Блоги → Перегляд
Мітки СШАНацизмАмерикаСполучені Штати АмерикиСполучені ШтатиШтатиРеінкарнаціяреінкарнаціянацизмНеонацизмнеонацизмДемократіядемократіяРасизмрасизмНаціоналізмнаціоналізмФашизмфашизмтероризмпропагандаУкраїнаЗахідЗахідна ЄвропаЄвропаполітикаСкінхедискінхедиСкінискіниБританіяВелика БританіяНаціональний фронтПанк-рокпанк-рокЯн СтюартТретій РейхРейхAmerican Nazi PartyАмериканська нацистська партіяДжордж Лінкольн РокуеллРокуеллНСДАПАдольф ГітлерГітлерФюрерАнтисемітизмантисемітизмБілий сепаратизмбілий сепаратизмсепаратизмБілий націоналізмбілий націоналізмБіла расабіла расарасаІсламофобіяісламофобіяАнтициганізмантициганізмНаціонал-соціалістична партія білих людейNational Socialist White People's PartyДжон ПатлерМетт КоелФБРФренк КоллінНаціонал-соціалістична партія АмерикиNational Socialist Party of AmericaРоккі СухайдаСухайдаДевід ЛейнНаціонал-соціалістичний рух СШАNational Socialist MovementДжордж РоквеллРоберт БранненКліфф ГеррінгтонНаціонал-соціалістичний рух американських вільних робітниківNational Socialist American Workers Freedom MovementООНМВФрежим АсадаАсадThe New York TimesРоберт Едвард ЛіДжеймс Гарт СтернДжефф СкупБерт КолуччіПартія національного відродженняNational Renaissance PartyНаціонал-соціалістична лігаNational Socialist LeagueПатріотична партія БілихWhite Patriot PartyгомофобіяантикомунізмАнтикомунізмКу-Клукс-КланКу-клукс-кланKu Klux KlanНевидима імперія ПівдняГромадянська війнаКонфедератирабстворабиРеконструкція Півднярабовласницька системаПрокламація про звільнення рабівЛицарі КуклосКККНатан Бедфорд ФоррестВеликий МагФоррестКланкланГенерал ФоррестВільямс СіммонсНевидима імперіяБілі конфедератиконфедератиБарак ОбамаОбамаАнархізманархізманархістиКомунізмкомунізмкомуністинацистифашистинаціонал-соціалістирасова дискримінаціядискримінаціяРосіяКремльВолодимир ПутінПутінПутинБілий імперіалізмІмперіалізмімперіалізмКолоніальна системаколоніальна системаКолоніалізмколоніалізм

«Реінкарнація нацизму по-американськи»

Субота, 23:55, 29.01.22

Рейтинг
50 0
Переглядів
1340

0
0
У цій статті згадуються

 

«Реінкарнація нацизму по-американськи»

Теперішній демократичний режим, по всій планеті кричить, що в сучасному світі нема місця расизму, нацизму і фашизму. Що представники цих ідеологій є носіями ненависті, ворожнечі і тероризму. Також демократична пропаганда робить все, аби подати образ крайнього правого, як певного бритоголового дегенерата, якому промили мізки певні маргінали. На Заході і в Україні, цих людей подають молодими індивідами, які бриють голови та які зазвичай мають свою моду, а саме світло-сині джинси марки «Levi’s» або «Wrangler», білі футболки, поло, теніски («Fred Perry» або «Ben Sherman»), важкі і високі черевики («Dr. Martens», «Grinders», «Steels», «Camelot»), короткі та чорні, або темно-зелені куртки на блискавці (застібка) без коміра, так звані «бомбери». І які (скінхеди) в інтелектуальному розвитку низькі, у результаті чого піддаються пропаганді маргіналів, яка вимагає від них жорстокості до кольорових, і насильства щодо них. Таким чином формуючи образ сучасного скінхеда-неонациста. Але тут слід не плутати з першими скінхедами, які були субкультурою, яка виникла наприкінці 60-х років в Британії, серед робітничого класу і представляла собою мод-культуру (модна культура), де її представники, крім моди, також захоплювалися музичною культурою Ямайки та Панк-роком. Тобто вони були аполітичними. Але, наприкінці 70-х років, група панків сформувала колектив «Skrewdriver» («викрутка») і записала альбом в стилі стрітпанк. У той же час британські націоналісти — «Національний Фронт» — якраз шукали серед рок-груп тих, хто погодився б за непоганий гонорар прийняти і почати пропагувати расистську позицію серед скінхедів. Ян Стюарт був першим і єдиним, хто погодився. Саме так у демократичному західному суспільстві зявилися скінхеди-неонацисти та образ скіна-расиста.

Згідно тверджень демократичної влади, саме скінхеди нині є головними носіями неонацизму серед західної молоді. Їхню моду, стиль поведінки та погляди, сьогодні використовують молоді білі неонацисти. Та й демократична пропаганда, зазвичай у всіх фільмах, серіалах та в інших творіннях телебачення зображує неонацистів, як скінхедів. Хоча не всі теперішні неонацисти бриються наголо і вдягаються як скіни (скінхеди). Але людям ж потрібно подати якийсь образ. Так от цей образ сучасного неонациста, який подають демократи   це образ скінхеда, який є бритоголовим хуліганом та який нападає на емігрантів, прославляє видатних діячів Третього Рейху та кидає «зігу» («Sieg Heil!» - нацистське привітання), і є далеким в інтелектуальному розвитку. В Україні, як і у всьому демократичному світі, нацизм є забороненим. І демократична влада (зазвичай Західна Європа) порушуючи свої ідеологічні приписи, а саме свободу слова і думки, переслідує і карає всіх прибічників неонацизму, навіть якщо вони не вчиняли ніяких радикальних дій, і не закликали та не здійснювали насильства щодо інших. Здавалося, що в США, у головній країні сучасної демократії, яка є головним борцем з расовою дискримінацією у себе та в світі, взагалі неонацизм мав би бути знищений, ще на самих основах. Але, виявляється, що ні! Америка, яка завжди себе позиціонує демократичною країною, і в якій нема місця расистам та неонацистам, таки дала їм місце. Звичайно, це звучить дивно. Бо багато хто, вважає, що расистські та неонацистські організації в США давним-давно закриті. І як це ж може бути, щоб у демократичних Штатах, нацистські партії водилися? – так сказав би собі пересічний ліберал. А вони то водяться, як блохи в собаки! І це є парадоксом сучасної американської демократичної системи, яка типу хронічно не переносить расову дискримінацію. Але з другого боку, як не як та частково, це і є та міфічна демократія і свобода слова та думки.

«American Nazi Party»

Можливо для когось це буде новиною, сенсацією або звичайним здивуванням, але нацистські партії в США – існують! Коли в той час представники із США, «напрягають» українську владу стосовно боротьби з расовою дискримінацією і ненавистю в Україні. В Америці легально існує – «Американська нацистська партія» («American Nazi Party»). Щоб ніхто не думав, що я щось видумав, от посилання на сайт «American Nazi Party» - https://www.americannaziparty.com/ . Дана організація була заснована 8 березня 1959 року Джорджем Лінкольном Рокуеллом. Організація мала штаб-квартиру в Арлінгтоні (штат Вірджинія), а також містила книжковий магазин і центр прийому відвідувачів. Партія була заснована на ідеалах та політиці партії Адольфа Гітлера – «НСДАП». Також у своїй політиці партія передбачала: антисемітизм, расизм, білий сепаратизм (Біла раса від всіх інших рас має окремо існувати та розвиватися), білий націоналізм, ісламофобію, антициганізм. У 1967 році була перейменована в «Націонал-соціалістичну партію білих людей» (англ. National Socialist White People's Party). У тому ж році (1967) Рокуелл був убитий одним із членів партії – Джоном Патлером, який після вбивства зрікся нацистських поглядів. Його наступником став Метт Коел. Партія випускала і поширювала друкарську продукцію, де зображувалися білі, які захищали білих школярів, утискуваних афроамериканцями. Останні карикатурно представлялися як неосвічені і агресивні елементи. Після операції ФБР, партію покинув Френк Коллін, що заснував в 1970 році Націонал-соціалістичну партію Америки (англ. National Socialist Party of America). У 2000-ні роки на базі організації «Європейсько-американська освітня асоціація» (European American Education Association) Американська нацистська партія була відновлена під керівництвом Роккі Сухайди, який її очолив у 2008 році (і залишається її очільником донині). Як гасло партія використовує 14 слів Девіда Лейна: «Ми повинні забезпечити існування нашого народу і майбутнє для білих дітей» (англ. We must secure the existence of our people and a future for white children). Партія має вебсайт, де викладає свої погляди (вище я уже зазначав посилання).

Націонал-соціалістичний рух США

Ще однією із діючих нині у США націонал-соціалістичних організацій є «Націонал-соціалістичний рух» («National Socialist Movement»). От посилання на їхній сайт, якщо комусь цікаво - https://www.nsm88.org/  . Це американська політична партія неонацистського спрямування зі штаб-квартирою в Детройті. Заснована у 1974 році в місті Сент-Пол, штат Міннесота, під впливом ідей полковника Джорджа Роквелла, який був одним з лідерів руху, що сповідував неонацизм у післявоєнній Америці, та під ідеями колишніх членів «Американської нацистської партії» - Роберта Браннена і Кліффа Геррінґтона, як «Націонал-соціалістичний рух американських вільних робітників» (англ. National Socialist American Workers Freedom Movement). Націонал-соціалістичний рух виступає проти нелегальної імміграції, євреїв, мусульман, чорношкірих, гомосексуалів. Програма Націонал-соціалістичного рух складається з «25 пунктів», як і у Гітлера. У програмі йдеться про: відмову від федерального податкового навантаження, націоналізацію монополій, виведення військ з закордону, ліквідацію бази в Ґуантанамо, припинення членства в ООН та МВФ, заборонити спекуляції у приватному ВПК, заборона фінансувати ЦАХАЛ, право американців на медичну допомогу незалежно від наявності страхового полісу, американське громадянство тільки білим, заборона гомосексуальності, не громадянам заборонити отримувати медичні та соціальні послуги. Націонал-соціалістичний рух не схвалив вторгнення США в Ірак, назвавши це «війну проти беззахисного народу». Нині Націонал-соціалістичний рух підтримує дії режиму Асада у війні з джихадистами та ісламістами, та засуджує втручання США у сирійські справи.

Партія має відділення по всій території США, у 32-х штатах. Найбільшою популярністю Націонал-соціалістичний рух користується у штатах Каліфорнія, Невада, Іллінойс, Канзас, Огайо, Мічиган, Вірджинія, Флорида та Вісконсин. Члени Націонал-соціалістичного руху носять уніформу подібну до одностроїв Штурмових загонів НСДАП з модифікованими відзнаками. Керівна ланка має звання сержантів, лейтенантів та командорів. У Націонал-соціалістичного руху є молодіжне крило під назвою «Молодіжний корпус Вікінг». Пік популярності Націонал-соціалістичного руху припав на кінець 2000-их років. У 2009 році партія налічувала від 700 до 1000 членів. «The New York Times» (видання) у травні 2011 року описав Націонал-соціалістичний рух як «найбільшу групу білих расистів, яка налічує близько 400 членів у 32 штатах». Також члени руху видають літературу, проводять демонстрації і мітинги, спалюють книги. Вони також прибирають місця громадського відпочинку та ділянки федеральних трас. Займаються цивільним патрулювання кордону з Мексикою. Проте партія знаходиться під слідством з 2017 року, через участь в смолоскипній ході у Шарлоттсвіллі. Стихійна смолоскипна хода відбулась 12 серпня 2017 року, на ній Націонал-соціалістичний рух вимагав від місцевої влади відмовитися від знесення пам'ятника генералу конфедератів Роберту Едварду Лі. У місті спалахнули заворушення, в яких постраждали 15 осіб. Через кілька днів на ході проти акції ультраправих, автівка на великій швидкості в'їхала у натовп, де загинула одна людина, ще 19 осіб отримали поранення. Тоді ж на околиці міста впав поліцейський вертоліт, загинули двоє людей. Після цих подій, у січні 2019 року, партію очолив Джеймс Гарт Стерн, 54-річний темношкірий активіст, змінивши на посаді Джеффа Скупа. В статутних документах організації не пояснюється, як йому вдалося це зробити і чому відбулася зміна керівництва. Після свого офіційного призначення Джеймс Гарт Стерн спробував заборонити організацію — подав прохання, щоб суд визнав її екстремістською. У березні 2019 року Стерн передав свою посаду Берту Колуччі.

Крім вище згаданих двох і легально (наголошую – легально!) діючих в США націонал-соціалістичних організацій, раніше існували подібні за ідеологією партії, як «Партія національного відродження» -«National Renaissance Party» (1949-1981рр., неофашизм, неонацизм, расизм), «Націонал-соціалістична ліга» - «National Socialist League» (1974-1984рр., неонацизм), «Націонал-соціалістична партія Америки» - «National Socialist Party of America» (1970-1981рр., неонацизм, білий націоналізм, антисемітизм), «Патріотична партія Білих» - «White Patriot Party» (1980-1987рр., неонацизм, неофашизм, гомофобія, білий націоналізм, антисемітизм, антикомунізм). Проте ці неонацистські американські організації і партії, це квіточки, в порівнянні з головною расистською організацією Сполучених Штатів Америки, за всю їхню історію – «Ку-Клукс-Клан» - «Ku Klux Klan»! Або як ще називали цю організацію – «Невидима імперія Півдня». Це найголовніша і найрадикальніша ультраправа організація в історії Сполучених Штатів Америки. «Ку-Клукс-Клан» виник після Громадянської війни (1861-1865) у США, на просторах Південних штатів. Конфедерати (штати Півдня), які боролися за існування інституту рабства, який давав значні доходи (на плантаціях і фермах) в економіку штатів, програли Федеративним штатам Півночі, які боролися за скасування рабства, так як зазнали технологічного розвитку і промислової революції, яка не вимагала обовязкової наявності рабів. Після війни, у штатах Півдня відбувалася Реконструкція (1865–1877), тобто відбувалася реінтеграція переможених у війні південних штатів Конфедерації до складу США і скасування рабовласницької системи на всій території країни. Реконструкція обговорювалася ще під час війни, а всерйоз вона почалася після видання Прокламації про звільнення рабів - 1 січня 1863 року. Політика Реконструкції була здійснена після того, як рабовласницький Південь остаточно опинився у владі федеральної армії Півночі (1865).

«Ку-Клукс-Клан»

24 грудня 1865 року, через півроку після припинення опору Півдня, у місті Пуласкі штату Теннессі, суддя Томас Л. Джонс і шість ветеранів армії Півдня, вирішили створити таємну організацію, що відомо завдяки меморіальній дошці на стіні будівлі місцевого суду. Імена перших шести членів-засновників «Ку-Клукс-Клану» — Маккорд, Лестер, Кеннеді, Кроу, Джоунс і Рід. Саме Рід запропонував назву «Лицарі Куклос» («куклос» з грецької — «коло»), але до цього існувало товариство «Лицарі золотого кола», тоді шотландець Кеннеді запропонував слово «клан», що означало рід, сім'ю, зв'язок близьких людей. 1867 рік став знаменитий тим, що в квітні представники декількох штатів зібралися на своєрідний нелегальний конгрес, де «ККК» («Ку-Клукс-Клан») було реорганізовано. По-перше, назву змінили на: «Ku Klux Klan» замість «Kuklux Klan», по-друге, лідером руху став Натан Бедфорд Форрест, колишній генерал армії Півдня. Йому дали титул «Великого Мага». Тоді ж розробили конституцію, названу «Приписом», де говорилося про цілі організації: врятувати країну від нашестя чорних, білу расу від принижень і дати чорним права, зручні тільки білим. Туди включалася клятва не допустити рівності білих і чорних. За даними «Великого Мага» Форреста (1868 рік), у Клані перебувало понад 550 тис. осіб, за іншими даними — 2 млн. Здебільшого це були солдати й офіцери армії Півдня (Конфедератів).

Була створена складна інформаційна мережа для вбивств і підпалів. Групи чисельністю, залежно від операції, від 10 до 500 осіб, діяли надзвичайно оперативно і не залишали свідків. Вбивства стали жорстокими, жертв вішали, топили, спалювали. 1880 року член палати представників Г. Вільсон стверджував, що 130 тисяч людей убили тільки за їхню політичну діяльність. Об'єктом терору були не тільки чорні, але й білі республіканці. Будь-який білий, який прибув з півночі для роботи серед чорних, піддавався нападам з боку терористів. Об'єднана Комісія з реконструкції повідомляла про численні факти терору проти білих, зокрема, про вбивства солдатів і офіцерів федеральної армії Півночі. Члени Клану вривалися в будинки чорношкірого населення з метою грабежу, насильства і убивства людиноподібних мавп (чорних), як зазначав звіт верховного судді США. З перших днів заснування «Ку-Клукс-Клану» й донині головним ворогом для «лицарів Невидимої імперії» були і залишаються представники чорної раси. Решта змінювалася разом з громадським і політичним розвитком Півдня. Спочатку це були «північани» — ділки, які прагнули в становищі післявоєнного хаосу «прибрати до рук» власність у південних штатах і прихильники рівності громадянських прав. З 20-х років до них додалися євреї, католики, комуністи, лідери профспілкових та страйкових комітетів, нові іммігранти, особливо китайці. Пізніше до «чорного списку» організації були включені гомосексуали. Найбільш радикальні представники «Ку-Клукс-Клану» вважають своїм головним ворогом федеральний уряд США.

На протязі своєї історії «Ку-Клукс-Клан» пережив три відродження. Генерал Форрест (він же «Великий маг») офіційно розпустив «ККК» у 1871 році. Обговорювали багато причин, які спонукали його до цього кроку. Точно цих причин ніхто не знає, висловлювали різні припущення, зокрема що сам керівник прагнув до збереження таємниці організації, а вона вийшла з-під контролю, а можливо, він вирішив, що вона не відповідає вказаним у «Приписі» цілям і завданням. Або на нього міг чинити тиск федеральний уряд, і в нього не було виходу. Хоч би які були логічні міркування дослідників, документів з особистою думкою генерала Форреста не збереглося, а організація офіційно припинила своє існування. 28 жовтня 1915 року в офісі І. Р. Кларксона та адвоката Сіммонса, під головуванням спікера Законодавчих зборів штату Джорджія Д. У. Бейла, у присутності 36 осіб (з яких двоє були «вампірами» при «Великому мазі» Форресті) відбулися установчі збори нового «Ку-Клукс-Клану» («Перше відродження»). 4 грудня 1915 року «Невидима імперія» отримала право на легальне існування та використання колишніх атрибутів, традицій, регалій Клану. Нововідтворена організація налічувала кілька сотень тисяч членів, а їхні акції тепер поширювалися не тільки на чорношкіре населення. З 1920-х років до списку жертв додалися євреї, католики (первинно кланівці були лише протестантами!), комуністи, лідери профспілкових і страйкових комітетів, нові іммігранти, особливо ханьці (китайці), які втекли до США на початку XX століття. Пізніше до «чорного списку» організації включили гомосексуалістів. Новим «батьком» Ку-клукс-клану став Вільямс Сіммонс — блискучий оратор, учасник іспано-американської війни 1898 року. У роки Великої депресії і Другої Світової війни, «Ку-Клукс-Клан» фактично припинив своє існування. Офіційно «ККК» розпустили в 1944 році (вдруге розпустили).

В черговий раз «Ку-Клукс-Клан» відновили у 1946 році («Друге відродження»), але організація розкололася на низку угруповань в 1949 році. 1960-ті роки, ознаменувалися відродженням діяльності організації, коли засоби терору (побиття, збройні замахи, вибухи) спрямовувались на активістів боротьби за громадянські права чорних. У 1970-х роках «Ку-Клукс-Клан» пережив своє третє відродження («Третє відродження»). У проміжку між 1975 та 1979 роками чисельність організації зросла з 6,5 до 10 тис. осіб. Саме ідеологія «Ку-Клукс-Клану» при цьому була реформована. Відтепер членом «Ку-Клукс-Клану» міг стати будь-який американець європейського походження та вірянин будь-якої течії християнства (а не лише білі англосаксонські протестанти). Ідеологія «Ку-Клукс-Клану» розширилися не лише в напрямку захисту білих англосаксонських протестантів, але й захисту усіх білих християн загалом. Але завдяки діям уряду головні ідеологи були арештовані і рух не дістав розповсюдження. 1993 року «Невидима імперія» була розпущена (втретє розпустили), але один з ідеологів вже організував свій підрозділ Клану — «Білих конфедератів», хоча в них були лічені одиниці членів руху. За деякими даними, у 2008—2010 рр., було тимчасове відродження зростання популярності «Ку-Клукс-Клану» після обрання Барака Обами президентом США. Нині «Ку-Клукс-Клан» на дні. Хоча дехто зазначає, що організація, ще існує, але її активність нині нульова (навіть словесна).

P.S.

Доволі кумедна ситуація виходить, коли американські представники в Україні, слідкують за боротьбою місцевої влади з расовою дискримінацією і неонацизмом, коли у їхній же країні існують легалізовані неонацистські партії, які прославляють Гітлера і НСДАП. І їхню діяльність влада не забороняє, а навпаки, дозволяє їм висловлюватися, публікувати свої матеріали, мати свої веб-сайти, проводити акції, і відстоювати власні інтереси. І саме така політика американської влади, справді є демократичною, і головне, що дотримані головні ідеї свободи слова та думки. Але це американська влада, робить лише для своїх громадян, і для того щоб виявити свідомих расистів і неонацистів, щоб їх тримати під контролем. По-друге, у суспільстві завжди має бути баланс і політична боротьба, а не лише абсолютна узурпація однією певною стороною. Для прикладу, є расисти – є антирасисти. І поки ці два табори воюють між собою, суспільство відволікається від нагальних проблем в країні. Проте в Західній Європі і в Україні, чинна демократична влада хоче позбутися здорової політичної конкуренції у суспільстві та загрози для себе, намагаючись повністю заборонити будь-яку діяльність анархістів, комуністів і неонацистів. Така політика призводить до «політичного партизанства», коли вороги правлячого режиму, які є забороненими і переслідуваними, при першій ліпшій нагоді, намагаються здійснити переворот. І таких прикладів історія знає безліч. По-третє, демократична влада, має памятати про свою міфічну свободу слова і думки, та дати можливість відстоювати свої погляди всім ідеологіям, без радикально-насильницьких дій в суспільстві. Але це західноєвропейських демократів і їхніх слуг в Україні – не цікавить.

Після Другої Світової війни, Сполучені Штати Америки стали тією державою, де нацизм у новій формі, під назвою – «неонацизм», отримав право на легальне існування. Виникали партії і організації націонал-соціалістичного спрямування, які запозичували ідеологію колишньої правлячої німецької партії під назвою «НСДАП», а саме верховенство та перевага білих над іншими. Проте, у 80-х роках, ряд націонал-соціалістичних організацій в США, за таку радикально-теоретичну позицію закрили під тиском з боку влади. Надалі, наступні організації подібного характеру, вдалися до ідей білого сепаратизму. Тобто до ізоляції білих від всіх інших. Уже ніхто не зазначав про правову перевагу білих американців над кольоровими американцями. І на цій позиції нині виїжджають теперішні американські націонал-соціалісти, які відкрито пропагують політику зовнішньої ізоляції США, тобто невтручання Штатів у справи інших країн. Також за повернення всіх американських військ, які перебувають поза межами США. Цим американські націонал-соціалісти хочуть показати, що вони відмовилися від так званої злочинної колоніальної політики, яку нині реалізовують демократи, так звані «борці за справедливість, рівність і свободу». І в цьому, дещо вони праві, що саме американські демократи реалізовують свою колоніальну політику нині на планеті. Але я припускаю і переконаний в одній версії, що теперішніх американських і головне легалізованих націонал-соціалістів підтримує Росія та особисто Володимир Путін. Путін якраз зацікавлений в тому, щоб американські націонал-соціалісти прийшли до влади. Щоб вони повернули всі американські війська, які поза межами Штатів, і зайняли в зовнішній політиці, позицію нейтралітету і невтручання у справи інших. Саме це розвяже руки Кремлю, уже в його радикально-агресивній зовнішній політиці.

Якщо відкинути всі припущення, то політику американських націонал-соціалістів, щодо сепаратизму білих, можна підтримати. Штатам буде добре, якщо білі стануть жити окремо від всіх інших рас, у своїх містах і селах. А кольорові американці відповідно житимуть у своїх же містах та селах. Тільки так можна буде позбутися расової дискримінації та ворожнечі. І така політика має бути також в Європі. Білі мають жити лише в Європі, покинувши остаточно всі інші землі, які належали їй в колоніальні часи. Та дати кольоровим можливість самостійно існувати та розвиватися на своїй землі, і головне, що без нас білих. В такій позиції сучасний націонал-соціалізм виправдовується і не є уже таким злочинним. Тому логічно, що нині в демократичних Сполучених Штатах, таки існує хоча б дві націонал-соціалістичні партії. В Західній Європі та в Україні, по прикладу США, мають дати дозвіл на існування націонал-соціалістичних партій, якщо вони звісно займуть таку подібну антиколоніальну білу європейську політику на планеті. І ідея білого сепаратизму є чудовою, бо коли одна раса відмежовується від іншої чи інших, відповідно зменшується ризик расових протистоянь і дискримінацій. Кожна раса існує на власній землі, без втручання у справи інших. Африканці мають жити в Африці, араби-мусульмани на Близькому Сході, жовті в Азії, латиноси та індіанці в Латинській Америці, а білі в Європі. Зайнявши лише таку позицію, білі зможуть врятувати свою расу від вимирання і від асиміляції іншими расами. Білі уже вибачилися за свої гріхи часів колоніальної системи – своїми технологіями, які вони дали всьому світу. Хоч всі згадують, що ми білі винні у всіх смертних гріхах, але ніхто з тих, хто це каже, не відмовляється від користування технологічними досягненнями білих, незважаючи на те, що це справа рук тих же колишніх і ненависних колоніалістів!

Коментарі

Тупі колаборанти йдуть служити в московські армію.
Розумні зрадники йдуть служити в бундесвер.

Комфорту більше, а мета та ж, що в німців, що у москалів - знищити Україну.
mart mart   11:08
+1

василю, не огімнюй
-1

Щось не так, Вовчику?
vova stasyuk   16:49
+1

Пане Василь! Знаєте в чому ваш парадокс? Ви натягнувши на себе ярлик "щирого українця" обсираєте людей, які публікують антиросійські статті, доводячи, що росіяни - це племена угро-фінів, тюрків і монголоїдів. Що вони взагалі не мають відношення, не лише до Київської Русі, а взагалі до слов'ян. Також згадують про мільйонну "РОА" Власова під час Другої Світової, щоб довести, що українські легіони СС і єдина дивізія СС "Галичина", це ніщо в порівнянні з їхніми колоборантами. І про їхню РПЦ московського патріархату, яка під час Громадянської війни, у 1920 році покинула Росію, і нині знаходиться в США. А та теперішня РПЦ в Москві, була створена Сталіним в 1943 році, з числа неростріляних священників, які з того часу проходили через перевірки КГБ. Чим ця церква отримала назву "КГБ-шної РПЦ". І от, після цих написаних мною статей, я виявляється "Агент Кремля". Бо так вирішив якийсь Василь, який нічого не публікує заради української контрпропаганди. Так, ви "щирий українець" з ніком "плєнного румина" - Дормідонт. Куди мені там українському фольксдойче! Я ж нємчура! То означає, що ворог України. А те що німці і австрійці до Першої Світової виношували проект Української Держави, то таке! І те, що згідно Брестського мирного договору (3 березня 1918 року) була створена Українська Держава на чолі з Скоропадським, це також таке. І навіть те, що кацапи звинувачували австрійський генштаб в створенні української нації, напередодні Першої Світової, також "фігня". Ми ж німці "главні врагі" України, і таких "українців", як Василь. І в нас на німецькій "груді" набито - "Украйна капут!" - згідно версії Василя.
Хлопці, як все це тупо виглядає, коли не маєте світоглядної грамотності.
Та ще й більша частина вашого життя проходитиме у такій інтелектуальній пітьмі.
Невже це вас не турбує?!
vova stasyuk   00:38
+1

Турбує пане Дмитре, і ще як турбує. Особливо питання проведення українцями життя в інтелектуальній пітьмі євреїв, які ними керують.
Суть світоглядної грамотності залежить в яких ідеологічних настроях вона формується. Це як кажуть - діло індивідуальне, а саме справа кожної ідеології, або філософської концепції стосовно питання життя і світосприйняття. Коротше про цю тему можна довго говорити.
mart mart   18:28
0

пане Дмитре, чи багато допомогла вам ваша грамотність?
0

Дуже допомагає, марте.
Навіть коли я гинутиму у матеріальних злиднях і в тілесних муках, то й тоді я відчуватиму себе ІСТОТОЮ РОЗУМНОЮ.
А людина без доказового світобочення навіть при найбільших статках здихатиме твариною.
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі