Блоги → Перегляд
Мітки Діалоги

УЧИТЕЛЬ І УЧЕНЬ. ДІАЛОГИ. КНИГА ІІ

Вівторок, 20:36, 27.07.21

Рейтинг
9 0
Переглядів
522

0
0

ДІАЛОГИ

121

УЧЕНЬ. Учителю, да благословить Вас Господь, як називаються три нижчі енергії Всевишнього Господа?

УЧИТЕЛЬ. Якщо перекласти на сучасну мову, це буде виглядати наступним чином: доброчинність – рівновагою, пристрасть – активністю, невігластво – інертністю. У зв’язку з цим інертність уособлює темноту та бездіяльність; активність персоніфікує діяльність, котра проявляється в притягуванні та відштовхуванні як добра, так і зла; а рівновага є балансом між інертністю і активністю, тобто тією «золотою серединою», яка має бути присутня в усьому.

122

УЧЕНЬ. А як діють ці три сили?

УЧИТЕЛЬ. Ці три сили приховані в кожній людині. Іноді домінує енергія невігластва або інертності: ми стаємо лінивими, нам важко щось робити, або, взагалі, бездіяльними, тому що нас полонили якісь низькі ідеї, або вроджена тупість. В інших випадках домінує енергія пристрасті або активності, і ми розпочинаємо бурхливу діяльність. А в окремі хвилини відпочинку – доброчинність, або спокійна рівновага між активністю та інертністю.

     Звичайно, в різних людях домінує якась одна з цих трьох природних сил. Наприклад, одна людина відрізняється бездіяльністю, тупістю і лінню; друга активністю і силою, проявляє бурхливу енергію; у третьої ми спостерігаємо м`якість, спокій, лагідність, співчуття, доброту, породжені рівновагою між діяльністю і бездіяльністю. Так і в усьому матеріальному світі - і органічному, і неорганічному - ми бачимо більш або менш яскраві прояви цих трьох сил.

123

УЧЕНЬ. Учителю, да благословить Вас Господь, що означає біблійний вислів «не противитися злу»?

УЧИТЕЛЬ.  Усі Великі Учителі говорили: «Не протився злу». Вони вчили, що не противитися злу є вищим моральним ідеалом. Та коли б, насправді, частина людей на Землі стала здійснювати цей вищий ідеал на практиці, то суспільна рівновага просто обвалилася б. Тоді злі люди заволоділи б нашою власністю, нашим майном та нашим життям і поводилися б з нами, як з рабами на власний розсуд (дуже схоже на те, що відбувається сьогодні в Україні).

     Коли б частина суспільства, яка вважає себе прогресивною, хоча б на місяць відмовилася від застосування сили проти злих людей, дотримуючись ідеалу непротивлення злу, то цей вищий ідеал, в земних умовах, призвів би будь-яке суспільство до неминучої катастрофи. Зло без боротьби не відступає, і тим більше ніколи саме по собі не стає добром.

     Позиція непротивлення злу прийнятна лише у тих світах, де зло у багато разів слабше за добро, тому там можна використовувати цю формулу, бо зло не має відповідної бази і швидко розтворяється в добрі.

     На Землі ж обов’язок і мораль, в силу різних обставин, іноді можуть відрізнятися від релігійного ідеалу, який спрямований у майбутнє. В житті існують ситуації, коли про людину, яка противиться злу, неможливо сказати, що вона чинить неправильно. Раніше мною вже говорилося, що противитися злу є прямим обов’язком військових, правоохоронців та державних службовців, а також звичайних людей, якщо це загрожує їхній безпеці та життю.

     Великий урок, який ми всі повинні винести з цієї універсальної біблійної формули, полягає у тому, що будь-які крайнощі – і відмова від боротьби, і безглузда боротьба заради боротьби -  завжди схожі одне на одне. Коли вібрації світла занадто повільні, ми їх не бачимо, і так само не бачимо їх, коли вони занадто швидкі. В усьому слід дотримуватися золотої середини.

     Одна людина не противиться, бо вона слабка або лінива і не може боротися, тому й прощає своїх ворогів. Друга людина – сильна і знає, що коли захоче, то зможе завдати супротивнику потужний удар, але не робить цього і також прощає свого ворога.

     Отже, одна – не чинить спротиву, тому що не має достатньої сили, а інша – навпаки, тому що має достатню силу і не боїться тих, хто погрожує їй. Але той, хто не противиться, вважаючи себе слабким, здійснює гріх, і в силу цього не може отримати ніякої користі від непротивлення, тоді як інша людина, навпаки, здійснила б гріх, виказуючи спротив слабкому злу.

     Якщо ми, володіючи силою, відмовляємося застосовувати її проти слабшого супротивника і таким чином не противимося йому, ми здійснюємо великий акт любові і милосердя; але якщо ми не можемо противитися через слабкість і лінь, та все ж намагаємося переконати себе, що нами рухає почуття вищої любові, то ми, таким чином, робимо протилежне, тобто – грішимо.

     Безумовно, на зашифрованій мові езотеричних знань найвищим ідеалом є «непротивлення злу». Таке непротивлення складає вищий прояв сили, якою володіє людина. Але, перш ніж досягти вищого ідеалу непротивлення, звичайні люди повинні виконувати свої кармічні, тобто суспільні обов’язки і противитися злу: працювати, боротися, навіть, коли це необхідно,  рубати з плеча. Таким чином, непротивлення злу стає доброчинністю лише тоді, коли людина набуває достатньої сили для спротиву.

124

УЧЕНЬ. Учителю, да благословить Вас Господь, в загальних рисах Ви вже говорили, яких божественних законів і приписів повинна дотримуватися кожна людина. Тепер поясніть це більш доступно для тих, котрі не являються особливо віруючими, але й не зовсім грішні.

УЧИТЕЛЬ. Пізнання Бога для звичайної людини повинно бути головною метою її життя. Вона повинна постійно працювати, виконувати свої обов’язки, та не думати про результати власної праці. Вона повинна робити добрі справи, не розмірковуючи над тим, принесе це чи не принесе їй користь.

     Наступним обов’язком для людини є обов’язок заробляти гроші для себе і своєї сім`ї, остерігаючись при цьому брехати, обманювати та обкрадати інших.

     Людина повинна завжди допомагати своїм батькам. Якщо батько і мати задоволені нею, то задоволений нею і Господь. Лише той син чи та дочка по-справжньому хороші, які ніколи не скажуть різкого слова своїм батькам. В присутності батьків не можна жартувати, не можна проявляти нестриманість, гнів або поганий настрій. Якщо людина має їжу і одяг, але не піклується, щоб їжу і одяг мали її батьки, діти, дружина, вона творить гріх. Мати і батько являються початками, які створили її тіло, тому людина має пройти хоча б через тисячу незручностей, щоб зробити для них добро.

    Схожі обов’язки у чоловіка і перед дружиною: він ніколи не повинен сварити її, зате повинен утримувати. А дружина не повинна сваритися з чоловіком та постійно докоряти йому. Потрібно завжди догоджати дружині грошима, одягом, почуттями, довірою і приємними словам, і не потрібно нервувати її.

     Хто думає про іншу жінку чи про іншого чоловіка, окрім власної дружини чи власного чоловіка, той грішить. Чоловік, який зумів придбати любов цнотливої жінки, добився успіху у своєму житті.

     При жінках чоловік не повинен говорити непристойності, не повинен нецензурно висловлюватися і не повинен хвалитися, бо це також – гріх.

     Існують у людини і обов’язки перед дітьми: синів з любов`ю потрібно оберігати до семи років, а виховувати до вісімнадцяти років. Коли сину виповниться двадцять років, він повинен почати працювати; а батько після цього має поводитися з ним лагідно і дружелюбно, як з рівним. Так само і дочка повинна бути вихована з надзвичайною ретельністю. Видаючи її заміж, батько повинен дати їй придане.

     Далі обов’язки людини простягаються до її братів, сестер, до дітей братів і сестер, якщо вони бідні (а вона багата), а потім до інших родичів та друзів.

     Потім її обов’язки простягаються до мешканців одного з нею міста або селища чи села і до бідних людей, які звертаються до неї за допомогою.

     Людині слід уникати надмірної прив’язаності до їжі, до одягу, до догляду за тілом. Така людина повинна бути чистою серцем, охайною, завжди діяльною та завжди готовою до роботи.

     Для своїх ворогів людина повинна здаватися сильною. Вона повинна боротися з ними і противитися їм, а не забиватися в куток, плакати і говорити про непротивлення злу. Якщо людина не показує себе сильною зі своїм ворогом, вона не виконує своїх обов’язків щодо збереження власного життя. А ось з рідними і друзями людина повинна бути лагідною та скромною.

     Людина не повинна схилятися перед злими людьми, тому що у такий спосіб вона потурає злу. Але буде великою помилкою, коли вона нехтуватиме людьми, достойними поваги.

     Людина не повинна бути занадто поспішною у своїй дружбі, тобто вона не повинна шукати друзів без розбору. Вона повинна спочатку спостерігати за вчинками людей, з якими хоче зійтися, за їхнім ставленням до інших людей, поміркувати над таким ставленням і лише після цього вступати або не вступати з ними в дружбу.

     Людина також не повинна говорити про наступні три речі: публічно про свою популярність, хвалити себе або хизуватися своєю силою і про власні статки (багатство, бідність), або про те, що їй було сказано по секрету.

     Якщо людина допустила якусь слабкість або вчинила якусь помилку, вона не повинна говорити про це публічно. У той же час, така людина повинна бути енергійною та наполегливою, щоб придбати наступні дві речі: спочатку знання, а потім достаток. Людина, яка не хоче бути заможною, чинить аморально. Хто лінивий і задовольняється порожнім, гультяйським життям, живе аморально, тому що чинить безвідповідально стосовно тих людей, які від нього залежать.

     І на остаток, людина повинна усіма силами прагнути придбати добре ім`я; не повинна грати в азартні ігри, спілкуватися з дурними людьми та бути джерелом горя для інших. Така людина повинна бути правдивою, говорити м’яко, використовуючи приємні для інших висловлювання, які можуть принести їм користь; вона також не повинна пліткувати про чужі справи.

125

УЧЕНЬ. Учителю, да благословить Вас Господь, поясніть, чи не являється аморальною гонитва за багатством?

УЧИТЕЛЬ. Якщо людина набуває багатство з благими цілями, тоді сотні інших людей знаходять у ній свою підтримку. Коли б в країні не було багатих людей, які прагнучи до багатства, придбали його, не було б і різних релігійних, культурних та благодійних закладів. У такому ракурсі погоня за багатством не являється аморальною, тому що її кінцева мета – подальший розподіл в інтересах усього суспільства.

     Для людини придбання багатства і благородне використання його становить релігійний обов’язок. Прагнучи розбагатіти праведним шляхом і для праведних цілей, така людина робить те ж саме для досягнення спасіння, що й самітник, котрий молиться у своїй келії, бо у цих двох здавалося б різних випадках, ми спостерігаємо лише різні прояви тієї ж доброчинності – самозречення і самопожертвування, викликаної відданістю Всевишньому Господу та Його творінням.

     Таким чином, прориваючи канали, створюючи штучні озера, обсаджуючи дороги деревами, влаштовуючи пристанища для людей і тварин, будуючи мости, заводи і фабрики, зводячи житлові будинки, світська людина, котра не проявляє при цьому зажерливості, йде до тієї ж мети удосконалення, що й найбільший святий.

     У кожного в цьому житті свій обов’язок, і ми повинні виконувати його згідно з тими умовами, в які ми поставлені життям. У Священних Писаннях говориться, що людина повинна виконувати свій обов’язок перед Богом і завжди дотримуватися Десять Заповідей, не звертаючи жодної уваги на глузування та знущання цього світу.

126

УЧЕНЬ. Учителю, да благословить Вас Господь, якщо я правильно зрозумів, то всі люди, які працюють на благо суспільства заради його прогресу та удосконалення, також по-своєму служать Богу?

УЧИТЕЛЬ. Пориваючи зі світським життям для відданого служіння Всевишньому, людина не повинна думати, що ті люди, які залишилися світськими, працюючи на благо світу, не служать Богу. У свою чергу і ті, хто залишився працювати у світі, не повинні вважати людей, які відреклися від світу, бездіяльними неробами. Кожна нормальна людина велика на своєму місці: правитель – у своєму палаці, а двірник – у своєму дворі.


ЗВЕРНЕННЯ

     Посилаю своє звернення до заможних і незаможних: до політиків і промисловців, державних службовців і депутатів, банкірів і підприємців, інженерів і юристів, лікарів і вчителів, військовослужбовців і правоохоронців, ремісників і селян – усіх благодійників, котрі забажають посприяти виданню наступних богоугодних книг: «Людина і Всесвіт», «Дорога до пекла і раю», «Учитель і учень. Діалоги», спрямованих на духовне просвітлення громадян та навернення до гармонійного, мирного і щасливого життя.

     Всевишній Господь віддячить кожному, хто щиро відгукнеться на цей заклик і не залишиться байдужим, бо він стане покликаним, а ім`я його буде навіки вписане до Вселенської Книги Пам`яті.

     Своє благодіяння ви можете перерахувати на картковий рахунок у ПраватБанку № 5457 0822 2653 6055 довірена особа Куденко Олег Олександрович.

«Да не оскудіє рука дающого!» І да благословить вас Всевишній Господь!

     Олег Духовний

Коментарі

Немає коментарів
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі