Блоги → Перегляд
Мітки ПолітикакосмосSpaceXІлон МаскМаскМарселіталюдствоКосмослюдинаМісяцьМикола КибальчичКостянтин ЦіолковськийРосійська імперіяГерман ОбертВернер фон БраунНімецька імперіяАвстро-Угорська імперіяВеймарська республікаТретій РейхФРННімеччинаФау-2Роберт ГоддардСРСРРосіяСССРкомунізмсоціалізмМоскваЙоганнес ВінклерНацизмПенемюндебалістична ракетаДруга Світова війнаракета V-2СШАдемократіяракета ФауЙосип СталінСталінСталинФранклін РузвельтБританіяЛондонАдольф ГітлерГітлерХолодна війнаФултонська промоваВінстон ЧерчилльЧерчиллькосмічна гонкаСергій КорольовСупутник-1Білка та СтрілкаЮрій ГагарінГагарінВосток-1Валентина ТерешковаОлексій ЛеоновАполлон-11Ніл АрмстронгApolloмісячна змоваАполлон-СоюзСполучені Штати АмерикиРадянський СоюзНАСАколонізація Місяцяколонізація МарсаЄвропейське космічне агентствоМеркурійВенераЦерераЮпітерСатурнастероїдиСоюз-Аполлонпозаземні цивілізаціїінопланетяниЗемляцивілізаціяДжордж БушКитайКНРЯпоніяІндіяBlue OriginПітер ТільFalcon-1Falcon HeavyРоскосмосАйзек Азімовроман ФундаціяастероїдСонячна системаСонцеStarshipкосмічний туризмДенніс ТітоSpace Adventuresкосмічна державаракетасупутникУкраїнаКНДРІзраїльєвреїІранЄвропейський СоюзЄвропасвітЄССіч-1астронавткосмонавтЛеонід КаденюкКаденюкКиївКанадаБіліЖовтіпланетакосмічна колоніякомерціямасониєврейські масонимасонствоінтелектінтелектуалізмколонізація космосукосмонавтикамарсіанство

«Політика і космос» або «SpaceX та Ілон Маск: заселення Марса лише елітою»

Неділя, 19:05, 17.01.21

Рейтинг
160 0
Переглядів
2047

0
0
У цій статті згадуються
Ганна Герман
Політик

 

«Політика і космос»

або

«SpaceX та Ілон Маск: заселення Марса лише елітою»

Всю нашу історію ми завжди дивимося в небо, де бачимо сонце, місяць, зірки, комети та багато інших небесних тіл. На протязі всієї історії людства, людину цікавило, що там за хмарами та голубим небом, а саме те, що нині ми звемо - космос. Ще зі своїх перших часів на планеті люди хотіли літати в небі як птахи, тому спочатку, мріяли покорити ще пташину висоту. Проте з появою повітряних кульок (1783 рік), дирижаблів (кінець 19 століття) та на кінець літаків на початку 20 століття (1903 рік), суспільство, а особливо вчені задумалися підкорити висоту, яка досягала Місяця та інших планет. Розуміючи що умови в космосі зовсім інші, науковці взялися за такий літальний вид, як ракети. Теоретично ракетними розробками займалися багато науковців, серед яких був українець Микола Кибальчич (1853 – 1881 рр., Російська імперія). Кибальчич є автором схеми першого у світі реактивного літального апарата. Сам Кибальчич згодом був страчений за замах на імператора Олександра II. Інший вчений Російської імперії, а згодом СРСР - поляк Костянтин Ціолковський (1857-1935) був одним з перших, хто висунув ідею про використання ракет для космічних польотів. Ракету для міжпланетних сполучень він спроектував у 1903 році (за часів Російської імперії). Формула Ціолковського, визначальна швидкість, яку розвиває літальний апарат під впливом тяги ракетного двигуна, сьогодні становлять важливу частину математичного апарату, що використовується при проектуванні ракет, зокрема, при визначенні їх основних масових характеристик. До речі цікавий факт того, що родина Ціолковського походила з Волині (волинські поляки) та мала такого відомого предка, як козацький ватажок кінця 16 століття – Северин Наливайко (це версія його батька, але за національністю Ціолковський все одно був – поляк). А от вчений Австро-Угорської імперії, а згодом Веймарської республіки, Третього Рейху та ФРН (Західна Німеччина) - німець Герман Оберт (1894-1989) в 1920-ті роки також розробив принципи міжпланетного польоту. У 30-х роках XX століття його помічником та учнем був Вернер фон Браун, з яким він співпрацював у будівництві балістичної ракети A4 (Фау-2) у Німеччині, і після війни в США в Хантсвіллі, Алабама. Також, але вже американський вчений Роберт Годдард (1882-1945) у 1923 році почав розробляти рідинний ракетний двигун. Працюючий прототип був створений до кінця 1925 року. А 16 березня 1926 року він здійснив запуск першої рідинної ракети, де як паливо використовувалися бензин та рідкий кисень.

Роботи Ціолковського, Оберта та Годдарда були продовжені групами ентузіастів ракетної техніки в США, СРСР та Німеччині (Третій Рейх). У СРСР дослідні роботи вели «Група вивчення реактивного руху» (Москва) та «Газодинамічна лабораторія» (Ленінград). У 1933 році на їх базі було створено Реактивний інститут (РНДІ). У Німеччині подібні роботи вело «Німецьке товариство міжпланетних сполучень» (VfR). 14 березня 1931 року член VfR - Йоганнес Вінклер здійснив перший у Європі вдалий запуск рідинної ракети. У VfR працював й Вернер фон Браун (учень Германа Оберта), який з грудня 1932 року почав розробку ракетних двигунів на артилерійському полігоні німецької армії в Куммерсдорфі (Веймарська республіка). Після приходу нацистів до влади в Німеччині (1933 рік) були виділені кошти на розробку ракетної зброї, і навесні 1936 року була схвалена програма будівництва ракетного центру в Пенемюнде, технічним директором якого був призначений Вернер фон Браун. В Пенемюнде під керівництвом Брауна була розроблена балістична ракета А-4 з дальністю польоту 320 км. Під час Другої світової війни - 3 жовтня 1942 року відбувся перший успішний запуск цієї ракети, а в 1944 році почалося її бойове застосування під назвою «V-2». У червні 1944 року ракета «V-2» стала першим зробленим людиною об'єктом у космосі, досягнувши в суборбітальному польоті висоти 176 км.

Військове застосування німецької «V-2» продемонструвало величезні можливості ракетної техніки Рейху, і найбільш потужні післявоєнні держави - США та СРСР - почали розробку балістичних ракет на основі трофейних німецьких технологій із залученням полонених німецьких інженерів. Тому першим хто цілеспрямовано та практично замахнувся на ракетне підкорення космосу, був Вернер фон Браун. Який по суті став першим автором балістичної ракети. Це був гітлерівський та нацистський вчений, який прославив Третій Рейх та Вермахт своїми ракетами «Фау», які спочатку застосовувалися для атак на Лондон і Британію. Проте ще під час війни, німецькі вчені на чолі з Вернером фон Брауном, згідно наказу Гітлера розроблювали ракети, які мали досягати меж космосу. Третій Рейх міг і мав ставати першою космічною державою на планеті, проте цьому завадили поразки Вермахту, як на Західному, так і на Східному фронті. В червні 1944 року, після успішної американської висадки у Франції, стало зрозуміло, що антигітлерівська коаліція йде до впевненої перемоги, і лише диво, могло врятувати Рейх. Цим дивом мали стати ракети Брауна – Фау. Але так як промислове виробництво цих ракет налагодили доволі пізно, тому німці не змогли нанести суттєвий удар по ворогах. Проте СРСР і США в обличчях Сталіна і Рузвельта змагалися між собою, хто перший добереться до ракетних установок та центрів Вернера фон Брауна в Пенемюнде. Вже тоді демократи і комуністи розуміли, що майбутнє за ракетами, у яке впевнено рвалися Нацисти і вся Німеччина. Як результат першими Брауна схопили американці, тому його вивезли у США, де він розвивав космічну сферу. Ніхто Вернера фон Брауна за атаки його ракет на Британію, не притягнув до Нюрнберзького процесу. І його не судили як військового злочинця. Брауна виправдовували американці тим, що його змушував робити ці ракети для атак на Британію - Адольф Гітлер. Тому він жертва обставин. Проте в будь-якому випадку, естафету ракетного домінування захопили переможці війни – США та СРСР.

Після «Фултонської промови» в Штатах 5 березня 1946 року, уже колишнього прем’єр-міністра Британії  – Вінстона Черчилля, розпочалася Холодна війна між вище згаданими переможцями війни. Відповідно, крім політичної, промислової, наукової, військової, економічної, культурної, пропагандистської боротьби між Штатами і Радянським Союзом, було місце і космічній боротьбі, тобто гонці. Космічна гонка розпочалася, ще у 1957 році, коли під керівництвом українця Сергія Корольова була створена перша в світі міжконтинентальна балістична ракета «Р-7», яка в тому ж році була використана для запуску першого у світі штучного супутника Землі «Супутник-1» (4 жовтня 1957 року). А 3 листопада 1957 року відбувся запуск другого штучного супутника Землі «Супутник-2», який вперше вивів у космос живу істоту - собаку Лайку. Проте СРСР на цьому не зупинився і невдовзі, а саме 19 серпня 1960 року був здійснений перший в історії орбітальний політ у космос живих істот з успішним поверненням на Землю. На кораблі «Супутник-5» цей політ здійснили собаки Білка та Стрілка. Наступна подія вивела Радянський Союз на передову позицію у світовій космічній галузі і це сталося 12 квітня 1961 року, коли був здійснений перший політ людини у космос, і цією людиною став Юрій Гагарін на кораблі «Восток-1» (хоча мав летіти українець). А 16 червня 1963 року, був здійснений перший у світі політ у космос жінки-космонавта - Валентини Терешкової на космічному кораблі «Восток-6». І прогрес Радянського Союзу на цьому не зупинявся, так 18 березня 1965 року був здійснений перший в історії вихід людини у відкритий космос. Космонавт Олексій Леонов здійснив вихід у відкритий космос з корабля «Восход-2».

З кінця 50-х років і до кінця 60-х років (ціле десятиліття) в космосі домінував СРСР, який задавав темп США. Керівництво Штатів було доволі невдоволене такими швидкими темпами освоєння космосу радянськими комуністами. Тому був даний наказ зверху, щодо гідної відповіді СРСР. Але стосовно цієї «гідної відповіді», досі точаться дискусії, тобто чи справді це було і чи це не був розіграний фейк. Як зазначає сучасна світова історіографія - 21 липня 1969 року відбулася перша висадка людини на Місяць у рамках місячної експедиції корабля «Аполлон-11», що доставила на Землю у тому числі й перші проби місячного ґрунту. І цією людиною став - Ніл Армстронг. Стосовно цієї події з’явилася так звана «Місячна змова» - конспірологічна теорія, яка стверджує, що деякі, або всі елементи програми «Apollo» та пов'язаних з ними посадки на Місяць були фальсифікаціями в постановці НАСА та представниками інших організацій. Найбільшу популярність «місячна змова» отримала в СРСР і до сьогодні має в Росії. Головним конструктором серії космічних кораблів – «Аполлон», був вище згаданий Вернер фон Браун (1912-1977).

Хоча ще в 1959 році (за 10 років до висадки Армстронга) радянська станція «Луна-1» та «Луна-2» (космічний апарат) досягала поверхні Місяця. А 3 квітня 1966 року станція «Луна-10» стала першим штучним супутником Місяця. Проте СРСР жили не лише одним Місяцем, так 1 березня 1966 року станція «Венера-3» вперше досягла поверхні Венери та доставила прапор СРСР. Це був перший у світі переліт космічного апарату з Землі на іншу планету. 27 листопада 1971 року радянська станція «Марс-2» вперше досягла поверхні Марсу. А 2 грудня 1971 року відбулася перша м'яка посадка АМС на Марс на «Марс-3». Згодом з 1972 року розпочалася співпраця СРСР та США, так програма «Союз» — «Аполлон» була затверджена 24 травня 1972 року угодою між СРСР та США. Експериментальний політ «Аполлон» — «Союз» відбувся 15 липня 1975 року. В подальшому Холодна війна йшла на спад і у кризових для СРСР 80-х роках, про якесь космічне протистояння, особливо ще й після спільних запусків зі США, уже не говорилося. Москві тоді було не до того, війна в Афганістані (1979-1989), революційні заворушення в соціалістичних країнах Варшавського договору, економічні проблеми - зробили свою справу. Після 1991 року передовою країною в космосі стали Сполучені Штати Америки.

В 90-х роках після розвалу Радянського Союзу ініціативу та лідерство у освоєнні космосу здобули Сполучені Штати і їхня організація НАСА. НАСА це агентство уряду США, яке засноване в 1958 році для досліджень у галузі аеронавтики й космічних польотів. Штаб-квартира NASA розташована у Вашингтоні, а основний майданчик — на мисі Канаверал у Космічному центрі Кеннеді на Флориді. Саме НАСА стала передовою організацією на нашій планеті, яка освоює космос. Крім взятого курсу на колонізацію Місяця та Марсу, було взято курс на інші планети. Так 7 грудня 1995 року, американська станція «Галілео» стала першим штучним супутником Юпітеру. 30 червня 2004 року американо-європейська станція «Кассіні» (НАСА та Європейське космічне агентство) стала першим штучним супутником Сатурну. А 17 березня 2011 року американська станція «MESSENGER» стала першим штучним супутником Меркурію.

Нині взято курс на колонізацію таких планет космосу як: Меркурій, Венера, Церера (карликова планета, діаметр 950 км), Юпітер, Сатурн. Також є план освоєння Супутників Юпітера: Європа, Ганімед, Каллісто. Також є ціль колонізувати пояс астероїдів. Проте на фоні цього переліку найбільш реалістичним є освоєння Місяця та Марса. Місяць єдине небесне тіло, на якому побувала людина, і перше небесне тіло, зразки якого були доставлені на Землю (США доставили 380 кілограмів, СРСР — 324 грами місячного ґрунту). Ідеї колонізації Місяця зявилися, ще задовго до появи космічних ракет. Так у 1638 році єпископ Джон Уілкінс написав «Дискурс про новий світ та інші планети», в якому передбачив можливість людської колонії на Місяці. Такий же крок згодом запропонував вчений та один із піонерів космічної галузі Костянтин Ціолковський (1857—1935). З 1950-х років дану ідею в СРСР та США почали пробувати реалізовувати практично. Проте з 80-х років ідеї колонізації Місяця почали «помирати», про них забули і переключилися на освоєння Марса. Одна із версій чому СРСР та США відмовилися від остаточної експансії на Місяць, є те, що нібито кілька спільних радянсько-американських експедицій (як «Союз-Аполлон») звідти (з орбіти Місяця) не вернулися. Побутує версія, що там астронавти натрапили на позаземні цивілізації. Але для того, щоб на Землі не почалася паніка, через так зване вторгнення інопланетян на планету, Штати та Союз вирішили приховати ці події. На даний момент це лише є легенда, чи насправді там хтось на когось натрапляв, і чи інопланетяни там знищували радянських та американських астронавтів, це достовірно невідомо. Якщо щось таке й було, то про це знають самі свідки (вчені космічних центрів) тих подій та архівні документи.

Проте як там не було, але до ідеї колонізації Місяця не вернулися досі. В підтвердження дам факт того, що у 2004 році президент США Джордж Буш закликав до плану повернення пілотованих польотів на Місяць до 2020 року. Але з впевненістю я можу сказати, що цього не сталося. Більшість теперішніх космічних країн акуратно говорять про колонізацію Місяця, посилаючись на довгострокові проекти експансії на це небесне тіло. Так НАСА зробила проект, який передбачає побудову місячного форпосту на одному з полюсів Місяця до 2024 року (ще ніхто «палець об палець не вдарив», а вже 2021 рік). Європейське космічне агентство заявило, що має план створення постійної населеної місячної бази до 2025 року. Також Росія у свою чергу оголосила аналогічні плани щодо відправки людини на Місяць до 2025 року і створення там постійної бази кількома роками пізніше (коли, ще в 1969 році Ніл Армстронг типу там побував на Місяці). А китайські науковці заявили, що Китайська Народна Республіка могла б висадити людину на Місяць до 2022 року (ну ще цей рік в них попереду, як кажуть побачим!). Японія та Індія також мають плани на місячну базу до 2030 року. А ще у 2018 році американська компанія «Blue Origin» заявила, що у 2023 році людина розпочне колонізацію Місяця. До цього часу корабель «Blue Origin» має сісти на поверхню супутника.

Також реалістичним виглядає колонізація Марса. Колонізація Марса це один із етапів космічної експансії людства, що включає в себе попереднє теоретичне підґрунтя проекту, будівництво різних комплексів та споруд на Марсі і заселення них людиною. Колонізація Марса включає зміну кліматичних умов планети для приведення атмосфери, температури та екологічних умов до стану, придатного для проживання земних рослин і тварин. На першому етапі - створення маленьких «марсиків» - поселень на планеті Марс. Марс завжди був центром уваги як різноманітних припущень, так і серйозних досліджень в області створення колоній. Марс - це планета, подорож до якої із Землі потребує найменших енергетичних витрат з-поміж усіх, не враховуючи Венери. Подорож по найекономічнішій напівеліптичній орбіті триватиме близько 9 місяців, а із підвищенням початкової швидкості час польоту швидко скоротиться, оскільки зменшиться і довжина траєкторії. Перед тривалим перельотом для поповнення космічного корабля на орбіті Землі або Марсу ракетним паливом розглядається можливість космічної заправки. Нині активно освоєнням Марсу займається людина на імя – Ілон Маск. Саме далі мова в статті, буде йти про нього.

Ілон Маск та SpaceX

У червні 2002 року Ілон Маск заснував свою третю компанію - SpaceX. Вона є приватним розробником серії ракет-носіїв і космічних кораблів, а також комерційним оператором космічних систем. Ілон нині є її CEO (головним виконавчим директором) і головним інженером. Хто не сумнівався в успіху молодого мільйонера - це підприємець Пітер Тіль, який інвестував у SpaceX. За його власними словами, він зробив це не тільки тому, що знав Ілона і вірив у його відданість справі, але й тому, що вважав космічні подорожі важливим етапом розвитку для суспільства, а SpaceX вважав потенційно дуже прибутковим капіталовкладенням. Так у 2006 році пройшли випробування першої ракети-носія SpaceX – «Falcon 1». Три польоти були невдалими, а у 2008 році вдалося здійснити успішний демонстраційний запуск симулятора корисного вантажу. І 13 липня 2009 року компанії вперше вдалося вивести на орбіту малайзійський супутник.

6 лютого 2018 року здійснено тестовий політ «Falcon Heavy» - найпотужнішої на даний час ракети. Як рекламний трюк Маск запустив у космос власне авто. У травні 2020 року Ілон покепкував із Роскосмосу словами «Батут працює!», що ознаменували перший політ американських астронавтів до МКС не на російському кораблі, а на розробленому SpaceX пілотованому «Crew Dragon» (місія SpaceX DM-2). На вересень 2020 року компанії вдалося здійснити 93 вдалих запуски (три місії чекала невдача).

За твердженням самого Ілона Маска, на його світосприйняття значний вплив мав цикл науково-фантастичних романів «Фундація (Foundation)» і погляди Айзека Азімова на освоєння космічного простору як розвиток (і збереження) людського буття. Маск стверджує, що охоплення життям декількох планет може служити захистом від загрози зникнення людства. Маск свої погляди прокоментував так: «Астероїд або супер-вулкан може знищити нас, а до того ж ми схильні до ризиків, що ніколи й не снилися динозаврам: штучно створений вірус, випадкове поява мікроскопічної чорної діри в результаті фізичного експерименту, катастрофічне глобальне потепління або яка-небудь ще невідома на сьогоднішній день руйнівна технологія може припинити наше існування. На розвиток людства пішли мільйони років, але за останні шістдесят років атомна зброя створила потенціал самознищення. Раніше чи пізніше наше життя повинне буде вийти за межі цієї синьо-зеленої кульки — або ми вимремо» - зазначав Ілон Маск.

За задумом підприємця у 2022 році на Марс спочатку відправлять велику кількість сонячних панелей, гірничовидобувне обладнання, марсоходи, прилади для підтримки життєдіяльності, їжу. Там також знадобляться машини для виробництва промислового метану і кисню, що є паливом для ракети. Перші сміливці (до 50 людей) мають полетіти на червону планету у двох пасажирських «Starship», ще двоє будуть вантажними. Цей запуск заплановано на 2024 рік. План Маска полягає в тому, щоб із кожним новим рейсом посилати на Марс матеріали для будівництва прозорих куполів, які потім можна буде заповнювати киснем, аби відтворити звичну для людини атмосферу. Таких куполів буде ставати все більше і більше, і щоразу кількість матеріалів, поміщених у черговий вантажний корабель, зменшуватиметься - звільняючи місце для більшого числа людей. Великим здобутком було б розширити колонію до 1 млн осіб до 2050 року. На думку Маска, дослідження Марса дозволить встановити ціну на транспортні польоти на планету на рівні $500 тисяч — що «цілком прийнятно» для жителів розвинених країн, а також покласти початок освоєнню інших планет Сонячної системи.

Уже з 2001 року існує поняття «космічний туризм». Так Денніс Тіто (американський підприємець та мультимільйонер) заплатив за політ компанії «Space Adventures» - $20 млн. Space Adventures, Inc. - це американська приватна компанія, що надає послуги у галузі космічного туризму. Заснована у 1998 році. Окрім самого польоту компанія проводить курс із навчання та тренування клієнтів. Так Денніс Тіто стартував на «КК Союз TM-32» 28 квітня 2001 року, провівши 7 днів, 22 години та 4 хвилини в космосі і облетівши Землю 128 разів. Також в 2001 році він став міжнародно відомим, оскільки став першим в історії - космічним туристом. Звичайно після нього неодноразово літали у космос інші відомі представники світової еліти. Тому 28 квітня 2021 року (тобто цього року) буде 20-річчя – космічного туризму.

P.S.

Космос людину цікавить доволі давно, ще можливо з тих стародавніх часів, коли в неї з’явилося бажання досягнути та пізнати ті небесні світила, як Місяць і зірки. До ідей колонізації Місяця та інших планет Сонячної системи дійшли астрономи, ще у Середньовіччі. А до практики людина дійшла уже в кінці 19 століття та на початку першої половини 20 століття. Звичайно першою космічною державою можна було б назвати Третій Рейх, саме перші балістичні ракети німецького науковця на ім’я Вернер фон Браун стали основою для розвитку радянської і американської космічної сфери. У другій половині 20 століття світ став свідком «космічної гонки» між США та СРСР. Якщо відійти від ідеологічних переконань, то перевагу в освоєнні космосу мав Радянський Союз. Вони більш успішно здійснювали запуски власних супутників, ракет та астронавтів. Проте політична та економічна криза призвела до падіння СРСР в 1991 році. А після цього падіння на нашій планеті єдиною передовою космічною державою стали Сполучені Штати і їхня організація – НАСА. Але з початком 90-х, а згодом всього 21 століття, крім США та Росії (як офіційна спадкоємиця СРСР), виник новий ряд космічних держав. І українців цей перелік порадує, бо в ньому красується назва країни під назвою - Україна! Це перелік нових космічних країн, які хоча б запустили у космос власні супутники, а саме: Китай, Індія, КНДР, Японія, Ізраїль, Іран, Європейський Союз, та звісно Україна. 31 серпня 1995 року Україна запустила «Січ-1» - перший український штучний космічний апарат, призначений для спостереження поверхні Землі в інтересах господарської діяльності та проведення наукових експериментів з дослідження іоносфери та магнітосфери (працював до 2001 року). Також Україна має першого українського незалежного і поки єдиного астронавта, який здійснив свій перший космічний політ у листопаді-грудні 1997 року – Леоніда Каденюка (31 січня 2018 року помер у Києві). Хоча в СРСР, Росії, США та Канаді було безліч астронавтів українського походження та української національності. Але всі вони літали у космос під їхніми прапорами, а не під українським, як Леонід Каденюк.

Нині такі країни, як Китай, Індія, КНДР, Японія та Європейський Союз намагаються нав’язати конкуренцію Росії та США в подальшому освоєнні та колонізації космосу. Нині вчені (більшість це Білі і Жовті) нашої планети намагаються взяти курс на експансію різних планет. Проте більш реалістичним є людська експансія на Марс. Нині передовиком у колонізації Марса є Ілон Маск, який розпочав втілювати власні плани, щодо заселення цієї планети людьми і створенням там колоній. Звичайно це є великий плюс для розвитку людства (здебільшого Білого та Жовтого) та крок вперед. Проте Ілон Маск намагається повністю комерціалізувати у майбутньому переселення на Марс (500 тисяч доларів по ідеї Маска буде коштувати політ на Марс). Звичайно спочатку першими «колоністами» Марса стануть відчайдушні добровольці та ентузіасти, яким нічого буде втрачати на Землі. Бо перші «колоністи» полетять лише в один кінець (без майбутнього повернення на нашу планету). Але багато кого із них відсіють, ще на стадії відбору за фізіологічними та інтелектуальними показниками. В подальшому, якщо перші «колоністи» успішно переселяться на Марс та збудують колонії, і їх ніякі позаземні цивілізації не знищать, тоді в хід за ними піде наступна хвиля «колоністів». Але це вже будуть «колоністи» з числа земної еліти, які зможуть заплатити солідну суму (поки що – 500 тисяч доларів) для переселення. Це будуть успішні бізнесмени, політики, масони, підприємці, науковці, лікарі, актори, діячі мас-медіа, діячі церкви, діячі культури, спортсмени ітд. Двома словами це буде – фінансова еліта. Другосортним – середньому класу, третьосортним – простакам («чорноробочим»), та четвертосортним - «сміттю суспільства», а саме девіантним особам (алкоголікам, наркоманам, злочинцям, дегенератам, повіям ітд) не буде місця там! Вони залишаться тут на Землі.

Це все є задум масонів, які використовують інтелект таких, як Ілон Маск для вирішення нагальних проблем, як переселення нашої планети, дефіцит природніх ресурсів, кліматичні зміни у зв’язку із техногенним забрудненням. Масонам важче «знищувати» сміття, тобто чисельних простолюдин шляхом війн, голодів та епідемій. Їм легше «залишити» те сміття на місці і втекти від нього, щоб не смерділо. Тому нині активно обговорюється, планується та практично втілюються задуми, щодо переселення на Марс. І поведінка, політика та стратегія Ілона Маска, яка спрямована на комерцію у переселенні на Марс є свідченням щодо нових задумів масонів. Проте, як там не було, нині складно сказати, коли відбудеться перший етап переселення людей на простори космосу. Враховуючи історію космонавтики 20 століття, а саме з 30-х років (Третій Рейх) до 90-х років (США та СРСР), яка свідчить про динамічний прогрес людства в освоєнні космосу, то ми в 2021 році, уже давно б мали мати колонії не лише на Місяці, а й на Марсі. Я згадую середину нульових років, коли я був дитиною, то памятаю, що часто по телевізорі говорили про колонізацію у космосі до 2010/2015/2020 року, що типу «ось-ось» і ми вже там! Але як показала практика, далі запуску ракет, супутників, астронавтів, марсоходів, космічних туристів (по суті ті же астронавти) ми не пішли. Ідеї та плани колонізації космосу залишаються до нині, як кажуть «на папері» і на великих екранах наукових космічних центрів, де демонструються чергові і знову чергові проекти про те, що кожна чергова та нова ракета то є - «вєрняк» і «ми точно туди долетимо і осядемо там». Я не хочу сказати, що я не вірю в те, що ми колонізуємо Марс, я навпаки у це сподіваюся, але просто набридли ці анонсовані проекти про переселення, які з кожною «пятирічкою» (кожні 5 років) переносяться та переносяться. Тому про якусь колонізацію можна буде говорити лише тоді, коли там справді буде створена перша людська колонія, і яка проіснує хоча б кілька років. Тому нині колонізація космосу людиною – це питання часу, яке не дає чіткі рамки часового очікування на це дійство. А так, як кажуть – «час покаже!»

Коментарі

mart mart 21:42
+4
+3

в ефір
Космос придумав Ціолковський - кажуть росіяни.
vova stasyuk   11:56
0

Ціолковський, лише був піонером космонавтики Російської імперії, а згодом СРСР. І то він був етнічним поляком і здебільшого теоретиком космічної галузі, аніж практиком.
vova stasyuk 11:52
0
Якщо вірити світовій історіографії, то про космос знали ще древні єгиптяни (яких знищили мусульмани-араби) і древні греки (яких знищили мусульмани-османи, тобто турки-араби).
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі