Блоги → Перегляд
Мітки ЄвробаченняєвробаченняполітикобаченняЄвропейська Мовна СпілкаЄМСМарсель БезансонШвейцаріяEurovisionEurovision Song ContestРада ЄвропиЄвропателеголосуванняDeutsche WelleЗМІтелебаченняДана ІнтернейшнлІзраїльЄвреїєвреїжидиіудеїтранссексуалиТомас НойвіртНойвіртКончита ВурстКончіта ВурстАвстріяГринджолиПомаранчева революціяВіктор ЮщенкоЮщенкоАндрій ДанилкоДанилкоВєрка СердючкаСердючкаDancing Lasha TumbaiLasha TumbaiРосіяРусофобіярусофобіяМарія ШерифовичКацапстанДіма БіланБіланВолодимир ЖириновськийЖириновськийЖирікжирікЛДПРВолодимир ПутінПутінПутинКримBBCТері ВоганУкраїнаMARUVАнна КорсунСуспільнеПерший національнийUA ПершийНСТУАліна ПашНаціональний відбір ЄвробаченняЄвробачення-2022Дункан ЛоуренсбісексуалиДжордан ГарфілдНетта БарзілайНеттаГарві Вайнштейнгомосексуалізмсексменшинилесбіянкигеїгей-заходиСалвадор СобралДжамалаКримський півостріванексія КримуВіктор ЯнуковичЯнуковичЛГБТЛГБТ-спільнотатолерантністьВурстКончітаКончитаДемократіядемократіяЗахідМузикамузикаполітикапропагандапісенний конкурстрансгендерибаба з бородоюдемократизаціяіндивідлюдинаПолітикобачення

«Євробачення-Політикобачення: без політики аж ніяк»

Субота, 23:57, 19.02.22

Рейтинг
38 0
Переглядів
951

0
0
У цій статті згадуються

 

«Євробачення-Політикобачення: без політики аж ніяк»

Пісенний конкурс «Євробачення» - це щорічний пісенний конкурс, що проводиться з 1956 року між країнами-членами Європейської мовної спілки (ЄМС). У 1950-х роках, коли зруйнована Другою Світовою війною Європа все ще відбудовувалася, у «Європейській Мовній Спілці» з'явилася ідея створити міжнародний пісенний конкурс, де б усі країни брали участь у єдиній телевізійній програмі, яка транслювалася б одночасно в усіх країнах, що є членами спілки. Ця ідея народилася в 1955 році, під час зустрічі «ЄМС» у Монако, в одного з його співробітників — швейцарця Марселя Безансона. Перший Конкурс пройшов 24 травня 1956 року в місті Лугано, Швейцарія. У ньому взяли участь сім країн, кожна з яких представила по дві пісні. Але вже з 1957 року ввели обмеження — одна пісня від кожної країни-учасника. Пісенний конкурс Євробачення 1956 року виграла країна-організатор — Швейцарія. Спочатку програма була відома як «Eurovision Grand Prix». Цю назву прийняли франкомовні країни, а також Данія та Норвегія, але згодом назву змінили на «Concours Eurovision de la chanson», або «Eurovision Song Contest».

В даному конкурсі країни-учасниці представляють пісні, що виконуються наживо у телевізійній програмі, яка транслюється «ЄМС» через Мережу Євробачення одночасно в усіх країнах. «Країна», як учасник, представляється однією телекомпанією з цієї країни. Право брати участь у Конкурсі мають Активні Члени (на відміну від Асоційованих Членів) «Європейської Мовної Спілки». Активними Членами є держави, що знаходяться в «Європейській Телерадіомовній Зоні», або ті що є членами Ради Європи. Виконавця та пісню, що будуть представляти країну на конкурсі, обирають шляхом відкритого телеголосування та голосування журі у співвідношенні 50×50. Історично, набір очок вирішувався внутрішнім журі кожної країни, але у 1997 році п'ять країн (Австрія, Швейцарія, Німеччина, Швеція і Велика Британія) зробили експеримент із телеголосуванням, надаючи членам аудиторії цих країн можливість масово голосувати за їх улюблену пісню. Експеримент виявився успішним і з 1998 року всі країни заохочувалися користуватись телеголосуванням, коли це можливо.

Зрозумівши, що собою представляє саме Євробачення, перейдемо до його політичної складової. Чесно кажучи, нині даний конкурс є повністю заполітизований, на відмінну від його ранніх стадій існування. Хоча на протязі всієї історії конкурсу і так завжди знаходилося місце політичним скандалам. Так от наприклад німецький державний телеканал та радіостанція «Deutsche Welle» («Німецька хвиля»), яка має місце в українському медіапросторі, в 2019 році наводила приклади гучних політичних скандалів. В статті «Deutsche Welle» - "Євробачення": найгучніші політичні скандали в історії конкурсу» згадувалося, як через турецьке вторгнення на Кіпр у 1974 році Греція відмовилась від участі в "Євробаченні-1975". Однак уже наступного 1976 року представниця Афін повернулась на "Євробачення" із піснею "Panagia Mou, Panagia Mou" ("Пречиста діво, пречиста діво"). У ній ішлося про табори для біженців замість туристичних кемпінгів та спалені будинки на Кіпрі. Маріза Кох виконувала композицію грецькою мовою і посіла 13 місце.

У 1974 році в Португалії трансляція по радіо пісні португальського учасника Євробачення стала таємним сигналом для початку “Революції гвоздик”, завдяки якій було повалено режим диктатури. Перемога на "Євробаченні-1978" ізраїльського співака Ізара Коена і групи «Alphabeta» стала прикрою несподіванкою для Йорданії. Спочатку замість виступів ізраїльтян йорданське телебачення транслювало фотографію букету квітів. А коли розпочався підрахунок голосів, і стало зрозуміло, хто перемагає, трансляцію перервали - "з технічних причин". Наступного дня йорданські ЗМІ повідомили, що на "Євробаченні" переміг представник Бельгії, який насправді посів друге місце. Цікаво, що наступного, 1979 року, Йорданія відправила до Ізраїлю свого учасника, а ось Туреччина оголосила бойкот конкурсу.

Також в статті згадувався виступ і перемога на "Євробаченні-1998" ізраїльської співачки Дани Інтернейшнл, які супроводжувалися політичним скандалом у самому Ізраїлі. Ортодоксально налаштована частина суспільства не лише вимагала заборонити виступ артистки-транссексуалки, а й у разі допуску її до участі - домогтися розпуску уряду. Значно пізніше ідентична історія повторилася, у 2014 році, коли переміг уже австрієць Томас Нойвірт, більш відомий як Кончіта Вурст. Перемога Нойвірта-Вурст доволі потужно вразила європейську публіку, і особливо російських політиків, які вимагали бойкотувати "Євробачення". Однак у 2015 році до Відня (на конкурс) таки поїхала росіянка Поліна Гагаріна. У 2005 році на Євробаченні, що проходило в Києві, ледь не був зірваний виступ української групи "Гринджоли" (де вони зараз - хрін його знає!). Музиканти планували виконати гімн Помаранчевої революції - "Разом нас багато". Однак слова "Фальсифікаціям - ні! Махінаціям - ні! Понятіям - ні! Ні - брехні! Ющенко - так! Ющенко - так! Це - наш президент!" Європейська мовна спілка визнала політизованими та змусила групу змінити їх або виступати з іншою піснею. "Гринджоли" обрали перший варіант.

У 2007 році українець Андрій Данилко - він же Вєрка Сердючка - заспівав на "Євробаченні" у Гельсінкі (Фінляндія) пісню "Dancing Lasha Tumbai". Ці слова дехто розчув як "Russia, Goodbye!" (Росія, прощавай!), тож Сердючка швидко зникла з російських телеекранів, хоча до цього виступу мала в Росії неабияку популярність. Згодом Андрій Данилко все заперечував і казав, що «Лаша Тумбай» перекладається з монгольської як «збивати вершки». Проте в Росії виконавця звинуватили в русофобії. Водночас сам Данилко казав, що пропонував Росії представляти її з цією піснею. В тому ж 2007 році виграла конкурс представниця Сербії – Марія Шерифович, яку підозрювали у нетрадиційній орієнтації, а в 2013 році вона таки публічно зізналася, що є лесбіянкою.

У 2008 році лірична пісня під назвою "Divine" спричинила політичний скандал у Франції. Саме з нею національний відбір "Євробачення" виграв співак Себастьєн Телльє. Деяких політиків обурило те, що свою композицію Телльє виконував англійською, а не французькою мовою. Дискусії щодо того, чому у Франції не знайшлося жодної гідної міжнародного конкурсу пісні саме французькою, не стихали кілька місяців. Зрештою Телльє із своєю "божественною" піснею посів на "Євробаченні-2008" 19-те місце. А виграв «Євробачення-2008» представник Кацапстану, тобто Росії – Діма Білан. Білан він же «Баклан», у 2005 році став членом партії Володимира Жириновського («Жиріка») – ЛДПР. Відкрито підтримував політику Володимира Путіна. У 2016 році виступив на концерті «Мы вместе», присвяченому другій річниці окупації Криму, чим довів, що визнає Крим – «російським».  А ось пісню грузинських учасників "Євробачення-2009" "We Don't Wanna Put In" ("Ми не хочемо тиску") організатори до конкурсу не допустили: надто відвертою у ній була гра слів - "Ми не хочемо Путіна". Враховуючи конфлікт у Південній Осетії, Грузія взагалі відмовилася брати участь у тодішньому "Євробаченні".

Іноді приводом для політичних скандалів на "Євробаченні" стають не виступи учасників, як зазначає «Deutsche Welle», а коментарі телеведучих. Так, багаторічний ведучий "Євробачення" на «BBC» Тері Воган неодноразово дозволяв собі неполіткоректні висловлювання. Наприклад, 2010 року він назвав колег-ведучих із Данії "Доктором Смерть" і "Зубною феєю", що не на жарт розізлило данців. «BBC» довелось офіційно вибачатися за слова Вогана. Роком раніше британець заявив, що перемога Діми Білана є "абсолютно політичною", а те, що за нього віддали голоси громадяни колишнього СРСР і, зокрема, України, в якої з Росією тоді спалахнув газовий конфлікт, Воган пояснив тим, що "Україна просто, як і раніше, хоче отримувати газ".

Одним із свіжих скандалів, які сталися в Україні, «Deutsche Welle» зазначило, що у 2019-му в Україні стався політичний скандал ще на етапі національного відбору. Коли співачка MARUV (Ганна Корсун) здобула право представляти Україну на "Євробаченні-2019" в Тель-Авіві, але на конкурс не поїхала. Бо її звинуватили у відсутності патріотизму та в проведенні гастролів у Росії. Суспільний мовник і MARUV не домовилися про співпрацю. За словами співачки, умови контракту були "кабальними" і вона не захотіла бути "битою на політичній арені". У контракті з Національною суспільною телерадіокомпанією України (НСТУ), зокрема йшлося про скасування гастролей MARUV у Росії та заборону спілкуватися з журналістами без узгодження з НСТУ, як зазначало «Deutsche Welle».

І пройшло три роки, а в Україні новий скандал. 12 лютого 2022 року, національний відбір на «Євробачення-2022», яке пройде в Турині (Італія), виграла співачка із Закарпаття – Аліна Паш. 14 лютого 2022 року Сергій Стерненко оприлюднив дані про підробку наданої Суспільному від імені Паш довідки про в'їзд до Криму. За даними Стерненка, Паш потрапила до Криму рейсом із Москви, порушивши правила національного відбору «Євробачення-2022». 15 лютого речник ДПСУ Андрій Демченко підтвердив, що довідка Паш не видавалася ДПСУ. За словами самої Паш, довідку отримував член її команди. На заяву, подану співачкою, була отримана відповідь, що Держприкордонслужба не може надати довідку про в'їзд Паш до Криму 2015 року, оскільки така інформація зберігається протягом п'яти років. НСТУ оголосила про проведення позачергового засідання Наглядової ради 18 лютого 2022 року. 16 лютого 2022 року на позачерговому засіданні Організаційний комітет Національного відбору на участь у Євробаченні-2022 ухвалив рішення про припинення участі у Відборі Аліни Паш. Співачка не представлятиме Україну на Євробаченні-2022.

Пункт 3.4. Правил Національного відбору на участь у Пісенному конкурсі Євробачення–2022 передбачає, що у разі встановлення Суспільним (телеканал «Перший національний») факту подання учасником недостовірної інформації або приховання інформації чи інших істотних обставин щодо учасника, Суспільне має право припинити участь у Відборі учасника в будь-який час. Підставою для прийняття такого рішення Оргкомітетом стала офіційна відповідь Державної прикордонної служби від 16.02.2022 року щодо недостовірності інформації, яка була надана Суспільному мовнику. Після цього Аліна Паш оголосила про зняття своєї кандидатури з участі у Євробаченні-2022. Ще до заяви Аліни Паш про відмову брати участь у конкурсі, Організаційний комітет Національного відбору дискваліфікував її.

З початком 21 століття, Євробачення ставало все заполітизованим. Якщо перше десятиліття, зазвичай скандали були через політичний зміст пісень, то з другим десятиліттям із самими образами та заявами конкурсантів. Вистачає подивитися на список переможців за останні десять років, і в цьому ми можемо переконатися. Так в 2019 році перемогу здобув голландець Дункан Лоуренс, який під час прес-конференції перед фіналом конкурсу, заявим що він є бісексуалом. Літом того ж 2019 року, польському журналісту він повідомив, що перебуває у стосунках із чоловіком. А в жовтні 2020 року Лоуренс заявив про заручини з американським автором пісень – Джорданом Гарфілдом. Тобто перемогу здобув гомосексуаліст, який відкрито виступав за захист прав сексменшин. У 2018 році перемогла ізраїльська співачка Нетта Барзілай, яка восени 2017 року пройшла відбірковий конкурс «Наступна зірка» для участі в «Євробаченні-2018». 11 березня було представлено її пісню «Toy» та відеокліп до неї, який став популярним на YouTube. Феномен популярності хіту співачки пов'язаний з гострою соціальною темою. У композиції, написаній Дороном Медалі і Ставом Беґером, є рядок «I'm not your toy, you stupid boy» («Я не твоя іграшка, ти дурню»), що перегукується з кампанією проти домагань, яка стартувала після скандалу з Гарві Вайнштейном. 15 травня 2018 стало відомо, що співачка відмовилася їхати до Росії, оскільки візьме участь у гей-параді в Ізраїлі, що для неї «набагато важливіше», до того ж в Росії гей-заходи не вітаються. Крім виступів проти сексуальних домагань, та за підтримку сексменшин, вона виступала за захист товстих людей від дискримінації, до яких вона і відноситься.

У 2017 році перемогу на конкурсі здобув португалець Салвадор Собрал, який перед фіналом відкрито підтримував біженців в Європі, та закликав європейців до надання їм допомоги. Роком раніше, а саме в 2016 році спалахнув політичний скандал довкола виступу української учасниці Джамали, яка здобула перемогу із піснею «1944», присвяченою трагедії депортації кримських татар з Кримського півострова в 1944 році. Після анексії півострова Росією в 2014 році, дехто угледів у виборі композиції паралелі з сучасними репресіями проти кримськотатарського населення у Криму. Організатори, втім, жодних порушень у пісні Джамали не побачили. Але багато хто проводив аналогію анексії Криму Росією із депортацією татар під час Другої Світової (1944-2014). Перемога Джамали викликала в Росії негативну реакцію, так як вона засуджувала радянську владу за депортацію татар з Криму у 1944-му, і за окупацію півострова Росією у 2014 році. А в Україні швидко забувся той факт, що колись вона Джамала щиро підтримувала Віктора Януковича (проросійського президента). А у липні 2016 року, в етері шведського телеканалу «TV4», Джамала заявила про свою підтримку ЛГБТ-спільноті. Пізніше цього ж року, в інтерв'ю британському виданню «Q&A» Джамала підтвердила, що намагається захистити сексменшини від людської агресії та насилля.

Апогеєм політичності Євробачення стала перемога австрійця/австрійки Кончити Вурст (або Кончіти). Томас Нойвірт, він же Кончита Вурст, образом – жінки з бородою (та з довгим темним волоссям), хотів закликати суспільство до толерантності (першочергово до сексменшин). Як згодом дехто зазначав, що Томас Нойвірт завжди хотів співати на великій сцені перед багаточисельною публікою, тому йому прийшла ідея створення персонажа, абсолютно не схожого на нього в реальному житті. Борода є свого роду провокація, яка в поєднанні з жіночим одягом створює гендерну суміш, показуючи всім, що в кожній людині є й чоловіче, і жіноче начало. І що всі люди є різні, і ніхто не може одне одного засуджувати за зовнішній вигляд, орієнтацію та погляди. В створенні імені Томас використав ім'я своєї бабусі - Кончити Барбаріди, а прізвище взяв свого батька - Альфреда Кнак фон Вурста. В інтернеті теж побутувала думка про символізм в імені, бо Вурст на німецькій означає – ковбаса, а Кончіта на іспанській означає – вагіна (жіночий статевий орган). Тобто ковбаса є символом чоловічого члена. І так поєднується чоловіча та жіноча сторона.

Також в інтернеті є версія того, що насправді Нойвірт, хотів не захистити права сексменшин, а просто зробити себе популярним та заробити на своєму образі, що йому згодом вдалося. Але в будь-якому випадку він підтримував ЛГБТ-спільноту. Образ Кончити Вурст перевершив образ Вєрки Сердючки на Євробаченні, але не піснею, слова якої - «Лаша Тумбай» на слух сприймалися як «Russia Goodbye», і які стали хітом в Європі. А реакція на Данилка вдягненого в одяг жінки, була меншою, аніж на Нойвірта і його «бородату бабу». Та й та ж реакція на перемогу Кончити Вурст була неоднозначна. В самій демократичній Західній Європі, суспільство поділилося на два табори. Демократи називали це – «перемогою толерантності», а свідомі християни, особи традиційної орієнтації, націоналісти назвали це – деградацією та падінням Заходу, і що Нойвірт, він же Кончіта, пропагує до остаточного знищення відмінностей між жінкою та чоловіком. Також можна було почути «прекрасні» відгуки про Євробачення, після перемоги «баби з бородою», що це «шоу уродів». А на батьківщині Нойвірта-Вурст, більшість населення традиційної орієнтації назвали його перемогу – «ганьбою Австрії», і взагалі вважали, що таким досягненням австрійської музики, не те що потрібно не гордитися, а взагалі не говорити і не згадувати про це зайвий раз. Турецькі видання заявили, що після перемоги такого конкурсанта/конкурсантки - дорога до Євробачення Туреччині закрита назавжди. І на кінець Митрополит Сербської православної церкви – Амфілохій, назвав повені на Балканах – «божою карою» за перемогу Кончіти Вурст.

P.S.

Музика як і всі інші сфери нашого життя є частиною політики. Пісенний конкурс «Євробачення» теж став не винятком. Якщо ще у другій половині 20 століття і на початку 21-го, даний конкурс був ще більш менш реально пісенним, то останнє десятиліття – ні. Останні роки від переможців, призерів і від учасників, одне і чуєш, що вони там геї, лесбіянки, трансгендери і так далі. Це стало якоюсь такою кумедною нормою, що переможець має завжди заявити про свою нетрадиційну орієнтацію, виходячи із висновків щодо списку переможців конкурсу за останнє десятиліття. Людині із традиційною орієнтацією стало гадко дивитися на цей конкурс, бо там лише одна пропаганда гомосексуалізму. В реальності, нині мало пісень, які співали конкурсанти-переможці, стали в результаті хітами, як наприклад в Андрія Данилка («Лаша Тумбай»). Нині пісня грає другорядне місце на конкурсі, а перше – це громадська позиція самого конкурсанта. А враховуючи повну демократизацію конкурсу, то лише і чуємо заклики до расової, національної, релігійної та сексуальної толерантності. І здається, щоб стати переможцем конкурсу непотрібно мати якийсь там талант до співу, чи придумати якусь там хітову пісню, потрібно просто заявити, що ти трансгендер, який бореться за права гомосексуалістів в ісламських державах і серед пінгвінів Антарктиди. І перемога – гарантована! А далі слава, популярність та гроші. Відверто, даний конкурс стало нецікаво дивитися. І я його не дивлюся. Але я визнаю, як не дивно, що даний пісенний конкурс грає важливу роль в суспільстві та політиці. Вистачає згадати лише одну перемогу австрійця Нойвірта у 2014 році, коли він створив образ славнозвісної Кончіти Вурст, тобто «баби з бородою». І ця перемога Нойвірта-Вурст, мала вплив на політичне життя Європи, де всі поділилися на два табори – відвертих толерантів та консерваторів. Толеранти кричали, що це перемога толерантності, і що образ Кончіти Вурст – це майбутній образ людини, де переплітається жіноче та чоловіче у так званій «гармонійній єдності». Консерватори, і серед них багато доволі релігійних людей, заявили, що це знак падіння Заходу, яке перетворюється у відверте «самогубство» білої Європи. І що перемога Кончіти-Вурст, це знак і попередження про майбутню долю тієї ж білої Європи, якщо буде така безмежна і місцями психічнохвора толерантність. І з цим погоджуєшся, бо з такою пропагандою гомосексуальності, білі в Європі, просто вимруть, як динозаври. Сам виступ, образ і перемога Кончіти Вурст, змусила задуматися багатьох політиків, громадських діячів, та просто звичайних людей про толерантність, мораль і майбутнє. І ця історія «баби з бородою» є яскравим прикладом того, як якийсь нещасний пісенний конкурс, відіграє важливу роль не лише у житті суспільства, ай в свідомості його індивідів.

Коментарі

Немає коментарів
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі