Блоги → Перегляд

Що таке Голокост (з рос. перекл.)

П'ятниця, 22:30, 28.01.22

Рейтинг
0 0
Переглядів
738

0
0

Що таке Голокост (з рос. перекл.)

Серед підзаголовків статті "Що таке Голокост" https://www.bbc.com/ukrainian/features-60155270
("Хто такі нацисти?", "Хто такий Гітлер?", "Переслідування нацистами","Кришталева ніч і вбивство мільйонів","Хто здійснив Голокост?","Кого вбили чи переслідували під час Голокосту?","Як закінчився Голокост?","Чи покарали нацистів за Голокост?","Як ми вшановуємо пам'ять жертв Голокосту?")
бракує найголовнішого питання із тих питань, які стосуються Голокосту, і відповіді на нього.
Ось це питання: "Яка причина Голокосту?".
Детальний аналіз відповіді на це питання - в статті "Причина Холокосту" в кн. "Три слова" http://books.google.com/books/about?id=8og7EAAAQBAJ, с. 372.
___
Среди подзаголовков статьи «Что такое Холокост» https://www.bbc.com/ukrainian/features-60155270  
(«Кто такие нацисты?», «Кто такой Гитлер?», «Преследования нацистами», «Хрустальная ночь и убийство миллионов», «Кто осуществил Холокост?», «Кто был убит или преследовался во время Холокоста?», «Как закончился Холокост?», «Были ли нацисты наказаны за Холокост?», «Как мы чтим память жертв Холокоста?»)
не хватает важнейшего вопроса, из вопросов, связанных с Холокостом, и ответа на него.
Вот тот вопрос: «В чем причина Холокоста?»
Подробный анализ ответа на этот вопрос - в статье "Причина Холокоста" в Кн. «Три слова» https://books.google.com.ua/books/about?id=fcY7EAAAQBAJ&redir_esc=y, с. 389.

Коментарі

mart mart 23:00
0
Іншою властивою рисою Голокосту є використання расистських теорій та псевдонаукових теорій про неповноцінність чи недорозвиненість певних груп людей, які підлягали знищенню. Широко використовувалася також теорія т. зв. «соціального дарвінізму» — твердження, що винищування людей було продовженням Теорії Еволюції Дарвіна. Сильні народи чи раси згідно з цією теорією, нібито, природно прагнули знищити неповноцінних, які згідно з теорією еволюції мали зникнути й поступитись життєвим простором сильним расам.


Іншою властивою рисою Голокосту є використання расистських теорій та псевдонаукових теорій про неповноцінність чи недорозвиненість певних груп людей, які підлягали знищенню. Широко використовувалася також теорія т. зв. «соціального дарвінізму» — твердження, що винищування людей було продовженням Теорії Еволюції Дарвіна. Сильні народи чи раси згідно з цією теорією, нібито, природно прагнули знищити неповноцінних, які згідно з теорією еволюції мали зникнути й поступитись життєвим простором сильним расам.
mart mart   23:02
0

Початок переслідуванням поклав бойкот євреїв від 1 квітня 1933, і наступна хвиля расових законів, спрямованих на євреїв, котрі працювали в державних установах або за певними професіями. «Нюрнберзький закон» від 15 вересня 1935 року поклав кінець рівноправності євреїв у Німеччині і визначав єврейство в расових термінах.

Антиєврейська істерія в Німеччині призвела у 1938 році (в ніч з 9 на 10 листопада) до масових погромів, що ввійшли в історію як «Кришталева ніч» (через друзки скла, якими були всипані вулиці німецьких міст).

У 1933—1939 роках з Німеччини та Австрії втекло 330 000 євреїв. Близько 110 000 єврейських біженців вирвались із Німеччини та Австрії в сусідні країни, але піддавалися переслідуванням вже під час війни.

На початку 1939 року Гітлер доручив «відповідальному за 4-річний план» Герману Герінгу підготувати заходи з виселення євреїв з Німеччини. Початок Другої світової війни не тільки збільшив їхню кількість (після приєднання до Німеччини західної Польщі), а й ускладнив шляхи для легальної еміграції.

У 1940 — на початку 1941 року нацисти розробляють кілька варіантів вирішення єврейського питання: пропонують Кремлю прийняти євреїв рейху в СРСР, ініціюють плани «Мадагаскар» (переселення всіх євреїв на цей острів біля берегів південно-східної Африки) і «Люблін» (створення єврейської резервації в окупованій нацистами частині Польщі, яка отримала назву «Генерал-губернаторство»). Всі ці проєкти не були реалізовані.
mart mart   23:10
0

https://bit.ua/2019/09/chomu-gitler-nenavydiv-yevreyiv/

Чому Гітлер ненавидів євреїв

У 10-х роках минулого століття юний Адольф Гітлер голодував через нестачу грошей, ночував у віденських гуртожитках і малював листівки. Майбутній фюрер плекав мрії стати художником, проте його заявку до Віденської академії вишуканих мистецтв відхилили. У цей період Гітлер почав проникатися ідеями антисемітизму. Один з людей, які тоді впливали на Адольфа, — тодішній бургомістр Відня Карл Люгер, який не приховував свого негативного ставлення до євреїв.

Згодом Гітлер, плекаючи ненависть до багатоетнічного складу верхівки влади Австрії, перебрався до Мюнхена. Щоб довести свою любов до Німеччини, він, не вагаючись, пішов на війну. Кілька разів поранений, маючи відзнаки за хоробрість, Гітлер не міг змиритися з капітуляцією Німеччини. Він вирішив йти в політику задля реваншу.

У ті часи ксенофобія та антисемітизм процвітали. Фактично ненавидіти євреїв чи представників інших національностей (вірменів, ромів тощо) у Європі вважалося нормою.

Гітлер спекулював на ненависті багатьох людей до євреїв, підтримуючи концепцію зовнішнього ворога, з яким потрібно боротися. Ця концепція існує і зараз: держава оголошує, що чи хто саме заважає досягти благополуччя. Певного зовнішнього ворога називають винним у всіх бідах і відповідно саме на боротьбу з ним потрібно витрачати всі сили й ресурси. Держава може пов’язувати абсолютно всі проблеми — безробіття, гальмування культурного розвитку, масову еміграцію, злидні тощо — з підступами ворога чи самим фактом його існування. Коли ненависть засяде в головах народу, що прагне відновлення справедливості, вони самі пов’язуватимуть актуальні проблеми з ворогом.

Саме таким ворогом у нацистській Німеччині вважалися євреї та деякі інші народи чи етнічні групи — роми, вірмени, слов’яни. Але доказів щирої ненависті фюрера до кожного представника єврейського народу немає й досі.

Під сумнів ненависть Гітлера до євреїв ставить історія його дружби з єврейською дівчинкою Розою Берніль Нієнау Фюрер, з якою він познайомився в день свого народження та разом з матір’ю запросив до свого будинку. Там були зроблені пам’ятні світлини, вартість яких зараз сягає десятків тисяч доларів.

є фото.

Бабуся Рози була єврейкою, тож дівчинка згідно з Нюрнберзькими законами теж вважалася єврейкою. Проте Гітлер продовжив з нею дружити та листуватися. Дівчинка відповідала на його листи. Вона писала Адольфу та його помічнику Вільгельму Брункеру як мінімум сімнадцять разів протягом 1935–1938 років. Згодом листування обірвалося. Війни Роза не пережила — вона померла в 17 років від поліомієліту.

Антисемітизм Гітлера — навіть на прикладі цієї історії — був доволі вибірковим. Та й щирість інших переконань фюрера сумнівна: наприклад, «расова теорія», згідно з якою мають право на життя лише люди «арійської» раси. Ані Гітлер, ані його найближче оточення не мали зовнішності арійців, проте на ідеї наднації вдало спекулювали.

Ненависть Гітлера до євреїв, скоріш за все, також була більше показовою, ніж щирою. Проте це значення не має. Значення має лише трагедія, що відбулася в 40-х роках минулого століття. Значення мають життя людей, які було відібрано через їхню національність. Значення має пам’ять.
mart mart   23:14
0

гітлер дістав Залізний хрест від жида свого командира Hugo Gutmann later known as Henry G. Grant (19 November 1880 – 22 June 1962) was a German Jewish army officer, notable for being one of Adolf Hitler's superior officers in World War I. During the war, he recommended Hitler for the award of the Iron Cross

Throughout most of 1918, from 29 January to 31 August, Lt. Gutmann served as Adolf Hitler's direct superior. Gutmann later recommended Hitler's award of the Iron Cross First Class (a decoration rarely awarded to one of Hitler's Gefreiter rank).[1] The decoration was presented to Hitler on 4 August 1918, near Soissons, by the regimental commander, Major von Tubeuf.[1] Hitler wore this medal throughout the remainder of his career, including while serving as Führer of Nazi Germany.

Gutmann himself was an Iron Cross recipient, having been awarded the Iron Cross 2nd Class on 2 December 1914 (incidentally the same day as Hitler), as well as the Iron Cross 1st Class on 4 December 1915.

In the autumn of 1933, Gutmann applied for a veteran's war pension, which was granted (President Hindenburg had passed several decrees protecting Jewish war veterans from the rising tide of antisemitism). In 1935, after the passing of the Nuremberg Laws, Gutmann lost his German citizenship and was formally discharged from the veteran rolls of the army, but still continued to receive a pension, possibly due to Hitler's influence.[2]

In 1938, Gutmann was arrested by the Gestapo, but released as a result of the influence of SS personnel who knew his history.[3] In 1939, Gutmann and his family left for Belgium as World War II was beginning. In 1940 he emigrated to the United States just prior to the invasion of the Low Countries.

і наймав квартиру в 1923-33 році від жида.

теж маю докази англ мовою від німецького історика.
mart mart   23:25
0

оскільки гітлер багато робив просто з примхи, то я думаю що він так вирішив і почалося.

захотів покарати Бандеру і заарештував його.

він не калькулював а емоційно діяв
mart mart   23:29
0

Рем був геєм,і він сказав щось погане про гітлера.

його штурмен группен були в 4 рази чисельніші від абверу.

гітлер його особисто прийшов арештувати і 70 чоловік його керівництва розстріляли .
mart mart   23:35
0

Ернст Юліус Рем (нім. Ernst Julius Röhm; 28 листопада 1887, Мюнхен, Баварія, Німецька імперія — 1 липня 1934, Мюнхен, Баварія, Третій Рейх) — один з лідерів націонал-соціалістів і керівник Штурмового управління (СА).

Народився в Мюнхені в сім'ї службовця. В 1908 став офіцером рейхсверу. Під час Першої світової війни служив на Західному фронті, де був тричі поранений і нагороджений «Залізним хрестом» 1-го та 2-го ступеня.

В 1920 змінив Карла Майра на посаді начальника відділу пропаганди IV військового округу. Того ж року він познайомився з Гітлером і став одним з перших членів НСДАП.

У 1923 звільнився з армії в чині капітана. Брав участь, будучи командиром підрозділу штурмовиків «Військове знамено імперії», в «Пивному путчі» (9.11.1923). Зайняв зі своїми штурмовиками штаб-квартиру командування сухопутних сил в Баварії та інші об'єкти, в тому числі будівлю телеграфу. Був арештований і притягнутий до суду разом з Гітлером, але був звільнений відразу після суду. Очолив нелегальні СА (вони були офіційно заборонені після «Пивного путчу», як і НСДАП) і привернув до них близько 30 тис. ветеранів війни. Наприкінці 1923 поїхав до Болівії, куди був запрошений як військовий інструктор в чині підполковника.

У вересні 1930, коли у Гітлера виник черговий конфлікт із ставшими некерованими СА, Рем був викликаний до Берліна і призначений начальником штабу СА (верховним фюрером СА з 1930 став сам Гітлер). Реформував СА, створив нову структуру, залучив нових членів. До середини 1931 розділив СА на 34 гауштурма і 10 груп. Усього ж чисельність СА, в тому числі в результаті діяльності Рема, досягла 400 тис. чол. — В 4 рази більше, ніж рейхсвер.

13.4.1932 указом уряду і президента СА, як збройні формування, були розформовані. Рем закликав до збройного опору, але Гітлер відхилив цю ідею. Вже 15.6.1932 заборону на діяльність СА було знято. До кінця 1933 Рем довів чисельність СА до 2 млн чол.

Різке зростання чисельності і впливу СА, авторитет Рема в яких був незаперечний, викликав настороженість керівництва НСДАП. Крім того, Рем активно виступав з ідеєю т. зв. «Другої революції», вважаючи, що захоплення влади — тільки перший етап, і в цьому його підтримувала більшість керівництва СА. Одночасно, Рем висунув концепцію перетворення СА в народну армію, з підпорядкуванням їм збройних сил, і, природно, на чолі з собою. Ці дії викликали занепокоєння у вищому командуванні армії, з яким Гітлер не збирався загострювати відносини, а також в промислових колах, яким не подобалися заклики Рема до соціальної революції. 1.12.1933 Р. був введений до складу уряду як імперський міністр без портфеля, а також став членом державного уряду Баварії. 21.2.1934 Гітлер розпорядився скоротити чисельність СА. 28.6.1934 Р. був виключений з Німецької офіцерської ліги. Гітлер зробив спробу примирення з СА, Рем, пішовши назустріч йому, віддав наказ розпустити 1.7.1934 СА на місяць у відпустку із забороною їм носіння форми. Перед відпусткою, 30.6.1934 вирішено було провести нараду вищого керівництва держави та старих бійців СА в готелі «Ганзльбауер» в Бад-Вісзе, на березі озера Тегернзе. 30.06.1934 в «Ніч довгих ножів» Рем і його найближче оточення були арештовані. Відправлений до в'язниці Штадельгейм. Була зроблена спроба змусити Рема покінчити життя самогубством, але Рем відмовився це зробити. Після цього застрелений в камері есесівцями Теодором Айке та Міхаелем Ліппертом.
mart mart   23:39
0

Гомосексуальные скандалы
1 апреля 1931 Рём стал начальником штаба СА, оказавшись вскоре в центре скандала. Сторонники Вальтера Штеннеса, смещённого командира штурмовиков Берлина, выражали явное недовольство назначением на руководящий пост гомосексуала, позорившего, по их мнению, СА. Рём также был уличён в использовании служебного положения в личных целях. Доверенные лица из числа штурмовиков находили для него сексуальных партнёров, которых Рём в дальнейшем назначал на должности в СА. Если избранник проявлял неверность или недовольство, его жестоко избивали. Встречи происходили в пивной «Братвурстглёкль». Рём открыто посещал излюбленные заведения гомосексуалов «Кляйст-казино» и «Силуэт» вместе с новым руководством штурмовых отрядов Берлина. Гитлер в ответ на поступавшую к нему информацию, компрометирующую Рёма, говорил, что примет решение, когда ему будут предоставлены доказательства.

И доказательства вскоре появились. В социал-демократической газете «Мюнхнер пост» стали печататься рассказы о похождениях Рёма и публиковаться его письма. Пытаясь найти источник утечки информации, Рём поручил журналисту Георгу Беллу встретиться с Карлом Майром, ставшим к тому времени демократом. Майр сообщил, что некоторые из деятелей НСДАП планируют физическое устранение Рёма.

И, действительно, после очередного отказа Гитлера снять Рёма со своего поста верховный судья партии Вальтер Бух задумал убийство некоторых высших руководителей СА, однако вследствие нерешительности исполнителей замысел провалился.

После того как стало известно о контактах Рёма с Майром, разразился новый скандал. Мартин Борман, зять Буха и его доверенное лицо, в ярости сказал:

Это не лезет ни в какие ворота. Один из видных руководителей партии встречается с идеологическим противником… и возводит хулу на членов своей партии, называя их свиньями.
mart mart   23:40
0

Рём и члены СА считали себя авангардом «национал-социалистической революции». После прихода Гитлера к власти они ожидали кардинальных перемен в жизни Германии, в том числе привилегий для себя. Они не догадывались, что Гитлер более не нуждался в штурмовиках с их опытом уличного насилия.

Офицерский корпус требовал устранения Рёма и роспуска СА в качестве условия поддержки Гитлера. Несмотря на идейную близость, Гитлер принял решение пожертвовать Рёмом[13]. Гитлер обвинил Рёма в заговоре и принял личное участие в его аресте (30 июня 1934). Одновременно с арестом Рёма была расстреляна без суда большая группа руководителей СА.

Через день Гитлер приказал принести Рёму в камеру свежую газету со статьёй о его разоблачении и казни сторонников, и пистолет с одним патроном, надеясь, что, прочитав статью, Рём застрелится, но тот отказался или, возможно, не успел решиться. Через 10-15 минут после этого в камеру вошли бригадефюрер СС Теодор Эйке и его адъютант штурмбаннфюрер СС Михель Липперт, вооружённые пистолетами. Рём отложил газету, подошёл к окну, стал лицом к двери, вскинул правую руку и крикнул «Славься, мой фюрер!», через секунду Липперт и Эйке произвели в область торса Рёма четыре выстрела (по два каждый), от которых Рём скончался на месте. В дневнике Эйке была запись, согласно которой он просто стоял в дверях камеры, а Липперт убил Рёма, выстрелив ему сначала в грудь, а затем в голову. Также, согласно тем же записям, Рём якобы крикнул не «Славься, мой фюрер!», а «Пусть Адольф лично стреляет в меня!».
mart mart   23:46
0

гітлер як сталін подібно діяв,просто вбивав хто йому не підходив
mart mart   23:55
0

цей абзац мав бути замість повтору спочатку:

Становище євреїв у Німеччині в 1933—1939 роках
Незважаючи на явно дискримінаційну антисемітську політику щодо євреїв, геноцид розпочався далеко не відразу після приходу нацистів до влади. Нацисти прагнули видавити євреїв з країни, проте часто їм було просто нікуди їхати. Для євреїв Європи, за відомим висловом Хаїма Вейцмана (згодом — першого президента Ізраїлю), «світ розділився на два табори: на країни, які не бажають мати у себе євреїв, і країни, які не бажають впускати їх у свою країну».[14]. Міжнародна конференція з питань біженців у Евіані (Франція) в липні 1938 року, скликана з ініціативи президента США Франкліна Рузвельта, закінчилася повним провалом. Крім Домініканської республіки, жодна з 32 країн, що брали в ній участь, не дала очікуваним біженцям із Німеччини та Австрії ні найменшого шансу. До того ж Британія обмежувала приплив мігрантів у підконтрольну їй Палестину.
Вивчення перебігу Голокосту, навіть як завгодно деталізоване, а ні найменшою мірою не вносять ясності щодо його ПРИЧИНИ. Навіть навпаки, затуманює наявність цього простого питання: яка причина Голокосту? Саме тому кожному, кому цю причину цікаво знати, потрібно ознайомитись з детальним аналізом відповіді на питання про причину Голокосту - в статті "Причина Холокосту" в кн. "Три слова" http://books.google.com/books/about?id=8og7EAAAQBAJ, с. 372.
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі