Вівторок, 13:53, 27.07.21

Рейтинг
70 0
Переглядів
1305

0
0

 

«Олімпійські ігри, ЛГБТ та Лорел Габбард: трансгендери знищать фемінізм ціною існування Західної цивілізації»

В п’ятницю 23 липня стартували літні Олімпійські ігри в Токіо. Ці ігри особливі тим, що в перше, ще починаючи з часів Античності, а саме з 776 року до н.е. (перша згадана Олімпіада), проводитимуться в непарний рік. 24 березня 2020 року у зв’язку зі стрімким поширенням коронавірусу на планеті, Міжнародний Олімпійський Комітет (МОК) вирішив перенести ці ігри на рік. Звісно багато хто виступав за повне скасування ігор, особливо японці. Так як вони є господарями змагань, вони відразу підрахували збитки від переносу цієї події. Багато фахівців називали цифру від кількох до «надцяти» мільярдів доларів. Також багато хто з японців виступав проти ігор через те, що іноземні вболівальники спровокують в Японію нову пандемію. Але 8 липня 2021 року МОК та уряд Японії прийняв рішення проводити Олімпіаду взагалі без глядачів. І в цьому також знайшли мінус, бо витрачені гроші вболівальників та туристів в Японії, могли би хоча б якось і щось компенсувати за кошти виділені японським урядом на ці ігри. Проте рішення вже прийнято і відступати нікуди. Якщо скасовувати ігри, про що жваво говорили до самого відкриття ігор в Японії, то треба було це робити рік тому, а не в останні дні перед початком змагань. Також ці ігри прославляться не лише першим в історії переносом, а по суті політичним скандалом, так як на Олімпійських іграх в Токіо виступить вперше в історії – трансгендер. І імя цього не чоловіка, і не цієї жінки, а просто людини – Лорел Габбард.

Почнімо з того, що згадаємо для себе, що ж означає це поняття – трансгендер. Як зазначає Вікіпедія – «трансгендерність - це збірний термін на позначення явищ незбігання гендерної ідентичності або гендерного вираження із біологічною статтю». Тобто це чоловік або жінка, які стійко ідентифікують себе зі статтю, протилежною біологічній, і прагнуть привести свою біологічну і паспортну стать у відповідність зі своєю гендерною ідентичністю (самовідчуттям). Вони вживають гормональні таблетки та прагнуть провести операцію по зміні статі. 25 травня 2019 року Міжнародна Організація Здоров’я (МОЗ) припинила вважати трансгендерність – психічним захворюванням. А натомість з’явився термін – «гендерна невідповідність». Також слід згадати, що є такі люди як інтерсекси. Інтерсекс – це людина, яка родилася зі статевими ознаками, які по тлумаченню Управління Верховного комісара ООН по правам людини, не відповідають типовому встановленню чоловічого або жіночого тіла (тобто «третя стать»). До статевих ознак, які визначають стать відносять хромосоми, статеві залози, репродуктивні органи, геніталії та гормональний рівень.

Проте меншість інтерсексів приписують себе до трансгендерів, а зазвичай до приписаної первинної статі. Але вони часто мають спільні проблеми з трансгендерами стосовно процесу зміни гендерного маркеру у документах, або в питаннях, що стосуються медицини. Доволі часто, а то й більшість стають трансгендерами не маючи таких фізіологічних проблем як у інтерсексів. Тобто чоловік, який має відповідні чоловічі геніталії, відповідний гормональний рівень, волосяний покрив тіла (у тому числі борода і вуса) стає трансгендером, бо він «відчуває себе жінкою» і хоче зробити собі операцію по зміні статі. Чесно! У такому випадку проблема постає не у фізіології як у інтерсексів («третя стать»), а в мозкові та свідомості. Тобто тут уже потрібна психологічна допомога, щоб ліквідувати оце психологічне «відчування себе жінкою». Також трансгендера слід не плутати з трансвеститом, коли людина (чоловік або жінка) грає роль протилежної статі, зазвичай через носіння одягу та відповідну манеру поведінки. А транссексуали – це по суті і є ті трансгендери, які стійко ідентифікують себе зі статтю, протилежною біологічній, і прагнуть привести свою біологічну і паспортну стать у відповідність зі своєю гендерною ідентичністю (самовідчуттям).

Лорел Габбард

Тепер розібравшись, що означає поняття трансгендер, переходимо до головного героя Олімпіади (ще не зробив операції по зміні статі)  – Лорела Габбарда. Лорел Габбард (англ. Laurel Hubbard; 9 лютого 1978 р.н.) — новозеландська важкоатлетка-трансгендер, яка виступає у ваговій категорії понад 87 кілограмів та понад 90 кілограмів. Срібна призерка чемпіонату світу. Перша в історії Олімпійських ігор жінка-трансгендер, яка братиме участь у турнірі. Батьком Габбард є Дік Габбард, колишній мер Окленд-Сіті (Нова Зеландія). До зміни статі змагалася під ім'ям Гевін Габбард. У чоловічій дисципліні понад 105 кілограмів на чемпіонаті Нової Зеландії в 1998 році з ривком 135 кг і поштовхом на 170 кг встановив юніорські рекорди. Пізніше їх побив Девід Літі. У 2012 році Габбард був призначений на посаду виконавчого директора Олімпійської Федерації важкої атлетики Нової Зеландії. Згодом (2012 рік) він здійснив трансгендерний перехід і став називатися Лорел Габбард. На міжнародному чемпіонаті Австралії та Відкритому чемпіонаті Австралії вона виступила у ваговій категорії понад 90 кілограмів, завоювавши золоту медаль з результатом 123 кг у ривку і 145 кг у поштовху.

Таким чином, вона стала першою транс-жінкою, яка виграла Міжнародний титул у змаганнях з важкої атлетики в Новій Зеландії. Хоча Габбард відповідала кваліфікаційним вимогам для участі в змаганнях, її перемога викликала суперечки, а деякі інші учасники стверджували, що змагання було несправедливим. Серед спортсменів, які критикували рішення дозволити Габбард брати участь у змаганнях, були Юніарра Сіпайя, Тоафіту Періве, Дебора Акасон і Трейсі Ламбрехс. Виконавчий директор австралійської Федерації важкої атлетики Майкл Кілан заявив, що участь Габбард несправедлива по відношенню до інших учасників. На чемпіонаті світу 2017 року в Анагаймі Габбард завоювала срібну медаль у ваговій категорії понад 90 кілограмів. Вона підняла 124 і 151 кілограм у ривку і поштовху, відповідно. Габбард кваліфікувалася на Ігри Співдружності 2018 року, але отримана травму ліктя під час змагань, яка змусила її відмовитися від участі в змаганнях. У ривку вона підняла 120 кілограмів.

Габбард виграла дві золоті медалі на Тихоокеанських іграх 2019 року в Самоа. Рішення дозволити Габбард брати участь у змаганнях згодом піддалося критиці з боку Лоау Соламалемало Кенеті Сіо, голови Самоа 2019, і прем'єр-міністра Самоа Туїлаепа Айоно Саілеле Маліелегаої. На чемпіонаті світу в Паттайї вона стала шостою в новій ваговій категорії понад 87 кілограмів. Вона підняла 131 і 154 кг у двох вправах, набравши сумарно 285 кг на міжнародному турнірі в Катарі завоювала золото, піднявши 275 кг. У 2020 році вона виграла золоту медаль на Кубку світу в Римі у ваговій категорії понад 87 кілограмів, піднявши 270 кг в сумі.

21 червня 2021 року олімпійський комітет Нової Зеландії прийняв рішення допустити Лорел Габбард до олімпійської збірної в категорії до 87 кг серед жінок. Вона стала першою трансгендеркою, що виступить на Олімпійських іграх. Рішення комітету спричинило негативну критику від спортсменок Анни Ван Беллінґен, Трейсі Ламбрекс та Save Women Sport Australasia. Підтримку висловила важкоатлектка та її конкурентка Харизма Амо-Таррант, а також прем'єр-міністр Нової Зеландії Джасінда Ардерн та міністр спорту Грант Робертсон.

Допуск Габбард до Олімпіади

В 2015 році МОК прийняв рішення надати дозвіл трансгендерним спортсменам, які ще не зробили операції по зміні статі – виступати у жіночій категорії, але якщо їхній рівень тестостерону на протязі року не перевищував 10 наномолей на літр. Габбард не зробивши ще операції по зміні статі (тобто його чоловіча гордість, ще й досі у нього між ногами телепається), зумів таки досягнути відповідного рівня тестостерону – не більше 10 наномолей на літр. Також визнавши себе перед всією ЛГБТ-спільнотою – жінкою (тобто він «відчуває себе жінкою») та подолавши успішно  кваліфікаційні відбірні змагання, він відправився на Олімпіаду в Токіо. Як Ви зрозуміли мої читачі, тепер щоб чоловіку виступати у жіночих змаганнях, всього то необхідно підтримати ЛГБТ-спільноту, заявити, що він відчуває себе жінкою, та приймати гормональні препарати, щоб понизити рівень тестостерону. І головне те, що необовзково проводити операцію по зміні статі.

Проте приклад Габбард багатьох жінок-спортсменок роздратував. Бо навіть приймаючи гормональні препарати, чоловік все одно перед жінкою зберігає свої переважаючі фізіологічні можливості, а саме розвинена мускулатура, яка у жінок практично та природньо відсутня. Так є жінки, які мають розвинені мускули (зазвичай культуристки), але для того щоб досягнути вигляду мязів, як у чоловіка, їм потрібно приймати гормональні препарати. Природньо тіло жінки не набуває таких фізіологічних даних, як у чоловіка. Тому багато хто уже «віддав» золото на Олімпіаді в змаганнях з важкої атлетики у ваговій категорії до 87 кілограмів – Лорелу Габбарду. Бельгійська спортсменка Анна Ван Беллінген, яка також виступатиме у тій же категорії, назвала допуск біологічного чоловіка Лорела Габбарда до змагань в Токіо – «поганим жартом» і «несправедливим рішенням по відношенню до жінок». Також правозахисна група жінок-спортсменок «Save Womens Sport Australasia» назвала політику МОК (Міжнародний Олімпійський Комітет) – «помилковою», щодо справи Габбарда.

Всі елітні спортсменки виступили проти таких трансгендерів у жіночому спорті, як Габбард. Навіть колишня чеська тенісистка Мартіна Навратілова, яка була і є відкритою лесбіянкою та має дружину (колишня російська модель Юлія Лемігова), виступила проти Лорела Габбарда та трансгендерів у жіночому спорті. Навратілова прокоментувала ситуацію з Габбардом так: «чоловік зараз вирішить стати жінкою, виграє все, заробить статки, а потім передумає?». Також вона додала: «несправедливо дозволяти чоловікам змагатися серед жінок тільки через те, що вони змінили імя та приймають гормони» - зазначала Навратілова. Колишня чеська тенісистка по суті розкритикувала політику МОК через те, що він допускає біологічних чоловіків до змагань серед жінок, які не зробили операції по зміні статі, а лише заявили, що «відчувають себе жінкою», взяли жіноче ім’я та приймають гормональні препарати. Нагадаю, що Лорел Габбард не робив операції по зміні статі.

Очільник МОК – Томас Бах прокоментував ситуацію, щодо участі Габбарда так: «Кваліфікаційні правила були прийняті міжнародною федерацією до початку відбору на Олімпіаду, і ви не можете їх змінити під час змагань. МОК вивчає це питання зі всіма зацікавленими сторонами: медичними, соціальними експертами, експертами по правах людини, і звичайно з міжнародними федераціями, щоб оцінити ці правила та затвердити деякі принципи, які насправді не можуть бути правилами, оскільки це питання не може мати єдиного рішення, все залежить від конкретного виду спорту. Головне, щоб зберігся дух чесних змагань і при тому дотримувалися права людини» - зазначав очільник МОК Томас Бах.

Сам Бах відповів доволі нейтрально, щодо цього питання, яке має глибоке політичне та ідеологічне підгрунтя. Бо піднімається питання прав трансгендерів на активну участь в різних сферах нашого життя. Звісно вони мають права передбачені Загальною декларацією з прав людини (1948), як і біологічні чоловіки та жінки. Але проблема постає в тому, що не вся міжнародна спільнота узаконила та офіційно визнала фактичне та юридичне існування трансгендерів. По-друге ще й досі конкретно не зазначено при яких саме умовах людина може стати трансгендером. Бо це може бути особа, яка змінила юридично стать (в першу чергу імя), приймає гормональні препарати, але ще не зробивши операції по зміні статі. Приклад Габбарда є доволі яскравим (він типу вважається трансгендером, який на словах себе визнає «жінкою», приймає гормональні препарати, але його чоловічі геніталії досі телепаються між ногами). Також є трансгендери, які уже зробили операцію по зміні статі. І ці два варіанти – трансгендер з операцією і без неї, дещо збиває з пантелику у рішенні, щодо юридичної зміни статі.

Тоді постає питання як трансвестит-чоловік (особа, яка перевдягається в традиційний одяг протилежної статі та використовує її манеру поведінки) без операції по зміні статі може бути трансгендером та вважати себе «біологічною жінкою»? Чому «біологічною»? Бо Габбард з чоловічими геніталіями офіційно приймає участь на Олімпіаді в змаганнях серед ЖІНОК! Як це може бути? Це суперечить здоровому глузду. То виходить, що кожний другий спортсмен-чоловік, понизивши свій гормональний рівень до жіночого рівня (не більше 10 наномолей) та визнавши себе «жінкою», може брати участь в жіночих змаганнях. І також це має стосуватися інших сфер нашого життя. Тобто звичайний чоловік, який оце надумав  собі стати «жінкою», вживає гормональні препарати і називає себе жіночим іменем - юридично без операції по зміні статі, може таки стати жінкою. Наприклад мужчина-вантажник, який на ринку тягає ящики та заробляє в день 250 гривень, вирішив заробляти більше. Тому почав приймати гормональні препарати, заявив, що «почувається жінкою», назвав себе жіночим іменем та пішов в моделі-ескортниці. У разі відмови модельного агентства, щодо його кандидатури, як «жінки-моделі», він матиме право подати на них в суд, щодо порушення прав людини. А враховуючи, яке нині «демократичне суспільство», то в нього всі шанси виграти справу та отримати доволі солідне відшкодування від агентства, яке порушило його права. Я спеціально навів такий приклад, щоб ви мої шановні читачі зрозуміли цю доволі кумедну, і водночас страшну ситуацію, щодо офіційного статусу трансгендера у нашому «демократичному суспільстві».

Як Габбард став юридично «жінкою», будучи фактично чоловіком

Я будучи юристом по освіті і професії, навіть не знаю, як правильно тлумачити статус таких трансгендерів як Габбард, які так і не зробили операції по зміні статі. Бо нині і по суті кожний трансвестит (особа, яка вдягає традиційний одяг протилежної статі, та використовує її манеру поведінки), і будь-як людина, яка по певним причинам вирішила себе змінити, може стати трансгендером та змінити стать приймаючи лише гормональні препарати. І головне, що не обов’язково робити операцію по зміні статі. Так як трансгендером офіційно також вважається людина, яка планує лише змінити стать. А як юридично пояснити феномен Габбарда, чоловіка, який маючи член та яйця між ногами, та який зміг офіційно отримати статус «жінки» і заявитися в змагання серед жінок, доволі складно. Наявність гормонального рівня до 10 наномолей (біологічний жіночий гормональний рівень), щоб вважатися офіційно жінкою, та мати права як жінки – ніде у міжнародному праві не затверджено.

Трансгендером зазвичай міжнародне право визнає особу, яка вже зробила операцію по зміні статі. Але «трансгендерними» воно також називає людей, чия гендерна самоідентифікація та/чи гендерне самовираження не збігаються зі статтю, визначеною при народженні, та гендером, у якому традиційно виховують людей, виходячи з їхньої статі. Трансгендерність – це широкий термін, який включає різні групи, зокрема, транссексуальних людей – тих, котрі почуваються некомфортно у гендері, в якому їх виховали, асоціюють себе з людьми іншої статі та прагнуть максимально уподібнитися до них, змінюючи своє тіло та зовнішність в цілому шляхом гормонотерапії, хірургічних операцій та косметичних процедур. Але це суті не змінює, і все одно потрібно якось юридично тлумачити феномен Габбарда. В даному спортивну питанні, тут просто, посилаєшся на рішення МОК. А як в звичайному суспільстві, то питання щодо статі в першу чергу визначає медична комісія, якщо є місце операції. А те щоб змінити юридично стать, лише через власні відчуття, і без операції, то тут питання доволі дискусійне.

Для прикладу український активіст за права трансгендерів в Україні – Юрій Франк, так прокоментував ситуацію щодо статусу українських трансгендерів, яка подібна з міжнародною: «Згідно з діючим законодавством, трансгендерна людина не може змінити ім’я, гендероване закінчення у прізвищі та по-батькові (наприклад: Степанов на Степанова, Олександрівна на Олександрович), та відмітку про стать у паспорті та інших документах, що посвідчуюють особу або підтверджують фах (атестат, дипломи тощо), перш ніж пройде процедуру «зміни/корекції статевої належності». Ця процедура регламентована Наказом МОЗ № 60, згiдно з яким дозвiл на змiну зовнiшностi та офiцiйних документiв видає спецiальна комiсiя. Процедура ця складна, відбирає багато часу і ресурсів, а також включає ряд вимог, котрі є дискримінаційними і порушують права людини (заборона доступу до процедури людей, що перебувають у шлюбі, мають неповнолітніх дітей, людей без роботи і постійного місця проживання тощо)» - зазначив Франк.

Також Франк зазначив одну цікаву деталь, але про неї після його слів: «А змінити документи можна, тільки отримавши той самий дозвіл, вірніше, два дозволи, і виконавши всі вимоги. Перший дозвіл — на операції, другий — на зміну документів. Людина, після отримання діагнозу, має приїхати власним коштом до Києва, де розташована Комісія, і зареєструватися у черзі на наступне її засідання. Збирається Комісія в середньому раз на півроку, але бували часи, коли вона не працювала роками. Якщо поталанило, людина отримує перший дозвіл і далі повинна власним коштом зробити операції, які включають гістеректомію та орхіектомію (видалення репродуктивних органів), мастектомію (видалення грудей, для трансгендерних чоловіків), вагінопластику (для трансгендерних жінок) тощо. Обов’язкове видалення репродуктивних органів — це, фактично, примусова стерилізація, яку засудили на рівні ООН і рекомендували відмінити ще кілька років тому, але рекомендація для нашої держави не є достатньою підставою для змін» - зазначив Франк. Так от про ту цікаву деталь, і вона полягає в тому, що «обов’язкове видалення репродуктивних органів — це, фактично, примусова стерилізація, яку засудили на рівні ООН». По ідеї, щоб стати повноцінним трансгендером, потрібно зробити операцію, але ООН та міжнародне право визнало це -  як «примусову стерилізацію», якщо вона носить обов’язковий характер, і тому ця ж операція по зміні статі, нині носить рекомендаційний та добровільний характер.

Виходячи з цієї всієї правової «катавасії», або як ще можна сказати – «колізії» (коли все суперечить одне одному), то я можу констатувати те, що будь-який чоловік та жінка можуть змінити стать визнавши, що вони почуваються протилежною статтю та вживаючи гормональні препарати. Обовязкова операція, як головна вимога, щодо зміни статті та набуття нового правового гендерного статусу – вважається ООН та міжнародним правом - «примусовою стерилізацією», яка є забороненою Загальною декларацією прав людини. Тому операція, щодо зміни статі – це лише добровільно. І особа може без неї (операції) змінити юридично свою стать. Тільки так можна пояснити ситуацію з Габбардом та іншими трансгендерами, які так і не зробили операції. Проте з другого боку це суперечить здоровому глузду, бо чоловік з чоловічими геніталіями визнаний як «жінка» - це просто не вкладається у голову. З єврейською демократією та ЛГБТ-спільнотою, ми стали «суспільством дегенератів», і в даному випадку слово «дегенерат» потрібно розуміти не як нецензурне слово, а як медичний термін.

P.S.

Я ніколи не підтримував і не підтримую ЛГБТ-спільноту, і це через те, що я просто не розумію цих людей, так як маю традиційну орієнтацію. Мені складно щось говорити про таких людей, але я можу сказати лише одне – я не розумію, як жінка з жінкою, чоловік з чоловіком, або трансгендер можуть продовжити після себе життя (діти). Є чоловік і є жінка, і вони створені для того, щоб з’єднатися та зробити нащадків. Так слід визнати, що є такі випадки, коли родяться люди зі змішаними ознаками двох статей. І вони мають назву – «інтерсекс». В такому випадку можна зрозуміти їхню трансгендерність та намагання здійснити операцію, щоб стати конкретно кимось (жінкою, чи чоловіком), а не бути далі як «третя стать». Але важко зрозуміти таких як Лорел Габбард, які не мають таких фізіологічних проблем, як інтерсекси та мають геніталії якоїсь однієї конкретної статі. Також важко зрозуміти їхнє «відчуття себе жінкою, чи чоловіком». І ти задумуєшся, що це їхнє «відчуття» воно у їхній голові, тобто свідомості, а не між ногами, де все гаразд. І що це потрібно лікувати психологічно, так як проблема постає не у фізіології, а в свідомості. Якщо зоофілію вважають психічним захворюванням, так як воно суперечить здоровому глузду та моралі, то чому ж «відчуття себе протилежною статтю» та симпатії до представників своєї біологічної статі, не вважаються таким, що його також потрібно лікувати? Бо чоловік з чоловіком, або жінка з жінкою не можуть мати нащадків, і їхній інтимний контакт суперечить здоровому глузду. 

В даній історії з трансгендерністю я згадую слова однієї людини, що «напевно трансгендери знищать фемінізм і це задум антифеміністів». До чого тут фемінізм? Бо тут здійснюється наступ на його існування. Так як демократичний режим підтримує ЛГБТ-спільноту, яка останнім часом доволі часто з біологічних чоловіків та жінок робить трансгендерів (більшість обходяться без операцій по зміні статі), тобто «третю стать», або можна сказати «нейтральну». Приклад Лорела Габбарда яскраво нам демонструє, що може статися, якщо чоловіки з різних причин вирішать на певний час офіційно змінити свою стать. Наприклад для перемог у жіночому спорті, музиці, кіно, бізнесі ітд. Чому тимчасово? Бо операцію по зміні статі не обовязково робити. Тобто можна зберегти свою чоловічу гідність між ногами, але офіційно визнати себе жінкою та приймати гормональні препарати. Мені страшно писати про це, але приклад Габбарда надихне багатьох комерційних чоловіків на зміну статі та отримання статусу трансгендера, якщо буде прибуткова користь у жіночій сфері. Якщо Габбард до статусу трансгендера (2012 рік) на чоловічому рівні нічого не вигравав, а як став ним, то в нього швидко у жіночій важкій атлетиці почали зявлятися трофеї та медалі. І звісно він з них мав прибуток. А так як би лишився у чоловічому спорті, то напевно ми про нього нічого так і не знали б. Тому я ще раз повторюся з Вашого дозволу мої шановні читачі, а його приклад надихне багатьох чоловіків на такий крок. Підкорюватимуть жіночий спорт, кіно, музику, мистецтво, політику, бізнес – багато таких трансгендерів, як Габбард, які попередньо у своїй чоловічій сфері нічого не досягли. І в такому випадку це буде наступ на фемінізм, бо там (певна сфера життя), де буде гендерна (феміністична) квота, і хтось з чоловіків не потраплятиме кудись, через неї, то кількість трансгендерів збільшуватиметься.

Я особисто не здивуюся, якщо певні чоловіки в знак помсти фемінізму, навмисно переходитимуть в стан трансгендерів, щоб нівелювати права феміністок. І це друга причина, чому скоро феномен Габбарда набуде популярності. А з другого боку, я не розумію чому феміністки повстають проти Габбарда? Вони ж підтримали ЛГБТ-спільноту? Підтримали! Вони хотіли рівних прав з чоловіками? Хотіли! То чому їм не подобається трансгендер Габбард, якщо трансгендерність – це по суті нейтральна, тобто рівна стать. Тому, як кажуть «за що боролися на те напоролися». Так! Це наступ на жіночий спорт, і не тільки. Але феміністки мали б розуміти, що на їхню теперішню «фемінізацію суспільства» буде зворотня реакція. Їхня підтримка демократії та ЛГБТ-спільноти зіграє з ними  злий жарт. Бо підтримана ЛГБТ-спільнотою та світовою демократією – трансгендерності, відкриє нові можливості для чоловіків, які не змогли себе успішно реалізувати серед таких як вони (серед чоловіків). В першу чергу це будуть дуже сміливі та комерційні чоловіки. А добровільне проведення операції по зміні статі, так як примусова стерилізація (видалення біологічних геніталій) заборонена ООН, дасть можливість їм зберегти свою природу. Лише залишається заявити, що є «відчування себе жінкою» та приймати гормональні препарати. А потім можна передумати і знову стати чоловіком. Проте якщо всіх трансгендерів (з операцією і без) визнають як «третя стать», то з фемінізмом буде покінчено. Тепер при першій же дискримінації чоловіків та обмеженні їхніх прав феміністками, перші (чоловіки) використовуючи нові можливості, швидко заявлять себе на папері як «третя стать» і судитимуться з останніми (феміністками), через наступ на їхні права.

Феміністки хотіли рівності з чоловіками, так вони її отримають у вигляді наступаючих трансгендерів. Я завжди зазначаю, що якщо феміністки хочуть рівності з чоловіками, то вона має бути у всіх сферах життя. А то вони надумали робити карєру лише в офісах. Хай демократи уводять рівну квоту для чоловіків та жінок у всіх сферах – 50 на 50. Половина працівників має бути жінками, половина чоловіками, і це має бути на заводі, фабриці, будівництві, під час служби в армії. І не має бути ніяких винятків, через фізіологію. Жінки мають на рівні з чоловіками мурувати, носити цеглу, бетон місити, тягати на ринках ящики, воювати на фронті, і ще раз повторюсь – ніякого помилування через фізіологічні особливості. Феміністки кричать за рівність, так хай буде глобальна рівність. А то вони в офісах та кабінетах хочуть реалізовувати свою рівність. А так частині з них доведеться піти у ті «чорноробочі» сфери, де практично нема тієї омріяної ними карєри. Я би з радістю подивився на феміністок, які на будівництві працюють, тягають важкі ящики, і працюють на дуже перспективній посаді, а саме – асенізатором! Перепрошую! Асенізаторшою. І я впевнений, що більшості феміністкам такий сценарій не сподобається, бо вони ж мріють бути успішними директорами, адвокатами, нотаріусами, суддями, акторками, моделями, спортсменками, співачками, а не якесь там ваше лайно качати, чи біля бетонозмішувача стояти. Але якщо феміністки за рівність з чоловіками, так вона має бути абсолютна.

Я не розумію чого ще не вистачає феміністкам? Декларацією прав людини та більшістю демократичних конституцій, права жінки та чоловіка передбачені рівними. Жінки, як і чоловіки мають право на освіту, роботу, нерухомість (майно), медичне забезпечення, страхування. Дозволено приймати участь у виборах, відстоювати організаційно свої права та інтереси. Жінки можуть працювати у сфері науки. Жінки можуть служити в армії. Жінки можуть водити автомобіль. Жінки можуть займатися підприємницькою діяльністю. Жінки мають право на авторство та патент. Жінкам відкриті двері в кіно, телебачення, радіо, модельний бізнес, журналістику, культуру, спорт. Чого ще вам феміністки не вистачає? В європейських (Білих) країнах, жінки повністю мають рівні права з чоловіками. Чому Білі чоловіки мають далі страждати? Коли в мусульманських, африканських, океанських країнах, права жінки обмежені, а права чоловіка широкі. Чому феміністки підтримують кольорових емігрантів з цих країн у Європі та в США, коли вони обмежують права жінок у себе вдома?

На кінець я можу сказати, що ситуація з Габбардом на Олімпіаді в Японії – це приклад зворотньої реакції на фемінізм, і світову єврейську демократію. Єврейська демократія підтримала кольорових емігрантів у країнах Білих, підтримала фемінізм, ЛГБТ-рух, так, ми сьогодні і маємо результат, що біологічний чоловік, який визнав себе «жінкою», змагається серед жінок на Олімпійських іграх. Якщо на даний момент, це перший випадок у світовому спорті, то скоро на нашій планеті цей випадок матиме масовий характер, і він буде стосуватися всіх сфер життя, а не лише спорту. Я не прогнозую, я лише припускаю можливий варіант подальшого ходу подій у світовому суспільстві, після випадку з Габбардом. Ще раз повторюся про його особливість, він будучи біологічним чоловіком, який не зробив операції по зміні статі, був визнаний демократичним режимом і ЛГБТ-рухом – трансгендером, та був допущений у жіночі змагання на Олімпіаді, бо він просто заявив, що «почувається жінкою» та приймає гормональні препарати. В такому випадку скоро у жіночому спорті та в інших їхніх сферах життя масово зявлятимуться біологічні чоловіки, які визнали себе «жінками» та отримали статус трансгендера («третя стать»). Єврейська демократія та фемінізм своєю політикою доводить людей до того, що вони скоро визнають себе як нейтральна - трансгендерна стать, щоб не бути притисненим, тим же фемінізмом, і мати правовий захист від нього. Звичайно важко про це писати, але ЛГБТ-рух, фемінізм та єврейська демократія знищать нашу Білу цивілізацію, схрещуючи чоловіка з чоловіком та жінку з жінкою. Ми маємо повернутися до здорового глузду та логіки. І розуміти, що є чоловік і є жінка, і що саме вони мають, як кажуть спарюватися та продовжувати наше людське існування!

Коментарі

В Олімпійській збірній СРСР інколи виступали гермафродіти - замість жінок чоловіки
vova stasyuk   09:47
+1

Нині часто в африканських збірних виступають чоловіки замість жінок. Свіжий приклад - Карстен Семеня із ПАР (легка атлетика).
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі