Блоги → Перегляд

Історичні й мітологічні глибини "Слова про Ігорів похід"

Субота, 07:01, 27.02.21

Рейтинг
12 0
Переглядів
407

0
0

02_26_2021_05_54_am_rGcqLrn5llGdoQkjmBEHg2zgUF5yZoPv5s0rsMjX.jpeg

Історичний і міфопоетичний образи українського князя Ігоря Святославича (до 870-річчя від дня народження князя)

17 лютого Відділ україніки ЛОУНБ та Провідне коло ОУН «Держава» провели круглий стіл на тему: Історичний і міфопоетичний образи українського князя Ігоря Святославича/до 870-річчя від дня народження князя.

У вступному слові завідувач відділу україніки Євген Салевич висловив думки про два образи нашого князя.

Історичний: сприйняття Ігоря Святославича – як малознаного новгород-сіверського князя, який у 1185 році здійснив маловідомий похід на половців, до того ж похід невдалий, у результаті якого загинуло майже все українське військо (окрім 14-15 чернігівських ковуїв з їхнім провідником Ольстином Олексичем). До того ж і повернення князя Ігоря на батьківщину ганебне – втеча з половецького полону.

Міфопоетичний: сього малознаного українського князя і його маловідомий похід, які не заслуговували за історичним сприйняттям на те, щоб їх було оспівано і прославлено у «Слові о полку Ігоревім», які негативно зображено у «Повістях временних літ» та історичних хроніках, автор «Слова» підняв на висоту родової української традиції, на світові вершини визнання і слави.

Історик Іван Сварник наголосив, що у висвітленні княжої доби, на жаль, протягом тривалого часу нагромадилося багато брехні й фальсифікацій, прикладом чого може слугувати вигадане П. Толочком, на догоду Москві, святкування 1500-ліття Києва, покликане стати альтернативою 1000-ліття хрещення Руси. Російські історики пропагували думку про негативну роль феодальної роздроблености (тої доби, яка висвітлена у «Слові») на життя Київської Руси. Сучасні ж історики стверджують, що більша самостійність окремих земель сприяла їх економічному й культурному розквітові. Так само й діяльність Ігора мало вивчена – адже він був співучасником походу на Київ Андрія Боголюбського, а крім походу й нещасливої битви, оспіваної у «Слові», здійснив також кілька успішних переможних походів проти половців. Ще одна особливість, яку підкреслив історик – тісні, часто кровні, стосунки наших князів з іншими династіями, в т. ч. кочових володарів, які започаткував Володимир Великий, здійснюючи експансію проти сусідніх країн. Це тема «Слова», яку варто продовжувати.

Слово на круглому столі мав відомий дослідник давньої української літератури, директор «Інституту Слова» Павло Салевич. Він розпочав із того, що образ князя Ігоря Святославича можна тлумачити за двома різними джерелами: історичними (за українськими літописами і хроніками) та міфопоетичним (за «Словом о полку Ігоревім»), за двома різними типами світогляду згаданих джерел: релігійним і міфологічним. Учений зупинився на міфоепоетичному тлумаченні образу князя Ігоря і розповів про причину його поразки у битві з половцями навесні 1185 року, про його порушення української родової традиції, про його риси як героя-лицаря, про його вагу для України-Руси.

Нагадавши, зокрема, що в «Слові» представлено цілісну міфологічну систему тексту та український родовий світогляд, учений витлумачив образ князя Ігоря за взоруванням його на українські божественні зразки, в контексті українських родових понять і уявлень, звертань до первоначал і первопричин українського світу-космосу.

img_2.jpg img_3.jpg

В міфочасовому плані розгляд походу князя Ігоря подано в контексті українських подій: від «старого Володимира» (Володимира Святославича) до «нинішнього Ігоря» (Ігоря Святославича) (Х-ХІІ ст.), часових меж прабатьківщини (землі) Трояні (ІV-ХІ ст.), неолітичних часів тотемних богів: медведя, вовка та орла. Таким чином, похід князя Ігоря долучено у міфологічний ланцюг походів українських князів, а образ князя Ігоря – у міфологічний ряд образів українських князів.

Причина поразки Ігоря. На початку «Слова» князь Ігор так само, як це було в багатьох міфологічних традиціях, перед тим, як вирушити в похід на половців, звертає свій погляд на Сонце-Дажбога – українського бога війни, для того, щоб отримати Боже освячення та благословення для походу. Сонце-Дажбог затемнює себе і українське військо – застерігає Ігоря про небезпеку походу. Не приймаючи Божого застереження та чинячи супроти Божої волі, Ігор та його військо (за непослух) спостигає Божий суд – покарання на міфологічній річці Каялі.

Недотримання українських родових традицій. 1. Ігор із братом Всеволодом розбудили-оживили вселенське Зло, яке приспав був силою (переможним походом на половців 1184 року) Святослав (Всеволодович) київський, захопивши близько 20-и половецьких ханів у полон. В міфологічній свідомості за Ю.Лотманом Зло – се крамоли українських князів, найперша із сих крамол лягла в основу українського світопорядку і існує у своїй реальності вічно поза її зачинателем. Крамола ж Ігоря та Всеволода оживила крамолу зачинателя. 2. Ігор і Всеволод повелись також недостойно з «дідною славою». У міфологічній свідомості, за Ю.Лотманом, – «Слава» в українському світопорядку мислиться «як щось передіснуюче з часів дідів-зачинальників (слава завжди «дíдная»). Тож, Ігор і Всеволод вирішили собі привласнити славу, та захотіли, зробивши нечуване, створити власний еталон слави, який би затьмарив усе, що було до них; а всіх нащадків змусити дзвонити у їхню славу (за їхньою мовою в «Слові»: «...минулу славу сами візьмемо, а прийдешньою сами ся поділим»).

Образ хороброго князя. Образ князя Ігоря – се образ хороброго князя за нашими понадтисячолітніми зразками, за українською матрицею поведінки і висловлення, засвідченими у наших літописах та «Слові о полку Ігоревім». Порівняймо аналогічні образи перед битвою українських князів: Ігоря Святославича з Святославом Хоробрим та Святославом Ярославичем, сином Ярослава Мудрого.

Ігор Святославич, 1185 р. «І сказав Ігор к дружині своїй: Братіє і дружино! Лучче ж би потятими бути, аніж полоненими бути…».

Святослав Хоробрий, перед боєм із греками 971 р. І мовив Святослав: «Нам вже нема куди дітися, а волею чи неволею [мусимо] стати супроти. Тож не осоромимо землі Руської, а ляжемо тут кістьми, мертві бо сорому не мають…».

Святослав Ярославич перед боєм із половцями, 1068 р. «Він зібрав три тисячі війська і сам вийшов до города Сновська назустріч половцям. Побачивши множество їх, Святослав не розгубився, а сказав своїй дружині: “Потягнімо! (тут у значенні: “Вдармо!) Уже нам нема куди дітися!”

Окрім вказаної, до деталей хоробрости князя Ігоря можна додати й наступні. Будучи важко пораненим князь Ігор завертає на допомогу братові Всеволоду полки чернігівських ковуїв, які рятуються втечею з поля бою. У «Слові» київський князь Святослав називає Ігоря мужнім Святославичем, а автор «Слова» Ігорів полк – хоробрим полком, якого не вернути. Божество річки Донець уславлює князя Ігоря, коли той повертається з неволі – з тамтого світу, кажучи: «Княже Ігорю Не мало тобі величности, а Кончаку нелюбости, а Руській землі веселости».

Про вагу князя Ігоря для українського світу-космосу: мовиться у ритуальній примíвці (тричленній думці, що складається із двох рядків співця-жерця Бояна (ХІ ст.), які довершує третій рядок автора «Слова»): «Хоч і тяжко твоїй голові без пліч, Зле твому тілу без голови, Руській земли без Ігоря». В наведеному антропоморфному уявленні у ритуальній примíвці: образ Руси-України без князя Ігоря, як «без голови».

Участь в обговоренні теми брали вчені Богдан КалинякМихайло Яворський, Микола Обідняк, журналісти Наталія ГумницькаВіра Олеш, головний редактор журналу «Наша спадщина» Андрій Левик, громадські діячі Юрко АнтонякОреслава Хомик, Степан Сподарик, Ігор Данилиха та інші.

Коментарі

mart mart 20:13
+3
Ігор князь руський. яка тоді могла бути Україна?
це слово взяли щоб не допустити зазіхань Росії

саме слово русь, руський мені не подобається бо невідомо звідки воно взялось

а Україну впихати в ті часи то зупевна нісенітниця
mart mart 20:36
+3
"Так само й діяльність Ігора мало вивчена – адже він був співучасником походу на Київ Андрія Боголюбського,"
----------------------------

це йому честі не робить бо

Андрі́й Ю́рійович «Боголю́бський» (близько 1111 — 29 червня 1174) — князь вишгородський 1149—1150, 1155—1156, пересопницько-турівський 1150—1151, суздальський 1156—1157, володимирський й згодом великий володимирський 1157—1174. Відомий тим, що організував перше в історії Русі пограбування Києва на чолі великої армії 11 північних князів у 1169 році[1].


На боці Андрія стали князі Мурома, Рязані, Смоленська, Полоцька, сіверські, чернігівські та дорогобузькі. Їх об'єднане військо у 1169 році взяло в облогу Київ[4]. При цьому всі князі, які брали участь в поході, були нащадками або свояками половецьких ханів. Князь Андрій, який ініціював цей похід і поставив на чолі його свого сина, був онуком половецького хана Аепи. Основу війська, яке йшло на Київ, становила так звана ростовська тисяча. Після недовгої облоги берендеї та торки, які були у дружині Мстислава, відмовилися воювати, Мстислав втік, місто було взяте та нещадно пограбоване

— знищені та спалені тоді були не лише житлові квартали, а й значна кількість церков та монастирів.

------------

тобто був це скотиняка москаль,анахронічно кажучи, і так званий християнин, теж скотиняка , бо заповіді мав не вбивати.

ще при захисті можна якось зрозуміти але скотина вбивав в боротьбі за владу своїх же християн до того.
mart mart 20:41
+3
Прагнучи до зміцнення князівської влади, боровся з боярами. Вважається основоположником майбутньої Московської держави.=Андрі́й Ю́рійович «Боголю́бський»

Авторитарні методи правління, буйний норов і жорстокість стосовно навіть близьких людей призвели до організації змови проти Андрія Боголюбського. 29 червня 1174 року внаслідок змови бояр Кучковичів князя вбили.

не знаю про бояр але я читав там що вбили його його ж слуги.
з них один був ,,Жидовин", хоча хоч тут жид прислужився в справедливому напрямі.
mart mart 21:17
+3
більшість рос істориків підтримує князя Ігоря але я знайшов і проти.

https://elar.urfu.ru/bitstream/10995/79326/1/qr_4_2019_03.pdf

Автор летописного повествования сразу же указывает на отличие
этого похода от похода Святослава Всеволодовича, совершенного годом ранее. Если Мономаховичи выступили против половцев на защиту Русской земли по воле Божией, то Ольговичи самостоятельно
решили отправиться в Половецкую степь, горделиво заметив: «Мы
есмы ци не князи же? [Поидем] такыже собѣ хвалы добудем» [Там же,
с. 397]. Побудительной причиной стала для них не защита русских земель от половецких набегов, а желание славы. Гордыня – первейший
из грехов, порождающий и тщеславие. Древнерусские монахи-летописцы предупреждали об этом русских князей:
О взълюбленiи князи Русскiи, не прелщаитеся пустошною и прелестною славою свѣта сего, еже хужьши паучины есть и яко стѣнь мимо идет;
не принесосте бо на свѣтъ сеи ничто же, ниже отнести можете [Там же,
т. 18, с. 73].
Такое впечатление, что у древнерусских князей Ольговичей произошло затмение души, и они прельстились славой. Инициатива
похода исходит от Игоря Святославича. Он выступает из НовгородСеверска с сыном Владимиром. У Переяславля Игорь встречается
со своим братом Всеволодом Святославичем из Трубчевска, племянником Святославом Ольговичем Рыльским и «черниговской помо-
1072 Problema voluminis
щью» – ковуями.
mart mart   21:19
+3

Автор приводит похвальбу князей, которые далеко зашли в половецкие степи, нарушив, тем самым, кодекс чести древнерусского князя,
который не приветствовал завоевательных войн, признавая лишь
оборонительные. Мономаховичи ведь бились с половцами, «зря
на Переславль», то есть в своей земле.
Игорь же Святославич с князьями отправляются в завоевательный поход. Более того, они собирались пленить еще и всю Половецкую
землю и дойти до лукоморья, куда еще никто из древнерусских князей
не ходил! Не случайно и автор «Слова о полку Игореве» подчеркивает
этот нечестивый путь в половецкую степь многократным повторением
слов: «О Руская земле! Уже за шеломянемъ еси!» [Слово, с. 13].
К тому же Ольговичи хвастаются взять «до конца свою славу
и честь». Летописец показывает Игоря Святославича «со товарищи»
одержимыми гордыней и тщеславием. И как ожидаемый результат
от нарушения ими заповедей – напоминание о «Божием строении»
о них. Наказание последовало вскоре: половцы собрали все свои
силы и обступили русских воинов, которые, «видѣвше ихъ, ужасошася и величанья своего отпадоша» [ПСРЛ, т. 1, с. 398]. Происходит
отрезвление, а древнерусский летописец напоминает слова пророка:
«Нѣсть человеку мудрости, ни есть мужества, ни есть думы противу
Господеви» [Там же]
mart mart   21:20
+3

Для православного все предельно ясно: в жизни человека все происходит или по воле
Божией, или попущением Божиим, когда человек творит свою волю.
Игорь Святославич творил свою волю, и как результат – гибель всего
его войска, а для него самого – бесчестие и ожидание выкупа.
К тому же он «открыл ворота» на землю Русскую половцам. Они
направились к Переяславлю, у стен которого развернулось большое
сражение. Главным действующим лицом вновь становится переяславский князь Владимир Глебович. Он выехал с малой дружиной
против половцев и «бишася с ними крѣпко, и обиступиша князя злѣ».
Горожане, увидев изнемогавших воинов своих, «выринушася из города и бишася, одва изотяша князя боденого треми копьи». А половцы
«възвратишася со многым полоном в вежѣ» свои [ПСРЛ, т. 1, с. 399].
Разорение Переяславского княжества – это следствие безумного поступка Игоря Святославича, после которого уже половцы воспользовались ситуацией. Вина на Игоре Святославиче лежит и за тяжелые
раны Владимира Глебовича.
mart mart 20:00
+5
дурневі хоть кіл на голові тешИ
-7

Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі