Неділя, 02:42, 03.04.22

Рейтинг
21 0
Переглядів
905

0
0
У цій статті згадуються

 

«Українські біженці в Європі: кому війна, а кому рай»

З перших днів російсько-української війни в Україні з’явилися біженці із числа мирного населення, які втікали із своїх міст від ракетних атак російського окупанта. Такі великі міста як Харків, Чернігів, Суми, Маріуполь, Херсон зазнали масованого обстрілу. Багато місцевих були змушені під обстрілами і вторгненням путінських військ втікати далі від епіцентру бойових дій. Спочатку біженці переміщалися в західні області України, по суті ставши внутрішніми біженцями. Але багато країн Європейського Союзу, які підтримали Україну у її війні проти російського окупанта, запропонували прийом українських біженців. Однією із перших країн, яка почала приймати українських біженців, стала сусідня Польща. Саме вона прийняла перші та масові хвилі переселенців із України. Згодом із Польщі та України почали вивозити українців до інших країн ЄС, зокрема до Німеччини, Австрії, Чехії, Словаччини, Румунії, Угорщини. Проте біженцями могли стати лише жінки та діти, а чоловіків призивного віку на кордоні повертали назад. Але це не зупиняло певних чоловіків, втікати з України переодягненими в жіночий одяг, у багажниках автомобілів, у коробках ітд. Хитріші намагалися і намагаються перейти кордон із сусідніми державами, де він без проволоки та парканів. Так за місяць війни, Україну покинуло понад 4 млн осіб, зазвичай це жінки та діти. 7 млн людей стали внутрішніми переселенцями.

В результаті керівництво Європейського Союзу дозволило українським біженцям до трьох років перебувати на території Союзу, вільно переміщатися у його межах, працювати, навчатися, подорожувати. Також біженцям надають житло та фінансову допомогу. Багатьох це в Україні обурило, бо мовляв, що поки хтось воює і працює на благо України під обстрілами, сиренами, у бомбосховищах, то хтось типу надсилає смайлики підтримки із закордону, і пише «душероздираючі» пости у фейсбуці та інстаграмі, як він переживає за Україну. І також, в Україні, попри бойові дії, є жінки та діти, які залишаються, незважаючи на регулярні обстріли їхніх міст. І дане обурення можна зрозуміти та підтримати, бо хтось гине та проливає кров за цю державу, і хтось працює понаднормово на стратегічних, продовольчих і оборонних підприємствах. І там також є жінки, які попри все, не кинули своє місто і державу, та не втекли у ЄС. Українська влада і особисто Зеленський, допустили помилку у тому, що дозволили евакуюватися українцям навіть із західних областей, де нема бойових дій. Бо більшість так званих «свідомих» українців, вирішили скористатися так званою «лафою». Тобто трьома роками легального перебування у межах ЄС та набуттям статусу біженця і його правами. Коли я прочитав новину про те, що одна мати за кілька днів втратила двох своїх синів, які поклали своє життя за Україну, а хтось в той час втік у ЄС, бо там «лафа» для українських біженців та радіє життю, я в черговий раз у своєму житті, переконався, що війна справді показує - хто є хто.

Ще 3 березня 2022 року, стало відомо, що українські біженці матимуть право жити та працювати в Європейському Союзі до трьох років відповідно до плану надзвичайних ситуацій. Європейський Союз передбачає надання громадянам України та резидентам країни право жити, працювати, отримувати медичну допомогу, житло та освіту негайно на термін до одного року, без необхідності проходити тривалі процедури надання притулку. Якщо конфлікт триватиме довго, або біженці не зможуть безпечно повернутися, цей статус може бути продовжений ще на два роки. Президент Європейської комісії - Урсула фон дер Ляйєн заявила: «Європа стоїть поруч із тими, хто потребує захисту. Всім, хто тікає від путінських бомб, раді в Європі. Ми забезпечимо захист тих, хто шукає притулок, і допоможемо тим, хто шукає безпечну дорогу додому. Позиція Європейського Союзу є дуже, дуже чіткою. До Європейського Союзу мають бути допущені абсолютно всі, незалежно від національності, раси, релігії. Вони тікають від війни з України. Ми будемо надійним притулком» - заявляла Урсула фон дер Ляйєн. Водночас, влада Брюсселя закликала прикордонників по обидва боки кордону Україна із Європейським Союзом забезпечити в’їзд до ЄС усіх, незалежно від національності чи етнічної приналежності. Особи без громадянства України чи права на постійне проживання – тобто іноземці, іноземні студенти – не отримають права залишатися в ЄС, але їм допоможуть повернутися до країни походження.

Швейцарія (не є членом ЄС) наприклад готова надавати українцям, що залишили свою країну через війну, спеціальний статус "S", який раніше не надавався. Так званий статус «S», який вирішили запропонувати для прийому українців, був розроблений в середині 90-х років, під час воєн на Балканах. Цей механізм розробили для того, щоб швидко приймати біженців, обходячи тривалі бюрократичні процедури. На момент остаточного схвалення цього механізму у червні 1999 року, війни на території колишньої Югославії вже закінчилися і механізм досі жодного разу не був задіяний на практиці. Статус "S" може поширюватися на українців та членів родин, а також громадян третіх країн, які до початку повномасштабної війни мали постійну посвідку на проживання в Україні та не можуть безпечно повернутись у власну країну. Статус "S" не може надаватися особам, які вже отримали захист у якійсь країні ЄС. Цей статус надає право проживання у Швейцарії протягом одного року, з можливістю продовження доти, доки триватиме війна. Його надання дає можливість одразу шукати роботу, а дітям - йти до школи. Через п’ять років ті, хто все ж не зможуть повернутися у рідну країну, можуть отримати постійний дозвіл на проживання в Швейцарії. Швейцарський уряд також пішов на додатковий крок, який не передбачений автоматично, та дозволив особам з цим статусом вільно подорожувати у межах Шенгенської зони. Згідно з поясненнями міжнародних юристів, статус не застосовувався під час хвиль біженців внаслідок "арабської весни", війни у Сирії та Афганістані, передусім через те, що розроблявся на випадок конфліктів "на порозі Європи" - у тому числі з міркувань безпеки, щоб таким чином в країну не потрапили потенційні терористи.

В Чехії уряд схвалив пакет із трьох законів, які зосереджені на якнайшвидшій реєстрації біженців, інтеграції їх у робочий процес, забезпеченні страхування та прийому дітей до шкіл. Громадяни України, які реєструються в Чехії, отримають спеціальну візу терміном на 1 рік. Також медичне страхування, яке забезпечуватиметься державою. Громадяни України, які отримали спеціальну візу після 24 лютого 2022 року, можуть працювати в Чехії без дозволу на роботу і мають право на допомогу у зв’язку з безробіттям. Для власників спеціальних віз надається гуманітарна допомога у розмірі 5 000 крон. Фінансова підтримка має спрямовуватися в першу чергу на покриття основних життєвих потреб, а надаватиме її регіональне відділення Управління праці. Збільшується потужність шкіл, щоб вони могли приймати нових українських дітей без обмежень. Новий закон дозволяє українським студентам замінити документи, необхідні для вступу, на спеціальні свідчення. Середні школи, консерваторії та вищі професійні школи подовжують терміни подачі заяв на вступ та терміни складання вступних іспитів для учнів з України. Також надають можливість складання іспиту з математики українською або англійською мовами. Батьки з України можуть віддати своїх дітей в ігрові гуртки чи садочки. Біженці з інвалідністю або люди похилого віку можуть безкоштовно користуватися соціальними послугами. Іноземці зі спецвізами можуть працювати в дитячих групах та соціальних службах. Вони мають підтвердити необхідну освіту чи досвід.

Польща, яка прийняла 2,3 мільйона біженців з України, більше, ніж інші країни ЄС, надає громадянам України, які прибули після 24 лютого 2022 року, право безкоштовного проїзду територією Польщі потягами, громадським транспортом, право на працю, на безкоштовне медичне лікування та на безкоштовне навчання своїх дітей в школах, дитсадках та ліцеях. В українців є доступ до польської медичної системи на тих самих умовах, що й у громадян Польщі без додаткових страхувань та плати. Куратор прийняття українських біженців у Польщі, віце-прем’єр-міністр Пьотр Глінскі (Глінський) прокоментував, чому Польща у наданні тимчасового притулку надає перевагу українським біженцям, тоді як відверто відмовлялась приймати біженців із Сирії та Афганістану: «різниця у підходах продиктована тим, що до війни у Польщі вже перебувало близько 1,5 мільйона українців, також країни пов'язують глибокі культурні зв'язки, а біженцям із близькосхідних країн важче інтегруватися» - пояснював Пьотр Глінскі.

Німеччина після того як Путін напав на Україну, приймає її біженців без обмежень. Транзитною країною для Німеччини визначено Польщу, отож для перетину кордону з Німеччиною актуальні ті ж самі правила, що діють на кордоні з Польщею. Кожне велике місто у Німеччині має свій центр дляв реєстрації біженців з України. Німеччина надає тимчасовий прихисток українцям, як і інші країни ЄС. Цей статус надає такі гарантії: право на освіту, медичне страхування, право на постійне проживання терміном на 1 рік з можливим продовженням до 3 років, доступ до ринку праці, соціальну допомогу. Маючи при собі український (закордонний) паспорт, український біженець може користуватись безкоштовним проїздом в поїздах до Берліна, Дрездена, Нюрнберга та Мюнхена без квитків. Якщо український біженець планує їхати далі, то йому необхідно звернутися в Центр подорожуючих німецької залізниці «DB Reisezentrum» чи в представницьку агенцію компанії «DB» та отримати безкоштовний квиток з позначкою «helpukraine».

P.S.

Правильним є твердженням, що війна показує хто є хто. Поки одні в країні залишаються її обороняти та працюють на благо її ж економіки, то інші користуються «халявою». Біженцем нині може стати будь-який громадянин України, навіть якщо в його регіоні не відбуваються військові дії (як на Західній Україні). І відповідно виїхати закордон. Звісно для цього спочатку потрібно відповідати умовам, згідно яких можна перетнути кордон України, як біженець. Першочергове право перетину кордону і отримання статусу біженця мають жінки та діти. Стосовно чоловіків, то це можуть бути особи непризивного віку, тобто старше 60 років, або ті, хто має три і більше дітей віком до 18 років. Згідно демократичних приписів і боротьби за статеву рівність, чоловіки в Україні зазнають дискримінації. І саме цікаве за статевою ознакою. Ще й до того, користуючись так званим правом «пацифіста» (ті хто проти будь-якої війни та військової агресії). І феміністки, які до війни любили горлати, що в Україні типу дискримінують права жінок, раптово заткнулися. Чогось це вони уже не агітують, щоб українські жінки на рівні з чоловіками йшли обороняти свою землю. Добре! Якщо не воювати, то хоча б працювати на благо своєї економіки. Жінок і дітей яких евакуювали із окупованих територій, потрібно розміщувати на Заході країни, надаючи прекрасній статі ще й роботу. А так ми бачимо, що жінки із дітьми втікають в ЄС не лише з окупованих територій, а й із західних регіонів, де нема військових дій. Тому деякі українські жінки, вирішили скористатися цією «халявою». Бо дозволяють законно перебувати у межах Європейського Союзу від одного до трьох років, надають житло, виплату як біженцю, роботу, освіту, ще й право подорожувати.

Така реальність є несправедливою, бо поки чиясь мати отримує «похоронки» про смерть своїх синів на фронті, які віддали своє життя за Українську Державу, і поки хтось понаднормово працює на благо економіки України, ще й не завжди вчасно отримує зарплату - «халявщиці» вирішили зробити собі «рай» закордоном. Українки, які стали біженками, напевно вважають, що вони самі «розумні». В соціальних мережах можна побачити як тисячі українок цікавляться тим, як отримати статус біженця і виїхати в Польщу, Чехію, Австрію, Німеччину, Швейцарію, Британію і США. А ті, що вже виїхали, лише емоційно і лицемірно демонструють свою псевдо підтримку України, смайликами, «душероздираючими» та плачевними постами і повідомленнями. Натомість вони радо користуються всіма правами та благами, які їм надали в ЄС і не тільки. І така несправедливість багатьох в Україні розлючує. Але в цьому винна українська влада, яка дозволила своїм громадянам покидати країну під час воєнного стану, ще й в такий складний момент для держави. Жінок та чоловіків із окупованих територій могли залучати до роботи, або до лав ЗСУ чи волонтерів у західних регіонах. Натомість ми бачимо, що мільйони українців, зазвичай жінок та дітей втікають у ЄС, навіть з територій, де нема військових дій. І там отримують фінансову, правову допомогу та всі необхідні умови для життя за чужий рахунок. Це несправедливо! Бо багато хто з українців також не відмовився би поїхати закордон на кілька років, де б могли заробити, отримати освіту, чи просто подорожувати. Тому це і розлючує більшість українців, які під обстрілами, ракетними ударами, сиренами залишаються та змушені воювати, працювати і гинути за цю державу, коли хтось в цей момент насолоджується наданими умовами життя в ЄС. Біженці – це неблагонадійні люди, бо покидаючи рідну країну у скрутний момент, своєю поведінкою яскраво демонструють те, що у важкі часи для країни, яка їх раніше прийняла, вони і її згодом також покинуть напризволяще.

Коментарі

mart mart 14:11
+3
а подивися тут, де українці обговорюють щось чи плюсують? їм усе в сраці.

обговорюєм трошки ми самі, дописувачі і москалі теж трапляються.


тобто народ наш дивний і добре що хоч вбиває москалів на фронті.
vova stasyuk   16:53
+2

Дивно, що тут так мало активних користувачів. Бо такі ресурси, як politiko мають попит. В Україні багато людей, які дуже люблять поговорити про політику. А даний ресурс дозволяє людині висловитися, і продемонструвати свої погляди на політику і суспільство. Якось парадоксально, що так мало активних користувачів, бо по суті тут є всі умови для вільного політичного волевиявлення.
Зустрічав в мережі зовсім інше. Українки на відміну від азійсько-африканських біженців не поспішають сісти на соціал і жити тупо на виплати. Українки шукають роботу або скооперувавшись відкривають кафе, перукарні,підприємства з клінінгу і т.д. Захід в шоці бачучи різницю в поведінці різних типів біженців
vova stasyuk   17:15
+2

Це так. Але все одно це неправильно, коли хтось гине за цю країну воюючи та працюючи понаднормово, за мізерну плату, заради того, щоб втримати економіку держави і тил для армії. А хтось, втікає в ЄС, навіть із західних регіонів, де нема військових дій, та користується всіма правами та умовами для біженців. То так можуть всі жінки та діти втікати із України, бо на Заході дають умови для життя, а там і чоловіки потягнуться. То хто тоді буде обороняти цю країну? Ну не гуманоїди ж! Влада взагалі мала закрити кордон, а біженців (жінок, дітей і чоловіків, які не в запасі) із окупованих територій, мали б перевозити в західні регіони. В нас у Іноземному легіоні служать американці і британці, які проміняли своє спокійне і забезпеченне життя на фронт. А в місцевих німців, тут в Україні є певна нерухомність, підприємства ітд. Тому не хочеться цього втрачати, і ти пам'ятаєш, що ти тут народився. Через це потрібно обороняти Українську землю. А ті українки, які зараз намагаються всіма силами залишитися в ЄС, кидаючись на плечі "иностранцам" - це позор України. І так українки на Заході мають репутацію "жінок із легковажною поведінкою". То вони і далі позорять честь своєї країни, і показують свою аморальність, коли в той час українські чоловіки гинуть за Українську Державу!
+2

Біженці і біженки вони різні. І не можемо всіх під одну гребінку. Є біженці з Хмелницького і є з Харкова, є з Кривого Рогу і є з Маріуполя ,є з Умані і є з Бучі. Є ті, що за першої ж можливості повертаються додому і ті хто в еміграції побачив шанс піймати за хвіст птаха щастя. Ми в жодному разі не можемо всіх оцінювати під одну гребінку
vova stasyuk   20:14
+1

Так, але українці мають розуміти, що в скрутний час для України, її не можна покидати на призволяще. Що її потрібно обороняти і працювати на благо її економіки. Смайликами і плачевними постами із-закордону вони нічим не допоможуть Україні.
+2

От свіжий приклад. Цитую офіційне повідомлення. "Керівник Донецької військової адміністрації Кириленко повідомив, що ситуація у Донецькій області має тенденцію до загострення та заявив, що мешканці Донеччини мають залишити регіон.
"Усі, хто має можливість, повинні тимчасово залишити регіон. Ми всі маємо відкинути паніку. Велика ймовірність, що ситуація ускладнюватиметься. Це очевидно. І в такому разі одним із важливих важелів маніпуляцій і досягнення результатів для ворога буде населення. Тому населенню треба виїжджати, щоби вибити цей важіль з рук окупанта. І захисникам Донеччини буде набагато легше бити ворога", - зазначив Павло Кириленко"
Я далеко від західних кордонів і не володію достовірною інформацією про справжній стан там. Але якщо вірити моїм джерелам, в тому числі безпосередньо від біженців, регіон переповнений, людей приймати ніде. То що робити? Прийняти допомогу з-за кордону чи продовжувати додатково навантажувати місцевих?
vova stasyuk   21:59
+2

Місце є, і це не лише західні області, а й центральні. Справа в тому, що ніхто не передбачав розвитку повномасштабної війни, і збільшення чисельності внутрішніх біженців до кількох мільйоннів (це біженці лише із окупованих територій, без західних регіонів). Та й влада не хотіла і не хоче створювати центри прийому біженців. Хоча досвід 2014 року з Кримом і Донбасом мав би навчити. Але чому дивуватися, якщо окупація Криму і Східного Донбасу, не змусила Порошенка і всю іншу "українську" політичну свиту створювати систему ППО по всій Україні. Оці ракетні удари по країні, це вина української влади, яка з 2014 року не подбала про ППО. Зато знали, що треба клянчити багатомільярдні транші, які пішли в кармани Порошенка, Яценюка, Гройсмана, Коломойського ітд. Ідентично і нині, із центрами прийому біженців. Ці 7 мільйоннів українських біженців могли би розмістити в межах України (а без врахування західних регіонів, і не охоплених воєнними діями, то сума могла бути явно меншою), але... Це ще невелика цифра, в Токіо, у одному місті проживає 20 мільйонів людей. Та й є приклад з історії. Під час Другої Світової з Пруссії (нині Калінінградська область, і частково пн-сх Польща), із Бреслау (нині Вроцлав, Польща), Штеттіна (нині Щецин, Польща), і з інших західних теперішніх територій Польщі, в Західну і Південну Німеччину переселялися мільйонами із кожного окупованого регіону. Ще й до того, Гітлер дав наказ, щоб відступаючи, Вермахт у росії, Білорусі, Прибалтиці, Україні, місцевих німців теж евакуйовував у Німеччину. А там чисельніність німецьких біженців теж мільйонами вимірювалася. Тому 7 млн внутрішніх біженців для України, це ще не катострофічно.
+1

Більше 2/3 Запорізької області окуповано. Біжнці з Бердянська, Мелітополя, Енергодара, Токмака А також Маріуполя в більшості осіли в обласному центрі. З Запоріжжя був значний потік лише в перші дні, коли всі були налякані подіями на Запорізькій атомній. Давно навіть евакопоїзди з міста не ходять. Система ППО Києва побудована за гроші Порошенка. Зеленський вважав і її і будь-яку іншу за непотрібну
vova stasyuk   21:11
+1

Можливо і якась ППО в Києві була, але в інших областях...
ППО по всій Україні мали би впроваджувати, ще з 2014 року. Але цього не зробили. Справжнє ППО я вже побачив у Бундесвері. Тому для мене в Україні ППО немає і не було його. Це мені нагадує, як ми літом 14-го у "Азові" дивилися в небо на українські винищувачі, і говорили з надією: "зараз наші у.буть цих у.обків сєпарських!" Але винищувачі як пролетіли так і полетіли далі. Порошенко багато чого обіцяв, і багато чого не зробив. Чого вартує ганебний факт того, що при ньому у воєнкоматах торгували посвідченнями учасників бойових дій. І як ці пацюки тилові поробили себе ветеранами. А хлопці, які справді воювали, так і лишилися без статусів. Бо ми ж добровольцями були, то ми не люди. Ненавиджу Порошенка! І його синочок, який в Лондоні пригав на сцені, під час виступу кацапського діджея у футболці "russia" показав все, що думають порошенки про українців. Пацану було не 5 рочків, мав би все добре розуміти, що війна на Донбасі ітд. І взагалі треба було мати хоча б якусь елементарну повагу до хлопців, які полягли на Донбасі. Я й досі пам'ятаю тих своїх побратимів, які там загинули, хоч уже 8 років пройшло і я тоді був 17-річним юнцем, як мене тоді називали старші побратими, і який ще вчора закінчив школу. Багато чого змінилося. Але дякуючи Порошенку, і його відношенню до добровольців, я різко згадав про своє німецьке коріння. І отримавши аусвайс потрапив в Бундесвер. Проте зараз нема різниці в німецькій, чи в українській формі, але є Іноземний легіон, і все одно є можливість боронити Українську землю, на якій я родився і виріс. Україна буде озброєна і захищена лише тоді, коли її президентом буде українець, а не євреї, як Порох і ЗЕ, та який воював в АТО, або зараз воює, і на своїй шкурі відчув на скільки важливий оборонний потенціал держави.
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі