Блоги → Перегляд
Мітки КитайПекінКитайська Народна РеспублікаКНРКомуністична партія КитаюКомунізмМаоїзмОлімпіадаОлімпійські ігриЗимові Олімпійські ігриЛітні Олімпійські ігриМіжнародний олімпійський комітетМОКCOVID-19COVIDКовідКоронавірускоронавірусковідкомунізммаоїзмОмікрономікронСШАБойкотбойкотполітикаТабори перевихованнятабори перевихованняСіньцзян-Уйгурський автономний районСіньцзянТибетДалай-ЛамаСіньцзян-УйгуріяУйгуриуйгуриМусульманствоІсламБуддизмУкраїнаСі ЦзіньпінВолодимир ПутінПутінПутинBloombergЄвропаАмерикаШтатиСполучені ШтатиThe TimesРосіяМоскваКремльЄвропейський СоюзЄСДоповідь МакларенаСполучені Штати АмерикиПрава людиниправа людиниЛюдиналюдинаКитаїзаціякитаїзаціяханьцікитайціМао ЦзедунЧень ЦюангоСУАРDeutsche WelleЦентр перевихованняцентр перевихованняРамаданХаджДжихадІсламізмУрумчіВан ЛецюаньНур БекріКомпартіяКомуністична партіяЕкстремізмекстремізмТероризмтероризмІсламський рух Східного ТуркестанаІРСТТуркестанСхідний ТуркестанІсламська ДержаваІДІЛТалібанАль-КаїдаООНМайк ПомпеоЗахідКомітет ООН по правам людиниЧень СюймусульманиМухаммед ібн Салман Аль СаудГеноцидгеноцидЄвропарламентBBCGMVGuymer BaileyДабаньченХотанКульджаХанайрікКашгарЧанцзі-ХуейХу ЛянхеКультурний геноцидкультурний геноцидСхідно-Туркестанська Ісламська республікаКоранЧан КайшиКитайська республікаГомінданЧан КайшіДемократіядемократія

«Китайські табори перевиховання: зробити китайця навіть з мусульманина»

П'ятниця, 13:42, 04.02.22

Рейтинг
45 0
Переглядів
1139

0
0
У цій статті згадуються

 

«Китайські табори перевиховання: зробити китайця навіть з мусульманина»

Сьогодні Китай рахує лічені години до відкриття 24-тих Зимових Олімпійських ігор, які пройдуть в Пекіні з 4 по 20 лютого 2022 року. Китайська столиця особлива тим, що вона є першим містом в історії сучасних Олімпійських ігор, яка прийняла як літню, так і зимову Олімпіаду. На організацію проведення цих ігор, китайська влада заявила бюджет в розмірі близько 4 млрд доларів США. Цифра є невеликою, тому що будуть використовуватися пекінські спортивні об’єкти, які були побудовані до літніх Олімпійських ігор у 2008 році. На цих іграх буде розіграно 109 комплектів нагород (один комплект: золото, срібло, бронза) в 7 видах спорту, які поділяться на 15 дисциплін. Участь візьмуть спортсмени із 95 країн світу. Церемонію відкриття і закриття ігор проведуть на Національному стадіоні під назвою «Пташине гніздо», яке уже виконувало аналогічну роль під час літніх ігор 2008 року. Ще у вересні 2021 року, від Міжнародного олімпійського комітету (МОК) стало відомо, що глядачами цих ігор будуть лише жителі Китаю, які відповідають вимогам заходів щодо боротьби з «COVID-19», і лише вони матимуть доступ до білетів. Іноземних вболівальників не допустять з метою запобігання поширенню коронавірусу. Тобто, щоб іноземні глядачі не привезли із собою в Китай новий штам «Омікрон». Стосовно спортсменів, тренерів і персоналу, то невакциновані мають перед Олімпіадою пройти 21-денну ізоляцію після прибуття до Пекіна. Готуючись до цього спортивного свята, Китай не оминув політичний скандал. Сполучені Штати Америки неодноразово обговорювали із союзниками бойкот зимових Олімпійських ігор 2022 року в Пекіні – на тлі посилення тиску, щодо відмови від участі в змаганнях через питання прав людини в Китаї. В результаті США та союзники (Канада, Австралія, Британія, Японія, Бельгія, Данія, Литва і Косово) оголосили «дипломатичний бойкот» Китаю. Згідно цього бойкоту, ці держави не відправлять своїх офіційних представників на ігри. Бойкот на спортсменів цих країн не поширюється. Причиною цього бойкоту стала політика, а саме існування в Китаї «таборів перевиховання» для мусульман, а саме для місцевих уйгурів в провінції Сіньцзян (Сіньцзян-Уйгурський автономний район).

До літніх Олімпійських ігор 2008 року, у тому ж Пекіні, деякі представники міжнародної спільноти також схиляли багатьох до бойкоту цих змагань, через ті ж систематичні порушення прав людини в Китаї. А саме репресії проти мирного населення Тибету, яке регулярно проводило антикитайські акції на чолі з Далай-Ламою. І також була звернена увага на цензуру в країні, яка порушувала свободу слова і думки. Пройшло 14 років, і тепер, напередодні уже зимових ігор, пекінська влада здійснює репресії в іншому регіоні країни - Сіньцзян-Уйгурському. Також змінився релігійний фактор, бо якщо тибетці були переважно буддистами, то уйгурці – мусульмани. Китайська влада зазначає, що вона атеїстична, і таким має бути все населення країни, як зазначає пропаганда. І про географію теж слід не забувати, бо за ці 14 років, репресії з пд-зх Тибету перемістилися в пн-зх Сіньцзян-Уйгурію. Хоча по факту, репресії пекінської влади продовжуються у будь-якому куточку країни, де є якась нацменшина, релігійна община, або політичні опозиціонери (як Гонконг), які не згідні з політикою Комуністичної партії Китаю (КПК). Тому ці ігри, як і всі інші попередні, матимуть політичний присмак, де також не обійдеться без України. Бо як зазначають деякі джерела, голова Китаю (відповідає посаді президента країни) - Сі Цзіньпін звернувся до президента Росії Володимира Путіна з проханням не нападати на Україну під час Олімпійських ігор, щоб не «затьмарити» важливий для Китаю захід. Про це писало американське інформаційне агенство «Bloomberg», посилаючись на власні джерела. «На проведення Олімпіади Пекін витратив мільярди доларів і не хоче, аби Путін відвернув увагу від цієї події, адже китайський лідер прагне зміцнити свій престиж вдома та отримати підтримку громадськості на третій термін. Тим часом початок військових дій у Європі під час Олімпіади може втягнути Китай у дипломатичне протистояння» - зазначало вище згадане агентство.

У свою чергу командувач української Операції обʼєднаних сил генерал Олександр Павлюк також зауважував, що кінець Олімпіади і спільних навчань Білорусі і Росії припадає на 20 лютого. В інтервʼю британському виданню «The Times» він заявляв, що ця дата у командування викликає занепокоєння, оскільки саме тоді Росія може атакувати Україну. Також Павлюк нагадав, що Росія розгорнула поблизу кордонів України 54 бойові тактичні групи, серед яких є зʼєднання із комплексами «Іскандер-М» дальності дії яких вистачить, щоб обстрілювати Київ. Проте більшість експертів схиляються, що Путін і в цей раз також не наважиться на нове вторгнення в Україну. Росія погрожує Україні і зброєю заради того, щоб домовитися, у першу чергу, зі США про перерозподіл сфер впливу у світовій політиці. Той факт, що Кремль таки домігся уваги та змусив Сполучені Штати і Європу до переговорів переконує керівництво Росії у ефективності своєї стратегії. Вже зрозуміло, що на глобальному рівні є домовленість, що широкомасштабних наступів не буде. Росія, чия економіка дуже залежить від західних партнерів, це пообіцяла США і Європі. Росія грає на грані фолу, але українські партнери у Вашингтоні та Брюсселі докладають зусиль до формування системи безпеки, що змусить Путіна не вдаватися до радикальних військових сценаріїв у Європі. Путін грає гострими інструментами, зокрема запускаючи інформацію, що він буде здійснювати військові операції, то у грудні, то у січні, то у лютому. Тепер запустили інформацію, що він втримується тільки до кінця Олімпіади, ніби то на прохання Сі Цзіньпіна.

Тому ці ігри в Пекіні, мають стати гарячими не лише із спортивної позиції, а й з політичної. І в черговий раз спортивні арени стануть протистоянням для політиків, де в Китаї зійдуться спортсмени США, країн Європейського Союзу та Росії, чиї атлети виступатимуть без національного триколору і гімну, а будуть під прапором Олімпійського комітету Росії (через допінгові скандали та Доповідь Макларена). І звісно країна-господар – Китай, який нині серед трійки лідерів (США, Росія, Китай) світових політичних домінантів, намагатиметься перемогти на домашніх іграх. Хоча в зимових видах спорту, китайці слабкіші, аніж в літніх. Проте, не дарма ж китайці останні роки запрошували до себе іноземних спеціалістів, щоб вони успішно підготували місцевих атлетів до ігор, та «напрягали» місцевих фармацевтів. Щоб можна було повторити успіх домашньої літньої Олімпіади 2008 року, де збірна Китаю тріумфувала в загальному заліку медалей, перервавши гегемонію свого головного противника, як на спортивній, так і на політичній арені – Сполучених Штатів Америки. І в цей раз Китай також намагатиметься перемогти США в загальному заліку. Літом 2021 року, коли відбувалися перенесені Літні Олімпійські ігри 2020-ть в Токіо (Японія), збірній Китаю не вистачило лише двох золотих медалей, щоб єдино очолити таблицю медалей і тріумфувати вдруге у своїй історії (США здобуло 39 золотих, Китай 38 золотих). Але ці олімпійські баталії вже дуже скоро ми побачимо, і дізнаємося чи зможе Китай здобути перемогу, і чи Львів під час сесії МОК, яка має відбутися в дні цих ігор, здобуде право на проведення Зимових Олімпійських ігор 2030 року. А тепер, я, зверну увагу моїх шановних читачів на політичну складову цих змагань, яка стала причиною «дипломатичного бойкоту» ігор, ряду провідних країн світу і Європи, а саме – «Табори перевиховання» в Сіньцзяні.

«Табори перевиховання» в Сіньцзян-Уйгурському автономному районі є таборами для примусового утримання громадян Китаю, які сповідують Іслам. Згідно інформації міжнародних борців за права людини, осіб, які сповідують Іслам, запроторюють в ці табори без рішення суду і будь-яких обвинувачень. Також зазначають за порушення прав щодо вільного віросповідання. На їхню думку, китайська влада, яка є офіційно атеїстичною, намагається ліквідувати ворожі релігії їхньому режиму та асимілювати всі нацменшини Китаю (так звана «китаїзація» - процес культурної та етнічної асиміляції китайцями – ханьцями, некитайських народів шляхом поширення китайської мови, культури та ідентичності). Керівництво Китаю, заявило, що ці табори - це «навчальні центри професійного навчання» для «проведення антиекстремістського ідеологічного навчання», всі чиновники і поліція в регіоні (в Сіньцзян-Уйгурському) повинні поклястися в тому, що вони будуть лояльними членами комуністичної партії, і не мають ніяких релігійних переконань та можуть слідувати тільки марксизму-ленінізму, який насправді з часом в країні перетворився на «Маоїзм» (ідеї Мао Цзедуна). Серикжан Біляш із правозахисної організації «Atajurt Kazakh Human Rights», такі заклади (табори перевиховання) назвав китайським аналогом нацистських концентраційних таборів з умовами утримання в’язнів, як колись євреїв у німецьких таборах.

Перші відомості про ці табори для китайських мусульман зявилися, ще в 2014 році. Це сталося після приходу до великої політики Чень Цюаньго на пост першого секретаря СУАР (Сіньцзян-Уйгурський автономний район). Із серпня 2016 року кількість таборів явно збільшилася, і відповідно кількість в’язнів. До осені 2018 року, китайська влада категорично заперечувала існування таких таборів. Лише в жовтні 2018-го, влада вперше офіційно опублікувала документ, який підтверджував існування «таборів перевиховання» в країні. В лютому 2020-го, німецька радіостанція «Deutsche Welle» («Німецька хвиля») повідомила інформацію про списки уйгурів, які відбувають ув’язнення в «центрах перевиховання» у 2017-2018-му роках, отриману від вигнаного із Китаю та проживаючого у Норвегії уйгурського дисидента Абдувелі Аюпа. Цей список має данні на 2-і тисячі людей. Більша частина вказаних у списку уйгурів потрапила під ув’язнення за порушення проведеною китайською владою - політики регулювання народжуваності. Згідно даної політики народжуваності, етнічні меншини проживаючі у сільській місцевості, можуть мати не більше трьох дітей, а ті що живуть у містах – не більше двох. Крім того, уйгурських чоловіків арештовували за те, що вони носили довгу бороду, а жінок, за покриту чадрою голову. Наприклад, один уйгур був відправлений в «центр перевиховання» після того, як він закрив свій ресторан на час Рамадану. Також ув’язнювали уйгурів, які здійснили Хадж (паломництво у Мекку), або поїздку в яку-небудь ісламську державу. Приводом для арешту ставала також подача документів на отримання закордонного паспорта, або будь-які контакти з родичами і друзями, які знаходилися закордоном.

Перед безладами в Урумчі (столиця Сіньцзян-Уйгурського автономного району) у липні 2009 року, перший секретар СУАР (Сіньцзян-Уйгурський автономний район) Ван Лецюань поступово замінював в навчальних уйгурських закладах – уйгурську мову на китайську. Держслужбовцям було заборонено носити бороди, покривати голову, і також молитися на роботі. Події в Урумчі, спалахнули 5 липня 2009 року, і були пов’язані з тим, що уйгури провели виступи через так звані вбивства етнічних уйгурів – китайцями в місті Шаогуань, провінції Гуандун (пд-сх Китай). По офіційній інформації, 26 червня 2009 року, на одному із підприємств міста Шаогуань, де виробляли іграшки, відбувся конфлікт між працівниками із Сіньцзяня та з інших регіонів країни. В результаті 120 із них отримали травми, в тому числі 89 вихідців із Сіньцзяня, 2 із яких згодом померли у лікарні. Закордоном ЗМІ цій події надали велику увагу, і в результаті це підштовхнуло уйгурів до мітингів. Участь в них взяло від 1 тисячі до 3-х. Ці виступи уйгурів супроводжувалися безладами, насильством, погромами та пограбуваннями. Голова Сіньцзян-Уйгурського автономного району – Нур Бекрі (на посаді - 2008-2014), який був уйгурського походження, заявив, що під час погромів уйгурів – загинуло 197 людей (станом на 20 липня 2009 року), в основному етнічних китайців, які по його словах були «ні в чому не винними жителями». 200 уйгурів, звинувачених в провокації безладу, постали перед судом. Ряд з них були засуджені до тривалих термінів увязнення, 8 уйгурів – до пожиттєвого увязнення. 30 уйгурів були засуджені до смертної кари. До грудня 2009 року не менше 17 уйгурів із 30-ти, все ж таки стратили.

В квітні 2010 року, пост глави Компартії в Сіньцзяні зайняв Чжан Чуньсянь. При ньому репресії у відношенні уйгурів та мусульман в регіоні посилилися. В 2011 році, Чжан Чуньсянь заявив, що «сучасна культура (яка виключала традиції уйгурів) приведе до розвитку Сіньцзяня». Після цього «сучасна культура» китайською владою почала активно пропагуватися. У 2012 році Чуньсянь вперше використав поняття «деекстремізація», після чого було почате перевиховання «диких імамів» (духовні керівники) та «екстремістів». В 2014 році, китайська влада оголосила про початок «народної війни» з терором. Після цього в рамках кампанії «по боротьбі з тероризмом і екстремізмом» було уведено ряд нових обмежень, наприклад під заборону попали незвичайно довгі бороди, одяг, який прикривав лице в громадських місцях, також було заборонено називати дітей іменами, які мали релігійний сенс (частково були заборонені імена Мухаммед і Фатіма).

Проте, ця поведінка китайської влади легко пояснюється. Влада бореться з терористичним Ісламським рухом Східного Туркестана (ІРСТ), яке собі ставить за ціль побудову Ісламської Держави. Ісламський рух Східного Туркестана (ІРСТ) здійснив ряд великих терактів та встановив зв’язки з іншими екстремістськими організаціями в Центральній Азії. Особливо з Ісламським рухом Узбекистану. Під час війни в Сирії, китайську владу занепокоїло відео від ІДІЛ, з участю уйгурів, які відкрито закликали до Джихаду (священна війна) в Китаї. В одному із роликів, бійці-уйгури обіцяли «у відповідь на сльози принижених - пролити ріки крові» в Китаї. Згідно даних, у Сирії воювало близько 5 тисяч уйгурів, які могли вернутися у Китай для проведення терактів. А Сіньцзян багатий природними ресурсами. Він грає важливу роль у китайському економічному проекті - «Один пояс і один шлях», межує з Пакистаном, Афганістаном, Узбекистаном, де діють потужні ісламські організації. Ісламський рух Східного Туркестана (ІРСТ) – це уйгурське незаконне збройне формування, ціллю якого є створення незалежної ісламської держави в Східному Туркестані та навернення всього китайського народу в Іслам. Ісламський рух Східного Туркестана (ІРСТ) взяв на себе відповідальність за більше 200 актів тероризму, у результаті яких загинуло не менше 162 людей і ще 440 людей отримало поранення. Ісламський рух Східного Туркестана було створено у 1993 році. Має зв’язки із Талібаном і Аль-Каїдою. ООН, Європейський Союз, Китай, Казахстан, Киргизія і Афганістан (до літа 2021-го, до захоплення Талібаном) визнали Ісламський рух Східного Туркестана (ІРСТ) – терористичною організацією. В США дану організацію включили у список терористичних організацій у 2003 році, в якому вона перебувала до 6 листопада 2020 року, коли державний секретар США Майк Помпео видав відповідну директиву про терористичні організації.

Міжнародна реакція не змусила довго чекати (коли стало відомо про «Табори перевиховання») і в липні 2019 року, стало відомо, що 22 країни Заходу звернулися в Комітет ООН по правам людини, щоб закликати Китай припинити масові затримання етнічних уйгурів і мусульман в Сіньцзяні. Автори закликали Пекін припинити цю практику з «таборами перевиховання» і допустити у регіон незалежних спостерігачів. На що офіційний Пекін через свого представника в Женеві (Швейцарія) – Чень Сюя, відповів зустрічним закликом: «не політизувати права людини і не вмішуватися у внутрішні справи Китаю». Проте зявилися країни, які в ООН підтримали Китай і його політику, яка проводиться в Сіньцзян-Уйгурському автономному районі. І це була Росія, Венесуела, Північна Корея, Білорусь, Сирія та ще 30 країн. В жовтні 2019-го року, Сполучені Штати Америки у відношенні до Китаю, увели санкції проти нього, у звязку із дискримінацією уйгурів. Під санкції потрапили 28 державних і комерційних організацій Китаю. 4 грудня 2019-го, Палата представників США прийняла законопроект «Про уйгурську політику в області прав людини» («Uyghur Human Rights Policy Act of 2019»), у якому засуджується поведінка з мусульманами та етнічними меншинами в Китаї. Пропонувалося увести санкції проти Китаю і персонально проти офіційних облич КНР (Китайської Народної Республіки). Закон зобовязав президента США засудити репресії у відношенні до мусульман Китаю і закликати Пекін закрити «центри перевиховання» в Сіньцзяні. Також були передбачені санкції проти китайських чиновників, відповідальних за репресії уйгурів. Особливо це стосувалося секретаря Комуністичної партії Сіньцзяня і члена політбюро КПК (Комуністична партія Китаю) – Ченя Цюанго.

Позитивно відгукнулися про табори перевиховання дипломати Казахстану, Малайзії, Афганістану, які відвідали Сіньцзян. У таборах також побували дипломати Узбекистану, Росії, Таджикистану, Індії, Пакистану, Індонезії, Тайланда і Кувейта. Більша частина західних журналістів назвали табори «культурним геноцидом», а інші «концентраційними таборами». Багато країн, як Росія та Іран, не засудили дії китайської влади у відношенні до уйгурів, а навпаки підтримали практику використання «таборів перевиховання». Принц Саудівської Аравії Мухаммед ібн Салман Аль Сауд, високо оцінив суспільну безпеку в Китаї, а також підтримав використані заходи, щодо забезпечення безпеки, заявивши, що Китай «має право боротися з тероризмом». 19 січня 2021 року, держсекретар США – Майк Помпео заявив, що Китай здійснює «геноцид і злочини проти людства». 22 лютого 2021 року, парламент Канади, оголосив відношення китайської влади до уйгурів - «геноцидом». 25 лютого 2021 року, парламент Нідерландів став першим у Європі, який назвав відношення китайської влади до уйгурів – «геноцидом». 29 березня 2021 року, Європарламент вперше увів санкції стосовно Китаю, через переслідування уйгурів.

Стосовно самих таборів, то офіційної інформації про їхнє місцезнаходження, назви, кількість, ніде не повідомляється. Згідно даних «BBC» («Бі-Бі-Сі»), табори зазвичай розташовані в межах населених пунктів, міст, і за їхніми межами на відкритій місцевості. У містах вони розташовані у колишніх будівлях професійних училищ, комуністичних партійних шкіл, звичайних шкіл та в інших спорудах, які колись належали державі. Ті що знаходяться у сільській місцевості, знаходяться в спеціально побудованих приміщеннях. Також британське «BBC» («Бі-Бі-Сі») зазначало, що експерти міжнародної аерокосмічної компанії «GMV» на супутникових знімках проаналізували територію Сіньцзяня. Були встановлені будівлі, які мали характерні для таборів ознаки, а саме - навколо приміщень спостережні вишки та загородження. В результаті 44 обєкти потрапили в категорію «висока» і «дуже висока вірогідність» - наявності «табору перевиховання». Команда архітекторів виправних закладів «Guymer Bailey» із Австралії, ознайомившись із даними «GMV» про розширення потенційного табірного комплексу в районі Дабаньчен (Сіньцзян-Уйгурський автономний район), дійшла висновку, що по мінімальним оцінкам, у цьому закладі можна розмістити 11 тисяч затриманих. Уже така оцінка робить табір в Дабаньчені – найбільшою вязницею у світі. Мінімальні оцінки кількості затриманих виходять з того, що арештовані живуть в одномісних камерах. Якщо там камери влаштовані, як багатомісні, то кількість в’язнів збільшується по їхнім оцінкам до 130 тисяч людей. Згідно інформації людей, які колись працювали охоронцям таких об’єктів як в Дабаньчені, то є ще табори у Хотані, Ханайріку, Кульджі (всі Сіньцзян-Уйгурський автономний район). Також є ще чотири табори в Чанцзі-Хуейській автономній префектурі, яка входить у Сіньцзян-Уйгурський автономний район. Колишні охоронці зазначали, що табори охороняються військовими або спецназом, облаштовані воротами і загородженнями навколо будівель, де знаходяться в’язні, є система нагляду, спостережні вишки, окремі приміщення для охорони, а табори контролюються із супутників. Вязні у віці від 13 до 80 років, і їх ідеологічно перевиховують з ранку до вечора.

По оцінкам міжнародних організацій, число людей, які за останні роки пройшли «табори перевиховання», становить більше одного мільйона людей (інші вказують близько двох мільйонів людей). Там утримуються етнічні уйгури, казахи, киргизи та всі інші, які мешкають на території Китаю та сповідують Іслам. Також є інформація, що там утримують православних християн, зазвичай далекосхідних росіян. І в загальному всіх віруючих, будь-якої релігії світу. Згідно бажання китайської влади, всі вони мають бути атеїстами. 13 серпня 2018 року, питання про табори для уйгурів, вперше було розглянуте ООН. В доповіді експертів, прозвучала цифра в один мільйон в’язнів. Представник Китаю – Ху Лянхе заявив, що повідомлення про арештованих уйгурів є «абсолютною брехнею». По його словах, у пенітенціарних закладах Сіньцзяня, утримуються «дрібні правопорушники», але він не зазначив їхньої кількості. Проте це все є припущення, і цифри в’язнів вказані, як кажуть «на око». Реальної кількості ув’язнених, ніхто у світі не знає, крім китайської влади.

P.S.

Як зазначає демократичний Захід - Геноцид уйгурів – це серія порушень прав людини, які здійснює китайська влада у відношенні до уйгурів в Сіньцзян-Уйгурському автономному районі. Ці дії, міжнародна спільнота, називає насильницькою асиміляцією – «культурним геноцидом», який реалізовується через «табори перевиховання». Китайська влада насаджує китайську мову, культуру і атеїзм в регіоні. Проводить так звану «китаїзацію». Хоча близько 10 мільйонів уйгурів розмовляє виключно на уйгурській. Лише ті уйгури, які працюють у державних органах, володіють китайською мовою. Самі уйгури це не лише мусульмани, вони також відносяться до тюркських народностей, тобто є генетична відмінність з ханьцями (китайцями). Також влада, як зазначають міжнародні спостерігачі, здійснює примусову стерилізацію, аборти, для того щоб зменшити населення уйгурів, натомість збільшуючи природній приріст китайців в регіоні. По даним китайської державної статистики, з 2015 по 2018 рік рівень народжуваності в уйгурських районах як Хотан і Кашгар знизився на 60%. В 2019 році, у всьому Сіньцзяні, рівень народжуваності знизився на 24%.

Історично склалося так, що Сіньцзянь – це етнічна китайська земля, тому Пекін, нині за неї активно бореться на тлі наступаючої Ісламської Держави (ІДІЛ). Ще в 1 ст.н.е., Бань Чао – китайський полководець, приєднав ці землі до китайської імперії Хань. У 6 ст.н.е, Тюркський каганат розпочав процес тюркизації Сіньцзяня. В Середньовіччі Сіньцзянь був територією китайської імперії Тан, Уйгурського каганату, Монгольської імперії. А з кінця 18 століття Сіньцзянь належав китайській імперії Цинь. Після Синьхайської революції 1911-1912 років, регіон у складі Китайської республіки. Під час Громадянської війни в Китаї (1927-1950), у 1933-1934 роках існувала невелика уйгурська Східно-Туркестанська Ісламська республіка. З 1944 по 1949 рік, існувала Друга Східно-Туркестанська Ісламська республіка. Тоді уйгури, успішніше утримували свій невеликий клаптик землі від націонал-демократичних сил Чан Кайші (Гоміндан), які протистояли комуністам великого Мао. У жовтні 1949 року керівництво республіки добровільно погодилося увійти в склад Китайської Народної Республіки (КНР) Мао Цзедуна. А 1 жовтня 1955 року у складі Китайської Народної Республіки (КНР) було створено Сіньцзян-Уйгурський автономний район.

Позицію китайської влади стосовно уйгурів, можна зрозуміти. Коли в твоїй країні мешкають мусульмани, чия віра закликає до вчинення Джихаду (священна війна) проти невірних, тобто проти тебе і таких як ти. Закликає до насильного насадження тобі Ісламу, а вразі твоєї відмови, до твого цілковитого знищення. Коли твою країну хочуть ісламізувати. А її територію підчинити Ісламській Державі. Ти цілком нормально віднесешся до таких «таборів перевиховання». Потенційних терористів потрібно перевиховувати, а не тримати на свободі, щоб вони здійснювали теракти в імя свого бога. І демократичний Захід нічому не вчиться. Він приймає до себе мусульман, які хочуть знищити його ідеологію, право та культуру. Натомість насадити все своє, а саме ту ж релігію, право, культуру. І ісламісти про це відкрито говорять, а демократи як нібито того не бачать, не чують, і не розуміють. Китайську владу підтримав навіть принц мусульманської Саудівської Аравії, у методах боротьби з джихадистами-уйгурами. І це не дивно, бо такі близькосхідні і багаті країни, як Катар, ОАЕ та Саудівська Аравія, зрозуміли, що співпрацюючи із Заходом, можна мати прекрасні торгівельні відносини, і мати від того високий рівень економіки (дякуючи природнім ресурсам – нафті і газу), і відповідно зробити благополучне та забезпечене життя для своїх громадян. Тому вони відмовилися від радикального Ісламу. А про якийсь компроміс з такими радикальними ісламістами, як уйгури, можна буде говорити тільки тоді, коли вони відмовляться від Джихаду та від ідей про Ісламську Державу. І це стосується не лише уйгурів, а й всіх радикальних мусульман, які мають в Корані відмовитися від Джихаду. Але це здається фантастикою, і тому залишається вдаватися до таких методів боротьби з ісламістами-джихадистами, як в Китаї.

Коментарі

Немає коментарів
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі