Неділя, 14:27, 10.04.22

Рейтинг
19 0
Переглядів
820

0
0
У цій статті згадуються

 

«Новий ЗУ про працю в умовах воєнного стану: намагання врятувати економіку держави чи загнати народ в кабалу»

24 березня 2022 року набув чинності новий Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який призвів до його активного обговорення серед українців. Більшість українців схилялися до думки, що сам закон перетворює працівників по суті на безправних «рабів», а роботодавцям «розвязує руки». З усіх боків можна було почути критику даного закону, який додатково та морально підривав українців, які працюють нині на благо економіки держави. Яка в даний момент переживає складний момент у вигляді повномасштабної війни. Хоча деякі експерти визнали доречним даний закон, так як через напад росії на Україну, українська економіка зазнала удару, і її треба зараз перезапускати, через те, що кілька тижнів з дня початку війни, більше половини підприємств не працювали. Тому для того щоб надолужити втрачене і стабілізувати економіку, потрібно збільшити тривалість робочого часу на протязі тижня. Проте українців обурило не саме збільшення робочого часу, а збільшення прав роботодавців, і відповідно зменшення прав працівників. І на думку більшості це призведе до збільшення потоку біженців серед жінок, які будуть виїжджати в країни ЄС для заробітку. І також чоловіків, які з певних причин не є військовозобовязаними. Відповідно, на робочих місцях, де жінки мали б замінити тимчасово відсутніх чоловіків, яких мобілізували, з’являється нестача кваліфікованих кадрів. Масовий виїзд жінок на Захід також наносить певний удар по діяльності народного господарства України.

Дана редакція закону є нині недоречною, так як сприяє погіршенню ситуації, яка і так без того нині недобра. Чоловіків мобілізовують, а новими умовами праці, жінок мотивують виїжджати закордон. Наголошу – умовами! І це ще не говорячи про рівень заробітної плати і своєчасність її виплати. Але щоб зробити певні висновки, слід розібратися у цьому «рабському», як вважають більшість українців - законі. В загальному цей закон стосується організації роботи та стосунків між роботодавцями та працівниками на період воєнного стану. Йдеться про умови надання відпусток, збільшення навантаження для працівників та звільнення з роботи. Так от наприклад і згідно даного закону роботодавець може за власним бажанням розірвати трудовий договір з працівником у зв’язку із веденням бойових дій. У період воєнного стану працівника можуть звільнити, коли він перебуває на лікарняному чи у відпустці. Звільненим такий працівник буде вважатись з першого дня виходу з лікарняного або відпустки. Якщо працівник перебуває у декретній відпустці, то ця норма на нього не поширюється. Якщо роботодавець тисне на працівника й вимагає його взяти відпустку або не сплачує заробітну плату безпідставно (чи затримує виплати), одним словом, зловживає своїми повноваженнями, то працівник може й має звернутися до Інспекції з питань праці, до адвоката, може подати до суду. Проте питання в ефективності. Працівник виграє суд, але коли виплатять ту заборгованість – невідомо.

Тепер про тривалість робочого часу, яка може становити до 60 годин на тиждень. Скорочений робочий тиждень нині не перевищуватиме 50 годин на тиждень. Роботодавець може продовжити робочий тиждень до 6 днів, а тривалість вихідних скоротити до 24 годин. До нічної роботи можуть залучити усіх працівників, окрім вагітних та жінок, що мають дитину до 1 року та людей з інвалідністю, яким протипоказана така робота. Працівників, у яких є діти, також можуть залучати до роботи уночі, в вихідні дні, свята та відправляти їх у відрядження. У воєнний час щорічна оплачувана відпустка працівників становить 24 дні. При цьому роботодавець може відмовити працівнику у наданні відпустки (окрім декрету), якщо працівник долучений до роботи на об’єктах критичної інфраструктури. На прохання працівника роботодавець може відправляти його в неоплачувану відпустку без обмеження терміну.

Через бойові дії роботодавець може призупинити трудовий договір з працівниками. Це означає, що через збройну агресію в країні, роботодавець не може забезпечити працівників роботою. При цьому відшкодування зарплати покладається на країну-агресора, тобто росію. Яким чином роботодавець має отримувати це відшкодування, у законі не вказано. Роботодавець може не виплачувати вчасно зарплату, якщо доведе, що це відбуваються через бойові дії або інші непереборні обставини. Зокрема, одним із можливих механізмів є звернення працівника до ЄСПЛ (Європейський суд з прав людини). До речі, КМУ 20 березня 2022 року вже ухвалив постанову №326 та затвердив Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Якщо підприємство не може платити зарплату через бойові дії, то має виплатити її після відновлення роботи. Заробітна плата виплачується на умовах визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов’язку виплати заробітної плати. У разі неможливості виплати заробітної плати через воєнні дії, виплата заробітної плати може бути призупинена, до моменту відновлення можливості підприємства здійснювати основну діяльність.

Тому і також роботодавець не несе ніякої відповідальності за невчасну виплату або взагалі за невиплату заробітної плати, якщо це зумовлено тільки бойовими діями або іншими обставинами, які виключають можливість зробити виплату. Проте роботодавець, згідно даного закону, зобов'язаний виплатити нараховану, але ще не виплачену заробітну плату після відновлення роботи підприємства (якщо воно за час війни взагалі не стане банкротом). В подальшому роботодавець та працівник можуть тимчасово призупинити дію трудового договору і повернутися до роботи, коли буде реально можливо надати працівнику роботу. Вищезгадана виплата заробітної плати за час, на який було призупинено дію трудового договору, покладається на рф (очевидно коштом очікуваних репарацій). Роботодавець може зупинити дію окремих положень колективного трудового договору. І має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (за виключенням переведення на роботу в іншу місцевість, де тривають активні бойові дії), якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров’я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою.

Так от вищезгадане призупинення дії трудового договору, в загальному – це тимчасове звільнення роботодавця від обов’язку забезпечувати працівника роботою і тимчасове звільнення працівника від обов’язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Дія трудового договору може призупинятися у зв’язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість виконання ним роботи. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію. Призупинення дії трудового договору має тимчасовий характер, і він залишається чинним, та не припиняє свою дію. Однак виконання зобов’язань по ньому призупиняється. Роботодавець не зобов’язаний забезпечувати працівника роботою, та нараховувати заробітну плату. А робітник не має обов’язку із виконання будь-якої трудової функції. Після усунення обставин, що зумовили необхідність призупинення дії трудового договору, роботодавець зобов’язаний забезпечувати працівника роботою та виплачувати йому заробітну плату, згідно з умовами трудового договору.

P.S

Багато правових експертів зазначають, що новий Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» розрахований лише на час того ж воєнного стану. Але ніхто не знає наскільки насправді затягнеться ця війна. Даний закон є недоречним у теперішні часи з боку влади. Народ України і так нині без того має проблеми. Багато українців втратили через війну житло, рідних, роботу, багато хто став біженцем, а когось мобілізували у лави ЗСУ. Даний закон на фоні психологічного навантаження українців, також явно тисне на них. Надання права роботодавцю не виплачувати заробітну плату через агресію росії, і покладення відшкодування втраченої зарплати на неї через контрибуції, виглядає дещо фантастичним. Бо навіть якщо контрибуції будуть накладені на росію, вони не будуть відразу сплачені, ще й до того перші суми будуть йти на відбудування втраченої інфраструктури, а не на виплату зарплати. А весь цей час українцям жити то на щось потрібно буде. Чекати на відшкодування за несвоєчасно виплачену зарплату агресором, це не варіант. Також роботодавцям розв’язали руки в плані звільнення працівників. Тепер вони можуть їх звільняти навіть під час їхньої відпустки або лікарняного. А знаючи українських роботодавців, вони змушуватимуть йти у відпустку, щоб позбутися так званих «зайвих» робітників, щоб менше платити зарплату. Стосовно тієї ж зарплати, тепер роботодавець не несе відповідальності щодо несвоєчасної виплати. Тепер вони можуть посилатися на воєнні дії та на відшкодування країною агресором. Також у зв’язку з військовою агресією роботодавці можуть призупинити дію трудового договору, за яким робітнику роботу не надають і відповідно зарплату, але трудовий договір залишається чинним. Тобто людина де-юре має роботу, а де-факто ні, і відповідно не має засобів для існування. На фоні несвоєчасної виплати зарплати, роботодавці вправі збільшувати робочий час із 40 до 60 годин, і до 6 робочих днів на тиждень.

Умови просто «прекрасні», як кажуть «все для людей». Взагалі, влада могла би обійтися і без цього закону, люди все одно би йшли на роботу, бо гроші як не як всім потрібні. Володимир Зеленський підписавши даний закон «розвязав руки» роботодавцям і дав їм більше повноважень для свавілля над працівниками. І влада розраховує, що люди погодяться на такі умови. Але це й не дивно, бо чоловіки під час воєнного стану в Україні, не можуть її покидати. Тому всім кого ще не мобілізували, доведеться погоджуватися з даним законом, бо вибору як такого нема – закордон на заробітки не поїдеш, бо військовий стан і не випустять, а не погоджуєшся з новими умовами праці, то сиди вдома без роботи. Проте і тут є певна дискримінація за видами професій у чоловіків. В новинах, особливо у спортивних, можна прочитати як українські футболісти призивного віку вдало працевлаштовуються у іноземних клубах. І головне, що їх випускають закордон. Як наприклад боксера Олександра Усика, який сказав, що на ринзі з нього буде більше користі, аніж коли він бігає з автоматом у теробороні Києва. Звичайних здорових і по суті військовозобов’язаних українських спортсменів, які ніколи нічого не досягали на міжнародному рівні, безперешкодно випускають закордон, а тих хто за своїми професіями відноситься до так званих «плебеїв» змушують залишатися в Україні та працювати за цими «рабськими» умовами і завжди бути готовим до можливої повістки в армію. Демократія як не як!

І на фоні цих дискримінаційних фактів, і створення штучної та яскраво вираженої класової нерівності, українська влада не втомлюється з екранів телевізорів кричати, що вони воюють за «демократичні цінності». Моя особиста думка, що українській владі можна було би обійтися і без цього злочинного, антиморального, антисоціального і антиукраїнського закону. Він взагалі недоречний в даний час для України і українців, які ще й не мають права проводити страйки, через свавілля роботодавців. І хоч провладні так звані «експерти» зазначають, що цей закон лише на період воєнного стану, і це тимчасова необхідність, він все ж таки матиме явні негативні наслідки на перші післявоєнні роки. Коли припиниться війна і не буде воєнного стану, можна сказати, що практично поголовно українське чоловіче та працездатне населення хвилями вирушатиме на заробітки в країни ЄС. У тих же країнах ЄС, нині, у багатьох сферах промисловості та будівництва, уже є дефіцит дешевих українських працівників. Тому після скасування воєнного стану і припинення війни (головне щоб на користь України!), країни ЄС надаватимуть кращі умови для роботи українським заробітчанам, аніж в Україні. Тому з такими умовами праці від української влади, в перші післявоєнні роки, дефіцит робочих рук в українській промисловості неминучий. А економіку то якось потрібно буде піднімати. Чим українська влада стимулюватиме залишатися українців вдома – це загадка. Хіба що в Україну широкомасштабно пускатимуть іноземний капітал, а іноземним фірмам, підприємствам, заводам надаватимуть райські умови для їхнього виробництва в Україні, взамін на те, що ті прийматимуть на роботу українців, і будуть платити їм таку ж зарплату як в ЄС. Це єдиний вихід із даної ситуації, і як саме врятувати українську промисловість та й взагалі Україну у економічному плані.

 

Коментарі

mart mart 19:57
+3
який дурень видумав цей закон? він на руку москви
vova stasyuk   21:06
+1

Історія це замовчує. Але нажаль даний закон є реальністю і він діє в Україні з 24 березня, і буде діяти до скасування воєнного стану. А максимальна тривалість воєнного стану в часі не передбачена. Його можуть продовжувати кожного місяця, поки є загальна національна загроза і повномасштабна війна. В даному випадку, якщо бойові дії триватимуть до 25 квітня, то воєнний стан продовжать. І відповідно дія цього дибільного закону продовжиться. Його підписав Зеленський. Чи він взагалі його читав це питання? А чим думали у ВРУ під час його створення, і чи думали про наслідки, це також питання? Детально з положеннями цього дибільного закону можна ознайомитися в інтернеті. Назву і дату закону я вказав, а далі гугл в поміч. Я читав його положення, воно справді придуркувате. І також задається риторичне питання, який придурок його придумав? І цей закон справді є на руку кацапам. Просто поки війна, люди ще не так звертають увагу на цей дибілізм. Деякі мої знайомі, які працюють на українських підприємствах, казали, що положеннями цього закону роботодавці уже користуються. А умови, які зробила влада залишають людей без вибору. А саме чоловіків. Бо на заробітки не поїдуть, бо не випустять, а так на роботі можуть затримувати, або взагалі не виплачувати зарплату посилаючись на війну і на відшкодування із числа репарацій, які матиме виплатити росія (хоча юридично ці репарації, ще не передбачені, як і механізм виплати відшкодування за втрачену зарплату). Не погоджуєшся на такі умови, то сиди вдома без роботи. І як писав один чоловік в коментарях під новиною про цей закон, що це "геноцид" для українців. І саме найгірше, що він не від кацапів, а від "своєї" ж влади. Хоча нічому тут дивуватися, бо як для українців влада може бути "своєю", якщо у ВРУ переважають люди із єврейською національністю. От і пояснення цих хитрожопих положень для роботодавців.
ВельМишановний пане світоглядний придурку, чому ти так тупо пнешся, щоб Україна так і залишалася АНТИРИНКОВОЮ?
vova stasyuk   22:42
0

І це пише людина з так званим "ринковим мисленням", яка ніяк не може опублікувати свою працю, і головне - продати її!
vova stasyuk   22:45
0

А що ж в цій статті я написав такого, що на вашу думку є "антиринковим"? Конкретизуйте!
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі