https://politiko.ua/blogpost156738#comments
Zakhar Brahmann "Цинічний Бандера" 15:29
0
Низка англомовних видань для єврейської аудиторії у світі продовжує обговорювати питання етнічного походження новообраного президента України Володимира Зеленського і той факт, що Україна перестала вписуватися в антисемітські стереотипи, які були поширені у світі раніше і над поширенням яких продовжує працювати Росія. Для деяких єврейських оглядачів, родом з України, це навіть стає ще одним приводом перестати говорити про себе і свою родину, як про «східноєвропейських євреїв», а переусвідомити себе саме «українськими євреями».
Публікація у Jewish Telegraphic Agency, цитує російсько-ізраїльського коментатора Авігдора Ескіна, який дивується тому, як «чистокровного єврея зі зовнішністю персонажа з творів Шолом Алейхема» обрали у президенти в країні, де «вшанування нацистських злочинців запроваджено законом». Ескін, який пише для російськомовного видання Regnum, вважає, що «проблема антисемітизму» насправді має російське походження і є частиною антиукраїнської пропаганди Росії.
А от Кнаан Ліпшиц, автор статті, вважає, що проблема таки існує і посилається на звіт ізраїльського уряду, який засвідчив «подвоєння кількості антисемітських нападів» у 2017 році. Далі журналіст цитує часті звинувачення щодо «прославлення нацистів». (Цей звіт українські дослідники і українські єврейські організації опротестували, навівши дані власного моніторингу, згідно з яким, за останні два роки в Україні не було жодного нападу на євреїв, і говорити можна було тільки про акти вандалізму – ред.).
Публікація тим не менше, розповідає про те, що в Україні стали називати вулиці іменем Степана Бандери, а у Львові «націоналісти осміліли настільки, що святкували річницю створення 14-ї Галицької дивізії Ваффен-СС», під час якої люди «крокували вулицями міста у нацистських уніформах». Zakhar Brahmann "Цинічний Бандера" 15:31
0
З іншого боку, Зеленського підтримали деякі крайньоправі, які відзначили його зв’язок із мільярдером Ігорем Коломойським, який на початку війни з Росією зарекомендував себе як «полум’яний патріот». А сам майбутній президент жартує, що його єврейство стоїть «хіба що на 20-му місці у довгому списку недоліків».
Свою статтю Кнаан Ліпшиц завершує словами критика нині ще чинного президента, висловлені директором Українського європейського комітету Едуардом Долинським, який каже, що «ставка Порошенка на націоналізм провалилася» і «українці хочуть змін», тож він почувається оптимістично.
Ще оптимістичніше на Україну дивиться автор коментаря в ізраїльському часописі «Гаарец» Аншель Пфеффер, який вважає, що євреям настав час визнати своє українське коріння.
Раніше, якби його спитали про родинне коріння, він відповів би – польське, бо Галичина політично належала тоді до Польщі. Але останні події в Польщі, які в Ізраїлі розцінили як сплеск антисемітизму різних типів, зробили так, що авторові захотілося уважніше придивитися до місця народження своїх галицьких предків. Зрештою, місця, з яких походять предки Аншеля Пфеффера – це сучасна Україна.
---
https://www.radiosvoboda.org/a/29917719.html
---
---------------------------------------------------- http://militera.lib.ru/memo/russian/khruschev1/15.html
Содержание «Военная Литература» Мемуары
Во Львове и других западноукраинских городах была также большая еврейская прослойка, как среди рабочих, так и среди интеллигенции.
Не помню, чтобы от этой части населения исходило что-либо отрицательное, антисоветское. Среди еврейских рабочих и интеллигенции было много коммунистов. Организация коммунистов называлась КПЗУ (Коммунистическая партия Западной Украины).
В нее входили и украинцы, и евреи. А когда мы собрались на митинг во Львовском оперном театре, то пригласили туда и украинцев, и евреев, и поляков, в основном рабочих, хотя пришла и интеллигенция.
Выступали там среди других и евреи, и нам странно было услышать, как они сами говорили: «Мы, жиды, от имени жидов заявляем...» и прочее.
Дело заключалось в том, что по-польски евреев так называют в обыденной речи, не имея в виду ничего дурного. Мы же, советские люди, воспринимали это как оскорбление еврейского народа.
И потом, в кулуарах собрания я спрашивал: «Отчего вы так говорите о евреях? Вы произносите — «жиды», это же оскорбительно!».
Мне отвечали: «А у нас считается оскорбительным, когда нас называют евреями».
Для нас слышать такое было очень странным, мы не привыкли к этому.
Но если обратиться к украинской литературе, то в ней слово «жид» тоже звучит не ругательным, а вроде определения национальности.
Украинская песенка: «Продам тэбэ, жидові рудому» означает «Продам тебя, еврею рыжему».
Этот эпизод запечатлелся в моей памяти, потому что противоречил нашей практике, нашей привычке.
--------------------------------------------------------------------------------
ця пісня
https://www.youtube.com/watch?v=yR90CCo0ycI&ab_channel=YuliaMala
Ой ходила дівчинонька беріжком, Заганяла селезня батіжком:
Іди, іди, селезню, додому,
Продам тебе жидові рудому
За три копи селезня продала, А за копу дударика найняла: Заграй, заграй, дударику, на дуду, Нехай же я своє лихо забуду
----------------------------------------------------------------------------
а комуністи вже змусили змінити слова на
,,дядькові рудому,,
=
https://www.youtube.com/watch?v=7NGMi7Ybnt0&ab_channel=ViktorOstafeychuk
українське телебачення 1958 ?
Коли українофоб посол Ізраїлю в Україні Джоель Ліон, що страждає ідіотизмом, засудив марш з нагоди 112-ї річниці від дня народження Степана Бандери, який пройшов у Києві 1 січня 2021 року, і зробив у себе в твіттері хамський запис:
«Ми [жиди] рішуче засуджуємо будь-яке прославляння пособників нацистського режиму. Час для України примиритися зі своїм минулим»,
жоден (жожен!!) соросьонок не засудив жида-провокатора.
Зрозуміло на кого працює соросятня...
Принаймні, не на користь України.
https://politiko.ua/blogpost156200