«Право на смерть»
або
«Евтаназія – новий масонський геноцид»
На протязі всього життя, людина часто задумується над темами про сенс буття, рай та пекло, потойбічний світ та звісно про смерть. В офіційній термінології та науці, слово смерть означає лише одне – припинення життєдіяльності організму. В медицині виділяють два основні види смерті: насильницьку і ненасильницьку. Ненасильницькою смертю є фізіологічна смерть, паталогічна смерть і раптова смерть. Насильницькою смертю є вбивство, нещасний випадок та самогубство. Саме про останнє, а саме самогубство, я буду в даній статті писати та описувати політичний зміст цього питання, яке нині має назву – «право на смерть» або Евтаназія. Саме самогубство представляє собою умисне спричинення власної смерті. Зазвичай самогубство вчиняють з відчаю, яке часто спричинене через психічні розлади, такі як депресія, біполярний розлад, шизофренія, алкоголізм, наркозалежність. Також важливу роль, як провокації до цієї дії відіграють стресові фактори, такі як фінансова скрута чи проблеми в особистих стосунках. Популярними методами вчинення самогубства є повішення, отруєння, застосування вогнепальної зброї. Згідно світової статистики, щороку майже один мільйон людей вчиняє самогубство. Від 10 до 20 мільйонів людей вчиняють спробу самогубства, яке завершується без смертельних наслідків. Найбільше вчиняють самогубство або спробу – чоловіки (світовий чоловічий показник в три-чотири рази вищий, аніж в жінок). А якщо говорити за вікову категорію, то популярне самогубство серед молоді.
Нині у Західних країнах і там де є демократія, за спробу самогубства більше не передбачена кримінальна відповідальність. За це лише нині можуть покарати в ісламських країнах. Демократія, яка панує в США, Канаді, Європі та в інших частинах світу, де проголошений та встановлений демократичний режим – не засуджує за спроби вчинення самогубства, а навіть навпаки схвалює це! Так як головна ідея сучасної демократії – це права людини, які гарантують та захищають можливість отримання майже всіх благ нашого життя, то «право на смерть» стало також невід’ємним, як інші раніше передбачені права Загальною декларацією прав людини (1948 року). Нині «право на смерть» в демократичному світі звучить як «Евтаназія». Евтаназія – це припинення життя людини у швидкий та безболісний спосіб. Евтаназію застосовують для людей та тварин, які мають невиліковне захворювання та відчувають сильний біль та страждання. А роблять її з метою припининення як фізіологічних, так і душевних страждань. Сам термін «Евтаназія» вперше вжив Френсіс Бекон у 17 столітті для позначення поняття «легкої смерті». Станом на 2020 рік, Евтаназія у тій чи іншій формі офіційно дозволена в демократичних країнах як: Бельгія, Люксембург, Нідерланди, Швейцарія, Німеччина, Канада, Австралія та в деяких штатах США. У цих демократичних країнах евтаназію обґрунтовують «правом на смерть» і свободою вибору людини. Згоду на умертвіння вважають достатньою умовою для того, щоб пришвидшити процес настання смерті людини. В Україні ПОКИ ЩО – дії медика стосовно евтаназії за законодавством розглядаються як умисне вбивство.
Якщо поглянути на історію людства, то прояви евтаназії почалися задовго до її офіційного визнання та узаконення. В Античність у Стародавній Греції, особливо у Спарті (якщо вірити тодішнім історикам) дітей вбивали через генетичні прояви фізичних вад, шляхом скидання зі скелі або уведенням в ротову порожнину отрути, а старших людей вбивали через непродуктивність з економічної точки зору, також шляхом отруєння. Згодом про умисне, публічне та сплановане самогубство, дещо забулися. Хоча умисне та свідоме прийняття отрути, щоб швидко і безболісно померти, завжди мало місце у середньовічному суспільстві. Але це робилося неофіційно, та й християнська церква за це засуджувала і вважала самогубство великим смертним гріхом. До офіційного визнання та необхідності евтаназії в суспільстві почали вертатися в США (напередодні Першої Світової війни, коли на практиці застосовували євгенічні закони та досліди) та в нацистській Німеччині (напередодні Другої Світової війни). В Німеччині у часи правління НСДАП та Адольфа Гітлера - людей умертвляли посилаючись на процедуру медичної гігієни. В СРСР також була практика евтаназії (особливо в часи правління Йосипа Сталіна) і там людей умертвляли посилаючись на боротьбу з шпигунами, зрадниками народу та інакодумцями, тобто «опозицією». Зазвичай жертвами радянської евтаназії ставали публічні люди, яких не можна було позбутися без суспільного осудження щодо злочинних дій влади. Тобто мається на увазі, що більшовицька влада не могла просто так засудити якогось вченого, артиста, поета, художника, політика, який публічно виступав проти певних дій влади, та шляхом незаконного розстрілу або висилки в Сибір позбутися його. Тому працівникам НКВС у боротьбі з такими інакодумцями на поміч приходила отрута, яка через загадкові обставини та різні методи потрапляла в організм їхньої жертви. Звичайно це все робилося не публічно і про радянську, а саме «сталінську евтаназію», нині знають хіба що працівники архівів НКВС або «самі» ж справи.
Взагалі ще на початку ХХ століття у багатьох європейських країнах, все більше людей виступали за легалізацію евтаназії (зазвичай примусової, коли відбулася «перша хвиля» популярності євгенічних теорій та законів). Тому у 1935 році прихильники евтаназії перейшли до більш активних дій і було створено товариства, які боролися за легалізацію евтаназії, наприклад «Англійське товариство добровільної евтаназії», а у 1938 році було створено «Американське товариство евтаназії». Згодом після Другої Світової війни, евтаназія набула нової хвилі популярності серед демократичних країн Західної Європи та Північної Америки. Так у 1980 році Ганс Атротт у ФРН засновує «Німецьке Товариство гідної смерті людини». Нідерланди стали першою країною, у якій легалізували евтаназію (1984 рік). Ще у 1982 році в цій країні заснували Комісію з питань евтаназії, а 10 квітня 2001 року прийняли закон про Контроль над закінченням життя за бажанням і допомогою у самогубстві. У вересні 2004 року було розроблено Гронінгенський протокол, який встановлює критерії для проведення дитячої евтаназії без притягнення до відповідальності лікаря. А от в Швейцарії дозволена евтаназія не тільки для місцевих мешканців, а і для іноземців, за умов, що пацієнт має показання для застосування евтаназії та сам приймає препарат, що приводить до смерті. В наслідок чого до країни склався потік евтаназійних туристів (це люди, які здійснюють евтаназію у тій країні, яка легалізувала її). В 2002 році евтаназію легалізували в Бельгії, а в 2014 році у цій же країні була узаконена дитяча евтаназія. В США у листопаді 1994 року в штаті Орегон був прийнятий закон про медичну допомогу хворому при здійсненні ним самогубства в термінальній стадії. У листопаді 2008 року цей закон прийняли у штаті Вашингтон. 13 травня 2013 року в штаті Вермонт був прийнятий законопроект, який дозволяв евтаназію. В свою чергу у березні 2012 року губернатор штата Джорджія – Натан Діл підписав законопроект, який навпаки забороняв евтаназію. Проте у Каліфорнії в жовтні 2015 року, губернатором Джеррі Брауном був підписаний закон «Про право на смерть», який дозволяє проведення евтаназії. У листопаді 2015 року, у свою чергу Німеччина прийняла закон, що дозволяє евтаназію. А 26 лютого 2020 року Федеральний конституційний суд ФРН, дозволив допомогу у здійсненні евтаназії. Також в Люксембурзі дозволено допомагати безнадійно хворим людям, помирати шляхом здійснення евтаназії. У свій час (лютий 2015 року) Верховний суд Канади також дозволяв допомогу у застосуванні евтаназії.
Нині у сучасному демократичному світі є такі види евтаназії:
За відношенням до людини евтаназія буває:
- Добровільна, яка проводиться за згодою пацієнта. «Активна добровільна евтаназія» є законною у Бельгії, Люксембурзі та Нідерландах. «Пасивна добровільна евтаназія» є законною по всій території США (по справі Крузан проти директора Департаменту охорони здоров’я Міссурі). Коли пацієнт самостійно приймає смерть, але за сприяння лікаря, часто використовується термін "асистоване самогубство". Допомога у самогубстві законна у Швейцарії та американських штатах Каліфорнія, Орегон, Вашингтон, Монтана та Вермонт.
- Недобровільна, яка проводиться, коли згода пацієнта неможлива. Для дітей є незаконною у всьому світі, але декриміналізована за певних обставин у Нідерландах згідно з Гронінгенським протоколом.
- Примусова, яка проводиться всупереч волі людини. У світі розглядається як кримінальний злочин.
За способом досягнення смерті:
- Активна евтаназія, яка передбачає введення помираючому ліків або інші дії, що викликають швидку смерть. Активною евтаназією часто вважають і самогубство з лікарською допомогою (надання хворому на його прохання препаратів, які вкорочують життя).
- Пасивна евтаназія, яка передбачає умисне припинення підтримуючої терапії хворого.
Звичайно в теперішньому демократичному суспільстві гостро обговорюється питання легалізації евтаназії. Демократи поділилися на два табори – прихильників і противників евтаназії. Яскраво демонструє аргументи двох таборів, щодо питання евтаназії, її ж противник – Езекіль Еммануель. На його думку прихильники евтаназії подали чотири основні аргументи: а) те, що люди мають право на самовизначення, і тому їм слід дозволити самостійно вибирати свою долю; б) допомога суб’єкту померти може бути кращим вибором, ніж вимагати, щоб вони продовжували страждати; в) відмінність між пасивною евтаназією, яка часто дозволяється, та активною евтаназією, не є суттєвою; г) дозвіл на евтаназію не обов'язково призведе до неприйнятних наслідків. Подібним чином Еммануель також стверджує, що є чотири основних аргументи, представлені у свою чергу противниками евтаназії: а) не всі смерті є болючими; б) доступні альтернативи, такі як припинення активного лікування у поєднанні із застосуванням ефективного знеболення; в) відмінність між активною та пасивною евтаназією є морально значущою; г) легалізація евтаназії поставить суспільство на "слизький схил", що призведе до неприйнятних наслідків. Головними противниками евтаназії зазвичай виступають майже всі релігійні організації, особливо християнські. У той же час суспільна думка відрізняться від релігійних організацій. Так опитування «Populus» 2015 року у Великій Британії виявило широку громадську підтримку в адресу померлих шляхом евтаназії, та яким допомогли у цьому. 82% людей підтримали запровадження законів про евтаназію та допомогу у помиранні. Серед людей з інвалідністю - 86% підтримало евтаназію і ту ж допомогу у її здійсненні.
Проте як там не було, і хто які аргументи не наводив «за» і «проти», але в сприянні легалізації евтаназії та її поширенню в суспільстві, задіяна велика політика, тобто масонство. Евтаназія стала не лише шляхом до швидкої і безболісної смерті, особливо для безнадійно хворих та інвалідів, а й як один із методів зменшення кількості населення на планеті. Як аргумент своїх слів та тверджень, я можу навести приклади організацій, які активно агітують за евтаназію, не лише серед фізично і душевно хворих людей, а й серед цілком здорових. Для прикладу є Церква Евтаназії (англійською - Church of Euthanasia) — політична організація, заснована Крісом Корда в місті Бостон, штату Массачусетс у США. За заявою засновника Кріса Корди, уві сні йому з'явився дух Землі, який повідомив, що є небезпека для всього живого через перенаселення людей, і потрібно рятувати екосистему. За словами Кріса, після цього він заснував Церкву, головним гаслом якої стало - «Убий себе, врятуй планету!» (англійською - «Save the Planet, Kill Yourself»). На сайті Церкви заявлено, що Церква Евтаназії є некомерційною просвітницькою організацією, головна мета якої — відновлення балансу між людиною та іншими видами тварин, що населяють Землю.
Церква Евтаназії використовує проповіді, музику, театралізовані мітинги і акції прямої дії. Як правило, всі ці заходи витримані в стилістиці чорного гумору і підкреслюють проблему перенаселеності Землі. Також Церква Евтаназії отримала погану славу через конфлікти з християнським противоабортним рухом у США. Інструкція про методи самогубства була видалена з сайту Церкви в 2003 році, після того, як було доведено, що 52-річна жінка наклала на себе руки, використавши цю інструкцію. На сайті Церкви викладена її головна заповідь: "Ти не повинен породжувати " (англійською - «Thou shalt not procreate»). Тобто мається на увазі «свідома бездітність» (також бездітництво або чайлд-фрі — від англійської - childfree), дана субкультура та ідеологія, характеризується принциповим небажанням мати дітей попри таку можливість. Далі декларуються чотири основоположні ідеї Церкви: суїцид, аборти, канібалізм (обмежений споживанням мертвих людських тіл) і содомія (будь-які види сексу, не пов'язані з продовженням роду). Один з головних гасел Церкви — «Врятуй планету, вбий себе» (англійською - «Save the Planet, Kill Yourself»). Представники Церкви підкреслюють, що вони виступають виключно за добровільні методи скорочення чисельності населення Землі, а недобровільні методи, такі як вбивство і примусова стерилізація ними засуджуються, але лише тому, що через це можуть виникнути проблеми з законом.
Ще одним прикладом є Рух за добровільне вимирання людства, відоміше як VHEMT (Voluntary Human Extinction Movement) - це міжнародний громадський екологічний рух, який виник у 1991 році в США в місті Портленд, метою якого є вирішення існуючих екологічних проблем, шляхом знищення біологічного виду Homo sapiens через добровільну відмову від народження дітей. Руху дав назву Лес Найт (Les Knight) у 1991 році у Портленді (Ореґон, США). Найт є власником сайту vhemt.org і «голосом» руху. Лес Найт зацікавився екологічним рухом в 1970-тих роках після повернення з В'єтнаму, ставши членом руху «Нульового Росту Населення» (Zero Population Growth[en]) і зробивши собі вазектомію у 20 років (це операція, яка проводиться у чоловіків та яка приводить їх до нездатності мати потомство, проте зберігаються всі статеві функції).
З 1991 року публікується періодичне видання з новинами спільноти VHEMT, знане як «Ці останні часи». В цьому виданні Найт закликав читачів підтримати рух за вимирання виду homo sapiens шляхом відмовлення від репродукції. Також в даному виданні публікувались комікси, наприклад комікс «Дитинча Бонобо», в якому головна героїня відмовляється від дітонародження беручи натомість дитинча бонобо. В 1996 Найт створив сайт спільноти VHEMT, котрий станом на 2010 рік підтримував інтерфейс 11 мовами. Лого спільноти складається з великої літери «V» (від англійської voluntary — добровільно) та моделі Землі перевернутої північною півкулею донизу. VHEMT за своєю структурою швидше нагадує мережу людей, ніж якусь формальну організацію, тому і конкретного списку членів також не існує. В 1995 році, Деніел Метц з університету Вілламетт зазначив що список мейл підписників у спільноти не перевищував 400 осіб. Через шість років, в сюжеті на Fox News повідомили що список складається всього то з 230 осіб. Найт прокоментував це, сказавши, що кожен, хто поділяє його ідеологію певним чином причетний до цього руху, а таких однодумців — мільйони.
Лес Найт також виступає в ролі прес-секретаря спільноти. Він відвідує екологічні конференції та заходи, де інформує та привертає увагу до проблеми росту населення. На жаль, інформація про дану спільноту, до більшості аудиторії, дійшла з медіа, а не з подібних конференцій, що додало певного суб'єктивного забарвлення даній інформації. VHEMT також продають фірмові футболки, значки та наліпки на бампери з написом «Дякуємо за те, що не розмножуєшся». Гаслом руху є «Жити довго і щасливо вимерти» (англійською - “May we live long and die out”). Рух не пропагує вбивства, самогубства, масову стерилізацію та інші насильницькі методи, замість цього пропонується відмовитися від подальшого відтворення людського роду. VHEMT не розглядає себе як організацію, оскільки не має ніяких власних структур. Це просто рух, представлений міжнародною інтернет-сторінкою. Таким чином, офіційного представництва рух не має.
P.S.
Говорячи про евтаназію, потрібно визнати, що вона справді допомагає людям, які є смертельно та невиліковно хворими. Евтаназія таких людей позбавляє від фізичних та психічних страждань і від душевних мук та клопотів їхніх родичів. Проте дозволивши повністю для всіх - «право на смерть», яке ще можливо внесуть у Загальну декларацію прав людини як невід’ємне право, то нас чекає самогубство у промислових масштабах. Так як показує статистика, щорічно спробу самогубства у світі намагається вчинити декілька десятків мільйонів людей. Серед них більшість це молодь і за гендерною ознакою – чоловіки. Тобто вчиняє спробу покінчити з життям, найбільш продуктивна категорія суспільства. Легалізація та узаконення «права на смерть», призведе до великих втрат у суспільстві. А ще якщо це молодь і враховуючи її психіку, то юні і молоді люди при першій ліпшій нагоді попрямують на евтаназію, через депресію, нерозділене кохання, невдачі в самореалізації, фінансове становище ітд. Звичайно лікарі не мають порушувати один із «пунктів» клятви Гіппократа, а саме: «Я не дам ніякому благаючому у мене смертельного засобу і не покажу шляху для подібного задуму…». Проте масонам - єврейським чи то не єврейським, евтаназія таки вигідна.
Враховуючи те, що населення на планеті росте, а ресурси для існування вичерпуються, масонам потрібно швидко і головне в промислових оборотах зменшити кількість людей на планеті. Зазвичай раніше масони використовували такі основні методи скорочення населення, як війна, епідемії, штучний неврожай, який у свою чергу спричинював голод. Проте війни наносили великі збитки для інфраструктури, яку згодом потрібно було відновлювати. Також забруднювалася земля або вона ставала непридатною на певний час. Епідемії у свою чергу також несли збитки, а саме фінансові, бо виробництво і торгівля призупинялися та й хвороби несли загрозу для еліти, яка також була не безсмертна. Тому у сучасному світі, з’явився новий метод скорочення кількості населення як евтаназія. Враховуючи людську психологію, яка часто задумується про смерть, особливо у скрутні моменти свого існування, то евтаназія і «право на смерть» мають стати результативною провокацією. Тому не дивуєшся чому по всьому світі і в тому числі в Україні, нині в соц мережах існує багато «груп смерті», які пропагують суїцид, особливо серед дуже психологічно вразливої вікової групи суспільства як підлітки. В Україні ці групи популярні в забороненій російській соц мережі «Вконтакте», я думаю що і так багато хто знає, якими шляхами українці обходять блокування російських соц мереж.
Тому це все, а саме «групи смерті» в соц мережах, поступова легалізація евтаназії по всьому світу, поширення демократами ідеї «права на смерть», діяльність різних організацій та рухів за добровільну евтаназію та відмову від народження дітей – це діяльність масонів, щодо скорочення кількості населення. І саме демократія їм у цьому нині допомагає. Але біда в тому, що перенаселення планети є територіально не рівномірним, тобто в Європі нема великої кількості населення, щоб катастрофічно не вистачало ресурсів, на відмінну від Китаю, Індії, всієї Азії, Близького Сходу, Африки, Латинської Америки. В країнах третього світу, де не має особливо інтелектуального та культурного прогресу, де панують ще первісні (Африка, Океанія) та середньовічні порядки (Азія, Близький Схід), де процвітає масово бандитизм (Латинська Америка), населення весь час зростає. А там де панує прогрес та інтелектуалізм (серед Білих у Європі та Північній Америці), населення навпаки зменшується. Але все одно масони, першочергово свої методи, щодо зменшення населення планети спрямовують на Білих у Європі та в Америці (для прикладу Перша та Друга Світова війна і теперішній демократичний режим, який спрямований на геноцид проти Білих). Тому це вигідно тільки єврейським масонам, бо так би евтаназію, «право на смерть» та організації і рухи в їхню підтримку поширювалися в країнах третього світу, а не лише в Європі та США з Канадою. Проте відкинувши політичний зміст питання щодо евтаназії, кожен як там не було, обдумує його сам. Головні аргументи «За» і «Проти» наведені, а далі у кожного своя голова на плечах, і кожний сам для себе вирішує - чи має бути узаконена евтаназія та «право на смерть» або ні!
Потім буде примусова.