Блоги → Перегляд
Мітки ЄвропаПерша Світова війнаДруга Світова війнаРосійська імперіяСРСРСССРРосіяАвстро-Угорська імперіяНімецька імперіяБританська імперіяОсманська імперіяБолгаріяІталіяБританіяАнгліяВелика БританіяСербіяБосніяАвстріяНімеччинаСШААмерикаФранц ФердинандГаврило ПринципСараєвоСараєвське вбивствоБалканиМіжнародний третейський судГаагаНідерландиАнтантаТроїстий союзЧетвертний союзВільгельм ⅡМикола ⅡРомановиЛипнева кризаЛондонПарижБерлінВіденьПетербургКарл БенцГітлерАдольф ГітлерКарл МарксМарксМарксизммарксизмЄвреїєвреїДемократіядемократіяКомунізмкомунізмкапіталізммілітаризмпацифізмНаполеон БонапартБонапартНаполеонівські війниГаличинаУкраїнацарська Росіядореволюційна РосіяімперіалізмімперіяколоніалізмЗахідБориславДрогобичКарпатинафтагазМаксим КовалевськийГотторп-ДармштадськідворянствошляхтаТранссибірська залізнична магістральТранссибірська магістральТранссибАтлантикаЛа-РошельВладивостокЯпоніяРуссо-БалтРалі Монте-КарлоМонте-КарлоМонакоАндрій Нагельрадянська пропагандаРадянський Союзкапіталфінансиіноземний капіталПетро СтолипінСтолипінКиївДмитро БогровМордехай ГершковичесерибільшовикибільшовизмАнархізманархізмНаціоналізмнаціоналізмшовінізмВолодимир КоковцовЗолоте 19 століттялюдствоЛГБТЛГБТ-рухЄвропейський СоюзЄСВолодимир ЛенінЛенінЛенинЙосип СталінСталінСталинЛев ТроцькийТроцькийЗінов'євКаменєвКарл СобельсонСобельсонСоюз СпартакаекономікасуспільствопрогресінтелектмасонимасонствоСполучені Штати Великої АвстріїСхідна ГаличинаОст-ГаліціенOst-Galizien

«Європа 1914 року: кінець прекрасної епохи» та «Чому Російська імперія керована західними європейцями була кращою, аніж СРСР керований євреями та кавказцями»

Неділя, 00:05, 08.08.21

Рейтинг
75 0
Переглядів
888

0
0

 

«Європа 1914 року: кінець прекрасної епохи» та «Чому Російська імперія керована західними європейцями була кращою, аніж СРСР керований євреями та кавказцями»

1 серпня 1914 року є трагічною датою для європейської історії. В цей день розпочалася «Велика війна», відома нам як Перша Світова війна, та яка через конфлікт Австрії та Сербії втягнула у себе найбільші та найвпливовіші центральні імперії Європи. Звісно вбивство у Сараєво спадкоємця австрійського імператора - ерцгерцога Франца Фердинанда сербськими терористами, а саме 19-річним Гаврилом Принципом, можна було вирішувати без військового шляху. Дане вбивство було організоване сербами 28 червня 1914 року, як акт помсти за окупацію Боснії Австрійською імперією. Австрія після цієї події вимагала розпочати розслідування вбивства на території Сербії за її участі (Австрії). Справа в тому, що після вбивства, негайно на місці злочину було схоплено Гаврила Принципа, і тоді стало ясно хто насправді організував вбивство. Стало відомо, що зброю для терористичного акту надали серби, і підготовка до нього розпочалася на території Сербії. Та й вбивцею виявився етнічний серб.

Під час «липневої кризи» 1914 року, Австрія виставила ультиматум Сербії, щодо своєю участі у розслідуванні, але остання відмовила. Австрія розпочала наступ на Белград, щоб так змусити сербів погодитися на їхні умови. Російська імперія, яка мала інтереси на Балканах, вступилася за Сербію, а за Австрію Німецька імперія. В Росії розпочалася мобілізація. Німеччина намагалася перенести цей австро-сербський конфлікт в міжнародний суд в Гаагу, і погоджувалася на посередництво Британії. Але в той час Франція, як союзниця Британії та Росії по Антанті, також почала мобілізацію проти Німеччини. Німеччина виставивши ультиматум Росії, щодо припинення мобілізації, отримала відмову і 1 серпня 1914 року розпочала свою мобілізацію та оголосила війну Російській імперії. Так розпочалася Перша Світова війна у якій загинуло 10 мільйонів людей, розпалися чотири імперії: Російська, Австро-Угорська, Німецька та Османська, і Європа перетворилася з кредитора в боржника, а США навпаки з боржника в кредитора.

Багато істориків до сьогодні задаються питанням, а яка була б Європа, якби після «Сараєвського вбивства» німецький імператор Вільгельм Ⅱ та «російський» імператор Микола Ⅱ (в лапочках, бо походив з німецького роду Готторп-Дармштадських) таки домовилися, і конфлікт Австро-Угорської імперії з Сербію перенесли в міжнародний суд у Гаагу (Нідерланди)? Німецька імперія намагалася під час «Липневої кризи» вирішити австро-сербський конфлікт дипломатичним шляхом, тобто міжнародним посередництвом. Берлін погоджувався на посередництво Британії та Російської імперії у цьому питанні. Але остання підступно, ще 24 липня розпочала мобілізацію та перекидала свої війська до кордонів Німецької та Австро-Угорської імперії. І лише 29 липня російський імператор Микола Ⅱ заговорив про міжнародний суд в Гаазі, щоб туди перенести справу «Сараєвського вбивства». Німеччина до 1 серпня намагалася дипломатично переконати Росію припинити мобілізацію і вирішити мирно питання, але «російський ведмідь» відмовився, що й заставило німців 1 серпня розпочати уже свою мобілізацію та оголосити війну Петербургу (Російській імперії). Саме над цим питанням задаються багато істориків до нині, а конкретніше, що якби Росія припинила мобілізацію та передала з Німеччиною австро-сербське питання в Гаагу, то яка б нині була Європа?

Звісно якби Німеччина та Росія уникнули тоді війни між собою, то Першої Світової могло б не бути, як і Другої Світової. Бо Друга Світова – це реакція Першої Світової. Звичайно Європа нині була б набагато кращою, чим зараз. Але цього ми вже не відчуєм, не побачим, і лише можемо припускати, які б ми були сьогодні, якби 20 століття було б помірно мирним (без континентальних війн). Проте ми маємо усвідомити, яку ми втратили Європу – 1 серпня 1914 року. Але для цього нам потрібно думками переміститися в кінець 19 та початок 20 століття, і згадати всі досягнення того європейського суспільства. По суті, всі тодішні великі міста провідних імперій були подібно розвинені та схожими одне на одного. І навіть такі як Лондон, Париж, Берлін, Відень, чи Петербург. Проте яскравим прикладом тієї «прекрасної епохи», яку згодом довоєнну її назве післявоєнне покоління, був саме Париж. Париж був одним із головних та яскравих символів тієї епохи.

А тепер шановні мої читачі, уявіть, що ви перемістилися на початок червня 1914 року у столицю Франції. Ви прогулюючись центром міста бачите безліч кількаповерхових будинків навколо себе, зведених у стилі бароко та класицизму. Стіни цих будинків прикрашені міні-скульптурами на вхідних дверях, підвіконнях та балконах. На перших поверхах ви бачите різноманітні крамниці та вивіски, де написано - книгарня, нотаріус, фотоательє, ювелір, аптека, банк, бутик, продукти, ресторан і звісно кафе. Зайшовши в кав’ярню, ви бачите безліч відвідувачів, які за філіжанкою кави та круасана, читають газету, де на заголовках пише про політичні події, про відкриття в науці, про виступ відомого оперного співака, про відкриття мистецької галереї, про анонс спектаклю, автоперегонів і авіашоу. Випивши чашку запашної кави, ви вийшли та гуляєте по площі біля оперного театру, де, крім вас ходить багато чоловіків у костюмах, капелюхах і звісно з пишними вусами (що характерно для тієї епохи), які під руку тримають прекрасних дам в платтях, які придбанні в модних бутиках, та які (дами) прикриваються від сонця парасольками. Проходячи повз них, ви чуєте, як вони культурно без лайки розмовляють про досягнення науки, про майбутні вибори президента, про майбутній спектакль, чи просто про поезію. Навпроти вас стоять два молодих джентльмена, які дискутують про кубізм та його становлення в мистецтві. А троє якихось товаришів сидячи на лавці, розмовляють про реалізм в літературі та про феноменальні євгенічні закони та теорії. Поруч вас пробігають два хлопчика, які підбігли до афіши та прочитавши її оголошення, активно починають радіти приїзду цирку та його атлетів, які демонструватимуть нереальну силу та трюки піднімаючи зубами гирі, а руками людей. В мить ви чуєте, як проходить хлопчик, який голосно розповідає про новини зі свіжих публікацій газет, продаючи їх за кілька центів перехожим. І ви чуєте про сенсацію, як один пілот здійснив тривалий переліт з одного місця в інше та про сьогоднішній показ, ще рідкісного, але доволі цікавого всім кіно в театрі.

Пройшовши трохи далі по площі, ви чуєте красиву мелодію на скрипці, яку грає молодий музикант, і який напевно так заробляє собі на навчання та життя. А з боку до вас вигукує також молодик, але який пропонує вам намалювати ваш портрет (у Відні таким займався юний Гітлер, який безуспішно намагався поступити в Академію мистецтв). Ви доходите до перехрестя, де ще багато карет, але які ревінням свого мотору затьмарює молодий, вусатий, обмотаний шарфом та в очках, автомобільний ентузіаст на «Рено». І цих автомобілістів, засоби пересування яких, багатьом ще здаються примітивом, стає все більше і більше на вулицях (у 1885 році – німець Карл Бенц створив перший автомобіль «Мерседес-Бенц»). Ви дивитеся на це суспільство і бачите лише розвиток. І ви є частиною еліти, бо працюєте в банківській сфері, тому не знаєте про нижчих. І не підозрюєте, що знедолені та приречені працювати за копійки робітники заводів, скоро повстануть і почнуть робітничий рух, який підбурюватиметься, ще однією обмеженою групою суспільства, але уже за національним та релігійним чинником – євреями (більшість профспілок у Європі організовували євреї). Ви особливої уваги цьому не наділяєте, бо ви живите в «ситому» світі, і ті проблеми простих робітників заводів вам далекі. Ви далі думаєте, що все тими страйками, так і обмежиться. Що робітникам трохи піднімуть зарплату, і вони заткнуться. Ви маєте до них огиду, бо вони є нижчими, і особливо інтелектуально нерозвиненими, як і їхні діти. Ви як і чинна влада не думаєте про те, що їхньою неосвіченістю скористаються та маніпулюватимуть певні політичні маргінали у вигляді Карла Маркса.

Проте робітничий рух спровокований євреями та ідеями єврея Карла Маркса, набуде такого розмаху, що стане однією із головних причин появи ще небаченої раніше та вже технологічної війни, яка забере мільйони життів. Але ви знаєте, що завжди були, є, і будуть бідні та багаті, і це вже буде напевно до скону людства. Тому ви насолоджуєтеся цим своїм елітним не чорноробітничим світом. Проте в один чудовий ранок, ви прокидаєтеся від вигуків хлопчиська на вулиці, який розносить газети про якесь там «Сараєвське вбивство». Ви як і всі думаєте, що вбивство спадкоємця австрійського імператора - ерцгерцога Франца Фердинанда в Сараєво, вас в Парижі не стосується і омине вас «десятою дорогою». Проходить місяць, відбувається «липнева криза», оголошується мобілізація. Ви впевненні, що нову війну в Європі хочуть розв’язати «боши» (французьке прізвисько німців), оголосивши війну Росії та Франції, через Австрію, яка напала на Сербію. Ви бачите, як народ охоплює патріотизм та жага помсти, але ви починаєте розуміти, що це все таки війна, і у яку втягнуті майже всі провідні імперії Європи, і що після неї світ буде зовсім іншим, не таким як раніше.

Цей опис тієї епохи, я вам мої читачі зробив зі своїх досліджень повсякденного життя того часу. Звичайно я не повністю передав весь шарм тієї епохи, тому коротко дам опис свідків тих часів (які описували свої часи). От вони причинами появи «Великої війни» вважали: розвиток економічного імперіалізму, появу торгових бар’єрів, гонку озброєнь, мілітаризм, боротьбу навколо балансу сил, важливого для підтримки колоніального верховенства європейських імперій, гострі локальні конфлікти та кризи (Балканські війни), і на кінець накази про мобілізацію в Росії та Франції, територіальні претензії та союзницькі обов’язки (Франції перед Росією) – все це є загальні причини, кожна з яких зіграла свою роль в появі нового світового конфлікту. Звісно головною причиною вважали протиріччя між двома коаліціями – Антантою (Британська імперія, Франція, Російська імперія) та Троїстим союзом (Німецька імперія, Австро-Угорська імперія, Італія). Але під час війни у 1915 році Італія стане на бік Антанти, а до Троїстого союзу приєднається Османська імперія та Болгарія, і в результаті союз стане «Четвертним».

Як більшість теперішніх істориків відзначають, що тодішнє суспільство балансувало між мілітаризмом і пацифізмом. Передвоєнний період, а саме початок 20 століття відзначався ростом напруги у відносинах між двома блоками – Антантою та Троїстим союзом. Ця напруга стимулювала різкий розмах промислового та військового шпіонажу. А з другого боку безпрецедентним розвитком літератури, кінематографа, спорту, балету та театру. Якщо судити про життя пересічного індивіда в Європі того часу, тільки по засобах масової інформації, то слід відмітити, що інтереси, очікування та надії індивіда обмежувалися гонками, змаганнями, футболом, балетом, «тангоманією», літаками, дирижаблями, науковими відкриттями, науковими теоріями, книгами, кіно, акторами, парадами, виставками, публічними читаннями, і звісно політикою та рекламою. Даний характер інтересів був притаманний, як жителям Британської, Німецької, Австро-Угорської імперії, так і Франції та Російській імперії (яка після Наполеонівських війн, дуже полюбила «все французьке»: мову, кіно, театр, літературу, кухню, алкоголь).

Будь-які масові заходи тієї довоєнної епохи – спортивні змагання, кінокартини, театралізовані виступи, польоти авіаторів, відкриття науковців, успіх полярників в їхніх експедиціях – викликали великий ажіотаж в суспільстві, яке головних учасників цих подій оголошувало героями. В їхню честь проводили масові заходи, як їхню зустріч, їхнє нагородження представниками влади (наприклад тих полярників, чи науковців). Також проводили по всій Європі масові заходи в честь монархічних родин, наприклад як ювілей правління (як Романових в Російській імперії у 1913 році – 300 років). Також проводили в честь історичних подій, як наприклад у тій же Росії – столітня річниця Бородінської битви (Наполеонівські війни) у 1912 році. В Німеччині – століття «Битви народів» під Лейпцігом (Наполеонівські війни) в 1913 році. Також велика увага наділялася релігійним святам та промисловим виставкам. Відбувалися яскраві та масові відкриття автомобільних пробігів, як «Москва-Петербург-Берлін-Париж» в 1913 році та «Москва-Сан-Себастьян» у 1912 році. Європейці активно обговорювали політичні події з перших шпальт газет, а саме про парламентські вибори, президентські вибори (Франція, США – ця країна уже тоді для Європи мала важливе значення), візити політиків та керівників держав.

З іншого боку було місце і катастрофам в суспільстві. Як наприклад затоплення «Титаніка», пароплава «Волтурно», який згорів в Атлантичному океані на шляху до Америки, гіганта-пароплава «Імператриця Ірландії», урагани в Приазов’ї, виверження вулкану в Криму, часті аварії потягів, терористичні акти проти політиків (вбивство грецького короля Георга Ⅰ та великого візира Махмуда Шефкета паши в Османській імперії), акції протесту робітників, студентів, суфражисток (теперішніх феміністок), політичних організацій (що було характерно всій Європі).

Великі скупчення громадян, які брали участь в масових заходах, свідчать про те, що людські маси у довоєнний час активно виражали власні інтереси, і місцями могли навіть змусити політиків з масонами змінити певне рішення. Також не можу обійти стороною факт про чисельну еміграцію з Європи в США, що характерне тому часу. У США втікали жителі Британії (зазвичай поневолені валлійці, шотландці та ірландці – саме останні склали ядро англо-саксонського населення США на ряду з німцями у 20 столітті), Франції, Німецької, Австро-Угорської імперії (в цей час з Галичини багато галичан емігрувало в Канаду), Російської імперії (зазвичай євреї, які хотіли врятуватися від погромів). США для тодішнього європейця – це була країна можливостей.

«Як Росією керували західні європейці» та «Чому Російська імперія була кращою, аніж СРСР»

Через радянських істориків та пропагандистів у пострадянському суспільстві склався такий дивний стереотип про дореволюційну Росію, що вона нібито була «бідна та відстала». Звичайно радянська пропаганда з першого свого дня існування активно засуджувала капіталістичну і царську Росію, пропагуючи лише її негатив у суспільстві. І відповідно в принципі вони не могли говорити про якість позитивні сторони колишньої імперії та її царизму. Проте, як показує історична економічна та соціальна статистика початку 20 століття, а Російська імперія відносилася до такої держави, яка розвивалася і прогресувала, хоча вона була в ролі наздоганяючої перед Західними імперіями. А все ж таки радянська пропаганда подавала таку порівняльну картину Заходу і царської Росії: на Заході димить заводськими трубами і чути звук індустріальних молотів, по залізничних дорогах потяги везуть плоди промисловості, а банки з підприємствами формують фінансово-промислові групи, які тримають могутні армії та грізний флот, які укомплектовані та оснащені по останньому слову науки та техніки. А що ж царська Росія? А вона країна з відсталою технікою і коротко говорячи у ній – «корягой пашут, ногтем жнут» - типічна картина Російської імперії, намальована радянськими пропагандистами.

Так! Російська імперія багато в чому поступалася імперіям Заходу, але вона все ж таки була у стані прогресу, і згаданою мною – ролі наздоганяючої. Для прикладу, перед Першою Світовою війною, Російська імперія видобувала 36 млн тонн вугля, проти 517 млн тонн – США, 292 млн тонн – Британської імперії, 277 млн тонн – Німецької імперії, 54 млн тонн – Австро-Угорської імперії, 41 млн тонн – Франції. Видобування залізної руди в Російській імперії складало – 9,2 млн тонн, проти 63,0 млн тонн в США, 28,6 млн тонн в Німецькій імперії, 21,5 млн тонн у Франції, 16,3 млн тонн в Британській імперії, 5,3 млн тонн в Австро-Угорській імперії. Проте по видобутку нафти Російська імперія була другою в світі – 9,2 млн тонн, після США – 34,0 млн тонн. Австро-Угорська імперія видобувала 1,1 млн тонн, і тут слід згадати, що значну кількість давала українська Галичина та її Карпати (Борислав, Дрогобич). Німецька імперія лише – 0,1 млн тонн, а у Британської імперії та Франції видобуток нафти практично був відсутній. По виплавці сталі Російська імперія займала четверте місце в світі, а по виробництву чавуна – пяте (4,2 млн тонн).

Проте Російська імперія лідирувала в кількості населення. Згідно даних перепису населення 1886 року у Російській імперії проживало 113 млн людей, а в 1898 році – 129 210 000 людей. На початку 1914 року у імперії проживало 178 378 800 людей. Для порівняння у 1890 році в США проживало – 63 млн людей, у Німецькій імперії – 50 млн, у Франції та Англії (без урахування колоній) проживало по 38 млн. Тільки Британська імперія разом взята зі своїми колоніями, по площі в 4 рази була більша за Росію, та мала в 3 рази більше населення, аніж таж Російська імперія.

З 90-х років і впритул до 1914 року царська Росія збільшувала свої економічні показники. І тут слід згадати слова російського соціолога, вченого, історика, юриста, громадського діяча, і одного з керівників російського масонства – Максима Ковалевського (1851-1916). Хоча насправді він був уродженцем України, а саме Харківської губернії. Походив з козацько-шляхетського роду Ковалевських. Тривалий час проживав закордоном, де викладав в університетах Оксфорда, Брюсселя, Стокгольма, Чикаго. Був демократом. Українські джерела зазначають, що він виступав за перебудову Російської імперії на принципах автономії неросійських народів, протестував проти переслідування царатом української мови. Хоча всі його головні праці були видані російською мовою, і його праці були зроблені на благо російської науки. Так от я хочу процитувати його слова з праці «Экономический строй России» (1900 рік): «Россия пользуется всеми техническими завоеваниями, сделанными западной индустрией; ей не приходится идти ощупью, испытывать разочарования, которыми полно детство последней».

Ковалевський правду писав стосовно того, що Російська імперія лише користувалася технічними здобутками Заходу, і їй не потрібно було, як Заходу зазнавати ряд невдач, щоб досягнути ціль. Також слід відмітити, що ці технологічні досягнення Заходу в Росію тягнули місцеві німці, французи, англійці, голландці, поляки, фіни, прибалти. Багато дворян Російської імперії мали походження із країн Заходу, як династія Романових (Микола Ⅱ), яка насправді та генетично походила з німецького роду Готторп-Дармштадських. Вся справа почалася з Івана Грозного, який активно запрошував в своє царство вихідців з німецьких, австрійських та швейцарських земель, надаючи їм землю та привілейований статус, який з часом став дворянським. Натомість вони займалися лікарською, аптекарською, інженерною, архітектурною та науковою діяльністю. Тому не дивно, що в Академії наук у Петербурзі до 1914 року, більша половина науковців мала німецьке або інше західне прізвище. А Петро Ⅰ увів по суті династичну традицію, щоб імператрицею мала бути тільки німкеня. Справа в тому, що всі імператори після нього одружувалися лише на німкенях з елітних родів. Також він «відкрив двері» у Росію для голландців, англійців, французів (останні активно почали зявлятися під час Наполеонівських війн та після). Вони також отримували дворянські титули. Наука в Росії була, но вона була у російських німців, французів, англійців, голландців, поляків, прибалтів, або запозичена у Заходу.

Саме західні дворяни у Російській імперії почали в кінці 19 століття масову індустріалізацію. Вони масово відкривали підприємства, заводи, фабрики привозячи устаткування зі Заходу. Тому більшість устаткування промисловості Росії мали західне походження виробництва. З 1885 року і до початку Першої Світової війни, Російська імперія лідирувала у світі по темпу росту національної економіки. Для порівняння у цей період промислове виробництво в Британії  збільшувалося в рік на 2,11%, у Німецькій імперії на 4,5%, у США на 5,2%, а в Російській імперії на 5,72%. Розвитку економіки також сприяло будівництво Транссибірської залізничної магістралі, яка зв’язала не тільки центральні губернії з Далеким Сходом, ай з’єднала Атлантику з Тихим Океаном. Тоді від французької Ла-Рошель (Західна Франція, атлантичне побережжя) до Владивостока (біля Японії) турист або комерційний вантаж, міг без пересідань та перевантажень їхати близько 2 тижнів (ця швидкість на той час була фантастичною), що було набагато швидше в порівнянні з морським шляхом, який зайняв би три місяця. На рекламних плакатах цієї магістралі зображували француженку, яка стоячи на фоні карти з маршрутом Транссибу, протягувала руку японці.

Будівництво Транссибу дало поштовх до розвитку кількох виробничих сфер. Заводи виготовляли рельси, шпали і вагони. В Луганську і Харкові виготовляли паравози. Відповідно і також через це будівництво покращилася якість російських рейок. Так як Транссиб був не тільки внутрішнім, ай міжнародним залізничним полотном. Підтвердженням підвищення якості російських рейок став факт того, що в 1908 році російські заводи були прийняті в Міжнародний рейковий синдикат. На підйомі в цей період також будо машинобудування, освоювався випуск автомобілів, як «Руссо-Балт». До речі одна із моделей цього автомобіля, брала участь на одному із перших Ралі Монте-Карло у 1912 році (перший був у 1911 році), водій був Андрій Нагель, який зайняв 9 місце з 35 учасників. У 1918 році більшовики націоналізували завод і зробили з нього бронетанковий. Також виготовляли парові котли для кораблів до двигуна внутрішнього згоряння (системи інженера Дізеля).

Так в 1913 році на долю Російської імперії приходилося 5,3% світового виробництва промислової продукції (для порівняння, на теперішній час ця доля оцінюється приблизно у 1,5%). Активно розвивалася електротехніка, радіо та телеграф. Також розвивалася міжміський телефонний звязок. Згодом це дозволило на фронті мати польовий телефон. В кожному полку на фронті (Східний фронт Першої Світової війни) був такий телефон і телефонна команда. Свої телефонні станції мав кожний екіпаж корабля. Корабель стоячи в порту міг підключитися до міської мережі. Для цього телефонний шнур з вилкою вмикали у розетку, яка була на спеціальному буйку. Ці спогади про технологічні досягнення Російської імперії напередодні «Великої війни» свідчать про те, що прогрес був в країні, як економічний, так і технологічний. Звичайно царська Росія була у ролі наздоганяючої перед країнами Заходу, але її  успіхи в індустріалізації наприкінці 19 та на початку 20 століття, заклали основу для майбутньої економіки СРСР. Імперські заводи, фабрики та Транссиб активно використовувалися для досягнення цілей «пятирічок», показники яких звісно були завищені радянською пропагандою.

Також слід відмітити про характерний ріст іноземного капіталу в економіці Російської імперії наприкінці 19 та на початку 20 століття. Фінансові ресурси іноземців були у всіх сферах, від металургії і до риболовлі, і у всіх губерніях, від західних до східних. З одного боку іноземний капітал сприяв розвитку різних секторів економіки країни, а з другого боку іноземці витісняли з ринків місцевих виробників (про це зазначали, ще у ті часи). Також як для іноземного, так і для місцевого капіталу перешкодою була бюрократія, яка породила хабарництво.

Більшість істориків згодом зазначали, що в ту епоху Російській імперії потрібний був мир, а не світова війна. Так як імперія економічно розвивалася. Саме про це, ще у 1909 році в бесіді з редактором саратовської газети «Волга» говорив чинний премєр-міністр Петро Столипін: «Дружная, общая, основанная на взаимном доверии работа — вот девиз для нас всех, русских! Дайте государству двадцать лет покоя, внутреннего и внешнего, и вы не узнаете нынешней России». Столипін розумів, що імперія набрала мах у економічному розвитку, і їй щоб стати сильнішою потрібний мир, а не війна.

Проте Столипін не так і не дізнався, що його люба Росія, через 5 років після сказаних ним цих слів, таки вступить у війну, яку ж по суті спровокувала своєю «грою мускулів» у вигляді підступної мобілізації. У вересні 1911 року, під час 11-го та останнього замаху на нього, Столипін буде вбитий у Києві есером-революціонером (по іншим джерелам анархістом) Дмитром Богровим, який за національністю був євреєм Мордехаєм Гершковичем. Мордехай Гершкович (Богров) походив з багатої єврейської родини домовласників. Саме він 1 вересня 1911 року в київському оперному театрі вистрілив з браунінга в Столипіна, який 18 вересня від отриманих поранень помер. Самого Гершковича-Богрова повісили, ще 12 вересня. Так єврей застрелив єдиного свідомого росіянина, який розумів, що його імперії потрібний мир, а не війна, щоб досягнути економічного дива. Але для української нації та для інших поневолених (поляків, фінів, білорусів, прибалтів, татар, угро-фінів та інших) імперією, він був «ярим» монархістом та російським націоналістом, який ті ж поневолені нації хотів зробити «добривом» для російської.

Також про внутрішній і зовнішній мир, як головну складову економічного успіху писав у 1913 році міністр фінансів Володимир Коковцов: «Подводя итоги, министр финансов не может не выразить убежденности в том, что для того, чтобы еще более повысить экономический уровень, достигнутый Россией, ей необходимы всего лишь — учитывая величину ее еще столь мало эксплуатируемых природных богатств, обещающих неисчислимые ресурсы в будущем,— внутренний и внешний мир, развитие интеллектуальной культуры, распространение просвещения и труд ее огромного народонаселения в различных отраслях промышленности, науки и техники. Только на этих условиях и посредством усилий, предпринятых всеми классами населения, Россия может обеспечить себе устойчивое материальное процветание и занять среди других великих держав место, которое ей принадлежит по праву в силу народных качеств и изобилия природных ресурсов» - зазначав Коковцов.

P.S.

1 серпня 1914 року для європейської історії стало днем «кінця прекрасної епохи». Ця «прекрасна епоха» тривала з моменту закінчення битви під Ватерлоо у 1815 році, коли остаточно були розгромлені війська Наполеона Бонапарта, і до 1914 року, коли розпочалася «Велика війна», тобто Перша Світова війна. На протязі цієї «Прекрасної епохи», європейські імперії зазнали стрімкого економічного розвитку, який став можливий через стрибок у розвитку науки, яка сприяла технологічному прориву. Дякуючи новим технологіям, як паровий локомотив, телеграф, ткацький верстат, електрична батарея, газове освітлення, електричне освітлення, паровоз, фотоапарат, шахтарський ліхтарик, сучасні сірники, друкарська машинка, електричний генератор, швейна машинка, морозильна машина, револьвер, велосипед, наркоз, посудомийна машинка, планер, двигун внутрішнього згоряння, кулемет, динаміт, світлофор, колючий дріт, телефон, рухомі зображення (відео), електрична лампа, туалетний папір, металошукач, механічний касовий апарат, автомобіль з двигуном внутрішнього згоряння, мотоцикл з газовим двигуном, Кока-кола, радар, ескалатор, термос, блискавка для одягу, портативна камера, гумова підошва, пилосос – НИНІ МИ МАЄМО РЕЧІ, БЕЗ ЯКИХ МИ НЕ МОЖЕМО ПРЕДСТАВИТИ ТЕПЕРІШНЄ ЖИТТЯ! ЦЕ ВСЕ ДОСЯГНЕННЯ БІЛОЇ ЛЮДИНИ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ, А НЕ ЧОРНИХ ЧИ АРАБІВ!

Також те «Золоте 19 століття» сприяло колонізації планети європейськими імперіями. Найбільше колоній у Північній, Південній Америці, Африці, Азії, Океанії, на Близькому Сході та всю Австралію мала Британська імперія. Після неї по кількості колоній йшла Франція, Іспанія, Португалія, Нідерланди, Бельгія, Німецька імперія, Італія. Всі континенти були підкорені європейцями і колонізованими. І тут слід відмітити, що природні ресурси колоній як – канадські ліси, південноафриканське золото та алмази, китайський папір, порох та спеції – сприяли економічному підйому, який був неможливий без європейських військових технологій як бойові кораблі, поїзди та залізниця, динаміт, кулемети та колючий дріт. Проте «Золоте 19 століття» було не тільки характерне науковими та колоніальними завоюваннями, ай стрімким розвитком культури, мистецтва, театру, кінематографу, музики, спорту, бізнесу, підприємницької діяльності, політики (поява ряду ідеологій), архітектури, інженерії, транспорту, телекомунікацій, моди про які весь час говорило європейське суспільство.

Це було найкраще європейське суспільство, яке розвивалося культурно, інтелектуально, науково і економічно. В якому правив Інтелект і Розум. Так! В теперішньому європейському суспільстві також  відбувається технологічний розвиток. Якщо в нульових роках стаціонарні телефони були поширеним явищем, то тепер ми масово перейшли на сенсорні мобільні телефони, залежимо від мобільних додатків і соціальних мереж. Якщо ще моє покоління будучи ще дітьми, гралися машинками Хот Вілс, ляльками Барбі (дівчата), конструкторами Лего, тетрісами, або просто на вулиці грали у футбол, то теперішні діти в руках тримають айфони і планшети. Та все менше починають комунікувати між собою. Багато вчителів та викладачів спортивних секцій і творчих гуртків відзначають нині, що при першій ліпшій вільній хвилині, дитина в руках з айфоном. З другого боку, завдячуючи цим технологіям, школи можуть відмовитися від величезної кількості паперових книжок (що в свою чергу вимагає величезну вирубку лісів) і перейти на електронні, які мають набагато більше інформації. Але проблема в тому, як правильно реалізувати ці технології у вихованні дітей та підлітків.

Проте теперішнє європейське суспільство в порівнянні з тим - часів «Прекрасної епохи» - це «небо і земля». Нині європейське суспільство (корінні жителі) страждає від масової еміграції кольорових біженців у своїх країнах. Правлячою демократією навіюється толерантність до кольорових емігрантів, пропагуються змішані міжрасові шлюби, щоб пришвидшити асиміляцію корінного населення. Кольорові емігранти ведуть девіантний спосіб життя: здійснюють крадіжки, згвалтування, не працюють (живуть на державні виплати у вигляді допомоги біженцям), займаються сутенерством, проституцією, поширюють наркотики. Поширюється толерантність до гомосексуалістів і до ЛГБТ-руху. Пропагується (не злякаюся цього слова) у суспільстві нетрадиційна орієнтація у вигляді надання пільг, соціального захисту та певних привілеїв (зазвичай у країнах Європейського Союзу та в США). Дозволяється усиновлення дітей з традиційною орієнтацією представниками тієї ж ЛГБТ-спільноти. В суспільстві легалізується марихуана, яку активно вживають підлітки та молоді люди, легалізується проституція, яка не вважається чимось аморальним. В архітектурі домінує еклектика (все і зразу), або «сірий скло-бетонний прямокутник». У мистецтві, особливо у образотворчому - виплеск на полотні плодів своїх психологічних відхилень, нині вважається «шедевром»! Засилля мобільних додатків і соціальних мереж доводять молодь до інтелектуальної деградації. Але це робиться для того, щоб легше було керувати «стадом баранів» - політикам і масонам. Я впевнений на 100%, що європейське суспільство «Золотого 19 століття» (1815-1914 років), такого результату, який панує нині у Європі – не очікувало, і не намагалося його досягнути.

Стосовно Російської імперії, я можу сказати, що при ній було краще, аніж при СРСР. В Російській імперії, наприкінці її існування, економіка та промисловість розвивалася. Та й індустріалізація царської Росії кінця 19 та початку 20 століття, стала міцним фундаментом для радянської. Суспільство науково, інтелектуально, культурно розвивалося, а не деградувало. По-друге населення імперії весь час зростало, а не зменшувалося, як в СРСР. Радянська влада без світової війни проводила ряд хвиль репресій проти свого населення, влаштовувало голодомори, позбавляло населення підприємницької ініціативи, а натомість даючи жалюгідні копійки. І головним аргументом в користь імперії є те, що вона впала під час світової війни, і від «підступного удару в спину» від єврейських більшовиків, як Ленін, та які на гроші німців, британців та американців зробили революцію, під час війни. Про це більшовики весь час мовчали, і вважали це благородним шляхом. А народ просто та наївно повірив в їхні гасла.

Але той же народ в 1991 році підтримав розпад СРСР, який впав без будь-якої світової війни і революції «аля-Лєнін». Так званий «радянський народ» 80-х років прагнув підприємницької ініціативи, ринкової економіки, і просто капіталізму, як на Заході і колись, як в Російській імперії. Тому про радянську владу можна сказати так – «за що боролися на те напоролися». Боролися проти капіталізму, а народ все одно обрав його. Єврейський проект євреїв Леніна, Троцького, Зінов’єва, Каменєва та інших єврейських спартакістів, як Карл Собельсон – провалився. Проте західні євреї, після захоплення крісла вождя кавказцем Сталіним, намагалися повернути собі владу. У 80-х роках американські євреї, як Джордж Сорос зі своїм капіталістичним «відкритим суспільством» змушені були валити комуністичний Союз. Але як там не було, а Росія була кращою при верховенстві німців – Романових, які походили з німецького роду Готторп-Дармштадських. Бо на відмінну від єврейського СРСР, народ в Російській імперії був набагато ситіший і багатший.

На кінець хотілося зазначити, що українцям потрібно також вивчити урок Першої Світової, яка безпосередньо проходила на їхній території, і їхні прадіди воювали у цій війні. І цей урок важливий тим, що він розповідає про кончину щасливої, багатої, могутньої та розвиненої Європи, де щасливо жили корінні європейці, серед яких були невдоволені цим євреї. Тому не дивно, що вони провели дві революції, поваливши Російську і Німецьку імперії (єврей Ленін та єврейський «Союз Спартака» відповідно), а до війни активно роздували лівий рух і мілітаризм. Хтось скаже, що якби не дві світові війни, то б не постало ряду нових держав у Європі, не розпалися б імперії. Але я скажу для прикладу, що Австро-Угорська імперія, яку називали «клаптиковою», розуміючи свою багатонаціональність, передбачала свою федералізацію у вигляді Сполучених Штатів Великої Австрії, проект яких у 1906 році почало розроблювати оточення ерцгерцога Франца Фердинанда, якого до речі застрелив з браунінга в Сараєво сербський націоналіст Гаврило Принцип – 28 червня 1914 року. Українська Східна Галичина мала б отримати Автономію під назвою – Ost-Galizien (Ост-Галіціен). Але цей проект так і не був втілений у життя. Федералізацію передбачали і у Російській імперії. В першу чергу цьому сприяли поляки та фіни. Саме шляхом федералізації, без будь-якої війни та поетапно можна було досягнути державності. А так в результаті початок Першої Світової – 1 серпня 1914 року, став результатом початку Другої Світової війни – 1 вересня 1939 року, а післявоєнна і теперішня картина європейського суспільства – це результат Другої Світової, яку породила Перша Світова.

 

«Історія – це політика минулого, якій властиво своєю суттю, а не формою - повторюватися, і хто її знає, той передбачить майбутнє» - Володимир Стасюк

Коментарі

mart mart 02:20
+2
були моменти що були дивні. у Франції

Апачі
vova stasyuk   11:30
0

Це я так просто написав. Для уяви тієї епохи.
mart mart   00:28
+2

я натрапив на них випадково
mart mart   20:57
+2

на,,апачів,,
vova stasyuk   09:26
0

В будь-якому випадку цікава інформація про апачів.
Напрям дуже правильний, скоро вийдеш на основну рушійну силу всіх голодоморів, війн та революцій.
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі