ідеї, він велів мовчати, а саме пробитися у депутати райради. Звичайно чиновникам сподобалися перспективи оздоровлення молоді і вони дали добро на облаштування спортклубу, але фінансової допомоги не надали! Вичистивши підвал власними силами, Антіпов його облаштував примітивним інвентарем: штангами там були ломи з привареними секціями ржавих батарей, гантелями слугували старі чугуні праски, турнік замінювала водопровідна труба. Проте місцева шпана була рада і цьому, тому практично масово линула у «спортклуб» Антіпа, щоб покращити свою фізичну силу та помститися «сусідам». Вступити у даний «спортклуб» було не легко, тому що Антіп проводив так званий «кастинг» претендентів на вступ у його організацію. Антіп наказував претенденту наблизитися до нього та бив його кулаком у обличчя. Дорослих лобів він бив зі всієї сили, а підлітків у пів сили. Якщо претендент після його удару зміг встояти на ногах, то його приймали у клуб, якщо ні, то з ганьбою проганяли. Символами нового спортклубу Антіп обрав літери «Т» і «К», які були у назві району – ТеплоКонтроль, відповідно назва клубу носила назву району.

З часом у Антіпа зявилося найближче оточення в його «спортклубі». Першим його головним поплічником став – Завдат Хантіміров, по кличці «Джавда», який був 1956 року народження (на сім років молодший за Антіпа). Хантімірова характеризували, як амбіційного та жорстокого хлопця, який числився електромеханіком в Казанському молодіжному центрі, проте там на роботі зявлявся доволі рідко, особливо був там тільки у день зарплати. Згодом його роботодавець, дізнавшись ким насправді є Хантіміров, взагалі не ставив йому після того ніякі претензії. Джавда, як і Антіп займався боксом та мріяв стати професійним боксером і мав доволі сильний удар (згідно свідчень його сучасників, одним із них був майбутній полковник МВД Татарстану – Ренат Беляєв). Проте на кар’єрі професійного боксера довелося Джавді поставити «хрест», бо замість властивій боксерам спортивній злості, Хантіміров мав тупу ненависть до суперника, через яку не міг адекватно оцінювати того ж суперника, і навіть незважаючи на багато обіцяні фізичні дані, часто допускав помилки на ринзі. В «качалку» Антіпа, Джавда пішов одним із перших та з честю витримав його удар. Тому швидко став одним із головних його помічників. Антіп на Джавду переклав відповідальність за порядок у рядах «спортклубу». Курити та вживати алкоголь членам клубу - категорично заборонялося. Порушників могли побити до смерті. За егоїзм взагалі вбивали, а непублічний кодекс «теплоконтрольників» зазначав: що своїх у біді ніколи не можна та не при ніяких обставинах – кидати! За це порушення і також за зраду (співпрацю з «сусідами» чи міліцією) звіряче вбивали.

Ще одним головним поплічником Антіпа став однокласник Хантімірова – Сергій Скрябін, по кличці «Скряба», 1956 року народження. За національністю Скрябін був євреєм. Він навчався у Казанському педагогічному інституті, виховувався матір’ю, яка пророчила розумному сину велике майбутнє. На відмінну від Джавди, Скрябін був розумним, хитрим та ніколи не показував своє справжнє відношення до людини. Також Скрябін не визнавав поняття справедливості, тому був жадний до грошей і пристрасно мріяв розбагатіти. В «спортклубі» його не любили, але боялися, бо він був визнаним самбістом (Самбо – радянський вид єдиноборства, який включав кулачний бій, кікбоксинг, дзюдо та різні види боротьби) та незважаючи на низький ріст володів потужним ударом «з правої» (згідно свідчень його сучасників). В результаті став головним «мозковим центром» клубу. А хто був насправді головним у «спортклубі»: Антіп, Джавда чи Скряба - невідомо досі! Кожен із експертів називає різне ім’я з цієї «трійці», але часто називають того ж Антіпа. Також слід не скидати з рахунків їхнього «штатного» психолога – Михайла Зараховича, по кличці Захар. Він був дипломованим дитячим психіатром, а так як основну масу клубу складали підлітки, які були ще учнями шкіл, то він з ними добре справлявся, тобто якісно їм «промивав мізки». «Спортклуб» також мав власного «штатного» хірурга, який латав членів клубу після побоїщ та були зв’язки у військкоматі, що дозволяло їм уникати служби в армії.

Антіпов поповнював ряди свого «спортклубу» не лише тими, хто бажав у нього вступити, а й власними «фаворитами», яких шукав під час відвідин всіх міських спортивних змагань (здебільшого з єдиноборств), видивляючись найбільш перспективних юнаків. Відмовити Антіпову у вступі в його «спортклуб» ніхто не наважувався, бо «закон вулиць» розуміли всі. У 1974 році, коли кількість так званих «спортсменів» досягнула – 300 людей, Антіп, Скряба та Джавда зрозуміли, яку силу вони мають та вирішили використовувати молодняк для конкретних цілей. Цей рік (1974) вважається початком формування славнозвісного на весь СРСР  – «Тяп-Ляп». «Тяп-Ляп» - саме так місцеві жителі характеризували якість роботи працівників заводу «Теплоконтроль», вважаючи, що ті працюють «спустивши рукава».

Завдячуючи фізичній підготовці своїх бійців, Антіп почав здійснювати «набіги» на сусідні райони. Зазвичай «тяп-ляповці» нападали з велосипедними ланцюгами, арматурою, ломами та вогнестрільною зброєю. Також використовували саморобні бомби, до яких кріпилися риболовні крючки, які фіксували вибухівку на одязі суперника, щоб її неможливо було зірвати. У «тяп-ляповців» навіть зявилася власна уніформа – ватник та шапка-ушанка. Через цю «форму» вони були дуже помітні, але у бійках цей одяг допомагав помякшувати «прилітаючи» удари. Згодом це зрозуміли члени інших угрупувань міста та почали використовувати ідентичну форму. Через це «тяп-ляповці» почали чіпляти на свої ватники фірмовий значок заводу. Пересувалися бійці Антіпа зазвичай на мотоциклах «Ява» (Чехословаччина). Більшість із цих мотоциклів були просто «віджаті» у мирних громадян та перероблені до невпізнаваності. Через певний час «тяп-ляповці» змогли собі підчинити декілька районів – Горки, Калинівка та Мирний. Молодь цих районів почала числитися у рядах антипівських бійців. Проте район Нова Татарська слобода не здалася Антипу. Там була бригада Даніеля Бандіта, яка по чисельності не поступалася «Тяп-Ляп».

Проте Антіпов, Завдат і особливо Скряба поступово вели своїх «орлів» до головної їхньої цілі – збагачення! Вони почали робити нальоти на казанців, які мали високі доходи та які зазвичай були нелегальними, а саме на мясників, цеховиків, фарцовщиків, стоматологів та приймальників склотари. Ті хто їм не підчинявся та не розумів елементарних погроз – жорстоко били. Скрябін і Антіпов, щоб себе вберегти від можливих претензій правоохоронних органів, створили так звані «п’ятірки» (автор Скрябін) з числа бійців банди. У кожній «п’ятірці» був головний, який віддавав накази підлеглим отримані від вищого керівника, ким був саме Хантіміров. На своїх жертв вони накладали податки, які вчасно мали бути оплачені. Більшість жертв боялися писати заяву у поліцію, бо боялися розправи та розуміли, що можливо «тяп-ляпівці» мають зв’язки з міліцією. Рядові бійці були настільки зомбовані (ну й не дивно, бо то були здебільшого підлітки) ідеєю, що все, що вони роблять, то це робиться виключно для справедливості. «Шестірки» (рядові бійці) відчували себе «казанськими Робін Гудами», бо вони типу забирали гроші у тих, хто не чесно їх заробив, але вони не усвідомлювали, що всі добуті ними гроші, їх керівники просаджували у ресторанах, тратили на шикарне життя та накопичували на безбідну старість.

«Тяп-Ляп» прославився не лише своїм рекетом у місті, а й масовими нападами у громадських місцях на мирних людей, як хунвейбіни у комуністичному Китаї в часи Мао Цзедуна. Одним із найжорстокіших нападів був напад на міський Палац культури імені Урицького – 8 лютого 1976 року. Під час дискотеки близько 200 бандитів просто ввірвалися в палац на другий поверх, де була дискотека, і озброївшись заздалегідь шматками арматури, почали нещадно бити присутніх людей, як хлопців так і дівчат. Деякі з них в надії врятуватися, стали вискакувати з вікон, але там також їх чекала решта нападників, які їх добивали. Багато молодих людей були скаліченими «тяп-ляпівцями», яким цей напад зійшов з рук (хоча радянський комунізм пиздів, що злочинності в СРСР – нема!). Також до цього нападу, «тяп-ляпівці» по дорозі на дискотеку, вивели зі строю всі телефонні будки, що знаходилися по дорозі, аби ніхто не міг викликати швидку допомогу. Причиною такого звірства стала відмова керівника клубу - Хантімірову платити «дань». Тому «тяп-ляпівці» вирішили провчити зухвальців. Але насправді постраждали ні в чому не винні люди!

А у вересні 1977 року «Тяп-Ляп» зробили одне із перших замовних вбивств у СРСР. Тоді у керівників «Тяп-Ляп» виник конфлікт з приймальником склотари по прізвищу – Гришин. Він також відмовився платити їм «дань». Тоді особисто до нього направився сам Хантіміров, але до цього моменту Гришин після отриманих раніше погроз від «шестірок», подався у міліцію, де написав заяву. Цього йому простити Хантіміров не міг, тому одного дня, коли Гришин їхав на своїх «жигулях» по вулиці Баумана, один із бійців «Тяп-Ляп» на мотоциклі, впритул підїхав до машини та пальнув по ній із ракетниці. Точніше попав в одну із дверей машини. Гришин перелякавшись дав ще більше газу та зміг відірватися. Але «Тяп-Ляп» на цьому не зупинився, і вбити Гришина слало однією із головних цілей. Тому один із «тяп-ляпівців», отримав по суті контракт з винагородою на замовне вбивство Гришина. Він довго вистежував Гришина, проте, коли дійшла справа до вбивства, то не наважився вистрілити у нього. Тому «контракт» на вбивство Гришина перейшов іншим членам «Тяп-Ляп», яким була передана схема пересування Гришина їхнім попередником. «Тяп-Ляпівці» одного ранку о восьмій годині, підстерегли Гришина, коли він виходив з підїзду. Один із них вистрелив із обрізу йому в спину, і Гришин впав. Думаючи, що Гришин уже «жмур», «тяп-ляпівці» сіли на мотоцикли та поїхали. Проте Гришин на диво в розряд «жмурів» не перейшов, його від смерті врятував плащ та піджак, які були зшиті з грубої шкіри. Після того, як Гришин виписався з лікарні, він негайно звільнився з роботи та зник з міста у невідомому напрямку.

Звичайно у цій історії з «Тяп-Ляп» була по суті теорія змови. Навіть сьогодні не можуть пояснити, чому місцева міліція нічого не робила. Ніхто не вірить у те, що за стільки років, коли про відморозків «Тяп-Ляп» говорило все місто, працівники міліції типу «нічого не знали». Більшість людей схилялися до того, що і у рядах правоохоронних органів, також були свої «тяп-ляповці». По-друге є ще той факт, яким по суті виправдовувалася згодом місцева міліція, що типу ніхто практично не писав заяви на цю злочинну організацію, та й наказу зверху не було. Те що люди були залякані «Тяп-Ляп», настільки, що просто боялися писати заяви, бо знали, що буде помста від інших «тяп-ляпівців» за своїх товаришів, то це ясно всім було. Проте після жорстокого нападу на палац культури, місцева міліція почала розуміти, що ситуація виходить з під контроля, тому звернулася до вищого керівництва, а саме керівника МВД – Миколи Щьолокова. Казанська міліція просила допомоги у перевірці діяльності підвальних «спортклубів», називаючи їх розсадниками бандитизму. Звичайно таке формулювання вищим чинам не сподобалося, типу, який ще бандитизм? Бандитизм в СРСР остаточно ліквідований! Але перевірку провели, а вердикт був позитивний - типу хай дітлахи далі займаються спортом, це корисно для здоровя! Проте місцева міліція вирішила таки продовжити боротьбу проти «Тяп-Ляп». І одного дня вони затримали пяного «тяп-ляпівця» - Миколу Даньшина (поганяло – Коля Калєсо). Його доставили у відділок та запропонували співпрацювати, ясне діло, що він відмовився, і тоді йому пригрозили, що його негайно відвезуть в «спортклуб» до Хантімірова. Зявитися пяним в «спортклубі» та ще й перед керівником, означало порушення так званого «кодексу Тяп-Ляп», тобто вживання алкоголю. А за це могли добре «перерахувати ребра», а ще й за появу у супроводі міліції, то взагалі перевести у розряд жмурів! Тому Колі Калєсо довелося стати «кротом»! Проте хтось з рядів міліції повідомив особисто Хантімірова про цей інцидент, і Колі Калєсо негайно та заочно був висунутий вердикт Хантіміровим. За співпрацю з органами та зраду, згідно «кодексу Тяп-Ляп», передбачалася лише – смерть! Виконувати вердикт дали Олександру Маслєнцову (поганяло – Масло), той взявши кількох людей з собою, підстеріг на вулиці Колю Калєсо та оглушив його ударом залізної труби по голові. Після того вони по черзі пригали на його голові. Труп Колі Калєсо після того, рідні не зразу розпізнали!

Після цього Антіп, Скряба та Джавда вирішили підкорити район міста під назвою – Нова Татарська слобода, який вперто їм не підчинявся та не хотів вступати у «Тяп-Ляп». По-друге вони хотіли остаточно показати правоохороннім органам та жителям всього міста – хто головний у Казані! Жорстокий рейд на Татарську слободу планували провести в серпні 1978 року. Організатором кривавого набігу був Хантіміров. Проте коли Антіпов та Скрябін дізналися, що міліція знає про цей запланований набіг і готується до оборони, то вирішили негайно покинути місто, але Джавда якого також повідомили про це, все одно вирішив вести «Тяп-Ляп» у бій. Допомогти Хантімірову зголосився інший «тяп-ляпівець» - Іскандер Тазетдінов (поганяло – Шура Большой). Про жорстокість Тазетдінова ходили легенди, одна із відомих була датована початком літа 1978 року. Тоді Шура Большой смажив шашлики на дачі у своїх родичів, яка була на острові Татарстан на Волзі. Як завжди компанія не розрахувала алкоголь, і тоді Тазетдінов послав кількох бійців за добавкою в магазин у селі Старе Побєділово. Проте ті вернулися ні з чим, бо в них двоє невідомих хлопців відібрали вино. Ясна річ, що Тазетдінов скипівши, вирішив помститися зухвальцям. Озброївшись пістолетом «Parabellum», кухонним ножом, напильником і куском шлангу, вони сіли в човен та прибули на берег. Біля магазина вони побачили двох молодих хлопців, не розібравшись чи саме вони це зробили, вистрелили в одного з них, іншого вдарили в бік ножом. На допомогу постраждалим хлопцям, кинулися кілька місцевих. В результаті один із селян був вбитий ударом ножом в серце, троє були з ножовими та вогнестрільними пораненнями.

Коли Антіп та Скряба покинули місто, то Джавда 29 серпня 1978 року, в районі одного із місцевих училищ зібрав 200 людей у віці від 17 до 26 років. Основна маса була була озброєна арматурою, частина бійців, які були під особистим контролем Хантімірова були озброєні обрізами, 24-літній Ільдар Каюмов, ще один на ряду з Тазетдіновим, хто кинувся допомогди Хантімірову, був озброєний пістолетом «Parabellum». Вислухавши коротку інструкцію Хантімірова, а саме як зазвичай – не жаліти нікого: бити жінок, дітей, літніх людей - банда пішла в бій. Першим їм попався молодий чоловік, якого оглушили арматурою, згодом його ледь врятували лікарі. Далі відморозки «Тяп-Ляп» відкрили вогонь з обрізів по мотоциклістах, які проїжджали повз них. Але їм вдалося утекти від бійців «Тяп-Ляп», проте кулі дістали іншого «тяп-ляпівця», який був на другому боці вулиці. Далі просуваючись по району, банда почала обстрілювати автобус, із якого вибігали пасажири, яких арматурою та іншими підручними засобами добивали «тяп-ляпівці». Не пожаліли навіть вагітну жінку, вдаривши її по голові тією ж арматурою. У цей момент в це місце підбігли три міліціонери. Озвірілі «тяп-ляпівці» відкрили вогонь по них. Один із міліціонерів отримав поранення у голову. На захист рідного району, також кинувся 74-літній Абдулбарій Закіров, який був ветераном Другої Світової війни та виростив шістьох дітей (багатодітний батько). Заслужений пенсіонер міста намагався хоча б словесно зупинити озвірілий натовп, але його «одноплемінник» - Ільдар Каюмов, після образ в адресу Закірова, відкрив по-ньому вогонь на ураження. Від отриманих поранень Закіров помер на місці. Залишивши на вулиці десятки вбитих та поранених людей, озвірілі татари (яких демократія змушує визнавати людьми!) «Тяп-Ляпа» кинулися у свій район. Вони тоді не підозрювали, що це була «остання крапля» терпіння правоохоронних та вищих органів. Вони у той момент вже остаточно виписали собі вирок, а для деяких своїх лідерів – смертельний.

Уже після цих подій, міліція оголосила війну «Тяп-Ляпу»! Моментально прозріли верхи, які остаточно переконалися, що справді банда є, і її треба ліквідувати. У місцевому РОВД «полетіли голови», був звільнений керівник Раіс Кагадлулін та безліч інших працівників. Було створено оперативну групу із кількох десятків слідчих. Почалися масові затримання, під час яких арештували лідерів «Тяп-Ляп», а саме Антіпа, Скрябу, Джавду, Захара, Шуру Большого. Виловили інших «центрових» учасників банди, арештували велику кількість «шестірок». На допитах «шестірки» мовчали, але слідчі їх обдурили та сказали, що їх кумир Завдат Хантіміров вчинив самогубство в приміщенні слідчого ізолятора. Шоковані такими псевдо новинами «шестірки», почали розказувати про всі свої злочини та яку роль в них грав – Джавда, тобто Хантіміров. Завдяки цьому слідчі довели причетність «Тяп-Ляпа» до масових грабежів, вбивств, каліцтв, згвалтувань та нальотів на підприємців! Хоча слідчим було не солодко, їм підозрілі особи пропонували хабарі у розмірі від 1 до 2 тисяч рублів, що було на той час колосальною сумою для простого громадянина. Їх залякували, а саме дзвонили додому, просили їх дітей, щоб ті передали батькам, що їх вирізатимуть цілими родинами, відсилали грізні анонімки, намагалися підштовхнути під трамвай, машину або автобус. Проте розслідування було завершено. Зусиллями працівників міліції, слідчих та працівників прокуратури, кримінальну справу щодо «Тяп-Ляп» довели до суду, яка зайняла, аж 30 томів!

Судили членів «Тяп-Ляп» у приміщенні СІЗО, бо боялися, що по дорозі до суду їх відібють їхні товариші. Багато «тяп-ляпівців» каялися і просили скоротити строк, інші хамили суддям. Антіп він же Антіпов, через оголошені йому підозри запустив взуття в прокурора. Хантіміров весь час сидів та мовчав, він вірив, що його не покарають, як і раніше. Єдине, що прокурор почув від нього, то це відповідь на питання, яке питалося у нього, для чого це все він робив? Хантіміров йому сказав: «Было скучно жить!». Вирок про вищу міру покарання – розстріл, для Хантімірова був, як «грім серед ясного неба». Він нічого не сказав, а згідно свідчень очевидців, він просто «побілів». Аналогічні вироки були винесені – Тазетдінову, Маслєнцову та Каюмову. Проте двом останнім повезло, згодом їм розстріл замінили на 15 років увязнення. Увязнили також, ще 30 «тяп-ляпівців». Скрябін (Скряба) та Антіпов (Антіп) за дивних обставин отримали також – 15 років. Задумка Скрябіна з групами «пятірками» врятували йому та Антіпову життя. Бо рядові бійці не знали про їхню причетність до планування злочинів, вони знали лише свого кумира – Хантімірова. Єдиний хто міг за собою їх забрати на «той світ» був той же Хантіміров, але він мовчав, як «риба об лід»! Навіть не допоміг психічний прийом, коли до нього в камеру смертника привели матір, яка намагалася переконати його здати Антіпа та Скрябу. Взамін йому обіцяли замінити розстріл на 15 років ув’язнення. Хантіміров при матері лише розплакався, і продовжував казати, що нічого не знає і нічого не розуміє. Згодом він та Тазетдінов були розстріляні.

Скрябін (Скряба) та Антіпов (Антіп) відсидівши строк вийшли на свободу. На волі їх чекали працівники правоохоронних органів, які їм порадили назавжди покинути Казань. Антіп зрозумів, що настали нові часи (лихі 90-ті) і спроба повернути собі колишню могутність серед нових рекетирів коштуватиме йому життя. Тому покинув Казань та загубився десь в районі Підмосковя, де одружився та взяв прізвище дружини. Скрябін навпаки не послухався, і залишився у Казані. Він спробував повернути собі владу у місті та навіть створив синдикат кілерів та пропонував свої послуги авторитетам. Проте Скрябу, його же Скрябіна в 1994 році застрелили поблизу свого дому. Але в цій історії, нажаль багато рядових членів «Тяп-Ляп» уникли покарання, на певний час вони сховалися, тобто пішли у тінь. Проте розпад СРСР та встановлення «Дикого капіталізму» в 90-х, тобто ринкової економіки, стали прекрасним моментом для повернення колишніх «тяп-ляпівців» у бандитський світ. Їхній досвід був використаний у новій панівній казанській банді під назвою – «Хаді Такташ», проте, це вже зовсім інша історія!

P.S.

Згадуючи Лотропа Стоддарда (автора терміну та вчення про «Under-man», тобто «недолюдину»), який зазначав, що з дегенеративністю потрібно боротися, ще під час зародження, а саме розуміється шляхом кастрації людей, які є алкоголіками, наркоманами, злочинцями, повіями, тобто тих людей, які автоматично породжують таких як «жертви» «Тяп-Ляпа». Під «жертвами» «Тяп Ляпа» я розумію простих рядових бійців цієї банди з доволі низьким рівнем інтелекту, які потрапили під згубний моральний вплив таких маргіналів, як керівники даної організації, серед яких до речі були індивіди з вищою освітою і які були типу з порядних родин, але мозок яких охопив, чи то відсутність перспективи у «провінції» (Казань) на ряду з центром (Москва), і відповідно безвихідне становище, яке пророкувало одноманітну та сіру псевдо кар’єру у промзоні, чи то як казав уже на суді один із лідерів «Тяп-Ляпа»: «было жить скучно». Проте, як кажуть - «насилля породжує насилля», а саме якщо держава не покарає винних, то їхні жертви або родичи цих жертв, вчинять кровну вендету, яку ні один суд ніколи не заборонить!

Історія з «Тяп-Ляп» особлива у тому, що вона відбулася у державі, де панував тоталітаризм, і бунт цієї банди, був бунтом проти режиму. Розуміючи, що більшість банди це були люди з доволі низьким рівнем інтелекту та з не благополучних родин, то переконуєшся в теорії Стоддарда про дегенератів та «недолюдей». Ще до того, вічний конфлікт «центр-провінція», переконав їх у відсутності перспектив у сірій промзоні. Тому не дарма Хантіміров у суді зазначив, що було скучно жити! «Казанський феномен» (як ще називають «Тяп-Ляп») продемонстрував, що може бути з суспільством, якщо окремі особи зрозуміють теорію змови чинного режиму та переконають інших (менш інтелектуально розвинених) виступити проти цього, паралельно ставлячи у невигідне становище еліту і збагачуючись на цьому самим. Казань 70-х років минулого століття показала, що може бути, якщо еліта поступово перекриватиме кисень низам, а саме, що вони постануть. А повстання це означає тільки придушення, яке має закінчитися кровопролиттям. Нині у Європі та США відбувається подібний «Тяп-Ляпу» бунт кольорових проти Білих, які хочуть під покровительством євреїв остаточно знищити всевладдя Білих, які створили майже всі блага сучасної цивілізації. Кольоровим, а саме: татарам, арабам, чорним, завжди було на генному рівні притаманне дикунство! Під їхніми навалами завжди падали високо-розвинені цивілізації, а взамін їм, вони навіть нічого рівного протиставити не могли. Вони тільки сіяли хаос та деградацію, і більше нічого, як і в цій історії з дегенератами «Тяп-Ляп». Хоч паралельно надієшся, що більше таких виступів «недолюдей» більше не буде, але знаючи історичну тенденцію, то розумієш що…

Так! Наше життя без дегенератів було б краще, як зазначав Стоддард, проте їхня відсутність або повне їхнє винищення, поставить питання стосовно того, хто буде виконувати «чорну роботу». Бо людина особлива тим, що постійно генерує власне лайно, яке не хоче прибирати, тому відповідно шукає тих, хто буде прибирати його. Тобто, як не крути, навіть якщо на окремий острів посилити всіх лауреатів Нобелівської премії, все одно комусь із них доведеться стати «чорноробочим». Тобто конфлікт «верх-низ», як і «центр-провінція» буде до кінця існування людства. І такі феномени, як «Тяп-Ляп» не зникнуть з нашого життя. Навіть якщо «низ» буде постійно ситий, то з часом від звикання до того, що є, воно буде переростати у бажання мати ще більше! Проте поширення інтелекту серед низів, буде їх переконувати у тому, що знищуючи майно суспільства, вбиваючи подібних собі, як «Тяп-Ляп», їм все одно доведеться все відновлювати, навіть, якщо переможуть. Тому краще робити бунт словесно, дипломатично, демонстративно, а не перетворюючи весь світ навколо у себе в хаос, в якому ти сам будучи бунтівником можеш «втопитися»!

Коментарі

СТРАШЕННО БЕЗГРАМОТНО!!!
vova stasyuk   12:15
0

Пан Клецман! А що саме безграмотно? Бо у вас особисто, безграмотність це коли кожен Homo Sapiens на politiko опубліковує статтю і не згадує вашої сраної новизни, яка без розуміння ресурсів і технологічного прогресу має типу "покращити" економічний добробут "укрів", яких ви автоматично "охрещуєте" - "ліберало-самодурами"! І ви типу "науковець" і "новатор", який за 30 років своїм "безмежним інтєлєктом" "виблював" лише одну працю, яку ще не опублікували і яку ж відповідно ніхто не визнав, крім вас - буде мені розказувати якись там "недонауковець", що я все написав "страшенно безграмотно"??? А хто коли небудь вашу теорію про "ліберало-самодурів", яку ви "толканули" у себе на блозі - похвалив!?
0

вова, я тобі багато разів казав, що суспільні процеси описувати засобами мислення тваринного - це завжди безграмотно.
Займися краще чимось суспільнокорисним.
vova stasyuk   08:54
0

А ви типу щось "науково" описали? Те ваше "науково" взагалі неможливо прочитати і його ніхто не визнав! Тому у вас також "мислення тваринне"! По-друге пан Клецман, politiko це вам не наукова конференція чи спілка, а соціально-політична мережа, де звичайні люди викладають власну думку, обговорюють політичні події. А ви тут хочите, щоб сиділи тільки одні кандидати наук. Як кажуть пане Клецман ви "помлилися дверима"! Проте навіть якщо ви попадете в блог науковців, ви все одно там будете, як "лош.ра", бо за 30 років своїм "бєзмєжним інтєлєктом" написали одну працю, але головне те що і вона не опублікована та не захищена. Тому у вас "замкнуте коло" пане Клецман. І задайте собі самі питання, а що і чи взагалі ви щось зробили "суспільно-корисне"???
0

вово, щоб ти не переживав, що ти один такий придурок у суспільних процесах, то я тобі скажу, що ти у компанії всіх укрполітиків на чолі з Президентом.
Тож можеш навіть радіти, що це якраз ти у величезній більшості суспільних грамотіїв. А я, відповідно, - у мізерній меншості. То так тобі буде морально легше.
vova stasyuk   12:29
0

Пане Клецман!У вас таки блокада головного мозку, бо вам не можна задати навіть елементарного питання! Ще раз вам його нагадаю: "якщо ви борець за новаторство, то скажіть будь-ласка, чому ви ні одного імені новатора не назвали, крім свого", проте ви на всіх "наїжаєте", що інші не згадують інших новаторів?

Пан Клецман! Коли дасте відповіді на питання, хоча чесно, враховуючи, який ви "науковець", і яка ваша "наукова праця", то відповіді не буде, як і вашої нині публікації тої славнозвісної новизни! "Пустомеля" ви пан Клецман - "Пустомеля"!
0

вово, ти чосом не хочеш одержати відповідь на питанн: що було раніше - курка чи яйце?
Бо твої однодумці від цього чималий кайф ловлять.
Тож вкотре тоба раджу: вчи абстрактно-логічне мисленння. А щоб тобі було легше, то не я його придумав, не заздри так. Про це є достатньо л-ри навіть для таких, як ти. Тож потроху вчи, ти ще ж молодий.
Бо дуже вже гидко оце твоє читати.
vova stasyuk   20:15
0

Пан Клецман! Це мені каже людина з відсутнім абстрактно-логічним мисленням, яка не розуміє, що для того, щоб стати науковцем треба написати, як мінімум десяток робіт, а не одну за 30 років, і що її хоча б одну треба опублікувати та захистити!
0

вово, а чим ти поясниш те, що абсолютна більшість твоїх однодумців про свій власний інтелектуальний рівень (повторюю, однаковісінький із твоїм) та чомусь зазвичай МОВЧИТЬ?
А от ти невтомно, невпинно і щонайгучніше своєю ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЮ БЕЗОДНЕЮ відверто хизуєшся. Чи не тому, що вважаєш себе за юберменша та ще й на тлі меншовартісних укрів?
vova stasyuk   20:38
0

Пан Клецман! Що ви самі собі "риєте яму"? Ви ж самі себе проголосили "єдиним українцем" в якого нема "комплексу меншовартості", і що у вас "єдино правильна" новизна на весь світ. Що вас отосують лише заздрісники, ненависники, "ліберало-самодури", які "тваринно" та з відсутнім "абстрактно-логічним мисленням", вам перешкоджають! Хоча чесно, чому вам заздрити? Ви ж написали одну працю, яка неопублікована, не доведена, не захищена, не визнана, а її "огризки" на вашому блозі суперечать здоровому глузду! Бо покращити економічний добробут "укрів" без розуміння ресурсів і технологічного розвитку - це ще те безумство! Проте ті "огризки" більш наповнені теорією про "ліберало-самодурів", аніж якоюсь науковістю! Проте автор цієї теорії, тобто ви, стверджує, що він єдиний організм на планету, який може своєю міфічною новизною виришіти всі проблеми на планеті, починаючи від економічних криз, продовжуючи лікуванням раку, закінчуючи тим же лікуванням геморою, безсоння та наданням "рецепту", як виграти у капіталістичних футбольорів - "некапіталістичним футбольорам", тобто пролетарським. Хоча сам автор не називає себе більшовиком-комунякою, а навпаки всіх інших людей називає "радлюдьми", тобто радянськими людьми.

ПАН КЛЕЦМАН! КУДИ МЕНІ ТАМ БРАТИСЯ, ЦЕ ТІЛЬКИ ВИ МОЖЕТЕ ЗАЗНАТИСЯ І НАЗИВАТИ СЕБЕ ЄДИНИМ НОВАТОРОМ ТА МЕСІЄЮ НА ПЛАНЕТІ!
mart mart 14:47
+3
я читав про цю банду але тут набагато краще описано

браво

+13
vova stasyuk   20:16
+1

Дякую!
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі